Geum.ru

Курсовой проект

  • 10221. Криминология как наука
    Юриспруденция, право, государство

    Надо сказать, что помощи теории практика преодолевает и непрерывно усовершенствует трудный путь познания, а результаты практики критерий истинности теории, которые позволяют корригировать ее. Это дает взаимосвязанное понимание явлений и событий в общем и при расследовании преступлений в частности. Кроме деления методов по уровням исследования на теоретические и эмпирические (практические), их делят на всеобщие, общие и специальные (частные). Всеобщим методом является материалистическая диалектика, суть которой состоит в изучении предметов и явлений действительности в движении, изменении, развитии, взаимосвязи и взаимообусловленности. Познание объекта, который движется, изменяется и развивается является сущностью методологического подхода, что необходимо учитывать при исследовании общественных явлений, какими являются преступления, таких специальных процессов, как например, взаимодействие и образование следов преступления, их сохранение во времени и т.д. Изучение идентификационных признаков объекта, который двигается и изменяется, является принципом формирования идентификационного комплекса признаков и оценки его индивидуальности. Так общее воплощается в конкретном, принципы диалектического метода в конкретном научном исследовании методике криминалистической идентификации. Общие или общенаучные методы это методы, которые используются во всех науках или во всех отраслях практической деятельности. Среди общих методов называют: сопоставление, наблюдение, описание, эксперимент, измерение, математические методы математики и кибернетики. Они действительно являются общими, поскольку используются во всех науках, в том числе и в криминалистике. Вместе с тем к общенаучным методам нередко относят и логические приемы мышления, а именно: анализ и синтез, аналогию и гипотезу, индукцию, законы и категории диалектической и формальной логики, методы абстрагирования и идентификации. Так, в основе розыска преступника по признакам словесного портрета лежит абстракция отождествления, то есть выделение из разных источников признаков и абстрагирование их в единый образ внешности разыскиваемого лица. В процессе розыска этот абстрагированный образ может быть материализован, например, подан в виде ориентира, нарисован или собран из нарисованных элементов по методу субъективного портрета.

  • 10222. Криміналістична габітологія
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1996. № 30. ст.141.
    2. Кримінально-процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради. 1961. № 2. ст. 15.
    3. Баев О.Я. Тактика следственных действий. Воронеж, 1995.
    4. Біленчук П.Д., та ін. Криміналістика: Підруч. для слухачів, ад'юнктів, викладачів вузів системи МВС України / П.Д. Біленчук, О.П. Дубовий, М.В.Салтевський, П.Ю. Тимошенко. За ред. акад. П.Д.Біленчука. К.: АТІКА, 1998. 416 с.
    5. БіленчукП.Д., ЛисиченкоВ.К., КлименкоН.І. та ін. Криміналістика: Підручник. / За ред. П.Д. Біленчука. 2-ге вид., випр. і доп. К.: Атіка, 2001. 544 с.
    6. Гельманов А.Г. Понятие способа сокрытия преступления и его криминалистическое значение. Караганда. 1982.
    7. Гусев М.Н. Муравьев А.С. Предупреждение, пресечение и раскрытие убийств. М., 1992.
    8. Карпов Н.С., Євдокименко С.В. Злочинна діяльність. К., 2001.
    9. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений. Х., 1985.
    10. Колмаков В.П. Идентификационные действия следователя. М., 1977.
    11. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции. Х., 1997.
    12. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. 2-е вид. К.: Атіка, 2002. 640 с.
    13. Криминалистика / Под ред. проф. И.Ф. Герасимова и проф. Л.Я. Драпкина. М., 1994.
    14. Криминалистика / Под ред. проф. Н.П. Яблокова. М., 1995.
    15. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В.Ю. Шепітька. 2-ге вид., переробл. і допов. К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. 728 с.
    16. Крылов И.Р. Криминалистическое учение о следах. М., 1976.
    17. Лисенко В. Особливості використання спеціальних знань // Вісник прокуратури. 2003. № 12. С. 109-115.
    18. Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. К.: Видавничий Дім "ІнЮре", 2003. 720 с.
    19. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. К.: Каннон, А.С.К., 2001. 1104 с.
    20. Радянська криміналістика: Криміналістична техніка і слідча тактика / За заг. ред. проф. В.П. Колмакова. К., 1973.
    21. Руководство для следователей. М., 1997.
    22. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2 ч. Ч. 1. Харків: Консум, 2001. 528 с.
    23. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч. 2. X.: Консум, Основа, 1999. 416 с.
    24. Самойлов Г.А. Основы криминологического учения о навыках. М., 1968.
    25. Селиванов Н.А. Бидонов Л.Г. Типовые версии по делам об убийствах. М., 1989.
    26. Скригонюк М.І. Криміналістика: Підручник. К.: Атіка, 2005. 496 с.
    27. Советская криминалистика: Методика расследования отдельных видов преступлений / Под ред. проф. В.К. Лисиченко. К., 1983.
    28. Специализированный курс криминалистики / Под ред. проф. М.В.Салтевского. К., 1987.
    29. Тіньова економіка та організована злочинність / Під ред. В.А.Предборського. К., 1999.
    30. Українська Радянська Енциклопедія. К., 1980. Т. 3. С. 422.
    31. Федченко В. Груповий метод розслідування кримінальних справ // Право України. 2003. № 1. С. 51-57.
  • 10223. Кримінальна агресія
    Юриспруденция, право, государство

