Geum.ru

Юриспруденция, право, государство

  • 10621. Правові відносини та юридичні факти
    Курсовой проект пополнение в коллекции 29.12.2010

    Розрізняють такі види обєктів правовідносин:

    1. предмети матеріального світу: речі, цінності, майно, тощо. Речі - предмети природи в їх природному стані, а також створені в процесі трудової діяльності. До них належать засоби виробництва, предмети споживання. Цінності - гроші, акції, векселі, облігації, цінні документи (диплом, атестат). Купівля - продаж продуктів, промислових товарів, міна, дарування, спадкування - це лише деякі правовідносини, де обєктом є предмети матеріального світу;
    2. послуги виробничого і невиробничого характеру - виконання роботи, обумовленої договором або контрактом, наприклад, договір перевезення, підряд та капітальне будівництво, виконання пісні на святковому концерті та інше;
    3. продукти духовної та інтелектуальної творчості - твори мистецтва, літератури, живопису, кіно, інформація, компютерні програми та інші результати інтелектуальної діяльності, що захищаються законом (наприклад, Закон України „Про авторське і суміжні права). З їх приводу виникають правовідносини у субєктів права - громадян, які відвідують музеї, виставки, бібліотеки, поетичні вечори, а також купують книги, компютерні програми тощо. Тут у субєкта інтерес до обєкта духовний, інтелектуальний;
    4. особисті немайнові блага - життя, здоровя, честь, гідність, право на освіту на інші права і свободи. Наприклад, між учнем і керівництвом школи виникають правовідносини, їх обєктом є не атестат, а освіта. Між громадянином, що придбав путівку в санаторій і адміністрацією санаторію виникають правовідносини, їх обєкт - здоровя громадянина; у будинку відпочинку обєктом правовідносин є відпочинок власника путівки, тощо.
  • 10622. Правові засади митного права та страхової діяльності
    Контрольная работа пополнение в коллекции 02.02.2010

    В основному предмет митного права складають управлінські відносини, але митне право й охоплює собою надання митних послуг, що відноситься до предмета цивільного права. Виділяти останні з комплексу митної справи недоцільно. Хоча в структурі цих відносин і переважають управлінські рішення, але вони не вичерпують усього предмету митного правового регулювання. До його складу входять і багато інших якісно необхідних суспільних відносин, що регулюються нормами різних галузей права: конституційного, адміністративного, трудового, банківського, міжнародного права й інших. Будучи різнорідними за своїм складом та приналежністю, усі ці відносини інтегровані у визначену специфічну спільність митні відносини за однією спільною для всіх ознакою, що систематизує: переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон.

  • 10623. Правові засади організації правової роботи в митних органах
    Курсовой проект пополнение в коллекции 26.02.2011

     

    1. Конституція України. 1996.
    2. Митний Кодекс України // ВВР. 2003. - №27. Ст.. 209.
    3. “Україна: поступ у XXI століття” Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 рік від 23 лютого 2000 року № 276а/2000 // Урядовий кур'єр вiд 28.01.2000.
    4. Про затвердження Методичних рекомендацій про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актів митних органів України: наказ ДМСУ від 08.07.2003 p., № 441.
    5. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 // http://www.zakon.rada.gov.ua.
    6. Положення про юридичну службу регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи, організації затверджено наказом Державної митної служби України 14.02.2006 N 112.
    7. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 р. N 690.
    8. Адміністративна діяльність: Навч. посібник // За заг. ред. д.ю.н., доцента О.І. Остапенка. Л., 2002. С. 5.
    9. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / І Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.]; За ред. ІО. П. Битяка. - Харків: Право, 2000. - 520 с.
    10. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах. / Ред. колегія: В.Б. Аверянов (голова). К., 2004. Т. 1: Загальна частина.
    11. Александрова Н.В. Правові акти управління як провідна форма реалізації повноважень органів виконавчої влади // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Ін-Юре, 2002. - С. 289.
    12. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. -Харків: Ун-т внутр.справ, 1998. - 477 с. С. 52-56.
    13. Габричидзе Б.Н., Чернявский А.Г. Таможенное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. проф. Б.Н. Габричидзе. М., 2004. С. 176.
    14. Домбровський С. Обов'язки працівників юридичної служби // Юридична газета. - №7(91). 15 лютого 2007 року.
    15. Домбровський С.Ф. Організація правової роботи та юридичного обслуговування підприємств. - Х., 2005. 396 с.
    16. Домбровський С.Ф. Як спланувати роботу юридичної служби // Юридична газета. - №5(89). - 1 лютого 2007 року.
    17. Ківалов С.В., Кормич БА. Правове регулювання принципів, функцій та форм митної політики // Митна справа.-2001.-№5.-С. 3-14.
    18. Кунев Ю.Д., Кунєва З.Ю. Нормотворча діяльність у митній службі України // Вісник Академії митної служби України, - № 4 (36), - 2007. С. 127-132.
    19. Настюк В.Я. Норми митного права теорія і практика застосування. X., 2003. 215 с.
    20. Сандровский К.К. Таможенное право. К., 1974. С. 10-11
    21. Степанюк С. Управлінські послуги у галузі митної справи // Юридичний журнал. - №1. 2003. С. 24-25.
    22. Таможенное право: Учебник / Отв. ред. д.ю.н., проф. А.Ф. Ноздрачев М., 1998. С. 83.
    23. Тимошенко И.В. Таможенное право России. Серия „Учебники, учебные пособия”. Ростов-н-Д., 2001.- С. 73.
    24. Христенко С.Г. До питання вдосконалення митної системи України // Митна справа. -2001. №5.- C. 5-8.
    25. Юсупов В.А. Правопримснительная деятельность органов управления. М., - 1979. 136 с.
  • 10624. Правові засади організації та проведення службових розслідувань в митних органах та участь в них юридичних служб
    Курсовой проект пополнение в коллекции 24.02.2011

