О. К. Мелещенко Історія журналістики Великобританії
| Вид материала | Конспект |
- Мета викладання дисципліни полягає у наданні студентам знань, які забезпечать науковий,, 94.47kb.
- Кость історія української журналістики, 4185.92kb.
- Історія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.), 4492.09kb.
- Кость історія української журналістики, 4057.1kb.
- Робоча програма курсу "Історія філософії України " Для спеціальності 030300 «Історія», 162.85kb.
- Метод журналістики Загальні уявлення про метод. Загальнофиіософські засади методу журналістики, 275.85kb.
- Реферат з журналістики, 106.87kb.
- Ліхтей І. М. Історія середніх віків, 1009.98kb.
- Інститут журналістики І масової комунікації Класичного приватного університету (м., 76.83kb.
- Актуальні) проблеми музичної журналістики (в Україні), 110.07kb.
Розділ 5.
^ Радіомовлення і телебачення Великобританії
5.1. Телерадіомовна корпорація Бі-Бі-Сі
У 20-ті рр. ХХ ст. поняття журналістики як системи засобів, що виконують певні функції з поширення інформації, починає наповнюватися новим змістом. Преса перестає бути єдиним компонентом цієї системи. Уже до 1914 р. 350 тис. миль підводного телеграфного кабеля з’єднали метрополії з колоніями, 40% цих ліній контролювала Англія. Перша світова війна продемонструвала величезні можливості “бездротового телеграфу”. У 1918 р. Марконі починає передавати радіоповідомлення з Англії до Австралії, у 1920 р. встановлюється радіозв’язок із Мадридом, у 1921 р. – з Парижем, у 1922 р. – із Берном, через рік – з Віднем, у 1926 р. – з Белградом, Москвою, Лісабоном, у 1928 р. – з Бейрутом, Каїром, Стамбулом. Було зроблено перший крок до формування міжнародної системи масових комунікацій.
Важливим етапом внутрішнього мовлення стало створення Британської мовної компанії 18 жовтня 1922 р. (У 1927 р. вона отримала назву Британської радіомовної корпорації – British Broadcasting Corporation, скорочено Бі-Бі-Сі). Виконавчий, а потім генеральний директор корпорації Джон Ріт (1889 – 1971) вважав, що “радіо – це інструмент, практично безцінний у соціальному та політичному житті суспільства. Його вплив усе більше відчуватиметься у повсякденному житті майже в усіх галузях людської діяльності, справах національних та інтернаціональних” [64; с. 51-52].
Ліцензія на радіомовлення коштувала 10 шилінгів і вступила в дію з першого листопада. Перша трансляція з Марконі-хаус була здійснена 14 грудня, а трансляції з Бірмінгема та Манчестера – наступного дня. Джон Ріт, дивлячись на західне, американське радіо 20-х рр. – наскрізь комерційне, неконтрольоване – та на схід – на Радянський Союз з його жорстко контрольованою державною системою – створив свою концепцію незалежного радіомовлення у Великій Британії. Воно мало вчити, інформувати та розважати, водночас бути вільним від політичного та комерційного тиску. Незабаром слухання “бездротового радіо” Бі-Бі-Сі перетворилось на свого роду соціальний та культурний феномен не лише в Лондоні, а й в провінційних центрах. Так зароджувалась нова форма масової комунікації. Радіосигнал був спочатку настільки слабким, що добре розібрати щось можна було лише в навушниках.
Король Георг 5 відтепер міг говорити зі своїми підданими, як ніколи раніше. Монарх вперше почув радіо під час Британської королівської виставки 1924 р., а в 1932 р. на Різдво виступив перед народом.
Під час великого страйку 1926 р. Бі-Бі-Сі довелося вперше боротися за свою незалежність від уряду. На той час у Британії не виходили газети, і саме Бі-Бі-Сі стало для народу єдиним засобом інформації.
Уперше на Бі-Бі-Сі з’являється живий коментар спортивних подій – це був матч з регбі між Англією та Уельсом у Твікенхеймі в 1927 р. Роком пізніше на найпопулярнішому радіо почали транслювати релігійну службу.
