Gesac / aidaa the Tacis Programme — Intellectual Property

Вид материала

Книга

Содержание Європейський союз Частина друга Специфічні права КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України Європейський союз КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України Європейський союз 2. Сучасний правовий аспект 3. Обговорення проблеми з точки зору Співтовариства КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України Підрозділ V Цифрове розповсюдження або право на передачу Європейський союз КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України

Подобный материал:

• Intellectual property fundamentals summary of the lecture, 20.48kb.
• Правила составления, оформления заявки на выдачу патента (свидетельства) Patenting, 838.35kb.
• Доклад по основным результатам реализации в Узбекистане Программы tacis «Статистика, 180.96kb.
• Программа tacis-democracy Европейского Союза, в партнерстве с организацией Deutsch-Russischer, 2510.81kb.
• The property right as a basis of functioning of any lawful state always submits, 194.75kb.
• Ch specifies on to, that on the row of questions single approaches were formed to the, 295.82kb.
• Книга представляет собой курс лекций, прочитанный в Новосибирском государственном университете, 1064.29kb.
• Обработка и передача изображений, 203.92kb.
• Семинары в Академии предпринимательства по линии tacis в 1995-1996гг с получением сертификата, 19.41kb.
• Тема итого, 43.79kb.

3. Обговорення проблем з точки зору Співтовариства

Чи право розповсюдження може бути вичерпане актом використання правово-лодільцем або третьою стороною з його дозволу, залежить від форми, в якій вико­ристовується твір або інший об'єкт, що перебувають під захистом.

Якщо це втілено у формі матеріальній, то воно підлягає правилам вільного переміщення товарів і, отже, принципу вичерпання на рівні Співтовариства. Ін­ше питання, чи є вичерпання на рівні Співтовариства виключним. В такому разі можна сказати, чи держави-члени вільні розглядати, що продаж твору або по­дібного об'єкта в матеріальній формі в третій країні вичерпує право розповсю­дження у всьому світі, або воно вичерпується, якщо товари реалізовані у Спів­товаристві, як і питання статті 9 (2) Директиви про право прокату відносно во­лодільців суміжних прав. Стаття 4 (Ь) Директиви про охорону комп'ютерних програм та відповідні статті проекту Директиви про охорону баз даних ведуть до таких же висновків і, отже, також виключають вичерпання на міжнародно­му рівні у відповідних галузях, але все ж таки зміст цих статей різний. Оскіль-ки різні погляди на це питання в різних державах-членах можуть впливати на внутрішній ринок, необхідно розглянути, чи принципи вичерпання на міжна­родному рівні також повинні спиратися на право розповсюдження всіх інших товарів.

З іншого боку, якщо твір або об'єкт суміжних прав не втілені в матеріальній формі, але використовуються як послуга, то виникає ситуація зовсім інша.

Слухання в липні 1994 року прояснили цю ситуацію, і зацікавлені сторони усвідомили, що необхідна гарантія того, що права не вичерпуються інформа­ційною супермережею. Дійсно, статус послуг може в принципі бути повторений необмежену кількість разів, а тому принцип вичерпання в цьому разі не може застосовуватися. Це було визнано Судом правосуддя у двох рішеннях стосовно права на показ фільму та права на виконання музичного твору.

Комісія схвалила такий підхід щодо послуг, які характеризують інформа­ційне суспільство. На відміну від права розповсюдження матеріальних товарів різні права, що надаються послугами, які передаються електронними засобами, : не можуть підлягати вичерпанню. Насправді кожна послуга (мовлення, прокат і

176

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

або позичання) є актом, на який має бути отриманий окремий дозвіл без за­вдання шкоди іншими формам використання.

4. Питання

1) Чи може бути прийнятна норма, яка б виключала міжнародне вичерпання авторського права в рамках статті 9 (2) Директиви про право прокату і деякі суміжні права?

2) Чи необхідно доводити, що не існує вичерпання будь-яких прав (прав на передачу в ефір, прав на прокат) щодо пропозицій послуг?

3) Як ви розглядаєте питання стосовно впровадження системи on-line, її по­ширення в світі?

4) Чи можуть системи, які передбачають міжнародне вичерпання прав, співіснувати з іншими, які цього не передбачають?

