Geum.ru

Юриспруденция, право, государство

  • 10561. Правовая характеристика заключения трудового договора (контракта)
    Курсовой проект пополнение в коллекции 28.02.2010

     

    1. Конституция Республики Беларусь 1994 года (с изменениями и дополнениями принятыми на Республиканском референдуме 24 ноября 1996 года и 17 ноября 2004 года) // Консультант Плюс: Беларусь. Технология 3000 [Электронный ресурс] / ООО «ЮрСпектр», Нац. центр правовой информации Республики Беларусь. Минск, 2009.
    2. Трудовой кодекс Республики Беларусь, 26 июля 1999 г., N 296-З: в ред. Закона Республики Беларусь от 6 июля 2009 г. № 37-З // Консультант Плюс: Беларусь. Технология 3000 [Электронный ресурс] / ООО «ЮрСпектр», Нац. центр правовой информации Республики Беларусь. Минск, 2009.
    3. О практике рассмотрения трудовых споров, связанных с контрактной формой найма работников: Постановление Пленума Верховного Суда Республики Беларусь, 26 июня 2008 г., №4: в ред. Постановление Пленума Верховного Суда Республики Беларусь от 25.03.2009 г. №3 // Консультант Плюс: Беларусь. Технология 3000 [Электронный ресурс] / ООО «ЮрСпектр», Нац. центр правовой информации Республики Беларусь. Минск, 2009.
    4. Список литературных источников.
    5. Важенкова, Т.Н. Трудовое право: учебное пособие. Минск: Амалфея, 2008.
    6. Комментарий к Трудовому кодексу Республики Беларусь под ред. Василевича Г.А. - Минск, 2008.
    7. Семенков, В.И. Трудовое право. Минск: Амалфея, 2006.
    8. Борчук, Ю.З., Савостьян, С.В. Отличие трудового договора от гражданско-правовых договоров // Отдел кадров. 2001. - №7. с.32 36.
    9. Рассмотрение судами споров, связанных с контрактной формой найма работников (по материалам судебной практики) // Судовы веснiк. 2008. - №3. с.46 49.
    10. Лозовская, В.В. Трудовой контракт. Заключение и содержание // Консультант Плюс: Беларусь. Технология 3000 [Электронный ресурс] / ООО «ЮрСпектр», Нац. центр правовой информации Республики Беларусь. Минск, 2009.
    11. Шишко, Г.Б. Контракты и отдельные вопросы их правового регулирования // Консультант Плюс: Беларусь. Технология 3000 [Электронный ресурс] / ООО «ЮрСпектр», Нац. центр правовой информации Республики Беларусь. Минск, 2009.
    12. Кеник, К.И. Контракт как вид трудового договора - [Электронный ресурс] 2009. Режим доступа: http://pravo.kulichki.com/dop/otdk/index.htm. - Дата доступа: 20.12.2009.
    13. О порядке заключения трудовых контрактов в Республике Беларусь - [Электронный ресурс] - 2009. Режим доступа: http://www.minjust.by/ru/print?id=168. Дата доступа: 15.12.2009.
    14. Логвина, Л.В. Порядок и условия заключения контрактов // Кадровик, 2008, №3. - [Электронный ресурс] 2009. Режим доступа: http://www.profmedia.by/pub/man/art/. Дата доступа: 17.12.2009.
  • 10562. Правовая характеристика и содержание гражданско-правового договора
    Дипломная работа пополнение в коллекции 14.07.2010

