Органiзацiя ресурсноi бази банкiв в Украiнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
ня.
Основними методами забалансового фiнансування i [44, c.86]:
секюритизацiя активiв;
продаж кредитiв;
надання кредитних гарантiй.
Сутнiсть методу секюритизацii активiв полягаi у транiормацii кредитiв, наданих банкам, у вiдповiдне недепозитне джерело залучення ресурсiв шляхом випуску цiнних паперiв власного боргу. У загальному виглядi механiзм здiйснення секюритизацii активiв за рахунок залучених ранiше ресурсiв надаi клiiнтам кредити обовязково пiд реальну заставу. Надалi при виникненнi потреби в залученнi додаткових ресурсiв банк обiднуi в iдиний пакет усi документи, що пiдтверджують внесення вiдповiдних видiв застави пiд наданi клiiнтам кредити.
Потiм банк здiйснюi випуск цiнних паперiв власного боргу (облiгацiй, векселiв), забезпеченням яких виступаi саме цей пакет заставних документiв, що передаiться iнвесторам разом з цiнними паперами у момент здiйснення iх продажу. У результатi банк отримуi можливiсть залучити ресурси на ринку за найменшою порiвняно з iншими джерелами вартiстю, оскiльки його цiннi папери забезпечуються реальною заставою. Отриманi таким чином у розпорядження банку кошти використовуються ним для надання нових кредитiв та вкладень в iншi доходи. Погашення емiтованих банком цiнних паперiв здiйснюiться за рахунок кредитних коштiв, що повертаються пiсля визначеного термiну користування позичальниками-заставодавцями.
Сутнiсть методу продажу кредитiв полягаi у здiйсненнi операцiй з продажу права власностi банку на якiснi короткостроковi кредити iншим банкiвським установам. Одним iз найважливiших чинникiв, що спонукаi банки застосовувати цей метод, i очiкуване пiдвищення ринковоi вiдсотковоi ставки. У цьому разi здiйснення продажу кредитiв, наданих пiд дiючу ставку, дозволить банку вже в найближчому майбутньому вкласти ресурси, отриманi вiд продажу в активи з бiльшою прибутковiстю. У сучаснiй мiжнароднiй практицi, як правило, банк - продавець кредиту зберiгаi за собою право на обслуговування боргу, отримуючи вiд позичальникiв вiдсотковi платежi та контролюючи виконання ними термiнiв платежiв, в iнтересах банку-покупця за вiдповiдну комiсiйну винагороду [51].
Одними з найпоширенiших забалансових недепозитних операцiй i операцii з надання кредитних гарантiй банку.
Кредитна гарантiя - це забалансове зобовязання банку, згiдно з яким вiн погоджуiться за визначену плату гарантувати повернення кредиту своiм клiiнтом iншому банку або виконання умов контракту, що був укладений мiж клiiнтом банку та третьою особою. Кредитнi гарантii i вигiдними як для банку-гаранта, так i для його клiiнта. Так, банк за видачу кредитноi гарантii отримуi значний прибуток у виглядi комiсiйних не використовуючи власних ресурсiв. Що стосуiться клiiнта, то надана банкiвська гарантiя дозволяi йому змiцнити свою репутацiю надiйного позичальника та розраховувати на iстотне зниження вартостi кредиту або спрощення та полегшення умов комерцiйного контракту [70].
З метою збалансованого формування ресурсiв у банкiвськiй практицi використовуiться декiлька методiв оцiнки потреб банку в лiквiдних коштах:
1. Метод фондового пулу (метод визначення величини розриву лiквiдностi). Вiн i основним у банкiвськiй практицi i полягаi у визначеннi величини розриву лiквiдностi протягом певного перiоду, що дорiвнюi рiзницi мiж очiкуваними припливами та потенцiйними вiдтоками коштiв, надаi можливiсть побудувати наочну модель руху майбутнiх активiв та пасивiв банку.
Оцiнка динамiки майбутнiх вкладiв та кредитiв зводиться до прогнозування зростання депозитiв та кредитiв за трьома основними компонентами:
а) трендовий компонент, який визначаiться за допомогою побудови тренду, що характеризуi закономiрну тенденцiю або довгостроковий середнiй темп зростання;
б) сезонний компонент, який характеризуi змiни в станi вкладiв та кредитiв протягом певного перiоду порiвняно з iх рiвнем за станом на кiнець попереднього року, що викликанi сезонними чинниками;
в) циклiчний компонент, який виражаi позитивне або негативне вiдхилення вiд сукупного рiвня очiкуваних вкладiв та кредитiв, обчислюiться як сума трендового та сезонного компонентiв, i залежить вiд стану економiки цього року.
Рiзниця пiдсумкiв очiкуваних потокiв надходжень коштiв та обсягiв ресурсiв для кредитування складаi плановий дисбаланс, який дозволяi бiльш точно спрогнозувати розмiр пiдсумкового розриву лiквiдностi. Коли джерела лiквiдних коштiв перевищують використання лiквiдних коштiв, банк маi позитивний розрив лiквiдностi. Цей надлишок лiквiдних коштiв повинен бути швидко iнвестований в активи, що приносять дохiд, до виникнення необхiдностi покриття потреби в коштах. Коли обсяг використання лiквiдних коштiв перевищуi величину iх джерел, банк маi дефiцит лiквiдних коштiв, або негативний розрив лiквiдностi. РЖ тодi вiн повинен отримати кошти з найдешевших та доступних за часом джерел.
2. Коефiцiiнтний метод - це здатнiсть банку залучати кошти пiд нормальнi вiдсотки тiсно повязана зi сприйняттям ринком якостi його активiв. Банки з високоякiсними активами та достатнiм капiталом мають можливiсть залучати ресурси за найнижчими ставками у порiвняннi з iншими банками - в силу довiри iнвесторiв до надiйностi такого банку. Банк зi стабiльною базою основних депозитiв може мати незначнi непередбаченi вiдтоки депозитiв. Банки, що сильно залежать вiд придбаних зобовязань, повиннi сплачувати вищi ставки i часто зустрiчаються з вiдтоками так?/p>