ПолСЦтична фСЦлософСЦя Платона
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?одок, ССЦсСЦф, Алкей, ЕрСЦксен, АксСЦох, Про справедливСЦсть, Про чесноти, Визначення.
3. Основи полСЦтичноi фСЦлософСЦi Платона
У масштабнСЦй та рСЦзнобСЦчнСЦй творчостСЦ Платона значна увага придСЦляСФться проблемам держави, права СЦ полСЦтики. ЗовсСЦм не випадково двома найбСЦльшими його творами СФ тАЮДержаватАЭ СЦ тАЮЗаконитАЭ. У першому описуСФться СЦдеальна, з точки зору Платона, держава. У другому держава максимально наближаСФться, завдяки правильному законодавству, до СЦдеалу. ПолСЦтико-правова тематика дослСЦджуСФться СЦ в СЦнших численних платонСЦвських дСЦалогах, таких як тАЮАнтологСЦя СократатАЭ, тАЮПолСЦтиктАЭ, тАЮКритСЦйтАЭ, тАЮПротагортАЭ, тАЮГоргСЦйтАЭ. Платон стоiть бСЦля витокСЦв фСЦлософСЦi держави СЦ права. Ним були вперше поставленСЦ СЦ проаналСЦзованСЦ на теоретичнСЦй основСЦ багато фундаментальних питань полСЦтико-правового профСЦлю, якСЦ не втратили свого значення СЦ для сучасних дослСЦдникСЦв. СвоСФ полСЦтичне вчення Платон виклав у дСЦалогах: "Держава", "Закони" (якСЦ зазначались вище) СЦ "ПолСЦтик". У них вСЦн говорить про модель "СЦдеальноi" держави. Модель не СФ описом якогось СЦснуючого ладу, системи. Навпаки, це держава, якоi нСЦде СЦ нСЦколи не було, але яка повинна виникнути, Платон створюСФ ii проект, утопСЦю. УсСЦх жителСЦв "СЦдеальноi" держави автор роздСЦляСФ на класи. Так само вСЦн вважаСФ, що трьом основним класам вСЦдповСЦдаСФ три з чотирьох основних чеснот: мудрСЦсть чеснота правителСЦв СЦ фСЦлософСЦв; хоробрСЦсть чеснота воiнСЦв; помСЦрнСЦсть чеснота народу. Четверта справедливСЦсть не вСЦдноситься до окремих станСЦв, але СФ тАЬнадкласовоютАЭ, тАЬдержавноютАЭ чеснотою. З позицСЦi своСФi СЦдеальноi держави Платон класифСЦкуСФ СЦснуючСЦ державнСЦ форми на двСЦ великСЦ групи: 1) прийнятнСЦ державнСЦ форми; 2) регресивнСЦ.
3.1 ФСЦлософСЦя держави
3.1.1 Мета СЦ задачСЦ платонСЦвськоi держави
Багато хто вважаСФ, що метою СЦдеального суспСЦльства СФ максимальне задоволення бажань кожноi людини, за умови, що вони не суперечать бажанням СЦнших людей. Для Платона ж всСЦ цСЦ бажання СЦ прагнення не мають нСЦякоi цСЦнностСЦ, тому що спрямованСЦ на досягнення тих чи СЦнших цСЦлей у матерСЦальному, тобто примарному, свСЦтСЦ. У знаменитому уривку про печеру ("Держава") вСЦн уподСЦбнюСФ цей свСЦт спотворений тСЦням на однСЦй зСЦ стСЦн цСЦСФi печери, обличчям до якоi прикутСЦ вязнСЦ. За одними лише цими тСЦнями не можна отримати уявлення про те, що насправдСЦ вСЦдбуваСФться, як у самСЦй печерСдСЦбнюСФ цей свСЦт спотворений тСЦням на однСЦй зСЦ стСЦн цСЦСФi печери, обличчям до якоi прикутСЦ вязнСЦ. За одними лише цими тСЦнями не можна отримати уявлення про те, що насправдСЦ вСЦдбуваСФться, як у самСЦй печерСЦ, так СЦ за ii межами. Для того, щоб осягнути СЦстину необхСЦдно звСЦльнитися вСЦд пут СЦ вийти назовнСЦ, назустрСЦч божественному свСЦтлу. Путами ж, за Платоном, СФ почуття СЦ вСЦдчуття.
