Geum.ru

Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Управління грошовими активами
Микуляк Ю. Ю.
Подобный материал:
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   73

Управління грошовими активами


У ринковій економіці постійний кругообіг коштів як в межах окремого підприємства, так і в масштабах економіки в цілому є об'єктивною умовою їх життєздатності. Складовою цього кругообігу виступають грошові надходження і грошові витрати суб'єктів господарювання. Грошовий обіг відображає відносини між учасниками процесу виробництва, розподілу, споживання, а тому має свої специфічні важелі впливу на хід та результати виробничо-господарської діяльності підприємства.

У ринкових умовах поява терміну «грошовий потік» поряд з існуванням категорії коштів є цілком виправданою. Адже термін «грошовий потік» розкриває динамізм підприємницької діяльності, де грошові надходження й витрачання мають постійний характер, ідуть безперервними потоками. Тільки в балансі підприємства його кошти показані на певну дату.

В. М. Суторміна вважає, що фінансовий аналіз визначає грошові потоки як кошти, які одержує підприємство в результаті підприємницької діяльності. М. А. Поукок і А. X. Тейлор зазначають, що термін «грошовий потік» означає «... усі кошти, що надходять у розпорядження підприємства і доступні для використання протягом періоду часу». Крім того, загальноприйнятим чинником економічного життя, підкреслюють вони, є те, що «... якщо підприємство має намір «залишитися в бізнесі», воно повинно безперервно здійснювати продаж і покривати витрати. Тому має існувати безперервний потік і інших матеріальних цінностей у бізнесі з нього»[1].

На сьогодні в Україні під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Однак, на наш погляд, більш змістовним та точним визначенням цієї категорії є таке, за яким грошовий потік являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються господарською діяльністю підприємства [2].

Також, грошовий потік можна визначити як сукупність послідовно розподілених у часі подій, які пов’язані із відособленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових коштів у зв’язку з виконанням договірних зобов’язань між економічними агентами (суб’єктами господарювання, державою, домогосподарствами, міжнародними організаціями).

У зарубіжних та вітчизняних джерелах немає єдиного визначення грошового потоку. Адже вжитий відокремлено і без певних характеристик цей термін не має значного змістовного навантаження. У зв'язку з цим розрізняють різні види грошових потоків залежно від тих чи інших аналітичних потреб.

Управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства. Цьому сприяє скорочення тривалості виробничого і фінансового циклів, що досягається в процесі результативного управління грошовими потоками, а також зниження потреби в капіталі, що обслуговує господарську діяльність підприємства. Прискорюючи за рахунок ефективного управління грошовими потоками оборот капіталу, підприємство забезпечує ріст суми генерованого у часі прибутку.

Управління грошовими потоками необхідно розглядати як послідовний процес постановки завдань та їх виконання, який включає реалізацію таких функціональних етапів:

— планування та прогнозування грошових потоків і складання відповідних внутрішніх фінансових документів (бюджет грошових потоків, а також плановий звіт про рух грошових коштів, платіжний календар та ін.);

— імплементація бюджету грошових потоків як невід’ємної складової системи бюджетів на підприємстві;

— фінансовий контролінг виконання бюджету грошових потоків та планових показників Звіту про рух грошових коштів;

— здійснення коригування планових величин відповідно до зміни зовнішніх та внутрішніх умов реалізації плану [3].

На кожному із визначених етапів використовуються специфічні методи управління, які відповідають потребам відповідного етапу.

Організація моделі управління грошовими потоками здійснюється із дотриманням сукупності певних принципів, основними з яких є наступні: інформаційна достовірність, яка передбачає своєчасне та повне представлення фінансової інформації, структурованої відповідно до потреб моделі; збалансованість – обґрунтоване використання для потреб управління грошовими потоками критеріїв та методів групування, зведення та узагальнення грошових потоків суб'єкта господарювання; ефективність - визначення оптимального рівня розподілу грошових коштів у просторі та часі з метою мінімізації затрат на досягнення необхідного ефекту (наприклад, підтримання визначеного рівня ліквідності); та інші принципи, які визначаються специфікою умов господарювання конкретного підприємств [4].
Література

1. Білик М. Д., Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька II. Ю. Б-61 Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. - 592 с.

2. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — Т. 2. — К.: «Ника-Центр»; «Эльга», 2000. - С. 512.

3. f.ua/book/52/3777.phpl

4. od.com/fin_men/F4441E807778AF78C2256BD50055BB59.phpl

УДК 658.1

Микуляк Ю. Ю.

ст. гр. ФУПФзм – 51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Собко О.М.

Економічна сутність та понятійна визначеність антикризового фінансового управління


Фінансова криза, якою охоплено багато вітчизняних підприємств, значною мірою зумовлена низьким рівнем менеджменту, зокрема відсутністю антикризового управління на даних господарюючих суб’єктах. Водночас у провідних фірмах Західної Європи, США, Японії та інших розвинутих країн діють досить ефективні системи антикризового менеджменту, які відіграють роль мозкових центрів підприємств. Така ситуація спричинена, перш за все, розбіжностями категоріального апарату та різностороннім трактуванням процесу антикризового управління.

