Науково-теоретична конференція викладачів, аспірантів, співробітників та студентів юридичного факультету
| Вид материала | Документы |
- Науково-теоретична конференція викладачів, аспірантів, співробітників та студентів, 1115.96kb.
- Науково-теоретична конференція викладачів, аспірантів, співробітників та студентів, 1395.02kb.
- Аспірантів та студентів які беруть участь у роботі Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, 4521.97kb.
- «Україна І світ: гуманітарно-технічна еліта І соціальний прогрес» Міжнародна науково-теоретична, 43.81kb.
- Міністерство освіти І науки україни східноукраїнський національний університет імені, 206.5kb.
- V міжнародна науково-практична конференція молодих учених, аспірантів, студентів, 106.58kb.
- Від щирого серця вітаємо викладачів, науковців, співробітників, аспірантів та студентів, 276.67kb.
- Програма проходження практики студентами юридичного факультету спеціальностей, 277.97kb.
- Робоча навчальна програма вивчення дисципліни для студентів юридичного факультету Загальний, 1199.61kb.
- Програма курсу для студентів юридичного факультету Львів 2002, 413.01kb.
Список використаних джерел
- Якимець Т. Розвиток інституту крайньої необхідності в кримінальному праві Т.Якимець // Право України. – 2007. - №9. – С. 113-117.
- Блинська С. Обставини, що виключають злочинність діяння в зарубіжному та українському законодавствах С.Билинська / / Міліція України. – 2003. – № 9. – С. 20-21.
3. Сташис В.В. Кримінальне право України: Заг. Част.: Підручн. для студ. юрид. вузів і фак. / М.І. Бажанов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій. – X.: Право, 1997. – 368 с.
4. Лісова Н. Крайня необхідність: особливості визначення поняття. // Прокуратура, людина, держава. – 2005. - №1. – С. 43- 49.
СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВЧИНЕННЯМ РОЗБІЙНИХ НАПАДІВ НА БАНКІВСЬКІ УСТАНОВИ
Доповідач: Логвиненко А.М. викладач кафедри АГПФЕБ
Банки та банківська діяльність все частіше стають об’єктами злочинних посягань. Розбійні напади на банківські установи серед інших злочинів, характеризуються підвищеною суспільною небезпекою, складністю кваліфікації та доказування різних аспектів злочинної діяльності. У більшості проявів такі злочини вчиняються з метою розкрадання фінансових коштів та незаконного збагачення окремих суб’єктів.
Останніми роками зростає загальна кількість корисливо-насильницьких злочинів, тому, кримінальна ситуація, що склалась протягом останнього десятиріччя в Україні, вимагає вжиття цілої низки ефективних заходів протидії злочинності. Від початку 2009 року кількість нападів на банківські установи зросла в середньому у 2,4 рази. Актуальність вивчення питань протидії розбійним нападам на банківські установи зумовлена зростанням кількісних показників цього виду злочинності на фоні їх загальної суспільної небезпечності.
Поряд із крадіжкою та грабежем, в системі злочинів проти власності розбій відносять до корисливих злочинів, пов’язаних із обертанням чужого майна на користь винного та інших осіб. Розбій є найбільш небезпечним злочином проти власності. Його обов’язковим додатковим об’єктом виступають життя і здоров’я потерпілих [1, с. 132 ].
Даний вид злочинів потребує розробки нової системи заходів, які б застосовувалися органами внутрішніх справ з метою їх попередження, оскільки, навіть у самому визначенні розбою акцент зроблено не лише на шкоді, що наноситься майну особи, але й на небезпеці, що може бути нанесена життю людини.
З метою правильної кваліфікації та встановлення об’єктивної істини, необхідно ретельно вивчати особу злочинця, а також його спонукання до вчинення розбійних нападів. Особливості таких складів злочинів визначають необхідність з’ясування емоцій, які відчуває особа при вчиненні суспільно небезпечного діяння. З’ясування суб’єктивних ознак злочинів, пов’язаних із вчиненням розбійних нападів на банківські установи передбачає ретельне вивчення суб’єктивної сторони злочину, а також ознак самого суб’єкта.
Значення суб'єктивної сторони полягає в тому, що, вона впливає на кваліфікацію злочину, дає можливість відмежувати один злочин від іншого, відмежувати злочинне від незлочинного, впливає на призначення покарання, впливає на рішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.
Встановлення всіх ознак суб’єктивної сторони – це завершальний етап у констатації складу злочину, як єдиної підстави кримінальної відповідальності [2, с. 160 ].
