Органiзацiя ресурсноi бази банкiв в Украiнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
?i обумовлене те, що власнi ресурси банкiв здебiльшого виконують захисну функцiю. Однак, роль власних ресурсiв у дiяльностi банкiв вiдразу пiсля iх утворення дуже велика, оскiльки за iх рахунок фiнансуiться придбання будiвель, меблiв, органiзацiйноi технiки та iнше [18, с.126].
Власний капiтал банку формуiться iз статутного (грошових внескiв учасникiв банку) та резервного капiталу, нерозподiленого прибутку та iнших фондiв iормованих за рахунок прибутку.
Обiктивно у банкiв iснують два види джерел формування та нарощування власних коштiв (капiталу): зовнiшнi та внутрiшнi, рiзниця мiж якими полягаi у тiм, що в першому випадку для збiльшення власних коштiв залучаються додатковi ресурси з грошового ринку, а в другому - збiльшення власних коштiв вiдбуваiться за рахунок пiдвищення ефективностi роботи банку (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Зовнiшнi та внутрiшнi джерела збiльшення власних коштiв банку
Збiльшення власних коштiв банку за рахунок зовнiшнiх джерелЗбiльшення власних коштiв банку за рахунок внутрiшнiх джерел1) Випуск нових акцiй1) Результат переоцiнки основних фондiв, нематерiальних активiв2) Емiсiя субординованих боргових зобовязань2) Чистий прибуток звiтного перiоду3) Нерозподiлений прибуток4) Резервнi вiдрахування iз прибуткiв на випадок непередбачених збиткiв5) Спецiальнi фонди та резерви
Як показуi узагальнення закордонноi та вiтчизняноi практики, для залучення капiталу iз зовнiшнiх джерел банки мають декiлька альтернативних способiв [2, 6, 42]:
1) продаж звичайних акцiй;
2) продаж привiлейованих акцiй;
3) емiсiя субординованих боргових зобовязань;
4) обмiн акцiй на борговi цiннi папери.
Розглянемо переваги та недолiки окремих джерел залучення ресурсiв. Додаткова емiсiя звичайних акцiй i найбiльш дорогим способом залучення зовнiшнього капiталу через високi витрати з розмiщення емiтованих акцiй та великий ризик, повязаний з доходами акцiонерiв у порiвняннi з доходами власникiв боргових зобовязань. Коли акцiонери банку не зможуть викупити всi новi акцii, це зменшить iх контроль над банком та прибуток на одну акцiю, якщо тiльки залученi кошти не принесуть дохiд, що перевищуi витрати на емiсiю нових цiнних паперiв. Продаж привiлейованих акцiй, як i продаж звичайних акцiй, i одним з найдорожчих джерел поповнення банкiвського капiталу. Дивiденднi виплати власникам звичайних акцiй можуть знизитися пiсля випуску привiлейованих, тому що привiлейованi акцiонери мають первинне право на прибуток банку вiдносно власникiв звичайних акцiй. Однак, привiлейованi акцii мають перевагу перед борговими зобовязаннями, що полягаi в бiльшiй гнучкостi перших (тому що дивiденди не i обовязковими виплатами), а також у тiм, що вони збiльшують можливостi банку щодо залучення позикових коштiв у майбутньому.
Випуск субординованих зобовязань та цiнних паперiв. Цим зобовязанням притаманнi окремi ознаки власного капiталу: виплата процентiв iнвесторам може призупинитись у разi погiршення фiнансового стану банку-боржника ? цi борговi зобовязання не можуть бути забранi з банку ранiше, нiж через пять рокiв, а у разi банкрутства або лiквiдацii повертаються iнвестору пiсля погашення претензiй усiх iнших кредиторiв; субординований капiтал забезпечуiться в цiлому всiм майном банку. Перевага субординованих боргових зобовязань у збiльшеннi частки запозичених коштiв пiдвищуi прибуток на одну акцiю, якщо позиченi кошти приносять дохiд, який перевищуi вiдсотковi виплати, якi необхiдно по них зробити. Крiм того, вiдсотковi виплати по боргових зобовязаннях виключаються з оподаткованого доходу. Однак новi борговi зобовязання збiльшують ризик банкрутства та ризик, повязаний зi сталiстю отримання прибутку, що може уповiльнити продаж акцiй у майбутньому.
Обмiн акцiй на борговi цiннi папери. В останнi роки багато банкiвських органiзацiй (особливо банкiвськi холдинговi компанii) використовували у своiй практицi обмiннi операцii типу тАЬакцii - борговi зобовязаннятАЭ, у результатi яких банк збiльшуi свiй капiтал та уникаi майбутнiх витрат на виплату вiдсоткiв по зобовязаннях, що погашаються. Вибiр того чи iншого зовнiшнього джерела збiльшення власного капiталу та
iх спiввiдношення визначаються чинниками, серед яких найбiльше значення мають:
вiдноснi витрати, повязанi з використанням конкретного джерела власних коштiв (капiталу) ?
ризик, повязаний з конкретним джерелом власних коштiв (капiталу) ?
вплив на прибутковiсть власних коштiв банку або акцiонерного капiталу, що характеризуiться змiною прибутку на одну акцiю;
вплив на власнiсть та контроль за дiяльнiстю банку з боку iснуючих та потенцiйних акцiонерiв;
вплив на загальну схильнiсть банку до ризику, що характеризуiться, наприклад, такЅшити високi вiдсотковi ризики, яким пiддаються як банк-позичальник, так i власники вiльних коштiв. Протирiччя мiж банком та iнвестором, що обумовленi високим рiвнем вiдсоткових ризикiв, знижуються при емiсii купонних облiгацiй iз змiнною вiдсотковою ста