Частина друга Специфічні права

Підрозділ III Право на відтворення

Основні положення

Розвиток та поширення аналогових систем відтворення зробили можливим контролювати копіювання, особливо приватне копіювання, але цифрова форма творів та інші охоронні засоби, що чітко контролюють відтворення, потребують додаткового розгляду. Право на відтворення та винятки з нього, зокрема щодо приватного копіювання, повинні бути переглянуті.

1. Вступ

Право на відтворення є серцевиною авторського права і суміжних прав: воно надає носієві право дозволяти або забороняти будь-кому відтворення твору або інших об'єктів, що охороняються. Дозвіл носієві прав запобігати відтворенню надає йому можливість здійснювати контроль за іншими діями стосовно вико­ристання на наступній стадії.

Права на відтворення легко дотримуватися, коли необхідна технологія ви­значає, що відтворення має необхідну матеріальну форму та що тільки профе­сійні робітники мають доступ до такого обладнання. Будь-яке незаконне відтво­рення професійними робітниками розглядається як акт піратства, який може бути легко доведений через встановлення існування заборонених копій.

Перша велика зміна сталася тоді, коли технологічний розвиток полегшив відтворення творів та інших об'єктів, що охороняються. Фотокопіювання стало поширеним всюди, якість фотографій поліпшилася, що відкрило можливість для широкомасштабного відтворення слів та зображень. Кожен нині може ко­піювати звукові та відео записи в домашніх умовах. Це полегшує доступ до літературних та художніх творів споживачам, є новою формою використання таких творів та завдає шкоди інтересам правоволодільців.

З точки зору економічної важливості такої практики більшість держав-чле-г нів вжили спеціальні правові заходи щодо репродукування (застосування фо-і токопіювання або інших процесів для факсимільного відтворення на папері зі і зміною або без зміни формату) та щодо приватного копіювання (відтворення

121-319

177

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України__________________

звуку та аудіовізуальних записів фізичними особами для приватного викорис­тання).

Друга велика зміна сталася з появою цифрової форми творів та інших об'єк­тів, що охороняються, та їх подальшого використання в системах і зберігання у формі, яка не може прямо сприйматися людськими органами чуття. В Директи­ві про охорону комп'ютерних програм зазначається, що таке перехідне відтво­рення настає разом з передачею. Концепція відтворення повинна бути відповід­ним чином переглянута, щоб визначити, чи повинно право на відтворення за­стосовуватися до звичайного використання (цифрова форма, перехідні копії, збереження в пам'яті комп'ютерів та іншого обладнання), характерного для ін­формаційного суспільства.

Розвиток технологій має багато переваг. За звичайного використання стан­дартна копіювальна машина, касетний або відеомагнітофон дозволяють робити копії, але немає змоги запобігти такому використанню.

Цифрова форма дозволяє виявити або обмежити приватне копіювання твору або іншого об'єкта, що охороняється, якщо це необхідно. Звичайно, за наявності відповідних технічних засобів. Отже, контроль за використанням творів став можливим (див. підрозділ IX).

Таким змінам повинна надаватися особлива увага, коли йдеться про право на відтворення в цифровому середовищі. Де технологія не дозволяє запобігти копіюванню, повинні сплачуватися відповідні відрахування від ціни продажу такого обладнання та записувального матеріалу, а приватне копіювання дозво­лятися. Але там, де наявні технічні засоби, що дозволяють обмежити або запо­бігти приватному копіюванню, немає потреби вдаватися до системи необхідного ліцензування та виплати справедливої винагороди.

2. Сучасний правовий аспект

2.1. Стосовно авторського права виключне право на відтворення передбачене статтею 9 Бернської конвенції. В параграфі 1 статті зазначається, що автори літературних і художніх творів, що охороняються цією Конвенцією, користу­ються виключним правом дозволяти відтворення цих творів «будь-яким спосо­бом і в будь-якій формі». Це положення є дуже широким за змістом і стосуєть­ся всіх способів відтворення, як різних відомих форм друку, фотокопіювання, запису тощо, так і невідомих. В параграфі чітко вказується, що «будь-який звуковий або візуальний запис визнається відтворенням для цілей цієї Конвен­ції».