Смерть, як вважаСФ Платон, звСЦльняСФ душу вСЦд цСЦСФi порочноi залежностСЦ, але лише на деякий час. Тому що, на думку фСЦлософа, душа що тяжСЦСФ до матерСЦального все одно буде повертатися на землю в рСЦзних тСЦлесних оболонках. ЗвСЦдси випливаСФ висновок про те, що наблизиться до божественного можна тСЦльки через правильне виховання душСЦ. РЖ таке виховання СФ головною метою платонСЦвськоi держави. ОскСЦльки душа повинна звСЦльнитися вСЦд тяги до всього тСЦлесного, СЦ найбСЦльшою мСЦрою вСЦд бажань, то основним завданням СЦдеальноi держави стаСФ забезпечення помСЦрного СЦ врСЦвноваженого життя всСЦх громадян. А для цього необхСЦдно пСЦдтримувати однорСЦднСЦсть СЦ однодумнСЦсть в усьому суспСЦльствСЦ, з тим, щоб не допускати розбСЦжностей СЦ зСЦткнень СЦнтересСЦв, що викликають тСЦ чи СЦншСЦ почуття, що обтяжують душу. Але людину не можна змусити думати певним чином, тому держава повинна виховувати всСЦх громадян за одним зразком, прививаючи однаковий, правильний свСЦтогляд. Для того ж щоб суспСЦльство було СЦдеальним, необхСЦдний, мабуть, СЦ СЦдеальний свСЦтогляд, СЦ СЦдеальнСЦ закони. Для захисту ж вСЦд проникнення СЦнакодумства, слСЦд максимально, наскСЦльки це можливо, вСЦдгородитися вСЦд впливу СЦнших краiн.
НеобхСЦдно також, для збереження рСЦвного СЦ незамутненого почуттями стану душСЦ, щоб забезпечення себе всСЦм необхСЦдним для життя СЦ захист вСЦд ворогСЦв не були повязанСЦ з великими труднощами СЦ сильними переживаннями. СамСЦтнику здСЦйснити це вкрай важко, тому СЦ необхСЦдне створення добре органСЦзованого суспСЦльства. А для того, щоб легше було зрозумСЦти, яким же маСФ бути таке СЦдеальне суспСЦльство, потрСЦбно розглянути те, як справляються з поставленими завданнями та цСЦлями рСЦзнСЦ, вже СЦснуючСЦ, типи держав.
3.1.2 Типи держав за Платоном
У дСЦалозСЦ Платона Закони АфСЦнянин запитуСФ у своiх спСЦврозмовникСЦв, мешканцСЦв КрСЦту СЦ Спарти, про те, чи СФ iх державах закони СЦ звичаi, якСЦ б заохочували стСЦйкСЦсть людини не тСЦльки до страждань, але й до задоволень. РЖ тСЦ змушенСЦ визнати, що на вСЦдмСЦну вСЦд мужностСЦ при терпСЦннСЦ душевних СЦ тСЦлесних мук, яке всюди схвалюСФться та заохочуСФться, перемога над задоволеннями СЦ бажаннями не вважаСФться загальновизнаною чеснотою. Для Платона ця обставина СФ серйозним недолСЦком СЦснуючих держав та законодавств. У цьому вСЦн бачить iх однобоко. Не випадково, що аналСЦзуючи рСЦзнСЦ типи держав, а саме тСЦмократСЦю, олСЦгархСЦю, демократСЦю СЦ тиранСЦю, Платон загострюСФ увагу читача на тому, якСЦ бажання оволодСЦвають людьми при тому чи СЦншому ладСЦ.
Карл Поппер звинувачуСФ давньогрецького мислителя в тому, що у своiй СЦдеальнСЦй державСЦ вСЦн перетворюСФ ii жителСЦв у бездушнСЦ гвинтики бездоганного державного механСЦзму. Однак, насправдСЦ люди з iх бажаннями СЦ прагненнями цСЦкавлять Платона в передусСЦм. Тому, говорячи про недолСЦки рСЦзних типСЦв держав, вСЦн докладно зупиняСФться на описСЦ вСЦдповСЦдно, тСЦмократичноi, олСЦгархСЦчноi, демократичноi СЦ тиранСЦчноi л