Geum.ru

Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Ковальська Н.М.
Ковбашин І.В.
Подобный материал:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   73

Ковальська Н.М.

ст. гр. ФУПФмз-52

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Вовна Н.І.

Страхування у контексті регулювання розвитку підприємницької діяльності


Цілеспрямований і сталий розвиток страхового ринку сприяє загальному піднесенню економічного життя. Це, насамперед, пов’язано з тим, що механізм страхування - це сукупність методів раціонального управління ризиком. Водночас страховий сектор надає значні вигоди домогосподарствам, підприємствам, фінансовому сектору та державі, акумулюючи досить значну частку фінансових ресурсів, які потенційно можна залучити до різних видів економічної діяльності. В цілому страхування стабілізує підприємницьку діяльність та економіку загалом.

Таким чином, страхування як елемент фінансово-економічного механізму регулювання розвитку підприємницької діяльності належить до групи фінансових лімітів та резервів. Однак при цьому страхування має суттєві зв’язки із іншими структурними елементами фінансово-економічного механізму, багато в чому обумовлює результативність його функціонування та несе значне функціональне навантаження.

Так, зокрема, страхування має наступні функціональні зв’язки із іншими елементами фінансово-економічного механізму регулювання підприємницької діяльності:

—  за рахунок страхових фондів та резервів створюється депо тимчасово вільних фінансових ресурсів, які за посередництвом фінансово-кредитної системи спрямовуються у тому числі і на розвиток підприємництва. Виникає функціональний зв’язок між страхуванням та фінансовим плануванням і прогнозуванням у частині формування джерел фінансування і структури витрат на розвиток підприємницької діяльності;

— похідним чином перший функціональний зв’язок призводить до здешевлення фінансових ресурсів та визначає виникнення додаткового функціонального зв’язку між страхуванням та фінансовими стимулами;

— за рахунок розвитку страхування забезпечується формування частини централізованих фондів фінансових ресурсів шляхом оподаткування страховиків. При цьому створюється функціональний зв’язок між фінансовими нормами і нормативами та страхуванням, а також між податковими санкціями і пільгами та страхуванням;

— за рахунок страхування суб’єкти підприємницької діяльності оптимізують свої податкові платежі, що дає підстави для визначення зворотного функціонального зв’язку між страхуванням та фінансовими нормами і нормативами;

—  і, нарешті, страхування є інструментом забезпечення певної сталості фінансових результатів підприємницької діяльності, що виступає стимулом її подальшого розвитку.

Разом з тим, необхідно відмітити суттєві протиріччя у розумінні принципових засад здійснення страхового захисту підприємницьких ризиків. Ці протиріччя полягають:

— по-перше, у невідповідності правового розуміння об’єкту захисту та його дійсного змісту;

— по-друге, у невідповідності правових структурних градацій об’єкту захисту та їх теоретичних класів, що вирізняються економічною наукою;

— по третє, у недоопрацьованості правового розуміння окремих структурних градацій об’єкту захисту стосовно українського законодавства;

— по четверте, у існуванні неузгодженості категоріального осмислення об’єкту захисту та його типології.

Сукупність форм страхового захисту від підприємницького ризику є широкою і включає в себе страхування від ризику втрати прибутку, страхування інвестицій, страхування кредитів, страхування від інших фінансових втрат. Сукупність страхових ризиків є однорідною для кожної з цих форм, що дає підстави для формування на їх основі видів страхування та спорідненою для їх сукупності, на основі чого можна виокремити підгалузь страхування - страхування підприємницьких ризиків.

При цьому, страхування підприємницьких ризиків є сукупністю видів страхування, що передбачають обов’язки страховика з виплати страхового відшкодування підприємцю (страхувальнику) при настанні страхових випадків, що впливають на матеріальні, фінансові ресурси, результати підприємницької діяльності і що заподіюють втрати доходу, додаткові витрати і збитки.
Література

1.  Вітлинський В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навч.-метод.посібник для самост.вивч. дисц./ В.В. Вітлінський, П.І. Верченко. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.

2.  Гранатуров В. М. Ризики підприємницької діяльності: проблеми аналізу/ В.М. Гранатуров, О.Б.Шевчук. – К. : Зв’язок, 2000. – 152 с.

3.  Евсевлеева М.Н. Место страхования предпринимательских рисков в системе страховых отношений// Управление риском.  М., 2002.  № 2.  С.16-18.

4.  Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш, 2002. – 570 с.

5.  Кнейслер О.В. Страхування: Навчальний посібник.-Тернопіль: “Економічна думка”, 2008. – 188 с.

УДК 658.1

Ковбашин І.В.

cт. гр. ФУПФмз-52

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Кнейслер О.В.

Економічна сутність антикризового фінансового управління підприємством


Антикризове фінансове управління є спеціально організованим управлінням, спрямованим на найбільш оперативне виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для його своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєздатності окремого підприємства, недопущення його банкрутства.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності антикризового фінансового управління. Зупинимося детальніше на цьому.

Так, у праці Уткіна Е. О. [1, 12] антикризове управління визначається як управління, спрямоване на запобігання можливим серйозним ускладненням у ринковій діяльності підприємства, на забезпечення його стабільного, успішного господарювання з орієнтацією розширеного відтворення на власні накопичення.