    Научная и учебная литература

    1. Абраменкова И.Г. Заключение биржевых сделок с ценными бумагами. Биржевая оферта и биржевой акцепт [Текст]// Законодательство. - 2002. - № 7. - С. 8.
    2. Блинкова Е.В. Конклюдентные деяния как формы заключения договоров снабжения товарами через присоединенную сеть [Текст]// Юрист. 2004. № 10. С. 25.
    3. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: Общие положения. [Текст]. М. Статут. 2001. 823 с.
    4. Вахнин И. Учет соотношения частного и публичного порядка регулирования при определении условий договоров [Текст]// Хозяйство и право. 1998. № 11. С. 15.
    5. Витрянский В.В.Существенные условия договора [Текст]// Хозяйство и право. 1998. № 11. С. 25.
    6. Владииирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права [Текст]. Ростов н/Д. Феникс. 1995. 690 с.
    7. Гражданское право: [Текст]Учебник для вузов Часть первая / Под общ. ред. Илларионовой Т.И., Гонгало Б.М., Плетнева В.А. М., Юристъ. 1998. 567 с.
    8. Гражданское право. [Текст]Учебник Ч 1 3-е изд., перераб. и доп. / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. М., Проспект. 2007. 890 с.
    9. Гражданское право: [Текст]Учебник: В 2 т. Т. II. Полутом 1 / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов; 2-е изд., перераб. и доп. М., Волтерс Клувер, 2004 (издание второе, переработанное и дополненное).- 902 с.
    10. Гражданское право. Часть первая: [Текст] учебник / Отв. ред. Мозолин В.П., Масляев А.И. М., Юристъ. 2005. 722 с.
    11. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав [Текст]. М.: Статут, 2000. -
    12. Груздев В.В. Реальные договоры в российском гражданском праве [Текст]// Право и экономика. 2008. № 1. С. 33.
    13. Груздев В. Состав и существо договорных обязательств сторон [Текст]// Хозяйство и право. 1999. № 7. С. 20.
    14. Гуев А.Н. Постатейный комментарий к части первой Гражданского кодекса Российской Федерации [Текст]. М.: ИНФРА-М, 1999. 767 с.
    15. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка [Текст]: В 4 т. Т. 1: А - З. М., Слово. 1998. 1055 с.
    16. Денисов С.А. Некоторые общие вопросы о порядке заключения договора [Текст]// Актуальные проблемы гражданского права: Сб. ст. / Под ред. М.И. Брагинского. Исследовательский центр частного права, Российская школа частного права. М.: Статут, 1999. -453 с.
    17. Жилинский С.Э. Предпринимательское право (правовая основа предпринимательской деятельности) [Текст]. 3-е изд., иэм. и доп. М., БЕК. 2000. 344 с.
    18. Завидов Б.Д. Договорное право России [Текст]. М., Статут. 1998. 234 с.
    19. Занковский С.С. Предпринимательские договоры [Текст]/ Отв. ред. В.В. Лаптев. М.,Волтерс Клувер, 2004. 171 с.
    20. Илюшина М.Н., Челышев М.Ю., Ситдикова Р.И. Коммерческие сделки: теория и практика: Учебно-практическое пособие [Текст]/ Под общ. ред. М.Н. Илюшиной. М.: РПА МЮ РФ, 2005. 155 с.
    21. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву Из истории цивилистической мысли Гражданское правоотношение Критика теории «хозяйственного права» [Текст].- М.Статут. 2000. 789 с.
    22. Кабалкин А. Понятие и условия договора [Текст]// Российская юстиция. 2007. № 6. С. 19.
    23. Каримов М.Р. Правовая характеристика предварительного договора в гражданском праве России [Текст]// Российский судья. 2008. № 4. С. 36.
    24. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) [Текст]/ Под ред. Абовой Т.Е., Кабалкина А.Ю. М., Юрайт. 2007. 890 с.
    25. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) [Текст] / Под ред. Садикова О.Н. М., Норма. 2007. 789 с.
    26. Kopeцкий А.Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре [Текст]/ Отв. ред. Баранов П.П. - СПб. Питер. 2001. 189 с.
    27. Майорова Т. Свобода договора миф или реальность? [Текст]// Бизнес-адвокат. 2004. № 24. С. 27.
    28. Мейер Д. И. Русское гражданское право: В 2 ч. [Текст]. М., Статут. 1997. 772 с.
    29. Мелихов Е.И. Предварительный договор и задаток [Текст]// Юрист. 2003. № 4. С. 33.
    30. Научно-практический комментарий к части первой Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. 2-е изд., доп. и перераб. [Текст]/ Под ред. Витрянского В.В. - М., Инфра-М. 1999. 782 с.
    31. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве [Текст]. М., Гос. изд-во. юрид. лит.1960. -
    32. Ожегов С.И., Шведове И.Ю. Толковый словарь русского языка [Текст]. 4-е изд., доп. М., Слово. 1999. 1022 с.
    33. Сарбаш С.В. Некоторые тенденции развития института толкования договора в гражданском праве // Государство и право. - 1997.- № 2. - С. 40.
    34. Синайский В.И. Русское гражданское право [Текст]. М., Статут. 2002. 634 с.
    35. Словарь русского языка[Текст] / Под ред. Евгеньевой А.П. В 4 т. 2-е изд., испр. и доп. М., Наука. 1981. 789 с.
    36. Советское гражданское право: [Текст]Учебник. В 2 т. / Под ред. Красавчикова О.А. 3-е изд., испр. и доп. Т. 1. М. Высшая школа. 1985. 789 с.
    37. Советское гражданское право: [Текст]Учебник для вузов. / Под ред. Д.М. Генкина. Т. 1. М.: Гос. изд. юрид. лит., 1950. 789 с.
    38. Соцуро Л.В. Гражданско-правовой договор как объект толкования [Текст]// Арбитражный и гражданский процесс. - 2008. - № 1. - С. 50 - 52.
    39. Тихомиров Ю А Договоры в экономике [Текст]. М.. Норма. 1993. 344 с.
    40. Танага А.Н. Свобода выбора вида заключаемого договора [Текст] // Вестник ВАС РФ. 2002. № 7. С. 17.
    41. Халфина Р.О. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве [Текст]/ Под ред. В.Н. Можейко. М.: Изд-во АН СССР, 1954. 180 с.
    42. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права [Текст]. М., Спарк. 1995. 766 с.
    43. Шершеневич Г.Ф. Наука гражданского права (Классика российской цивилистики.) [Текст]. М.: Статут, 2003. 445 с.
    44. Шичанин А., Гривков О. Заключение договоров: требования законодательства [Текст] // Законодательство и экономика. 2007. № 6. С. 20.
    45. Якушев В.С. Гражданский кодекс Российской Федерации и гражданское законодательство. Цивилистические записки Межвузовский сб. науч. Трудов [Текст]. М. Статут. 2001. 455 с.
  • 10563. Правовая характеристика использования информационных технологий в деятельности государственных и муниципальных органов
    Дипломная работа пополнение в коллекции 26.08.2012

    Изменения характеристик современной демократии могут проявляться также в следующем. В информационном обществе любой человек де-факто имеет возможность через использование Интернет-технологий самостоятельно выстраивать приватную управленческую политику, не испрашивая на это санкцию у статусных структур и "типовых ролей". Проще говоря, в информационном обществе существенную, если не решающую, роль начинает играть нестатусная демократия - нанодемократия: демократия индивидов, а не традиционная демократия организаций. О реально наступающей, и во многом уже наступившей, эпохе нанодемократии как демократии индивидов пишут и другие российские исследователи. Например, М.Н. Афанасьев считает, что "сама демократия утрачивает прежний облик, связанный с требованиями "массового общества". "Демократия равенства", ассоциируемая с "равной доступностью" благ и услуг, с насаждением стандартных эталонов и норм, уступает место новому образу демократии - "демократии свободы". Она предполагает синхронность двух процессов: все более свободное осознание специфики различных групповых интересов (вместо былого "монолитного единства") и более интенсивную культурную стратификацию населения (вместо былого тяготения к "единым образцам поведения"). Все более дефицитными, престижными и социально значимыми выступают такие ценности, как автономия, самобытность, самоопределение, самодеятельность".

  • 10564. Правовая характеристика Конституционного Суда Российской Федерации
    Курсовой проект пополнение в коллекции 23.10.2010

    Осуществление конституционного судопроизводства посредством пленарных заседаний и заседаний палат потребовало разграничить компетенцию Конституционного Суда между ними. Закон установил, что в пленарном заседании может быть рассмотрен любой вопрос, входящий в компетенцию Суда. Вместе с тем имеются вопросы, подлежащие рассмотрению исключительно в пленарных заседаниях. Одни из них носят юрисдикционный характер, другие являются организационными. Они определены как в ч. 2 и 3 ст. 21, так и в других статьях Федерального конституционного закона от 21 июля 1994 года, № 1-ФКЗ «О Конституционном Суде Российской Федерации», в редакции Федерального конституционного закона от 5 февраля 2007 года № 2-ФКЗ «О внесении изменений в Федеральный Конституционный закон «О Конституционном Суде Российской Федерации» (ст. 15; ч. 4 ст. 17; п. 1 и 7 ч. 1, ч. 5 ст. 18; п. 3 и 4 ч. 1 ст. 24; ст. 26; 42; 47; ч. 3 ст. 111). На палаты возложено разрешение дел, отнесенных к ведению Конституционного Суда и не подлежащих рассмотрению, согласно Закону о нем, исключительно в пленарных заседаниях (ст. 22). Конституционный Суд исключительно в пленарных заседаниях:

    1. Разрешает дела в соответствии Конституции Российской Федерации, Конституций республик и уставов субъектов
    2. Даёт толкование Конституции
    3. Даёт заключение о соблюдении установленного порядка выдвижения обвинения Президента в государственной измене или совершении иного тяжкого преступления
    4. Решает вопрос о выступлении с законодательной инициативой по вопросам своего ведения
    5. Избирает Председателя, его заместителя, судью секретаря Конституционного Суда Российской Федерации
    6. Формирует персональные составы палат Конституционного Суда Российской Федерации
    7. Устанавливает очередность рассмотрения дел в пленарных заседаниях Конституционного Суда Российской Федерации
    8. Распределяет дела между палатами
  • 10565. Правовая характеристика налогового контроля
    Курсовой проект пополнение в коллекции 17.09.2012

    По месту проведения налоговые проверки разграничиваются на камеральные и выездные. Камеральная проверка проводится по месту нахождения налогового органа, в то время как выездная - по месту нахождения проверяемого лица, то есть на его территории. Если в ходе камеральной проверки возникает необходимость произвести контрольные мероприятия по месту нахождения налогоплательщика, требуется назначить выездную налоговую проверку; проведение таких мероприятий в рамках камеральной проверки недопустимо НК РФ выделяет также встречные налоговые проверки - истребование и проверку у третьих лиц документов, относящихся к деятельности проверяемого налогоплательщика. Она проводится в случаях, когда налоговому органу необходимо получить информацию о налогоплательщике, имеющуюся у третьих лиц. Кроме того, в ходе встречных проверок сличается налоговая и иная документация проверяемого налогоплательщика и его контрагентов. В рамках встречной проверки налоговый орган вправе истребовать у контрагентов налогоплательщика только те документы, которые относятся непосредственно к налогоплательщику, но не к финансово-хозяйственной деятельности самого контрагента. К сожалению, налоговое законодательство не устанавливает форму документа, оформляемого по результатам встречных проверок. Должностное лицо налогового органа вправе оформить результаты проведенной встречной проверки в произвольной форме, в противном случае проведение встречной проверки было бы беспредметным.

  • 10566. Правовая характеристика трудового договора
    Курсовой проект пополнение в коллекции 11.12.2006

    Трудовой договор - соглашение между работодателем и работником, в соответствии с которым работодатель обязуется предоставить работнику работу по обусловленной трудовой функции, обеспечить условия труда, предусмотренные настоящим Кодексом, законами и иными нормативными правовыми актами, коллективным договором, соглашениями, локальными нормативными актами, содержащими нормы трудового права, своевременно и в полном размере выплачивать работнику заработную плату, а работник обязуется лично выполнять определенную этим соглашением трудовую функцию, соблюдать действующие в организации правила внутреннего трудового распорядка. В тексте нового Кодекса термин "трудовой договор (контракт)", применявшийся ранее в КЗоТ РФ, заменен во всех случаях термином "трудовой договор''. Основные трудовые права и гарантии, предоставляемые гражданам, законодательство РФ связывает с трудовым договором. Согласно ст. 37 Конституции РФ установленные федеральным законом продолжительность рабочего времени, выходные и праздничные дни, оплачиваемый ежегодный отпуск гарантируются только тому гражданину, который работает по трудовому договору. И именно с трудовым договором связаны другие гарантии и компенсации, предусмотренные законодательством, для работника. Правовое значение трудового договора - в том, что он является основанием возникновения и действия во времени трудового правоотношения работника. По трудовому договору работник становится членом данного трудового коллектива и приобретает дополнительные льготы, установленные коллективным договором и социально-партнерскими соглашениями, а также право на участие в управлении организацией (ст. 52 Кодекса). С заключением трудового договора на его стороны распространяются трудовые права и обязанности, предусмотренные другими институтами трудового права (по ограничению рабочего времени, отпускам, по оплате, охране труда и т.д.). Таким образом, трудовой договор является основанием распространения на работника общего и специального трудового законодательства. Трудовой договор - это договор личного характера, так как работник лично осуществляет труд в общей кооперации труда и не может это делать через другое лицо. Поэтому данный договор охраняет личность работника, его здоровье, честь и достоинство. Трудовой договор, отражая индивидуальный способ регулирования труда, может предусмотреть дополнительные трудовые льготы для работника.

  • 10567. Правовая, кадровая и организационная работа министерства культуры Саратовской области
    Отчет по практике пополнение в коллекции 03.05.2010

    Основными нормативно-правовыми документами, которыми в практической деятельности руководствуется отдел, являются: Конституция Российской Федерации, Федеральный закон от 9 октября 1992 г. N 3612-I "Основы законодательства Российской Федерации о культуре", Федеральный закон от 29 декабря 1994 года N 78-Ф3 "О библиотечном деле", Федеральный закон от 15 апреля 1993 года N 4804-I "О вывозе и ввозе культурных ценностей", Федеральный закон от 25 июня 2002 года N 73-ФЗ "Об объектах культурного наследия (памятниках истории и культуры) народов Российской Федерации", Федеральный закон от 26 мая 1996 г. N 54-ФЗ "О Музейном фонде Российской Федерации и музеях в Российской Федерации", Федеральный закон от 27 июля 2004 года №79-ФЗ "О государственной гражданской службе Российской Федерации", Постановление Правительства РФ от 25 марта 1999 года N 329 "О государственной поддержке театрального искусства в Российской Федерации", Постановление Правительства РФ от 8 декабря 2005 года N 740 "О федеральной целевой программе "Культура России (2006-2011 годы)", Концепция развития образования в сфере культуры и искусства в Российской Федерации на 2008-2015 годы, Закон Саратовской области 25 сентября 2008 года N 222-ЗСО "Об обязательном экземпляре документов Саратовской области", Закон Саратовской области от 4 ноября 2003 года N 69-ЗСО "Об охране и использовании объектов культурного наследия (памятников истории и культуры) народов Российской Федерации, находящихся на территории Саратовской области", Закон Саратовской области от 2 февраля 2005 года №15-ЗСО "О государственной гражданской службе Саратовской области", Постановление Правительства Саратовской области от 25 августа 1999 года N 77-П "О государственной поддержке театрального искусства в Саратовской области", Постановление Губернатора Саратовской области от 24 августа 1998 года N 495 "О совершенствовании организации гастрольно-концертной деятельности на территории Саратовской области".