     

    1. Митний кодекс України: Кодекс від 11 липня 2002 року №92-IV// Відомості Верховної Ради. 2002. №3839. ст.288.
    2. Дисциплінарний статут митної служби України: затверджено Законом України від 6 вересня 2005 року №2805 IV//www.rada.gov.ua
    3. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950 «Про затвердження положення про проведення службових розслідувань стосовно державних службовців», п.1.
    4. Наказ Державної митної служби України від 29 червня 2002 року №408, яким затверджено «Порядок проведення службових розслідувань в митних органах»., п.2.1.
    5. Наказ Державної митної служби України від 14.02.2006 № №112 «Про затвердження Положення про юридичну службу регіональної митниці, спеціалізованих митних установ та організацій»
    6. WEB MD Office «НПО Поверхность», www.master-d.com.ua
    7. Н.М.Стецюк, аспірант кафедри державного управління і менеджменту НАДУ. Організаційні аспекти вдосконалення управління особовим складом митних органів. www.rbc.ua.
    8. Кунєв ЮД., Коростошова І.М., МазурА.В., ШапошникС.П. Управління в митній службі: Підручник/ За заг. Ред. Ю.Д. Конєва. К.: центр навчальної літератури, 2006. с.391.
    9. Постанова Кабінету Міністрів України №945 від 18. 07. 2007. «Про внесення змін до Порядку проведення розслідувань стосовно державних службовців».п.8.
    10. ДеркачЛ.В. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра / Державна митна служба України. К., 1998. 510с.
    11. Нємцов В.Д., ДовганьЛ.Є. Стратегічний менеджмент. К., 2001. 560с.
    12. Наказ Державної митної служби України, яким затверджено «Примірне положення про відділ по роботі з особовим складом митного органу й Примірною структурою відділу по роботі з особовим складом» від 18 березня 2003р. №171
    13. Дубініна А.А., Сорокіна С.В.Основи митної справи в Україні: Навч. посіб. К.: ВД «Професіонал», 2004. 360с.
  • 10625. Правові засади співробітництва України і Європейського союзу
    Курсовой проект пополнение в коллекции 12.12.2010

    Внутрішньополітична консолідація включає, насамперед, зміцнення демократії і верховенства права в Україні, становлення громадянського суспільства і подальше формування української політичної нації, формування у суспільстві прихильності до ідеї вступу України до ЄС.

    1. Адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС - полягає у реформуванні систем страхування, охорони праці, здоров'я, пенсійного забезпечення, політики зайнятості та інших галузей соціальної політики і поступовому досягненні загальноєвропейського рівня соціального забезпечення і захисту населення.
    2. Культурно-освітня,науково-технічна інтеграція, яка охоплює галузі середньої і вищої освіти, перепідготовку кадрів, науку, культуру, мистецтво, технічну і технологічну сфери. Інтеграційний процес у цих напрямах полягає у впровадженні європейських норм та стандартів в освіту,науку і техніку,поширення власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС, взаємне зняття будь-яких принципових, на відміну від технічних, обмежень на контакти і обміни, на поширення інформації, що підвищить в Україні європейську культурну ідентичність, сприятиме її інтеграції до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науково-технічного середовища.
    3. Регіональна інтеграція України встановлення,поглиблення прямих контактів між окремими регіонами України та державами - членами і кандидатами у члени ЄС, їх розвиток у визначених у цій стратегії напрямах для поступового перенесення основної ваги інтеграційного процесу з центральних органів влади на регіони, до органів місцевого самоврядування,територіальних громад і, зрештою, якнайширшого залучення громадян України.
    4. Галузева співпраця - координація і взаємодія між Україною та ЄС у конкретних галузях і сферах господарської діяльності, розроблення переліку підрозділів та посадових осіб у центральних органах виконавчої влади, місцевих органах влади, що відповідають за формування та реалізацію державної політики України щодо ЄС, встановлення прямих контактів між міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України і відповідними директоратами Європейської Комісії. Пріоритетними Стратегія вважає трансєвропейські транспортні, електроенергетичні, інформаційні мережі,співробітництво у сфері юстиції,боротьбу з організованою злочинністю й наркобізнесом, митну справу, науково-дослідницьку сферу, промислове і сільськогосподарське співробітництво та ін.
    5. Співробітництво у галузі охорони довкілля важливий пріоритет державної політики і предмет підвищеної уваги громадськості в європейських державах, один з головних напрямів діяльності ЄС і актуальна проблема для України, зумовлена не лише наслідками аварії на ЧАЕС, але й загальним станом довкілля в Україні. В результаті співробітництво в галузі охорони довкілля має кінцевою метою створення безпечного і сприятливого для людини загальноєвропейського екологічного простору.
  • 10626. Правові основи використання електронного цифрового підпису в цивільному обігу
    Курсовой проект пополнение в коллекции 25.03.2010

     

