Затверджено Вченою Радою Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (Протокол №7 від 20. 01. 2012 р.) методичні рекомендації

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание Актуальність теми. Загальна мета Завдання для перевірки досягнення конкретних цілей навчання Методичні вказівки Завдання для перевірки досягнення конкретних цілей навчання Короткі методичні вказівки Методичні рекомендації Завдання для перевірки досягнення конкретних цілей навчання Короткі методичні вказівки Методичні вказівки Загальна мета

Подобный материал:

• Затверджено Вченою радою Вінницького національного технічного університету як навчальний, 2268.74kb.
• А.І. Безуглий, Л. П. Громова, Д. О. Мельников, А. Б. Пономаренко, 1668.81kb.
• Л. П. Громова тести та завдання з історії україни, 1088.57kb.
• А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія, 1578.44kb.
• В.І. Корбутяк, З. О. Толчанова, 1774.12kb.
• Методичні рекомендації, 87.62kb.
• Організація І методика аудиту, 1030.01kb.
• К. Г. Городенська, доктор філологічних наук, професор, 3442.16kb.
• Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах півдня, 6266.71kb.
• Світова література І культура, 2239.97kb.

до практичного заняття: «Групи ризику по патології серцево-судинної системи. Протирецидивне лікування, етапний принцип реабілітації. Особливості диспансерізації при серцево-судинній патології та системних захворюваннях сполучної тканини»

1. Актуальність теми. Незважаючи на значні успіхи в діагностиці та лікуванні багатьох захворювань серцево-судинної системи, триває зростання їх частоти як у дорослих, так і у дітей. При відсутності своєчасної діагностики, адекватних лікувально-реабілітаційних заходів захворювання серцево-судинної системи набувають хронічного перебігу, прогресують з формуванням стійких, незворотних порушень функції міокарду з можливим розвитком ускладнень, серед яких синкопальні стани, гостра та хронічна серцева недостатність, аритмогенна кардіоміопатія, раптова смерть. Зберігається тенденція щодо пізньої діагностики системних захворювань сполучної тканини (СЗСТ), відсутності диспансерного спостереження за даною групою хворих. Вищевикладене обумовлює актуальність формування груп ризику по патології серцево-судинної системи, необхідність проведення протирецидивного лікування, реабілітаційних заходів в рамках диспансерного спостереження за дітьми з серцево-судинною патологією та системними захворюваннями сполучної тканини.
   
2. Загальна мета: вміти визначати групи ризику по патології серцево-судинної системи, складати план лікувально-реабілітаційних заходів, знати особливості диспансеризації при серцево-судинній патології та системних захворюваннях сполучної тканини.
   
3. Конкретні цілі. Вміти:
   

1. визначати на підставі скарг, анамнезу групи ризику щодо розвитку патології серцево-судинної системи;
   
2. проводити лікувально-реабілітаційні заходи дітям із захворюваннями серцево-судинної системи;
   
3. здійснювати диспансерне спостереження за дітьми з серцево-судинною патологією;
   
4. здійснювати диспансерне спостереження за пацієнтами з системними захворюваннями сполучної тканини.
   

Зміст навчання

1. Теоретичні питання:
   
   1. Визначення груп ризику щодо розвитку патології серцево-судинної системи.
      
   2. Протирецидивне лікування хворих з патологією серцево-судинної системи.
      
   3. Етапний принцип реабілітації дітей з серцево-судинною патологією.
      
   4. Особливості диспансеризації при серцево-судинній патології.
      
   5. Особливості диспансеризації при системних захворюваннях сполучної тканини.
      

2. Граф логічної структури теми (див. додатки 1, 43).
   

2. Джерела інформації:
   

Основні

1. 
   Наказ Міністерства охорони здоров’я України №362 від 19.07.2005р. «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування кардіоревматологічних хвороб у дітей».
   
2. Наказ Міністерства охорони здоров’я України №434 від 29.11.2002р «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної служби в Україні».
   
3. Белозеров Ю.М. Детская кардіологія. – М.: МЕДпресс-информ, 2004. – С. 56-77.
   
4. Кардіологія дитячого і підліткового віку: Наук.-практ. посіб. / за ред. Мощича П.С., Марушка Ю.В. – К.: Вища шк., 2006. – С. 94-103.
   

Додаткові

1. Шабалов Н.П. Детские болезни: учебник. 5-е изд. В двух томах. Т. 2. – СПб.: Питер, 2006. – С. 15-121.
   
