Миколаївський комплекс Новітні наукові дослідження держави І права 2011 Том 1 Збірник наукових праць Миколаїв
| Вид материала | Документы |
- Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії та 15-річчю, 4594.24kb.
- Реферат циклу наукових праць к е. н. Яроцької Ольги Валентинівни, 132.07kb.
- Правила представлення рукописів в міжнародний збірник наукових праць Луцького національного, 74.13kb.
- Пазенок В. С. (голова), 3046.08kb.
- Пазенок В. С. (голова), 3127.16kb.
- Й суд миколаївської області управління юстиції в миколаївській області визначальні, 11872.54kb.
- Програма для вступних випробувань з основ держави І права, 143.86kb.
- Ають до приймальної комісії університету разом з необхідними документами, передбаченими, 438.7kb.
- Гнибіденко І. Ф., Жуков В.І., Лукашевич М. П., Маршавін Ю. М., Туленков, 1563.21kb.
- Вської області управління юстиції в миколаївській області право XXI століття: становлення, 8979.09kb.
Південний регіональний центр Національної академії правових наук України
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет «Одеська юридична академія»
Миколаївський комплекс
Новітні наукові дослідження держави і права – 2011
Том 1
Збірник наукових праць
Миколаїв
Іліон
2011
УДК 340.12:001.891
ББК 67.0
Н73
Редакційна колегія:
Президент Національного університету «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, Заслужений юрист України Ківалов С.В. (керівник авторського колективу)
Віце-президент, проректор з міжнародних зв’язків Національного університету «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України Туляков В.О. (ред.)
Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін Миколаївського комплексу Національного університету «Одеська юридична академія», кандидат юридичних наук, доцент Козаченко О.В. (відп. секр.)
Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної наукової Інтернет-конференції «Новітні наукові дослідження держави і права – 2011». 22 квітня 2011 року, Миколаївський комплекс Національного університету «Одеська юридична академія»
Новітні наукові дослідження держави і права – 2011 : збірник наукових праць / за ред. С.В. Ківалова, В.О. Тулякова, О.В. Козаченка. Том 1. – Миколаїв : Іліон, 2011. – с.
ISBN
До першого тому збірника увійшли матеріали, які були представлені у вигляді доповідей і обговорені під час проведення Міжнародної наукової конференції «Новітні наукові дослідження держави і права – 2011».
У матеріалах, підготовлених представниками юридичної науки як України, так і Російської Федерації, Казахстану та інших країн, запропоновані нові підходи до вирішення існуючих проблем розбудови сучасної держави і формування права нового зразка, які разом орієнтовані на створення умов для сталого розвитку держави і права.
Наукові праці можуть представляти інтерес як для науковців, так і для практиків, викладачів та студентів юридичних закладів – всіх тих, кому не байдужі проблеми розвитку держави та права і хто замислюється над шляхами їх подолання.
УДК 340.12:001.891
ББК 67.0
Н73
© Південний регіональний центр Національної академії правових наук України, 2011
©Національний університет «Одеська юридична академія», 2011
©Миколаївський комплекс, 2011
Уважаемые коллеги!
Вы держите в руках научный сборник, который имеет красноречивое и достаточно амбициозное название: «Новейшие научные исследования государства и права – 2011», в который включены наиболее интересные статьи, представленные участниками Международной научной Интернет-конференции с аналогичным названием, которая была проведена 22 апреля 2011 года на базе Николаевского комплекса Национального университета «Одесская юридическая академия». Амбициозность выбранного для сборника названия соответствует амбициозности поставленных организаторами научной дискуссии целей – объединить усилия представителей наиболее активной части научного сообщества в обсуждении перспектив развития государства и права в современных условиях реформирования как механизма государственной власти, так и правовых установлений, преобразование которых продиктовано всей логикой генезиса общественной жизни в различных формах ее проявлений.