    1. Конституція України від 28.061996 р. № 254 к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 р. 1996, № 30, ст. 141.
    2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV (із наступн. змінами) // Відомості Верховної Ради України вiд 03.10.2003 р. 2003, № 40, ст. 356.
    3. Закон України «Про електронні документи й електронний документообіг» від 22.05.2003 р. № 851-IV.
    4. Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 р. № 852-IV.
    5. Закон України «Про платіжні системи і переклад грошей в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III.
    6. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.
    7. Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні» від 09.01.2007 р. № 537-V.
    8. Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
    9. Директива 1999/93/EC Европейского парламента и совета от 13 Декабря, 1999 г. Относительно структуры сообщества для электронных подписей.
    10. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88.
    11. Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із указівкою термінів зберігання документів, затверджено наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.98 р. № 41.
    12. Наказ ДПА України,,Про подання електронної податкової звітності” від 10.04.08 №233, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.04.08 за № 320/15011.
    13. Проект Закону України «Про внесення змін до підпункту “з” підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» від 30.05.08 р. № 2582.
    14. Блажівська Наталя. Електронний правочин // Юридичний журнал. №1/2007.
    15. Гудзь О. Еволюція форм правочинів: від усної до «електронної»//Юридичний журнал. 2006. № 1(43). С. 32-37.
    16. Дутов М. Сравнительный анализ европейского законодательства в области электронного документооборота // Підприємництво, господарство і право. 2002. № 8. - С. 25-28
    17. Кирилюк Дмитро. Правові засади використання електронних розрахункових документів та електронних підписів в банківській діяльності // Юридичний журнал. №12/2005.
    18. Лінецький Сергій. Як використовувати електронні документи? Юридичний журнал. №9/2003.
    19. Сергієнко Дмитро. Україні електронний документообіг // Юридичний журнал. №2/2002.
    20. Симонович П.С. Регулирование электронной цифровой подписи нормами права: международный опит // «Журнал российского права», № 3, март 2002 г.
    21. Чирський Ю. Електронний цифровий підпис: правові аспекти застосування // Довідник секретаря та офіс-менеджера. - №1(2007) - С. 26-31.
    22. Чирський Юрій. Запровадження системи електронного документообігу в Україні // Юридичний журнал. № 6/2006.
  • 10627. Правові основи забезпечення здійснення своїх повноважень митними органами України
    Курсовой проект пополнение в коллекции 15.01.2011

    Особливий вид підзаконних нормативних актів, що регламентують діяльність митних органів, становлять спільні нормативні акти Держмитслужби України та інших центральних органів виконавчої влади. Специфіка таких нормативних актів полягає в тому, що вони, по-перше, приймаються з метою виконання власних завдань та функцій, сприяння реалізації завдань та функцій інших органів виконавчої влади, спрощення механізму реалізації зацікавленими особами своїх прав та законних інтересів або ж для забезпечення виконання зобовязань України за міжнародними договорами; по-друге, мають міжвідомчий характер, тобто є обовязковими для інших органів виконавчої влади, органів господарського управління й контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не належать до сфери управління митних органів; по-третє, визначають принципи, форми та напрямки взаємодії митних органів з іншими органами виконавчої влади, а також їх права й обовязки. Наприклад, для вдосконалення взаємодії, координації зусиль та розмежування функцій на державному кордоні України між митними й іншими правоохоронними та контролюючими органами держави затверджено спільну “Інструкцію про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні”. У цьому спільному нормативному акті, який затвердили десять органів виконавчої влади, визначалися основні завдання, принципи, напрямки, форми й рівні взаємодії та функціональні повноваження кожного державного органу. Прийняття та затвердження спільних інструкцій є не єдиною формою координації зусиль між митними й іншими органами держави. Наприклад, з метою узгодження дій посадових осіб митних органів і залізниць України, визначення їх прав, функціональних обовязків і відповідальності під час проведення ними операцій з контролю й оформлення товарів (вантажів), що переміщуються через митний кордон України залізничними вантажними поїздами розроблено порядок їх спільної діяльності, який нормативно закріплений у “Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами”, що був затверджений спільним наказом Держмитслужби та Міністерства транспорту України. Нормативні акти, які видаються главою держави, Урядом, митними органами та іншими органами виконавчої влади, є підзаконними, тобто вони приймаються на основі й на виконання законів і не повинні їм суперечити. У юридичній літературі в обіг уведено поняття “похідної нормотворчості”, яке означає, що видання одних нормативних приписів обумовлюється існуванням інших, що мають вищу юридичну силу. Таким чином, нормативні акти, в яких містяться правові норми, що регулюють діяльність митних органів, спрямовану на безпосередню реалізацію митної політики, дуже різноманітні. Чільне місце в механізмі правового забезпечення цієї діяльності займає МК України та інші законодавчі акти. Кожен різновид правових актів має свій рівень і обсяг правового регулювання, тобто існує тісний взаємозвязок між юридичною силою нормативних актів і колом суспільних відносин, які вони регулюють. Звичайно, помилково було б стверджувати про відсутність проблем, повязаних з правовим забезпеченням діяльності митних органів, а тому для їх розвязання в роботі ще будуть пропонуватись конкретні пропозиції, спрямовані на їх усунення. Разом з тим тенденції, що спостерігаються в сфері правового забезпечення діяльності митних органів, відображають намагання субєктів правотворчої діяльності наблизити правові акти, які регламентують діяльність митних органів, до міжнародних стандартів і вимог європейського митного законодавства. Уніфікація національного митного законодавства сприятиме оптимізації діяльності митних органів, розвитку зовнішньоекономічного співробітництва, прискорюватиме процес входження Української Держави в світову спільноту.

