Методичні рекомендації щодо розробки програми створення робочих місць в регіоні та напрямів її реалізації Луганськ 2011
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- VІ. Розширення сфери застосування праці шляхом створення робочих місць, 335.96kb.
- Мірошниченко Катерина Борисівна методичні рекомендації, 5571.27kb.
- Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці Із змінами, 176.64kb.
- Рекомендації з розробки навчальних та робочих програм (зі змінами І доповненнями) львів, 500.26kb.
- Методичні рекомендації щодо розроблення програми виховання особистості та учнівського, 265.55kb.
- Про затвердження районної Програми "Сприяння розвитку інвестиційної діяльності у Пирятинському, 331.17kb.
- Методичні рекомендації щодо розробки складових стандартів вищої освіти Університету, 4206.71kb.
- Методичні рекомендації щодо формування та організації діяльності робочих комісій, 179.2kb.
- Методичні рекомендації щодо розробки та застосування рейтингових систем оцінювання, 352.37kb.
- Методичні рекомендації щодо створення на базі публічних бібліотек поліфункціональних, 375.11kb.
1.1.2 Визначення структури розподілу нових робочих місць за видами (підвидами) економічної діяльності на підставі комплексного аналізу макроекономічних чинників
На підставі проведеного аналізу тенденцій на ринку праці та попереднього визначення привабливості видів економічної діяльності з точки зору створення нових робочих місць необхідно визначити кількість нових робочих місць, необхідних як для підтримки наявних позитивних тенденцій в соціально-економічному розвитку регіону (зростання обсягів виробництва товарів (послуг) за окремими підвидами економічної діяльності, підвищення рівня конкурентоспроможності продукції місцевих виробників на зовнішньому ринку, поліпшення транспортної та будівельної інфраструктури тощо), так і для подальшого розвитку окремих видів економічної діяльності з урахуванням їх пріоритетності та привабливості.
При цьому враховуються чинники як проаналізовані в попередніх розділах, так і такі, як наприклад, “можливі витрати для створення нових робочих місць, виходячи із рівня технологічності окремої галузі”, “рівень конкурентоспроможності продукції окремої галузі на зовнішньому ринку”, “динаміка обсягів виробництва окремих товарів (робіт, послуг)” тощо. Виходячи з цього, необхідно, перш за все, розроблену структуру розподілення нових робочих місць (див. Табл.4) відкоригувати у відповідності до привабливості видів економічної діяльності в умовах залучення іноземних та вітчизняних інвестицій та інтеграційних процесів. Результати коригування враховуються у Таблиці 5.
Таблиця 5 Коригування структури розподілення імовірності створення нових робочих місць з урахуванням привабливості та видів економічної діяльності
| Вид економічної діяльності | Кількість робочих місць, розрахованих на підставі аналізу ринку праці, тис.од. (див.табл.4) | Види (підвиди) економічної діяльності, розташовані за значенням коефіцієнтів імовірності створення нових робочих місць | Відкоригована кількість створених робочих місць у відповідності до отриманих коефіцієнтів за підвидами та видами, тис.од. |
| висока імовірність, коеф.=1,05 | певна імовірність, коеф.=1,00 | низька імовірність, коеф.=0,95 | дуже низька імовірність, коеф.=0,9 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Сільське господарство, лісове та рибне господарство | | 1. Лісове господарство та пов'язані з ним послуги 2. Рибне господарство | Сільське господарство та пов'язані з ним послуги | - | - | |
| Промисловість | | 1. Харчова промисловість, у т.ч. тютюнова промисловість 2. Виробництво та розподіл електроенергії, газу та води 3. Фармакологічна промисловість | 1. Літакобудування 2. Суднобудування 3. Сільськогоспо- дарське машинобудування 4. Металургія та оброблення металу 5. Хімічна та нафтохімічна промисловість 6. Виробництво інших неметалевих виробів 7. Виробництво будівельних матеріалів | 1. Горілчана промисловість 2. Виробництво коксу та нафтоперероблення3. Машинобудування гірничої техніки 4. Целюлозно-паперова, поліграфічна промисловість, видавнича справа | 1. Цукрова промисловість 2. Автомобілебудування 3. Радіоелектронна промисловість 4. Легка промисловість 5. Виробництво деревини та виробів з деревини | |
| Продовження Таблиці 5 | ||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Будівництво | | Будівництво в цілому, в т.ч.: будівництво шляхів | - | - | - | |
| Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту | | - | 1. Оптова та роздрібна торгівля в цілому 2. Готелі та ресторани | - | - | |