Бі-Бі-Сі було надано монопольне право на радіомовлення на території Англії та Північної Ірландії. Зарубіжне мовлення іноземними мовами розпочалося 1930 р. і особливо поширилося після Другої світової війни. У 1932 р. англійці, які проживали за межами батьківщини, а також мешканці англомовних домініонів Британської імперії могли слухати підготовлені саме для них на Бі-Бі-Сі радіопередачі. Дуже швидко Бі-Бі-Сі почала транслювати 2-годинні “блоки” програм на Австралію, Нову Зеландію, Індію, Східну та Південну Африку. У 1935 р. Д.Ріт підготував документ “Позиції Бі-Бі-Сі у війні”, в якому було сформульовано завдання корпорації в умовах неминучої (на думку організаторів Бі-Бі-Сі) війни.
У 1925 р. в Лондоні уперше за допомогою апаратури зорова інформація була передана на відстань. У 1927 р. Бі-Бі-Сі організувала публічний сеанс телевізійного мовлення. У 1936 р. розпочала роботу перша регулярна телемовна служба в Лондоні [29].
Електронні засоби спілкування та інформування – “друзі-суперники” преси – все активніше заявляли про себе. За словами відомого дослідника мас-медіа М. Маклюена, друкована техніка створила публіку, електронна – масу.
Під час Другої світової війни виключно зросла роль радіомовлення. Телебачення фактично не функціонувало, папір було оголошено стратегічним продуктом, на якому дозволялося друкувати невелику кількість газет формату А2. Випуск інших газет і практично всіх журналів було призупинено. У міжнародному “радіоконцерті” (а до літа 1939 р. 25 країн вели мовлення іноземними мовами) голос Бі-Бі-Сі був дуже сильний. У 1940 р. співробітники корпорації перейшли на мовлення 34 мовами і передавали щодня 78 інформаційних бюлетенів. Особлива увага приділялася пропагандистським програмам, націленим на Німеччину та Італію. Цікаво, що всю англійську пропаганду у воєнні роки координував Брюс Локкарт, якого Вінстон Черчілль призначив на посаду генерального директора з ведення політичної війни. У 1918 р. в Росії за участь в антирадянській змові його було заочно засуджено до розстрілу. Після закінчення Другої світової війни він кілька років співробітничав в “Івнінг Стандард”, написав кілька книжок і помер у віці 86 років.
Чисельність мов англійського іномовлення постійно зростала: до кінця 1941 р. Бі-Бі-Сі розмовляла із світом 39 мовами; обсяг мовлення становив близько 440 год. на тиждень (причому використовувались не лише “класичні” мови, а й діалекти, наприклад, марокканський діалект арабської мови). Для ретрансляції своїх повідомлень Бі-Бі-Сі використовувала й місцеві передавачі. Ефір надавався і для окупованих країн. У 1941 р. було проведено чудову радіокампанію Бі-Бі-Сі, яка розпочиналася з передачі азбукою Морзе першої літери англійського слова “victory” (“перемога”) і перших акордів П’ятої симфонії Бетховена. Кампанія надала велику моральну підтримку мешканцям тих європейських країн, до яких увійшли гітлерівці.
До кінця 1942 р. кількість мов мовлення досягла 43; обсяг мовлення на кінець війни становив 100 год. на день. Бі-Бі-Сі передавала вже 248 бюлетенів новин. Перші п’ять післявоєнних років Бі-Бі-Сі займала провідні позиції у світі: її обсяг мовлення на тиждень становив 714 год., тоді як США обмежувалися 520 год. Але до початку 1960-х рр. Англія поступилася першістю США та СРСР, однак за кількістю слухачів зберігла сталі позиції [75; с. 41-43]. До 1954 р., коли влада дозволила у Великобританії комерційне ТБ, що фінансувалося приватними компаніями, Бі-Бі-Сі була монополістом і в сфері телебачення, яке набирало обертів.
У 1960-ті рр. Бі-Бі-Сі зберігла монополію на центральне мовлення на території Великобританії. Бі-Бі-Сі не могла отримувати прибутки від реклами і існувала за рахунок абонентної плати (у 1966 р. кількість радіоабонентів досягла 3,5 млн. чол.) та продажу своїх видань. У цей же час розгорнулася широка кампанія на підтримку створення приватних радіостанцій. З’явилися “піратські” радіопередавачі, що базувались на кораблях і покинутих фортах. У 1966 р. було видано спеціальний закон, спрямований проти “піратських” радіостанцій.
