Gesac / aidaa the Tacis Programme — Intellectual Property

Вид материала

Книга

Содержание Адміністративні заходи боротьби з аудіовізуальним піратством Російська антипіратська організація Програма тасіс «інтелектуальна власність» 2. Адміністративно-правова характеристика правопорушень, передбачених ст. 150-4 КпАП РРФСР Продаж, здавання в прокат або інше незаконне використання з комерцій­ною метою примірників творів або фонограм, в разі якщо Програма тасіс «інтелектуальна власність» КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України Під аудіовізуальним твором розуміється твір, який складається із зафіксо Програма тасіс «інтелектуальна власність» 2.3. Об'єктивною стороною КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

Подобный материал:

• Intellectual property fundamentals summary of the lecture, 20.48kb.
• Правила составления, оформления заявки на выдачу патента (свидетельства) Patenting, 838.35kb.
• Доклад по основным результатам реализации в Узбекистане Программы tacis «Статистика, 180.96kb.
• Программа tacis-democracy Европейского Союза, в партнерстве с организацией Deutsch-Russischer, 2510.81kb.
• The property right as a basis of functioning of any lawful state always submits, 194.75kb.
• Ch specifies on to, that on the row of questions single approaches were formed to the, 295.82kb.
• Книга представляет собой курс лекций, прочитанный в Новосибирском государственном университете, 1064.29kb.
• Обработка и передача изображений, 203.92kb.
• Семинары в Академии предпринимательства по линии tacis в 1995-1996гг с получением сертификата, 19.41kb.
• Тема итого, 43.79kb.

Перелік ознак контрафактності аудіовізуальної продукції

1) Використання відеокасет із стандартною тривалістю відтворення (195, 240хв.).

2) Відсутність художньо оформленої поліграфічної упаковки (використання упаковки, в якій продаються чисті відеокасети).

3) Відсутність виконаної поліграфічним способом етикетки на корпусі відео­касети.

4) Відсутність інформації про авторів твору і/або фірму-виробника.

5) Відсутність знаків охорони авторського права і виключних суміжних прав.

6) Спотворення кольоропередачі зображень (найчастіше це виявляється у вигляді пурпурового кольору облич людей),

7) Низька якість відтворення дрібних текстів (на оригінальній упаковці дріб­ні тексти переважно становлять собою штрихове зображення, на контрафакт-ній вони складаються з дрібних крапок, що істотно позначається на якості зо­браження).

8) Відсутність лакового покриття на упаковці (оригінальна упаковка лаку­ється як для надання кращого товарного вигляду, так і для захисту від забруд­нення).

9) Використання голографічних та інших наклейок, що не мають відношення ні до фірми-виробника, ні до правоволодільця.

До цього переліку включені ознаки, наявність яких можна встановити без легітимного зразка і без спеціальних знань. При складанні довідки про до­слідження можна обмежитися цим переліком, оформленим у вигляді таблиці.

РЧ-319

291

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

АДМІНІСТРАТИВНІ ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З АУДІОВІЗУАЛЬНИМ ПІРАТСТВОМ

Всеросійський НДІ МВС Росії Головне управління забезпечення громадського

порядку МВС Росії

Російська антипіратська організація

з захисту прав на аудіовізуальні твори

Автори посібника:

Спгргн Г. М., Злотя В. П.

Видано в Москві 2000 року

1. Правовий захист авторських і суміжних прав

Загальна декларація прав людини (ч. 2 ст. 27), прийнята на III сесії Гене­ральної асамблеї ООН 10 грудня 1948 року, стверджує, що «кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом нау­кових, літературних або художніх творів, автором яких є вона». Ця міжнарод­но-правова норма захисту моральних і матеріальних інтересів авторів творів наукової, літературної і художньої творчості реалізується в ряді норм націо­нального законодавства.

Конституцією Російської Федерації (ч. 1 ст. 44) «кожному гарантується сво­бода літературної, наукової, технічної та інших видів творчості, викладання. Інтелектуальна власність охороняється законом».

