ОсобливостСЦ аргументацСЦi в полСЦтичному дискурсСЦ як перекладацька проблема
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
В·мСЦсту, а й зСЦ збереженням сили впливу на аудиторСЦю при перекладСЦ полСЦтичного дискурсу.
РоздСЦл 1. ОсновнСЦ риси полСЦтичного дискурсу
- ПолСЦтичний дискурс як обСФкт дослСЦдження
СучаснСЦ лСЦнгвСЦстичнСЦ дослСЦдження спрямованСЦ на вивчення рСЦзних типСЦв дискурсу з комунСЦкативно-прагматичноi точки зору, що передбачаСФ розгляд мови не лише як засобу спСЦлкування та передачСЦ СЦнформацСЦi, але й як механСЦзму впливу на формування та змСЦну поглядСЦв на певну ситуацСЦю, що, у свою чергу, визначаСФ поведСЦнку СЦндивСЦдСЦв та суспСЦльних груп [41]. Саме ж поняття дискурс походить вСЦд латинського слова dСЦscursus, що буквально означало бСЦг у рСЦзних напрямках. У перекладСЦ з англСЦйськоi dСЦscourse означаСФ мова, мСЦркування, розмова, бесСЦда. У науковСЦй лСЦтературСЦ, насамперед лСЦнгвСЦстичнСЦй, слово дискурс в основному вживаСФться як синонСЦм слова текст. Причому пСЦд текстом може розумСЦтися не тСЦльки специфСЦчний продукт мовноi дСЦяльностСЦ, а й будь-яке явище дСЦйсностСЦ, що маСФ знакову природу СЦ певним чином структуроване: наприклад, фСЦльми, мСЦтинги, дебати тощо [15:76].
На раннСЦх етапах вивчення дискурсу вченими розглядались два базисних значення цього термСЦну. В одному з них, що використовувався у дослСЦдженнях мовних структур, якСЦ виходять за рамки речення, дискурс практично ототожнювався з поняттям тексту. Одним з перших вжив термСЦн дискурс як самостСЦйний термСЦн американський лСЦнгвСЦст А.ХаррСЦс, який у 1952 р. опублСЦкував статтю тАЬАналСЦз дискурсутАЭ, присвячену дослСЦдженню мови реклами. Приблизно в цей же час поняття дискурсу сформулював Ю.Хабермас. ВСЦн розумСЦв пСЦд дискурсом комунСЦкацСЦю особливого виду, специфСЦчний дСЦалог, мета якого - неупереджений аналСЦз реальностСЦ. Учасники комунСЦкацСЦi (дискурсу) аналСЦзують реальнСЦсть, вСЦдмовляючись вСЦд СЦснуючих мовленнСФвих стереотипСЦв. Тут пСЦд дискурсом розумСЦСФться, скорСЦше, спосСЦб одержання СЦстинного наукового знання. У такСЦй СЦнтерпретацСЦi дискурс виступаСФ як СЦнструмент пСЦзнання реальностСЦ значимий дСЦалог з використанням визначених методик [35].
Е.РЖ.Шейгал наводить таке визначення: дискурс система комунСЦкацСЦi, поле комунСЦкативних практик, розглянуте в реальному СЦ потенцСЦйному (вСЦртуальному) аспектах [45:42], де пСЦд реальним вимСЦром розумСЦСФться поточна мовленнСФва дСЦяльнСЦсть СЦ ii результати тексти, потенцСЦйний вимСЦр являСФ собою сукупнСЦсть знакСЦв, що обслуговують дану комунСЦкацСЦю [35].
Р.С.Попов подаСФ таке визначення: дискурси слабкСЦ, фрагментарнСЦ образи чи способи спСЦлкування, за допомогою яких соцСЦальнСЦ сили впливають на субСФктивнСЦ погляди, у результатСЦ чого СЦндивСЦди починають розумСЦти й оцСЦнювати своСФ СЦснування [35].
