Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материала

Документы

Содержание Кругленко С.О. Кузема О.С.

Подобный материал:

• Актуальні проблеми реформування сучасної початкової школи, 129.26kb.
• Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки України на сучасному етапі”, 53.27kb.
• Рвв кгу, 2011. Вип. 32. Ч. 236 с вошли следующие публикации участников научно-практического, 2287.5kb.
• План проведення наукових та науково-практичних конференцій в Одеському державному екологічному, 16.29kb.
• 10. Проект Стратегії національної екологічної політики на період до 2020 року, 882.25kb.
• Навчально-методичне забезпечення вивчення природничо-наукових дисциплін в педагогічних, 67.59kb.
• Актуальні проблеми універсальної етики, 111.83kb.
• Актуальні проблеми економічних коливань в україні. Анотація, 133.75kb.
• Предмет І методи економічної теорії, 205.08kb.
• Cписок літератури обмінного фонду наукової бібліотеки Черкаського національного університету, 591.83kb.

Кругленко С.О.

cт. гр. ФСГзм-52

Науковий керівник

д. е. н., професор

Алексеєнко Л. М.

Практика та управління кредитними ризиками

Банківська діяльність характеризується підвищеними ризиками, тому значна увага приділяється вивченню ризикових сфер і основних видів ризиків, пошуку ефективних методів моніторингу, оцінки та контролю банківських ризиків, а також створенню відповідних систем управління. В світовій теорії і практиці проблеми регулювання кредитних ризиків банку інтенсивно досліджуються науковцями і розглядаються в працях П. Роуза, Дж. Сінкі, А. Мороза, Л. Примостки, О. Кириченка, С. Козьменка, І. Сала, В. Коваленко, О. Васюренка, О. Лаврушина та ін.

Банківські ризики, перш за все пов'язують з фінансовими втратами, що виникають у випадку їх реалізації. Провідним принципом у роботі банків є прагнення до одержання якомога більшого прибутку, що обмежується ймовірністю зазнати збитків: чим більший ризик, тим більше шансів отримати прибутки (або зазнати збитків). Іншими словами, ризик – це вартісне вираження ймовірної події, що веде до отримання додаткових прибутків або несення незапланованих втрат. Вважаємо, що на збільшення рівня ризику можуть впливати такі фактори: неочікувані зміни обставин; необхідність вирішення завдань, які не відповідають компетенції або досвіду менеджерів банку; зволікання з прийняттям рішення щодо впровадження певних заходів, спрямованих на мінімізацію ризику; неправильно визначений метод управління ризиком тощо.

З точки зору можливості оцінки банківські ризики можна поділити на дві категорії: ризики, що піддаються кількісній оцінці — фінансові; ризики, що не піддаються кількісній оцінці — функціональні та зовнішні ризики [1]. Менеджмент банку має розробити власну нормативну базу щодо управління додатково визначеними категоріями ризиків з урахуванням положень Базельського комітету з банківського нагляду та Стандартів корпоративного управління.

Особливої уваги заслуговує формування та розвиток системи управління ризиками. Керівництво банку відповідно зможе виявити, оцінити, локалізувати та проконтролювати той чи інший ризик. У процесі ризик-менеджменту банк має застосовувати різні методи їх мінімізації, вдосконалювати відомі та шукати нові підходи до вирішення проблем ризикованості банківської діяльності. У випадку, коли на ризики неможливо вплинути, то вони оцінюються й беруться до уваги під час розрахунків загального рівня ризикованості банку.

Важливим моментом управління ризиками є кількісне оцінювання рівня ризику, яке має включати оцінювання реального ризику, а також встановлення меж допустимого ризику для окремих банківських операцій, організаційних підрозділів і фінансової установи в цілому [2, с. 110]. Українські банки також приділяють увагу сучасним методам оцінки кредитного ризику. Одним з найпоширеніших інструментів стали скорингові карти, які використовують вітчизняними банками при розгляді справ фізичних осіб.

Дослідження дозволило встановити, що основну частину банківського кредитного портфеля становлять позички приватним організаціям, а кредитування є основним напрямком бізнесу банків. Найпоширенішим у практиці ыноземних і вітчизняних банків методом оцінки кредитного ризику по компаніях-позичальникам є оцінка їхньої кредитоспроможності, що припускає ретельний відбір потенційних позичальників. Аналіз групи банків показав, що найбільша увага приділяється всебічному й повному аналізу фінансового становища, прозорості бізнесу позичальника, здатності погашати кредит і наявності ліквідного забезпечення. Акцентовано увагу на проведенні наступних етапів аналізу:

1. Аналіз фінансового становища позичальника. З метою визначення фінансового становища корпоративного позичальника виробляється кількісна і якісна оцінка впливу факторів ризику по наступних чотирьох групах: фактори ризику, пов’язані з якістю структури балансу корпоративного позичальника; фактори ризику, пов’язані з ефективністю виробничої діяльності корпоративного позичальника; фактори ризику, пов'зані з ефективністю керування корпоративного позичальника; фактори ризику, пов'язані з позицією корпоративного позичальника на ринку й у галузі.