  • 10628. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
    Дипломная работа пополнение в коллекции 08.10.2010

    29. Лібанова Е. Соціальна стратифікація українського суспільства і передумови становлення середнього класу // Нова політика. 2006. № 1. Ст. 29

    1. Мартинчук Л.М. Реалізація завдань держави в сфері соціальної політики // Соціальний захист. 2000. №10. Ст.34-35.
    2. Матеріали прес-конференції “Державні гарантії соціального захисту та реабілітації дітей-інвалідів” // "Праця і зарплата". N 21 (313). червень 2002 р. Ст. 35-37.
    3. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учеб. пособие. М.: Книжный мир, 1999. 281 с.
    4. Мачульська Е.Е., Горбачева Ж.А. Право социальное обеспечения: Учебное пособие для ВУЗов. 3-е изд. М.: Книжный мир, 2001. 293 с.
    5. Мостіпан О. Відстоювати права інвалідів //Соціальний захист. 2000. № 6. Ст.39- 41
    6. Павлова Л.В.Международная защита прав ребенка // Права ребенка законодательство и практика: Материалы республиканской научно-практической конференции. Минск., 1999. 48 с.
    7. Паламар І. Ін. Шлях до життя дітей з особливими потребами інвалідів // Соціальний захист. 2003 №4. Ст.32-34.
    8. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян // Право України. 1999. №9. Ст. 22-26.
    9. Рязанова Н. Державна допомога сім'ям з дітьми” // Соціальний захист. №7. 2001. Ст. 30.
    10. Синчук С.М., Бурак В.Я. Право соціального забезпечення в Україні. Навчальний посібник. - Київ “Знання”. 2003. 206 с.
    11. Сирота И.М. Все о пенсиях, пособиях, социальной защите граждан Украины. - Харьков. Одиссей, 1999. 163 с.
    12. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине. Харьков. "Одиссей", 2005. 384 с.
    13. Сирота І. М. Право пенсійного забезпечення в Україні. Київ. Юрінком Інтер. 2005. 288 с.
    14. Система державного соціального і пенсійного страхування // Вісник ПСУ. 2006. №27. Ст.50
    15. Социальное обеспечение граждан Украине К.: Юрид. компания ВЕСТ и КО, 1999. 123 с.
    16. Соціальна допомога нового типу // Праця і зарплата. 1999. №9. Ст. 57-62
    17. Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред. В.Полтавця. К., 2004. 205 с.
    18. Сташків Б.І. Вдосконалення законодавства про допомоги //Право України. 1997. №7. С.19-22.
    19. Сташків Б.І. Допомога по вагітності та пологах. // Проблеми права. Науково-практичний збiрник. Ч. 1. Чернігів, 1998. 184 с.
    20. Сташків Б.І. Одноразова допомога при народженні дитини. // Проблеми права. Науково-практичний збiрник. Ч. 2. Чернігів, 1998. 191 с.
    21. Сташків Б.І. Юридичні факти в праві допомоги // Проблеми права: науково-практичний збірник. Випуск І. Чернігів: Юрист, 1997. 210 с.
    22. Стичинський В.С., Зуб І.В., Мінюков П.І., Мінюков А.П. Право соціального забезпечення в Україні. - Киів. Видавничий Дім “Юридична книга”. 2005. 231 с.
    23. Талан М., Павленко І. Під знаком особливої уваги до людей з особливими потребами // Соціальний захист. 2003. №3. Ст.12-16.
    24. Тарасенко В.С. Щодо правового визначення "дитина-інвалід" // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: матеріали науково-практичної конференції, 12 березня 2004 року, м. Київ // За ред. О.Ф.Штанька, Н.Б.Болотіної, - К.:КЮ1 МВС України, 2004. 251 с.
    25. Татаренко Г. Моделі соціального страхування у контексті історії // Право України. 2005. №10. Ст.69
    26. Теория социальной работы: Учебник /Под. ред. проф. Е.И.Холостовой. М.: Юристь, 1998. 318 с.
    27. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учебное пособие для студентов высших средних заведений. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2004. 412 с.
    28. Фролова Е.П., Егорова Л.А. Пособия по социальному страхованию и социальному обеспечению. - М.: “Финансы и статистика”, 1986. 174 с.
    29. Фролова Е.П., Потшеба Г.И. Государственная помощь матерям и детям. - М.: “Финансы и статистика”, 1989. 111 с.
    30. Цільові соціальні допомоги // Соціальний захист. №4. 2000. Ст.55 - 57.
    31. Чумаченко М. Індивідуальна програма реабілітації інваліда - план дій для місцевих органів влади //Соціальний захист. 2004. №4. Ст.15 - 18.
    32. Юрій С.І., Шаманська Н.В. Соціальне страхування. К.:”Кондор”. 2006. 462 с.
    33. Якубенко О. Соціальний захист дітей-інвалідів // Соціальний захист. 2002 № 5. Ст. 22-26.
  • 10629. Правові основи підприємницької діяльності
    Курсовой проект пополнение в коллекции 03.10.2010

    Організаційно-правова форма господарюванняХарактеристика організаційно-правової форми господарювання1. Приватний підприємецьДіяльність фізичної особи (зареєстрованої як приватного підприємця), заснована на її особистій власності та виключно її праці без права найму робочої сили.Унітарні підприємства2. Приватне підприємствоПідприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства.3. Селянське господарствоПідприємство, засноване на власності та праці громадян України - членів однієї сім'ї, з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.4 Державне підприємствоПідприємство, засноване на загальнодержавній власності.5. Комунальне підприємствоПідприємство, засноване на комунальній власності територіальної громади.6. Орендне підприємствоПідприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства, чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.3. Корпоративні підприємства7. Підприємство з іноземними інвестиціямиПідприємство, в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція.8. Господарські товаристваПідприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Вони поділяються на: - акціонерні товариства; - товариства з обмеженою відповідальністю; - товариства з додатковою відповідальністю; - повні товариства; - командитні товариства.8.1. Акціонерне товариствоПідприємство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Поділяються на: відкриті, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. закриті, акції якого розподіляються між засновниками, або серед заздалегідь визначеного кола осіб, і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.8.2. Товариство з обмеженою відповідальністюПідприємство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.8.3. Товариство з додатковою відповідальністюПідприємство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.8.4. Повне товариствоПідприємства, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору, здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.8.5. Командитне товариствоПідприємство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність, і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути накладено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

