ОсобливостСЦ аргументацСЦi в полСЦтичному дискурсСЦ як перекладацька проблема
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
ного визначення поняття полСЦтичний дискурс.
У колективному дослСЦдженнСЦ тАЬPolitically speaking: а worldwide examination of language used in the public sphereтАЭ вченСЦ прийшли до висновку, що полСЦтична функцСЦя характерна практично для всСЦх публСЦчних виступСЦв. Таким чином, полСЦтичний дискурс це актуальне використання мови в соцСЦально-полСЦтичнСЦй сферСЦ спСЦлкування СЦ, ширше, в публСЦчнСЦй сферСЦ спСЦлкування. ПриналежнСЦсть тексту до полСЦтичного дискурсу визначаСФться як його тематикою, так СЦ його мСЦсцем в системСЦ полСЦтичноi комунСЦкацСЦi. Широке розумСЦння тАЬполСЦтичноi мовитАЭ як мови, що використовуСФться в публСЦчнСЦй сферСЦ, враховуСФ зростаючу владу мас медСЦа, розвиток нових комунСЦкацСЦйних технологСЦй, розширення процесСЦв глобалСЦзацСЦi СЦ процес комерцСЦалСЦзацСЦi полСЦтичноi комунСЦкацСЦi [48:36].
РД.О.ОпарСЦна вважаСФ, що полСЦтичний дискурс це комплекс мовленнСФвих структур у певному лСЦнгвСЦстичному контекстСЦ контекстСЦ полСЦтичноi дСЦяльностСЦ, полСЦтичних поглядСЦв СЦ переконань разом з ii негативними проявами (наприклад, ухилянням вСЦд полСЦтичноi дСЦяльностСЦ, вСЦдсутнСЦстю полСЦтичних переконань та СЦн.) [32:21].
ЗгСЦдно точки зору А.Н.Баранова полСЦтичний дискурс може бути визначений як сукупнСЦсть усСЦх мовленнСФвих актСЦв у полСЦтичних дискусСЦях, а також правил публСЦчноi полСЦтики, якСЦ оформилися вСЦдповСЦдно до СЦснуючих традицСЦй СЦ отримали перевСЦрку досвСЦдом [4:76].
Для даноi дипломноi роботи основним визначенням термСЦну полСЦтичний дискурс СФ визначення яке запропонував Т. Ван Дейк. ЗгСЦдно цього визначення полСЦтичний дискурс це клас жанрСЦв, обмежений соцСЦальною сферою, а саме полСЦтикою. УрядовСЦ обговорення, парламентськСЦ дебати, партСЦйнСЦ програми, мови полСЦтикСЦв це тСЦ жанри, якСЦ належать сферСЦ полСЦтики. ПолСЦтичний дискурс це дискурс полСЦтикСЦв. Обмежуючи полСЦтичний дискурс професСЦйними рамками, дСЦяльнСЦстю полСЦтикСЦв, вчений вСЦдзначаСФ, що полСЦтичний дискурс в той же час СФ формою СЦнституцСЦйного дискурсу [49:14]. Це означаСФ, що дискурсами полСЦтикСЦв вважаються тСЦ дискурси, якСЦ проводяться в такому СЦнституцСЦйному середовищСЦ, як засСЦдання уряду, сесСЦя парламенту, зiзд полСЦтичноi партСЦi. Промова маСФ бути виголошена мовцем в його професСЦйнСЦй ролСЦ полСЦтика СЦ в СЦнституцСЦйному оточеннСЦ. Таким чином, дискурс СФ полСЦтичним, коли вСЦн супроводжуСФ полСЦтичний акт в полСЦтичнСЦй обстановцСЦ.
