Geum.ru

Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Костолович Т.В.
Костюк М. В.
Подобный материал:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   73

Костолович Т.В.

ст. гр. ФУПФс-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Ніпіаліді О.Ю.

Проблемні аспекти формування фінансових ресурсів акціонерних товариств


Нераціональна система управління і відсутність ринково орієнтованої системи формування фінансових ресурсів стали основними причинами погіршення фінансового стану АТ. Дослідження джерел утворення фінансових ресурсів акціонерних товариств та розрахунок їх структури показали, що структура внутрішніх фінансових ресурсів більшості акціонерних товариств не є оптимальною, оскільки велику питому вагу займають амортизаційні відрахування і незначну частку становлять фінансові ресурси, які формуються за рахунок прибутку підприємств [3, 189].

Більшість акціонерних товариств створювалися шляхом приватизації державних підприємств і одержали морально й фізично зношені основні фонди та майже повну відсутність високоліквідних оборотних коштів. При цьому особливого значення набули питання, які пов’язані з формуванням та використанням фінансових ресурсів акціонерних товариств.

Теоретичні та практичні аспекти формування і використання фінансових ресурсів у своїх працях розглядали такі українські вчені як: І.О. Бланк, М.Д. Білик, О.Д. Василик, Ю.М. Воробйов, А.Г. Загородній, І.В. Зятковський, М.Я. Коробов, В.М. Опарін, К.В. Павлюк та інші.

Однією з основних проблем, що перешкоджають формуванню ефективного механізму функціонування підприємств, є недостатність власних фінансових ресурсів. На жаль, брак власних фінансових ресурсів та відсутність державної підтримки залучення нових джерел фінансування призводять до подальшого загострення кризового фінансового становища [1, 133] .

Процес формування фінансових ресурсів акціонерних товариств в Україні ускладнено дією низки чинників, у тому числі:

– обмеженістю вільних коштів у ринкових суб’єктів для їхнього інвестування в акції створюваних акціонерних товариств або тих, що функціонують;

– підвищеними інвестиційними ризиками у зв’язку із економічною, політичною нестабільністю в суспільстві і недосконалістю нормативно-правової бази, що регулює процес створення й функціонування акціонерних підприємств;

– відсутністю розвиненого і ліквідного вторинного ринку цінних паперів;

– недостатньою відкритістю інформації про фінансовий стан діючих акціонерних товариств;

– недовірою значної частини населення до акцій як однієї з форм вигідного розміщення вільних коштів з метою отримання доходів;

– недостатнім рівнем економічної грамотності суб’єктів господарювання [2, 82].

Отже, на нашу думку, доцільно використати такі напрями вдосконалення процесу формування та використання фінансових ресурсів акціонерних товариств: розроблення ефективного механізму податкового стимулювання акціонерних товариств через надання податкових пільг та канікул; розроблення ефективних і дієвих законодавчих нормативно-правових актів щодо діяльності АТ; сприяння розвитку вторинного ринку ЦП; визначення оптимальної структури фінансових ресурсів через розрахунок впливу фінансового важеля на рентабельність підприємства; конкретні дії держави щодо покращення інвестиційної привабливості більшості українських підприємств.
Література

1. Азарова А. О. Джерела формування та способи залучення позикового капіталу // Економічний простір. – 2008. - № 15. – С. 126- 135.

2. Герасименко Р. А. Особливості формування фінансових ресурсів акціонерних товариств // Фінанси України. - 2004. - № 6. – С. 82-89.

3. Круш В. В. Напрямки вдосконалення управління фінансами акціонерних товариств України // Економічний простір. - № 12/1. – 2008. – С. 187 - 192.

УДК 336.77:338.3

Костюк М. В.

ст. гр. ФУПФзм-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Фаріон Я. М.

Фінансово-кредитне забезпечення розвитку інноваційної діяльності малих підприємств


Загальні тенденції світового інноваційного розвитку доводять, що активізація інноваційних процесів можлива лише за умов формування адекватної інфраструктури інноваційного підприємництва, зазначене вимагає нових підходів до управління інноваційними процесами на всіх рівнях національної економіки.

За останні роки в Україні спостерігається тенденція до розвитку малих підприємств, для яких характерна значно більша гнучкість порівняно з великими. Активізація інноваційної діяльності малих підприємств дозволяє вирішувати водночас ряд проблем: розвитку виробництва та формування його структури, росту валового внутрішнього продукту; проблеми нагромадження й інвестування, соціальної стабільності та зайнятості.

Передумовами участі малих підприємств у сфері інновацій слід вважати наявність відповідного законодавства, розвиток фінансово-кредитних установ, формування інфраструктури підтримки суб’єктів інноваційної діяльності, процеси глобалізації та інтеграції, що призводять до зростання конкуренції тощо. Проте, об’єктивні труднощі сучасного періоду накладають суттєвий відбиток на створення реальних умов для становлення і функціонування суб’єктів малого підприємництва в інноваційній сфері.

При прийнятті малими підприємствами рішень щодо інноваційної діяльності важливим є фактор фінансово-кредитного забезпечення. Потреба у створенні ефективної системи фінансової підтримки малого підприємництва та вдосконалення чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, зумовлена роллю цього сектора економіки в забезпеченні інноваційного розвитку країни.

У сучасних економічних умовах проблема формування фінансово-кредитного забезпечення вимагає певної програми дій не тільки від держави, а також від банківської системи та інших фінансових установ, має стратегічно важливе значення як для розвитку інноваційної діяльності малих підприємств, так і для формування інноваційної моделі перебудови вітчизняної економіки взагалі.

