ОсобливостСЦ аргументацСЦi в полСЦтичному дискурсСЦ як перекладацька проблема

Дипломная работа - Иностранные языки

Другие дипломы по предмету Иностранные языки



В·мСЦсту, а й зСЦ збереженням сили впливу на аудиторСЦю при перекладСЦ полСЦтичного дискурсу.

РоздСЦл 1. ОсновнСЦ риси полСЦтичного дискурсу

  1. ПолСЦтичний дискурс як обСФкт дослСЦдження

СучаснСЦ лСЦнгвСЦстичнСЦ дослСЦдження спрямованСЦ на вивчення рСЦзних типСЦв дискурсу з комунСЦкативно-прагматичноi точки зору, що передбачаСФ розгляд мови не лише як засобу спСЦлкування та передачСЦ СЦнформацСЦi, але й як механСЦзму впливу на формування та змСЦну поглядСЦв на певну ситуацСЦю, що, у свою чергу, визначаСФ поведСЦнку СЦндивСЦдСЦв та суспСЦльних груп [41]. Саме ж поняття дискурс походить вСЦд латинського слова dСЦscursus, що буквально означало бСЦг у рСЦзних напрямках. У перекладСЦ з англСЦйськоi dСЦscourse означаСФ мова, мСЦркування, розмова, бесСЦда. У науковСЦй лСЦтературСЦ, насамперед лСЦнгвСЦстичнСЦй, слово дискурс в основному вживаСФться як синонСЦм слова текст. Причому пСЦд текстом може розумСЦтися не тСЦльки специфСЦчний продукт мовноi дСЦяльностСЦ, а й будь-яке явище дСЦйсностСЦ, що маСФ знакову природу СЦ певним чином структуроване: наприклад, фСЦльми, мСЦтинги, дебати тощо [15:76].

На раннСЦх етапах вивчення дискурсу вченими розглядались два базисних значення цього термСЦну. В одному з них, що використовувався у дослСЦдженнях мовних структур, якСЦ виходять за рамки речення, дискурс практично ототожнювався з поняттям тексту. Одним з перших вжив термСЦн дискурс як самостСЦйний термСЦн американський лСЦнгвСЦст А.ХаррСЦс, який у 1952 р. опублСЦкував статтю тАЬАналСЦз дискурсутАЭ, присвячену дослСЦдженню мови реклами. Приблизно в цей же час поняття дискурсу сформулював Ю.Хабермас. ВСЦн розумСЦв пСЦд дискурсом комунСЦкацСЦю особливого виду, специфСЦчний дСЦалог, мета якого - неупереджений аналСЦз реальностСЦ. Учасники комунСЦкацСЦi (дискурсу) аналСЦзують реальнСЦсть, вСЦдмовляючись вСЦд СЦснуючих мовленнСФвих стереотипСЦв. Тут пСЦд дискурсом розумСЦСФться, скорСЦше, спосСЦб одержання СЦстинного наукового знання. У такСЦй СЦнтерпретацСЦi дискурс виступаСФ як СЦнструмент пСЦзнання реальностСЦ значимий дСЦалог з використанням визначених методик [35].

Е.РЖ.Шейгал наводить таке визначення: дискурс система комунСЦкацСЦi, поле комунСЦкативних практик, розглянуте в реальному СЦ потенцСЦйному (вСЦртуальному) аспектах [45:42], де пСЦд реальним вимСЦром розумСЦСФться поточна мовленнСФва дСЦяльнСЦсть СЦ ii результати тексти, потенцСЦйний вимСЦр являСФ собою сукупнСЦсть знакСЦв, що обслуговують дану комунСЦкацСЦю [35].

Р.С.Попов подаСФ таке визначення: дискурси слабкСЦ, фрагментарнСЦ образи чи способи спСЦлкування, за допомогою яких соцСЦальнСЦ сили впливають на субСФктивнСЦ погляди, у результатСЦ чого СЦндивСЦди починають розумСЦти й оцСЦнювати своСФ СЦснування [35].