2. Аналіз джерел погашення позички з побудовою грошових потоків позичальника.

3. Аналіз забезпечення, надаваного позичальником, на основі прийнятих материнським банком коефіцієнтів співвідношення суми кредиту й ринкової вартості забезпечення LVR (loan to value ratіo).

Попередження кредитних ризиків, визначення методів і інструментів їх мінімізації сприятиме стабільності банківської системи.

Література

1. Кириченко О. Управління ризиками у сфері банківського споживчого кредитування / О. Кириченко, Л. Патєрікіна // Банківська справа. – 2008. – № 6. – C.  25–29.

2. Нідзельська І. А. Кредитні ризики та їх наслідки для банківської системи України / І. А. Нідзельська // Фінанси України. – 2009. – № 8. – С. 102–117.

УДК 336.221.24

Кузема О.С.

ст. гр. ФУПФзмкр-53

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Безгубенко Л.М.

Проблеми фінансового забезпечення неурядових організацій

Суспільно-політичні зрушення та економічні реформи 90-х років XX — початку XXI століття, закцентували увагу науковців на дослідженні проблем громадянського суспільства.

Проблеми теоретико-методологічних й практичних аспектів функціонування неприбуткових організацій (НУО) найповніше представлені у роботах таких вітчизняних науковців і практиків, як: В.Баркова, В.Денисенко, В.Шинкарук,

Ф.Кирилюк, Т.Коришов, Ф.Рудич, Ю.Теплицький, В.Трипольський, Г.Щедрова. Серед зарубіжних вчених слід відзначити праці Н.Боржелі, К.Ньюмана, М.Кляйнберга, Х.Саймона, C.Фішера.

Зважаючи на некомерційну основу функціонування НУО, проблема їх фінансового забезпечення не отримала належного висвітлення в наукових роботах вітчизняних дослідників.

Разом з тим, прийняття обґрунтованих фінансових рішень в умовах беззаперечного зростання ролі неприбуткового сектора потребує формування достатнього фінансового забезпечення та ефективного управління фінансовими ресурсами.

Визначення шляхів можливого фінансування НУО базуються на зовнішніх програмах фінансування та проектно-орієнтованій діяльності, яка залежить від напрямків та пріоритетів програмних продуктів міжнародних організацій та фондів.

Вітчизняні НУО все ще не готові відмовлятись від коштів міжнародних донорів як джерела фінансових ресурсів. Залежність від фінансування міжнародними донорами, не є критичною, але все ж досить суттєвою, важливою і переважною.

Вітчизняні НУО, які здійснюють діяльність за рахунок постійного залучення додаткових ресурсів, стурбовані оцінкою того, яким чином, використовуючи мінімальний обсяг фінансових ресурсів, досягти максимально прийнятного результату і звести ризик до найменшого рівня.

Більшість НУО намагаються заповнити ті ніші, в яких держава більше не надає послуги, за які вона несла відповідальність раніше та які сьогодні не фінансує, а бізнес не бачить сенсу здійснювати інвестування в неприбуткові проекти.

Активне залучення фінансових ресурсів НУО заслуговує на похвалу. Однак вимагає невідкладного вирішення проблема низького рівня знань та практичних навичок персоналу, необхідних для виконання такої роботи.

Для забезпечення фінансової стабільності НУО залишається актуальним проблема диверсифікації джерел фінансування.

Існує багато прикладів залучення місцевих ресурсів ОГС в регіонах: приватні пожертви у відповідь на заклики до надання адресної допомоги, приватні пожертви за власним бажанням допомогти (переважно дітям), надання негрошової допомоги в організації, членські внески, благодійні програми бізнесу.

Орієнтація неурядових організацій на залучення місцевих ресурсів з різних джерел підсилює значимість проектного менеджменту як складової частини фінансового менеджменту НУО.

Перспективним джерелом фінансового забезпечення є отримання НУО доходу від плати за послуги, однак заважає складна звітність та законодавчо-нормативна неврегульованість.

Визначення шляхів ефективного використання наявних форм фінансового забезпечення діяльності НУО, зростання фінансової спроможності, зміцнення сталості організацій, розширення можливостей застосування інших інструментів за рахунок створення мереж НУО, проектів мереж НУО, коаліцій організацій громадянського суспільства, участі в програмах корпоративної соціальної відповідальності є найважливішими складовими досягнення ефективності їх фінансового менеджменту.

Серед основних джерел, з яких неурядові організації планують отримати фінансові ресурси у майбутньому виокремлюють місцевий бізнес, програми міжнародних корпорацій та програми КСВ (корпоративної соціальної відповідальності).

УДК 368.9