Дослідженню проблем розвитку інноваційної діяльності та її фінансово-кредитного забезпечення присвячені наукові праці таких відомих вчених: В.Александрової, У.Баумола, Л.Бернстайна, О.Волкова, Г.Воляника та Н.Воляник, А.Дагаєва, М.Денисенко, М.Долишної, П.Друкера, М.Козоріз, Н.Кондратьєва, С.Кузнєца, А.Кузнєцової, І.Матвієнко, Е.Менсфілда, Е.Морсмана, Н.Кларка, М.Пашути, А.Пересади, А.Поддєрьогіна, А.Поручника, С.Роджерса, Б.Санто, І.Сердюк, Р.Солоу, О.Третьякової, Ч.Фрімена, В.Чабана, А.Чернявського, Й.Шумпетера та ін.

Наявні в Україні умови диктують пріоритетну мету, яка може бути досягнута шляхом розвитку саме малого підприємництва, підвищення добробуту громадян через залучення до економічної діяльності широких верств населення. Виходячи з цього, можна визначити й особливі суспільно значущі завдання малого підприємництва: створення нових робочих місць з мінімальними фінансовими витратами з боку держави та залучення до легальної економіки коштів, які перебувають поза банківською сферою.

Активізація інноваційної діяльності малих підприємств в умовах ринкової економіки, передусім, пов’язана з пошуком джерел i форм інвестування, які повинні забезпечити баланс між інноваційними витратами та фінансовими можливостями. На сьогодні вибір малими підприємствами способів фінансування необмежений: від формування власного капіталу до різних форм запозичення, однак не завжди прийнятний.

Для забезпечення інтенсивного економічного розвитку, довгострокового зростання та досягнення високого рівня економічних показників в Україні необхідне створення умов для активізації інноваційної діяльності як чинника економічного зростання. На основі розгляду основних теоретичних концепцій інноваційного аспекту теорії економічного зростання обґрунтовано необхідність поєднання теоретичних поглядів, що полягають у формуванні механізму стимулювання економічного розвитку країни, в основу якого покладено фінансово-кредитний регуляторний цикл. Ефективність дії циклу визначається умовами формування кредитних відносин, використанням різних форм фінансових ресурсів та зваженою державною політикою.

Тому підходи до законодавчого визначення критеріїв сектора малого підприємництва та відповідні заходи державної підтримки, що мають посилити виконання підприємствами цього сектора ролі з розвитку найбільш ефективних та перспективних видів інноваційної діяльності в Україні потребують перегляду та змін. Цей висновок підтверджується загальним станом розвитку малих підприємств в Україні та їх незначною участю в реальній економіці, що на тлі світового досвіду доводить недосконалість та недоцільність державної економічної політики.

За таких умов посилення ролі малих підприємств у стимулюванні інноваційного розвитку можливе при створенні відповідної системи фінансово-кредитного забезпечення їх інноваційної діяльності.

Аналіз сучасного стану фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності малих підприємств в Україні дозволив дійти висновку про низьку ефективність використання наявних джерел фінансових ресурсів. Дослідження стану фінансово-кредитного забезпечення за структурою джерел фінансування дало змогу виявити, що найбільш перспективним джерелом такого забезпечення можуть виступити банки.

У результаті проведеного дослідження діючих систем оцінки кредитоспроможності банками малих підприємств запропоновано доповнити ці системи аналізом інноваційного потенціалу підприємства. Для проведення такого аналізу в роботі запропоновано впровадити класифікацію ознак інновацій та інноваційних процесів, використання якої сприятиме систематизації та уточненню змісту інноваційної діяльності малих підприємств та удосконалить процеси визначення ступеня кредитного ризику позичальників, що займаються інноваційною діяльністю.

Встановлено, що для удосконалення фінансово-кредитного забезпечення розвитку інноваційної діяльності малих підприємств необхідне впровадження нових форм статистичного дослідження як інноваційної діяльності малих підприємств, так і їх фінансово-кредитного забезпечення, використання яких дозволить визначити реальну участь малих підприємств у інноваційному розвитку країни.

Узагальнення досвіду інноваційної діяльності малого підприємства дає змогу зрозуміти, що сприяти його розвитку можна лише шляхом поєднання, узгодження та комбінування різних форм, методів та засобів регулювання і підтримки, головним з яких є законодавчо-правова та фінансово-кредитна підтримка, яка передбачає прямі гарантовані позики, цільове субсидіювання, гарантії перед кредитними установами, цільове бюджетне фінансування, створення спеціалізованих фінансово-кредитних організацій; сприятлива податкова політика як для банків, що кредитують інноваційну діяльність малих підприємств, так і самих підприємств.
Література

1. Закон України „Про Національну програму сприяння малого підприємництва в Україні” від 21.12.2000 року // Відомості Верховної Ради – 2001 - № 7. - С.35.

2. Закон України „Про інноваційну діяльність” // Відомості Верховної Ради – 2002 - № 36. - С.266.

3. Гриньов А. В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління. Х.: ВД «ІНЖЕК», 2007. 308 с.

4. Захарін С.В. Інновації як чинник сталого економічного розвитку України // Проблеми науки – 2009. - № 7. - C. 6-12.

5. Любич О.О.Управління інвестиційними фінансами в умовах переходу на інноваційний шлях розвитку //Проблеми науки – 2008. - № 11 - С. 16

УДК 338.26