Проте в параграфі 2 певним чином обмежується ефективність права на від­творення, зокрема зазначено, що «за законодавством країн Союзу зберігається право дозволяти відтворення таких творів у певних особливих випадках за умови, що таке відтворення не завдає шкоди нормальному використанню твору і не зачіпає будь-яким необґрунтованим способом законні інтереси автора». Це є одним з найбільш суперечливих положень в цій Конвенції у зв'язку з неви­значеністю щодо необхідних меж, що викликає суперечливе тлумачення уста­новами різних країн та вжиття різних заходів щодо репродукування та при­ватного копіювання — від прямої заборони приватного копіювання до законного здійснення його без компенсації носіям прав. \

Римська конвенція надає виконавцям право забороняти «відтворення без їх- | ньої згоди запису їх виконання» (стаття 7 (с)). Також вказується: «Виробники 1

178

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

фонограм користуються правом дозволяти або забороняти пряме чи опосеред­коване відтворення своїх фонограм» (стаття 10). Телерадіомовні організації ма­ють право дозволяти або забороняти відтворення «записів своїх передач» за певних умов (стаття 13).

Що стосується авторського права, то Угода ТРІПС включає зобов'язання, визначені Бернською конвенцією. В ній дослівно повторюється положення стат­ті 10 Римської конвенції, згідно з яким виробнику фонограм надається виключ­не право на пряме чи опосередковане їх відтворення (стаття 14 (2)). Права на відтворення виконавців (стаття 14 (1)) та телерадіомовних організацій (стат­тя 14 (3)) більше обмежуються, ніж у Римській конвенції.

2.2. У Співтоваристві гармонізовано право на відтворення лише правоволо-дільців комп'ютерних програм. Немає потреби в детальному аналізі Директиви про охорону комп'ютерних програм в цьому відношенні; досить відзначити, що охорона комп'ютерних програм переважно базується на праві відтворення.

В Директиві про право на прокат і деякі суміжні права встановлюється ви­ключне право на пряме чи опосередковане відтворення для виконавців, вироб­ників фонограм і фільмів та телерадіомовних організацій. Охорона, передбаче­на тут, є ефективнішою, ніж та, що запроваджена Римською конвенцією. 3. Обговорення проблеми з точки зору Співтовариства

Необхідний детальніший розгляд питань, які постають під час комплексного вивчення права на відтворення.

Визначення права на «відтворення» в цифровому середовищі, зважаючи на фундаментальну його важливість, вимагає певних зусиль Співтовариства. Ви­значення повинно певним чином базуватися на підході, який застосовується в Директиві про охорону комп'ютерних програм. Отже, цифрова форма творів або інших об'єктів, що охороняються, повинна охоплюватися правом на відтво­рення, щоб такі твори можна було вносити в центральну пам'ять комп'ютера. Без узгодженої відповіді на зазначені питання можуть бути складнощі на внут­рішньому ринку, поки володілець права з іншої держави-члена з більш про­гресивним законодавством не дозволяє пропускати на свою територію твори в цифровому запису або інші об'єкти, що охороняються, якщо вони створені в інших державах-членах, де цифрова форма твору не вимагає згоди його право-володільця.

Окремим питанням є межі права на відтворення, тому що державами-члена­ми зроблено багато винятків з нього згідно зі статтею 9 (2) Бернської конвенції. Необхідне їх уважне вивчення, щоб визначити, які з таких винятків заслугову­ють на існування. Прикладом може бути питання приватного копіювання тво­рів, які поширюються в цифровій формі.

Потрібно зробити правове обґрунтування приватного цифрового копіювання, визначити, чи нинішня технологія дозволяє здійснювати контроль за таким ко­піюванням (див. підрозділ IX).

Ситуація, в якій приватне копіювання є законним, у деяких державах-чле­нах, створює серйозну складність.

Той факт, що приватне копіювання дозволяється в деяких державах-чле­нах, означає, що деякі оператори боятимуться дозволяти там допуск до своїх послуг. Певні технічні заходи для контролю за приватним копіюванням можуть

І2Ч 319

179

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України________________

бути не обов'язковими в інших державах-членах. Такі відмінності створювати­муть перешкоди на шляху торгівлі відповідним обладнанням.

Комісія зауважила, що необхідний певний ступінь гармонізації для вирішен­ня подібних проблем. Чітка відповідь залежатиме від технічних можливостей здійснення контролю за відтворенням, особливо приватним копіюванням.

4. Питання

1) Чи вважаєте ви, що цифрова форма творів та інших об'єктів, що охороня­ються, повинна охоплюватися правом на відтворення? Чи можуть бути виправ­даними винятки стосовно виключного характеру такого права? Якщо так, то які винятки і чому?