Не случайным оказалось и место проведения дискуссии – Национальный университет «Одесская юридическая академия», создание которого уходит в далекий 1847 год – год создания юридического факультета Ришельевского лицея, который в 1865 году вошел в состав Новороссийского университета, открытого в том же году по официальному дозволению Александра II. Юридический факультет с небольшими историческими перерывами просуществовал в Новороссийском, а затем Одесском государственном университете до 2 декабря 1997 года, когда постановлением Кабинета Министров Украины была создана Одесская государственная юридическая академия на базе юридического института Одесского государственного университета им. И.И. Мечникова. Одесская академия выступила фактическим правопреемником юридического факультета университета, сохранив тот научный и педагогический потенциал, который формировался на протяжении 150 лет. И уже через три года, то есть 20 апреля 2000 года Указом Президента Украины за существенный вклад Одесской государственной юридической академии в развитие национального высшего образования и юридической науки, а также принимая во внимание общегосударственное признание результатов деятельности академии, постановлено предоставить статус национального учебного заведения. Однако на этом дальнейшие преобразования учебного заведения не были завершены и 28 июля 2010 года распоряжением Кабинета Министров Украины и Указом Президента Украины Одесская национальная юридическая академия преобразована в Национальный университет «Одесская юридическая академия», приобретя черты классического учебного заведения европейского образца.
Сегодня Национальный университет «Одесская юридическая академия» является современным высшим учебным заведением, хорошо известным далеко за пределами Украины, в котором осуществляется подготовка специалистов в разных областях знаний: юриспруденции, социологии, политологии в соответствии с высшим IV уровнем аккредитации и имеет лицензию на подготовку специалистов и магистров.
В состав университета сегодня входят три института, семь факультетов, десять структурных подразделений в других городах.
Вхождение университета в состав Ассоциации Европейских университетов в 1998 году приблизило подготовку студентов к европейским и международным стандартам, что обеспечило признание дипломов нашего учебного заведения во многих государствах Европы, Азии, Америки. Ординарным для Национального университета «Одесская юридическая академия» стало преподавание профильных дисциплин на трех языках – украинском, русском, английском и каждый студент имеет возможность выбрать тот язык, на котором он желает изучать учебные дисциплины.
Национальный университет «Одесская юридическая академия» имеет и весомый научный потенциал, который формируется деятельностью более 50 докторов наук, более 150 кандидатов наук, работы многих из которых представлены на нашей конференции. В Национальном университете действует 3 специализированных совета по защите кандидатских и докторских диссертаций юридической направленности по всем зарегистрированным специальностям. Значительным событием в научной жизни университета стало открытие Южного регионального центра Национальной академии правовых наук, который стал координатором фундаментальных научных исследований в области права на юге Украины. К слову, данная конференция, а также издание сборника докладов являются официальным мероприятием Национальной академии правовых наук Украины.
Одним из наиболее динамично развивающихся структурных подразделений Национального университета «Одесская юридическая академия» является Николаевский комплекс, включающий в свой состав три активно работающих кафедры: уголовно-правовых, гражданско-правовых и гуманитарных дисциплин, которые объединяют весь профессорско-преподавательский состав, состоящий из 3 профессоров, 15 доцентов, 9 старших преподавателей и 29 преподавателей, усилиями которых и обеспечивается высокий уровень преподавания предусмотренных учебным планом юридических и иных гуманитарных дисциплин. За достаточно небольшой период времени существования кафедр профессорско-преподавательским составом подготовлено к опубликованию и опубликовано более 50 монографий, учебников, учебных и учебно-методических пособий, более трети которых рекомендованы Министерством образования и науки, молодежи и спорта Украины для использования в высших учебных заведениях Украины.
Хочется выразить надежду, что проведение Международной научной конференции и издание сборника научных докладов «Новейшие исследования государства и права – 2011» станет еще одним заметным событием в научной жизни Украины и обеспечит внимание представителей научного мира и практикующих юристов к решению проблем построения на территории Украины государства и права европейского образца.
Президент Национального университета
«Одесская юридическая академия»,
доктор юридических наук, профессор,
академик Национальной академии
правовых наук Украины, народный депутат Украины
Сергей Кивалов
Ківалов Сергій Васильович
ВИЗНАЧАЛЬНІ НАПРЯМКИ ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ
Правова політика сучасної держави характеризується цілою низкою властивостей і ознак, які утворюють визначальний вплив на генезис сучасного права. Зокрема, право в умовах глобалізації набуває нових рис у зв’язку з обмеженням державного суверенітету при становленні нових міжнародних політичних інституцій наддержавного характеру. Впливає на зміст та систему сучасного права формування нового покоління прав людини, яке пов’язується з орієнтуванням на нові парадигми епохи постмодерну – сучасного стану розвитку людської цивілізації, яка орієнтована на широке використання біотехногенних, мультімедійних технологій, які використовуються під гаслом покращення умов соціального буття людини. Не можуть залишитися без уваги і стрімка зміна правової сфери життя суспільства, яка визначається формуванням нових напрямків доцільності застосування правового регулювання в процесі оптимізації змісту суспільних відносин.