Основним для даноi дипломноi роботи буде визначення, яке подаСФ украiнський лСЦнгвСЦст Ф.С.Бацевич: дискурс це тип комунСЦкативноi дСЦяльностСЦ, СЦнтерактивне явище, мовленнСФвий потСЦк, що маСФ рСЦзну форму вияву (усну, письмову), вСЦдбуваСФться у межах конкретного каналу спСЦлкування, регулюСФться стратегСЦями СЦ тактиками учасникСЦв; синтез когнСЦтивних, мовних СЦ позамовних (соцСЦальних, психСЦчних, психологСЦчних тощо) чинникСЦв залежних вСЦд тематики спСЦлкування, маСФ своiм результатом формування рСЦзноманСЦтних мовленнСФвих жанрСЦв [6:44]. Адже дане визначення розкриваСФ сутнСЦсть поняття, враховуючи рСЦзноплановСЦсть та направленСЦсть цього лСЦнгвСЦстичного явища. ЗгСЦдно цього визначення дискурс це текст, створений за певних обставин, у певнСЦй ситуацСЦi (побутова розмова, полСЦтичнСЦ дебати, наукова конференцСЦя СЦт. СЦн.) з використанням певних стратегСЦй СЦ тактик, в залежностСЦ вСЦд поставленоi мети (манСЦпуляцСЦi, аргументацСЦi, переконання та СЦн.), направлений на певну аудиторСЦю, яка володСЦСФ необхСЦдними фоновими знаннями СЦ в результатСЦ цих факторСЦв текст набуваСФ рис одного з мовленнСФвих жанрСЦв (розмовного, наукового, публСЦцистичного тощо). Варто також звернути увагу на деякСЦ основнСЦ характеристики дискурсу якСЦ доповнюють вищезазначене визначення Ф.С.Бацевича:

- дискурс являСФ собою складне комунСЦкативне явище, що мСЦстить у собСЦ СЦ соцСЦальний контекст, який даСФ уявлення як про учасникСЦв комунСЦкацСЦi (СЦ iхнСЦ характеристики), так СЦ про процеси виробництва СЦ сприйняття повСЦдомлень [11:115];

- дискурс вСЦдображаСФ субСФктивну психологСЦю людини, СЦ отже, вСЦн не може бути вСЦдчужений вСЦд того, хто говорить [2:34];

- за самою своСФю суттю дискурс явище когнСЦтивне, тобто таке, що маСФ справу з передачею знань, з оперуванням знаннями особливого роду СЦ, головне, зСЦ створенням нових знань [26:9];

- дискурс це звязаний текст у сукупностСЦ з екстралСЦнгвСЦстичними, прагматичними й СЦншими факторами; мовлення, розглянуте як цСЦлеспрямована соцСЦальна дСЦя, як компонент, що бере участь у взаСФмодСЦi людей СЦ в механСЦзмах iхньоi свСЦдомостСЦ (когнСЦтивних процесах) [2:36].

ОднСЦСФю з найбСЦльш повних класифСЦкацСЦй дискурсСЦв СФ класифСЦкацСЦя Г.Почепцова, в якСЦй серед СЦнших вСЦн виокремлюСФ полСЦтичний дискурс. АктуальнСЦсть дослСЦдження полСЦтичного дискурсу продиктована специфСЦкою обСФкта дослСЦдження, хоча й досСЦ не СЦснуСФ узгодженостСЦ щодо розумСЦння полСЦтичного дискурсу представниками рСЦзних наук [35]. Вивченням полСЦтичного дискурсу, наприклад, займаються полСЦтологи, психологи, фСЦлософи, соцСЦологи, економСЦсти, спецСЦалСЦсти з теорСЦi комунСЦкацСЦi та лСЦнгвСЦсти. Тим самим визнаСФться факт, що полСЦтичний дискурс СФ обСФктом мСЦждисциплСЦнарних дослСЦджень [29]. Серед класичних робСЦт з даноi проблематики можна назвати працСЦ Т.А. ван Дейка, Р.Барта, М.Фуко, Ю.Хабермаса, а також дослСЦдження вСЦтчизняних авторСЦв: М.В.РЖльiна, РД.РЖ.Шейгала, О.М.Баранова, Г.Г.Почепцова. Проте й досСЦ не СЦснуСФ СФди