2. Майданник В.Г. Педиатрия: Учебник для студентов высших медицинских учебных заведений. – Харьков: Фолио, 2006. – С. 162-416.
   

Орієнтовна основа діяльності

Засвоївши інформацію і перераховані вище питання, вирішіть задачі. Використовуйте при цьому алгоритм (див. додатки 1, 43). Правильність рішення перевірте, зіставивши з еталоном відповіді.


Завдання для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


Завдання 1.

До лікаря звернулися батьки дівчинки 14 років, яка скаржиться на біль в ділянці серця, напади прискореного серцебиття. Дитина перебуває на диспансерному спостереженні у дитячого отоларинголога с діагнозом «хронічний декомпенсований тонзиліт», 4-5 разів на рік хворіє на ГРЗ. Яке першочергове дослідження необхідно провести даній дитині?

1. Оглядову рентгенографію органів грудної клітки в прямій проекції.
   
2. Холтеровське моніторування ЕКГ.
   
3. Електрокардіографію.
   
4. Ехокардіографію.
   
5. Електроенцефалографію.
   

Завдання 2.

Дівчинка 9 років перенесла гостру ревматичну лихоманку внаслідок якої сформувалася мітральна недостатність. Як довго дитина повинна одержувати протирецидивну терапію біциліном?

1. 6 місяців.
   
2. 3 роки.
   
3. 5 років.
   
4. Довічно.
   
5. Протирецидивну терапію проводити не треба.
   

Завдання 3.

Хлопчик 16 років був виписаний з відділення з діагнозом: гострий вірусно-бактеріальний міокардит, ХСН 2Б, узятий на диспансерний облік. Визначте кратність диспансерних оглядів даної дитини на першому році диспансерного спостереження?

1. 1 раз в 2 місяці.
   
2. 1 раз в 3 місяці.
   
3. 1 раз в 4 місяці.
   
4. 1 раз в 6 місяців.
   
5. 1 раз на рік.
   

Завдання 4.

У дівчинки 11 років було діагностовано гіпертрофічну кардіоміопатію з обструкцією виносного тракту, ХСН 2Б. Який строк диспансерного спостереження повинен бути в даної дитини?

1. 6 місяців.
   
2. 9 місяців.
   
3. 1 рік.
   
4. 5 років.
   
5. Довічно.
   

Завдання 5.

Дівчинка 12 років перебуває в стаціонарі з діагнозом системний червоний вовчак. Після 2 міс. терапії преднізолоном зберігається активність патологічного процесу. Протягом якого часу дитина повинна перебувати на диспансерному спостереженні?

1. Протягом 5 років.
   
2. Протягом 2 років.
   
3. Протягом 3 років.
   
4. Довічно.
   
5. Протягом 6 місяців.
   

Еталони відповідей

Завдання №1 – С.

Інші завдання виконайте самостійно. Вони будуть перевірені викладачем.


Короткі методичні вказівки

до роботи лікарів-курсантів на практичному занятті


Практичне заняття починається з участі лікарів-курсантів у ранковій конференції. Заслуховується доповідь чергового лікаря. Звертається увага курсантів на важких хворих. Підсумок підводить завідувач кафедрою.

Самостійна робота курсантів під керівництвом викладача включає: курацію тематичних хворих (опитування, огляд, фізікальне обстеження хворих, знайомство з даними обстеження, постановка діагнозу, призначення лікування, невідкладних заходів, вирішення питань тактики, профілактики, лікувально-трудової експертизи); вирішення ситуативних задач.

Після закінчення самостійної роботи курсантів проводиться її аналіз і корекція. Клінічний розбір тематичних хворих включає доповідь курсантів про скарги хворих, анамнез, дані лабораторних і інструментальних досліджень, диференційний діагноз, остаточний діагноз (включаючи супутні захворювання і ускладнення). Курсанти обговорюють лікування, питання тактики, невідкладної терапії, профілактики, лікувально-трудової експертизи, реабілітації тематичних хворих.

У кінці заняття проводиться підсумковий тестовий контроль. Роботи курсантів оцінюються, обговорюються результати. Підводиться підсумок заняття.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичного заняття:

«Організація допомоги при промислових отруєннях»

1. Актуальність теми. Одним із напрямків науково-технічного прогресу є хімізація народного господарства. В теперішній час сильнодіючі ядовиті речовини (СДЯР) у великої кількості використовуються в різноманітних галузях, а їх випуск постійно збільшується. Не зважаючи на удосконалення технології, хімічні аварії і катастрофи часто приносять великі жертви й матеріальну шкоду.
   