  • 10568. Правове забезпечення державного управління
    Контрольная работа пополнение в коллекции 16.02.2011

    Так, Державна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ України (далі Державтоінспекція) відповідно до покладених на неї завдань (контрольні повноваження Державтоінспекції закріплено в "Положенні про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України", затвердженому Постановою Кабінетів Міністрів України від 14 квітня 1997р. №341):

    1. бере участь у розробці проектів законів та інших нормативних актів і документів, у тому числі правил, норм і стандартів, державних і регіональних програм забезпечення безпеки дорожнього руху і його учасників;
    2. здійснює контроль за додержанням власниками (володільцями) транспортних засобів, а також громадянами, посадовими особами вимог Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993р. /зі змінами/ (відомості Верховної Ради України 1993 - №31);
    3. правил, норм і стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху;
    4. виявляє та вживає заходи щодо попередження й припинення адміністративних правопорушень, додержання правил дорожнього руху;
    5. забезпечує розгляд справ, віднесених до відання Державтоінспекції;
    6. здійснює профілактику правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху серед його учасників;
    7. регулює дорожній рух;
    8. контролює внесення обовязків платежів власниками транспортних засобів тощо.
  • 10569. Правове забезпечення інтелектуальної власності
    Контрольная работа пополнение в коллекции 17.03.2010

    Українські та іноземні юридичні особи дістають захист своїх суміжних прав лише за умови, що їх постійне місцезнаходження на території України. На підставі Закону України "Про приєднання України до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року" від 15 червня 1999 p. Україна приєдналася до країн-учасниць Женевської конвенції. Держави-учасниці зобов'язуються охороняти інтереси виробників фонограм, що є громадянами інших держав-учасниць, від виробництва копій фонограм без згоди виробника та від ввезення таких копій, якщо зазначені виробництво та ввезення здійснюються з метою їх розповсюдження серед населення, а також від розповсюдження цих копій серед населення.

  • 10570. Правове забезпечення реалізації процедур закупівель товарів, робіт, послуг за рахунок коштів митних органів
    Курсовой проект пополнение в коллекции 20.02.2011

    Відповідальний за проведення торгів забезпечує:

    • розроблення тендерної документації та узгодження її членами Тендерного комітету Держмитслужби України (іншого митного органу, спеціалізованої митної установи або організації);
    • розроблення листа-запрошення на участь у торгах за процедурою запиту цінових пропозицій (котирувань) та узгодження цього листа членами Тендерного комітету;
    • розміщення оголошення про заплановану закупівлю чи про проведення попередньої кваліфікації учасників у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації із загальнодержавною сферою розповсюдження, що публікує інформацію виключно з питань державних закупівель, в інформаційному бюлетені, що видає Мінекономіки України, а також в інформаційних системах у мережі Інтернет. Розсилання запрошень учасникам щодо участі в процедурі торгів (тендера) з обмеженою участю, запиту цінових пропозицій (котирувань) та закупівлі в одного учасника, а також інформування учасників процедур закупівель про їх результати. Оголошення про заплановану закупівлю чи про проведення попередньої кваліфікації учасників додатково розміщуються у відповідних міжнародних виданнях або в інформаційних системах у мережі Інтернет англійською мовою у разі, якщо очікувана вартість предмета закупівлі перевищує суму, еквівалентну: для товарів 200 тисячам євро; для послуг 300 тисячам євро; для робіт 500 тисячам євро.
    • у разі застосування торгів з обмеженою участю;
    • надання (надіслання) учаснику торгів тендерної документації протягом трьох робочих днів за його офіційним запитом;
    • у разі надання (надіслання) тендерної документації учаснику торгів на оплатній основі таке надання (надіслання) здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту її оплати учасником;
    • надіслання учасникам тендерної документації одночасно із запрошенням до участі у торгах (при проведенні торгів з обмеженою участю);
    • надання роз'яснень учасникам процедур закупівель щодо змісту тендерної документації у разі отримання від останніх відповідних запитів за підписом Голови Тендерного комітету Держмитслужби України;
    • організацію приймання, зберігання та подання Тендерному комітету тендерних пропозицій учасників процедур закупівель для організації проведення процедури розкриття цих пропозицій;
    • підготовку листа-звернення на адресу Комісії та необхідної документації щодо погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника у разі, якщо очікувана вартість закупівлі для товарів та послуг перевищує 30 тисяч гривень та 300 тисяч гривень для робіт, а також листа-звернення до Комісії для отримання висновку щодо процедури торгів з обмеженою участю для закупівлі товарів, робіт і послуг, очікувана вартість яких перевищує 500 тисяч гривень, крім випадку, коли процедура торгів з обмеженою участю застосовується після проведення попередньої кваліфікації учасників;
    • оформлення Протоколу про розкриття тендерних пропозицій при здійсненні процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, Протоколу проведення процедури попередньої кваліфікації учасників процедур державних закупівель, матеріалів для розгляду, порівняння та оцінки тендерних пропозицій (у довільній формі або у вигляді таблиць) Тендерним комітетом;
    • оформлення Звіту про результати здійснення процедури закупівлі та оприлюднення його (крім інформації, що містить державну таємницю) протягом 10 календарних днів з дати його затвердження в інформаційній системі в мережі Інтернет.
  • 10571. Правове положення спільних підприємств за участю іноземних інвесторів
    Информация пополнение в коллекции 01.01.2011

    У регламентації створення і діяльності підприємств з іноземними інвестиціями в Україні пріоритетного значення набуває спеціальне законодавство (серед них закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" " Про режим іноземного інвестування"). Та на правовий статус цих підприємств поширюється відповідне положення загального цивільного та підприємницького законодавства України. Це підкреслює закон України "Про режим іноземного інвестування" в ст.17якого наголошується що установчі документи підприємства з іноземними інвестиціями мають містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну приналежність їх засновників (учасників). Отже, підприємствам з іноземними інвестиціями властиві всі ознаки, характерні для українських підприємств (організацій), організаційна єдність, наявність відокремленого майна: участь в цивільному обігу від свого імені, самостійна майнова відповідальність. Таким чином, вони виступають як єдине ціле, мають свої установчі документи, в яких зазначено його мету, завдання, предмет діяльності, структуру, функції, компетенцію органів, коло учасників, місце постійного знаходження, інформацію про державну приналежність їх засновників (учасників) та інші умови. Стосовно підприємств у статутному фонді яких частка іноземного капіталу, треба мати на увазі, що крім статуту, необхідна наявність установчого договору. Останній є специфічною особливістю такого роду підприємств, незалежно від їх організаційно-правової форми.

