Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Кігічак М. М.
Подобный материал:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   73

Кігічак М. М.

ст. гр. ФУПФзм-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Стецько М. В.

Особливості інвестиційної діяльності банків


Зміни, що відбуваються останнім часом в економіці нашої країни, кардинально впливають на напрями та темпи розвитку банківської системи. Останні роки відзначились тим, що банківський сектор набув ознак динамічної, високотехнологічної та конкурентоспроможної галузі. В умовах функціонування ринкових механізмів, діяльність банків – це багатогранний і динамічний процес, одним із напрямів якого є забезпечення інвестиційних потреб підприємницьких структур фінансовими ресурсами. Однак в сфері їхньої діяльності є багато проблем, які потребують невідкладного розв’язання.

Якщо в економічно розвинутих країнах теорія і практика інвестиційного бізнесу банків добре розроблена, то стосовно умов вітчизняної економіки вона проходить процес адаптації, який зумовлений рядом характерних відмінностей. Зокрема, в країні мають місце: нестабільна економічна та політична ситуація; критичний фінансовий стан значної кількості промислових підприємств; небезпека виникнення значних інфляційних процесів; недосконалість правової бази; відсутність розвиненої інфраструктури фондового ринку тощо. Визначення впливу зазначених особливостей на розвиток інвестиційної діяльності банків потребує не тільки поглиблених досліджень, а й розробки нових механізмів їх розв’язання.

Вивченню проблем та перспектив розвитку банківського інвестиційного бізнесу присвятили свої наукові праці О. Барановський, В. Корнєєв, О. Копилюк, Б. Луців, А. Мороз, А. Пересада, М. Савлук, А. Слєпцов, Д. Тобін, У. Шарп та ряд інших вітчизняних і зарубіжних учених. Теоретично-методичні та прикладні аспекти регіональної інвестиційної діяльності, регулювання інвестиційних процесів та формування привабливого клімату висвітлені в наукових працях таких українських вчених, як І.Алексєєв, І. Бланк, О.Василик, В. Геєць, О. Дьомін, М. Козоріз, М.Крупка, А.Кузнєцова , Л.Примостка, Т. Смовженко.

Інвестиційна діяльність є тим фактором, який суттєво впливає на розвиток економіки країни. Без інвестиційної підтримки її економіка не отримає достатньої кількості необхідних для розвитку ресурсів, що у свою чергу, негативно відобразиться і на соціальній сфері. В забезпеченні інвестиційного клімату багатьох країн світу провідну роль відіграють банки. Саме тому в сучасних економічних умовах особливого значення набуває питання інвестиційної активності вітчизняних банків.

Для забезпечення активної участі комерційних банків в економічному та соціальному розвитку країни, особливої актуальності набувають питання, пов’язані з формуванням їх інвестиційної політики та її реалізацією в реальному секторі економіки. Акумулюючи значні кошти, комерційні банки можуть задовольнити потреби позичальників у різних формах: інвестиційні кредити; участь в інноваційній діяльності управління капіталом; товарний кредит; фінансовий лізинг тощо. Наявність різних форм інвестиційної діяльності зумовлює необхідність вибору кращих варіантів забезпечення суб’єктів господарювання інвестиційними ресурсами та управляння інвестиційними процесами.

Дослідження показали, що в забезпеченні інвестиційних потреб суб’єктів господарювання банки виступають як комерційні структури, які надають послуги своїм клієнтам – вкладникам та позичальникам , одержуючи при цьому прибуток за рахунок різниці в процентах. В здійсненні інвестиційної діяльності банк виступає як посередник, який забезпечує можливість задоволення фінансових потреб позичальників з урахуванням попиту й пропозиції на фінансовий капітал. Інвестиційна діяльність комерційних банків націлена на збільшення своїх доходів, на забезпечення безперервного процесу відтворення основних фондів реального сектору економіки і, як наслідок, – на процес суспільного розвитку в цілому.

Сучасні банки в інвестиційному процесі працюють в таких трьох напрямах: обслуговування руху грошей, що належать клієнтам та призначені для інвестицій; акумуляція заощаджень та спрямування їх на ринок цінних паперів; вкладення в інвестиційні проекти як власних, так і залучених коштів. Дослідження показали, що комерційні банки України беруть участь переважно в першому напрямі. Два інших напрями не можуть повноцінно використовуватися, оскільки в країні дуже дорогі ресурси. Це в значній мірі знижує можливість їх використання в реальному секторі економіки.

Здійснення ефективної інвестиційної діяльності банків залежить від їх здатності управляти інвестиційними процесами, включаючи: здійснення аналізу і оцінку власних інвестиційних ресурсів; можливості їх раціонального використання в реальному секторі економіки; форм і термінів погашення інвестиційних кредитів тощо.

Для об’єктивної оцінки інвестиційного потенціалу банківських установ запропоновано використання трьох груп показників: показники інвестиційної можливості банків (коефіцієнт банківського інвестування економіки; коефіцієнт структурної трансформації банківського інвестування; темп зростання та темп приросту інвестиційних вкладень банків; коефіцієнт випередження та цінової еластичності банківських інвестицій; коефіцієнт локалізації інвестиційних ресурсів банків та показник середнього розміру інвестицій); показники аналізу ефективності формування і використання інвестиційних ресурсів банку (рівень осідання інвестиційних ресурсів; показник оборотності інвестиційних ресурсів; показник вилучення інвестицій; показник використання інвестиційних ресурсів; показник інвестиційної стабільності; середній термін залучення ресурсів) і показники стабільності інвестиційного потенціалу банку (частка стійких ресурсів у інвестиційному потенціалі банку; співвідношення стійких/нестабільних інвестиційних ресурсів до активів банку; питома вага нестабільних інвестиційних ресурсів в інвестиційному потенціалі банку).

Для розширення інвестиційної діяльності та для задоволення потреб клієнтів у фінансових ресурсах запропоновано направляти їх в розширення інноваційного бізнесу. Ця діяльність має бути реалізована в двох напрямах: 1) фінансування інноваційних процесів безпосередньо в банківських установах; 2) інвестування інноваційної діяльності суб’єктів реального сектору економіки шляхом надання пільгових довгострокових кредитів.

На рівні держави необхідно: застосування до банків, які здійснюють довгострокове інвестиційне кредитування, пільгових (знижених) норм обов’язкового резервування та пільгові режими оподаткування доходів від цих операцій; запровадження державного відшкодування (часткового) процентних ставок за кредитами, що спрямовуються у пріоритетні галузі економіки, та передбачення обсягів відшкодування у Державному бюджеті.
Література

1. Бардиш Г.О. Проектне фінансування: Підручник. - Л.: ЛБІ НБУ. – 2008. – 463с.

2. Борщ Л.М. Банківська система України в інвестиційній діяльності // Фінанси України. - 2009. - № 5. – С.5-12.

3. Карташян О.В. Роль кредиту в розвитку підприємницьких структур та національної економіки в цілому // Регіональна економіка (науково-практичний журнал) .- Львів, 2009, №1 (31) С. 165-170.

4. Костів М.А., Тарасенко В.А., Тарасенко С.В. Страховий захист інвестиційних ризиків. ТзОВ“Укр.агентство гуманітарних технологій”, Пріорітет. - 2007. – 236с.

5. Кузнєцова А.Я., Карпа Я.Т. Банківський сектор України як джерело фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності // Вісник НБУ. – К.: НБУ, 2009. - № 1 (95). – С.60-63.

6. Чистякова Н.М. Державне регулювання інвестиційного процесу в Україні // Фінанси України. – 2007. - № 3. – С.116-119.

УДК 330.322.01