| Транспорт і зв'язок | | 1. Телекомунікації 2. Послуги у сфері інформаційних технологій 3. Допоміжні транспортні послуги 4. Авіаційний транспорт | 1. Залізничний транспорт 2. Трубопровідний транспорт | 1. Морський транспорт 2. Автомобільний транспорт | 1. Поштовий зв`язок | |
| Фінансова діяльність | | - | 1. Страхові послуги | 1. Банківські послуги | - | |
| Операції з нерухомістю, здавання під найом та послуги юридичним особам | | - | 1. Операції з нерухомістю в цілому 2. Ріелтерські послуги | - | - | |
| Державне управління | | - | - | Державне управління в цілому | - | |
| Освіта | | - | - | 1. Освітянські послуги 2. Наука і науково-дослідна діяльність | - | |
| Охорона здоров'я та соціальна допомога | | Соціальні послуги | - | Медичні послуги | - | |
| Колективні, громадські та особисті послуги | | 1. Колективні, громадські та особисті послуги в цілому, в т.ч.: діяльність у сфері відпочинку та розваг, культури та спорту 2. Туристичні послуги 3. Консультативно-експертні послуги 4. Охорона навколишнього середовища | - | - | - | |
| Всього за видами економічної діяльності | | - | - | - | - | |
Пояснення до Таблиці 5
**Коефіцієнти імовірності розраховані на 2012-2013 роки
* Відкориговану кількість створених робочих місць (N прив.) у відповідності до отриманих коефіцієнтів за видом економічної діяльності (стовп.7) визначено як: Nприв.=Nmin/ Nmах×Σ[(Nкоеф. 1,05)×( Nкоеф. 1,00) )×( Nкоеф. 0,95) )×( Nкоеф. 0,90)], тис.р.м.
де N – кількість робочих місць, розрахованих на підставі аналізу ринку праці (стовп.2);
Σкоеф. – кількість набраних балів за підвидами (галузями), які розташовані за відповідними коефіцієнтами привабливості
За даними Таблиці 5 урахуються суто економічні тенденції, що впливають на процес створення робочих місць, які дозволяють більш чітко визначити його імовірність. У цьому випадку оцінка імовірності дозволяє визначити ті види (підвиди) економічної діяльності, в яких нові робочі місця не повинні створюватися за рахунок державного (прямого або опосередкованого) інвестування.
1.2 Додаткові умови реалізації Програми
Як було відзначено, для реалізації Програми необхідно врахувати окремі аспекти створення нових робочих місць у функціональному розрізі. Функціональний аналіз дозволяє на підставі реалізації Програми забезпечити, як розвиток самої сфери зайнятості, так і ефективність, обґрунтованість та ощадливе використання державних коштів для створення нових робочих місць.
Таким чином, на підставі проведеного аналізу визначаються перспективні види економічної діяльності. У цьому процесі забезпечення контролю за працевлаштуванням та ступінь втручання регіональної влади повинна бути зорієнтовано не на інвестування, а на упорядкування ефективної зайнятості на містоутворюючих та стратегічно важливих для економіки регіону підприємствах шляхом удосконалення організації праці та впровадження багатозмінного та інших гнучких режимів праці, максимально ефективного завантаження виробничих потужностей тощо. Тобто, політика регіональної влади на цьому шляху повинна чітко визначити механізм стимулювання (а в окремих випадках і контролю) за діяльністю суб’єктів господарювання щодо підвищення ефективності виробництва, продуктивності праці та виробництва.
Іншим напрямом подолання безробіття повинно бути:
- застосування тимчасової зайнятості шляхом "точкової" підтримки виконання визначених обсягів робіт;
- зростання зайнятості шляхом удосконалення обліку зайнятих працівників в усіх видах економічної діяльності та виведення частки працівників із "неофіційної" зайнятості ("детіньозація" ринку праці).
1.2.1 Застосування тимчасової зайнятості шляхом "точкової" підтримки виконання визначених обсягів робіт
Серед форм зайнятості населення є такі, що не потребують працевлаштування на постійній основі, але використовуються на практиці та можуть додатково забезпечити необхідну кількість робочих місць.
До таких форм зайнятості належать "зайнятість населення на громадських роботах", "зайнятість на сезонних роботах" та "за тимчасовими договорами". Якщо зайнятість населення на громадських роботах фінансується переважно державою (за рахунок коштів Фонду із загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі Фонд), то для зайнятості на сезонних роботах та за тимчасовими договорами переважна чисельність працівників перебуває на утриманні приватних суб`єктів господарювання.
Таким чином, для створення нових робочих місць за цими двома формами зайнятості у функціональному розрізі можна застосовувати тимчасову зайнятість шляхом як підтримки громадських робіт (за рахунок бюджетних коштів), так і стимулювання підвищення рівня зайнятості на сезонних роботах та за тимчасовими договорами без додаткових державних видатків.