Значна кількість змін правового буття сучасності відбувається, насамперед, в професійному юридичному середовищі, в правовому мисленні, яке повинно віддзеркалювати нові тенденції розвитку права. Однак відмова юристів від встановлення та дослідження характеру «соціального замовлення» на відповідні зміни у правовому бутті суспільства може детермінувати негативні соціальні зрушення, окремі відголоски яких ми можемо спостерігати і зараз. Таким чином, зміни правового сьогодення можливі виключно на підставі пошуку оптимального балансу між інтересами людини, суспільства і держави з відмовою від погляду на право, як на загальнообов’язкові положення, через які здійснюється захист інтересів виключно держави та її інституцій.
Зазначене вказує на необхідність переосмислення сучасного стану розвитку права як на загальнотеоретичному, так і галузевому рівнях. Сьогодні майже відсутні сумніви в необхідності пошуку нових орієнтирів розвитку державності і права, які, на загальному фоні втоми населення від явних промахів політичної еліти в процесі регулювання економічних, соціально-політичних сфер суспільного буття, що супроводжується девальвацією правових цінностей, втратою правом найціннішої риси – якісно регулювати суспільні відносини і формувати високий рівень правової свідомості, здатні сформувати нове відношення до права не тільки у професійному середовищі, але й на загальносоціальному рівні. Вважаємо, що нова парадигма сучасного права знаходиться у сфері культурних цінностей та духовних орієнтирів соціального розвитку, з урахуванням ментальних особливостей та загальновизнаних у світовому співтоваристві правових цінностей. На підставі зазначеного стає зрозумілим, що підготовка юридичної еліти України повинна здійснюватися не тільки на традиційних засадах формування у майбутніх юристів системи правових знань, але й на засадах духовності, яка поряд з правом стає вирішальним фактором у процесі правового регулювання окремих життєвих ситуацій.
Таким чином, правова політика сучасності визначається двома взаємообумовленими тенденціями: відтворення у правових встановленнях загальнокультурних цінностей і формування високого рівня правової свідомості практикуючих юристів, яка будується не тільки виключно на знанні і розумінні права, але й на моральних цінностях і засадах.
Генезис сучасного конституційного права повинен здійснюватися на засадах нормативного закріплення нової системи юридичних засобів у соціальному механізмі реалізації конституційних прав і свобод. В оптимальних формах таких засобів, їх єднанні і проявляється сутність та результативність функціонування соціально-правового механізму реалізації конституційних прав і свобод. Вимагає переосмислення і соціально-правовий склад сучасного громадянського суспільства, оскільки саме така форма суспільства створює підстави для подальшого розвитку правової держави з необхідністю набуття рис соціальної держави, яка здатна забезпечити реалізацію конституційних прав і свобод людини.
Дослідження проблем цивільного права повинно здійснюватися на засадах подальшого розвитку ідей приватного права і його домінування в умовах проголошення створення на теренах України соціальної держави. Цивільне право, одна із галузей українського права, на яку покладаються завдання по інструментальному забезпеченню регулювання відносин, що виникають в майновій та суміжних сферах буття людини, і які в умовах прискореного розвитку «безособистісних» відносин епохи постмодерну стають більш вагомі, і тому створюють підстави для пошуку нових засобів регулювання.
Аналіз змісту сучасних проблем розвитку трудового права і права соціального забезпечення вказує на необхідність інституційного оформлення, формування фундаментальних засад окремого правового інституту, націленого на нормативне регулювання загальнообов’язкового соціального страхування в Україні. Існує необхідність дослідження проблем нормативного регулювання соціального захисту найбільш уразливих верств населення – інвалідів, молоді, жінок, які мають дітей та ін., яке повинно супроводжуватися внесенням змін до нормативних актів, що регулюють пенсійне забезпечення та пенсійне страхування.
Розвиток підприємницького права повинен здійснюватися на підставі нормативного закріплення дефініції підприємницької діяльності, під якою слід розуміти спрямовану на отримання прибутку економічну діяльність стосовно виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що має ініціативний, творчий, інноваційний, систематичний та соціально-відповідальний характер, за умови, що ця діяльність здійснюється легітимним суб’єктом, який несе юридичну відповідальність за результати такої діяльності.
При дослідженні проблем морського та митного права необхідно звернути увагу на відсутність концептуальних положень формування державної морської політики, яка, на жаль, в умовах загальносвітового зростання морських перевезень, в Україні залишається невизначеною. Крім того, діючі нормативні акти, в тому числі і Кодекс торгового мореплавства, не позбавлені недоліків, пов’язаних із наявністю значної кількості прогалин та існуючих колізій у нормативному регулюванні.