Цивільним кодексом Російської Федерації (далі — ЦК РФ) визнається ви­ключне право громадянина або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності і прирівнені до них засоби індивідуалізації (фірмове найменування, товарний знак, знак обслуговування тощо). Відповідно до ст. 138 ЦК РФ «використання результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуаліза­ції, які є об'єктом виключних прав, може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правоволодільця».

Статею 48 Закону Російської Федерації «Про авторське право і суміжні пра- ї ва» (далі — Закон про авторські і суміжні права) передбачено, що за порушен­ня авторських і суміжних прав настає цивільна, адміністративна і кримінальна) відповідальність відповідно до законодавства Російської Федерації.

Статею 49 Закону про авторські і суміжні права (п. 3) забезпечується мож-| ливість використання цивільно-правових засобів захисту правоволодільців.! Встановивши факт порушення своїх моральних або матеріальних інтересів, ав-| тор або правоволоділець, відповідно до положень цивільно-процесуального аб арбітражно-процесуального кодексів, можуть звернутися за захистом до суд загальної юрисдикції або арбітражного суду. Практично в більшості подібні по зови подаються компаніями, що володіють авторськими або суміжними права-! ми на аудіовізуальні твори.

В позовній заяві викладаються докази, що підтверджують позовні вимог. Для одержання доказів, якими можуть бути письмові і речові матеріали пр реалізацію відповідачем контрафактних примірників творів, різні реклал

292

ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

пропозиції, договори і довідки, позивачеві необхідно провести певну і часом до­сить кваліфіковану роботу, щоб зібрані ним докази були згодом прийняті судом. Світова і вітчизняна практика судового захисту авторських прав свідчить, що цивільні судові процеси розвиваються надто повільно, щоб стати на ринку надійним стримуючим засобом. Крім того, позивач, як правило, позбавлений можливості встановити джерела надходження контрафактних примірників йо­го творів в обіг, справжні масштаби завданої йому шкоди, вжити заходи для розшуку і накладення арешту на контрафактну продукцію, матеріали і облад­нання для її виготовлення.

В разі звернення автора або правоволодільця до органів внутрішніх справ за захистом своїх матеріальних інтересів, яким завдано шкоди від незаконного використання авторських або суміжних прав, співробітники міліції проводять відповідну перевірку. При цьому рішення, прийняті в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку за матеріалами органів внутрішніх справ, можуть бути використані згодом як докази вини відповідача в судовому або ар­бітражному процесі.

Слід відзначити, що передбачені кримінальним і адміністративним законо­давством штрафні санкції за порушення авторських і суміжних прав незначні, але сам факт визнання вини порушника в кримінальному або адміністративно­му порядку дає можливість правоволодільцю вимагати, відповідно до п. 1 ст. 49 Закону про авторські і суміжні права, відшкодування збитків, включаючи упу­щену вигоду, стягнення доходу, одержаного порушником, виплати компенсації в сумі від 10 до 50 000 мінімальних розмірів оплати праці (МРОП), яка визнача­ється судом або арбітражним судом, замість відшкодування збитків і стягнення доходу.

У ст. 46 Кримінального кодексу Російської Федерації (далі КК РФ) передба­чені різні міри кримінальної відповідальності «піратів», які завдали своїми дія­ми великої шкоди правоволодільцям. Зусилля оперативних підрозділів кри­мінальної міліції спрямовані на виявлення і припинення діяльності злочинних груп «піратів», які створили підпільні виробництва контрафактної продукції та контрафактні канали її постачання на внутрішній ринок, контролюють мережі оптової торгівлі.

Митні органи Російської Федерації, відповідно до Митного кодексу (далі МК РФ) і Положення про Державний митний комітет Російської Федерації, при ви­явленні в процесі митного контролю і оформлення товарів і транспортних засо­бів порушень законодавства з інтелектуальної власності діють у порядку, перед-, баченому ст. 304 МК РФ, Листом ДМК Росії від 28.10.97 р. № 01-15/20508 «Про І заходи щодо захисту прав на інтелектуальну власність», методичними реко-ї мендаціями «Про заходи по забезпеченню збереження об'єктів інтелектуальної І власності», затвердженими МВС, ДМК, ДАК і ФСНП Росії. і Відповідно до ст. 10 Закону РРФСР «Про конкуренцію і обмеження монопо-I льної діяльності на товарних ринках» не допускається недобросовісна конкурен-§ ція, в тому числі продаж товарів з незаконним використанням результатів ін-I телектуальної діяльності і прирівнених до них засобів індивідуалізації продук-т ції і виробника. Комісія ДАК Росії з розгляду справ про адміністративні право-Ьпорушення, встановивши факт порушення антимонопольного законодавства, ВУІає право винести розпорядження про припинення порушення. За невиконан-