Для визначення кількості створення нових робочих місць за видами економічної діяльності використовуються дані щодо структурної перебудови за формами зайнятості населення.
Таблиця 6 Забезпечення створення нових робочих місць на підставі тимчасової зайнятості населення
| Види економічної діяльності | Вихідні дані для розрахунку | Питома вага | Кількість визначених нових робочих місць (див. табл.5, стовп.3), тис.од. | Кількість нових робочих місць на підставі тимчасової зайнятості, в т.ч. | ||
| чисельність зайнятого населення у попередньому році, тис. осіб | чисельність населення, яке брало участь у громадських роботах у попередньому році, тис. осіб | чисельність працівників позаоблікового складу, які працювали за тимчасовими попередньому році, тис. осіб | чисельність населення, яке брало участь у громадських роботах, у загальній чисельності зайнятого населення (гр.3:гр.2)х100, % | чисельність працівників позаоблікового складу у загальній чисельності зайнятого населення (гр.4:гр.2)х100, % | для участі у громадських роботах (гр.7хгр.5):100, тис.р.м. | для роботи у позаобліковому складі (гр.7:гр.6):100, тис. р.м. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
| Сільське господарство, лісове та рибне господарство | | | | | | | | |
| Промисловість | | | | | | | | |
| Будівництво | | | | | | | | |
| Оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту; готелі та ресторани | | | | | | | | |
| Транспорт і зв`язок | | | | | | | | |
| Фінансова діяльність | | | | | | | | |
| Операції з нерухомістю | | | | | | | | |
| Продовження Таблиці 6 | ||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
| Охорона здоров`я та соціальна допомога | | | | | | | | |
| Колективні, громадські та особисті послуги | | | | | | | | |
| Всього | | | | | | | | |
Таким чином, завдяки реалізації Програми має відбутися як підвищення рівня заощадливого використання державних коштів (зокрема – Фонду) у разі залучення населення до участі у громадських роботах, так і професійна переорієнтація частки населення, що працює у позаобліковому складі.
Кошти Фонду повинні використовуватися для виконання громадських робіт, пов`язаних із:
- роботою в сільському господарстві;
- охороною навколишнього середовища (прибирання сміття, санітарно-епідеміологічні послуги тощо), що сприятиме поліпшенню екологічного стану в регіонах;
- забезпеченням фінансування інфраструктури туризму (підготовка територій для розвитку туризму – виконання некваліфікованих робіт з очищення та прибирання, виконання разових доручень туристичних агентств тощо);
- забезпеченням підвищення рівня захисту окремих категорій громадян, які потребують невідкладної та некваліфікованої соціальної допомоги тощо.
Також необхідно збільшити рівень залучення громадян до виконання громадських робіт у будівництві. Це буде пов`язано із великою кількістю робіт, на які кваліфікованим робітникам та фахівцям немає сенсу витрачати час (прибирання будівельного сміття, підготовка територій під будівництво тощо).
Упорядкування регіонального регулювання ринку праці має також змінити структуру зайнятості населення на умовах її тимчасової форми. Так, перерозподіл населення повинен відбутися із видів економічної діяльності, що потребують максимального використання робочого часу та інтенсивності праці, та від роботи яких залежить зростання обсягів виробництва (сільське господарство та промисловість), до тих видів економічної діяльності, де поруч із основним видом зайнятості працівник має можливість отримувати у вільний час додаткові джерела існування (фінансова діяльність – тимчасове використання окремих видів страхових та банківських послуг, не пов`язаних із комерційною таємницею; колективні, громадські та особисті послуги – тимчасове використання туристичних, санітарно-епідеміологічних, консультативно-експертних та рекламних послуг тощо; операції з нерухомістю – тимчасове використання ріелтерських послуг і послуг комерційних агентів із продажу (купівлі) житла). Традиційно на високому рівні залишиться лише тимчасова зайнятість у сільському господарстві, що пов`язано із зростанням сезонної роботи у цьому виді економічної діяльності.
1.2.2 "Детіньозація" ринку праці
Упорядкування ефективної зайнятості в усіх видах економічної діяльності та на підприємствах всіх форм власності повинно стати невід'ємною складовою часткою реалізації Програми.