У основСЦ лСЦнгвСЦстичних дослСЦджень полСЦтичного дискурсу лежать двСЦ тези: про систему СЦ про текст. ВСЦдповСЦдно до першоi з них, мова полСЦтичних текстСЦв не тотожна буденнСЦй мовСЦ, причому специфСЦка цього дослСЦдження полягаСФ не стСЦльки у використаннСЦ яких-небудь особливих формальних засобСЦв, скСЦльки в тому, що одиницСЦ мови отримують незвичайну СЦнтерпретацСЦю, а добре знайомСЦ ситуацСЦi пСЦдводяться пСЦд несподСЦванСЦ категорСЦi: речСЦ перестають називатися своiми СЦменами. Друга теза повязана з першою СЦ полягаСФ в тому, що з полСЦтичного тексту може бути вичитаний деякий неексплСЦцитний смисл, вСЦдмСЦнний вСЦд буквального СЦ прямо протилежний йому. Часто вважаСФться, що цей самий неексплСЦцитний смисл СЦ СФ основний смисл полСЦтичного тексту [34:147]. У СЦдеологСЦчнСЦй СЦ полСЦтичнСЦй лСЦтературСЦ вибСЦр слСЦв СЦ виразСЦв СФ надзвичайно важливим СЦнструментом влади для структуризацСЦi тСЦСФi тАЬдСЦйсностСЦтАЭ, про яку йде мова [9:103]. Створення нових слСЦв СЦ виразСЦв пояснюСФться, з одного боку, появою нових реалСЦй в суспСЦльно-полСЦтичному життСЦ краiни, з СЦншого боку появою причин для змСЦни СЦменСЦ вже СЦснуючого явища. На думку Р.М.Блакара мовний ярлик може багато що сказати про те, як ми сприймаСФмо СЦ розумСЦСФмо цю роль, або точнСЦше, якоi СЦнтерпретацСЦi цСЦСФi ролСЦ чекають вСЦд нас тСЦ, хто володСЦСФ владою керувати привласненням найменувань (СЦ тим самим керувати нашим розумСЦнням) [9:99].
Основним системотворчим критерСЦСФм для видСЦлення полСЦтичного дискурсу СФ цСЦль боротьба за владу, оскСЦльки при жанровСЦй СЦ стильовСЦй рСЦзноманСЦтностСЦ решта всСЦх критерСЦiв лише уточнюСФ основний СЦ варСЦюСФться залежно вСЦд контексту. У звязку з цим можна зробити висновок про те, що всСЦ комунСЦкативнСЦ стратегСЦi переконання в рамках полСЦтичного дискурсу повиннСЦ розглядатися як тСЦ, що мають на метСЦ СФдину цСЦль боротьбу за владу. РЖнтенцСЦя боротьби за владу це специфСЦчна характеристика полСЦтичного дискурсу. Вона присутня у всСЦх жанрах: передвиборна промова, агСЦтацСЦйна промова, дебати в парламентСЦ, полСЦтичне СЦнтервю СЦ так далСЦ.
В полСЦтичних дискурсах завжди СЦснуСФ боротьба СЦдей, якСЦ захищають сторони, що змагаються, при цьому боротьба СЦ перемога СФ головною метою.
А.К.МСЦхальськая видСЦляСФ два типи стосункСЦв:
1. гармонуючСЦ (основу яких складають СЦстина СЦ згода);
2. агональнСЦ (у основСЦ боротьба СЦ перемога) [30:63].
У звязку з цим у полСЦтичнСЦй комунСЦкацСЦi мова виступаСФ у ролСЦ боротьби. Запекла боротьба за владу розСЦгруСФться як змагання, як великСЦ нацСЦональнСЦ СЦгри, для яких важливСЦ видовище, певнСЦ СЦмСЦджСЦ, форми прояву мовноi агресСЦi СЦ так далСЦ [45:45].
На мовному рСЦвнСЦ виявляСФться, що обраний комунСЦкантами спосСЦб спСЦлкування зумовлений як агональнСЦстью полСЦтичного дискурсу, так СЦ:
- наявнСЦстю сторСЦн-опонентСЦв
- наявнСЦстю адресата-спостерСЦгача
ПСЦд впливом фактору наявностСЦ опонентСЦв промовець вимушений вибрати такий план оптимальноi реалСЦзацСЦi мовних намСЦрСЦв, в результатСЦ застосування якого можна максимально зменшити значущСЦсть статусу спСЦврозмовника, тобто розвСЦнчати позицСЦi свого полСЦтичного супротивника СЦ максимально збСЦльшити значущСЦсть свого статусу, тобто продемонструвати своi позитивнСЦ якостСЦ.
НаявнСЦсть же адресата-спостерСЦгача зумовлюСФ можливСЦсть гри на глядача, яким СФ пот