У 1984 році в Бкопалі (Індія) на хімічному підприємстві фірми «Юніон Карбаід» відбувся вибух п’ятидесятитонного резервуару з технічним метілізоціонатом, у результаті якого постраждало біля п’ятдесяти тисяч осіб, причому біля 3 тисяч загинуло в перші години після аварії.

На території колишнього СРСР за період 1985-1990 роки зафіксовані 204 аварії, пов’язані із СДЯР. Найбільш частими та небезпечними катастрофами в умовах промислових центрів є катастрофи з викидом хлору, аміаку, кислот, деяких спиртів.

Відповідно цьому, для захисту населення, організації медичного забезпечення уражених і ліквідації наслідків хімічних катастроф, необхідна завчасна підготовка сил та засобів охорони здоров’я.

2. Загальна мета: вміти надати необхідну медичну допомогу в умовах техногенної катастрофи.
   
3. Конкретні цілі. Вміти:
   

1. організувати медичне забезпечення уражених СДЯР, розрахувати величину й структуру санітарних втрат;
   
2. організувати лікувально-евакуаційне забезпечення постраждалих за принципами своєчасності, спадкоємності й послідовності на етапах лікувально-евакуаційних заходів;
   
3. організувати евакуацію постраждалих на етапах служби надзвичайної медичної допомоги й медичної служби громадянської оборони;
   
4. визначити цілі різних видів медичної допомоги.
   

Зміст навчання

1. Теоретичні питання:
   
   1. Медичне сортування, його види.
      
   2. Сортувальні ознаки, що лежать у основі сортування.
      
   3. Сортувальні групи.
      
   4. Медична евакуація.
      
   5. Основні принципи медичного забезпечення населення при хімічних катастрофах.
      

2. Граф логічної структури теми (див. додаток 44).
   
3. Джерела інформації:
   

Основні

1. Стройков Ю.Н. Клиника, диагностика и лечение поражений отравляющими веществами. – М., 1978. – 173 с.
   
2. Организация и оказание медицинской помощи населению в чрезвычайных ситуациях при отравлениях сильнодействующими ядовитыми веществами: Метод. пособие. – Донецк, 1993. – 132 с.
   
3. Методические указания к практическим занятиям по медицинской защите от ядерного и химического оружия. – Донецк, 1987. – 46 с.
   
4. Каракчиев Н.И. Военная токсикология и защита от ядерного и химического оружия. – 1998. – гл. 14. – с. 314-336.
   

Додаткові

1. Боевые свойства, поражающее действие и защита от ядерного и химического оружия: Учебное пособие. – Донецк, 1999. – 63 с.
   
2. Граф логічної структури теми.
   
3. Алгоритм.
   

Орієнтовна основа діяльності


Алгоритм (див. додатки 45-47).

Засвоївши інформацію і перераховані вище питання, вирішить задачі. Використовуйте при цьому алгоритми (див. додатки 45-47). Правильність рішення перевірте, зіставивши з еталоном відповіді.


Завдання для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


Завдання 1.

При вибуху на промисловому підприємстві був викид СДЯР. Отруєння різного ступеня важкості отримали біля сотні чоловік. Якими силами та засобами має надаватися в даної ситуації необхідна медична допомога?

1. Службою екстреної медичної допомоги.
   
2. Бригадою інтенсивної терапії, швидкої медичної допомоги.
   
3. Медичною службою громадянської оборони (МСГО).
   
4. Медичною санітарною частиною об’єкту.
   
5. Здравпунктом об’єкту.
   

Завдання 2.

Одним з принципів лікувально-евакуаційного забезпечення є своєчасність надавання медичної допомоги. В який строк повинна бути надана перша лікарська допомога після отримання ураження?

1. До 30 хвилин.
   
2. 1-2 години.
   
3. 4-6 годин.
   
4. 8-12 годин.
   
5. 2-3 доби.
   

Завдання 3.

У системі служби надзвичайної медичної допомоги та медичної служби громадянської оборони існують етапи медичної евакуації. Назвіть скільки етапів медичної евакуації має бути?

1. 2 етапи.
   