При цьому слід зазначити, що "неофіційна" зайнятість, якщо її не подолати, буде створювати конкурентне середовище під час реалізації Програми створення нових робочих місць:
по-перше – державні кошти Фонду можуть бути спрямовані на сплату допомоги на випадок безробіття не за прямим призначенням. Досвід свідчить про те, що окремі категорії так званих "безробітних" (у переважній більшості володарі паїв у сільському господарстві, реалізатори на неорганізованих ринках, працівники малих підприємств, водії приватних таксі, неофіційно наймані працівники сфери послуг та ресторанного господарства тощо) отримують як державну допомогу від загального обсягу використаних коштів Фонду, так і незадекларовані доходи;
по-друге – внаслідок нестачі державних коштів Фонду, більшість яких буде знов таки використовуватися за сумнівним призначенням (для підтримки так званих "безробітних"), реалізація програми створення нових робочих місць буде гальмуватися за всіма напрямками: на забезпечення ефективної зайнятості не вистачатиме коштів для надання дотацій роботодавцям на створення додаткових робочих місць; на забезпечення "тимчасово" зайнятості не вистачатиме коштів для організації громадських робіт тощо;
по-третє – більш сприятливі умови працевлаштування, які пропонують так звані "роботодавці в тіньовому секторі" (виплата заробітної плати "у конвертах"), призводять до того, що бюджети усіх регіонів, як і раніше, недотримуватимуть левову частку потенційних доходів, що могли б використовуватися для реалізації Програми та забезпечення як "повної", так і "тимчасової" зайнятості.
Із урахуванням викладеного вище має аналізуватися статистична інформація із офіційних джерел, що стосується офіційної зайнятості населення.
Якщо виключити всі прояви фіктивності статистичних даних, що опосередковано належать до "неофіційної" економіки, то можна розрахувати мінімальну чисельність осіб, які дійсно зайняті нелегальним виробництвом товарів і послуг та їх реалізацією (тобто тих, що можуть реально вийти із "тіні" та бути офіційно визначеними як "зайняті").
З урахуванням галузевих особливостей, на які фахівці ДУ НДІ соціально-трудових відносин звернули особливу увагу під час досліджень зайнятості в окремих видах економічної діяльності, нами розроблена методика визначення осіб, праця яких повинна впорядкуватися шляхом "детіньозації" ринку праці (Таблицю 7).
Таблиця 7 Розрахунок кількості робочих місць за видами економічної діяльності шляхом упорядкування "повної" зайнятості та "детіньозації" ринку праці
| Види економічної діяльності, що визначені, як імовірні для створення нових робочих місць | Кількість робочих місць у "неофіційній" зайнятості без урахуванням ступеня імовірності, тис. од. | Коефіцієнт імовірності створення робочих місць у "неофіційній зайнятості" за 2009-2011 роки* | Кількість робочих місць які вийдуть з "неофіційної" зайнятості із урахуванням ступеня імовірності (гр.2×гр.3), тис.осіб | Найбільш імовірні сегменти ринку для розвитку "неофіційної" зайнятості** |
| Сільське господарство, лісове та рибне господарство | | | | Рослинництво та тваринництво в особистих селянських господарствах ("тіньове" використання паїв, прихована праця найманих працівників у фермерських господарствах тощо) |
| Будівництво | | | | Використання послуг з будівництва та ремонту будівель за готівку |
| Транспорт і зв`язок | | | | Послуги приватних водіїв |
| Фінансова діяльність | | | | Послуги пунктів та приватних осіб з обміну іноземної валюти |
| Промисловість | | | | Виготовлення промислової продукції на малих підприємствах |
| Оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту; готелі та ресторани | | | | Неорганізовані ринки з реалізації продукції; розрахунки без касових апаратів у закладах (на підприємствах) харчування; надання послуг без фіксації грошових надходжень |
| Операції з нерухомістю | | | | Послуги агентів з купівлі/продажу житла |
| Охорона здоров`я та соціальна допомога | | | | Послуги приватного медичного персоналу |
| Колективні, громадські та особисті послуги | | | | Послуги казино, спортивних клубів, перукарів, закладів побутового обслуговування |
| Усього | | | | |
Пояснення до Таблиці 7:
*Для розрахунку коефіцієнта імовірності створення робочих місць у "неофіційній зайнятості" ураховано темпи вибуття найманих працівників за видом економічної діяльності:
Коеф. імовірності=
де Nі – кількість найманих працівників за видом економічної діяльності у найбільш віддаленому періоді, тис. осіб;
Nі – кількість найманих працівників за видом економічної діяльності у базовому періоді, тис. осіб.
** За висновками досліджень на ринку праці.
Таким чином, для реалізації Програми необхідно усунути "конкурентів", які зайняті в "тіньовому" ринку праці, та легалізувати їхню діяльність. Це сприятиме як впорядкуванню "повної" зайнятості, так і додатковим надходженням до Державного бюджету та обґрунтованому використанню видатків Фонду на підтримку безробітних.
1.3 Визначення структури розподілення створюваних робочих місць у регіональному розрізі
Головною метою під час розподілення нових робочих місць за регіональною ознакою повинно стати скорочення територіальних диспропорцій у рівнях безробіття на місцевих ринках праці, зниження диференціації у соціально-економічному розвитку, ліквідація та недопущення у подальшому депресивних проявів територіального розвитку.
