В умовах значної регіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів держава повинна виконувати функції вирівнювання бюджетної забезпеченості регіонів

Содержание

1. Питома вага підприємств, на яких укладено колективний договір, до загальної кількості підприємств, %
   
2. Питома вага найманих працівників, охоплених його колдоговорами, %
   

1

• отримання необхідної інформації в органах статистики;
  
• сприяння з боку місцевих органів влади в отриманні необхідної інформації;
  
• отримання необхідної інформації та в повному обсязі на самих підприємствах.
  

• ознайомлення керівників підприємств та профспілок з відповідними статтями законодавства;
  
• проведення конференцій, семінарів з питань колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин за участю представників наукових установ, фахівців та представників адміністрації підприємств.
  

1. Питома вага колективних договорів, зареєстрованих у державних органах, які пройшли належну правову експертизу, до загальної кількості договорів, %.
   
2. Кількість звернень та скарг працівників щодо порушення їх трудових прав, у динаміці за роками, одиниць.
   

1. Кількість галузевих угод, розроблених з дотриманням положень Генеральної угоди, до загальної кількості галузевих угод, %.
   
2. Кількість регіональних угод, розроблених з дотриманням положень Генеральної угоди, до загальної кількості регіональних угод, %.
   
3. Кількість колективних договорів, розроблених з дотриманням вимог регіональної, галузевої угод, в їх загалі, %
   

• юридично закріпити та визначити термін “моніторинг у соціально-трудовій сфері”;
  
• визначити процеси проведення моніторингу за розробленою методикою;
  
• ввести норму щодо надання інформації про моніторинг державним установам, які його проводять;
  
• визначити адміністративну відповідальність за ненадання належної інформації державним установам, які проводять моніторинг.
  

• відмовляти у пролонгації договорів підприємствам, на яких не додержуються вимоги, закріплені в колективному договорі;
  
• самостійно накладати санкції на систематичних порушників умов колективних договорів на підприємствах, а також на власників, які не бажають укладати колективні договори на своїх підприємствах.
  

• у середніх школах, коледжах та технікумах – з основ міжособового спілкування;
  
• у ВНЗах – з основ конфліктології, соціального партнерства, а також курс методів підтримки соціального миру та злагоди.
  

1. Кількість розроблених нормативно-законодавчих актів щодо удосконалення соціального партнерства, одиниць
   
2. Кількість прийнятих ВР, КМУ нормативно-законодавчих актів щодо удосконалення соціального партнерства, одиниць
   

• ознайомлення роботодавців та профспілок з відповідними законодавчими документами;
  
• проведення семінарів, конференцій щодо представницької діяльності на підприємствах усіх форм власності із залученням фахівців, представників науково-дослідних установ, адміністрацій підприємств тощо.
  

1. Кількість підприємств, що реалізують політику соціальної відповідальності бізнесу, одиниць
   
2. Кількість витрат суб’єктів господарювання на соціальні проекти, тис. грн.
   

• політичну стабільність та захист прав власників;
  
• проведення урядом України соціально відповідальної політики зорієнтованої на узгоджені із соціальними партнерами рішення;
  
• співпраця соціальних партнерів, спрямована на мінімізацію в антикризовий період рівня інфляції, коливань курсу національної валюти, негативних впливів на економічне піднесення;
  
• забезпечення лобіювання та захист інтересів великого бізнесу на міжнародному рівні та чітке відокремлення його діяльності від середнього та малого бізнесу через антимонопольне законодавство;
  
• створення адекватної законодавчої бази, що закріплюватиме та стимулюватиме соціальні зобов'язання бізнесу, благодійність, у т.ч. у кризовий період;
  
• ратифікацію міжнародних конвенцій та інших документів, що стосуються захисту прав людини та довкілля;
  
• розробку та реалізацію програм гідної праці;
  
• включення на державному рівні екологічних та соціальних показників до щорічної фінансової корпоративної звітності;
  
• залучення соціальних партнерів до обговорення та прийняття національних і міжнародних документів соціальної спрямованості;
  
• підтримку та запровадження норм таких міжнародних документів, як Тристороння декларація про принципи МОП щодо транснаціональних підприємств; Керівництво Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) для багатонаціональних підприємств; Принципи корпоративного управління ОЕСР тощо;
  
• державний контроль за діяльністю як національних, так і транснаціональних компаній, що діють на території України, для своєчасного виявлення та недопущення порушень соціально-економічних прав їх працівників;
  