Варто зазначити, що значна кількість російських та українських науковців, праці яких присвячені згаданій проблематиці, звужують поняття антикризового менеджменту до проблем банкрутства підприємства, його санації та реструктуризації.

Так, Г. Базаров, С. Бєляєв, Л. Бєлих та В. Кошкін розуміють антикризове управління як “сукупність форм та методів реалізації антикризових процедур відповідно до конкретного підприємства-боржника” [3, с. 19].

І. Булєєв та Н. Брюховецька під антикризовим фінансовим управлінням на підприємстві розуміють “мікроекономічну категорію, що відображає виробничі відносини, що мають місце на підприємстві під час його оздоровлення чи ліквідації” [4, с. 9].

Протилежний підхід до розуміння даного поняття має Е. Уткін, який підкреслює, що “головне в антикризовому управлінні - забезпечення умов, коли фінансові ускладнення не можуть мати постійний та стабільний характер. Мови щодо банкрутства за такого підходу не повинно бути, адже має бути налагоджено управлінський механізм усунення проблем, що виникають, до того, як вони набули необоротний характер” [7, с. 206].

А. Грязнова зазначає, що “антикризове управління - це така система управління підприємством, яка має комплексний характер та спрямована на уникнення або ліквідацію небажаних для бізнесу явищ через використання усього потенціалу сучасного менеджменту, розробки та реалізацій на підприємстві спеціальної програми, що має стратегічний характер, та дозволяє ліквідувати тимчасові ускладнення, зберегти та примножити ринкові позиції за будь-яких обставин, при використанні в основному власних ресурсів” [2, с. 7-8].

Л. Ситник антикризове фінансове управління ідентифікує як “здатність до розробки оптимальних шляхів виходу з кризової ситуації, визначення пріоритетних цінностей підприємства в умовах кризи, координації діяльності підприємства та його робітників по запобіганню кризи, досягнення ефективності їх праці в екстремальних умовах” [6, с.22].

На думку Е. Короткова та А. Бєляєва “ антикризове управління - це управління, в якому поставлено визначеним чином передбачення загрози кризи, аналіз її симптомів, заходів щодо зниження негативних наслідків кризи та використання її факторів для подальшого розвитку” [1, с. 128].

Ми поділяємо думку тих науковців, які вважають ключовим моментом антикризового управління саме попередження кризових ситуацій, та переконані, що будь-яке управління має бути антикризовим.

Аналіз наведених підходів та характеристик дозволяє узагальнено визначити антикризове управління підприємством як управління, яке спроможне не допустити або попередити кризові ситуації в фінансово-господарській діяльності, а у випадку виникнення кризи пом’якшити її наслідки та вивести з кризового стану з мінімальними втратами. На нашу думку, управління є антикризовим на всіх етапах функціонування і розвитку підприємства, а вміння передбачити, розпізнавати кризу, що наближається, повинно визначати ефективність управлінських рішень. Саме тому антикризове управління можна трактувати як систему управлінських заходів і рішень з діагностики, попередження, нейтралізації і подолання кризових явищ і їхніх причин на всіх етапах життєвого циклу суб’єкта господарювання.

Переконані, що таке визначення антикризового управління дозволить на більш науково обґрунтованому рівні вирішувати непередбачувані ситуації та приймати управлінські рішення, які на визначений період можуть змінити цілі діяльності господарюючого суб’єкта відповідно до антикризових пріоритетів.
Література

1. Антикризисное управление./ Под ред. Э.М. Короткова. – М.:ИНФРА-М, 2000. – 432 с.

2. Антикризисный менеджмент / А.Г. Грязнова, М.А. Федотова, А.Н. Мыринюк и др.; Под ред. А.Г. Грязновой; Ассоц. авт. и изд. "ТАНДЕМ". – М.: ЭКМОС, 1999. – 368 с.

3. Базаров Г.З., Беляев С.Г., Белых Л.П. и др. Теория и практика антикризисного управления: Учебник для вузов / Под ред. С.Г. Беляева и В.И. Кошкина. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. – 468 с.

4. Булеев И.П., Брюховецкая Н.Е. Антикризисное управление предприятием. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. – 234 с.

5. Терещенко О.О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: Монографія. – К. КНЕУ, 2004. – 268 с.

6. Ситник Л.С. Органiзацiйно-економiчний механiзм антикризового управлiння пiдприємством / Л. С. Ситник; НАН України; Iн-т економiки пром-стi. – Донецьк: IЕП НАН України, 2000. – 504 с.

7. Уткин Э.А. Антикризисное управление. М.: ЭКМОС, 1997. – 400 с.

УДК 336.73