    Література

    1. Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. 366с.
    2. Александров Ю.В. Кримінологія : Курс лекцій - К.:МАУП, 2002-295с. ISBN 966-608-238-1/
    3. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин. М.: росс. Право, 1992. 256с.
    4. Бандура А. Теория социального научения. - knigi.tr200.ru
    5. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография . Харьков: Гос. спец. изд-во «Основа», 2003.
    6. Баулін Ю.В.,Борисов В.І. та ін. Потерпілий від злочину(міждисциплінарне правове дослідження):монографія.-Х.: Кроссроуд, 2008-364с.
    7. Беца О.В. Соціальна адаптація осіб, звільнених від покарання:проблеми та шляхи їх вирішення - К.:Сфера-2003р-114с ISBN 966-7841-69-3
    8. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб: Питер, 2001. 352 с. - http://www.i-u.ru/biblio/archive/feyerbah_agressija/01.aspx
    9. Гилязев Ф.Г. Социально-психологические и уголовно-правовые черты вины. Уфа_1979г.
    10. Гилязев Ф.Г. Социально-психологические и уголовно-правовые черты вины. Уфа_1979г.
    11. Гитин В., Хигир Б. Анатомия криминала. Убийства. Изнасилования. Харьков: «Паритет», 1996.
    12. Голіна В.В. Попередження злочинності: Конспект лекцій.-Х.,Укр.юр.академія-1994р-40с.
    13. Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя і здоровя особи: Навчальний посібник. Х.: НЮАУ, 1997. 52с.
    14. Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. Х.: Нове слово, 2004. 252с.
    15. Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. Х.: Новое слово, 2004. - 252с.
    16. Давидова О.В. Психологічна корекція соціальних установок засуджених із насильницькою спрямованістю особистості в процесі їх реалізації. Автореф. дис. канд. псих. наук -К.,-2002р-17с.
    17. Дарвинизм и философия. (Сборник статей). [Ред. коллегия: гроф. В.И.Колодяжный (глав. ред.) и др.] Киев, Изд-во Укр. акад. с.-х. наук, 1960. 127с.
    18. Денисова Т.А. Покарання: кримінально-правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аналіз: Монографія. Запоріжжя: КПУ, 2007. 288с.
    19. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник . Київ: Атіка, 2001.
    20. Дроздов О.Ю., Скок М.А. “Проблеми агресивної поведінки особистості: навчальний посібник”. Чернігів:2000. 156с.
    21. Жариков В.Б. Звери в человеческом обличье…Криминальные очерки на материалах Запорожских судов и прокуратуры- Запорожье- Днепровский металлург-2004-222с ISBN 966-7748-62-6
    22. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. Научно-практич. издание.:К. Юринком Интер-1999г-240с.
    23. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекцій.-Х.:Прапор, 1996-260с.ISBN 5-7766-0509-1.
    24. Зелінський А.Ф. Детермінація злочину: Навчальний посібник:Х.:1994р-50с.
    25. Игошев К.І. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. Горький.: 1974. 167с.
    26. Коваленко О.И.,Филонов В.П. Курс лекций по криминологии и профилактике преступности-Донецк-1995г,-591с.
    27. Конрад З.Лоренц Кольцо царя Соломона(пер. с англ..Панова)-М.,-Знание-1970-220с.
    28. Конрад З.Лоренц Человек находит друга(пер. с англ..Гуровой)-М.:Мир-1971г-164с.
    29. Конрад Лоренц. Так называемое зло / А.И.Федоров (пер. с нем.); А.В.Гладких (ред. пер.). М.: Культурная революция, 2008. 616с.
    30. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина. (Посібник для підготовки до іспитів) / (За загальною редакцією Климента В.А.).- К.: Атіка, 2003. 288 с.
    31. Крэйхи Б. Социальная психология агрессии. - http://www.piter.com/attachment.php?barcode=978594723198&at=exc&n=0
    32. Кудрявцев В.Н. Стратегии борьбы с преступностью. М.: Юристъ, 2003. Гл.2: Борьба с преступностью 352с.
    33. Кузьмин Е.С. Основы социальной психологии. - Л., Изд-во ЛГУ , 1967.
    34. Лановенко И.П., Светлов А.Я.и др. Наркотизм и преступность К.: Наукова думка-1994г-343с.ISBN 5-12-004347-X
    35. Литвак О.М. Держава і злочинність: Монографія. К.: Атака, 2004. 304с.
    36. Литвак О.М. Злочинність в Україні:стан,тенденції,заходи протидії.(1992-1995)-Х.:1997р,-26с.
    37. Литвинов А.Н., Гавриш Т.С. Профилактика преступлений. От теории к практике. Научно-практическое пособие. М.: ИКФ «ЭКМОС», 2003г.
    38. Литвинов О.М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні: монографія.:Х-2008-446с.ISBN 978-966-610-171-9
    39. Лихолоб В.Г. и др. Криминология: учебник для слушателей и курсантов учебных заведений МВД Украины.:К.-Донецк-1997г-398с.
    40. Луняк М.О. Кримінологічна характеристика психології злочинця та профілактика насильницьких злочинів. Навчальний посібник. Ніжин: Видавництво НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2004. 91с
    41. Метаиндивидуальное проявление агрессии у военнослужащих. - http://www.nauka-shop.com/mod/shop/productID/25827/
    42. Микитчик О.В. Філософія злочину-К.: 2006р-188с.
    43. Михайлов А.Е.Некорыстная насильственная преступность и ее предупреждение: К.,НВТ «Правник»-НАВСУ-1997-153с.
    44. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С.Яценко. К.: А.С.К., 2006. 848с. (Нормат. док. та комент.). С107.
    45. Особенности человеческой агрессии. - http://www.bestreferat.ru/referat-54602.html
    46. Піщенко Г.І. Попередження хуліганства( кримінально-правовий і кримінологічний аспекти)-К.:1999-19с.
    47. Поклад В.І.Вплив покарань на злочинність - Луганськ.:РЕВ ЛДУВС ім.. Е.О.Дідоренка, 2009.-192с. ISBN 978-966-2905-57-1
    48. Ривман Д.В.Криминальная виктимология СПб.: Питер, 2002. 304с.
    49. Рогачевський Л.А. Эмоции и преступления. Л.: Знание 1984р.
    50. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. М.: 1957р. 328с.
    51. Румянцева Т.Г. Агрессия: проблемы и поиски в западной философии и науке. М., 1991. - http://www.aquarun.ru/psih/agr/agr3.html
    52. Сафуанов Ф.С. Психология криминальной агресии. М.: Смысл, 2003. Гл.3:Психология криминальной агрессии. 300с.
    53. Сукиасян С. Г. Агресія: Природа людської агресивності. http://www.otrok.ru/teach/agress/agress17.htm
    54. Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. - М.: Издательство «Юридическая литература»1974р.
    55. Фрейд З. Мы и смерть; по ту сторону принципа наслаждения. Танатология-наука о смерти.-СПб-1994-382с.
    56. Фрейд З. О сновидениях. «Я» и «ОНО»(пер. с нем.)-Х.: Фолио, 2007-256с. ISBN 966-03-3694-2
    57. Фрейд З.Вступ до психоаналізу:Лекції зі вступу до психоаналізу з новими висновками(П.Таращук, пер.з нім.)-К.:Основи-1998р-709с. ISBN 966-500-013-6
    58. Фрейд Зигмунд Введение в психоанализ: Лекции: [Пер. с нем.] / [Изд. подгот. М. Г.Ярошевский;АН СССР]. 2-е изд., стер. М.: Наука, 1991. 445с.
    59. Фром Э. Анатомия человеческой деструктивности / Э.М. Телятникова (пер.); П.С.Гуревич, С.Я.Левит (науч. ред.). М.: ООО “Издательство АСТ - ЛТД”, 1998. 672с.
    60. Фром Эрих Анатомия человеческой деструктивности / Э.М. Телятникова (пер.); П.С.Гуревич, С.Я.Левит (науч. ред.). М.: ООО “Издательство АСТ - ЛТД”, 1998. 672с.
    61. Фромм Э. Бегство от свободы(пер. с англ.Швейника)-М.:Прогресс-1990г-271с.-ИСБН 5-01-001914-0
    62. Фромм Э. Душа человека(Сборник. Перевод)-М.:Республика-1992г-429с\Мыслители ХХ века\
    63. Холличер В. Человек и агрессия.(пер.с нем.Черновой)-М.,-Прогресс-1975г-132с
    64. Шакун В.І. Кримінологічна характеристика урбанізаційного впливу на особистість злочинця:Навч.практ.Посібник:К.-1996-20с.
    65. Шакун В.І. Особливості вчинення злочинів у великих містах: Навч.практ.посібн.-К.:1995р-18с
    66. Шаргородский М.Д. Прогноз и правовая наука “Правоведение” №1.1970. 85с.
    67. Юнг К. [Собрание сочинений]: Пер. с нем. М.:Канон;.- (История психологии в памятках / Н.Д.Саркитов (ред.)). 1996. 384с.
    68. Юнг Карл Густав О современных мифах: Сборник Трудов-М.,Практика-1994-251с.
  • 10224. Кримінальне покарання за грабіж
    Юриспруденция, право, государство

