ПолСЦтична фСЦлософСЦя Платона
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?, а хто здатен осягнути вище благо СЦ стати правителем. РЖ система виховання СЦ вСЦдбору, розроблена великим фСЦлософом, покликана iм допомогти в цьому. Таким чином, формуються три класи СЦдеального суспСЦльства: дСЦльцСЦ (ремСЦсники СЦ селяни), варта СЦ правителСЦ. Але кожен з батькСЦв маСФ, як правило, своi плани щодо майбутнього своСФi дитини, якСЦ часто розходяться СЦз задатками хлопчика чи дСЦвчинки. Щоб не допустити втручання батькСЦвських почуттСЦв до процесу причислення дитини до того чи СЦншого класу, Платон вважаСФ за необхСЦдне виховувати дСЦтей усСЦх разом СЦ так, щоб дорослСЦ не знали, хто саме СФ iх дитиною.
ПСЦсля того, як майбутнСФ дитини визначено, перехСЦд ii в будь-який СЦнший клас стаСФ неможливим. Так як це буде означати використання громадянина не за призначенням, СЦ призведе до ослаблення держави. Саме це, на думку Платона, може призвести до перетворення СЦдеальноi держави в тСЦмократичну, з подальшим розкладанням СЦ деградацСЦСФю в олСЦгархСЦчну СЦ т.д. На пСЦдставСЦ цих мСЦркувань давньогрецького фСЦлософа багато звинувачують в кастовостСЦ його СЦдеального суспСЦльства. Але якщо вдуматися, то навСЦть сучасне демократичне суспСЦльство СФ бСЦльш кастовим, нСЦж те, яке пропонуСФ побудувати Платон. Тому що СЦ в наш час майбутнСФ дитини, значною мСЦрою, залежить вСЦд положення СЦ достатку ii батькСЦв, а не вСЦд ii природних задаткСЦв. РЖ в цьому сенсСЦ суспСЦльство Платона антикастове.
КрСЦм того, кастовСЦсть маСФ на увазСЦ прагнення "вищих" верств населення зберегти за собою якСЦсь привСЦлеi. Однак, зараз бСЦльшСЦсть людей, можливо, краще б обрало "нижчий" клас платонСЦвського суспСЦльства. Тому що воно бСЦльше вСЦдповСЦдаСФ тому образу життя, до якого ми звикли. Життя ж варти та правителСЦв передбачаСФ набагато бСЦльше зречення мирських благ. Так, наприклад, iм забороняСФться мати будь-яку власнСЦсть. Повязано це з тим, що на вСЦдмСЦну вСЦд дСЦльцСЦв, вони мають владу, СЦ, тому, у них не повинно бути нСЦяких особистих СЦнтересСЦв якСЦ могли б вплинути на iх рСЦшення. З цСЦСФi ж причини дружини СЦ дСЦти у цих класСЦв також повиннСЦ бути спСЦльними.
Платон, у своiх роботах, дуже мало придСЦляСФ уваги класу дСЦльцСЦв, СЦ деякСЦ дослСЦдники вбачають у цьому зневагу "людини працСЦ". Але скорСЦш за все, що це викликано, в першу чергу, тим, що до представникСЦв цього класу вСЦн висуваСФ набагато меншСЦ вимоги, у порСЦвняннСЦ з охоронцями СЦ правителями. Хоча Платон СЦ не високо цСЦнуСФ селян СЦ ремСЦсникСЦв за те, що при вСЦдборСЦ вони показали свою нездатнСЦсть займатися фСЦлософСЦСФю, СЦ осягнути божественне. Але iх душСЦ, при правильнСЦй органСЦзацСЦi життя суспСЦльства, змСЦнюючи своi тСЦлеснСЦ оболонки, будуть все бСЦльше СЦ бСЦльше наближатися до джерела свСЦтла.