Для подолання цього негативного явища в розрізі реалізації Програми необхідно враховувати як суто соціально-трудові характеристики окремого регіону (головною із яких є показник "Рівень безробіття"), так і якісні характеристики регіонального ринку праці (професійна, вікова та освітня структури зайнятості).
Створити висококваліфіковані робочі місця, за рахунок яких виникне можливість підвищити конкурентоспроможність як самої робочої сили, так і продукції, яку ця "сила" виробляє, та послуги, які вона надає, можна через усунення регіональної диференціації зайнятого населення за групами робітничих професій. З цієї точки зору необхідно вирішити завдання із зниження питомої ваги ручної праці та скорочення обсягів некваліфікованої праці робітників. Для цього державні інвестиції мають спрямовуватися , у першу чергу, до тих територій регіону, де питома вага робітничих професій найбільша.
Створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості молоді та осіб у найбільш працездатному віці (від 30 до 49 років) повинно ґрунтуватися на залученні державних та стимулюванні притоку іноземних інвестицій до тих районів та міст регіону, де серед зайнятого населення найбільша питома вага саме цієї категорії працюючих.
Не менш важливим показником, який необхідно враховувати під час створення робочих місць, є "Кількість зайнятих громадян, які мають вищу освіту" (тобто чисельність осіб з усіма видами вищої освіти на 1000 зайнятих).
Таким чином, із урахуванням головного соціально-трудового показника (рівень безробіття) та якісних характеристик (професійна, вікова та освітня структура зайнятості) можна зробити балову оцінку розподілення нових робочих місць у регіональному розрізі.
Для цього розраховується балова оцінка рівня потреб районів та міст регіону в державних та іноземних капіталовкладеннях.
Мал. 2
Таблиця 8 Балова оцінка рівня регіонів області щодо потреби у державних та іноземних капіталовкладеннях для створення нових робочих місць
| Регіон (адміністративний район, місто обласного підпорядкування області) | За показником "Рівень безробіття"*, (Рб) | За показником диференціації зайнятого населення за групами робітничих професій (професійна структура зайнятості)** | За показником диференціації зайнятої молоді (вікова структура зайнятості)*** | За показником диференціації зайнятого населення за рівнем вищої освіти (освітній рівень зайнятості)**** | Середній бал (гр.2+гр.3+ гр.4+гр.5):4 | Загальний рейтинг потреби |
| | | | | | | |
| | | | | | | |
Пояснення до таблиці 8
* Кількість балів за показником "Рівень безробіття" визначено таким чином:
1)- максимальний рівень безробіття у базовому році становив n;
- середній рівень безробіття в регіоні у базовому році – %;
- перевищення середнього рівня безробіття =n % ;
- при розподіленні регіонів, в яких рівень безробіття більше середнього, суму балів визначено із "шагом" n = % ;
У відповідності до рівня безробіття райони та міста регіону розбито на п’ять груп із відповідним "шагом".
2) - максимальний рівень безробіття у базовому році становив __%;
- середній рівень безробіття в регіоні у базовому році = n %;
- перевищення середнього рівня безробіття = n% ;
- при розподіленні районів та міст регіону, в яких рівень безробіття більше середнього, суму балів визначено із "шагом"= n % за 5-ти баловою системою ;
3) суму балів за показником "Рівень безробіття" (Рб.) визначено як середню кількість балів:
Рб. району/міста
** Кількість балів за показником регіональної диференціації зайнятого населення за групами робітничих професій визначено так:
п`ять балів – регіони, де некваліфікована робоча сила складає понад 70,1%;
чотири – від 65,1 до 70,0%;
три – від 60,1 до 65,0%;
два – від 51,1 до 60,0%;
один – до 50,0%.
***Кількість балів за показником регіональної диференціації зайнятості молоді та осіб у найбільш працездатному віці ( від 30 до 49 років) визначено так:
п`ять балів – регіони, де питома вага молоді та осіб у віці від 30 до 49 років складає понад 80,1%;
чотири бали – від 78,1 до 80,0%;
три бали – від 75,1 до 78,0%;
два бали – від 70,1 до 75,0%;
один бал – до 70,0%.
****Кількість балів за показником регіональної диференціації за рівнем вищої освіти (осіб з усіма видами вищої освіти на 1000 зайнятих) визначено так:
п`ять балів – райони та міста, де кількість зайнятих з вищою освітою понад 551 особи на 1000 зайнятих;
чотири бали – 501-550;
три бали – 451-500;
два бали – 401-450;
один бал – 351-400;
нуль балів – до 350.