    Покарання за злочин: частина 1 ст. 191 в якості покарання передбачає штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; частина 2 обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; частина З обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; частина 4 - позбавлення волі на строк від пяти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; частина 5 - позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

  • 10225. Кримінально-правова відповідальність за отримання хабара
    Юриспруденция, право, государство

    Хоча закон (ч. З ст.370 КК) конкретно і не вказує на державні органи, до яких повинен звертатися хабародавець із заявою про дачу ним хабара для вирішення питання про звільнення його від кримінальної відповідальності, такими органами можуть бути лише органи, які компетентні розглядати такі заяви по суті. Це органи, що відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства мають право розслідувати справи про посадові злочини (статей 364-172 КК), у т.ч. хабарництво, а саме: прокуратура, органи внутрішніх справ, служби безпеки і податкової міліції. Згідно із законом вони, мають можливість здійснити належну перевірку заяви про дачу хабара, вжити відповідних заходів щодо притягнення до кримінальної відповідальності учасників акту дачі-одержання хабара, а при наявності для того підстав - звільнити від кримінальної відповідальності хабародавця, стосовно якого мало місце вимагання хабара або який добровільно заявив про дачу хабара до порушення кримінальної справи щодо нього. Оскільки суд позбавлений можливості безпосередньо здійснювати таку перевірку, то він не може бути включений до переліку державних органів, звернення до яких із заявою про дачу хабара є підставою для звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності. Деякі науковці і практики вважають, що особа, яка дала хабар, підлягає звільненню від кримінальної відповідальності не лише тоді, коли особливо заявила про це відповідним органам, але і тоді, коли таке звернення мало місце з боку її родичів, членів сім'ї. На мій погляд, закон не дає підстав для такого висновку. Праві ті, хто вважає, що ч. З ст.370 КК йдеться про компроміс саме між особою, в діях якої є ознаки дачі хабара, і державою. Викладене дає можливість зробити висновок про те, що слідча і судова практика ще далекі від чіткого і правильного застосування кримінально-правової норми, яка передбачає звільнення від відповідальності за дачу хабара. Основних причин, помилок у застосуванні ч. З ст.370 КК кілька: * по-перше, відсутність однозначного і правильного розуміння умов звільнення від відповідальності хабародавця; * по-друге, недосконалість законодавчого формування положень цього інституту, * по третє, навіть за умови, що правоохоронними органами вдалося належним чином в рамках закону задокументувати протиправну поведінку «наших депутатів», проблематичними є притягнення його до встановленої законом відповідальності. Складності з притягненням депутата до юридичної відповідальності у свою чергу обумовлюється двома основними факторами. Першим - правовим є наявність передбаченої законом спеціальної процедури притягнення депутата до такої відповідальності (інститут так званої депутатської недоторканності). Другий політичний полягає в тому, що в умовах сучасної правової дійсності юридичному рішенню про відповідальності народного депутата України неодмінно передує політичне рішення. Це до речі, стосується також високопоставлених осіб у структурах виконавчої влади. Підтвердженням тому є факти притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів України, які мали місце в історії України з моменту проголошення її незалежності. Народних депутатів України, стосовно яких Генеральною прокуратурою України, порушувалося питання про притягнення їх до кримінальної відповідальності (порушувалась кримінальна справа, вносилось подання до парламенту про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності та арешт тощо), попри усі їх політичні, ідеологічні інші відмінності об'єднувало одне на момент початку їх кримінального переслідування всі вони перебували в політичній опозиції до виконавчої влади, так чи інакше вступили в конфлікт з політичним керівництвом держави чи його оточенням.