• розробку механізмів участі соціальних партнерів-роботодавців та профспілок у національних і міжнародних дебатах щодо державної політики з питань розвитку соціальної сфери, у т.ч. у кризовий період ;
  
• розробку механізму зменшення рівня «тіньозації» економіки з урахуванням досвіду інших країн (Болгарія, Хорватія, Румунія та інших);
  
• підтримку впровадження антикризового соціального аудиту та екологічного управління шляхом надання пільг та заохочення тільки тих компаній, які застосовують відповідні схеми менеджменту;
  
• створення базових умов для розвитку системи соціальної відповідальності бізнесу (СВБ), що передбачають гарантування прав власності та безпеки ведення бізнесу, створення незалежної судової системи, забезпечення прозорих законодавчих умов для соціальної діяльності, формування державних пріоритетів соціальної відповідальності;
  
• вжиття оперативних заходів щодо унеможливлення отримання “тіньових” доходів та забезпечення законодавчої бази для перегляду існуючої шкали ставки податку на особисті доходи із поверненням до прогресивної шкали податків;
  
• забезпечення прозорості використання коштів, спрямованих на благодійність;
  
• проведення державної політики залучення іноземних інвестицій, пожвавлення ділової активності, зменшення диспропорцій між успішними та відсталими регіонами;
  
• захист вітчизняного товаровиробника шляхом встановлення імпортних обмежень, захисних митних тарифів протягом перших трьох років після вступу України до СОТ, як це передбачено нормативними документами цієї організації;
  
• збільшення державного фінансування та посилення підтримки науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, розробку нових технологій та забезпечення ефективної державної підтримки сфери інноваційної діяльності в Україні, що дозволить відновити попередній рівень міжнародної конкурентоспроможності вітчизняної продукції;
  
• розробку та реалізацію дієздатної конкурентної політики, що має базуватися на дотриманні конкурентного законодавства, удосконаленні існуючої нормативно-правової бази, конкурентній політиці та розвитку інституційного середовища, захисті конкуренції, механізмах впровадження конкурентної політики;
  

• створення сприятливих умов для компаній, що вирішили дотримуватися принципів СВБ;
  

• стимулювання впровадження підприємствами соціальних проектів шляхом включення соціальних критеріїв до контрактів про державні закупівлі;
  
• маркування продукції, що випускається компанією, на основі критеріїв Ради із присвоєння знака "Еко-лейбл" (European Union Eco-Labeling Board);
  
• соціальне маркування, яке надається продукції, виробленій на підприємствах, що дисципліновано сплачують податки, дотримуються прозорості у виплаті заробітної плати, норм і положень трудового законодавства, забезпечують необхідний рівень соціального захисту працюючих;
  
• надання податкових пільг та скасування оподаткування (подвійного або взагалі) коштів, що призначаються на благодійність;
  
• отримання державного замовлення, надання державних кредитів та інвестицій тільки соціально відповідальним компаніям;
  

• надання регіональних преференцій у вигляді землевідведення, дозволів на будівництво тощо тільки соціально відповідальним компаніям;
  
• надання податкових пільг для інвенсторів, які вкладають кошти у розвиток депресивних регіонів;
  
• сприяння регіональними органами державної влади у просуненні продукції лише соціально відповідальним компаніям (у країні та за її межами);
  
• формування регіональними органами державної влади позитивного іміджу соціально відповідальної компанії, що слугуватиме своєрідною рекламою та сприятиме збільшенню обсягів продажу її продукції, створенню та збереженню робочих місць;
  
• лобіювання регіональними органами влади інтересів тільки соціально відповідальних компаній;
  
• сприяння регіональними органами влади розширенню мережі споживачів та постачальників лише для соціально відповідальних компаній;
  
• законодавче закріплення в Законі України "Про заробітну плату в Україні" норми, відповідно до якої фонд оплати праці має складати не менше 55,0% від доходу (за виннятком окремих видів економічної діяльності);
  
• підвищення рівня поточного фінансування та державного інвестування, а також створення умов для збільшення недержавних інвестицій у систему освіти, насамперед для кадрової підготовки за професіями та фахами, що визначатимуть науково-технічний прогрес, у т.ч. фахівців у сфері СВБ;
  
• зменшення на визначений термін податкового навантаження на підприємства за рахунок зниження чи звільнення від оподаткування тієї частки прибутку, що спрямовується на технічний розвиток і переоснащення, модернізацію виробництва, створення нової, відповідної до світових стандартів, продукції;
  
• встановлення на визначений термін податкових пільг чи повне звільнення від оподаткування підприємств, що виробляють високотехнологічну продукцію;
  
