Основи сучасних систем мотивацii персоналу пiдприiмств харчування
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
сторiнок друкованого тексту, включено 3 таблицi, 3 рисунки, 2 схеми та 8 додаткiв.
Список використаних лiтературних джерел мiстить 42 найменування.
Роздiл 1 Науково-методичнi основи сучасних систем мотивацii персоналу пiдприiмств харчування
1.1 Праця як важливий чинник розвитку суспiльства та виробництва
Праця i важливою i. разом з цим, унiверсальною категорiiю, вивченням якоi займаються практично усi галузi людського пiзнання. РЖ це не випадково, адже мiiе працi визначаiться ii значенням для iснування i розвитку окремоi людини та суспiльства в цiлому. Результатом процесу працi i виробництво споживчих вартостей. У цьому розумiннi праця виражаi собою вiдношення людини до природи, коли люди з допомогою знарядь працi впливають на предмети природи, створюють продукти, необхiднi для iх життя.
Вивченням вiдношення людини до природи займаються, як правило, природничi, технiчнi та технологiчнi науки. Аналiз процесу матерiального виробництва показуi, що праця - це перш за все процес, який вiдбуваiться мiж людиною i природою, в якому людина своiю дiяльнiстю опосередковуi, регулюi i контролюi обмiн речовин мiж собою i природою. Без працi такий обмiн речовин мiж людиною i природою не був би можливим, тобто не було б можливе саме людське життя. Широко вiдоме твердження про те, що саме праця створила людину i i джерелом усякого багатства.
Разом з цим, теоретичне обТСрунтування змiсту процесу працi не може обмежуватися механiчним поiднанням людини i предметiв природи. Справа у тому, що мiж людьми завжди були i залишаються тiснi звязки з приводу органiзацii працi, розподiлу, обмiну та споживання результатiв iх спiльноi дiяльностi. Оскiльки люди так чи iнакше працюють один на одного, то iх праця, а також звязки i вiдносини, що виникають при цьому, набувають суспiльноi форми. Суспiльна форма працi i предметом вивчення економiчних i суспiльних наук.
У науковiй лiтературi i декiлька пiдходiв до визначення економiчноi категорii "праця". Зокрема, в Економiчнiй енциклопедii Полiтична економiя праця - це доцiльна дiяльнiсть людей щодо створення матерiальних та духовних благ, необхiдних для задоволення потреб кожного iндивiда i суспiльства в цiлому. Деякi вченi-економiсти вважають, що праця - це дiяльнiсть людини щодо створення життiвих благ, при цьому вона спрямована на оточуючу природу i маi осмислений цiлеспрямований характер. Працюючи, людина використовуi свою робочу силу, тобто здатнiсть до працi, яка визначаiться сукупнiстю фiзичних i духовних сил, завдяки яким людина може працювати. У процесi працi вiдбуваiться споживання робочоi сили .
Наведенi визначення у цiлому розкривають сутнiсть категорii "праця", показують ii двоiстий характер. Таким чином, можна зробити висновок, що праця - це складна соцiально-економiчна категорiя, яка i не просто взаiмодiiю людини i природи, працею взагалi, а суспiльною формою працi. РЖншими словами, це вiдносини мiж людьми щодо iх участi в суспiльнiй працi. [6].
Процес працi можливий лише за наявностi трьох основних елементiв - предмета працi, знаряддя працi та працiвника. Важливим моментом процесу працi прийнято вважати доцiльну дiяльнiсть людини, власне саму працю, що перетворюi або видозмiнюi предмет природи у такий спосiб, коли вони стають придатними для задоволення людських потреб. Тобто, з фiзiологiчноi точки зору, праця - це витрачання життiвоi енергii людини для перетворення предметiв працi у споживчi вартостi. Кожний з названих елементiв вiдiграi свою важливу роль у процесi працi.
Предмети працi - те, на що спрямована праця людини з метою створення життiвих благ. Засоби працi - це речi або комплекс речей, за допомогою яких людина у виробництвi впливаi на предмети працi для перетворення iх у споживчi вартостi. До засобiв працi вiдносять знаряддя працi (iнструменти, машини, механiзми, обладнання тощо), землю - основний засiб працi, а також виробничi будiвлi, споруди, транспортнi шляхи i комунiкацii! т.д. Засоби i предмети працi разом становлять засоби виробництва.
Розвиток предметiв i засобiв працi i лише необхiдною умовою для здiйснення процесу працi, проте вирiшальним елементом цього процесу i жива людська праця, тобто сама людина, яка постiйно удосконалюiться, збагачуi своi знання, досвiд, виробничi навички. Це даi змогу iй видозмiнювати та удосконалювати засоби працi. Прогрес людства власне полягаi у неперервному оновленнi та удосконаленнi засобiв працi i самих людей. Кожне поколiння людей передаi наступному поколiнню весь обсяг знань i виробничого досвiду. Нове поколiння у свою чергу набуваi нових знань i досвiду та передаi iх наступному поколiнню. Цей процес i безперервним i вiдбуваiться по висхiднiй лiнii.
Суспiльна форма працi передбачаi вiдповiднi звязки i вiдносини мiж людьми, якi змiнюються залежно вiд економiчного устрою суспiльства. Такi вiдносини, як вiдомо, отримали назву - виробничi вiдносини, що складаються мiж людьми обiктивно, тобто незалежно вiд iхньоi волi та свiдомостi.
Мiж продуктивними силами суспiльства i виробничими вiдносинами повинна iснувати вiдповiднiсть. Разом з цим, продуктивнi сили внаслiдок науково-технiчного прогресу зростають i змiнюються значно швидше, нiж виробничi вiдносини. На певному етапi соцiально-економiчного та iсторичного розвитку суспiльства мiж ними виникаi невiдповiднiсть, суперечнiсть, що призводить до конфлiкту, який вирiшуiться шляхом соцiальних революцiй.
У процесi с