  • 10630. Правові особливості створення та реорганізації приватного підприємства
    Дипломная работа пополнение в коллекции 02.01.2010

    В ході розгляду даних позовів судом було встановлено та проаналізовано наступні обставини справи: …1.08.2005р.між ПП "Будпостачоб'єкт" та ПП "Західволиньторг" було укладено договір №ДГ-0000009.Зі сторони ПП "Будпостачоб'єкт" договір укладено директором Ларіоновою Л.А., зі сторони ПП "Західволиньторг" директором Ярошуком В.В. У відповідності із ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до ч.6 ст.65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. 6.08.2002р. Камінь-Каширською районною державною адміністрацією зареєстровано Статут ПП "Західволиньторг". Статут затверджено рішенням засновника - протокол №7 від 8.07.2002р. Відповідно до п.п.8.1., 8.2. п.8 Статуту ПП "Західволиньторг" управління підприємством здійснює його власник. До виключної компетенції власника віднесено призначення та звільнення директора підприємства, визначення його повноважень. Ч.2 п.п.8.3. п.8 Статуту передбачає, що директор підприємства, прийнятий на роботу за контрактом, виконує дії від імені підприємства без довіреності в межах повноважень, наданих йому власником і визначених в контракті, має право першого підпису фінансово-господарських документів та розпорядження коштами, а також укладати від імені підприємства різного роду контракти, угоди, приймати та звільняти з роботи найманих працівників підприємства, видавати накази, відкривати та відкривати рахунки у банках та здійснювати інші необхідні дії. Згідно з поясненнями представників ПП "Західволиньторг" контракту із директором ПП “Західволиньторг” укладено не було. З наведеного вбачається, що Статут підприємства надає право директору підприємства укладати контракти, угоди і не передбачає обмежень у здійсненні цього права. Та обставина, що наказом власника підприємства за №14 від 02.08.2004р. директору Ярошуку В.В. було надано право укладати всі угоди, за винятком угод, загальна сума яких перевищує суму вартості основних фондів підприємства, які він мав право укладати лише за письмовою згодою власника підприємства, не може бути підставою для визнання договору №ДГ-0000009 від 1.08.2005р. недійсним у звязку з перевищення директором ПП “Західволиньторг" повноважень, оскільки із змісту норми ч.6 ст.65 Господарського кодексу України випливає, що повноваження керівника підприємства визначаються установчими документами. Доказів на підтвердження внесення змін до Статуту ПП "Західволиньторг" в частині повноважень директора не подано…

  • 10631. Правові питання часу відпочинку
    Курсовой проект пополнение в коллекции 04.06.2010

    Одним із видів часу відпочинку, відповідно до змісту глави 5 КЗпП, є перерва для відпочинку і харчування. В свою чергу, чинне трудове законодавство передбачає й інші види перерв, зокрема: спеціальні перерви для відпочинку вантажників (п. 23 Правил про умови праці вантажників при завантажувально-розвантажувальних роботах), для годування дитини (ст. 133 КЗпП), для обігрівання (ст, 168 КЗпП, п.п. З, 4 Правил про роботу на відкритому повітрі у холодну пору року).Очевидно, що перерви, які надаються жінкам для годування дитини, не є часом відпочинку, оскільки вони - мають конкретну мету, що не пов'язана з відновленням працездатності працівника після праці. Цей вид перерв, у першу чергу, має соціальне спрямування. Натомість, безпосередньою метою спеціальних перерв для відпочинку вантажників та перерв для обігрівання є відпочинок працівників та їх обігрів після роботи на відкритому повітрі в холодну пору року, під час якого працівники також відпочивають, що сприяє відновленню ними робочих сил. На наш погляд, ці два види перерв мають бути віднесені до видів часу відпочинку. Слід відмітити, що розробники проекту ТКУ також до часу відпочинку відносять лише перерву для відпочинку і харчування (ст. 155). Враховуючи наведені вище аргументи, пропонуємо доповнити главу 5 чинного КЗпП, включивши до неї статті, які б регламентували порядок та умови надання перерви для обігріву та спеціальні перерви для відпочинку окремих категорій працівників (зокрема, вантажників).[8]

  • 10632. Правові проблеми організації та діяльності банківської системи України
    Дипломная работа пополнение в коллекции 25.12.2010
  • 10633. Правові традиції як частина культурної спадщини
    Контрольная работа пополнение в коллекции 22.03.2011

    Важливо зазначити, що підґрунтям звичаєвого права українців були правові традиції та звичаї часів «Руської Правди». «Руська Правда», укладена князем Ярославом Мудрим, стала правовим кодексом усієї країни. У ній чинні закони не лише систематизувалися, але й подекуди змінювалися, що свідчило про те, як суспільство вдосконалювалося, збагачувалося, урбанізовувалося. Поряд із урядовими законодавчими актами, звичаєве право діяло в селянських общинах, перш за все, як право знедолених верств населення. Пізніше звичаєве право простежується в українських актових джерелах, правних памятках Литовському статуті (1529, 1566, 1588 рр.), «Правах, за якими судиться малоросійський народ» (40-і роки ХVІІІ ст.). Незважаючи на багатовікову належність українських земель до різних державних утворень, народне звичаєве право скрізь визначалося певною однотипністю. Одними з центральних його розділів були норми та уявлення, що визначали і регулювали відносини власності, передусім земельної. На відміну від офіційного законодавства, основним джерелом власності та матеріального достатку звичаєве право визнавало працю. За уявленнями селян, земля, в яку вкладена праця у будь-якій формі, не може бути відчуженою без відповідної винагороди. Найповніше втілення такий погляд мав у відомому звичаї займанщини. За ним селяни чітко відрізняли продукти своєї діяльності від тих, що родила сама земля; привласнення останніх не вважалося злочином.