Суб'єктивна сторона – це внутрішня сторона злочину, а саме психічна діяльність особи в момент вчинення суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності), передбаченого діючим Кримінальним кодексом, що виражає його відношення до злочину та його наслідків. Суб'єктивна сторона характеризується такими ознаками як вина, мотив та мета злочину. При цьому вина є обов'язковою, необхідною ознакою суб'єктивної сторони будь-якого злочину.
В ст. 23 Кримінального кодексу України зазначено, що закон розуміє під виною – психічне відношення особи до вчиненого нєю суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності), передбаченого діючим Кримінальним кодексом, і його наслідків, виражене у формі умислу чи необережності [ 3, с.14 ].
Без вини не може бути суб'єктивної сторони складу злочину, а значить і самого злочину. Що ж стосується мотиву і мети, то за загальним правилом – це факультативні ознаки суб'єктивної сторони злочину, тобто вони необов'язкові для суб'єктивної сторони складу всіх злочинів. Однак, їх необхідно встановлювати в кожному конкретному випадку для опису повної картини злочину.
При розбої суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном. Прямий умисел має місце там, де особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчиненого їм діяння, передбачає можливість чи неминучість настання суспільно небезпечних наслідків цього діяння і бажає настання цих наслідків.
Розбій відноситься до усічених складів злочинів, вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров’я, незалежно від того чи заволоділа винна особа чужим майном.
Корисливий мотив при вчиненні злочинів проти власності полягає в прагненні винного протиправно обернути чуже чи нічийне майно на свою чи іншої особи користь або отримати майнову вигоду без обернення майна на свою користь [ 4, с. 418 ].
Як свідчить практика, розбійні напади на банківські установи найчастіше кваліфікуються за ч. 3 ст. 187, а саме як розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище. Дана обставина визначена в законі як обтяжуюча.
Злочин є наслідком, реалізацією криміногенних особливостей особистості, що взаємодіє із ситуацією. В механізмі індивідуального злочинного поводження особистість злочинця грає головну роль стосовно зовнішніх чинників. Вчинення злочину необхідно розглядати не тільки як результат простої взаємодії особистості з конкретною життєвою ситуацією, де вони рівнозначні.
Всебічний підхід до оцінки особи, яка вчинила злочин, необхідний не тільки для об’єктивного розслідування кримінальної справи і визначення найбільш доцільних заходів впливу на винного, а й для виявлення та усунення причин та умов злочину, а також правильного вибору заходів для перевиховання злочинця.
Особа злочинця та особливості профілактики злочинів ретельно вивчались такими вченими та науковцями як: О.М.Джужа, А.Ф. Зелінський, О.М. Бандурка, але певне коло проблем ще не було розглянуто в рамках науки, оскільки умови сьогодення несуть у собі безліч факторів, що сприяють створенню комфортних умов для реалізації злочинних намірів у все більш суспільно небезпечних формах.
Поняття суб'єкта злочину тісно пов’язано з особою злочинця, але поняття «суб’єкт злочину» охоплює тільки вік особи та її осудність. Суб'єкт злочину - це джерело суспільно небезпечного впливу на суспільні відносини. Відповідно до діючого законодавства суб’єктом розбою є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
В основу зниження віку кримінальної відповідальності, як відзначає В.Я. Таций, покладені наступні критерії:
- рівень розумового розвитку, свідомості людини, що свідчать про можливість вже в 14 років усвідомлювати суспільну небезпеку і протиправність злочинів, перерахованих у ч. 2 ст. 22 Кримінального кодексу України, серед яких зазначено і ст. 187;
- значна поширеність більшості з цих злочинів серед підлітків, про що свідчать статистичні дані;
- значна суспільна небезпека більшості розбійних нападів.
Серед учасників майнових злочинів переважають особи у віці від 18 до 30 років. У розбійних нападах відносно висока доля участі неповнолітніх: вони складають приблизно 32%. Загальна ж тенденція для вікового складу розбійників за останніх 5 років — збільшення долі осіб старше 30 років. По соціальній приналежності найвищий відсоток складають робітники.
Злочини проти власності вчиняють в основному чоловіки. Питома вага жінок в розбійних нападах порівняно невелика. Серед названих злочинів вони складають найвищий відсоток в крадіжках чужого майна (12%), найнижчий — в розбійних нападах (6,5%). Найчастіше (особливо це характерно при скоюванні корисливо-насильницьких злочинів) жінки виконують роль лише підсобниць, знаходячись з виконавцем в близьких стосунках [ 5 ].