Слід ураховувати, що при розрахунках рейтингу потреб регіону у залученні державних та іноземних капіталовкладень для створення нових робочих місць необхідно визначити такі обґрунтування:
- у більшості випадків загальна потреба збігається із рівнем безробіття та необхідністю скорочення ручної (некваліфікованої) праці робітників;
- всі регіони, які увійшли до груп з високою потребою у капіталовкладеннях (з І по ІV), мають достатній потенціал трудових ресурсів, що підтверджується високим показником зайнятості молоді;
- жоден із регіонів, які мають загальний високий рейтинг потреби у капіталовкладеннях та увійшли до І-ІV групи, не мають достатньої кількості працівників із вищою освітою серед офіційно зайнятих;
- для створення нових робочих місць для задоволення потреб регіонів з високими рейтингами (з І по ІV), поруч із капіталовкладеннями в основні фонди, матимуть місце значні капіталовкладення у підготовку та перепідготовку кадрів.
Поруч із показниками, на підставі яких визначено рейтинги потреби районів та міст регіону у державних та іноземних капіталовкладеннях для створення нових робочих місць (див. Табл.8), додатково необхідно враховувати, як проаналізовані в попередніх розділах показники на регіональному рівні ("Обсяг виробництва", "Рівень заробітної плати", "Навантаження сфери виробництва на навколишнє середовище"), так і регіональну диференціацію окремих складових: економічних (обсяг промислового виробництва на одну особу, наявність транспортної, комунікаційної тощо інфраструктур); соціально-трудових (рівень доходу, пільг, інших видів допомоги тощо); екологічних (наслідки від "антирегіональної" ліквідації шахт, закриття підприємств ВПК тощо); економіко-географічних (наявність сировинної бази для виробництва, близькість до кордонів та вигідність розташування для розвитку міжнародних зв`язків тощо).
Аналіз перелічених показників та параметрів дозволяє розподілити поселення на ті, що вкрай потребують державних та іноземних капіталовкладень, та ті, що можуть самостійно вирішувати проблему створення нових робочих місць з урахуванням ступеня їх саморозвитку.
До першої групи (ті регіони та поселення, що потребують капіталовкладень) слід віднести:
- малі та середні міста, що невиправдано постраждали від ліквідації шахт, які були для них містоутворюючими та життєзабезпечуючими підприємствами. Без прямого спеціалізованого державного інвестування у разі реалізації Програми майже всі ці міста перетворяться на депресивні селища;
- малі та середні міста з моногалузевою структурою зайнятості (крім вугільних), де практично згорнуто промислову діяльність.
До другої групи (ті регіони та поселення, що мають достатній рівень для саморозвитку) можна віднести:
- розвинуті промислові міста;
- міста, в яких багатофункціональна структура зайнятості, та рівень привабливості яких для іноземних інвестицій достатньо високий;
- екологічно чисті регіони, в яких достатньо природних ресурсів для розвитку харчової промисловості за рахунок іноземних інвестицій.
1.4 Принципові умови щорічної реалізації Програми
1. Проведення аналізу реалізації шляхів та напрямів створення нових робочих місць у регіоні має відпрацювати методичні підходи як до визначення кількості робочих місць за видами економічної діяльності, так і структури розподілення нових робочих місць у регіональному розрізі. У той самий час у функціональному розрізі повинні бути визначені сегменти ринку за видами економічної діяльності та регіональною ознакою, в яких без капіталовкладень з боку держави та (або) створення сприятливого інвестиційного клімату реалізація Програми унеможливлюється.
2. Для підвищення рівня ефективності реалізації Програми кількість робочих місць розраховується з урахуванням:
- необхідності державних капіталовкладень та створення умов для залучення інвестицій;
- необхідності удосконалення "повної" зайнятості без додаткових капіталовкладень;
- можливості застосування тимчасової праці найманих працівників;
- додаткових умов, які необхідно врахувати під час реалізації Програми (зокрема, "детіньозація" ринку праці).
3. Відбудована принципова схема створення нових робочих місць, що враховує велику кількість чинників (економічних, соціально-трудових, екологічних, географічних та культурних), має забезпечити як зростання економічного розвитку регіону в цілому, так і усунути існуючі диспропорції на повному ринку праці та знизити рівень фактичного безробіття.
У Таблиці 9 відбивається кількість нових робочих місць за джерелами фінансування та ступенем участі держави, формами забезпечення зайнятості, додатковими умовами підвищення ефективності реалізації Програми.