R) _ _п___l_____

1 293

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європайеька інтеграція України_________________

ня розпорядження федерального антимонопольного органу посадові особи ор­гану влади, управління або господарського суб'єкта можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності за ст. 157-2 Кодексу РРФСР про адміністра­тивні правопорушення (далі — КпАП РРФСР).

Нарешті, ст. 150-4 КпАП РРФСР встановлені міри адміністративної відпо­відальності правопорушників за продаж, здавання в прокат та інше незаконне використання контрафактних примірників творів, які накладаються судами за матеріалами органів дізнання.

Крім того, відповідно до ст. 50 Закону про авторські і суміжні права за наяв­ності достатніх даних про порушення авторських або суміжних прав органи дізнання зобов'язані вжити заходів для розшуку і накладення арешту (за по­рушеною кримінальною справою) на примірники творів або фонограм, стосовно яких передбачається, ЩО вони є контрафактними, а також на матеріали і обла­днання, призначені для їх виготовлення, включаючи в необхідних випадках за­ходи по їх вилученню і передачі на відповідальне збереження.

2. Адміністративно-правова характеристика правопорушень, передбачених ст. 150-4 КпАП РРФСР

Федеральним законом від 19 липня 1995 року № 110-ФЗ до Кодексу РРФСР про адміністративні правопорушення включена стаття 150-4, яка встановлює, що:

Продаж, здавання в прокат або інше незаконне використання з комерцій­ною метою примірників творів або фонограм, в разі якщо:

примірники творів або фонограм є контрафактними відповідно до законо­давства Російської Федерації про авторське право і суміжні права, або

на примірниках творів або фонограм зазначена помилкова інформація про їх виготівника і про місця виробництва, а також інша інформація, яка може ввести в оману споживачів, або

на примірниках творів або фонограм знищений або змінений знак охорони авторського права або знак охорони суміжних прав, проставлені володільцем авторських або суміжних прав, тягне накладення штрафу на громадян у роз­мірі від п'яти до десяти мінімальних розмірів оплати праці, а на посадових осіб у розмірі від десяти до двадцяти мінімальних розмірів оплати праці з конфіскацією контрафактних примірників творів або фонограм.

Ті ж дії, вчинені особою, яка протягом року притягалася до адміністративно­го стягнення за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, — і тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від десяти до | двадцяти мінімальних розмірів оплати праці, а на посадових осіб у розмірі від | тридцяти до п'ятдесяти мінімальних розмірів оплати праці з конфіскацією!! контрафактних примірників творів або фонограм. 1

Конфісковані відповідно до частин першої і другої цієї статті примірни-J ки творів або фонограм підлягають знищенню в порядку, передбаченому стат«І| тею 244 цього Кодексу, за винятком випадків їх передачі володільцеві ав-я| торських або суміжних прав за його проханням. '•

Наявність у діях порушника складу адміністративного правопорушення Л підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. т

294 І

ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

2.1. Об'єктом правопорушення є відносини, що виникають у зв'язку зі ство­ренням і використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське пра­во), виконань, передач організацій ефірного або кабельного мовлення (суміжні права). Крім того, об'єктом правопорушення є також інтереси споживачів, що охороняються законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону про авторські і суміжні права автором визнається фізична особа, творчою працею якої створено твір.

Незважаючи на те, що аудіовізуальний твір створюється творчими зусилля­ми багатьох учасників, відповідно до ст. 13 Закону про авторські і суміжні права його авторами визнаються три особи:

— режисер-постановник;

— автор сценарію (сценарист);

— автор музики (композитор), спеціально створеної для цього фільму. Інші особи, які внесли творчий вклад у створення аудіовізуального твору

(оператор-постановник, художник-постановник тощо) користуються авторсь­ким правом кожний на свій твір, але не мають авторських прав на аудіовізу­альних твір в цілому.