У 60-ті рр. розширився обсяг іномовлення Бі-Бі-Сі. Була відкрита редакція, яка готувала передачі для Непалу. Збільшився час мовлення італійською, урду, бенгальською та хінді, а також мовами Південно-Західної Азії. Спостерігалося й зростання обсягу передач африканськими мовами – хауса, суахілі, а також англо- і франкомовних передач для Африки. Тривав розвиток радіослужб для Америки. Болгарською мовою транслювалися передачі 14 год. на тиждень, російською – 30 год. Найбільшою редакцією Бі-Бі-Сі в Європі на цей час стає редакція німецькою мовою – 33 1/4 год. на тиждень. Стало більше передач португальською та грецькою мовами.
У це десятиріччя зміцнилися позиції незалежного телебачення, яке, не беручи абонентної плати, отримувало прибутки від реклами.
У телебачення та радіо склалася своя аудиторія, ефір перехопив у преси пальму першості в плані оперативності і далеко випередив її у сфері зображальності та наочності. Проблема розподілу праці між радіо, телебаченням і періодичною пресою стала актуальною, хоча і не набула тієї гостроти, яку їй передрікали експерти в галузі мас-медіа. Пом’якшувало можливе протистояння і та обставина, що преса і телебачення (а потім і радіо) усе більше зосереджувалися в одних руках.
У 1971 р. у Великобританії було запроваджено комерційне радіомовлення в провінціях, таким чином у країні склалася конкуруюча з Бі-Бі-Сі комерційна радіотелемережа. Обсяг іномовлення Бі-Бі-Сі на цей час становив 720 год. на тиждень (менше, ніж у США та СРСР), передачі велися 37 мовами. У 70-ті рр. у структурі Бі-Бі-Сі постійно відбувалися зміни, але в системі іномовлення роль корпорації залишалася дуже вагомою. Найбільшими іноземними редакціями залишалися арабська, французька та німецька. Серед соціалістичних країн російська служба посідала центральне місце (45 год. на тиждень). Існували програми мовами народів Африки, Індії, Китаю, Південно-Східної Азії. У 80-ті рр. загальний обсяг іномовлення 39 мовами становив 643 год. на тиждень. У цей же час проводилося регулярне технічне переоснащення Бі-Бі-Сі.
Якщо в середині 80-х рр. Бі-Бі-Сі – некомерційне громадське підприємство – мала чотири загальнонаціональні канали радіо, місцеві радіостанції і два канали телебачення, то наприкінці 80-х – початку 90-х рр. у сфері радіо- і телебачення Великобританії відбулися зміни. Бі-Бі-Сі зберігла статус громадської організації, але замінила абонентну плату за її телепередачі передплатою, а кількість національних радіоканалів зменшила до двох. Було створено три загальнонаціональні канали ефірного телебачення, два з них залишаються за Бі-Бі-Сі з метою одночасного розширення можливостей комерційних ефірних телекомпаній. Затверджувалися проекти нових супутникових телевізійних каналів, розширення кабельної мережі і створення місцевих мікрохвильових телестанцій.
У 1982 р. було відкрито перший британський канал супутникового телебачення, у 1989 р. він почав використовувати люксембурзький супутник “Айстра”, який може транслювати телерадіосигнали по всій Західній Європі. У подальшому на орбіту були виведені дуже дорогокоштовні супутники “Марко Поло”, що розширило можливості британського телебачення.
Стратегія Бі-Бі-Сі полягає в тому, що “кожен власник будинку повинен стати головним споживачем у цифровій ері Бі-Бі-Сі. Бі-Бі-Сі буде краще видно й чути, ніж будь-яку іншу радіо- і телестанцію у Великобританії” [29].
Далі у цьому підрозділі 5.1. подаються основні результати дослідницької роботи Л. Таран, виконаної під науковим керівництвом професора О. К. Мелещенка.
На початку 90-х рр. ХХ ст. на Бі-Бі-Сі почали впроваджувати новітні технології – NICAM-службу стереозвуку для телебачення та “віртуальні” технології за допомогою комп’ютерних графічних редакторів, які дозволили створити так звану віртуальну студію. Пізніше такого ж роду технологія була використана в роботі спеціальних кореспондентів під час війни в Перській затоці: повз вікно одного з журналістів тоді пролетів снаряд, наче на справжній війні.