  • 10226. Кримінально-правова характеристика вбивства з обтяжуючими обставинами
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Статистика ВСУ за 2009 р. і перше півріччя 2010 р. // http: // www.scourt.gov.ua /
    2. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
    3. Павленко Т.А. Концепція кримінально-правової охорони права людини на життя в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Павленко Тетяна Анатоліївна; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Л., 2008. 124 с.
    4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. 2-е вид., перероб. та доп. - К.: Декор, 2008. - 1428 с.
    5. Павленко Т.А. Злочини проти життя та здоровя особи у системі Особливої частини Кримінального кодексу України // Актуальні питання реформування правової системи України: III Міжнар. наук.-практ. конф. Луцьк, 23 черв. 2006 р.: У 2-х т. Луцьк: РВВ “Вежа” Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. Т.2. С. 203206.
    6. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. 1196 с.
    7. Павленко Т.А. Щодо обєкта злочинів проти життя // Другі юридичні читання: Всеукр. наук. конф., Київ, 18 трав. 2005 р. К., 2005. С. 226229.
    8. Кримінальний кодекс України від 05.04. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. - № 25-26. - Ст. 131.
    9. Котюк І.І., Правові та морально-етичні аспекти евтаназії та її альтернатив / І.І. Котюк, А.В. Мусієнко // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. 2002. № 2. С. 121-124.
    10. Павленко Т.А. Право людини і громадянина на життя і здоровя (кримінально-правовий аспект) / А.Т. Павленко // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. Одеської національної юридичної академії. О.: Фенікс, 2006. Вип. 28. С. 445447.
    11. Александров Ю.В. Кримінологія: Курс лекцій / Ю.В. Александров, А.П. Гель, Г.С. Семаков. К.: МАУП, 2002. 295 с.
    12. Іванов Ю.Ф. Кримінологія: навч. посіб. / Ю.Ф. Іванов., О.М. Джужа. - К.: вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. - 264 с.
    13. Даньшин І. Співвідношення кримінології і соціології / І. Даньшин // Вісник Академії правових наук України. - №2 (33)-3 (34). Х., 2003. С. 684-685.
    14. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів / І.М.Даньшин, В.В.Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд; За ред. І.М. Даньшина. Х.: Право, 2003. 348 c.
    15. Зелінський А.Ф. Кримінологія: Навчальний посібник. / А.Ф. Зелінський. - X.: Рубікон, 2000. 240 с.
    16. Грищук В. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року / В. Грищук // Науковий вісник Чернівецького ун-ту: Правознавство. 2005. - № 161. С. 98-105.
    17. Короленко М.П. Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Короленко Микола Павлович; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. К., 2002. 130 с.
    18. Бочарников Д.М. Грушевський. Про історію створення та кримінальне право "Руської Правди" // Право України. 1996. №11. С.65-69.
    19. Білецький Л. «Руська Правда» й історія її тексту. / Л. Білецький. За ред. Ю. Книша Вінніпег.: ВУАН в Канаді, 1993. 166 с.
    20. Борисенок С. Карний зміст «потока» Руської Правди / С. Борисенок // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права УАН. - 1925. - № 1. - С. 6-31.
    21. Захарченко П.П. Історія держави та права України: Навч. посіб. для дист. навч. / П.П. Захарченко. К.: Університет „Україна", 2005. 208 с.
    22. Іванов В.М. Історія держави і права України: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2002. - 2003. - Ч. 2. - 224 с.
    23. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / А.С. Чайковський, О.Л. Копиленко та інші. - К.: Юрінком інтер, 2003. - 656с.
    24. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743р. / Упор. та автор нарису К.А. Вислобоков; відп. ред. Ю.С. Шемшученко; НАН України та ін. К., 1997. 268c.
    25. Солодкин И.И. Очерки по истории русского уголовного права (первая четверть XIX в.) / И. И. Солодкин. Л., 1961. 398 с.
    26. Остроумов С.С. Преступность и ее причины в дореволюционной России / С.С. Остроумов. - М., 1980. 422 с.
    27. Бабій Б.М. Українська радянська держава в період відбудови народного господарства (1921 - 1925) / Б.М. Бабій. - К., 1961.- 312 c.
    28. Российское законодательство Х-ХХ веков: В 9 т. М.: Юрид. л-ра,1985. Т.7. 349 c.
    29. Кузьминець О. Історія держави і права України / О. Кузьминець, В. Калиновський, П. Дігтяр. К.: Україна, 2000. 429 с.
    30. Кримінальний кодекс України вiд 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. 1961.- № 2. Ст. 14.
    31. Вопросы уголовного права и процесса в практике Верховных Судов СССР и РСФСР. 1938-1978г.г. М.: Юрид. лит-ра. 1980. 244 c.
    32. Борьба с преступностью в Украинской ССР / Автор очерка и состав, сб. док. юрид. наук, проф. П.П. Михайленко. К., 1966. Т. 1. 19171925 гг. 831 с.
    33. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: навч. посіб. / М.Й. Коржанський. Вид.3-тє, доповн. та переробл. К.: Атіка, 2007. - 592 с.
    34. Навроцький В.О. Склад злочину і його роль у процесі кримінально-правової кваліфікації / В.О. Навроцький // Правничий часопис Донецьк. ун-ту. 2000. - № 1. - С. 47-51.
    35. Кримінальне право України: Особлива частина : Підручник / Ред. М.І. Мельник, В.А. Клименко. - К.: Юридична думка, 2004. - 656 с.
    36. Короленко М.П. Обєкт злочинів проти життя людини // М.П. Короленко. Економіка, фінанси, право К, 2001. - № 4. С.29-31
    37. Коржанський М.Й. Обєкт і предмет злочину / М.Й. Коржанський. Дніпропетровськ, 2005. 252 с.
    38. Науково - практичний коментар Кримінального кодексу України. / Ред. М.Л. Мельника, М.І. Хавронюка. 3-те вид. перероблене та доповнене - К.: Атіка, 2003. 1126 c.
    39. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-е вид., перероб. і доп. К.: Юрінком Інтер, 2005. 544 с
    40. Мамчур В.М. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Мамчур Віталій Миколайович; Київ. нац.. ун-т ім. Т. Шевченка. К., 2002. 97 с.
    41. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Атіка, 2004. - 488 с.
    42. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини: навч. посіб. / В.О. Кузнєцов, М.П. Стрельбицький, В.К. Гіжевський. -К.: Істина, 2005. 542 c.
    43. Нікулін С.І. Кримінальне право. Заг. част. / С.І Нікулін, Г.В. Чеботарьова К., 2004. 594 с.
    44. Вереша Р.В. Кримінальне право України. Загальна частина / Р.В. Вереша, І.К. Туркевич. К.: Центр учбової літератури, 2007. - 208 с.
    45. Іванов Ю.Ф. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц / Ю.Ф. Іванов. - К.: КНЕУ, 2003. - 354с.
    46. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 р., № 2 // Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 1 (35).
    47. Ігнатов О. Насильство як спосіб вчинення злочину: поняття та сутність / О. Ігнатов // ФП. 2010. - № 3. С. 144-151.
    48. Смілянський Я. Особлива жорстокість як кваліфікуюча ознака умисного вбивства / Я. Смілянський // ФП. - 2009. - № 3. С. 591-596.
    49. Константинов П.Ю. Влияние жестокости преступного поведения на квалификацию убийства: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Константинов Павел Юрьевич. М., 2003. 185 с.
    50. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. - 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. К.: А.С.К., 2005. - 848 с.
    51. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений) / Л.М. Балабанова. - Д.: Сталкер, 1998. 150 c.
    52. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: Підручник / В.С. Медведєв. К.: Атіка, 2004. 368 с.
    53. Грищук В.К. Вбивство через необережність за Кримінальним кодексом України 2001 року / В.К. Грищук // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія ПРАВО. 2002. Вип. 1. С. 147153.
    54. Шевчук А.В. Подвійна форма вини за кримінальним законодавством України / А.В. Шевчук //Науковий вісник Чернівецького ун-ту: Правознавство. -2004. - № 273. С. 21-28.
    55. БережнийС.Д. Відповідальність за умисне вбивство з корисливих мотивів за кримінальним законодавством України: дис. ... канд. юрид наук: 12.00.08 /С.Д. Бережний; КНУТШ. К., 2009. 82 с.
    56. Костенко М. В. Криміналістична характеристика вбивств на замовлення: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Костенко Марина Володимирівна; Нац. юр. акад. України ім. Ярослава Мудрого. Х., 2003. 113 с.
    57. Короленко М.П. Співучасть в умисних вбивствах та її вплив на кваліфікацію / М.П. Короленко // Правова держава. 2001. №3. С. 74-80.
  • 10227. Кримінально-правова характеристика ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів
    Юриспруденция, право, государство