2) Чи вважаєте ви, що приватне копіювання та репродукування творів у ци­фровій формі та інших об'єктів, що охороняються, крім комп'ютерних програм:

— повинно бути повністю об'єктом такого права на відтворення;

— повинно бути об'єктом такого права на відтворення, за винятком дозволу на відтворення однієї копії (як у системі SCMS);

— повинно бути дозволеним з виплатою або без виплати винагороди?

Підрозділ IV

Сповіщення для загального відома Основні положення

В цьому підрозділі досліджується визначення «сповіщення» щодо права на публічне сповіщення для загального відома. Зазначене визначення є дуже важ­ливим для формування позиції щодо окремих видів використань творів, які охороняються в інформаційному суспільстві.

1. Вступ

Не існує чіткого визначення такого поняття. Стосовно права на сповіщення для загального відома слово «сповіщення» є ключовим для подальшого обгово­рення. В Глосарії ВОІВ подано таке визначення терміна «сповіщення для за-, гального відома»: «Сповіщення для загального відома означає зробити будь-} і якими способами доступним для людей в цілому сприйняття твору, виконання, \ фонограми, радіо- або телепередачі без будь-яких обмежень для окремих осіб,-1 що належать до різних груп. Це поняття ширше, ніж опублікування, і серед ін-; І шого включає такі інші використання творів, як публічне виконання, радіомов« лення, сповіщення по проводах для загального відома або безпосереднє спЛ віщення для загального відома приймальних радіопередач»¹⁸. *ч

З урахуванням такого визначення можна встановити, що довільне приватнеї використання, як правило, не підпадає під право дозволяти або забороняти яш виключне право правоволодільця. "М

Це ж саме стосується приватного копіювання, яке підпадає під право на ВШЯ творення. Отже, приватне копіювання забороняється в окремих державах-чл&Я нах, навіть якщо це робиться виключно для особистих цілей. М

Приватне копіювання не потребує обмеження випадками, коли фізична ocdll ба використовує твір у домашніх умовах, застосовуючи обладнання, не підклкЯ чене до певної мережі. Така форма використання може бути приватною, а, отв же, не забороненою, та якщо більше ніж одна особа бере участь, повинні бущИ визначені певні обмеження. Ш

¹⁸ ВОИС. Глоссарий терминов по авторскому праву и смежным правам. Женева, 1980, с. 42,0 180

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Моральні права автора можуть бути порушеними навіть приватним чином. Дуже важко в такому разі, зважаючи на законодавство щодо охорони приват­них дій в цій сфері, довести це, або забезпечити дотримання моральних прав володільців прав.

Необхідно зазначити, що в статті 9 (2) Бернської конвенції проведена межа між приватним використанням, яке можна вважати «нормальним», з одного бо­ку, та використанням, яке можна вважати «таким, що завдає шкоди», тобто по­рушує майнові права володільців прав, з іншого боку. Зважаючи на те, що циф­рова технологія призведе до так званого приватного використання в широких розмірах, потрібно пам'ятати, що якщо нові форми приватного використання не будуть належним чином співпадати з законодавством про авторське право і су­міжні права, то володільцям прав може бути завдана шкода, що може призвес­ти до серйозних наслідків.

Визначення, яке вже згадувалося, допоможе в цій ситуації, тому що воно до­зволяє виключати певні дії, зокрема передачу в ефір, з рамок приватного вико­ристання.

Звичайно, остаточне визначення «сповіщення для загального відома» має ве­лике значення для інформаційного суспільства. Публіка вже використовує Internet, або принаймні чула про це, та передбачає, що допуск до всіх знань у світі повинен надаватися переважно безкоштовно. Отже, визначення приватно­го використання може бути простежене як встановлення меж, що пропонують­ся публіці. Якщо вони будуть надто широкими, володільці прав сумніватимуть­ся, чи дозволяти використовувати свої твори в таких межах. Якщо ж вони бу­дуть надто вузькими, публіка може залишитися осторонь інформаційних супершляхів.

2. Сучасний правовий аспект

2.1. В міжнародних конвенціях чітко не визначено поняття «сповіщення для загального відома».

2.2. Законодавство Співтовариства не визначає його також. У статті 10 Дирек­тиви про право на прокат і деякі суміжні права вказується, що держави-члени можуть запроваджувати обмеження стосовно суміжних прав, одним із пере­лічених випадків є «приватне використання».

Держави-члени можуть також самостійно запроваджувати обмеження сто­совно суміжних прав, подібно до тих, які запроваджуються стосовно авторсько­го права.