  • 10634. Правові форми використання земель
    Контрольная работа пополнение в коллекции 11.10.2010

     

    1. Конституція України від 28.09.1996 // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. ст. 141
    2. Земельний кодекс України // Урядовий кур'єр. 2001. №211212. 15 листоп.
    3. Про власність: Закон України від 07.02.1991 № 697-12 р.//Відомості Верховної Ради України. 1991. № 20. Ст. 249;
    4. Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 р. //Урядовий кур'єр. 1998. № 203204. 22 жовт.;
    5. Про земельну реформу: Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. 1-991. № 17. Ст. 10.
    6. Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі// Постанова Верховної Ради України від 13 березня 1992 р. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 25. Ст. 355.
    7. Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва: Указ Президента України від 10 листопада 1994 р.// Голос України. 1994. 16 листопада
    8. Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності: Указ Президента України від 12 липня 1995 р. // Урядовий кур'єр. 1995. 18 липня
    9. Про захист прав власників земельних часток (паїв): Указ Президента України від 21 квітня 1998 р.//Офіційний вісник України. - 1998. - № 16. - С. 10.
    10. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 3 грудня 1999 р.// Офіційний вісник України. 1999. № 49. С. 11.
    11. Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 19 січня 1999 р.// Офіційний вісник України. 1999. № 3. С. 11.
    12. Порядок викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. //Офіційний вісник України. 2000. № 4. Ст. 112.
    13. Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 119// Офіційний вісник України. 2000. № 4. Ст. 113.;
    14. Наказ Держкомзему України від 17 січня 2000 р. № 5 «Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)», зареєстрований в Мін'юсті України 23 лютого 2000 р. № 101/4322 // Офіційний вісник України. 2000. № 8;
    15. Аграрне право України / Під. редакцією В.З.Янчука. К., 2003. С. 7, 2526.
    16. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенные части земельних курсов. Учебное пособие. Под. ред. доктора юридических наук, професора погребного А.А. и кандидата юр. наук Каракаша Ш.И.. Х.:ООО “одиссей”, 2001. 560 с.
    17. Андрейцев В.И. Земельная реформа: Приватизация. Зкология. Право. К.: УЗАН, 2002
    18. Андрейцев В.І. Концептуальні засади реформування земельних правовідносин в Україні /Державно-правова реформа в Україні. Матеріали наук.-практ. конференції. К., 1997. С. 36
    19. Бусуйок Д. Земельний кодекс України: проблеми реалізації ( за матеріалами методичного семінару) // Право України . 2002. № 8 С. 133-134;
    20. Гайдуцький П. Власність на селі // Урядовий кур'єр. 2002. № 59. 28 бе-рез.
    21. Гайдуцький П. Земля має власника. Реального // Уряд. кур'єр. 2000. № 90. 20 трав.
    22. Гражданское право / За ред. Калпина А.Г. Ч. 2. 2002. С. 240
    23. Дегтярев И.В., Осипов Л.И. Земельное право и земельный кадастр: Учебник. - М. : Юрид. лит., 1986. 316с.
    24. Домашенко М.В., Рубаник В.Є. Власність і право власності: Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні. Харків: Факт, 2002. 550 с.
    25. Заєць О. Правове забезпечення земельної реформи // Право України . 2000. № 9 С. 59-61;
    26. Земельне право / За ред. Семчика В.І., Кулинича П.Ф. - К., 2001. - С. 155.
    27. Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинина. _ К.:Видавничий Дім “Ін. Юре”, 2001. 424 с.
    28. Земельное право. Учебник для вузов. Руководительавторского коллектива и отв. редактор С.А. Боголюбов. М.: Издат. группа НОРМА- ИНФРА. М,, 1999. - 400 с.
    29. Ковтун М.Г. Земельне право: курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. К.: Юмана, 2005. 208 с.
    30. Право власності в Україні: Навч. посіб. / О.В.Дзера, і Н.С.Кузнєцова, О.А.Підопригора та ін.; За заг. ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. К.: Юрінком Інтер, 2004. С. 432-441;
  • 10635. Правовідносини подружжя, що регулюються як законодавчими актами, так і шлюбним договором
    Курсовой проект пополнение в коллекции 03.02.2011

    Сторони вправі включити до шлюбного договору умови щодо порядку користування житлом (У даному разі йдеться не про перехід права власності на житлове приміщення від одного з подружжя до другого, а саме про користування житлом. Сторони шлюбного договору можуть домовитися про порядок користування житлом, яке належить на праві власності одному з них.). В юридичному сенсі квартира (житловий будинок, садиба), яка належить одному з подружжя є чужою річчю для іншого з подружжя незалежно від часу його проживання в житловому приміщенні. Стосовно такого об'єкта паралельно існують різні права: а) право власності, що належить тому з подружжя, хто є власником житла; б) право користування (сервітут), що належить другому з подружжя або іншим членам сім'ї, які користуються цим житлом (володільцям сервітуту). В ЦК України міститься спеціальна норма, що закріплює права членів сім'ї власника житла на користування цим житлом (ст. 405 ЦКУ). Сторони можуть домовитися щодо користування або припинення користування житловим приміщенням у разі розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 2 ст. 98 СК сторони можуть домовитися про проживання у житловому приміщенні їхніх родичів. В цьому випадку виникає конструкція договору на користь третьої особи, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок не стороні договору, а третій особі. В шлюбний договір можуть включатися і взаємозалежні умови, наприклад, про те, що один з подружжя надасть у спільне користування належний йому житловий будинок, а другий з подружжя - інше майно (квартиру, гараж, дачу тощо). Подружжя може включити в шлюбний договір умови про зміну порядку користування житлом або про припинення такого права. При цьому найбільш важливим є питання про порядок звільнення будинку (квартири) тим з подружжя, хто мав право користування ним, у випадку розірвання шлюбу.. Так, у договорі може бути зазначено, що той з подружжя, хто має право користування, у випадку розірвання шлюбу звільнить житлове приміщення без одержання будь-якої компенсації. І навпаки, у договорі може бути закріплене право такої особи на одержання у власність іншого майна або грошей, або право на одержання іншого майна у користування. Особливо ретельно мають бути обговорені в шлюбному договорі умови звільнення «сімейного будинку» дітьми до 18 років та непрацездатними повнолітніми дітьми. Сторони не можуть своєю домовленістю позбавити їх права на проживання в житловому будинку, якщо при цьому будуть погіршені їхні житлові умови. Проте не буде суперечити законодавству договір подружжя, відповідно до якого після переїзду із займаного житлового будинку (квартири) житлові умови дітей будуть збережені на тому ж рівні або навіть покращені.