2. 3 етапи.
   
3. 4 етапи.
   
4. 5 етапів.
   
5. 6 етапів.
   

Завдання 4.

Скільки видів медичної допомоги існує у системі екстремальної медицини?

1. 2.
   
2. 3.
   
3. 4.
   
4. 5.
   
5. 6.
   

Завдання 5.

Перша лікувальна допомога надається лікарями будь-якої лікувальної спеціальності. Яка ціль першої лікувальної допомоги?

1. Усунути симптоми, загрожуючи життю у перші часи після отримання ураження.
   
2. Підготовити ураженого до евакуації у лікувальну базу.
   
3. Попередити розвиток можливих ускладнень.
   
4. Все вказане.
   
5. Усування ускладнень, що з’являються.
   

Завдання 6.

В медичний пункт доставлені 7 потерпілих із зони викиду окису вуглецю. Двоє з них доставлені непритомними, мимовільне сечовипускання. Шкіра яскраво-червона, дихання поверхневе, рідке – 2-3/хв. АД – 40/20 мм рт. ст. ЧСС – 32 уд/хв. Якою має бути тактика невідкладних заходів?

1. Штучна вентиляція легенів, введення етанолу.
   
2. Штучна вентиляція легенів, введення дофаміну.
   
3. Штучна вентиляція легенів, введення атропіну.
   
4. Інгаляція вологого кисню, введення нітратів в/в.
   
5. Введення дихальних аналептиків, строфантину.
   

Еталони відповідей

Завдання №1 – А.

Інші завдання виконайте самостійно. Вони будуть перевірені викладачем.


Короткі методичні вказівки

до роботи лікарів-курсантів на практичному занятті


Практичне заняття починається з участі лікарів, що навчаються, у ранковій конференції. Заслуховується доповідь чергового лікаря. Звертається увага на важких хворих. Підсумок підводить завідувач кафедрою. Потім лікарі самостійно вивчають історії хвороби уражених отруйними речовинами, дані інструментальних та лабораторних досліджень. Особиста увага звертається на правило роботи з ураженими об’єктами, дотримання заходів безпеки. Лікарі закріплюють свої знання щодо роботи служб лікувально-евакуаційного забезпечення, питань надання медичної допомоги ураженим на етапах евакуації. Викладач корегує відповіді, визначає та виправляє помилки. Наприкінці проводиться підсумковий тестовий контроль. Викладач підводить підсумки заняття.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до практичного заняття: «Масові бойові отруєння»

1. Актуальність теми. Незважаючи на те, що позитивні процеси поступово завойовують позиції на мировій арені, загроза розв’язування нової війни із застосуванням зброї масової поразки зберігається. В арсеналі засобів нападу значне місце відводиться хімічної зброї, як одному з найбільш перспективних засобів ведення війни. Одним з напрямків науково-технічного прогресу є хімізація народного господарства. Незважаючи на удосконалення технології, хімічні аварії та катастрофи часто приносять великі жертви й матеріальний збиток людям. Тому лікарі в сучасних умовах зобов’язані знати військову токсикологію, розуміти сутність патологічних процесів, що виникають при дії отруйних речовин, уміти їх розпізнавати з метою попередження ураження та збереження життя пораненим і хворим.
   
2. Загальна мета заняття: вміти проводити індикацію отруйних речовин, користуватися приладами хімічного розвитку.
   
3. Конкретні цілі. Вміти:
   

1. надати характеристику вогнищу хімічного ураження;
   
2. організувати й проводити хімічну розвідку;
   
3. правильно оцінити хімічне оточення;
   
4. користуватися індивідуальними засобами захисту;
   
5. проводити індикацію отруйних речовин у різних середовищах.
   

Зміст навчання

1. Теоретичні питання:

1. Характеристика хімічної зброї.
   
2. Хімічна розвідка, її організація й проведення.
   
3. Прибори хімічної розвідки.
   
4. Оцінка хімічної розвідки.
   
5. Індикація отруйних речовин і методи її проведення.
   

2. Граф логічної структури теми (див. додаток 48).
   

2. Джерела інформації:
   

Основні

1. Стройков Ю.Н. Клиника, диагностика и лечение поражений отравляющими веществами. – М., 1978. – 173 с.
   
2. Организация и оказание медицинской помощи населению в чрезвычайных ситуациях при отравлениях сильнодействующими ядовитыми веществами: Метод. пособие. – Донецк, 1993. – 132 с.
   