3. Обговорення проблеми з точки зору Співтовариства В законодавстві Співтовариства ще не сформоване визначення поняття «сповіщення для загального відома». З появою інформаційного суспільства не­обхідно визначитись, чи дозволені винятки із загальних правил Співтовариства повинні бути обмеженими, що призвело б до визначення «сповіщення для за­гального відома» в типовій формі.

Той факт, що окремі види діяльності будуть законними в окремих держа-; вах-членах, а не будуть в інших, може стати перешкодою для функціонування : внутрішнього ринку. Технічні специфікації обладнання та вимог до цифрової І форми творів або інших об'єктів, що охороняються, можуть бути різними, що І створюватиме певні перешкоди на шляху торгівлі. Програми, що запобігають І певним діям, наприклад, можуть стати необхідними в одних місцях, та непот-

I 181

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

рібними в інших. Інформаційне суспільство не функціонуватиме без перешкод, якщо одні держави-члени розглядатимуть передачу через мережу як об'єкт виключного права, в той час як інші дозволятимуть їх вільну передачу.

Комісія дотримується думки, що Співтовариство повинно вирішити пробле­му сповіщення для загального відома. Технології передачі, які використовува­тимуться в інформаційному суспільстві, розширюють традиційне розуміння цього поняття.

4. Питання

1) Відповідно до яких положень, на вашу думку, наступні дії можуть розгля­датися як форми приватного використання:

— передача через мережу між двома приватними особами;

— передача через мережу між багатьма приватними особами;

— передача через мережу між приватною особою та фірмою;

— передача через мережу в рамках однієї або кількох фірм?

2) У разі передачі через мережу для більше, ніж двох приватних осіб, чи вважаєте ви, що той факт, що люди, яких це стосується, знають одне одного або належать до однієї сім'ї, повинен відігравати певну роль у визначенні спо­віщення для загального відома?

3) Якщо передача здійснюється з однієї точки в іншу, як може впливати ви­значення осіб, які беруть участь у ній — приватні особи, фірми, громадські ор­гани тощо — на віднесення її до сповіщення для загального відома?

4) Чи вважаєте ви, що авторське право і суміжні права застосовуються до дії, пов'язаної з особою, яка володіє творами, що охороняються авторським правом у мережі? Якщо так, то які права застосовуються? Чи знаєте ви будь-яке законодавство, в якому була б висвітлена така позиція?

5) Які інші дії або заходи необхідно визначити, на вашу думку, для того, щоб встановити сповіщення для загального відома?

Підрозділ V Цифрове розповсюдження або право на передачу

Основні положення

В інформаційному суспільстві стає можливим передавати твори та інші об'єкти, які охороняються правами інтелектуальної власності, туди і назад за допомогою мережі. Така діяльність, яка стала можливою завдяки розвитку технології, є новою і не підпадає під чинне законодавство. Права на прокат та позичання можуть застосовуватися шляхом цифрових передач, але, задля правової чіткості, в законодавстві необхідно визначити, як повинна функціону­вати така система.

1. Вступ

Порівняно з аналоговими методами, технічні рамки цифрової передачі або розповсюдження є дуже широкими, а якість — високою, що ставить питання про законодавство, яке застосовується до цифрового розповсюдження або пе­редачі, на одне з центральних місць системи законодавства з інтелектуальної власності в інформаційному суспільстві. Деякі категорії володільців прав, пере­важно виробники фонограм, вимагають запровадження нового виключного пра­ва щодо цифрового розповсюдження та передачі, тому що бояться, що їхній ри- 1 нок може вийти з-під контролю. 1

182 І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Рамки запропонованого права чітко не визначені, тому спробуємо розмежу­вати поняття наведенням двох виключних випадків. Таке право може тлумачи­тися в широкому розумінні та включати в себе будь-яку передачу через циф­рову мережу, або з однієї точки до іншої точки, або ж з однієї точки до багатьох інших точок. Тоді цифрова передача в ефір була б включена. З іншого боку, щоб запобігти включенню передачі в ефір, можна обмежити термін «цифрове роз­повсюдження або передача» передачею з однієї точки до іншої, або, принаймні, виключити з нього передачу в ефір. Оскільки подібні послуги передаються з од­нієї точки до іншої, вони відрізняються від передачі в ефір з однієї точки до ба­гатьох інших точок. Таким чином споживач може допускатися працювати з ни­ми, і здається виправданим надання специфічного режиму для цифрової пере­дачі.