Основним для даноi дипломноi роботи буде визначення, яке подаСФ украiнський лСЦнгвСЦст Ф.С.Бацевич: дискурс це тип комунСЦкативноi дСЦяльностСЦ, СЦнтерактивне явище, мовленнСФвий потСЦк, що маСФ рСЦзну форму вияву (усну, письмову), вСЦдбуваСФться у межах конкретного каналу спСЦлкування, регулюСФться стратегСЦями СЦ тактиками учасникСЦв; синтез когнСЦтивних, мовних СЦ позамовних (соцСЦальних, психСЦчних, психологСЦчних тощо) чинникСЦв залежних вСЦд тематики спСЦлкування, маСФ своiм результатом формування рСЦзноманСЦтних мовленнСФвих жанрСЦв [6:44]. Адже дане визначення розкриваСФ сутнСЦсть поняття, враховуючи рСЦзноплановСЦсть та направленСЦсть цього лСЦнгвСЦстичного явища. ЗгСЦдно цього визначення дискурс це текст, створений за певних обставин, у певнСЦй ситуацСЦi (побутова розмова, полСЦтичнСЦ дебати, наукова конференцСЦя СЦт. СЦн.) з використанням певних стратегСЦй СЦ тактик, в залежностСЦ вСЦд поставленоi мети (манСЦпуляцСЦi, аргументацСЦi, переконання та СЦн.), направлений на певну аудиторСЦю, яка володСЦСФ необхСЦдними фоновими знаннями СЦ в результатСЦ цих факторСЦв текст набуваСФ рис одного з мовленнСФвих жанрСЦв (розмовного, наукового, публСЦцистичного тощо). Варто також звернути увагу на деякСЦ основнСЦ характеристики дискурсу якСЦ доповнюють вищезазначене визначення Ф.С.Бацевича:
- дискурс являСФ собою складне комунСЦкативне явище, що мСЦстить у собСЦ СЦ соцСЦальний контекст, який даСФ уявлення як про учасникСЦв комунСЦкацСЦi (СЦ iхнСЦ характеристики), так СЦ про процеси виробництва СЦ сприйняття повСЦдомлень [11:115];
- дискурс вСЦдображаСФ субСФктивну психологСЦю людини, СЦ отже, вСЦн не може бути вСЦдчужений вСЦд того, хто говорить [2:34];
- за самою своСФю суттю дискурс явище когнСЦтивне, тобто таке, що маСФ справу з передачею знань, з оперуванням знаннями особливого роду СЦ, головне, зСЦ створенням нових знань [26:9];
- дискурс це звязаний текст у сукупностСЦ з екстралСЦнгвСЦстичними, прагматичними й СЦншими факторами; мовлення, розглянуте як цСЦлеспрямована соцСЦальна дСЦя, як компонент, що бере участь у взаСФмодСЦi людей СЦ в механСЦзмах iхньоi свСЦдомостСЦ (когнСЦтивних процесах) [2:36].
ОднСЦСФю з найбСЦльш повних класифСЦкацСЦй дискурсСЦв СФ класифСЦкацСЦя Г.Почепцова, в якСЦй серед СЦнших вСЦн виокремлюСФ полСЦтичний дискурс. АктуальнСЦсть дослСЦдження полСЦтичного дискурсу продиктована специфСЦкою обСФкта дослСЦдження, хоча й досСЦ не СЦснуСФ узгодженостСЦ щодо розумСЦння полСЦтичного дискурсу представниками рСЦзних наук [35]. Вивченням полСЦтичного дискурсу, наприклад, займаються полСЦтологи, психологи, фСЦлософи, соцСЦологи, економСЦсти, спецСЦалСЦсти з теорСЦi комунСЦкацСЦi та лСЦнгвСЦсти. Тим самим визнаСФться факт, що полСЦтичний дискурс СФ обСФктом мСЦждисциплСЦнарних дослСЦджень [29]. Серед класичних робСЦт з даноi проблематики можна назвати працСЦ Т.А. ван Дейка, Р.Барта, М.Фуко, Ю.Хабермаса, а також дослСЦдження вСЦтчизняних авторСЦв: М.В.РЖльiна, РД.РЖ.Шейгала, О.М.Баранова, Г.Г.Почепцова. Проте й досСЦ не СЦснуСФ СФди