Тим часом “^ Бі-Бі-Сі Уорлд”, “Бі-Бі-Сі – світові новини” та інформаційний сервіс, а також “Всесвітня служба радіо Бі-Бі-Сі” в усьому світі вважаються зразком професіоналізму та високого рівня роботи. Головні новини Бі-Бі-Сі розвивались та зростали. Серед останніх досягнень – відкриття корпорацією в березні 1994 р. “Радіо 5” – цілодобової радіомережі з інформаційними повідомленнями та спортивними новинами. Цю станцію щотижня можуть чути 5,5 млн. чол. А всебританський цілодобовий телеканал Бі-Бі-Сі почав працювати в листопаді 1994 р.
Як і в 1920-х рр., коли радіо Бі-Бі-Сі висвітлювало переважно національні події, так і зараз Британська мовна корпорація продовжує дотримуватись національних позицій. Саме тому телебачення та радіо активно висвітлювали 50-річницю перемоги над фашизмом, особливу увагу приділили й Олімпійським іграм: вся країна, завдяки трансляціям Бі-Бі-Сі, стежила за перемогами Лінфорда Крісті та Саллі Ганнел у Барселоні, Стівена Редгрейва та Метью Пайнсента в Атланті. В часи неспокою, військових дій, природних катаклізмів усі – від Нельсона Мандели до Маргарет Тетчер – підкреслюють важливість Бі-Бі-Сі у передачі інформації.
Серед нововведень британського телебачення № 1 – старт телевізійної “Навчальної зони”, яка транслювалася спочатку в нічні години. Переглядаючи різні блоки “Навчальної зони”, можна самостійно здобувати нові знання у найрізноманітніших галузях науки. “Здобувай освіту з Бі-Бі-Сі!” – таке гасло навчальних програм Бі-Бі-Сі. До речі, не всі вони власного виробництва, певний відсоток закуповується корпорацією на основі жорсткого відбору. Телебачення підтримує свою унікальну репутацію ( саме так твердять англійці) і не забуває про дитячі програми й фільми – також пізнавально-навчального характеру.
^ Радіо Бі-Бі-Сі у 90-х рр. було докорінно реорганізоване і перетворене в цілу мережу станцій різних форматів. Так, “Радіо 1” стало лідируючою у Великій Британії музичною радіостанцією. Саме воно, начебто дуже консервативне, допомогло відкрити світові такі колективи, як “Oasis”, “Pulp”, “Blur”. Особливо нову, часто ігноровану іншими станціями музику: денс або джанг з новими талантами з клубів та дискотек.
На “Радіо 2” Террі Воган знову змусив людей слухати радіо за сніданком. Джиммі Янг – популярний політичний оглядач – провів два паралельні інтерв’ю з М. Тетчер та Д. Мейджором, які слухала вся Британія. На цій станцій транслюють музику дещо іншого напряму, ніж на “Радіо 1” – це переважно джаз, блюз, м’юзикли. Надзичайно високо в рейтингу піднялась ця станція під час святкування перемоги у Другій світовій війні. Тоді на радіо прозвучали спеціально змонтовані голоси учасників бойових дій, спогади, записані на ВВС ще в повоєнні роки.
“Радіо 3” є лідером у передачі класичної музики. Тут проводиться спеціалізований радіофестиваль “Звуки століття”, виступають зірки класичної музики, у програмі “Радіо 3” переважають передачі про культуру всього світу, звучать також опери й оперетти. Незабаром ця хвиля перейде на цілодобовий режим мовлення.
“Радіо 4” самі британці вже упродовж десяти років характеризують як “радіо, що ввічливо говорить у домі”. Тут звучать монологи різних людей: в передачі Лі Хардс дівчина, яка помирає від раку, звертається до людей; у “Листі до Деніеля” – звернення батька до новонародженого сина. Тут читають історію Британії, а о 20.20 – Біблію, передають теми для шкільних творів, не зникли з ефіру й радіовистави для дорослих і дітей. Словом, “Радіо 4” традиційне, як і все британське, можливо, найконсервативніше з усіх станцій мережі ВВС, а за добіркою ефірних матеріалів дещо нагадує перший канал Українського радіо.
