ПолСЦтична фСЦлософСЦя Платона
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
ки недосконало накресленим на пСЦску? Ось СЦ спробуйте переконати Платона в тому, що людське життя не СФ геометрСЦя. ВСЦн цього не розумСЦСФ СЦ не хоче розумСЦти. У його утопСЦi немаСФ нСЦ найменших зрушень, нСЦ найменшого розвитку СЦ нСЦякого СЦсторизму. Все абсолютно, СЦ все, що СФ, вже здСЦйснено навСЦки.
2. ПерСЦоди творчостСЦ та основнСЦ роботи
ПСЦд СЦмям Платона дСЦйшло до нас СЦз давнини наступне: АпологСЦя Сократа; 23 справжнСЦх дСЦалоги; 11 у певнСЦй мСЦрСЦ сумнСЦвних дСЦалогСЦв; 8 несправжнСЦх творСЦв, якСЦ не входили до списку творСЦв Платона навСЦть в давнину; 13 листСЦв, багато з яких безумовно справжнСЦ , СЦ Визначення, якСЦ завжди одноголосно приймаються за несправжнСЦ. Для СЦсторСЦi фСЦлософСЦi СЦ для фСЦлологСЦi була вСЦчною проблемою як справжнСЦсть 35 основних творСЦв Платона, так СЦ iх хронологСЦчна послСЦдовнСЦсть.
МетодСЦв вирСЦшення цих обох проблем СФ багато. Перш за все вже сам змСЦст платонСЦвських дСЦалогСЦв, iх мова СЦ стиль змушують СЦсторика фСЦлософСЦi розцСЦнювати однСЦ дСЦалоги як зрСЦлСЦ СЦ повноцСЦннСЦ, СЦншСЦ ж тСЦльки як нариси, позбавленСЦ закСЦнченоi думки та стилю. ДалСЦ, мають величезне значення посилання в одному дСЦалозСЦ на СЦнший, посилання Платона на сучасну йому СЦ взагалСЦ грецьку лСЦтературу, а також посилання на нього СЦнших авторСЦв, серед яких ключову роль вСЦдСЦграСФ АрСЦстотель. У новий СЦ новСЦтнСЦй час в залежностСЦ вСЦд перСЦоду розвитку фСЦлологСЦчноi науки, а також вСЦд оригСЦнальностСЦ окремих фСЦлологСЦв, що критикували текст, справжнСЦсть того чи СЦншого дСЦалогу дуже часто доводилась СЦ знову спростовувалась, а хронологСЦчна iх послСЦдовнСЦсть у рСЦзних виданнях також представляла собою строкату картину. НайбСЦльш вСЦрогСЦдним представляСФться наступний розподСЦл творСЦв Платона.
I. РаннСЦй перСЦод. Цей перСЦод розпочався навСЦть, можливо, ранСЦше смертСЦ Сократа, але закСЦнчився вСЦн, ймовСЦрно, першою сицилСЦйською поiздкою Платона, тобто вСЦн охоплюСФ приблизно 90-тСЦ роки IV ст. до н. е. Сюди вСЦдносяться: АпологСЦя Сократа, Критон, ЕвтСЦфрон, Лахет, ЛСЦсСЦй, ХармСЦд, Протагор, I книга Держави. ВсСЦ цСЦ твори Платона вСЦдрСЦзняються чисто сократСЦвським методом аналСЦзу окремих понять зСЦ спробами знайти iх родову сутнСЦсть СЦ з упором переважно на моральну проблематику. II. ПерехСЦдний перСЦод. Сюди вСЦдносяться твори 80-х рокСЦв: ГоргСЦй, Менон, ЕвтСЦдем, Крат, ГСЦппСЦй менший, РЖон, ГСЦппСЦй бСЦльший, Менексен. У цей перехСЦдний перСЦод вже намСЦчаСФться вСЦддалена концепцСЦя субстанцСЦйно розумСЦСФмих СЦдей, з точки зору яких критикуСФться релятивСЦзм софСЦстСЦв та iх безпринципне риторичне марнословство (ГоргСЦй, ЕвтСЦдем). СтаСФ помСЦтним також свСЦдоме ставлення до досократСЦвськоi фСЦлософСЦi (критика СЦррацСЦоналСЦзму непомСЦрних послСЦдовникСЦв ГераклСЦта в КратСЦлСЦ) разом з використанням орфСЦко-пСЦфагорСЦйських вчень про передСЦснування СЦ безсмертя душ (ГоргСЦй, Менон).