З такої точки зору «цифрова передача» або «розповсюдження» включали б в себе передачу з будь-якого персонального комп'ютера або іншого цифрового обладнання, яке належить приватній особі, або з будь-якої бази даних до одно­го чи більше персональних комп'ютерів або іншого цифрового обладнання, яке належить приватним особам або фірмам. Таким чином, система відео за запи­том була б включена, за допомогою чого споживачі могли б замовляти кінемато­графічні твори на свій вибір, які б їм присилалися електронними засобами.

Необхідно вирішити, як повинні класифікуватися такі категорії дії, як вони можуть визначатися та як вони повинні регулюватися — виключні права, спра­ведлива винагорода або повна свобода.

2. Сучасний правовий ас'пект

2.1. Таке право на цифрову передачу або розповсюдження повинно бути ви­значеним. В Бернській конвенції є посилання на «будь-який публічний зв'язок» (стаття 2), але це повинно означати публіку як невизначене коло осіб, а не спе­цифічних осіб, які належать до приватних груп. В цьому аспекті і розглядаєть­ся форма первинної передачі кабельними засобами. В Римській конвенції пе­редбачається тільки міжнародна передача в ефір.

2.2. Відповідні положення містяться в законодавстві Співтовариства. В Ди­рективі про охорону комп'ютерних програм вказується, що в разі, коли «пере­дача» комп'ютерної програми вимагає її відтворення, то на таке відтворення необхідно одержати дозвіл володільця авторського права (стаття 4). Це відтво­рення, яке вимагає дозволу, незважаючи на саму передачу.

Положення Директиви про ефірне мовлення через прокат і кабельне розпо­всюдження розглядаються в розділі, присвяченому цьому питанню (розділ VI). Відповідає такому змісту і Директива про право на прокат і деякі суміжні права.

В Директиві про право на прокат і деякі суміжні права визначаються право на прокат і право на позичання. Такі права узгоджуються в цьому документі та відносяться до виключних прав, а також визначені їх межі та правоволодільці (автори, виконавці, виробники фонограм та фільмів і телерадіомовні організа­ції) а також окремі винятки.

Таким же чином у Директиві про охорону комп'ютерних програм запроваджу­ється виключне право на прокат стосовно комп'ютерних програм (стаття 4 (с)).

В обох директивах право на прокат визначається в широкому розумінні: в Ди-I рективі про охорону комп'ютерних програм «прокат» означає «надання ком-f п'ютерної програми або копії з неї в користування на обмежений період з ме-

183

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

тою одержання доходу». Чинне законодавство, включаючи Директиву про охо­рону комп'ютерних програм, повинно розглядати питання, які постають через окремі специфічні типи комерційної діяльності, включаючи цифрову передачу.

В Директиві про право на прокат і деякі суміжні права визначається «прокат» як «надання в розпорядження для використання на певний обмеже­ний строк і з метою економічної або комерційної вигоди, прямої чи опосередко­ваної» (стаття 1 (2)). Слід переглянути надто широкий характер такого визна­чення, включивши до «прокату» такі об'єкти, як фонограми або фільми для пу­блічного виконання або передачі в ефір. Розширення права на прокат у цифровому середовищі означає, що повинні розглядатися дані щодо нових по­слуг та необхідне детальне тлумачення стосовно законного використання об'єк­тів, які передаються.

«Прокат» творів або інших об'єктів, що охороняються, як визначено тут, по­ряд з публічним виконанням і передачею в ефір, охоплює також відео за запитом та інші електронні форми, які базуються на передачі з однієї точки до іншої.

Поряд із прокатом у Директиві розглядається «позичання» як «надання в розпорядження для використання на обмежений або необмежений час з метою економічної або комерційної вигоди, прямої або опосередкованої, коли це на­дання здійснюється установами, доступними невизначеному колу осіб» (стат­тя 1 (3)). Для «позичання» необхідна «установа, доступна невизначеному колу осіб», але передача між приватними особами не охоплена; разом з тим визна­чення включає цифрове надання послуг установами, доступними для публіки.

На практиці економічний бік електронного прокату творів або інших об'єк­тів, що охороняються, є суперечливою діяльністю, подібною до прокату з мага­зину, тому виправданим є застосування тих же самих прав в обох випадках. Такий аргумент переконує, що ознайомлення з твором з публічної бібліотеки є нічим іншим, як позичанням копії твору.