  • 10636. Правовладение и залог земли
    Контрольная работа пополнение в коллекции 20.02.2010

    В целях повышения эффективности использования государственной собственности Указом Президента Республики Беларусь от 17 декабря 2003 года № 563 утверждено Положение о порядке предоставления зданий, помещений и земельных участков дипломатическим представительствам, приравненным к ним представительствам международных организаций и консульским учреждениям иностранных государств в Республике Беларусь, в соответствии с которым установлено, что предоставление земельных участков (вместе со зданиями и помещениями) указанным представительствам для их размещения на территории Республики Беларусь, включая размещение резиденций глав представительств, осуществляется в соответствии с международными договорами, актами законодательства Республики Беларусь, в том числе и указанным Положением. Если нормами международных договоров, действующими для Республики Беларусь, установлены иные правила, чем те, которые предусмотрены Положением от 17 декабря 2003 года, то применяются правила международных договоров. Данным Указом также определено, что Министерство иностранных дел на основании обращений аккредитующих государств, международных организаций или представительств осуществляет учет потребности представительств в зданиях, помещениях и земельных участках и информирует об этом государственное учреждение «Главное управление по обслуживанию дипломатического корпуса и официальных делегаций «Дипсервис» Управления делами Президента Республики Беларусь. Указанные обращения рассматриваются Дипсервисом в срок, не превышающий 6 месяцев со дня их получения. Предложения по предоставлению зданий, помещений и земельных участков для размещения представительств формируются Дипсервисом совместно с Министерством экономики, облисполкомами и Минским горисполкомом. Здания, помещения и земельные участки, находящиеся в собственности физических или юридических лиц на территории Республики Беларусь, могут, быть предоставлены собственниками для размещения представительств после получения согласия государственных органов, определяемых Президентом, а также Министерства внутренних дел, Прокуратуры, Комитета государственного контроля и Дипсервиса. Процедура согласования осуществляется Дипсервисом по обращению представительства. Согласование производится в 3-месячный срок со дня обращения. При необходимости срок согласования может быть продлен в соответствии с законодательством о защите государственных секретов. Аккредитующее государство при приобретении здания (части здания) в собственность может также приобрести в собственность земельный участок, необходимый для обслуживания здания (части здания), если:

  • 10637. Правовоая культура и правосознание
    Курсовой проект пополнение в коллекции 24.08.2010

    В результате работы были исследованы особенности такого института, выделяемого в науке теории государства и права, как правосознание и правовая культура. На основании всего вышеизложенного можно сделать следующие выводы:

    1. Для преодоления современного кризиса правосознания необходимо на практике реализовать конституционное положение о том, что вся деятельность государства, каждого его органа и должностного лица должна быть подчинена интересам обеспечения прав и свобод человека. Требуется всеобъемлющая система процедур и механизмов защиты прав и свобод человека, причем наряду с совершенствованием традиционных судебных и административных форм защиты должны разрабатываться новые, нетрадиционные. В частности, необходимо скорейшее принятие закона о петициях и обращениях граждан в органы исполнительной власти. Как пример, можно привести опыт Великобритании, где действует Управление жалоб на действия полиции. В его компетенцию входит контроль за рассмотрением наиболее серьезных жалоб, проверка материалов по всем жалобам на действия полиции с целью решения вопроса о дисциплинарной или уголовной ответственности ее работников.
    2. Выработка новых ориентиров российской политики должна учитывать тот факт, что формирование правосознания осуществляется под воздействием социальной среды. Уважительное отношение к праву может сформироваться, когда оно становится частью традиции, в течение длительного времени функционирует в неизменном виде и развиваясь по пути общественного прогресса.
    3. Несмотря на все проблемы, указанные в работе, связанные со степенью правосознания, уровнем правовой культуры, наличия в современном обществе такого негативного фактора, как правовой нигилизм, в целом за последние десять лет произошли существенные положительные изменения: практически во всех средних общеобразовательных учреждениях появился предмет «Правоведение», в библиотеках стали доступны широкому числу граждан правовые системы «Гарант» и «Консультант плюс», в вузах на многих неюридических факультетах также появилась дисциплина, посвященная основам современного права. Все это не может не свидетельствовать о внимании, которое обратило государство на данные проблемы.
  • 10638. Правововое регулирование предпринимательских отошений в хозяйственной деятельности
    Реферат пополнение в коллекции 03.10.2010

    Претензионное письмо должно содержать следующие сведения:1 - наименование товара, его количество, местонахождение;2-основание для предъявления претензии (ссылка на договор, заключенный между сторонами, гарантийное письмо или иные обязательства);3 - предмет претензии (должно быть указано, какое обязательство нарушено и в какой мере);4- доказательства 5- конкретные требования стороны, предъявляющей претензию (требование замены некачественного товара, требование уценки товара.). Если составитель претензии требует от виновной стороны возмещения убытков или возврата определенной суммы, претензия должна также содержать расчет претензионных требований (если расчет достаточно сложен, он может быть вынесен в приложение к претензии). Если претензия предъявляется в отношении количества товара, продавец может потребовать допоставки недостающего товара или возврата стоимости недопоставленного товара. Если претензия касается качества товара, покупатель может потребовать устранения дефектов товара или скидки со стоимости товара. Покупатель может предложить продавцу самому устранить дефекты товара, но в этом случае продавец должен будет оплатить покупателю стоимость ремонта. Как правило, небольшие дефекты устраняются покупателем самостоятельно, но за счет продавца, который возмещает стоимость ремонта. Все расходы, связанные с возвращением дефектного товара, заменой его другим, возмещаются за счет продавца.