Подальший генезис адміністративного права повинен здійснюватися за декількома напрямками. По-перше, конче необхідно докорінно змінити інститут адміністративної відповідальності та його нормативі джерела. Необхідно сформувати єдиний кодифікаційний акт, в якому наводиться виключний перелік проступків, вчинення яких є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. По-друге, у зв’язку з розширенням колективних форм господарювання, необхідно зосередити зусилля на дослідженні питань відповідальності колективних суб’єктів, створенні самостійного інституту адміністративного права. Враховуючи те, що в діючому Кодексі про адміністративні правопорушення України в якості суб’єкта адміністративного проступку розглядається виключно фізична особа, існує нагальна необхідність сформувати перелік стягнень, які можуть застосовуватися до колективних суб’єктів (юридичних осіб), таких як: тимчасове призупинення певного виду діяльності юридичної особи, позбавлення ліцензії, припинення діяльності юридичної особи та ін. Теоретичного обґрунтування вимагає і вирішення питання щодо суб’єктивної сторони адміністративного проступку, вчиненого колективним суб’єктом.
Розвиток кримінального права України пов’язується з необхідністю формування нової кримінальної політики держави. Зокрема, подальшого обговорення потребують шляхи гуманізації кримінального права, направлені на формування нових інститутів, які мають альтернативний, по відношенню до кримінальної відповідальності, характер; розширення переліку кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі; переорієнтація кримінального права на рейки відновлювального правосуддя. Подальшої розробки вимагають моделі кримінально-правового примусу, зорієнтовані на пошук компромісу між потерпілим, злочинцем і державою. Не слід залишати поза увагою і проблему так званої «надлишкової криміналізації», яка може вирішуватися декількома шляхами, зокрема, утворенням кодексу кримінальних проступків або трансформацією злочинних діянь з врахуванням незначного ступеня їх суспільної небезпеки до кола адміністративних правопорушень, але проблема майже безконтрольного використання кримінальної відповідальності державою з метою вирішення власних утилітарних проблем регулювання суспільних відносин, які не завжди визначаються власне суспільною небезпекою, вимагає свого вирішення. Не суперечить попередньому висновку доцільність поновлення дискусії з питання застосування примусових заходів кримінально-правової природи до юридичних осіб, які вчиняються суспільно небезпечні діяння з ознаками злочину.
Перспективи розвитку кримінального процесу пов’язуються з підготовкою нового за змістом Кримінально-процесуального кодексу України, який повинен забезпечити нормативне регулювання порядку провадження по кримінальним справам. Приймаючи до уваги те, що подальша гуманізація кримінального права є перспективним напрямком його розвитку, в кримінальному процесі повинні отримати більш широке застосування такі принципи кримінального процесу як змагальність та диспозитивність, які в діючому законодавстві проголошені, однак їх реалізація в повному обсязі не забезпечена відповідними нормативними положеннями. Вимагає подальшої розробки і питання форм участі підозрюваного й обвинуваченого в кримінальному процесі, що є досить актуальним з огляду на проголошення основною метою кримінального процесу необхідність забезпечення державою всім учасникам процесуального провадження можливостей з реалізації наданих їм процесуальних прав.
Має міжгалузевий характер антикорупційне законодавство, яке необхідно корегувати, оскільки позитивних результатів у боротьбі з корупцією, на жаль, небагато. Сьогодні не треба нікого переконувати в тому, що корупція завдає збитки суспільству, іміджу та здатності функціонування держави, окремій людині, яка в умовах поширення корупційних зв’язків не може розраховувати на об’єктивне та чесне вирішення власної справи та можливості задоволення особистих інтересів законним шляхом. Не може бути відкладеним питання активізації боротьби з організованою злочинністю, тіньовою економікою, які стали повсякденним проявом суспільного життя.
Актуальність проблем міжнародного права пов’язується, в першу чергу, з проблемами глобалізації та стрімким розвитком технічного прогресу, який супроводжується спеціалізацією, кооперацією та іншими проявами, які мають міждержавний характер. Подальшого вивчення вимагає правосуб’єктність людини в міжнародному праві, яка не завжди відповідає національним уявленням про зміст прав та обов’язків фізичної особи.
Слід зазначити, що викладені погляди на шляхи та подальші перспективи розвитку права в умовах розбудови сучасної української держави потребують подальшого обговорення і дискусій, які створять наукове обґрунтування для оптимізації сучасного українського права, і у свою чергу відповідають загальним тенденціям розвитку правової політики сучасної держави новітнього зразка.