Успішне попередження розбійних нападів на банківські установи можливо лише в тому випадку, якщо увагу буде сконцентровано на особистості злочинця, його внутрішніх спонуканнях до вчинення злочинів.
Література:
1. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / [Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В. Я. та ін. Під ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.:, Юрінком Інтер; Х.: , Право, 2001. – 496с.
2. Бажанов М.І. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. / Бажанов М.І., Баулін Ю.В., Борисов В.І. та ін..; За ред. М.І. Бажанова, В.В. - 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2004.- 480с.
3. Кримінальний кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 5 травня 2010року). – Х.: ТОВ «Одіссей», 2010. – 280 с.
4. Мельник М.І. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. 3-тє ввид., переробл. та доповн./ М. І. Мельник, М.І. Хавронюк.- К.: Атіка, 2003.- 1056 с.
5. Головна сторінка Міністерства внутрішніх справ України. [Електронний ресурс]. Режим доступа: ov.ua/mvs/control.
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З УКЛАДАННЯ ТА
ВИКОНАННЯ ДОГОВОРІВ.
Доповідач: Луцик А., студентка групи ЮМ-81, СумДУ
Науковий керівник: Курдес О.Л., ст. викладач кафедри права
За сучасних умов розвитку економічних зв'язків основною підставою виникнення господарських зобов'язань є господарський договір. Така вагомість господарських договорів зумовлена не тільки їх особливостями та поширеністю, а й закріпленням у ст. 6 Господарського кодексу України загальних принципів господарювання, серед яких - свобода підприємництва, а також вільний рух капіталів, товарів, робіт і послуг на території України, які можуть бути забезпечені саме укладенням господарських договорів, заснованих на принципі рівності його учасників.
В останні роки окремі питання господарського договору були предметом наукового вивчення у працях О.Авраменко, С.Балуйко, О.Беляневнч. О.Галушко, Ю.Дощенко, А.Лончакова, В.Мамутова, О.Старцева, В.Щербини та ін. [1, с.36]
Особливе місце в діяльності юридичних служб посідає договірно-правова робота, оскільки кінцевою метою діяльності будь-якого суб'єкта господарювання є виконання виробничої програми з найменшими витратами ресурсів і отримання максимального прибутку, що прямо залежить від виконання договірних зобов'язань перед контрагентами.
Робота з виявлення та встановлення найбільш раціональних договірних зв'язків, опрацювання правових методів впливу на недобросовісних конкурентів покладена на юрисконсульта. [6, с.168 ]
Згідно з постановою Кабінету міністрів України від 26 листопада 2008 р. N 1040, на підприємстві функції юридичної служби може виконувати юрисконсульт відповідної категорії. Договір має не лише відповідати закону. Важливо, щоб керівник підприємства міг використати його як ефективний важіль для поліпшення показників роботи підприємства. Тому юрисконсульт здійснює організаційну роботу з проведення договірної кампанії у взаємодії зі службами й керівниками відділів постачання, збуту, фінансів, економіки підприємства.
Усі ділові взаємовідносини між суб'єктами ринку регламентуються законодавством і тими умовами, які вони передбачили у своїй угоді. Успіх всього комерційного заходу чи операції часто залежать від того, як таку угоду складено й оформлено. Це й не дивно, оскільки саме в договорі визначаються права й обов'язки сторін,їх відповідальність, ціна, строки, порядок розрахунків тощо. [7, с.58 ]
Основним документом,який використовується у господарській сфері, є договір. Професійно складений договір багато в чому визначає не тільки успіх угоди, а й відшкодування збитків у разі порушення його умов.
Договірна робота складається з укладення, зміни, припинення, обліку, збереження, виконання та контролю за своєчасним і якісним виконанням договорів. Вона спрямована на забезпечення своєчасного оформлення договірних відносин на постачання продукції та товарів, підряду на капітальне будівництво, перевезення вантажів, організації комплексного постачання на електро-, газо-, водо- та теплозабезпечення, підвищення якості продукції, що виготовляється, виконання робіт, дотримання термінів виконання прийнятих зобов'язань, зміцнення планової та договірної дисципліни, господарського розрахунку, підвищення відповідальності за виконання договірних зобов'язань.
Законодавчо майнові договори всіх видів врегульовуються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, [6, с.169 ]
За загальними правилами господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (повна письмова форма). Однак, якщо закон не висуває спеціальної вимоги щодо форми конкретного різновиду господарського договору, письмову (усну) пропозицію відносно його укладення може бути акцептовано шляхом направлення оференту як одного примірника підписаного ним договору, так і листа, телеграми, електронного повідомлення тощо, або шляхом вчинення фактичних дій, що свідчать про підтвердження прийняття замовлення до виконання. [8,c.63]
Реалізація комерційних планів будь-якого підприємця неможлива без складання угод і укладання договорів,тому що договір.
