Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материала

Документы

Содержание Кобаль Ю.Ю.

Подобный материал:

• Актуальні проблеми реформування сучасної початкової школи, 129.26kb.
• Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки України на сучасному етапі”, 53.27kb.
• Рвв кгу, 2011. Вип. 32. Ч. 236 с вошли следующие публикации участников научно-практического, 2287.5kb.
• План проведення наукових та науково-практичних конференцій в Одеському державному екологічному, 16.29kb.
• 10. Проект Стратегії національної екологічної політики на період до 2020 року, 882.25kb.
• Навчально-методичне забезпечення вивчення природничо-наукових дисциплін в педагогічних, 67.59kb.
• Актуальні проблеми універсальної етики, 111.83kb.
• Актуальні проблеми економічних коливань в україні. Анотація, 133.75kb.
• Предмет І методи економічної теорії, 205.08kb.
• Cписок літератури обмінного фонду наукової бібліотеки Черкаського національного університету, 591.83kb.

Кобаль Ю.Ю.

ст. гр. ФУПФзм-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Фаріон Я.М.

Інвестиційні рішення підприємств в умовах лібералізації амортизаційної політики

Необхідною умовою стабілізації та подальшого економічного зростання України є активізація інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання, адже становлення і повноцінне функціонування ринкових механізмів, розвиток підприємницьких структур, економіки й фінансів країни в цілому можливе лише тоді, коли підприємства за рахунок втілення інвестиційних проектів істотно підвищать рівень одержуваних прибутків.

Усі господарюючі суб’єкти в процесі інвестиційної діяльності формують матеріально-технічну базу, основною складовою частиною якої є основні засоби. Основною метою інвестиційної діяльності підприємств у сучасних умовах є впровадження інтенсивних методів розвитку економіки підприємства з поступовим скороченням витрат на екстенсивне зростання виробничого потенціалу та збільшення вкладень у інтенсифікацію використання вже діючих основних виробничих засобів. Тому на сучасному етапі розвитку економіки інвестиційна політика підприємств у сфері реальних інвестицій спрямована на розширене відтворення основних засобів переважно за рахунок технічного переобладнання діючих підприємств, їх реконструкції та модернізації устаткування.

Від обсягів здійснюваних інвестицій, які являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення, значною мірою залежить ефективність економічної діяльності підприємств.

Реальні інвестиції – це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі суспільного виробництва з метою оновлення існуючих і створення нових матеріальних благ, а як наслідок – одержання більшого прибутку [2, 158]. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практиці господарювання за ними закріпилась інша назва – капітальні вкладення. За загально вживаним визначенням капітальні вкладення – це періодично здійснювані довгострокові витрати на відтворення основних засобів [2, 159].

Проте в сучасних законодавчих актах замість терміну капітальні вкладення вживається термін капітальні інвестиції. Так, згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під капітальною інвестицією розуміють господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації [1].

За чинними на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних інвестицій включають: 1) вартість будівельно-монтажних робіт; 2) вартість усіх видів виробничого устаткування, інструментів, інвентарю; 3) інші капітальні роботи та витрати.

Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних інвестицій.

В інвестиційній політиці підприємств дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних інвестицій, сутність якої полягає в розподілі їх за головними формами відтворення основних виробничих засобів: на нове будівництво, реконструкцію, розширення діючих підприємств, технічне переобладнання, модернізацію.

Найважливішою особливістю інвестиційної діяльності підприємств у сфері реального інвестування є те, що вона виступає головною формою забезпечення росту операційної діяльності підприємства. Це відбувається за двома напрямами:

- шляхом забезпечення зростання операційних доходів за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції внаслідок реалізації інвестиційного проекту;

- шляхом забезпечення зниження питомих операційних витрат за рахунок своєчасної заміни фізично зношених та морально застарілих основних засобів та нематеріальних активів.

Коло фінансових проблем інвестиційної діяльності підприємств обмежується двома питаннями: по-перше, це пошук джерел формування інвестиційних ресурсів; по-друге, визначення напрямів їх ефективного використання.

Джерелами формування інвестиційних ресурсів можуть бути внутрішні та зовнішні фінансові ресурси.

Оскільки амортизаційні відрахування є одним з власних джерел інвестицій підприємств (а в умовах зниження можливостей довгострокового кредитування – ледве чи не основним джерелом інвестицій), ми спробували оцінити, як законодавчо дозволені способи амортизації можуть вплинути на інвестиційні рішення підприємств, на раціоналізацію їх грошових потоків і збільшення інвестиційних можливостей. Характер такої інформації було розглянуто на прикладі конкретного підприємства, яке розглядало інвестиційний проект – придбання нової технологічної лінії. Для розрахунку амортизаційних відрахувань розглянуто прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний та податковий методи.

Внаслідок нарахування амортизаційних відрахувань різними методами, що передбачені П(С)БО 7, змінюються пропорції складових частин чистого грошового потоку (прибутку та амортизаційних відрахувань). Проте загальна сума грошового потоку від цього не змінюється. Саме тому завданням фінансово-економічного аналізу інвестиційних проектів завжди виступає саме розрахунок майбутніх грошових потоків, які можуть забезпечити окупність інвестиційного проекту.

Але на величину чистого грошового потоку впливає податковий метод нарахування амортизаційних відрахувань, що береться для обчислення оподатковуваного прибутку. Підприємству доцільно в податковому обліку максимізувати амортизаційні відрахування, щоб звільнити частину прибутку від оподаткування.

За умови нарахування амортизаційних відрахувань прямолінійним, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного методів за 7 років корисного використання об’єкта є можливість накопичити суму коштів, що була первісно авансована в проект. За використання податкового методу неможливо повністю перенести за цей період вартість об’єкта на виготовлений продукт. Усі методи амортизаційних відрахувань розрізняються між собою швидкістю накопичення грошових коштів.

В процесі вибору найбільш прийнятного методу амортизації активу в процесі реалізації інвестиційного проекту перед підприємством постає завдання визначення порівняльного економічного ефекту через використання різних методів амортизації. Показником такого ефекту може бути сума приросту грошового потоку, яка досягається за умови використання прискорених методів амортизації в порівнянні з лінійною амортизацією активу.

Як показали розрахунки, найбільший приріст дисконтованого потоку амортизаційних коштів досягається за умови використання методу зменшення залишкової вартості, потім кумулятивного методу. Податковий метод взагалі не чинить ніякого приросту коштів, а навпаки, його зменшує.

Отже, приведені оцінки дозволяють зробити висновок про те, що грамотне застосування законодавчо дозволених методів амортизації основних засобів дозволяє підприємству досягти певних економічних вигод, а для акціонерів і кредиторів підприємства – поліпшити якість використання інвестованого капіталу.

Застосування різних методів амортизації забезпечує альтернативність вибору можливих управлінських рішень в цілях досягнення найбільш ефективного використання необоротних активів підприємства.

Література

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР // Податки та бухгалтерський облік. – 2003. – № 8.

2. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.

УДК 336.71