  • 10572. Правове положення України в складі Московської держави
    Курсовой проект пополнение в коллекции 27.01.2011

    1659 року Ю. Хмельницький підписав “Другі Переясловські статті”, які обмежили право гетьмана на зовнішні відносини; 1665 року І. Брюховецький уклав “Московські статті”, де було записано, що цар лише затверджує гетьмана, а насправді від царя залежала гетьманська влада. 1669 року І. Многогрішний підписав “Глухівські статті”, які заборонили гетьману підтримувати безпосередні дипломатичні звязки з іноземними державами. Всі переговори можна було вести лише через царя. 1674 року І. Самойлович уклав “Конотопські статті”, а 1687-го І. Мазепа “Коломацькі статті”, в яких прямо зазначалося, що вибори і відставка гетьмана можуть відбуватися лише за указами царського уряду, а ст. 19 проголошувала Україну частиною Московської держави. 1709 року І. Скоропадський підписує “Решетилівські статті”, які складалися з двох документів: “Просительних статей” гетьмана і відповіді Петра І. У 14-ти пунктах статей Скоропадський просив підтвердження для України прав і вольностей, зокрема: залишати в козацькому війську головування старшини, а не російських офіцерів, заборонити царським воєводам втручатися у внутрішнє управління України, звільнити населення від постоїв московських військ. Цар у своїй відповіді загалом підтверджував “права і вольності”, обіцяв наказати воєводам, щоб вони “не інтересувались до українського населення”, а на інші прохання відповів відмовою.

  • 10573. Правове регламентування діяльності акціонерних товариств
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    До компетенції Правління АТ, зокрема, належить:

    1. затвердження поточних планів діяльності АТ та заходів, необхідних для вирішення його завдань;
    2. затвердження щорічного кошторису, штатного розпису та посадових окладів співробітників АТ, встановлення показників, розмірів та строків їх преміювання (за погодженням із Спостережною Радою);
    3. затвердження договірних цін на продукцію та тарифів на послуги;
    4. прийняття рішень про отримання довгострокових кредитів;
    5. визначення розміру, джерел утворення та порядку використання фондів АТ;
    6. утворення підрозділів, необхідних для виконання цілей та завдань АТ;
    7. розпорядження всім майном АТ, включаючи грошові кошти в межах, встановлених чинним законодавством та Статутом АТ;
    8. затвердження внутрішніх нормативних актів, що визначають відносини між підрозділами АТ;
    9. прийняття на роботу та звільнення співробітників АТ, застосування до них заходів заохочення та накладення стягнення;
    10. організація ведення бухгалтерського обліку та звітності в АТ;
    11. прийняття рішення про дату скликання, порядок денний Загальних зборів акціонерів АТ, утворення мандатної комісії та організаційного комітету по проведенню Загальних зборів;
    12. подання на затвердження Загальними зборами акціонерів річного звіту та балансу АТ за погодженням з Спостережною радою АТ;
    13. прийняття рішень з інших питань, повязаних з поточною діяльністю АТ;
  • 10574. Правове регулювання відносин у соціальній сфері сільськогосподарського виробництва
    Доклад пополнение в коллекции 06.02.2011

    Забезпечення сільського населення об'єктами культурно-побутового та спортивно-оздоровчого призначення може здійснюватись і благодійними фондами та організаціями і установами ( в тому числі і міжнародними), а також промисловими підприємствами, які безпосередньо не пов'язані з сільськогосподарським та агропромисловим комплексом. Промислові підприємства, відповідно до ст. 7 Закону «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу», в цих випадках забезпечуються матеріалами централізовано і не оподатковуються. Також не оподатковуються прибутки будівельних, монтажних, проектних та інших підприємств і організацій, одержані в результаті спорудження в сільській місцевості житла, об'єктів побуту, культури, торгівлі, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, освіти, зв'язку, енергетичних, газових і водорозподільчих систем, тваринницьких приміщень інженерно-технічних комплексів машинно-тракторного парку і інших об'єктів, які впливають на поліпшення соціального стану села. Ці заходи передбачаються чинним законодавством з метою заохочення і залучення цих підприємств до участі в розбудові села та його відродженні.

  • 10575. Правове регулювання договору перевезення вантажу залізничним транспортом
    Курсовой проект пополнение в коллекции 24.08.2010

     