Допускати ж людину з нижчого класу, з душею ще далекою вСЦд досконалостСЦ, до управлСЦння людьми СЦ державою, було б жахливою помилкою. Це неминуче призведе СЦ до зловживань, СЦ до невСЦрних дСЦй, продиктованих не божественною необхСЦднСЦстю, а емоцСЦями, особистими вСЦдносинами СЦ упередженими думками. Таким чином, кожна людина в СЦдеальнСЦй державСЦ повинна займати те положення, якому вСЦдповСЦдаСФ стан ii душСЦ, в цьому життСЦ.
Однак розставити громадян на рСЦзнСЦ пости СЦ посади СЦдеальним чином ще половина справи. НеобхСЦдно ще й забезпечити реалСЦзацСЦю iх здСЦбностей. РЖ Платон говорить про те, що в СЦдеальному суспСЦльствСЦ нСЦчого не повинно вСЦдбуватися без наказу. Кожен маСФ свого начальника, якому повинен беззаперечно пСЦдкорятися. Це положення логСЦчно випливаСФ з усього вище сказаного. Якщо пост займаСФ людина, яка найкращим чином пСЦдходить для цього, то СЦ ii розпорядження теж будуть найкращими. РЖ, крСЦм того, людина, що звикла пСЦдкорятися наказам, як у роботСЦ, так СЦ в повсякденному життСЦ, менше заклопотана турботами про те, що СЦ коли йому робити. РЖ отримуСФ можливСЦсть жити як та Божа птиця, яка не пСЦклуСФться про день завтрашнСЦй СЦ хлСЦб насущний.
Чим менше у людини повсякденних турбот, чим менше вона обтяжена земними турботами, тим вСЦльнСЦшою стаСФ ii душа. РЖ цьому сприяСФ, зокрема, ретельна регламентацСЦя життя законами. При цьому закони повиннСЦ не тСЦльки закрСЦплювати певнСЦ права та обовязки та визначати покарання, але й виховувати. Закон повинен перетворитися на мораль, стати священним СЦ незаперечним, щоб думка про неприпустимСЦсть його порушення була сильнСЦша, нСЦж страх перед покаранням. У цьому вчення Платона збСЦгаСФться з вченням КонфуцСЦя про державу.
Покарання в ретельно розробленСЦй античним фСЦлософом системСЦ законСЦв покликанСЦ або захистити все суспСЦльство вСЦд впливу дурноi людини, або усунути ii фСЦзично. Смертна кара при цьому фСЦгуруСФ дуже часто, що й не дивно, з огляду на ставлення Платона до смертСЦ та його вСЦру в переселення душ.
Особливо часто смертною карою караються злочини проти релСЦгСЦi, в тому числСЦ СЦ атеiзм. Що при вСЦдомСЦй частцСЦ цинСЦзму можна розцСЦнити як надання для невСЦруючих можливостСЦ самим переконатися в СЦснуваннСЦ загробного життя, не вСЦдкладаючи цю повчальну екскурсСЦю в довгий ящик.
Платон допускаСФ внесення змСЦн до його законСЦв, але цим повиннСЦ займатися тСЦльки правителСЦ. В цСЦлому ж, СЦ тут вСЦн теж сходиться з КонфуцСЦСФм, чим менше змСЦн, тим краще. Звичка СЦ традицСЦя звСЦльняСФ людину вСЦд необхСЦдностСЦ обдумувати кожен свСЦй крок, кожен вчинок, кожне слово, що дозволяСФ сконцентруватися на божественному.
Сформулювавши два основних принципи, за яким маСФ функцСЦонувати СЦдеальна платонСЦвська держава: вСЦдповСЦднСЦсть здСЦбностей громадянина займаному посту СЦ неухильне пСЦдпорядкування законам СЦ наказам, ми тСЦльки пСЦдСЦйшли до найголовнСЦшоi особливостСЦ даного суспСЦльства, яка полягаСФ в тому, що СЦ призначенн