Відповідно до ст. 15 Закону про авторське право і суміжні права автору сто­совно його твору належать особисті немайнові права, зокрема:

— право авторства (визнання автором твору);

— право на ім'я (на використання або дозвіл використання твору під своїм іменем, псевдонімом або без позначення імені);

— право на оприлюднення, включаючи право на відкликання (оприлюднити або дозволити оприлюднити твір у будь-якій формі, включаючи право відмови­тися від раніше прийнятого рішення);

— право на захист репутації (захист твору від будь-якого спотворення або іншого посягання, здатного завдати шкоди честі і гідності автора).

Особисті немайнові права належать автору незалежно від його майнових прав, зберігаються безстрокове, в тому числі після відступлення прав на вико­ристання твору.

Відповідно до ст. 16 Закону про авторські і суміжні права автору (співавто­рам спільно) стосовно його (їх) твору належать виключні права на використан­ня твору в будь-якій формі і будь-яким способом, в тому числі:

— право на відтворення (виготовлення одного або більше примірників твору або фонограми, тобто тиражування);

— право на розповсюдження будь-яким способом (продаж, здавання в про­кат);

— право на імпорт (ввезення в країну примірників твору);

— право на публічний показ;

і — право на публічне виконання;

і — право на сповіщення для загального відома (показ, виконання або переда­ча в ефір, по кабелю, проводах або за допомогою інших аналогічних пристроїв); І — право на переклад;

І — право на переробку (переробка, аранжування тощо).

І Передання виключних прав може здійснюватися тільки на підставі договору І (угода, контракт, ліцензійний договір) у письмовій формі, яким дозволяється І використання твору певним способом і у встановлених договором межах юри-

І 295

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

дичній або фізичній особі, що дає їй право забороняти подібне використання цього твору іншими особами.

Насправді автори аудіовізуального твору, як правило, передають свої ви­ключні права юридичній особі (наприклад, кіностудії), що фінансувала процес створення твору. Кіностудія укладає ліцензійні угоди (контракти) на відтворен­ня і розповсюдження на певній території і в певний період часу своїх аудіовізу­альних творів з дистриб'юторами, в тому числі російськими компаніями.

Нині близько 75 російських компаній заявляють, що є володільцями виключ­них прав на різні аудіовізуальні твори, в тому числі 17 великих компаній, які переважно є членами РАНО.

Авторське право діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті, крім випадків, передбачених ст. 27 Закону. Закінчення строку дії ав­торського права на твори означає їх перехід до суспільного надбання. Твори, яким на території Російської Федерації ніколи не надавалася охорона, також вважаються такими, що стали суспільним надбанням. Твори цієї категорії мо­жуть вільно використовуватися будь-якими особами без виплати авторської винагороди, за винятком випадків виплати спеціальних відрахувань, встанов­лених Урядом Російської Федерації.

2.2. Предметом зазначеного адміністративного правопорушення є:

— контрафактні примірники творів або фонограм;

— примірники творів або фонограм, на яких зазначена неправильна інфор­мація про їх виробників і про місця виробництва, а також інша інформація, яка може ввести в оману споживача;

— примірники творів або фонограм, на яких знищений або змінений знак охорони авторського права або знак охорони суміжних прав, проставлені воло­дільцем авторських або суміжних прав.