    1. Конституція України від 28 червня 1996р. / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30.
    2. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре", 2004. ч. 2. с 567.
    3. Закон України "Про транспорт" // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 51, ст.446.
    4. Закон України "Про залізничний транспорт" // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 40, ст. 183.
    5. Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 - Законодавство „ЛІГА".
    6. Роз'яснення президії ВГС від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" - Законодавство „ЛІГА".
    7. Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/978 від 30.08.2002 р. "Про рішення Конституційного Суду України" від 09.07.2002 р. Законодавство „ЛІГА".
    8. Александров-Дольник М.К., Лучанский Ф.М. Грузовые перевозки разными видами транспорта / Правовые вопросы. - М.: Юрид. лит., 1971. 351 с.
    9. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы права. - М.: Госюриздат, 1961. 381 с.
    10. Булгакова І.В. Поняття та значення договору залізничного перевезення вантажів. // Вісник господарського судочинства. - № 1. 2001. С. 164-167.
    11. Булгакова І.В. Особливості відповідальності сторін за договором залізничного перевезення вантажів // Вісник господарського судочинства.-2002.-№4.-С.207-212.
    12. Булгакова І. В. Правове регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. К., 2003. 20 с.
    13. Гіжевський В. К., Мілашевич А. В. Правове регулювання транспортної системою України: Наук.-практ видання. К., 2000. 48 с.
    14. Гражданское право: Том 2/Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. М., 2001. 392 с.
    15. Гусаков А.Г. Железнодорожное право по законодательству СССР. М.: Транспечать НКПС, 1929. 343 с.
    16. Данилова Т.Б. Деякі питання застосування процесуального законодавства при вирішенні спорів, що виникають із Статуту залізниць України та перевезення вантажів залізницею. // Вісник господарського судочинства. 2007. - № 5. С. 12-17.
    17. Данилова Т. Б. Деякі проблемні питання, що виникають у практиці вирішення спорів у звязку з введенням у дію Статуту залізниць України // Перевезення вантажів залізницею: правове регулювання та арбітражна практика. Науково-практичний семінар, м. Одеса, 1820 квітня 2000 р. Тези доповідей і виступів. К.: Видавничий Дім "Юридична книга", 2000.
    18. Домашенко М.В. Про договір перевезення вантажів залізничним транспортом. // Проблеми законності. Вип.. 53 2002 . С. 40-43.
    19. Джумагельдієва Г. Щодо окремих питань правового регулювання вартості залізничних перевезень вантажів. // Підприємництво, господарство і право. 2003. - № 5. С.14-15.
    20. Иоффе О.С. Обязательственное право. - М.: Юрид. лит., 1975. 691 с. .
    21. Комментарий к транспортному уставу железных дорог Российской Федерации (постатейный) / Под ред. д.ю.н. Т.Е.Абовой и проф. В.Б. Ляндреса. - М.: Контракт, 1998. 452 с.
    22. Кострюков С. Правове регулювання організації перевезення вантажів залізничним транспортом України. // Юридична Україна. - № 2. 2007. С. 73-78.
    23. Кравчук Г.А. Перевезення вантажів залізницею: правове регулювання та судова практика (за матеріалами круглого столу). // Вісник господарського судочинства. - № 4. 2007. С. 43-55.
    24. Літвінова О.В. Відповідальність залізниці за втрату чи пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення. // Право і безпека. - № 2/2. 2003.
    25. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательствах. - М: Юрид. лит., 1950. -391 с.
    26. Носко Л.Я. Правовое регулирование перевозок. X.: Харьковский юридический институт,1973. 341 с.
    27. Осетинський А.Й. Розвиток вітчизняного законодавства у сфері перевезень вантажів залізницею та деякі аспекти правозастосовчої практики. // Вісник господарського судочинства. - № 5. 2007. С. 110-115.
    28. Погрібний С.О. Реквізиція / Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За від.ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. К., 2005. Т. 2. 585 с.
    29. Тарасов М.А. Договор перевозки по советскому праву. - М.: Государственное издательство водного транспорта, 1954. 481 с.
    30. Ходунов М.Е. Правовые вопроси перевозок прямого сообщения. - М.: Госюриздат, 1960. 352 с.
    31. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецевої. К.: Юрінком інтер, 2002р. К.2. 385 с.
    32. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. К.: Юрінком Інтер, 2004. Т. 2.
    33. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання третє перероблене та доповнене Х.: ТОВ „Одіссей", 2007. 890 с.
    34. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право Украины: Учебник. Х.: ООО "Одиссей", 2004. 960 стр.
    35. Энциклопедический словарь. Издатели: Ф. А. Брокгаузь (Лейпцигь), И. А. Ефронт. (С-Петербург). Том XI: АС. Петербург, 1894. 985 с.
  • 10576. Правове регулювання зайнятості на україні
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Îô³ö³éíèé ïðîöåíò áåçðîá³òòÿ â Óêðà¿í³ (6-7 %), äå íà ïðîòÿç³ 70 ðîê³â ïàíóâàëà ³äåîëîã³ÿ ïîâíî¿ çàéíÿòîñò³, ñïðèéìàºòüñÿ áîë³ñíî. Ñòàíîâèùå ïîã³ðøóºòüñÿ ó çâ`ÿçêó ç ïðàêòè÷íîþ íåâ³äïðàöüîâàí³ñòþ ìåõàí³çì³â äîïîìîãè áåçðîá³òíèì òà óáîã³ñòþ êîøò³â, ÿê³ äåðæàâà ìîæå íàäàòè íà ö³ ö³ë³. Àëå çà ì³æíàðîäíèìè ñòàíäàðòàìè ïîä³áíà íîðìà áåçðîá³òòÿ íå º êàòàñòðîô³÷íîþ. Êð³ì òîãî, ïèòàííÿ ì³ñòèòüñÿ íå â ñàìîìó ð³âí³ áåçðîá³òòÿ , à â òîìó, ÿê³ ïðîöåñè òà òåíäåíö³¿ âîíî â³äîáðàæàº. Çà îäíàêîâèì îô³ö³éíèì ïîêàçíèêîì ìîæå ïðèõîâóâàòèñÿ ïðèíöèïîâî ð³çíà ñèòóàö³ÿ ó ñôåð³ çàéíÿòîñò³. Ìîâà ¿äå ïðî ñåðåäí³é ïðîì³æîê ÷àñó íà ïðîòÿç³ ÿêîãî ëþäèíà íå ìຠîïëà÷óâàíî¿ ðîáîòè à òàêîæ ïðî õàðàêòåðíå äëÿ Óêðà¿íè ÿâèùå “äîâãîñòðîêîâî¿ íåîïëà÷óâàíî¿ â³äïóñòêè”. Îäíàê, ó âñÿêîìó âèïàäêó ïîë³òèêà çàéíÿòîñò³ ïîâèííà áóòè ï³äïîðÿäêîâàíà ãîëîâí³é ñòðàòåã³÷í³é çàäà÷³ íàäàííÿ êîæíîìó ïðàöåçäàòíîìó ÷ëåíó ñóñï³ëüñòâà íå ðîáîòè âçàãàë³, à ìîæëèâîñò³ â íàéá³ëüøèé ì³ð³ ðîçâèíóòè ³ ðåàë³çóâàòè ñâ³é ïîòåíö³àë, îòðèìóþ÷è ïðè öüîìó ã³äíó âèíàãîðîäó çà ñâîþ ïðàöþ. Ïîë³òèêà äîïîìîãè áåçðîá³òíèì º îðãàí³÷íîþ ÷àñòèíîþ ö³º¿ ñòðàòå㳿 ³ öå âèçíà÷ຠ¿¿ îñíîâí³ íàïðÿìè. Îñîáëèâà óâàãà ïîâèííà ïðèä³ëÿòèñÿ, ïî-ïåðøå, äîâãîñòðîêîâî áåçðîá³òíèì, îñê³ëüêè ìîâà ¿äå ïðî ìîæëèâó âòðàòó íàêîïè÷åíîãî ëþäñüêîãî êàï³òàëó (ãîëîâíî¿ ñêëàäîâî¿ íàö³îíàëüíîãî áàãàòñòâà áóäü-ÿêî¿ êðà¿íè), ïî-äðóãå, ìîëîä³, òîìó ùî ó íå¿ ïîòåíö³àë íàáóòòÿ ³ åôåêòèâíîãî âèêîðèñòàííÿ ëþäñüêîãî ìîæå áóòè íå ðåàë³çîâàíèé, ïî-òðåòº, êâàë³ô³êîâàíèì ñïåö³àë³ñòàì ÿê íàéá³ëüø äîðîãîö³ííî¿ êàòåãî𳿠ïðàö³âíèê³â.