    З метою однакового і правильного застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів слід дотримуватися наступного: Судам необхідно виходити з того, що кримінальна відповідальність за ст. 212 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (далі - КК) настає за умисне ухилення від сплати лише тих податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які встановлені Законом від 25 червня 1991 р. N 1251-XII (1251-12) "Про систему оподаткування" (далі - Закон N 1251-XII) і введені в установленому законом порядку. Оскільки Законом N 1251-XII передбачено загальнодержавні та місцеві податки, збори й інші обов'язкові платежі, які підлягають сплаті до відповідних бюджетів та державних цільових фондів, кримінально караним визнається ухилення від сплати як загальнодержавних, так і місцевих податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Звернути увагу судів на те, що згідно із Законом N 1251-XII ставки, механізм справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть установлюватись або змінюватися іншими законами, крім тих, які стосуються оподаткування. Також слід враховувати й те, що ч. 2 ст. 1 цього Закону органам місцевої влади та самоврядування надано право встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Зміни щодо пільг, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та механізму їх сплати, внесені до законів про оподаткування в установленому порядку, тобто не пізніше ніж за шість місяців до нового бюджетного року, набирають чинності з його початку. Відповідальність за ст. 212 КК може наставати лише за сукупності обов'язкових умов, коли: не сплачені податки, збори, інші обов'язкові платежі входять у систему оподаткування і введені в установленому законом порядку; об'єкт оподаткування передбачений відповідним законом; платник податку, збору, іншого обов'язкового платежу визначений як такий відповідним законом; механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), їх ставки та пільги щодо оподаткування визначені законами про оподаткування. За змістом ст. 212 КК відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише в разі, коли це діяння вчинено умисно. Мотив для кваліфікації останнього значення не має. Зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв'язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов'язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину. Про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів можуть свідчити, наприклад: відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного та неофіційного) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо. Особа, яка не мала наміру ухилитися від сплати зазначених платежів, а не сплатила їх з інших причин, може бути притягнута лише до встановленої законом відповідальності за порушення податкового законодавства, пов'язані з обчисленням і сплатою цих платежів. Відповідно до законодавства з питань оподаткування зазначене діяння є фінансовим (податковим) правопорушенням, відповідальність за яке може наставати, зокрема, за підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III) - у разі, коли несплата пов'язана з неподанням платником податкової декларації у визначені законом строки, або ж за п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону від 4 грудня 1990 р. N 509-XII ( 509-12 ) "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон N 509-XII) - якщо несплата зумовлена відсутністю податкового обліку, веденням його з порушенням установленого порядку, неподанням чи несвоєчасним поданням платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та іншими порушеннями податкового законодавства, відповідальність за які передбачена цим пунктом зазначеної статті Закону N 509-XII. Якщо податкова декларація була подана, а податки не сплачені своєчасно через відсутність коштів на рахунку платника, то ці обов'язкові платежі вважаються податковим боргом (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням штрафних санкцій (штрафу) та пені згідно із Законом N 2181-III ( 2181-14 ). Судам потрібно мати на увазі, що платник податку, активи якого не перебувають у податковій заставі, не несе кримінальної відповідальності за умисне несвоєчасне виконання податкових зобов'язань за відсутності умислу на ухилення від сплати податку, оскільки згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону N 2181-III ( 2181-14 ) платники податків самостійно визначають черговість і форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. При цьому слід враховувати, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Кримінальна відповідальність за ст. 212 КК за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів настає в разі, коли ці діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних, великих чи особливо великих розмірах (які відповідно в 1000, 3000, 5000 і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян). Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, вчинене у зв'язку з одержанням пільг щодо них шляхом надання державним органам завідомо неправдивої інформації, якщо розмір несплачених податків дорівнює чи перевищує 500, але менше 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має кваліфікуватися лише за ч. 2 ст. 222 КК, а якщо він у 5000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, дії винного мають кваліфікуватися за ч. 3 ст. 212 КК та ч. 1 ст. 222 КК (якщо пільги щодо податків одержані шляхом надання податковим органам зазначеними у ст. 222 КК особами завідомо недостовірної інформації). Потрібно мати на увазі, що передбачений ст. 212 КК злочин слід кваліфікувати як вчинений у значних, великих чи особливо великих розмірах, коли сума, що фактично не надійшла до бюджетів чи державних цільових фондів, утворилася внаслідок несплати як одного податку, збору, іншого обов'язкового платежу, так і різних їх видів у розмірах, передбачених приміткою до зазначеної статті. При кваліфікації такого злочину, вчиненого починаючи з 1 січня 2004 р., необхідно виходити з того, що сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян згідно з п. 22.5 ст. 22 Закону N 889-IV ( 889-15 ) дорівнює розміру податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22 того ж Закону. При визначенні розміру коштів, що не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів внаслідок ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, не потрібно враховувати нараховані чи сплачені у зв'язку з цим штрафи й пеню. Чинним законодавством передбачена можливість надання платникам податків ряду пільг. Надання платником податків завідомо неправдивої інформації про наявність пільг з оподаткування чи з метою їх одержання за відсутності відповідних підстав слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 222 КК ( 2341-14 ). У тому ж разі, коли такі пільги були надані платнику на законних підставах, але на час подання декларації право на них було втрачено, дії особи, яка це приховала, необхідно кваліфікувати за відповідною частиною _оз. 212 КК ( 2341-14 ) як ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів.

  • 10228. Криптографические методы
    Компьютеры, программирование

    Один из наиболее мощных специализированных алгоритмов разложения на множители - эллиптический метод разложения на множители кривой (режим исправления ошибок), который был изобретен в 1985 Х.Ленстром младшим. Текущее время этого метода зависит от размера главных множителей n, и следовательно алгоритм имеет тенденцию находить сначала маленькие множители. 21 июня 1995 Andreas Mueller (студент в Universitaet des Saarlandes, Германия) объявил, что он нашел 44-десятичную цифру с 147-разрядным множителем 99-десятичной цифрой с 329-разрядным составным целым числом, используя режим исправления ошибок. Вычисление было выполнено на сети АРМ, и долговечность была приблизительно 60 MIPS годы. Самый большой главный множитель, найденный к настоящему времени режимом исправления ошибок - 47-десятичная цифра с 157-разрядным главным множетелем 135-десятичной цифры 449-разрядный номер. До развития RSA системы шифрования, лучший универсальный алгоритм разложения на множители был алгоритм цепной дроби , который имел числа множителя до 40 десятичных цифр (133 бита). Этот алгоритм был основан на идее относительного использования основы множителя штрихов и производства связанного с набором линейных уравнений, чее решение в конечном счете вело к факторизации. Та же самая идея лежит в основе лучших универсальных алгоритмов, используемых сегодня: квадратичное решето (QS) и решето поля цифр (NFS). Оба эти алгоритмы могут быть легко параллелизованы, чтобы разрешить разложение на множители на распределительных сетях АРМ. Квадратичное решето было разработано Карлом Померансом 1984. Первоначально, это применялось к числам множителя в 70-десятичной цифре 233-разрядный диапазон. В 1994 это использовалось группой исследователей во главе с А.Ленстром к множителю 129-десятичной цифры 429-разрядного номера проблемы RSA, который был изложен Мартином Гарднером 14 1977. Факторизация была выполнена через 8 месяцев примерно на 1600 компьютерах во всем мире. Долговечность для факторизации была оценена как 5000 MIPS годы.

  • 10229. Криптографические протоколы на эллиптических кривых
    Компьютеры, программирование

    В 1985 году Нил Коблиц и Виктор Миллер независимо предложили использовать в криптографии некоторые алгебраические свойства эллиптических кривых. С этого момента началось бурное развитие нового направления в криптографии, для которого используется термин криптография на эллиптических кривых (Elliptic Curve Cryptography, сокращенно ECC). Криптосистемы с открытым ключом на эллиптических кривых обеспечивают такую же функциональность, как и алгоритм RSA. Однако их криптостойкость основана на другой проблеме, а именно на проблеме дискретного логарифма в группе точек эллиптической кривой (Elliptic Curve Discrete Logarithm Problem, сокращенно ECDLP). В настоящее время лучшие алгоритмы для решения ECDLP имеют экспоненциальное время работы, в отличие от алгоритмов для решения проблемы простого дискретного логарифма и проблемы факторизации целого числа, которые имеют субэкспоненциальное время работы. Это означает, что в системах на эллиптических кривых желаемый уровень безопасности может быть достигнут при значительно меньшей длине ключа, чем, например, в схеме RSA. Например, 160-битный ключ в ECC обеспечивает тот же уровень безопасности, что и 1024-битный ключ в RSA. В этой работе подробно рассматриваются способы и преимущества реализации криптографических протоколов с использованием теории эллиптических кривых и в качестве примера реализован алгоритм цифровой подписи на эллиптических кривых (Elliptic Curve Digital Signature Algorithm, сокращенно ECDSA) на языке Java.

