Geum.ru

Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Кухаришин О.М.
Левіцький В. В.
Подобный материал:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   73

Кухаришин О.М.

ст. гр. ФУПCс-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Ніпіаліді О.Ю.

Кредитні спілки на фінансовому ринку України


На сьогоднішній день в Україні кредитні спілки є однією з найпоширеніших систем фінансової взаємодопомоги громадян, що ефективно розвиваються. Відповідно до Закону України “Про кредитні спілки”: Кредитна спілка – це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, профспілками їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні і наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки [1].

Кредитні спілки, як одна із форм небанківських фінансових інститутів, засвідчили свою життєздатність. На сьогодні в системі небанківських кредитних установ кредитні спілки займають ключове місце, що підтверджується такими даними: на кінець ІІ кварталу 2009 року до Державного реєстру фінансових установ було внесено інформацію про 875 небанківських кредитних установ, у тому числі про 821 кредитну спілку, 25 інших кредитних установ та 29 юридичних осіб публічного права. Обсяг загальних активів КС на кінець ІІ кварталу 2009 року склав 4618,1 млн. грн., обсяг капіталу КС на ту ж дату склав 1149,6 млн. грн. [ 3 ].

Управління кредитною спілкою здійснюється на демократичних засадах, що означає, що незалежно від моменту вступу чи розміру внеску, кожен учасник кредитівки має право одного голосу. Таким чином, забезпечується захист інтересів усіх без винятку учасників кредитівки. Кредитна спілка є відкритою організацією, в якій кожному гарантовано вільний вхід і вихід. Оскільки кредит у кредитній спілці можуть отримати лише її учасники, то можна відмітити ще одну специфічну рису кредитівки – всі її клієнти є її учасниками. Однак, незважаючи на те, що учасниками кредитівки є лише фізичні особи, підприємства також можуть отримати кредит через своїх представників, які є її членами.

Суть неприбуткової діяльності кредитної спілки полягає в тому, що кінцевою метою її діяльності є не отримання прибутку від наданих послуг, а самі послуги, що надаються членам кредитівки. Фінансовий характер діяльності кредитної спілки робить її схожими на інших учасників фінансового ринку – банки. Між цими структурами є багато як спільного, так і відмінного. Спільним є те, що і банки, і кредитні спілки на ринку діють як фінансові посередники, створені для задоволення потреб споживачів у фінансових ресурсах. Вони мають можливість акумулювати кошти від тих, хто має в даний момент їх надлишок і передавати тим, хто відчуває в них нагальну потребу.

Основними відмінностями кредитної спілки від банку є:

– кредитна спілка є неприбутковою організацією, на відміну від банку, тому прибуток, отриманий від використання внесків вкладників, значною мірою використовує на виплату винагороди вкладникам;

– вкладники КС є одночасно і її клієнтами, і власниками, тому кожен з них може брати участь в управлінні спілкою. В банківських установах управління зосереджене в руках вузького кола власників банку [ 2, 17].

З приводу конкуренції між банками та кредитними спілками, можна сказати, що вона існує в сфері залучення заощаджених коштів фізичних осіб та на ринку споживчого кредитування. У сфері бізнесового мікрокредитування, особливо в селах, кредитні спілки є чи не єдиним джерелом фінансування малих та середніх підприємств.

Отже, діяльність КС побудована на принципах демократичності та захисту інтересів вкладників, як щодо фінансового аспекту вкладу та отримання прибутку від нього, так і щодо прозорості прийняття рішень щодо діяльності кредитної спілки.
Література

1. Закон України „Про кредитні спілки” від 10.07.2003 р. № 2908-ІІІ (із змінами та доповненнями).

2. Вівчарик Н. Що таке кредитна спілка?// Газета „Прес–Центр”.– 2008.– № 46(173). – С.16–18.

3.ссылка скрыта. – офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

УДК 330.341.1

Левіцький В. В.

ст. гр. ФУПФзм-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Курант Г. Я.

Фінансове забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств України


На сучасному етапі розвитку нашої країни тільки інноваційно орієнтована економіка здатна забезпечити випереджаючі темпи зростання. З огляду на сказане, актуальними питаннями економічної політики держави є структурна перебудова і модернізація промисловості та розвиток інноваційної моделі економічного зростання.

Аналіз господарської практики свідчить, що сучасні темпи здійснення інноваційної діяльності в Україні є вкрай незадовільними. Незважаючи на те, що впровадження інновацій на промислових підприємствах є одним із способів удосконалення структури виробництва, підтримки високих темпів розвитку і рівня прибутковості, інновації досі не стали належним засобом підвищення конкурентоспроможності.

Питанням розкриття суті фінансового забезпечення, дослідження різних підходів до підвищення ефективності фінансування інноваційної діяльності, виявлення та використання резервів для реалізації інноваційної діяльності, економічним обґрунтуванням інноваційних проектів, з’ясуванням причин виникнення негативних тенденцій в здійсненні інноваційної діяльності присвячена чимала кількість робіт зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів: В.Александрової, І.Алексєєва, О.Амоші, Ю.Бажала, І.Балабанова, О.Васюренко, О.Василика, А.Васильєва, А.Гальчинського, М.Козоріз, М.Крупки, С.Кравченко, Д.Кокуріна, А.Кузнєцової, Н.Лапіна, О.Лапко, І.Луніної, Я.Лудченко, І.Лютого, О.Мотовилова, С.Науменкової, С.Онишко, А.Пересади, А.Пригожина, А.Савчука, М.Туган-Барановського, Л.Федулової, Р.Фатхудінова, М.Чухрай, Й.Шумпетера, Ю.Яковця, А.Яковлєва та ін.