  • 10577. Правове регулювання інституту відводу в ході кримінального судочинства
    Курсовой проект пополнение в коллекции 07.03.2011

     

    1. Кримінально-процесуальний кодекс України: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua;
    2. Загальна декларація прав людини: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua;
    3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. № 2 Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.yurincom.com;
    4. Гончаренко В.Г. Деякі питання усунення учасника процесу // Часопис Академії адвокатури України. 2010. -№ 8 С. 1-8;
    5. Ненашева Я.В. Відвід та заміна перекладача у кримінальному процесі: [Електронний ресурс] / Я.В. Ненашева. Режим доступу: http://www.rusnauka.com;
    6. Центр знань з прав людини: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.naiau.kiev.ua;
    7. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [В.І. Бояров, Т.В. Варфоломеєва, І.В. Вернидубов, В.Г. Гончаренко та ін.] за заг. ред. В.Т. Маляренко / К.: Форум, 2006. 890 с.;
    8. Тертишник Б.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесу¬ального кодексу України / Б.М. Тертишник. К.: А. С. К., 2007. 1056 с.;
    9. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України / Є.Г. Коваленко. К.: Юрінком Інтер, 2004. 576 с.;
    10. Кримінальний процес України (у питаннях та відповідях): Навчально-методичний посібник /[О.М. Гумін, Р.І. Сибірна, Л.О. Сергієнко, О.Є. Устюгова]; за ред.. О.М. Гумін / - Л.:ЛІВС при НАВСУ, 2004. 515 с.;
    11. Кримінальний процес: Підручник / [С.О. Гриненко, О.М. Дроздов, Т.М. Мирошниченко та ін.]; за ред.. Ю.М. Грошевий. Х.: Право, 2010. 588 с.;
    12. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 712 с.;
    13. Кони А.Ф. Приемы и задачи прокуратуры: Собрание починений / А.Ф. Кони. М: Юридическая литература,1967. - т. 4 С. 128;
    14. Кучинська О.П. Кримінальний процес України. Навчальний посібник / О.П. Кучинська, О.А. Кучинська. К.: Прецедент, 2008 . -274 с.;
    15. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій / Л.М. Лобойко. К.: Істина, 2005.- 410 с.;
    16. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України. / М.М. Михиенко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. - К.: Либідь, 2009. 531 с.
    17. Назаров В.В. Кримінальний процес України: Навчальний посібник / В.В. Назаров, Г.М. Омельяненко. - К.: Атіка, 2007. - 584 с.;
    18. Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи / В.О. Попелюшко. К.: Кондор, 2006. 234 с.;
    19. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України / В.М. Тертишник. К.: А.С.К., 2008. 1120 с.
    20. Шуст С.С. Кримінально-процесуальне право України / С.С. Шуст. К.: Істина,2008. - 384 с.
  • 10578. Правове регулювання інституту правової відповідальності
    Курсовой проект пополнение в коллекции 29.01.2011

    Для всіх видів юридичної відповідальності спільними є такі ознаки:

    • підставою відповідальності є правопорушення тобто, юридична відповідальність настає лише за дії, які передбачені нормами права. У процесі застосування відповідальності повинно бути доведено, що особа, яка притягується до відповідальності, вчинила правопорушення, ознаки якого вміщені у законі. Крім того, правопорушення це фактичне діяння, отже цей вид відповідальності не може бути застосований за наміри, вислови, погрози чи вчинення моральних проступків;
    • наявність визначеного субєкта фізичної чи юридичної особи, що може бути притягнутою до відповідальності (мати необхідний рівень дієздатності для фізичної особи);
    • застосовується лише за наявності вини особи, тобто визначеного психологічного ставлення до скоєного, хоча існують винятки, коли відповідальність може застосовуватись без вини особи (здебільшого в цивільному праві відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником [9; ст. 1172]; відшкодування батьками (усиновлювачами) шкоди, завданої малолітньою особою [9; ст. 1178]; також у випадках поручительства, гарантії та деяких інших випадках);
    • юридична відповідальність спирається на державний примус;
    • метою відповідальності є охорона правопорядку, що здійснюється шляхом примусового поновлення порушених прав, припинення протиправного стану чи покарання правопорушника;
    • відображається у настанні певних негативних наслідків для правопорушника. Юридична відповідальність є підставою виникнення у субєкта, винного у скоєнні правопорушення, додаткового обовязку зазнати певних втрат відповідно до санкції норми права та рішення правозастосовчого органу держави;
    • наявність особливої процесуальної форми покладення та реалізації відповідальності, що має відповідне нормативне закріплення та виявляється у наявності певних стадій відповідальності, кожна з яких має певне значення, межі та відповідає певним вимогам.
  • 10579. Правове регулювання охорони навколишнього природного середовища
    Контрольная работа пополнение в коллекции 30.03.2010