З точки зору Грязнової А. Г. «антикризове управління – це така система управління підприємством, котра має комплексний, системний характер та спрямована на передбачення або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту» [2, 10]. Подібну концепцію антикризового управління розділяють Рамазанов С. К., Степаненко О. П., Тимашова Л. А. [3]. В основі такого визначення лежить розгляд антикризового управління як певної системи, спрямованої на нівелювання перешкод, які частіше за все виникають у зовнішньому середовищі з використанням при цьому власних ресурсів.

Туленков Н. В. вважає, що будь-яке управління організацією повинне бути антикризовим, тобто побудованим на врахуванні ризику та небезпеки кризових ситуацій [4]. Разом з тим, Коротков Е. М. наголошує, що «антикризове управління має свій предмет впливу – проблеми, реальні та очікувані фактори кризи, тобто всі прояви загострення суперечностей, які викликають загрозу їх гострого прояву» [5, 131].

У цілому слід зазначити, що в результаті проведеного аналізу економічної літератури, узагальнення підходів щодо визначення сутності та основи антикризового управління, з’ясовано, що сьогодні немає єдиної думки стосовно проблеми формування його наукової концепції. Причина цього полягає в різному розумінні дослідниками суті антикризового управління, його ролі й місця в управлінській теорії та практиці.

На сьогодні є декілька наукових підходів до визначення сутності антикризового фінансового управління. Прихильники першого наукового підходу формування сутності антикризового фінансового управління підприємством, серед яких провідні вітчизняні дослідники Терещенко О. О., Бланк І. О., вбачають у ньому складову фінансового менеджменту.

Так, Терещенко О. О. тлумачить поняття антикризового фінансового управління підприємством як застосування специфічних методів та прийомів управління фінансами, які дозволяють забезпечити безперервну діяльність підприємств на основі управління зовнішніми та внутрішніми ризиками профілактики та нейтралізації фінансової кризи [6].

Аналогічної думки дотримується Бланк І. О., який стверджує, що запобігання фінансовій кризі підприємства, ефективне її подолання і ліквідація негативних її наслідків забезпечується завдяки особливій підсистемі фінансового менеджменту, яка одержала назву «антикризове фінансового управління підприємством» і спрямована на нейтралізацію ризику його банкрутства [7, 422].

Дещо іншої думки дотримується Лігоненко Л. О., вважаючи антикризове фінансове управління підприємством підсистемою загального антикризового управління. У його розумінні «антикризове управління – це система передбачення та подолання кризових явищ, яка складається з ряду підсистем, відповідно до функціональних сфер підприємства [8]. Автор виділяє при цьому наступні підсистеми антикризового управління підприємством: антикризове операційне управління; антикризове фінансове управління; антикризовий маркетинг; антикризове управління персоналом; антикризове організаційне управління тощо».

Антикризове управління підприємством можна також розглядати як одну зі специфічних систем управління, пов’язану з управлінням господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, його фінансовою стійкістю та платоспроможністю. А, у свою чергу, антикризове фінансове управління відповідно до функціональних сфер підприємства розглядається як підсистема антикризового управління. Під іншими підсистемами антикризового управління розуміють антикризовий операційний менеджмент, антикризове управління персоналом, антикризове організаційне управління. Отже, можна спостерігати наявність двох деталізованих наукових підходів до формування сутності антикризового фінансового управління, кожний із яких є правильним за своєю суттю, оскільки формує засади антикризового фінансового управління з використанням різної послідовності виділення за ними класифікаційних ознак підсистем та управління.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити такий висновок: антикризове фінансове управління підприємством – це комплекс постійно діючих, взаємозумовлених і взаємопов’язаних складових управлінського процесу, спрямованих на запобігання, попередження та подолання фінансових криз або усунення їх негативних наслідків для підприємства за допомогою використання фінансового потенціалу підприємства.
Література

1. Уткин Э. А. Антикризисное управление / Уткин Э. А. – М. : Ассоциация авторов и издателей “Тандем” ; изд. “Экмос”, 1997. – 400 с.

2. Антикризисный менеджмент / [под ред. проф. Грязновой А.Г.] – М. : Ассоциация авторов и издателей “Тандем”; изд-во “Экмос”, 1999. – 368 с.

3. Рамазанов С. К. Технології антикризового управління / С. К. Рамазанов С. К., Степаненко О. П., Тимашова Л. А. – Луганськ : СНУ, 2004. – 191 с.

4. Туленков Н. В. Антикризисный менеджмент / Теленков Н. В. // Персонал. – 1998. – № 6. – С. 1925.

5. Коротков Э. М. Антикризисное управление / Коротков Э. М. – М. : ИНФРА–М, 2003. – 432 с.

6. Терещенко О. О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: [навч. посіб.] / О. О. Терещенко. – К. : КНЕУ, 2004. – 560 с.

7. Бланк И. А. Управление финансовыми рисками / Бланк И. А. – К. : Ника – Центр, 2005. – 600 с.

8. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством : [підручник] / Л. О. Лігоненко. – К. : КНТЕУ, 2005. – 824 с.

9. Кнейслер О.В. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – Тернопіль: “Вектор”, 2008. – 322 с.

УДК 334.722.8