III. ЗрСЦлий перСЦод займаСФ 70 60-тСЦ роки до н. е. ДСЦалоги зрСЦлого перСЦоду лСЦтературноi дСЦяльностСЦ Платона за змСЦстом СЦ стилем можна роздСЦлити на двСЦ групи. До першоi групи належать Федон, Бенкет, Федра СЦ IIX книги Держави. Центральним СФ тут знамените платонСЦвське вчення про СЦдеi як про самостСЦйно СЦснуючСЦ субстанцСЦйнСЦ дСЦйсностСЦ, якСЦ визначають собою СЦ всю матерСЦальну дСЦйснСЦсть. У ФедонСЦ це вчення майже переходить у метафСЦзичний дуалСЦзм СЦ повне заперечення людського тСЦла, принесення його в жертву для душевного та духовного життя; правда, справжнього метафСЦзичного дуалСЦзму немаСФ навСЦть СЦ тут. В СЦнших дСЦалогах цСЦСФi групи мотив дуалСЦзму звучить набагато слабшим, а в ДержавСЦ СЦ взагалСЦ стираСФться, змСЦнюючись вченням про гармонСЦю тСЦла СЦ душСЦ, про гармонСЦю душевних здСЦбностей мСЦж собою, гармонСЦю душСЦ СЦ суспСЦльно-полСЦтичного життя СЦ, нарештСЦ, гармонСЦю суспСЦльно-полСЦтичних класСЦв. ЗавершуСФться ця картина вченням про вирСЦ душ СЦ про потойбСЦчнСЦ винагороди СЦ покарання. Художня вишуканСЦсть мови Платона в даний перСЦод кульмСЦнуСФ, оскСЦльки крСЦм незмСЦнного дСЦалогСЦчного способу викладу ми тут знаходимо цСЦлСЦ ораторськСЦ промови, багату мСЦфологСЦю. До другоi групи зрСЦлого перСЦоду лСЦтературноi творчостСЦ Платона вСЦдносяться Теетет, ПарменСЦд, СофСЦст, ПолСЦтик, ФСЦлеб, ТСЦмей СЦ КритСЦй. ВСЦд попередньоi групи дСЦалогСЦв вони вСЦдрСЦзняються тим, що носять переважно конструктивно-логСЦчний характер. РЖдеальний свСЦт тут нСЦде не заперечуСФться, а швидше передбачаСФться. ЗмСЦст дСЦалогСЦв стосуСФться або критики голого емпСЦризму (Теетет), або дСЦалектики категорСЦй (ПарменСЦд, СофСЦст), або дСЦалектики космосу (ТСЦмей).
IV. ОстаннСЦй, або пСЦзнСЦй перСЦод. Сюди вСЦдносяться Закони (писались ще в 50-х роках) СЦ ПСЦслязаконня (ймовСЦрно, написане кимсь СЦз учнСЦв Платона). ВеличезнСЦ Закони дуже строкатСЦ за своiм змСЦстом СЦ стилем, ставлять на метСЦ зобразити не абсолютно СЦдеальну, але доступне реальним людським силам державу, мСЦстять багато рСЦзного роду протирСЦч в концепцСЦях СЦ в термСЦнологСЦi. Поряд з цим у Законах зустрСЦчаСФться СЦ багато таких мСЦркувань, для яких все ще характерна звичайна платонСЦвська глибина СЦ гострота думки.
V. ДСЦалоги вельми сумнСЦвного походження СЦ часу: АлкСЦвСЦад I, ГСЦппарх, КлСЦтофонт та МСЦнос; далСЦ дСЦалоги безумовно несправжнСЦ: АлкСЦвСЦад II, Суперники, Феаг. НарештСЦ, твори настСЦльки несправжнСЦ, що вони не ввСЦйшли навСЦть у список творСЦв Платона найвизначнСЦшого античного дослСЦдника його творчостСЦ ФрасСЦлла (I ст.): Де