  • 10230. Криптографические средства защиты информации
    Безопасность жизнедеятельности

    Порядок использования систем с асимметричными ключами:

    1. Безопасно создаются и распространяются асимметричные открытые и секретные ключи (см. раздел 2.2 ниже). Секретный асимметричный ключ передается его владельцу. Открытый асимметричный ключ хранится в базе данных X.500 и администрируется центром выдачи сертификатов (по-английски - Certification Authority или CA). Подразумевается, что пользователи должны верить, что в такой системе производится безопасное создание, распределение и администрирование ключами. Более того, если создатель ключей и лицо или система, администрирующие их, не одно и то же, то конечный пользователь должен верить, что создатель ключей на самом деле уничтожил их копию.
    2. Создается электронная подпись текста с помощью вычисления его хэш-функции. Полученное значение шифруется с использованием асимметричного секретного ключа отправителя, а затем полученная строка символов добавляется к передаваемому тексту (только отправитель может создать электронную подпись).
    3. Создается секретный симметричный ключ, который будет использоваться для шифрования только этого сообщения или сеанса взаимодействия (сеансовый ключ), затем при помощи симметричного алгоритма шифрования/расшифровки и этого ключа шифруется исходный текст вместе с добавленной к нему электронной подписью - получается зашифрованный текст (шифр-текст).
    4. Теперь нужно решить проблему с передачей сеансового ключа получателю сообщения.
    5. Отправитель должен иметь асимметричный открытый ключ центра выдачи сертификатов (CA). Перехват незашифрованных запросов на получение этого открытого ключа является распространенной формой атаки. Может существовать целая система сертификатов, подтверждающих подлинность открытого ключа CA. Стандарт X.509 описывает ряд методов для получения пользователями открытых ключей CA, но ни один из них не может полностью защитить от подмены открытого ключа CA, что наглядно доказывает, что нет такой системы, в которой можно было бы гарантировать подлинность открытого ключа CA.
    6. Отправитель запрашивает у CA асимметричный открытый ключ получателя сообщения. Этот процесс уязвим к атаке, в ходе которой атакующий вмешивается во взаимодействие между отправителем и получателем и может модифицировать трафик, передаваемый между ними. Поэтому открытый асимметричный ключ получателя "подписывается" CA. Это означает, что CA использовал свой асимметричный секретный ключ для шифрования асимметричного открытого ключа получателя. Только CA знает асимметричный секретный ключ CA, поэтому есть гарантии того, что открытый асимметричный ключ получателя получен именно от CA.
    7. После получения асимметричный открытый ключ получателя расшифровывается с помощью асимметричного открытого ключа CA и алгоритма асимметричного шифрования/расшифровки. Естественно, предполагается, что CA не был скомпрометирован. Если же он оказывается скомпрометированным, то это выводит из строя всю сеть его пользователей. Поэтому можно и самому зашифровать открытые ключи других пользователей, но где уверенность в том, что они не скомпрометированы?
    8. Теперь шифруется сеансовый ключ с использованием асимметричного алгоритма шифрования-расшифровки и асимметричного ключа получателя (полученного от CA и расшифрованного).
    9. Зашифрованный сеансовый ключ присоединяется к зашифрованному тексту (который включает в себя также добавленную ранее электронную подпись).
    10. Весь полученный пакет данных (зашифрованный текст, в который входит помимо исходного текста его электронная подпись, и зашифрованный сеансовый ключ) передается получателю. Так как зашифрованный сеансовый ключ передается по незащищенной сети, он является очевидным объектом различных атак.
    11. Получатель выделяет зашифрованный сеансовый ключ из полученного пакета.
    12. Теперь получателю нужно решить проблему с расшифровкой сеансового ключа.
    13. Получатель должен иметь асимметричный открытый ключ центра выдачи сертификатов (CA).
    14. Используя свой секретный асимметричный ключ и тот же самый асимметричный алгоритм шифрования получатель расшифровывает сеансовый ключ.
    15. Получатель применяет тот же самый симметричный алгоритм шифрования-расшифровки и расшифрованный симметричный (сеансовый) ключ к зашифрованному тексту и получает исходный текст вместе с электронной подписью.
    16. Получатель отделяет электронную подпись от исходного текста.
    17. Получатель запрашивает у CA асимметричный открытый ключ отправителя.
    18. Как только этот ключ получен, получатель расшифровывает его с помощью открытого ключа CA и соответствующего асимметричного алгоритма шифрования-расшифровки.
    19. Затем расшифровывается хэш-функция текста с использованием открытого ключа отправителя и асимметричного алгоритма шифрования-расшифровки.
    20. Повторно вычисляется хэш-функция полученного исходного текста.
    21. Две эти хэш-функции сравниваются для проверки того, что текст не был изменен.
  • 10231. Криптография. Сравнительный анализ алгоритмов симметричного шифрования
    Компьютеры, программирование

