Органiзацiя ресурсноi бази банкiв в Украiнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
?iв ресурсiв у розпорядженнi банку.
За можливiстю прогнозування ресурси банку доцiльно класифiкувати на [39, с.46]:
ресурси прямого прогнозування (фонди банку i нерозподiлений прибуток);
ресурси непрямого прогнозування (кошти в розрахунках, залишки тимчасово вiльних коштiв на рахунках субiктiв господарювання, деякi iншi джерела).
За термiном знаходження у розпорядженнi банку його ресурси базу можна розподiлити на постiйну частину, тобто ресурси, що постiйно знаходяться у розпорядженнi банку i можуть вилучатися тiльки при його лiквiдацii або реорганiзацii (кошти статутного фонду, придбанi у власнiсть будiвлi, обладнання i т.п.), i тимчасову частину, тобто ресурси, що знаходяться у розпорядженнi банку протягом визначеного термiну (залученi i запозиченi кошти, орендованi примiщення i т.п.).
Дана класифiкацiя дозволяi визначити ступiнь сталостi ресурсноi бази банку та вжити заходiв для пiдвищення його фiнансовоi мiцностi.
Введенi у науковий оборот пiдходи до розгляду ресурсноi бази банку дозволяють збагатити ii змiст та розширити можливiсть використання цього поняття у практичнiй дiяльностi банкiв. Адже, крiм того, що банк виконуi роль фiнансового посередника, вiн ще i комерцiйною установою, яка для забезпечення своii дiяльностi повинна мати вiдповiдну матерiально-технiчну базу, примiщення, персонал та iншi ресурси.
За iнiцiативою залучення можна видiлити:
залученi кошти (кошти, що залучаються на депозити, а також кошти
в розрахунках);
позиченi кошти (отриманi за допомогою емiсii боргових цiнних
паперiв чи залучення мiжбанкiвських кредитiв, у т. ч. вiд iноземних
банкiв).
В украiнськiй банкiвськiй практицi цей критерiй класифiкацii ресурсiв залучення використовуiться обмежено i в лiтературi слабо висвiтлений. Зокрема, вiн зовсiм не розповсюджуiться на власний капiтал банкiв, хоча останнiй теж формуiться за чиiюсь iнiцiативою. На стадii створення i формування банку iнiцiаторами надходження цих ресурсiв i засновники банку, а за умов подальшоi дiяльностi банку ними можуть бути ще й його учасники, акцiонери та менеджери. Це даi пiдстави стверджувати, що власний капiтал повнiстю формуiться за iнiцiативою банку. Проте за певних обставин банк змушений збiльшувати власний капiтал на вимогу регулюючого органу, який в цьому випадку i i iнiцiатором зростання власного капiталу. Щоб врахувати цей момент, потрiбно розширити трактування самого критерiю iнiцiативи залучення коштiв.
Не сприяi практичному застосуванню цього критерiю i прийнята в нашiй практицi назва тАЬзалученi i позиченi кошти". Вiдносно iнiцiатора залучення i позичення коштiв цiлком рiвнозначнi - в обох випадках у першу чергу потрiбно, щоб було бажання дебiтора збiльшити ресурси у своiму розпорядженнi. Тому до класифiкацii за цим критерiiм у нас вiдносяться переважно як чисто формальноi.
При класифiкацii банкiвських ресурсiв за критерiiм тАЬджерела формуваннятАЭ багато авторiв видiляi лише два iх види: власнi кошти i залученi ресурси банку. О.РЖ. Лаврушин, зокрема, роздiляi ресурси банку на власний капiтал i позиченi кошти [26 с.407]. Проте все частiше застосовуiться бiльш глибока класифiкацiя ресурсiв за цим критерiiм, за якоi ресурси роздiляють на три види: власнi, залученi i позиченi [21, с.43]. Однак i при цьому пiдходi мають мiiе розбiжностi в трактуваннi окремих видiв ресурсiв.
Так, на думку Т.П. Остапiшиноi, тАЬпозиченi ресурси - це грошовi кошти кредиторiв та iнвесторiв, мобiлiзованi банками на певних умовах на мiжбанкiвському та фондовому ринкахтАЭ [52, с.25]. Однак пiд визначення процесу мобiлiзацii коштiв на фондовому ринку пiдходить i продаж акцiй, за рахунок яких може формуватися статутний фонд банку, а це вже iера формування власного капiталу.
Л.О. Дробозiна вказуi, що ресурси банкiв формуються за рахунок власних, залучених i емiтованих коштiв [64, с.373]. У даному трактуваннi особливе значення придiляiться облiгацiйним позикам, банкiвським векселям i т.п. фiнансовим iнструментам формування ресурсноi бази банку. Все це i по сутi позиченi кошти, якi i потрiбно так назвати. Назва ж емiтованi кошти i некоректною, оскiльки може включати i кошти, створенi самим банком в процесi грошово-кредитноi мультиплiкацii.
Менш поширене трактування Г.С. Пановоi, яка не розрiзняi поняття запозичених коштiв i залучених коштiв. Видiляючи серед залучених коштiв депозити та iншi залученi кошти, вона вказуi, що тАЬiншi залученi кошти - це ресурси, якi банк одержуi у виглядi кредитiв або шляхом продажу на грошовому ринку власних боргових зобовязань. Вони вiдрiзняються вiд депозитiв тим, що акумулюються на ринку на конкурснiй основi. РЖнiцiатива iх залучення належить самому банку" [53, с.70]. Однак при залученнi депозитiв банк вступаi в жорстку конкурентну боротьбу, найважливiшими методами якоi виступають здiйснення прийнятноi вiдсотковоi полiтики, створення позитивного iмiджу банку, привабливих умов вiдкриття вкладiв. Тому неправомiрно говорити про вiдсутнiсть конкурсноi основи залучення даного джерела ресурсiв.
У всякому випадку, можливостi залучення коштiв створюi в першу чергу сам банк. Зокрема, не всi банки донедавна вважали економiчно вигiдним вiдкриття депозитних рахункiв для населення, i не пропонували вiдповiднi послуги. Однак iнiцiатива вiдкриття рахунку при здiйсненнi депозитних операцiй належить тiльки вкладнику.
Зважаючи на те, що банкiвськi ресурси, якi не вiдносяться до власного капiталу, залучаються банками на грошовому рин?/p>