Таблиця 9 Орієнтовна кількість нових робочих місць за ступенем участі держави, формами зайнятості, додатковими умовами реалізації Програми
| Види економічної діяльності, які визначені, як імовірні, для створення нових робочих місць | Кількість нових робочих місць, тис.од. | Кількість робочих місць, легалізованих на ринку праці, тис.од..****** | Усього нових робочих місць за всіма формами інвестування та організації, тис.од. | |||
| За рахунок державних капіталовкладень та створення умов з боку держави для залучення зовнішніх та приватних інвестицій | Без додаткових державних капіталовкладень | |||||
| забезпечення "повної" зайнятості* | забезпечення тимчасової зайнятості** | забезпечення "повної" зайнятості шляхом удосконалення організації праці*** | забезпечення тимчасової зайнятості**** | |||
| Сільське господарство, лісове та рибне господарство | | | | | | |
| Промисловість | | | | | | |
| Будівництво | | | | | | |
| Оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту; готелі та ресторани | | | | | | |
| Транспорт і зв`язок | | | | | | |
| Фінансова діяльність | | | | | | |
| Операції з нерухомістю | | | | | | |
| Охорона здоров`я та соціальна допомога | | | | | | |
| Колективні, громадські та особисті послуги | | | | | | |
| Всього треба створити робочих місць | | | | | | |
Вихідні джерела для Таблиці 9
-
*Дані Таблиці 5
** Дані Таблиці 6
***Дані Таблиці 5
****Дані Таблиці 6
*****Дані Таблиці 7.
4. З визначеної кількості нових робочих місць не менше 50,0% мають складати прямі державні капіталовкладення, 40,0% робочих місць мають створюватися як за рахунок стимулювання інвесторів до капіталовкладень, так і за рахунок опосередкованої підтримки діючих підприємств (пом`якшення митного режиму та спрощення зовнішньоекономічної діяльності, державні замовлення на виготовлення продукції, пільгове оподаткування тощо).
5. Що стосується решти 10,0% нових робочих місць, то їх створення залежить від удосконалення контролюючих функцій державних (регіональних) органів влади за такими напрямами:
а) підвищення рівня організації праці на підприємствах промисловості, будівництва, транспорту і зв'язку (недопущення штучного заниження заробітної плати найманих працівників, контроль за використанням основних виробничих потужностей, сприяння підприємствам у можливості отримувати додаткові замовлення на виготовлення продукції, виконання будівельних підрядних робіт та надання транспортних послуг тощо);
б) удосконалення обліку працівників, зайнятих в усіх видах економічної діяльності та на підприємствах усіх форм власності та виведення частки працівників із "неофіційної" зайнятості ("детіньозація" ринку праці).
6. У держави та регіона може не вистачити коштів для створення всієї кількості нових робочих місць, в яких виникатиме потреба внаслідок зростання безробіття в регіоні. Тому необхідно проаналізувати імовірну кількість тих робочих місць, які можуть бути скорочені під впливом таких чинників:
- проведення адміністративної, військової, аграрної та інших реформ;
- наслідки від лібералізації торгівлі, створення рівного конкурентного середовища, в т.ч. від вступу участі у СОТ;
- скорочення "перевиробництва" закладами освіти, перш за все ВНЗами, кваліфікованих кадрів за професіями, на які низький (відсутній) попит на вітчизняному ринку праці;
- банкрутство, ліквідація, перепрофілювання ряду підприємств, у т.ч. з акціонерною формою власності, та малого бізнесу;
- скорочення чисельності працівників бюджетної сфери;
- повернення частки нелегальних трудових мігрантів на Батьківщину з різних причин (жорсткий візовий та правовий контроль, зниження попиту на робочу силу на відповідних ринках праці, поліпшення соціально-економічного середовища в регіоні тощо).
7. Під час реалізації Програми слід враховувати, та що:
а) створення нових робочих місць має принципову основу та відрізняється від аналогічної політики в країнах Заходу. Там межі розширення зайнятості визначаються обмеженістю ринку, який заповнений товарами (у кількостях, що часто перевищують раціональні норми споживання), що не дозволяє збувати продукцію, яку можна виробити у разі залучення до виробництва усіх бажаючих. Вітчизняне господарство, зі всіма його недоліками, вільне від головного чинника, який стримує зайнятість на Заході – від вичерпаності ємності ринку. Наприклад, насиченість ринку України та її регіонів продовольчими товарами досить далека від раціональних норм споживання. Це стосується і непродовольчих товарів;
б) в Україні та її регіонах існують об`єктивні можливості нарощування ємності товарного ринку, тому саме на цій основі слід розвивати систему створення нових робочих місць. За таких умов так звана "активна політика зайнятості", що використовує громадські роботи та інші форми тимчасової зайнятості, перепідготовку кадрів тощо, за своїм змістом є паліативною і не може забезпечити стійких результатів;
в) створення нових робочих місць повинно відбуватися як за рахунок інвестування, так і за рахунок удосконалення діяльності та підвищення ефективності роботи в тих видах економічної діяльності, де виробляється продукція та забезпечується її транспортування до споживача. З цієї точки зору найбільш привабливими для створення робочих місць є будівництво, промисловість і транспорт;
г) що стосується сфери послуг та визначення її потреби у нових робочих місцях, слід брати за основу європейські соціальні стандарти, тобто кількість (абсолютна / відносна на 1000, 10000 чи 100000 осіб) філій банків, страхових компаній, магазинів, кафе, ресторанів, готелів, спортивних залів, юридичних контор, майстерень з ремонту побутової техніки, комп'ютерної техніки, рекламних агентств та якість послуг, що вони надають.