Під аудіовізуальним твором розуміється твір, який складається із зафіксо- \ ваної серії пов'язаних між собою кадрів (з супроводом або без супроводу їх І звуком), призначених для одночасного зорового і слухового сприйняття за до- 1 помогою відповідних технічних пристроїв. І

До аудіовізуальних творів, що є об'єктами авторського права, поряд з іншими, і зазначеними в ст. 7 Закону про авторські і суміжні права, відносяться: 1

— кіно-, теле- і відеофільми, незалежно від їх жанру і призначення (худож-І ні, документальні, учбові, мультиплікаційні, багатосерійні тощо); 1

— діафільми, слайдфільми тощо, незалежно від способу їх початкової або! наступної фіксації. І

Відповідно до ст. 4 Закону про авторські і суміжні права під примірником! твору розуміється копія твору в будь-якій матеріальній формі. •

Відповідно до п. З ст. 48 Закону про авторські і суміжні права «контра-Я фактними є примірники твору і фонограми, виготовлення або розповсюдженій ня яких тягне за собою порушення авторських або суміжних прав». Крім тогеЯ відповідно до п. 4 цієї статті «контрафактними є також примірники творів • фонограм, що охороняються в Російській Федерації відповідно до цього Заков ну, імпортованих без згоди володільців авторських і суміжних прав в Російські ку Федерацію з держави, в якій ці твори і фонограми ніколи не охороняли<цИ або перестали охоронятися». ІЛ

296 т

ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону про авторські і суміжні права володілець ви­ключних авторських прав для сповіщення про свої права має право використо­вувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примір­нику твору і складається з трьох елементів:

— латинської літери «С», обведеної колом;

— імені (найменування) володільця виключних авторських прав;

— року першого опублікування твору.

Необхідність адміністративно-правового захисту знака охорони авторського права викликане особливостями виникнення і здійснення авторського права, яке виникає через факт створення твору науки, літератури, мистецтва і не ви­магає спеціальної реєстрації або іншого оформлення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону про авторські і суміжні права «за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіна­лі або примірнику твору».

Зазначена стаття захищає не тільки володільців авторських і суміжних прав, а й права споживачів на одержання необхідної і достовірної інформації про виробника товару відповідно до ст. 8 Закону Російської Федерації «Про за­хист прав споживачів».

Виробник (продавець) зобов'язаний, відповідно до ст. 9 цього Закону, довести до відома споживача найменування своєї організації і місце її знаходження (юридичну адресу).

На практиці мають місце випадки, коли «пірати» як місце знаходження ви­робника відеокасети зазначають на її упаковці адресу і телефон місцевого ор­гану внутрішніх справ або організацію, що захищає права авторів.

2.3. Об'єктивною стороною зазначеного адміністративного правопорушення є дії, що стосуються:

— продажу;

— здавання в прокат;

— іншого незаконного використання примірників творів.

Продажем примірників твору, відповідно до ст. 454 ЦК РФ «Договір купів-лі-продажу» і ст. 492 ЦК РФ «Договір роздрібної купівлі-продажу» є передача продавцем речі (товару) у власність покупцеві, яку покупець зобов'язаний прийняти і сплатити за неї певну грошову суму (ціну).

За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, що здійснює підприєм­ницьку діяльність з продажу товарів у роздріб, зобов'язується передати покуп­цеві товар, призначений для особистого, сімейного, домашнього або іншого ви­користання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. До цих відносин за­стосовуються закони про захист прав споживачів та інші правові акти.

Роздрібний продаж контрафактних примірників аудіовізуальних творів є найпоширенішим способом порушень авторських і суміжних прав. Аналіз прак­тики боротьби з аудіовізуальним піратством свідчить, що по-справжньому ве­лика частина відеоринку зайнята контрафактною відеопродукцією (від 90 % на Далекому Сході до 50 % в м. Москві). Новий ринок DVD дисків розпочинає захоп­люватися тратами. Статистичні дані свідчать, що за останні три роки кількість вилучень з обігу контрафактної продукції зросла майже в 40 разів¹.

Використано статистичні дані ГЩ МВС Росії.

297

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

В тис. рублів	1997 р.	1998 р	1999 р.
Вилучено контра-фактної продукції,	26222	25226	991384
в тому числі
Аудіо-відеопродукції	18129	109467	704191

Останнім часом помітне пожвавлення підприємницької діяльності на відео-ринку і в 1999 році ємність відеоринку Російської Федерації становила близько 1 млрд. рублів, зростають обсяги продажу відеокасет і населенням придбано їх близько 60 млн. штук, збільшується частка сімей, які мають відеомагнітофони (в Москві понад 50 %, в цілому по країні трохи менше 40 %).