Незважаючи на те, що наукові напрацювання за даною тематикою є досить значними, існують питання, котрі залишаються недостатньо розробленими як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Це питання, пов’язані із раціональним використанням власних інвестиційних ресурсів, побудовою методичних підходів до оцінки ефективності інноваційних проектів у випадку фінансування власними та запозиченими коштами, мінімізацією впливу ризиків на результати інноваційних проектів, посиленням регуляторного впливу держави на інноваційну діяльність підприємств.

Наведені міркування свідчать про актуальність та важливість обраного напряму дослідження і зумовили вибір теми, окреслили об’єкт і предмет, визначили мету та завдання дослідження.

Метою роботи є подальший розвиток теоретичних положень, розробка методичних підходів та практичних рекомендацій щодо удосконалення фінансового забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств.

На основі аналізу існуючих підходів уточнено визначення поняття “фінансового забезпечення інноваційної діяльності” як комплексу методів та важелів впливу на інноваційну діяльність, який реалізується у різних формах через відповідну систему фінансування.

Особливістю інноваційної діяльності є використання значної кількості джерел фінансування. Для удосконалення процесів формування структури джерел фінансування інноваційної діяльності запропоновано класифікацію джерел фінансового забезпечення за стадіями інноваційного процесу, відношенням до власності та економічною суттю.

У результаті проведеного аналізу стану інноваційної діяльності промислових підприємств України та її фінансового забезпечення визначено низку проблем і запропоновано шляхи їх вирішення в частині: а) підвищення ролі банківського фінансування; б) залучення іноземних інвестицій, котре могло б здійснюватися за напрямками покращення загальних умов для інвестицій в економіку України; в) розробки єдиних критеріїв оцінки інвестиційної привабливості інноваційних програм та проектів; г) використання венчурного капіталу як альтернативного джерела фінансування інноваційної діяльності.

Обсяги фінансування у сфері інноваційної діяльності не відповідають загальносвітовим нормам через постійний дефіцит фінансових ресурсів. Джерелами фінансування інноваційної діяльності, які становлять найбільшу питому вагу в структурі джерел фінансування промислових підприємств України, є власні кошти підприємств, запозичені кошти та державне фінансування, причому основним механізмом фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств України є самофінансування.

Сучасна амортизаційна політика в Україні негативно впливає на привабливість інноваційних проектів, оскільки амортизаційні відрахування використовуються як джерело розширеного відтворення не в повній мірі або використовуються взагалі не за призначенням.

Проведений аналіз існуючої державної політики регулювання і стимулювання ринку інновацій, а також загальних тенденцій у державному фінансуванні інноваційної діяльності дозволив сформулювати нові напрями регуляторної політики в частині прийняття раціональних державних рішень стосовно фінансування пріоритетних напрямів інноваційного розвитку країни, використання інструментів стимулюючого характеру, формування відповідної нормативно-правової бази, розвитку відповідних організаційних форм інтеграції науки і виробництва, а також малого інноваційного підприємництва.

Важливу роль у забезпеченні фінансовими ресурсами інноваційної діяльності промислових підприємств, повинно відігравати банківське кредитування.

Важливим фактором, який необхідно враховувати при оцінці ефективності інноваційних процесів є ризики, які є невіддільною частиною інноваційного процесу. В роботі запропоновано метод мінімізації ризику перевиробництва інноваційної продукції, який ґрунтується на удосконаленні розрахунку точки беззбитковості та дозволяє мінімізувати вплив ризику помилкової оцінки споживчого ринку шляхом включення можливих збитків від перевиробництва інноваційної продукції у рентабельність продукції. Зокрема, розраховано мінімальну рентабельність інноваційної продукції, яка забезпечує прибутковість виробництва.

Доведено, що диверсифікація інвестицій у інноваційні проекти по випуску різних видів інноваційної продукції дозволяє виробнику забезпечувати перехресне фінансування випуску тимчасово збиткових видів продукції за рахунок прибуткових, тим самим даючи можливість побудови прибуткового в цілому виробництва.

Література


1. Белз О. Економічна оцінка ефективності інвестиційних проектів // Вісник Львів. Ун-ту. - Серія екон., 2009. Вип. 33. - С.184-192.

2. Дмитренко М.А. Роль держави у підтримці та стимулюванні інноваційної діяльності // Вісник Української академій банківської справи. - 2008. - № 1(14). - С.77-81.

3. Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” № 991-XIV від 16.07.99 // ВВР. - 1999. - № 40. - С.363.

4. Зимовець В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку економіки // Економіка України, 2008. - №11. - С.9-17.

5. Іщук С.О. Напрями і тенденції інноваційного розвитку промислового виробництва // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми управління ефективністю інновацій в регіоні (Збірник наукових праць).- Львів, 2008. - № 1. - С.207-214.

6. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збірник / Держкомстат. - К, 2009. - С.181.

УДК 336.76