Вячеслав Туляков
УГОЛОВНЫЙ КОДЕКС ДЛЯ ПОТЕРПЕВШИХ
Парадокс современной публично-правовой доктрины заключается в постепенном размывании публичности, в возврате презюмирования примата индивидуального, частного, приватного над государственным, публичным, общественным. Или хотя бы в поисках баланса такого состояния, равновесной защиты приватных и публичных интересов принудительными средствами и методами. Антропоцентризм современных исследований очевиден. Отчетливо он прослеживается и в уголовно-правовых работах. Однако, как правило, все ограничивается лозунгами либо указанием на развитие идеей восстановительного правосудия, медиации и примирения в уголовном праве и процессе.
Сами же уголовно-правовые нормы остаются в неизменном виде защитниками и хранителями вечных и незыблемых интересов государства. Нам уже приходилось писать о том, что с целью обеспечения социальной интеграции в деле контроля над преступностью уголовный кодекс должен быть написан не для правоприменителей, а для потерпевших.
Закон, защищающий простого гражданина, заслуживает его благодарности и понимания. Закон понятый, есть закон одобренный. Закон одобренный – есть закон поддержанный. И от схемы патриархальных взаимоотношений «публичное право – личность» мы выходим к схеме патерналистских отношений: «публичное право – семья – личность». В такой триаде семейственность, одухотворенность публично-правовых норм как раз и означает возможность повышения их эмотивности, восприятия близости к человеку и его функциям.
Показателен в связи с этим подход законодателя Румынии, который в Разделе первом Особенной части Уголовного кодекса 2004 года объединил все посягательства на личность и ее права. Преступления и проступки против личности в Уголовном кодексе 2004 года включают в себя:
преступления против человечества,
преступления и проступки против жизни людей,
проступки против телесной неприкосновенности и здоровья людей,
преступления и проступки против генетической манипуляции,
преступления и проступки против свободы личности,
преступления и проступки против сексуальной неприкосновенности,
проступки против достоинства,
проступки против семьи,
преступления и проступки против нравственности,
преступления против свободы вероисповедания и уважения к умершим.
Подобный подход (личность, общность, общество, государство) более «человечен» и в определенной форме встречается и в действующем законодательстве.
Вопрос в том, насколько четко должна быть обозначена эта личностная направленность уголовного законодательства.
Возможно, в определенном смысле следовало бы в качестве экспериментальной модели построить теоретический образ уголовного кодекса, выписанного исключительно под потерпевших.
Это порождает ряд вопросов, направленных на:
А) выяснение места и роли института потерпевших от преступления в формировании уголовной и криминологической политики государства;
Б) определение характеристик потерпевших и их благ в системе объектов уголовно-правовой охраны;
В) изменение роли и значения потерпевших в системе уголовно-правовых отношений и ответственности, введя категорию потерпевших в обязательный элемент corpus delicti;
Г) определение примата личного вреда в определении критериев общественной опасности уголовного правонарушения (преступления и проступка), при категоризации уголовных правонарушений;
Д) определение потерпевшего (специального потерпевшего) как самостоятельной категории уголовного права;
Е) распространение случаев криминализации предварительной преступной деятельности только по жалобе потерпевшего;
Ж) введение институтов согласия потерпевшего, медиации, реституции и компенсации как самостоятельных либо дополнительных форм реализации ответственности за уголовные правонарушения;
З) определение нормативных характеристик учета мнения потерпевшего при назначении наказания, при освобождении от наказания и его отбывания, при применении мер безопасности и мер социальной защиты;
И) определение совокупности признаков криминализации деяний против специальных потерпевших в качестве квалифицированных составов преступлений, выделение таких признаков в качестве основных критериев криминализации;
К) постулирование ответственности правонарушителей, обвиняемых в совершении привилегированных составов только по жалобе потерпевших;
Л) Ранжирование составов особенной части в зависимости от значимости охраняемого блага для потерпевших.
Каждый из поставленных вопросов заслуживает отдельного фундаментального исследования.
Известно, что в американской культуре термин «Дорожная карта» означает наглядное представление сценария развития отношений в той или иной области. Не далее чем в июне 2011 года государства-члены ЕС будут рассматривать Дорожную карту по оказанию помощи потерпевшим от преступлений.
Надеюсь, и наша уголовно-правовая доктрина может занять там достойное место.
Оборотов Юрий Николаевич