Органiзацiя колективноi пiзнавальноi дiяльностi школярiв у навчальному процесi початковоi школи
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ний вiк - найвагомiший перiод у моральному становленнi особистостi, енергiя дитинства невичерпна, необхiдно тiльки вмiло спрямовувати ii, розчинити дверi у складнiший, суперечливiший, але такий цiкавий для молодшого школяра навколишнiй свiт.
Як зазначаiться у психолого-педагогiчнiй лiтературi, дiяльнiсть не системно творча основа всього навчально-виховного процесу, головна сила у розвитку особистостi в цiлому та у формуваннi мiжособистiсних стосункiв молодших школярiв.
Аналiз психологiчних передумов розвитку гуманних вiдносин молодших школярiв виявив вирiшальне значення середовища, у якому вони живуть i виховуються. За визначенням, яке наводиться у довiдковiй лiтературi, середовище складають суспiльнi, матерiальнi i духовнi умови, що визначають обставини iснування i дiяльностi людини. Зокрема, суспiльно-економiчна система в цiлому, ii виробничi сили, суспiльнi вiдносини й iнституцii, суспiльна свiдомiсть i культура, а у вузькому безпосереднi оточення людини. Людина продукт i творець свого середовища, яке даi iй фiзичну основу для життя i уможливлюi ii iнтелектуальний, моральний, суспiльний духовний розвиток.
Освiтнi середовище становить пiдсистему соцiокультурного, що iснуi як сукупнiсть iсторично сталих факторiв, обставин, ситуацiй i як цiлiснiсть спецiально органiзованих педагогiчних умов розвитку особистостi учня: ...освiтнi середовище може бути охарактеризоване як сукупнiсть суспiльних, культурних, а також спецiальних психолого-педагогiчних i просторово-часових умов, у результатi впливу яких на iндивiда вiдбуваiться становлення i реалiзацiя iндивiдуальностей субiктiв освiтнього процесу [12].
Отже, освiтнi середовище це така спiльнота, яка з огляду на вiковi особливостi характеризуiться: взаiмодiiю дитини з дорослими та iншими дiтьми; такими важливими процесами, як взаiморозумiння, комунiкацiя, рефлексiя власного досвiду; зясування для себе, звiдки щось виникаi i куди зникаi.
Психологiчна характеристика освiтнього середовища передбачаi мiжособистiсне спiлкування дiтей, учителiв i вихователiв, батькiв, адмiнiстрацii навчального закладу, всiх, кого сьогоднi визначають субiктами навчально-виховного процесу.
Особливоi значущостi природа спiлкування набуваi у педагогiчному контекстi, оскiльки динамiка психiчних процесiв i станiв людини суттiво залежить вiд умов, засобiв, способiв i форм ii спiлкування з iншими людьми.
Створюючи освiтнi середовище в умовах шкiльних iнтернатiв для дiтей-сирiт i дiтей, якi залишилися без пiклування батькiв, треба враховувати, що за певних причин досвiд iхнiх вихованцiв накопичувався поза сiмiю. Отже, дiяльнiсть навчально-виховного закладу маi помякшувати вiдсутнiсть у дитини сiмi, сприяти створенню умов, якi здатнi компенсувати ii вiдсутнiсть. За традицiiю, у школах-iнтернатах найбiльша увага придiляiться матерiальному забезпеченню дiтей i iх навчанню. Значно менше виховнiй роботi, особливо тiй, яка здiйснюiться у позаурочний час. Зумовлено це не тiльки тим, що працiвники шкiл-iнтернатiв не завжди знають i враховують специфiчнi особливостi розвитку дiтей, а й тим, що результати виховноi роботи не i показовими щодо ефективностi дiяльностi цих навчальних закладiв. З нього приводу Б.С. Кобзар писав: ...У наш час виховна робота нерiдко витiсняiться iз навчальних закладiв або просто пересуваiться па другорядне мiiе. Дуже помiтною i розгубленiсть серед педагогiв стосовно соцiальних i моральних орiiнтирiв виховання, визначення його прiоритетiв. А це, в свою чергу, негативно впливаi й на молоде поколiння. Розгублене поколiння перетворюiться на поколiння втрачених людей [9].
РЖ далi: Виховання i розвиток особистостi комплексна проблема, ii вирiшення здiйснюiться у багатьох взаiмоповязаних напрямах. Перший - це виховний вплив середовища: школи, сiмi, громадськостi. Другий матерiальнi i моральнi потреби особистостi. Однак зовнiшнi впливи не дадуть належного ефекту, якщо не узгоджуватимуться з внутрiшнiми потребами. Особливо малоефективний вплив, що здiйснюiться через примус. Обовязковiсть не запалюi, не розвиваi почуттiв, не створюi стимулiв. ...Розумiти дiтей - означаi не пiдкорити iх нашiй владi, а, спираючись на iхнi нинiшнi життя, плекати паростки iхнього завтрашнього життя [11-12].
Наголошуючи на неординарному пiдходi до органiзацii виховноi роботи у школах-iнтернатах для дiтей-сирiт i дiтей, якi залишилися без пiклування батькiв, Б.С.Кобзар звертаi увагу на важливiсть творчостi дiтей: тiльки довiря, свобода творчостi виховуi почуття вiдповiдальностi за своi вчинки i дii, прагнення до самоврядування. На замiну методам вимоги i заборони приходять у школу методи переконання, довiря, розвитку активностi РЖ самодiяльностi [17].
Отже, головний принцип педагогiчного керування позаурочною виховною дiяльнiстю у школi-iнтернатi - це iнтерес до самоi дитини. ii довiльного вибору улюбленоi справи, якою у неi i бажання займатися у вiльний вiд навчальних занять час. Проте iндивiдуальний пiдхiд не можна протиставляти колективному характеру виховноi роботи. Багаторiчна практика засвiдчуi, що виховна робота в школах-iнтернатах лише тодi плiдна, коли вона яскрава, насичена грою, гумором, романтикою.
Досвiд роботи багатьох шкiл-iнтернатiв показуi, що колективнi творчi справи (КТС) посiдають у методицi виховноi роботи одне з головних мiiь. це спосiб органiзацii наповненого працею, iнiцiативою, творчiстю, товари?/p>