  • 10639. Правовое воспитание
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Особенность правового воспитания в органах внутренних дел в том, что работа проводится с законопослушными гражданами, с ранее судимыми, с осужденными условно или с отсрочкой исполнения приговора, а также с привлечёнными к административной ответственности. При этом работник милиции должен хорошо владеть своей профессией, предъявляются высокие требования к его деловым и моральным качествам, он должен хорошо знать право, другие социальные нормы, которые регулируют его служебную деятельность. Добросовестное отношение к службе, честность, неподкупность, принципиальность, гражданское мужество, справедливость неотъемлемые его качества. В служебной деятельности работники милиции сталкиваются со многими и весьма разными людьми. Они разбирают дела, в которых переплелись часто противоречивые интересы различных по своему характеру, социальному положению граждан.
    хорошее знание психологии человека, общей социальной психологии. Он должен быть знатоком в области человековедения. Большие душевные силы, такт, понимание возрастных особенностей человека необходимы сотруднику отделения по предупреждению правонарушений несовершеннолетних. На учёт в это отделение ставятся подростки, совершившие какие-либо противоправные действия, но в силу своего возраста освобождённые от уголовной ответственности. Особую категорию составляют подростки, осужденные условно или с отсрочкой исполнения приговора. С ними и проводится определённая работа по правовому воспитанию, направленная на недопущение совершения повторных преступлений и правонарушений. В этой работе используются методы: убеждение, принуждение, наказание, внушение. Применение условного наказания или отсрочки исполнения приговора это возможность оставить преступника на свободе, дать ему для исправления испытательный срок. Если в период условного осуждения или отсрочки исполнения приговора подросток допускает такие нарушения как уклонение от работы или учёбы, злоупотребление спиртными напитками, неявка на регистрацию в отделение (если такая обязанность была на него возложена судом), совершает незначительные правонарушения, то с ним помимо профилактических бесед инспектором по делам несовершеннолетних, проводятся беседы руководством райотдела и выносится официальное предостережение. Если же и после такого предостережения подросток не стал на путь исправления, а продолжает совершать противоправные действия, то в народный суд вносится представление органом внутренних дел на этого подростка, где указываются все его действия, предпринятые профилактические меры, и содержится просьба отменить отсрочку исполнения приговора и направить несовершеннолетнего в колонию. Но, как правило, такое случается не очень часто. Применение отсрочки исполнения приговора или условного осуждения в отношении несовершеннолетних оправдывает себя, значительная часть подростков не совершает в этот период и после снятия наказания повторных преступлений и правонарушений. К подросткам применяются принудительные меры воспитательного характера это возложение обязанности извиниться перед человеком, которого подросток, например, оскорбил. Несовершеннолетнему правонарушителю может быть объявлен выговор или строгий выговор, сделано предупреждение, он может быть передан под наблюдение коллектива, в котором учится или работает, ему могут назначить общественного воспитателя, который будет контролировать поведение подростка. В исключительных случаях, в частности, когда другие, более мягкие меры не подействовали, подросток может быть направлен в специальное воспитательное учреждение для несовершеннолетних спецшколу, спецпрофтехучилище. Право применять такие принудительные меры воспитательного характера предоставлено комиссии по делам несовершеннолетних, но они применяются по инициативе участковых инспекторов по делам несовершеннолетних. Лица, совершающие противоправные действия в раннем возрасте, позже, как правило, значительно труднее поддаются исправлению, в итоге составляют основной резерв для взрослой и рецидивной преступности. Напротив, наиболее ранние выявление и своевременное принятие необходимых профилактических мер к подросткам, совершающим первые, не представляющие большой общественной опасности правонарушения, в значительной степени позволяют не допустить формирования у этих лиц стойкой направленности на совершение в дальнейшем каких-либо преступлений. Все это вместе обуславливает необходимость всестороннего анализа преступности несовершеннолетних.

  • 10640. Правовое воспитание. Основные аспекты понимания законности
    Контрольная работа пополнение в коллекции 21.02.2010

    Относительно субъектов законности (лиц, на которых распространяются ее требования) и сферы ее действия существуют разные подходы. Так, проф. Н.В. Витрук полагает, что законность касается исполнения только законов и только должностными лицами. По его мнению, нарушения законов, совершенные гражданами и другими лицами, не выступают в качестве нарушений законности, они суть нарушения правопорядка. Эта точка зрения имеет под собой достаточно серьезную основу. Действительно, законность не следует смешивать с общеобязательностью права, и смысл ее существования связан, в первую очередь, именно с законами и с публично-правовой сферой отношений в обществе. Самой законности проф. Н.В. Витрук дает определение как идее, требованию и системе (режиму) реального выражения права в законах государства, в самом законотворчестве, в подзаконном нормотворчестве. С позиций такого подхода очень четко выгладит нарушением законности принятие ведомственных актов, противоречащих конституционным положениям, нормам закона.