• страхування зовнішньоекономічних ризиків, гарантування компенсацій, пільгового кредитування найбільш конкурентних позицій експортної номенклатури;
  
• стимулювання роботодавців, які створюють нові високотехнологічні та продуктивні робочі місця
  

• поширення знань про основні принципи СВБ;
  
• формування корпоративних університетів (освіта-наука-виробництво);
  
• відкриття центрів передавання виробництву новітніх технологій;
  
• створення центрів безпосереднього (у т.ч. на виробництві та в наукових установах) навчання протягом усього життя, у т.ч. стажування викладачів за практичними навичками;
  

• відкриття бюро професійної орієнтації у ВНЗах та центрах зайнятості;
  
• формування мережі консалтингових служб, що надають консультації з питань технологій та професійної освіти як ВНЗам, так і роботодавцям, особливо у сфері малого та середнього підприємництва;
  

• утворення роботодавцями фондів для розвитку малого та середнього підприємництва за інтелектуальної підтримки ВНЗів;
  
• інтеграція (злиття) мережі корпоративних зв'язків ВНЗів подібного профілю для реалізації спільних проектів;
  
• створення галузевих фінансових, кадрових та рекрутингових структур із взаємодії з ВНЗами;
  

• cтажування викладачів на підприємствах та залучення працівників підприємств до освітнього процесу;
  
• реалізація спільних дослідницьких проектів, спільна участь в управлінні компаніями та ВНЗами;
  
• участь представників ВНЗів у роботі мережі центрів із визнання (сертифікації) професійної компетентності випускників та їх прийманні на роботу;
  
• проведення спільного аналізу та розробки прогнозних (планових) оцінок потреби (за обсягами та у професійно-кваліфікаційному розрізі) у підготовці фахівців, участь у формуванні регіонального та відомчого сегментів держзамовлення;
  
• спільна розробка освітніх програм, проектів професійно-освітніх стандартів для вищої освіти та безперервного навчання;
  

• підготовка достатньої чисельності кваліфікованих фахівців із впровадження систем менеджменту за стандартами ISO з якості продукції, охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я, безпеки праці та трудових стандартів;
  
• запровадження до навчальних програм бізнес-шкіл, економічних факультетів університетів та інших навчальних закладів теорії та практики СВБ;
  
• підготовка навчальних програм, фахівців, менеджерів та експертів із систем корпоративної соціальної відповідальності та збалансованого розвитку
  

• широке висвітлення у ЗМІ досвіду вітчизняних фірм, компаній та підприємств щодо їх участі у благодійних акціях, які заслуговують на суспільну підтримку;
  
• залучення бізнес-структур до спільної участі в розробці та реалізації програм соціального розвитку регіонів;
  
• посилення зв'язків компаній з такими організаціями громадянського суспільства, як захисники довкілля, правозахисники та захисники прав споживачів, молодіжні, профспілкові, жіночі, ветеранські організації тощо;
  
• організація системи постійного діалогу СВБ, який представляє об`єднання роботодавців та влади на всіх рівнях та у всіх регіонах України;
  
• забезпечення створення та ведення Національного реєстру добропорядних підприємств;
  
• впровадження у компаніях стандарту SA 8000, стандартів серій ISO 9000, ISO 14000 та OHSAS 18000;
  
• підготовка та щорічна публікація соціальних звітів компаній;
  
• підготовка та розповсюдження спеціальної літератури, проведення семінарів із питань соціальної відповідальності;
  
• сприяння приєднанню України до Глобального договору ООН, прийняття Кодексу честі добропорядного виробника України;
  
• удосконалення мотиваційного механізму підвищення рівня СВБ;
  
• створення сприятливого середовища для встановлення партнерських відносин з іншими компаніями, громадськими та іншими організаціями, профспілками, державними структурами для вироблення спільних підходів до соціальної корпоративної відповідальності;
  

• залучення громадських організацій, у т.ч. профспілок до перевірок соціальних звітів компаній для оцінки достовірності наданої ними інформації;
  
• створення у компаніях недержавних пенсійних фондів як інструментарію заохочення та соціального захисту своїх працівників;
  

• 
  створення системи заохочення та репутаційної відзнаки тих бізнесменів, які просунулися у конкретних напрямах соціальної відповідальності (на зразок сучасної інтерпретації "Дошки пошани"), встановлення рейтингу спонсорів, меценатів, благодійників тощо
  

1. Кількість недержавних громадських, у т.ч. правозахисних організацій, тис. одиниць
   
2. Кількість заходів, у яких брали участь недержавні громадські організації, тис. одиниць