    procedure TMain.Shifrovat1Click(Sender: TObject);, j, q: integer;, str2: string;: array [1..256, 1..2] of char;[1,1]:='1'; mas[1,2]:='я';[2,1]:='2'; mas[2,2]:='ч';[3,1]:='3'; mas[3,2]:='с';[4,1]:='4'; mas[4,2]:='м';[5,1]:='5'; mas[5,2]:='и';[6,1]:='6'; mas[6,2]:='т';[7,1]:='7'; mas[7,2]:='ь';[8,1]:='8'; mas[8,2]:='б';[9,1]:='9'; mas[9,2]:='ю';[10,1]:='0'; mas[10,2]:='.';[11,1]:='-'; mas[11,2]:='Я';[12,1]:='='; mas[12,2]:='Ч';[13,1]:='!'; mas[13,2]:='С';[14,1]:='"'; mas[14,2]:='М';[15,1]:='№'; mas[15,2]:='И';[16,1]:=';'; mas[16,2]:='Т';[17,1]:='%'; mas[17,2]:='Ь';[18,1]:=':'; mas[18,2]:='Б';[19,1]:='?'; mas[19,2]:='Ю';[20,1]:='*'; mas[20,2]:='.';[21,1]:='('; mas[21,2]:='Ф';[22,1]:=')'; mas[22,2]:='Ы';[23,1]:='_'; mas[23,2]:='В';[24,1]:='+'; mas[24,2]:='А';[25,1]:='Й'; mas[25,2]:='П';[26,1]:='Ц'; mas[26,2]:='Р';[27,1]:='У'; mas[27,2]:='О';[28,1]:='К'; mas[28,2]:='Л';[29,1]:='Е'; mas[29,2]:='Д';[30,1]:='Н'; mas[30,2]:='Ж';[31,1]:='Г'; mas[31,2]:='Э';[32,1]:='Ш'; mas[32,2]:='\';[33,1]:='Щ'; mas[33,2]:='д';[34,1]:='З'; mas[34,2]:='э';[35,1]:='Х'; mas[35,2]:='ж';[36,1]:='Ъ'; mas[36,2]:='л';[37,1]:='Ф'; mas[37,2]:='о';[38,1]:='Ы'; mas[38,2]:='р';[39,1]:='В'; mas[39,2]:='п';[40,1]:='А'; mas[40,2]:='а';[41,1]:='П'; mas[41,2]:='в';[42,1]:='Р'; mas[42,2]:='ы';[43,1]:='О'; mas[43,2]:='ф';[44,1]:='Л'; mas[44,2]:='й';[45,1]:='Д'; mas[45,2]:='ц';[46,1]:='Ж'; mas[46,2]:='у';[47,1]:='Э'; mas[47,2]:='к';[48,1]:='\'; mas[48,2]:='е';[49,1]:='Я'; mas[49,2]:='н';[50,1]:='Ч'; mas[50,2]:='г';[51,1]:='С'; mas[51,2]:='ш';[52,1]:='М'; mas[52,2]:='щ';[53,1]:='И'; mas[53,2]:='з';[54,1]:='Т'; mas[54,2]:='х';[55,1]:='Ь'; mas[55,2]:='ъ';[56,1]:='Б'; mas[56,2]:='Ъ';[57,1]:='Ю'; mas[57,2]:='Х';[58,1]:='.'; mas[58,2]:='З';[59,1]:='й'; mas[59,2]:='Щ';[60,1]:='ц'; mas[60,2]:='Ш';[61,1]:='у'; mas[61,2]:='Г';[62,1]:='к'; mas[62,2]:='Н';[63,1]:='е'; mas[63,2]:='Е';[64,1]:='н'; mas[64,2]:='К';[65,1]:='г'; mas[65,2]:='У';[66,1]:='ш'; mas[66,2]:='Ц';[67,1]:='щ'; mas[67,2]:='Й';[68,1]:='з'; mas[68,2]:='1';[69,1]:='х'; mas[69,2]:='2';[70,1]:='ъ'; mas[70,2]:='3';[71,1]:='ф'; mas[71,2]:='4';[72,1]:='ы'; mas[72,2]:='5';[73,1]:='в'; mas[73,2]:='6';[74,1]:='а'; mas[74,2]:='7';[75,1]:='п'; mas[75,2]:='8';[76,1]:='р'; mas[76,2]:='9';[77,1]:='о'; mas[77,2]:='0';[78,1]:='л'; mas[78,2]:='-';[79,1]:='д'; mas[79,2]:='=';[80,1]:='ж'; mas[80,2]:='!';[81,1]:='э'; mas[81,2]:='"';[82,1]:='\'; mas[82,2]:='№';[83,1]:='я'; mas[83,2]:=';';[84,1]:='ч'; mas[84,2]:='%';[85,1]:='с'; mas[85,2]:=':';[86,1]:='м'; mas[86,2]:='?';[87,1]:='и'; mas[87,2]:='*';[88,1]:='т'; mas[88,2]:='(';[89,1]:='ь'; mas[89,2]:=')';[90,1]:='б'; mas[90,2]:='_';[91,1]:='ю'; mas[91,2]:='+';[92,1]:='.'; mas[92,2]:=',';[93,1]:=','; mas[93,2]:='ё';[94,1]:='ё'; mas[94,2]:=']';[95,1]:=' '; mas[95,2]:='|';.Clear();i:=0 to text1.Lines.Count-1 do:='';:= Text1.Lines[i];j:=1 to length(text1.Lines[i]) doq:=1 to 95 dostr1[j]=mas[q,1] then:=str2 + mas[q,2];;;.Lines.Add(str2);

  • 10232. Критерии оценки вариантов управленческих решений
    Менеджмент

    Номинальные и ранговые шкалы относят к классу так называемых качественных шкал. Однако в практике достаточно часто встречаются случаи, когда просто качественного суждения об упорядочении альтернатив недостаточно. Например, руководителю для принятия решения требуется не просто узнать, что одна из альтернатив осуществления производительности труда обеспечивает темп выше, чем другая. Ему ещё нужно получить представление о том, на сколько или во сколько раз достижимая для альтернатив производительность труда выше (или ниже). В подобных ситуациях для измерения значений критериев применяют наиболее совершенный класс шкал - количественные шкалы. Подклассами количественных шкал выступают интервальная шкала, шкала отношений и абсолютная - самая совершенная из шкал.(1, 84 - 91)

  • 10233. Критерии признания активов, обязательств, доходов и расходов в бухгалтерском учете и отчетности
    Менеджмент

    6)розничной торговли, осуществляемой через магазины и павильоны с площадью торгового зала не более 150 квадратных метров по каждому объекту организации торговли. Для целей настоящей главы розничная торговля, осуществляемая через магазины и павильоны с площадью торгового зала более 150 квадратных метров по каждому объекту организации торговли, признается видом предпринимательской деятельности, в отношении которого единый налог не применяется;

    1. розничной торговли, осуществляемой через объекты стационарной торговой сети, не имеющей торговых залов, а также объекты нестационарной торговой сети;
    2. оказания услуг общественного питания, осуществляемых через объекты организации общественного питания с площадью зала обслуживания посетителей не более 150 квадратных метров по каждому объекту организации общественного питания. Для целей настоящей главы оказание услуг общественного питания, осуществляемых через объекты организации общественного питания с площадью зала обслуживания посетителей более 150 квадратных метров по каждому объекту организации общественного питания, признается видом предпринимательской деятельности, в отношении которого единый налог не применяется;
    3. оказания услуг общественного питания, осуществляемых через объекты организации общественного питания, не имеющие зала обслуживания посетителей;
    4. распространения наружной рекламы с использованием рекламных конструкций;
    5. размещения рекламы на транспортных средствах;
    6. оказания услуг по временному размещению и проживание организациями и предпринимателями, использующими в каждое объекте предоставления данных услуг общую площадь помещений для временного размещения и проживания не более 500 квадратных метров;
  • 10234. Критерии согласия
    Математика и статистика

    Если же оценки параметров искать по точечным выборкам (по исходным негруппированным наблюдениям), то предельные распределения статистики не являются -распределениями. Более того, распределения статистики становятся зависящими от того, как разбивается область определения случайной величины на интервалы [5]. Как выглядят распределения статистики при использовании ОМП по точечным выборкам по сравнению с -распределениями иллюстрирует (Приложения рис. 3), на котором приведены распределения при асимптотически оптимальном группировании (АОГ) и при разбиении на интервалы равной вероятности (РВГ) в случае проверки согласия с нормальным распределением с оцениванием двух его параметров и числе интервалов . При оценивании параметров нормального закона по группированной выборке статистика подчинялась бы в данном случае -распределению. Как подчеркивает (Приложения рис. 3), распределения статистики и очень существенно отличаются от -распределения. Игнорирование этого факта на практике часто приводит к неоправданному отклонению проверяемой гипотезы, к увеличению вероятности ошибок первого рода.

  • 10235. Критерии устойчивости линейных систем
    Радиоэлектроника

    Условие устойчивости состояния покоя цепи заключается в том, что после прекращения действия внешних возмущений цепь возвращается в исходное состояние. Для этого необходимо, чтобы возникающие в цепи при нарушении состояния покоя свободные токи и напряжения были затухающими. А это означает, что корни уравнения (1) должны быть либо отрицательными действительными величинами, либо комплексными величинами с отрицательными действительными частями. Из этих представлений вытекает следующий фундаментальный критерий устойчивости любых линейных систем :