    Враховуючи велике значення екологічної безпеки у вирішенні екологічних проблем в екологічному законодавстві України, визначені основні вимоги та напрями державної діяльності щодо забезпечення екологічної безпеки. їх можна поділити на три великих групи: запобіжні, поточні вимоги та заходи щодо ліквідації наслідків екологічного лиха, аварій та екологічних катастроф. Запобіжні вимоги та заходи щодо забезпечення екологічної безпеки мають запобіжний характер. Вони передбачають прийняття і виконання екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів, екологічно небезпечних для людини та оточуючого її середовища. Такі екологічні вимоги насамперед передбачені законами України «Про екологічну експертизу», «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 51) та іншими нормативно-правовими актами екологічного законодавства. Екологічні вимоги до розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та об'єктів передбачені в ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Ним, зокрема, передбачено, що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також у процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому мають передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні містити матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Така оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану довкілля в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять у дію підприємства, споруди та інші об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають Міністерству екології та природних ресурсів України та його органам на місцях спеціальну заяву про це. Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення). Охорона довкілля при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів* токсичних хімічних речовин та інших препаратів передбачена в ст. 52 закону про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані-додержувати правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування. При створенні нових хімічних препаратів і речовин, інших, потенційно небезпечних для довкілля субстанцій повинні розроблятися та затверджуватися в установленому законодавством порядку допустимі рівні вмісту цих речовин у об'єктах навколишнього природного середовища та продуктах харчування, методи визначення їх залишкової кількості та утилізації після використання. Вміст природних та штучних домішок, які можуть негативно впливати на стан довкілля або здоров'я людей, у таких препаратах, а також сировині, що використовується для їх виробництва, не повинен перевищувати допустимих рівнів, установлених відповідно до законодавства. Екологічні вимоги при виробництві, зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших небезпечних для довкілля і здоров'я людей речовин, віднесення хімічних речовин до категорії токсичних та їх класифікація за ступенем небезпечності визначаються нормативними документами на підставі висновку державної екологічної експертизи і погоджуються Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством екології та природних ресурсів України. Перелік засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших речовин і препаратів, застосування яких дозволяється в народному господарстві, а також способи, умови їх застосування затверджуються Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством екології та природних ресурсів України. Охорона довкілля від неконтрольованого та шкідливого біологічного впливу регулюється ст. 53 закону про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи та організації зобов'язані: забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та предметів біотехнології, а також інтродукцію, акліматизацію і реакліматизацію тварин і рослин, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання та ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних факторів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Створення нових штамів мікроорганізмів та біологічно активних речовин здійснюється тільки на підставі дозволів Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства екології та природних ресурсів України за наявності оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людей. При створенні зазначених організмів і речовин мають розроблятися нормативи гранично допустимих концентрацій, методи визначення цих організмів та речовин у навколишньому природному середовищі і продуктах харчування. Виробництво і використання нових штамів мікроорганізмів та інших біологічно активних речовин здійснюється тільки після проведення комплексних досліджень їх впливу на здоров'я людей і навколишнє природне середовище за дозволом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства екології та природних ресурсів України, можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей (ст. 55 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»). Ст. 56 цього закону передбачає екологічну безпеку транспортних засобів. У ній передбачено, що підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво і постачання пального, зобов'язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що ся у викидах та скидах транспортних засобів, переходу на токсичні види енергії й пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на зменшення викидів та скидів у навколишнє природи середовище забруднюючих речовин та додержання встановлення рівнів фізичних впливів. Виробництво і експлуатація транспортних та інших пересув них засобів та установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допускається. Керівники транспортних організацій та власники транспортних засобів несуть відповідальність за додержання нормативів гранично допустимих викидів та скидів забруднюючих речовин і гранично допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середовище, встановлених для відповідного типу транспорту. Охорона довкілля від акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного впливу, передбач-на ст. 54 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Місцеві ради, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні своєї діяльності зобов'язані вживати необхідних заходів щодо запобігання та недопущення перевищення встановлених рівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людини в населених пунктах, рекреаційних і заповідних зонах., а також у місцях масового скупчення і розмноження диких тварин. Підприємства, установи та організації, що здійснюють господарську чи іншу діяльність, пов'язану з використанням радіоактивних речовин у різних формах і з будь-якою метою забезпечувати екологічну безпеку цієї діяльності, що виключало б можливість радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища та негативного впливу на здоров'я людей. Охорона навколишнього природного середовища від забруднення ядами регулюється ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення дозволяється лише за наявності спеціального дозволу визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей (ст. 55 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»). Крім того, з цих питань прийнято спеціальний Закон України «Про відходи» та Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами, затверджену Законом України від і 4 вересня 2000 р. Ст. 57 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює положення щодо додержання вимог екологічної безпеки при проведенні наукових досліджень, впровадженні відкриттів, винаходів, застосуванні нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем. При проведенні фундаментальних та прикладних наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт обов'язково повинні враховуватися вимоги охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Забороняється впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування технологій і систем, якщо вони не відповідають вимогам екологічної безпеки. Вимоги екологічної безпеки встановлені для розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації об'єктів щодо обмеження негативного впливу на навколишнє природне середовище хімічних, фізичних і біологічних факторів, а також інші вимоги, передбачені цим законом та іншим законодавством України, повною мірою поширюються на військові та оборонні об'єкти, а також об'єкти органів внутрішніх справ та державної безпеки. Вимоги екологічної безпеки повинні додержуватись також при дислокації військових частин, проведенні військових навчань, маневрів, переміщенні військ і військової техніки, крім випадків особливих ситуацій, що оголошуються відповідно до законодавства України. Державний контроль за додержанням вимог екологічної безпеки щодо військових, оборонних об'єктів та військової діяльності на території України здійснюється відповідно до цього закону та іншого законодавства України. Ст. 59 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює екологічні вимоги при розміщенні і розвитку населених пунктів. Планування, розміщення, забудова і розвиток населених пунктів здійснюється за рішенням місцевих рад з урахуванням екологічної ємкості територій, додержанням вимог охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки. При розробці генеральних планів розвитку і розміщення населених пунктів сільські, селищні, міські ради встановлюють режим використання природних ресурсів, охорони довкілля та екологічної безпеки у приміських та зелених зонах за погодженням з радами, на території яких вони знаходяться, відповідно до законодавства України.

  • 10580. Правове регулювання охорони та використання надр
    Курсовой проект пополнение в коллекции 14.06.2010

    Спеціальна література

    1. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды). М., 1998. С. 522.
    2. Гавриш С.Б. Основные вопросы ответственности за преступления против природной среды (проблеми теории и развития уголовного законодательства Украини). Автореф. докт. дис / Харьков, 1994. - С. 14.
    3. Гладков H.A., Михеев А.В, Галушин В.М. Охрана природы: Учеб. пособие для студентов биолог. специал. пед. ин-тов. - К.: Вища школа, 1980. С. 80..
    4. Головченко В., Потьомкін А. Хто має право на користування надрами в Україні? // Підприємництво, господарство і право. -2008. - № 9. 120 с.
    5. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. - М., 1987. - С. 23,64.
    6. Государствєнно-правовое управление качеством окружающей среди. / Аракелян М.Р., Белый И.Л.,Долгополова Л.Д., Долматова Н.И., Миндзаев М.А. Киев-Одесса, 1983. С. 120-121.
    7. Додин Е.В. Административная деликтология: Курс лекций. Одесса, 1997. С.66.
    8. Екологічне право України За редакцією професорів А.П. Гетьмана і М. В. Шульги. -Харків, «Право», 2005. 219 -220..
    9. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник/За заг. Ред. Ю.С. Шемшученка. К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. С. 460 - 495.
    10. Ерофеев Б.В. Советское земельное право. -М., 1965. С. 120.
    11. Жмотов А.И. Государственное управление охраной природи в СССР. Саратов, 1983. С. 103..
    12. Кобецька Н.Р. Екологічне право України: Навч. посіб. / Н.Р.Кобецька. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2008. С. 163.
    13. Костицький В. Правові питання плати за забруднення навколишнього середовища // Право України. - 1997. - № 12. - С. 42.
    14. Малишко М.І.Екологічне право України: Навчальний посібник. К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2001. С. 200 -201.
    15. Мухитдинов Н.Б. Правовые проблеми пользования надрами. Алма-Ата, 1972. - С. 33, 34.
    16. Паламарчук В., Мішеній Є. Про економіко-правову відповідальність в управлінні природокористуванням та охороною навколишнього середовища (теоретико-методологічні аспекти) // Право України. 1998. № 6. С. 31.
    17. Петров В.В. Экологическое право России. M., 1995. С. 265266.
    18. Рябець К.А.. Екологічне право України: Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2009. С. 254-269.
    19. Сурілова О., Актуальні питання екологічної відповідальності за порушення законодавства про використання і охорону надр// Право України. 2001. - №5.-С. 81-84.
    20. Сыродоев Я.А. К вопросу о понятий недр и правовой классификации полезных ископаемых // Правоведение. - 1966. - № 2. - С. 22.
    21. Тищенко Г.В. Екологічне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. К.: ТП Пресе, 2003. С. 225.
    22. Шем'яков О.П. Правове регулювання використання та охорони надр: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.06. - X., 2003. С. 5.
    23. Экологическое право Украйни: Курс лекций / Под ред. И.И. Каракаша. Одеса, 2001. - С. 75.