- це форма, в якій втілюються задуми та розрахунки бізнесменів, їх прагнення отримати прибуток. Займатися підприємництвом і не укладати договорів просто неможливо.
Надійний договір повинний бути:
1) укладений у ваших інтересах;
2) не порушувати чинного законодавства;
3) юридично надійно захищає ваші інтереси, а обов'язки вашого контрагента по договору суворо забезпечені його відповідальністю;
4) не має жодного «підводного каменя» або так званих «юридичних мін».
Наявність останніх у договорі становить серйозну загрозу всій угоді і може звести нанівець будь-який прекрасний і добре пропрацьований з економічного погляду комерційний проект. Звичайно, будь-якій угоді і, відповідно, договору передує серйозна робота з пошуку належного партнера, за попередньою узгодженістю основних моментів передбачуваної операції і т.п. А тому для тих, хто починає безпосередню роботу з узгодження всіх конкретних умов майбутнього контракту, хотілося б запропонувати деякі рекомендації, що можуть стати в пригоді.
Виділяють чотири основні правила укладення угоди будь-якого виду.
1. Необхідно чітко уявити, що ви «затіяли», що ви хочете зробити і що бажаєте отримати.
2. Проект передбачуваного договору краще готувати самому, ніж довіряти це контрагенту.
3. Ніколи не підписуйте договір, доки його не переглянув і не завізував ваш юрист. Це одне з найголовніших правил, яким має керуватися кожний підприємець.
4. Не допускайте двозначності і недомовок. [7, с.61]
Облік і контроль за виконанням договірних зобов'язань здійснюються відділами матеріально-технічного забезпечення, капітального будівництва, головного механіка, головного енергетика, збуту продукції та товарів.
З метою обліку та контролю виконання договорів необхідно організувати приймання продукції і товарів за кількістю й якістю. Для цього на підприємстві потрібно розробити конкретні правила приймання продукції та посадові інструкції осіб, які приймають вантажі або відправляють виготовлену продукцію. При цьому необхідно визначити місце та порядок прийняття продукції залежно від виду вантажу, засобу його доставки, місце зберігання вантажу, кількість посадових осіб, які відповідають за організацію прийняття, осіб, які беруть участь у прийманні продукції, осіб, які відповідають за аналіз продукції, терміни оформлення документів і передавання матеріалів юридичній службі для пред'явлення претензій до постачальника. [6, с.170]
Договір дає можливість сторонам врахувати їх реальні можливості, вимагає самодисципліни підприємства. Тому не можна визнати правильною практику господарських суб'єктів, які байдуже ставляться до укладення господарських договорів, а в окремих випадках зовсім їх не укладають, не завжди враховують пропозиції юридичної служби з питань договірної роботи .
Література
1. Конституція України-прийнята на сесії Верховної Ради 28 червня 1996 року.-Х.:ТОВ «Одіссей», 11.03.2010 р., № 254к/96-ВР - 112с.
2.Цивільний кодекс України. –Х.:ТОВ «Одісей», 2009.-424с.
3. Господарський кодекс України //ВВР України – 2001- №36
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1040 "Про Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації".
5. Людмила Ніколенко, Ганна Лагуткіна . Особливості господарського договору як підстави виникнення господарських зобов’язань //Господарське право ,червень 2009р, №6 .-С.36-39
6.В.І Горевий., Я.О.Кононенко. Участь юридичної служби суб’єктів господарювання та веденні договірної роботи(практичний аспект) //Господарське право, жовтень 2009р, №10.- С.168-170
7. В.І.Горевий . Організація Юридичної служби на підприємстві: Навч. посібник.- Суми, 2008.-319с.
8. Вікторія Мілаги. Окремі питання , пов’язані з укладенням господарських договорів //Господарське право, січень 2010р, №1.- С.63-67.
ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ВІДКРИТОСТІ І ДОСТУПНОСТІ ЧЛЕНСТВА В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КООПЕРАТИВАХ.
Доповідач: Мєдвєдєва О.Ю.,студентка групи ЮМ-82, СумДУ
Науковий керівник: Горевий В.І.,доцент кафедри права
Принцип відкритості та доступності членства є одним із провідних принципів, що набув свого закріплення не лише в Статуті Міжнародного кооперативного альянсу 1966року, а й у нормах чинного Законодавства України /ст. 96 Господарського кодексу, ст. 3 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”/.