3. Методические указания к практическим занятиям по медицинской защите от ядерного и химического оружия – Донецк, 1987. – 46 с.
   
4. Каракчиев Н.И. Военная токсикология и защита от ядерного и химического оружия – 1998. – гл. 14. – с. 314-336.
   

Додаткові

1. Боевые свойства, поражающее действие и защита от ядерного и химического оружия: Учебное пособие. – Донецк, 1999. – 63 с.
   
2. Граф логічної структури теми.
   
3. Алгоритм.
   

Орієнтовна основа діяльності


Алгоритм (див. додаток 49).

Засвоївши інформацію і перераховані вище питання, вирішіть задачі. Використовуйте при цьому алгоритм (див. додаток 49). Правильність рішення перевірте, зіставивши з еталонами відповіді.


Завдання для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


Завдання 1.

У районі бойових дій противник застосував невідому отруйну речовину. При проведенні хімічної розвідки встановлено, що був використаний зарин. Надайте характеристику стійкості вогнищу хімічного ураження.

1. Вогнище стійкого ураження місцевості.
   
2. Вогнище нестійкого ураження місцевості.
   
3. Вогнище нейтралізується одразу після використання зарину.
   
4. Ураження місцевості зберігається впродовж 1 року.
   
5. Зарин знаходиться тільки в повітрі.
   

Завдання 2.

Механізована дивізія готується до завершення маршу в новий район для ведення бойових дій. Наказано провести хімічну розвідку маршрутів висунення. Хто організує, проводе й якими речовинами хімічну розвідку?

1. Хімічний розвідувальний дозор.
   
2. Санітарний інструктор-дозиметрист.
   
3. Командир дивізії.
   
4. Хімік-дозиметрист.
   
5. Будь яка особа, що має вищу хімічну освіту.
   

Завдання 3.

Яки вихідні дані необхідні для оцінки хімічного середовища?

1. Топографічні умови місцевості.
   
2. Метеорологічні умови.
   
3. Засоби використання отруйної речовини.
   
4. Захист особистого составу.
   
5. Все вказане.
   

Завдання 4.

Яки протипоказання до використання фільтруючих протигазів у поранених та хворих?

1. Непритомний стан.
   
2. Носова, легенева кровотеча.
   
3. Судоми.
   
4. Гостра серцево-судинна недостатність.
   
5. Все вказане.
   

Завдання 5.

В градуйованій пробірці є вода для дослідження до якої додали порошок йодистої міді. Який колір придбає порошок йодистої міді при присутності солей ртуті?

1. Зелений.
   
2. Жовто-зелений.
   
3. Помаранчево-червоний.
   
4. Синій.
   
5. Порошок не фарбується.
   

Еталони відповідей.

Завдання 1 – А.

Інші завдання виконайте самостійно. Вони будуть перевірені викладачем.


Короткі методичні вказівки

до роботи лікарів-курсантів на практичному занятті


Заняття починається з участі лікарів у ранковій конференції. На практичної частині заняття вивчають влаштування й принципи організації хімічної розвідки, правила користування технічними засобами, проводять індикацію отруйних речовин у різних середовищах. Особиста увага звертається на правило роботи з ураженими об’єктами, на дотримання мір безпеки. Лікарі навчаються вмінню наносити на карту створені хімічні обставини, оцінювати їх, робити висновки, приймати рішення для захисту людей від вражаючої дії хімічної зброї. Викладач корегує відповіді лікарів. Визначає та виправляє помилки. Наприкінці проводиться підсумковий тестовий контроль. Викладач підводить підсумки заняття.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичного заняття:

«Організація невідкладної допомоги при аваріях і катастрофах»

1. Актуальність теми. Катастрофа – це природне явище або акція людини, що виникає раптово, призводить до великих матеріальних збитків, чисельних жертв та завдає шкоди одночасно здоров’ю великої кількості людей.
   

При наданні екстреної медичної допомоги постраждалим особливого значення набуває фактор часу, що пов'язано з необхідністю надання невідкладної лікарської допомоги одночасно багатьом постраждалим. Тому оптимізація строків можлива лише при організації чіткої роботи етапів медичної евакуації, наступності та послідовності виконання лікувальних заходів.

2. Загальна мета: вміти організувати роботу етапів медичної евакуації для своєчасного надання медичної допомоги.