“Радіо 5” – цілодобова спортивна та інформаційна мережа Бі-Бі-Сі, заснована в середині 90-х рр. Радіо миттєво реагує на всі події у світі, а особливо у світі спорту, ведучи прямі трансляції з усіх великих спортивних змагань не лише в Європі, а й в Америці.
Такі телевізійні та радіопрограми дозволили Бі-Бі-Сі лише в 1996 р. завоювати 29 нагород з 35-ти від Soni Radio Award’s, 12 з 16-ти від TV BAFTAs та три з п’яти можливих медалей Prix Italia.
^ Телебачення Бі-Бі-Сі. Упродовж 1997 р. аудиторія інтернаціональних Бі-Бі-Сі-каналів зросла на 40% і склала приблизно 64 млн. глядачів у 187 країнах світу. Левова частка аудиторії додалася завдяки відкриттю в Латинській Америці каналу “Люди і мистецтво”.
До власних телеканалів Бі-Бі-Сі належать: “Бі-Бі-Сі Уорлд”, “^ Бі-Бі-Сі – міжнародні цілодобові новини”, “Бі-Бі-Сі – інформаційний канал”, “Бі-Бі-Сі Прайм” (себто основний канал) та “Бі-Бі-Сі – цілодобовий розважальний канал”. У 1992 р. було створено Всесвітню службу телебачення Бі-Бі-Сі, яку заснували Всесвітня служба радіо Бі-Бі-Сі (тобто іномовлення Бі-Бі-Сі), телебачення Бі-Бі-Сі та комерційна служба “Бі-Бі-Сі Ентерпрайзис”.
Наприкінці 90-х рр. розпочав роботу телевізійний канал “Бі-Бі-Сі-Америка” – перший повністю власний канал Бі-Бі-Сі у Новому Світі, який вдалося відкрити завдяки співпраці з компанією “Discovery Communications Inc”. Це партнерство похитнуло весь телевізійний простір.
У квітні 1997 р. Бі-Бі-Сі та “Flextech plc.” створили проект виробництва та розподілу комерційних телевізійних каналів у Великій Британії: перший з них було започатковано в листопаді 1997-го, коли з’явився “UK Horizons” (“Британія: горизонти” – розповідь про досягнення науки, цікаві факти), далі “UK Style” (“Британія: стиль” – показ стилю життя людей та їхнього дозвілля), трохи пізніше – “UK Arena” (пропаганда музики та мистецтво) і, нарешті, канал “Золото” (присвячений висвітленню драм і комедій). У процесі розвитку перебуває окремий музичний канал Бі-Бі-Сі.
“^ Бі-Бі-Сі Уорлд” (“Світ Бі-Бі-Сі”). Цей канал пропонує унікальний телевізійний погляд як з Великої Британії, так і про Об’єднане Королівство для аудиторії всього світу, яка становить зараз 52 млн. глядачів. “Світ Бі-Бі-Сі” дивляться у 187 країнах світу, лише на європейському континенті кількість глядачів зросла на 40% у 1997 р., з них у Німеччині додалось 58%, у Франції – 84%, в Італії – 91%, у країнах Бенілюксу – 79%.
“^ Бі-Бі-Сі Прайм”. Заснований у січні 1995 р., надзвичайно вдало стартував у Європі, де зараз його передплачують 8 млн. чол. Канал пропонує суміш серйозного та смішного, сучасного й класичного. Тут показують комедії, шоу, кліпи, а вночі транслюються матеріали із згаданої вище “Навчальної Зони”. Завдяки цифровому супутниковому мовленню канал має велике майбутнє як з технічної, так і зі змістовної точок зору.
Таким чином, ^ Бі-Бі-Сі Уорлд Вайд Лімітед (“ВВС Worldwide Limited” – “Бі-Бі-Сі в усьому світі, Лтд.”, це повна назва “Бі-Бі-Сі Уорлд”), як окрема структура корпорації Бі-Бі-Сі, на сьогодні має поточні витрати в розмірі $ 408 млн., а прибуток лише від продажу програм становить $ 256 млн. Тим часом вона має найрізноманітніші джерела прибутків, серед яких, звичайно ж, реклама, прибутки від якої не особливо афішуються. Ділова активність корпорації ведеться в трьох напрямках: 1) видавництво, до якого належать журнал, кіно- та відеопродукція; 2) поширення та продаж програм власного виробництва; 3) робота теле- та радіоканалів Бі-Бі-Сі.
