ОсобливостСЦ дитячоi творчостСЦ на уроках трудового навчання в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
дСЦяльностСЦ [31, 22-23].
РСЦзнобСЦй у визначеннях творчостСЦ поступово долаСФться. На сучасному етапСЦ розвитку психолого-педагогСЦчноi науки обдарованими СЦ талановитими учнями вважають тих, у кого професСЦйно пСЦдготовленСЦ люди виявили наявнСЦсть потенцСЦалу до високих досягнень. ЦСЦ дСЦти мають видатнСЦ здСЦбностСЦ СЦ вимагають диференцСЦйованих учбових програм СЦ/або допомоги, яка виходить за межСЦ звичайного шкСЦльного навчання, щоб змогти реалСЦзувати своi потенцСЦi СЦ зробити внесок у розвиток суспСЦльства. Це визначення ми взяли за основу, виходячи з наступних теоретичних положень:
1.Проблема творчостСЦ тСЦсно повязана поняттям "здСЦбностСЦ", являючись iх комплексом. ЗдСЦбностСЦ це такСЦ СЦндивСЦдуально-психологСЦчнСЦ особливостСЦ людини, якСЦ сприяють успСЦшному виконанню тСЦСФi чи СЦншоi дСЦяльностСЦ СЦ не зводяться до наявних у неi знань, умСЦнь, навичок. НеобхСЦдною умовою виявлення СЦ розвитку здСЦбностей СФ вСЦдповСЦдна дСЦяльнСЦсть [44, 421].
- Людина не народжуСФться з готовими здСЦбностями. Вродженими с лише задатки, тобто анатомо-фСЦзСЦологСЦчнСЦ передумови формування здСЦбностей [48, 83]. На iх основСЦ пСЦд впливом навчання СЦ виховання, у процесСЦ взаСФмодСЦi з оточуючим свСЦтом розвиваються здСЦбностСЦ.
- КСЦлькСЦсно-якСЦсне сполучення здСЦбностей СЦ задаткСЦв визначаСФ рСЦвнСЦ творчостСЦ [18, 1]:
ОбдарованСЦсть це сукупнСЦсть здСЦбностей, яка обумовлюСФ особливо успСЦшну дСЦяльнСЦсть людини у певнСЦй галузСЦ СЦ видСЦляСФ ii серед СЦнших осСЦб, якСЦ навчаються цСЦСФi дСЦяльностСЦ чи виконують ii в тих же умовах. ОбдарованСЦсть розглядаСФться СЦ як "... передумова спецСЦальних здСЦбностей, СЦ як якСЦсно своСФрСЦдне iх поСФднання...". Вона, як правило, проявляСФться в рСЦзностороннСЦх здСЦбностях СЦ межуСФ з талантом.
Талант - "вищий рСЦвень розвитку обдарованостСЦ", "... це здСЦбностСЦ до певноi дСЦяльностСЦ, якСЦ проявляються як творчСЦсть". ТалановитСЦсть близька до генСЦальностСЦ, але менша за значенням.
ГенСЦальнСЦсть це "...особистСЦсна характеристика людини.., яка виявляСФться у творчСЦй дСЦяльностСЦ, результати якоi мають соцСЦальну та вселюдську значущСЦсть".
Творчими СФ дСЦти, в яких у ранньому вСЦцСЦ виявляються здСЦбностСЦ СЦ здатнСЦсть до виконання певних видСЦв дСЦяльностСЦ. За здСЦбностями вони далеко випереджають своiх ровесникСЦв СЦ характеризуються "високою активнСЦстю розуму, пСЦдвищеною схильнСЦстю до розумовоi дСЦяльностСЦ, СЦнтересом до певного виду дСЦяльностСЦ, елементами оригСЦнальностСЦ в нСЦй, потягом до творчостСЦ" [15, 80].