1.5 Орієнтовні щорічні обсяги та джерела фінансування Програми
На підставі розроблених фахівцями Інституту методичних підходів щодо реалізації Програми має бути визначено як пріоритетні напрями розвитку окремих видів економічної діяльності та соціально-економічного потенціалу регіону, так і основні напрямки сприяння зайнятості.
Для забезпечення реалізації Програми необхідно розрахувати орієнтовні щорічні обсяги фінансування та визначити джерела, за рахунок яких вона фінансуватиметься.
У відповідності до орієнтовної щорічної кількості нових робочих місць (див.
Таблицю 9) розраховаються як джерела державних капіталовкладень, так і ті імовірні джерела, що можуть використовуватися при створенні державою сприятливих умов для залучення інвестицій та посилення її контролюючих функцій на ринку праці.
Під час розрахунків обсягів фінансування використовуються дані, які отримали фахівці Державної установи Науково-дослідний інститут соціально трудових відносин Мінпраці України (м. Луганськ) при розробці Методичних рекомендацій щодо визначення вартості одного робочого місця за різними видами економічної діяльності.
Так, вартість створення одного робочого місця в тих видах економічної діяльності, що потребують механізації, використання виробничого обладнання, великої кількості основних виробничих фондів та техніки (промисловість, будівництво, транспорт і зв’язок), складає в середньому 10,0 тис. USD (у разі “реставрації” підприємств – у середньому 5,0 тис. USD); в інших видах економічної діяльності (невиробнича сфера та сільське господарство) середня вартість створення одного робочого місця сягає 5,0 тис. USD (у разі “реставрації” – в середньому 2,0 тис. USD); для працевлаштування на умовах тимчасової зайнятості (виконання громадських, сезонних робіт, робіт за тимчасовими договорами тощо) витрати на створення одного робочого місця становлять у середньому 0,5 тис. USD; для забезпечення додаткової зайнятості на підставі вдосконалення організації праці (застосування багатозмінного режиму праці на підприємствах) необхідно витрачати в середньому 0,5 тис. USD на одне робоче місце.
У Таблиці 10 розраховуються обсяги фінансування для розширення сфери працевикористання як за джерелами (див. стовп.1), так і за видами економічної діяльності, які потребують більших (див. стовп.2-4) або менших капіталовкладень (див. стовп.5-7).
Таблиця 10 Обсяги та джерела фінансування розширення сфери працевикористання
| Джерела фінансування, види зайнятості | Види економічної діяльності за обсягами витрат на створення нових робочих місць, їх відтворення та “реставрацію” | Обсяги фінансування для розширення сфери працевикористання, млн. грн. | ||||
| Види економічної діяльності виробничого напряму (промисловість, будівництво, транспорт і зв’язок) – І група | Види економічної діяльності невиробничого напряму (оптова та роздрібна торгівля (разом), фінансова діяльність, операції з нерухомістю, сільське господарство тощо) – ІІ група | |||||
| Середня вартість робочого місяця | Кількість розрахованих робочих місць, тис.од. | Середня вартість робочого місяця | Кількість розрахованих робочих місць, тис.од. | За видами економічної діяльності І групи, ст.4х1/2 (ст.2+ст.3) | За видами економічної діяльності ІІ групи, ст.7х1/2 (ст.5+ст.6) | Разом (ст.8+ст.9) |
| При створенні нового, тис грн. | При “реставрації”, тис. грн. | При створенні нового, тис. грн. | При “реставрації”, тис. грн. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| Державні та регіональні капіталовкладення всього, в т.ч. | | | | | | | | | |
| для забезпечення “повної” зайнятості | | | | | | | | | |
| для забезпечення тимчасової зайнятості | | | | | | | | | |
| для забезпечення “повної” зайнятості на підставі вдосконалення організації праці | | | | | | | | | |
| Інвестиції, залучені на підставі створення державою та регіоном умов стимулюючого характеру (пільги, кредити під заставу держави тощо), всього, в т.ч. | | | | | | | | | |