За період 1997-1998 рр. тільки інвестиції в телепроекти Бі-Бі-Сі зросли на 23% і склали $ 291 млн., а прибутки від продажу програм зросли на 16%.
^ Глядацька аудиторія, або Хто дивиться новини на Бі-Бі-Сі? Основна аудиторія програм новин – люди старшого віку, але, як зазначають з цього приводу англійські бізнесмени, вони наскільки старі, настільки й прибуткові, розуміючи, насамперед, що люди ці поважні й не бідні. Аудиторія молодшого віку менш вірна політичним новинам, і це для Бі-Бі-Сі не новина, адже тут знають, що як тільки молодь подорослішає, вона дивитиметься Бі-Бі-Сі так само, як зараз їхні батьки.
^ Рейтинг деяких програм Бі-Бі-Сі. Найвірніша аудиторія Бі-Бі-Сі, як не дивно, – це радіослухачі. На телебаченні ж діє метод “збирання й вибору” – глядачі перестрибують з каналу на канал, залежно від тематики програм, часу їхнього виходу та інтересів кожного глядача зокрема. Вірність глядачів тематичним програмам на Ай-Ті-Ві та Бі-Бі-Сі приблизно однакова. Так, в один і той же час на Ай-Ті-Ві транслюється програма “Кухарські репортажі”, а на Бі-Бі-Сі-1 – “Школа водіїв”. Обидві програми мають по 43% глядачів від загальної їх кількості, проте тематика програм, як і їхні аудиторії, зовсім різні. Високий рейтинг мають суспільно-політичні передачі Бі-Бі-Сі-1 та Бі-Бі-Сі-2, серед яких можна назвати такі, як “Світова діяльність”, “Панорама”, “Порожня держава”, “Президентство” та ін.
^ На що може розраховувати глядач, коли слухає чи дивиться Бі-Бі-Сі? Тоні Холл – виконавчий директор Бі-Бі-Сі – виділяє чотири основоположні принципи роботи: 1) розуміти, чого хоче аудиторія і чого вона від нас чекає; 2) мати чітку мету, усвідомлюючи себе провідним постачальником новин; 3) визначити непорушні стандарти роботи, які б якісно відрізняли Бі-Бі-Сі від інших електронних мас-медіа; 4) відновлювати й змінювати програми, керуючись смаками аудиторії.
Саме задля успішної роботи Бі-Бі-Сі досліджує свою аудиторію, спілкується з людьми зі світу мистецтва, спорту, з учителями, політиками, проводить пропагандистські акції, постійно вивчає внутрішній рейтинг своїх програм та каналів. “Якщо ви хочете спланувати свій день – це допоможе вам Бі-Бі-Сі. Якщо ви потребуєте не лише новин, а й їх аналізу, контексту – це пропонує вам Бі-Бі-Сі. Якщо ви хочете знати про події в усіх куточках Британії та світу – про це вам розповість Бі-Бі-Сі. Наш громадський обов’язок – інформувати й розважати всіх, хто цього потребує. Ми цінуємо професіоналізм наших стрінгерів та журналістів, і вимагаємо від них постійного вдосконалення та високої якості”. Ця красномовна цитата зі звернення керівництва компанії до глядачів. Аналогічний циркуляр має керівництво й до співробітників. У ньому зазначається, що на сучасному етапі від журналістів Бі-Бі-Сі у їхній роботі вимагається: 1) використовувати “чисту” мову та “довірливий” тон; 2) прагнути, аби інформація була доречною та спрямованою певній групі глядачів (мала чітку адресацію); 3) вносити свої пропозиції, виявляти ініціативу щодо сюжетів та стилю.
До речі, за статистикою, на одного спеціального кореспондента Сі-Ен-Ен припадає аж 4 журналісти Бі-Бі-Сі, так само Бі-Бі-Сі попереду за кількістю своїх кореспондентських пунктів – їх приблизно в чотири рази більше, ніж у Сі-Ен-Ен.
