Правові форми використання земель
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
Зміст
Вступ2
Розділ 1. Загальна характеристика земельних прав громадян, повязаних із використанням земель4
1.1 Зміст земельних прав громадян4
1.2 Підстави набуття і реалізація прав на землю7
1.3 Загальні форми використання земель12
Розділ 2. Характеристика окремих форм використання земель в Україні14
2.1 Право земельного сервітуту14
2.2 Оренда землі, як форма її використання24
Висновки29
Список використаних джерел30
Вступ
Конституція України внесла кардинальні зміни у правову систему нашої держави. З прийняттям її одразу ж виникла необхідність у прийнятті нових законодавчих актів, до числа з найважливіших з яких належить Земельний кодекс України, довгоочікуване прийняття якого 25 жовтня 2001 р. породило наукові дискусії довкола проблеми застосування ряду його статей на практиці, аналізу та доктринального тлумачення ряду новацій, а також виявлення прогалин і внесення пропозицій до вдосконалення його норм з урахуванням існуючих реалій.
Кожна суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова держава прагне закріпити за своїми громадянами та юридичними особами відповідні гарантії прав власності та користування і відповідні обовязки, що їм кореспондуються та створює найсприятливіші умови для реалізації цих прав. Тому одним з найголовніших завдань держави у галузі земельного права і законодавства є запровадження системи дієвих юридичних засобів та методів забезпечення здійснення земельних прав фізичними та юридичними особами, а також захист законних прав громадян та юридичних осіб на землю. Так, відповідними засобами забезпечення права власності на землю виступають конституційні імперативи про те, що "кожний громадянин має право користуватися природними обєктами права власності народу у відповідності з законом", що "власність зобовязує", що "власність не повинна використовуватися на шкоду людині і господарювання, соціальну спрямованість економіки", а також про те, що "усі субєкти права власності рівні перед законом" (стаття 13 Конституції України). Право власності на землю гарантується відповідно до положень ст. 14 Конституції України.
З огляду на те, що питанням земельних правовідносин присвячено значна кількість конституційних норм, вони є досить актуальними для українського суспільства.
Метою даної роботи є визначення та юридична характеристика різноманітних форм використання земель, тобто реалізації земельних прав громадян.
Дана мета конкретизується в основних завданнях роботи:
визначити поняття земельних прав громадян;
проаналізувати правове регулювання використання земель;
сформулювати основні види використання земель та дати їм правову характеристику.
Обєктом дослідження виступають теоретичні засади правових відносин, що обєктивно складаються в результаті застосування норм земельного права, а саме норм, що регулюють реалізацію та захист земельних прав громадян.
Предметом дослідження є зміст форм використання земель, які визначені чинним законодавством в процесі здійснення земельної реформи в Україні.
Вирішуючи поставлені питання, в роботі використовуються такі наукові методи як: логіко-юридичний, системний, та порівняльний.
Висновки та рекомендації, що містяться в роботі, базуються на положеннях Конституції України, аналізі законодавства про охорону земельних прав та проведеному аналізі практики застосування форм використання земель різних видів та призначення.
Науково-теоретичною базою дослідження є наукові доробки відомих українських та російських вчених з земельного та аграрного права з питань охорони земельних прав, а саме: Андрейцева В.І., Демчик В.І., Малишевої Н.Р., Погрібного О.О., Тітової Н., Каракаш І.І. та ін.
Розділ 1. Загальна характеристика земельних прав громадян, повязаних із використанням земель
1.1 Зміст земельних прав громадян
Право власності та інші речові права на землю виступають головними видами прав на неї. Інститут права власності є одним з основних правових інститутів земельного права, тому що відносини власності виступають передумовою виникнення будь-яких інших правовідносин стосовно землі. В ст. 78 Земельного кодексу України (далі ЗК) надано визначення права власності на землю як субєктивного права. В цій статті визначено, що право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Воно збігається з визначенням права власності, яке надано в ст. 2 Закону України Про власність.
Право власності на землю є юридичним вираженням, формою закріплення економічних відносин власності і являє собою врегульовані законом суспільні відносини по володінню, користуванню та розпорядженню земельними ділянками. Таким чином, право власності в обєктивному значенні треба розуміти як сукупність правових норм, що закріплюють, регламентують і охороняють відносини власності на природні ресурси в державі.
На основі норм права та відповідно до них виникає й існує право власності на землю в субєктивному значенні, тобто право власності конкретних субєктів права на певну земельну ділянку. Ст. 78 встановлює зміст права власності на землю як субєктивного права і визначає його як сукупність правомочностей по володінню, користуванню і розпорядженню земельними ділянками в межах, визначених Земельним