  • 10236. Критерии учебно-методического комплекса по истории
    Педагогика

    Исторические закономерности осмысливаются по окончанию их действия. Следовательно, необходимо, чтобы идея закономерности образования централизованного государства явилась одной из ведущих при изучении темы “Завершение объединения Франции в конце XV века”. Эту тему надо рассматривать в единстве с теми темами, в которых показываются причины этого процесса, в частности с темой §24 “Причины объединения Франции”. В этом параграфе закономерности образования централизованного государства приводятся, в частности, в виде показа исторической обусловленности этого процесса в связи с экономическим развитием Франции: “Благодаря растущему разделению труда исчезла обособленность областей”. Торговля связывала их между собой. Это создавало условия для объединения страны. “Вместе с тем, в этом же параграфе указываются те социальные силы, которые были заинтересованы в сильной централизованной власти, способствовали её укреплению: “Опираясь на союз с городами и поддержку мелких и средних феодалов, короли начали объединять страну под своей властью”. Именно эти идеи проходят как ключевые в заключении к главе VI “Образование централизованных государств в Западной Европе”. Закономерность образования централизованного государства как процесса подчёркивается тем, что приводится перечень стран, где этот процесс произошёл: “концу XV века централизованные государства образовались не только во Франции и Англии, но и в некоторых других странах Европы… Испания стала централизованным государством с сильной королевской властью. В конце XV века в основном завершилось объединение русских земель вокруг Москвы в единое централизованное Российское государство”. Отмечается прогрессивная роль этого процесса для развития этих государств: “Централизованные государства успешно защищались от внешних врагов. В объединённой стране создавались благоприятные условия для развития хозяйства. В централизованном государстве быстрее развивалась культура, складывался единый язык”. На осмысление материалов в указанном направлении ориентируются задания и вопросы к §28:

  • 10237. Критерії професіоналізму ведучих теленовин (на прикладі телеканалу 1+1)
    Журналистика

    У багатьох телеведучих акторська майстерність виробляється майже підсвідомо - йдеться про персональний стиль реагування і ведення розмови. Це, звичайно ж, включає певні акторські навички. Але трагічно, якщо особистість ведучого повністю підмінюється сконструйованим, придуманим образом. Телеведучому не потрібно створювати образи, не потрібно вірити в придумані автором пропоновані обставини, тому що в його роботі вони продиктовані життям. Тобто існує декілька позицій з приводу цього питання й обидві невичерпні. На сам перед все залежить від сутності та характеру самого ведучого. Бо з іншого боку, акторські навички телеведучим потрібні, так само як і технічні: сценічна мова, сценрух. Оскільки іноді за допомогою міміки, телеведучі спроможні підсилювати ту або іншу інформацію або інтонацією додати певний акцент тому або іншому сюжету. Саме цим професійним критеріям дотримуються ведучі Телевізійної Служби Новин. Акторами у кадрі, в гарному значенні цього слова, є певною мірою Наталія Мосейчук, Ілона Довгань. Я гадаю, ці дві телеведучі ідеально поєднують талант телевізійний та артистичний. Акторські здібності, загалом лише доповнюють майстерність ведучого. Загалом і завдяки ним він має можливість утримувати аудиторію біля екранів, вести бесіду із гостем у студії. Ця майстерність та харизма називаються умінням продукувати й утримувати певний образ телеведучого.

  • 10238. Критерій Байєса-Лапласа при експоненційно розподілених даних для множини оптимальних рішень
    Математика и статистика

    Vіsuаl Studіо 2008 середовище візуального програмування, яке в своєму складі має багато різних мов програмування, основною з яких є С#. Vіsuаl Studіо 2008 є одним із найзручніших візуальних середовищ. Vіsuаl Studіо 2008 найпростіше, на мою думку, середовище для створення програмних продуктів. Технологія роботи у середовищі Vіsuаl Studіо 2008 базується на ідеях обєктно-орієнтованому та візуального програмування. Ідея обєктно-орієнтованого програмування полягає в інкапсуляції (обєднання) даних і засобів їх опрацювання (методів) у тип, обєкт. Середовище візуального програмування Vіsuаl Studіо 2008 це графічна автоматизована оболонка, структурною одиницею якої є візуальний обєкт, який називається компонентом. Автоматизація програмування досягається завдяки можливості переносити компонент на форму з палітри компонентів і змінювати його властивості, не вносячи вручну змін до програмного коду.

  • 10239. Критерій відношення правдоподібності для великих вибірок
    Математика и статистика

    випадкова величина і деяке дійсне значення. Тоді ймовірність того, що випадкова величина приймає значення менше за називається функцією розподілу ймовірностей випадкової величини і позначається Якщо функція розподілу залежить від деякого параметра , то писатимемо Клас функцій розподілу називатимемо класом допустимих розподілів спостережуваної випадкової величини і позначатимемо . Множина така, що і називається параметричною множиною. Той факт, що випадкова величина має функцію розподілу з класу будемо позначати і називати розподілом випадкової величини. Статистичною моделлю експерименту називається впорядкована пара де вибірковий простір випадкової величини клас розподілів цієї випадкової величини. Статистикою називають будь-яку випадкову величину, що залежить лише від вибірки . Статистика називається оцінкою невідомого параметра розподілу , якщо для кожної реалізації вибірки значення приймається за наближене значення параметра . Статистика називається незміщеною оцінкою параметра , якщо (тут - це математичне сподівання, тобто , якщо випадкова величина має неперервну функцію розподілу( у цьому випадку у точках існування похідної, і називається функцією щільності ), і у дискретному випадку( тобто набуває не більш, ніж зліченної кількості значень відповідно з ймовірностями , не більш, ніж зліченна множина і )). Позначимо через клас незміщених оцінок для параметра . Тоді, оптимальною оцінкою параметра називається така статистика , що

  • 10240. Критика современного российского телевидения в "Литературной газете"
    Журналистика

    Одной из самых освещаемых проблем "ТелевЕдения" является забота телеканалов о рейтинге и обилии рекламы на этих самых каналах. Г. Старостенко в статье "Тихо и без грязи" говорит о том, что страсти вокруг "завоевания" эфира улеглись и теперь телевидение "…помимо коммерческой задачи, может решать…еще и просвещенческую" (см. приложение 3). Многие авторы утверждают, что борьба за рейтинги и прайм-тайм стоит столь же остро: "Борьба…на самом деле становиться отказом от любой борьбы за выживание, в результате подрастает поколение низколобых потребителей" (см. приложение 4). Соревнование каналов за звание "Самого рейтингового" обоснованно: чем больше людей это смотрят, тем выше стоимость рекламы. Тем выше будет прибыль телеканала: "попытаться поднять уровень культуры людей с помощью ТВ - просто не может прийти в голову…, озабоченным лишь тем, чтобы содрать за рекламу в передаче много больше, чем за рекламу между передачами" (см. приложение 2), к тому же "…одни и те же, причем на слишком уж скорую руку смастеренные образчики искусства якобы двигания торговли", будучи показаны на протяжении часового репортажа раз по пять, не способны вызвать ничего, кроме холодной ярости" (см. приложение 5).А. Кондрашов охарактеризовал обилие рекламы на нынешних телеканалах так: "Нажимая на кнопку пульта, мы, сами того не ведая, становимся клиентами колоссального виртуального супермаркета, в котором чего только нет" (см. приложение 6). Действительно, возникает ощущение вечного "магазина на диване", когда реклама лишь изредка прерывается коротенькими вставками телепередач или фильмов. Александр говорит, что "конкуренция между каналами не приводит к улучшению их качества" (см. приложение 7) и это печально. Если бы телеканалы в борьбе за большую часть внимания аудитории повышало качество программ - эта проблема не стояла бы так остро, но пока они продолжают бороться при помощи низкопробных программ, решения для нее найдено не будет.