ПсихологСЦчно творчСЦсть СФ потребою людини, адже творча дСЦяльнСЦсть це не лише вСЦдкриття в певнСЦй галузСЦ науки, художнСЦ досягнення, певнСЦ продукти, що СФ значущими для суспСЦльства, творчостСЦ вимагаСФ повсякденне життя, з його малими СЦ великими проблемами, якСЦ людина досить часто мусить вирСЦшувати [44, 473]. Для неi подСЦбне вирСЦшення буде особисто творчим, СЦ субСФктивно вона переживаСФ його як вСЦдкриття, як створення оригСЦнального продукту, як новий пСЦдхСЦд до вже вСЦдомого. На користь твердження про те, що творчСЦсть СФ потребою людини, свСЦдчать тСЦ почуття невдоволення, суму, пригнСЦченостСЦ, яких зазнаСФ людина, коли iй доводиться виконувати одноманСЦтну роботу. ВСЦдомСЦ експерименти, в яких пСЦддослСЦднСЦ мусили протягом деякого, досить тривалого термСЦну ставити крапки на паперСЦ у суворо регламентованСЦй послСЦдовностСЦ. Через певний час у пСЦддослСЦдних зявлялося почуття втоми, роздратованостСЦ, невдоволення, СЦ вони починали якось урСЦзноманСЦтнювати свою роботу. ТакСЦ одноманСЦтнСЦ ситуацСЦi, що не дають особистостСЦ можливостСЦ виявляти свою творчСЦсть, мСЦстить у собСЦ внутрСЦшнСЦй конфлСЦкт.
ОскСЦльки саме творчСЦ люди створюють нове у всСЦх видах людськоi дСЦяльностСЦ, пошук творчо обдарованих дСЦтей СЦ розвиток креативностСЦ цСЦСФi важливоi якостСЦ особистостСЦ в умовах шкСЦльного навчання набуваСФ неабиякого значення, що, однак, супроводжуСФться деякими труднощами, повязаними, головним чином, СЦз необхСЦднСЦстю засвоСФння учнями певних стандартних програм навчання [48, 107]. КрСЦм того, дослСЦдженнями встановлено, що творчСЦ здСЦбностСЦ не СФ синонСЦмом здатностСЦ дСЦтей до навчання; нерСЦдко коефСЦцСЦСФнт СЦнтелекту, що визначаСФться за вСЦдповСЦдними тестами, у дСЦтей творчих значно нижчий, порСЦвняно з рештою [1, 86]. Отже, академСЦчнСЦ успСЦхи школярСЦв не збСЦгаються з iх креативними здСЦбностями.
Заслуга узагальнення результатСЦв дослСЦджень творчостСЦ належить Дж. ГСЦлфорду. ВСЦн, зокрема, видСЦлив два типи мислення: конвергентне (необхСЦдне для знаходження СФдино правильного розвязання задачСЦ) СЦ дивергентне (завдяки йому виникають оригСЦнальнСЦ думки). РЖндивСЦди з домСЦнуючим конвергентним мисленням здатнСЦ з допомогою наявних знань та логСЦчних мСЦркувань розвязати задачу СФдино вСЦрним, на iхню думку, способом. Особи з дивергентним мисленням починають шукати розвязання у всСЦх можливих напрямках, щоб розглянути якнайбСЦльше варСЦантСЦв; результатом найчастСЦше СФ оригСЦнальнСЦ, нестандартнСЦ рСЦшення [18, 2].
Сучасна шкСЦльна система сприяСФ розвитку в учнСЦв конвергентного мислення СЦ пригнСЦчуСФ задатки дивергентного. ВСЦдомо, що Ейнштейн СЦ ЧерчСЦлль погано вчилися у школСЦ, але не через недисциплСЦнованСЦсть чи неуважнСЦсть, а через нездатнСЦсть прямо вСЦдповСЦдати на поставленСЦ запитання.
ТворчСЦ люди, СЦз домСЦнуючим дивергентним мисленням, схильнСЦ утворювати новСЦ комбСЦнацСЦi СЦз елементСЦв, котрСЦ бСЦльшСЦсть людей використовують стереотипно, або формувати звязки мСЦж двома елементами, якСЦ на перший погляд не мають нСЦчого спСЦльного.
На думку Дж. ГСЦлфорда, творче мислення СФ оригСЦнальним людина шукаСФ власне розвязання проблем; гнучк