У ГКУ та Законі України “Про сільськогосподарську кооперацію ” цей принцип сформульовано таким чином “відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає брати участь у його діяльності на умовах встановлених статутом кооперативу ” /ст.96 Господарського кодексу/ та відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та у разі потреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом кооперативу ,/ ст. 3 Закону/.
Отже вже містяться певні елементи, умови реалізації “доступності ” членства. Ще більше розвиваються ці умови реалізації принципу відкритості і доступності членства у подальшому, коли у Законі України “Про сільськогосподарську кооперацію ” вже зазначається, що членом кооперативу можуть бути лише особи, які: досягли певного віку/для фізичних осіб/, зробили вступний пайові внески, визнають принципи і цілі кооперативу, дотримуються вимог його статуту.
Із наведених положень цілком зрозуміло, що принцип відкритості і доступності членства реалізується за певних умов, тобто він неє абсолютним і особа, яка не відповідає зазначеним вищим умовам, членства у кооперативі набути не може.
Слід зазначити, що в історії розвитку аграрного законодавства, встановлювались додаткові до загальних умов членства у сільськогосподарських підприємсвах. Так, у примірному статуті сільськогосподарської ар тілі 1930 р. зазначалося, що селян-одноосібників, які перед вступом до колгоспу вбивали або продавали свою худобу,ліквідували інвентар, навмисно розстрачали насіння, до артілі не приймають.
Примірним статутом 1935 р встановлюється інший припис, відповідно до якого селяни-одноосібники, які продавали коней протягом двох останніх перед вступом до колгоспу та є такими,у яких відсутнє насіння, приймалися до колгоспу лише за умови оформлення зобовязання про внесення із своїх доходів із розтроченням платежу до шести років вартості коней та насіння [1, c. 145].
Щодо членства у колгоспі свого часу у науковій літературі висловлювалась думка щодо проведення конкурсу. Пропонувалося використати норми трудового права для проведення конкурсного відбору та поширити їх дію на членські колгоспні відносини. Щоправда зазначалося, що конкурсну систему прийому до членів треба закріпити в локальних нормативних актах і вона має керуватися лише на керівних працівників, спеціалістів та механізаторів [1, c. 150].
В сучасній літературі,передусім економічній,існує інше розуміння відкритості та доступності членства. Зокрема, зазначається, що членом сільськогосподарських обслугувуючих кооперативів може бути не будь-яка особа, а лише сільськогосподарський товаровиробник. Члени кооперативу будь-якого виду, на думку В. Зіновчука, мають право обмежити загальну кількість учасників кооперативу, а також встановлювати певні вимоги щодо віку, місця проживання, людських і ділових якостей членів тощо. Це дуже важливо для досягнення однорідності та згуртованості кооперативу.Однак члени не повинні створювати штучні перешкоди та застосовувати дискримінаційні заходи до нових членів. Відмова у прийомі до кооперативу вважається надзвичайним випадком [2, c. 45].
В. Уркевич зазначає, що нові тенденції щодо розуміння змісту принципу відкритості та доступності членства у сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу є обґрунтованим. Адже в умовах ринкової економіки окремі елементи , якої вже розбудовано в нашій країні, сільськогосподарський кооператив як товаровиробник та суб’єкт господарювання має передусім виробляти конкурентоспроможну продукцію. Це досягається шляхом поєднання багатьох факторів, не останню роль серед яких відіграють такі, як застосування сучасних технологій виробництва та висококваліфікований персонал [3, с. 53].
На сучасному етапі положення чинного законодавства України щодо умов набуття членства у сільськогосподарських кооперативах слід вважати “обов’язковим мініму” органи управління кооперативу можуть встановлювати у встановленому порядку додаткові умові щодо здобуття членства у кооперативі: максимальна кількість членів кооперативу, освіта, рівень кваліфікації, місце проживання тощо. Але такі додаткові умови, безумовно, не повинні носити дискримінаційного характеру, порушувати конституційні права та свободи людини та громадянина. Конкретизація умов реалізації принципу “відкритості та доступності” Членства в кооперативах має відбуватися на рівні аграрного законодавства та локальних нормативно-правових актів.
Література
1.Шелестов В.С. Институт членства в основных законах колхозной жизни. / В.С. Шелестов. Вопросы государства и права –М. : , 1974.-с. 142-152.
2.Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу. / В.В. Зіновчук.- К.: , 2001.-380с.
3.Уркевич В. Реалізація принципу відкритості та доступності членства у сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу: сучасний зміст та правове регулювання/ В. Уркевич. Підприємництво, господарство і право., 2005.- с.52-54.