Geum.ru

Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Мироненко О.П.
Мігалі Р. І. ст.гр. ФУПФзм-52 Науковий керівник к.е.н., доцент Вовна Н.І. Управління фінансуванням підприємств
Подобный материал:
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   73

Мироненко О.П.

ст.гр. ФУПФм-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Таранов І.М.

Кредитні спілки на ринку фінансових послуг України: проблеми становлення та пріоритети розвитку


В умовах розвитку економіки України особливого значення набуває процес становлення кредитних спілок. Кредитні спілки поступово займають належне місце у фінансово-кредитній системі країни. Однак їх розвиток супроводжується певними проблемами та окремими негативними моментами. Зокрема, недостатнє розуміння в суспільстві особливої неприбуткової кооперативної природи кредитних спілок призводить до відходу від класичних міжнародних принципів діяльності кредитних спілок. Це, в свою чергу, веде до значних деформацій як економічного, так і соціального характеру розвитку кредитних спілок. У зв’язку з цим виникає необхідність глибокого дослідження теоретичних і практичних засад діяльності та становлення кредитних спілок в Україні в сучасних ринкових умовах з метою удосконалення існуючих та визначення нових напрямів, шляхів і конкретних засобів підвищення ефективності їх функціонування.

Фінансові посередники відіграють важливу роль у фінансуванні фондового ринку промислово розвинених країн. Фінансові посередники виступають у ролі інвестиційно-кредитних інституцій, що нагромаджують кошти індивідуальних інвесторів для використання їх при інвестуванні чи кредитуванні. Глава 35 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 р. № 436–IV „Особливості правового регулювання фінансової діяльності” визначила, що фінансовим посередництвом є діяльність, пов’язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюють банки та інші фінансово-кредитні установи та організації.

Фінансовий ринок України знаходиться в стадії формування. Він ще не має всього розмаїття форм фінансових посередників, які є в розвинутих країнах. Існуючі в Україні фінансові установи: комерційні банки, страхові та інвестиційні компанії, пенсійні фонди, довірчі товариства та інші не користуються особливим довір’ям та не задовольняють існуючі потреби у фінансових послугах.

Перелічені фінансові установи не задовольняють потреб населення на належному рівні, не дають можливості приймати участь в управлінні установою, та претендувати на додаткову винагороду за результатами діяльності за звітній період. У зв’язку з цим кредитні спілки можуть успішно працювати на цьому ринку. Кредитні спілки та комерційні банки в розвинутих країнах є конкурентами, в Україні ж, кредитні спілки є "союзниками банкірів", що повинно дати якісно новий підхід до надання фінансових послуг. Банки надають послуги, як правило, юридичним особам, кредитні спілки – фізичним. Вони працюють у різних секторах фінансового ринку хоча роблять одну роботу – забезпечують фінансовими ресурсами позичальників, дають можливість розміщення тимчасово вільних коштів, а кредитні спілки ще й додатковий соціальний захист своїм членам.

Слід відзначити, що для того, щоб кредитні спілки України змогли зайняти належне місце серед суб’єктів фінансового ринку та найкращим чином задовольняти потреби населення у фінансових послугах, необхідно завершити формування законодавчо-нормативного середовища для їх діяльності. Тільки в цьому випадку кредитні спілки зможуть стати повноправними суб’єктами ринку фінансових послуг, якими вони є в інших країнах.

Процеси ринкової трансформації секторів української економіки зумовлюють потребу ґрунтовних досліджень світового досвіду діяльності кооперативних організацій, які в нинішніх умовах виконують специфічну соціально-економічну роль, пов’язану із забезпеченням своїх членів необхідними послугами на неприбуткових засадах. Це суттєво послаблює окремі негативні аспекти ринкових відносин і підвищує соціальну спрямованість та ефективність ринкової економіки. Кооперативні організації є важливою складовою ринкових систем більшості країн світу. Тоді, як актуальність їх розвитку в Україні недооцінюється, а проблеми, пов’язані з розробленням шляхів розвитку кредитної кооперації, є вельми важливими і потребують невідкладного розв’язання. Крім того, надзвичайне значення має усвідомлення необхідності відродження і збереження унікальності соціально-економічної природи кооперативних організацій та запобігання переродженню їх у псевдокооперативні форми під час трансформаційних процесів, що відбуваються у кооперативному секторі світової економіки в умовах глобалізації.

УДК 658.14

Мігалі Р. І.

ст.гр. ФУПФзм-52

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Вовна Н.І.

Управління фінансуванням підприємств


Однією із аксіом сучасної підприємницької діяльності є осмислення того, що капітал – важлива компонента успіху будь-якого бізнесу, який орієнтований на довгострокове економічне зростання. Тому безумовної уваги керівників підприємств потребують питання розробки та реалізації ефективної стратегії фінансування підприємницької діяльності, в якій центральне місце посідає проблема ефективного управління формуванням і функціонуванням капіталу.

Сьогодні проблеми фінансування актуальні для кожного суб’єкта господарювання. Підприємство має внутрішні джерела фінансових ресурсів, але їх недостатньо для інноваційного розвитку і тому постійно постають питання узгодження економічних інтересів учасників виробничого процесу та перспектив підприємства. Фінансування підприємств в умовах ринкових відносин ускладнюється низкою чинників, серед яких:

— дефіцит власних фінансових засобів у структурі фінансових ресурсів підприємства;

— недостатність інвестицій, зумовлена економічною, політичною нестабільністю в суспільстві;

— недосконалість нормативно-правової бази, що регулює процес створення та функціонування підприємств;

— відсутність розвиненого і ліквідного вторинного ринку цінних паперів;

— нерозвиненість інституту андерайтерів, що забезпечують розміщення випуску акцій на ринку на професійній основі;

— недостатня відкритість інформації про фінансовий стан діючих підприємств.