Окрім усього перерахованого, Бі-Бі-Сі має чіткий план дій по вдосконаленню своїх новин у різних напрямках – політика, культура й мистецтво, стиль життя, спорт. Власне, суть цього плану коротко можна сформулювати, як “більше (24 год. на добу), вище (за рівнем), доступніше (за викладом), оперативніше”. Бі-Бі-Сі не збирається зупинятись на досягнутому, а розширює мережу свого теле- й радіомовлення на всіх континентах земної кулі.
У 1997 р. компанія відзначила 75-річчя. Тепер абревіатуру Бі-Бі-Сі (ВВС) знає увесь світ, а, головне, – слухає та довіряє інформації, якщо її поширюють канали Британської Мовної (від мовлення) Компанії, яка, зберігаючи своє британське коріння, вже давно має статус одного зі світових лідерів у галузі інформації. Взагалі, Англія – один з найбільших експортерів телевізійної продукції: у 80-ті рр. вона поставляла за кордон програми загальною тривалістю 20-30 тис. год. Програми Бі-Бі-Сі експортуються в 100 країн. Одним з найбільш потужних агентств телехроніки у світі в 80-ті рр. було спільне підприємство Англії і США – Юпітн. Із 60-х рр. між Великобританією, Канадою, Австралією та іншими державами діяли кабельні мережі КОМПАК і СЕАКОМ. Дуже помітна роль Великобританії в забезпеченні країн співдружності і супутниковим зв’язком. Британська система телекомунікацій (Бритіш Телеком) у 1981 р. набула статуту самостійної організації.
У 1990 р. у Великобританії було прийнято новий закон про радіотелемовлення, який вніс серйозні зміни до системи комерційного телебачення. Закон передбачає видачу ліцензій на право мовлення (претендент повинен пройти жорсткий відбір і, в разі отримання ліцензії, неухильно виконувати зафіксовані в ній умови). Прийняття нового закону фактично поширює на Великобританію спільні для країн Об’єднаної Європи правила регулювання діяльності радіо- і телемовлення.
Початок 90-х рр. для Великобританії був пов’язаний з активізацією супутникового телебачення. У цей час у кризовій ситуації опинилося кабельне ТБ, у якого нараховувалося лише 300 тис. передплатників. Утім, це не завадило до 2000 р. кабельному телебаченню увійти в 90% домівок британців. Цей період у житті британського телебачення характеризується сталими тенденціями конкуренції та монополізації. Із Бі-Бі-Сі конкурують комерційне супутникове, кабельне та ефірне ТБ (щоправда, лише 12% британських родин придбали обладнання супутникового телебачення). Злилися кілька телевізійних компаній. Найбільшого громадського розголосу набуло об’єднання “Скай Телевіжн” (власник – Руперт Мердок) і “Бритіш Сателліт Бродкастінг”. Оскільки обидві служби були нерентабельними, антимонопольне законодавство у цьому випадку не застосовувалось. Внаслідок злиття їхнє фінансове становище зміцнилося, і утворилася нова організація супутникового ТБ, яка набула характеру небританської служби, – Бі-Скай-Бі. Було проведено її “міні-приватизацію”, для чого її власники застосували флотацію, частину акцій продали. Приклад Бі-Скай-Бі наслідували її конкуренти. Бі-Скай-Бі запропонувала сенсаційний рекламний проект: запустити на геостаціонарну орбіту спеціальний супутник “Скай” з рекламою, що світиться.
Висновки розділу 5
Отже, телерадіомовлення Великобританії знаходиться у веденні Бі-Бі-Сі (яка носить громадсько-корпоративний статус) та Організації незалежного радіомовлення Ай-Бі-Ей. Телемовлення здійснюється Бі-Бі-Сі і 16 приватними телекомпаніями, що контролюються Ай-Бі-Ей. Перший канал Бі-Бі-Сі транслює передачі для 99% населення Великобританії, другий канал – для 94%.
Традиційно основним принципом теле- і радіомовлення Великобританії є його визнання як підзвітної народу громадської служби. У наш час до цього суттєво важливого елементу додалися також принципи конкуренції та вибору. Основну відповідальність за телебачення та радіомовлення несуть три громадські структури, діяльність яких спрямована на реаілзацію вимог і завдань, визначених або схвалених парламентом, але які є цілком незалежними у щоденному веденні справ.