Наріжним каменем у питанні фінансування підприємств України стала світова фінансова криза, яка ще більш ускладнила і без того скрутне фінансове становище більшості українських підприємств.

Одним з найважливіших і найскладніших питань у процесі забезпечення підприємства фінансовими ресурсами є визначення оптимальної структури капіталу, яка б забезпечувала найефективнішу пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та фінансової стійкості, тобто максимізувала ринкову вартість підприємства.

Даним питанням присвятили свої наукові праці ряд зарубіжних та вітчизняних вчених, зокрема: Бланк І.О., Кірейцева Г.Г., Поддєрогін А.М., Терещенко О.О., Баліцька В.В, Тарасенко Н.В. та ін.

За умов ринкової трансформації національної економіки суб’єктам господарської діяльності доводиться вирішувати багато проблем, долати чимало перешкод і суперечностей, планувати і прогнозувати власну поведінку, ні на мить не забуваючи про зовнішні чинники. Щоразу вагомішим у формуванні власної стратегії фінансової діяльності підприємства стає фінансування процесу господарювання.

В умовах ринкової економіки для підприємств усіх форм власності й організаційно-правового статусу основними джерелами формування фінансового капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові.

До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства, а саме: прибуток, амортизаційні відрахування, індексація основних фондів. Зовнішніми джерелами формування власного є: по-перше, кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку; по-друге, кошти, що формуються у порядку розподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави. У ринковій економіці найбільше значення мають джерела фінансових ресурсів, що мобілізуються за рахунок можливостей фінансового ринку (кошти, що надходять за рахунок випуску (емісії) акцій).

Власні фінансові ресурси мають велике значення для стійкого фінансового забезпечення. Якщо їхня частка значна, то в кредиторів і інвесторів є впевненість у поверненні своїх вкладень, оскільки меншає фінансовий ризик. Але, як показує практика, ефективність використання позикових фінансових ресурсів вища, ніж ефективність використання власних. Це пояснюється рядом причин: позикові кошти беруть із визначеною метою і сам факт їх одержання стимулює позичальника до досягнення своєї мети і повернення боргу; позикові кошти беруть під певний відсоток, що підвищує відповідальність перед кредитором за повернення боргу; якщо кредитором є банк, то він може контролювати витрачання позикових коштів на визначену мету, тощо.

Отже, окрім власних джерел, позикові кошти відіграють суттєву роль. Джерелами формування позикового капіталу можуть бути: довгострокові і короткострокові банківські кредити і комерційні кредити, облігаційні позики, фінансовий лізинг і кредиторська заборгованість. Позиковий капітал створює можливості для підприємства до розширення і оновлення виробництва. Проте, висока питома вага позикових коштів ускладнює фінансову діяльність та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально продумувати доцільність запозичення додаткових фінансових ресурсів.

Проведений аналіз пасиву балансу вітчизняних підприємств протягом досліджуваних років (2006 р. – 2008 р.) показав, що його зростання відбулося як за рахунок власного, так і позикового капіталу. Проте в структурі джерел фінансування протягом 2006 – 2008 р. суттєвих змін не відбулося. Питома вага власного капіталу в загальній вартості майна підприємств дещо зменшилась (на 1,3%). Тобто, позиковий капітал зростає швидшими темпами ніж власний. Це свідчить про те, що більшість підприємств усвідомили важливість позикового капіталу в розвитку їх господарської діяльності, а також можливе пом’якшення умов кредитування на фінансовому ринку України за внаслідок високої конкуренції на ньому за 2008 р.

Покращення технічного потенціалу можливе за рахунок нагромадження певної частки фінансових ресурсів для заміщення виведених основних засобів з виробничого процесу в першу чергу за рахунок амортизаційних відрахувань, оскільки амортизація є власним джерелом фінансових ресурсів. Для цього підприємствам необхідно вибрати такий метод нарахування амортизації, який би дав змогу інтенсивніше покрити витрати на придбання основних засобів, ремонт та реконструкцію, а також сприяти як простому так і розширеному відтворенню.

На перспективу підприємствам слід зробити акцент на емісії і відкритому розміщенні акцій. Максимізація власного капіталу дасть можливість заручитись довірою кредиторів та інвесторів та отриманні нових джерел фінансування.
Література

1. Білик М.Д. Фінансове планування на підприємствах в сучасних умовах // Фінанси України – 2006. – № 4. – С. 133-141.

2. Булгак Т.А. Сутність фінансового стану підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 9. – С. – 92 – 100.

3. Горбань А. А. Шляхи вдосконалення управління фінансовими ресурсами підприємства // Держава та регіони. – 2006 - № 6 – С.346 – 348.

4. Музиченко М.О. Методи оптимізації структури фінансових ресурсів // Економіка АПК. – 2007. - № 9. – С. 63-67.

5. Терещенко.О.О. Фінансування підприємств в Україні: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення // Економіка України. – 2002. – № 1 – С. 10-16.

6. Товт Т. Й. Особливості фінансування інвестиційної діяльності підприємств в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - № 3 – С.141 – 149.

7. Фінанси підприємств: навч. посіб. / За ред. А.М. Поддєрьогін. – К.:КНЕУ, 2008 – 552 с.

УДК 658.5