Спецвипуск присвячено 45-річчю ду нді ств київ 2011 Луганськ 2011 ббк 65. 5-183

Вид материала

Документы

Содержание Удосконалення системи соціального захисту "чорнобильців" у російській федерації та республіці білорусь: досвід, який можна запоз Постановка проблеми. Аналіз досліджень та публікацій. Виклад основного матеріалу.

Подобный материал:

• Методичні рекомендації щодо розробки програми створення робочих місць в регіоні, 1277.87kb.
• Концепція реформування вітчизняної системи регулювання умов, гігієни, безпеки та охорони, 415.02kb.
• Державна установа науково-дослідний інститут соціально- трудових відносин (ду нді ств), 1199.3kb.
• Араса шевченка 175 річчю Київського університету І 75 річчю географічного факультету, 2611.19kb.
• Жемчужины Адриатики 13 дней (поезд-автобус) Стоимость: 595, 42.06kb.
• Національна експозиція України на Міждержавній виставці, присвяченій 20-річчю снд, 313.44kb.
• Республика Беларусь, г. Минск, ул. К. Маркса, 40-32, 49.41kb.
• Державний заклад «Національна бібліотека України для дітей» Сучасна дитяча література, 288.92kb.
• Ну, а пока – зима…, 3393.89kb.
• Сказки старого Мадрида, 29.36kb.

УДК 364.254

Матвієнко О.Г.,

м.н.с. ДУ НДІ соціально-трудових відносин Мінсоцполітики України, м. Луганськ


УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ "ЧОРНОБИЛЬЦІВ" У РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ ТА РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ: ДОСВІД, ЯКИЙ МОЖНА ЗАПОЗИЧИТИ


Проведено порівняльний аналіз досвіду вдосконалення системи соціального захисту "чорнобильців" Російської Федерації та Республіки Білорусь. Визначено принципово нові підходи та напрямки вирішення проблем громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.


Постановка проблеми. У теперішній час в Україні офіційно нараховується понад 2,3 млн. громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Серед них: понад 276 тис. ліквідаторів, більше 2 млн. осіб, які мають статус потерпілих, із яких майже 542 тис. – це діти [1]. Крім того, в Україні проживають 7,5 тис. осіб, здоров'ю яких завдано шкоди в результаті інших ядерних аварій (техногенних катастроф на території колишнього СРСР), випробувань ядерної зброї тощо [2]. Усі ці громадяни потребують проведення ефективної державної політики в частині їхнього захисту та забезпечення законодавчо визначених прав. В Україні, як і в інших країнах, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Російська Федерація (далі – РФ), Республіка Білорусь), захист постраждалого населення здійснюється в трьох напрямках: протирадіаційному, медичному та соціальному. Серед них найбільш важливим є напрямок державного соціального захисту постраждалого населення. Спроби вирішити зазначені проблеми відбулися в РФ та Республіці Білорусь. Вивчення досвіду цих країн із зазначеного питання є дуже важливим для прийняття принципово нових рішень у сфері соціального захисту "чорнобильців" в Україні, а також для розробки напрямів стратегічного та оперативного характеру і прогнозу наслідків їх реалізації. На наш погляд, аналіз досвіду РФ та Республіки Білорусь допоможе Україні вибрати ті напрямки, що будуть найменш "болісними" для "чорнобильців" та інших осіб, які мають право на пільги.

Аналіз досліджень та публікацій. При всій актуальності питання соціального захисту "чорнобильців" у країнах, найбільш постраждалих від катастрофи на ЧАЕС, у теперішній час у відкритому друці вкрай мало наукових статей та монографій, присвячених зазначеній проблемі. Це зумовлено тим, що чинники, які призвели до виникнення критичної ситуації у сфері соціального захисту "чорнобильців", були досліджені в повній мірі лише в останні 3–5 років. Досвід, який був висвітлений у 2002 р. міжнародною міжгалузевою групою фахівців за дорученням Програми Розвитку ООН та ЮНІСЕФ за підтримки Управління ООН з гуманітарних питань та Всесвітньої організації охорони здоров'я, визначив нагальність питань, що були характерними для періоду 1990–2000 рр., а саме: подолання соціально-економічних наслідків Чорнобильської катастрофи, стан фінансування та запровадження стратегії відродження забруднених територій Республіки Білорусь, РФ та України. У подальшому широкий огляд цих проблем на міжнародному рівні фактично не здійснювався.

Починаючи з 2009 р., ДУ НДІ соціально-трудових відносин Міністерства соціальної політики України (м. Луганськ) (далі – Інститут) проводяться всебічні наукові дослідження щодо проблематики, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою та соціальним захистом постраждалого населення.

Треба відзначити, що в період з 2004 до 2008 рр. в межах досліджень Інститутом проводився моніторинг реформування системи надання пільг у РФ. У цілому вивчення досвіду таких країн, як РФ та Республіка Білорусь, у сфері вирішення законодавчих проблем та пільгового соціального забезпечення "чорнобильців" має на меті врахування тих його позитивних здобутків та особливостей, які можна перенести у вітчизняну практику соціального захисту зазначеної категорії громадян.

Виклад основного матеріалу. Катастрофа на Чорнобильській АЕС є однією з наймасштабніших техногенних катастроф ХХ ст., яка спричинила незліченні екологічні, демографічні та соціально-економічні наслідки. Її основним негативним результатом став радіаційний вплив на здоров'я тисяч людей, які мешкають на забруднених територіях, та тих, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії. У РФ внаслідок Чорнобильської катастрофи радіаційному забрудненню піддалися 16 областей та одна республіка з населенням близько 3 млн. осіб, які проживають більш ніж у 12000 населених пунктів [3]. У Республіці Білорусь у результаті Чорнобильської катастрофи постраждало від радіоактивного забруднення цезієм-137 22,0% територій. На момент аварії на цих територіях проживало 2,2 млн. осіб. У теперішній час там мешкає 1,3 млн. осіб [4].

За чверть століття (саме стільки часу минуло з дня вибуху на Чорнобильській АЕС) урядами РФ та Республіки Білорусь було розроблено десятки документів правового характеру, що дозволили здійснити на практиці комплексні заходи щодо збереження природи, які запобігають порушенням у сфері екології; проведено роботу з удосконалення й розвитку систем радіаційного моніторингу й контролю; запроваджено інформаційні технології в роботі з населенням радіоактивно забруднених територій. Але ключовим питанням було формування та розвиток системи соціального захисту "чорнобильців", її законодавче забезпечення.

Згідно із загальновизнаною ідеєю соціальної відповідальності держави перед громадянами, в конституціях РФ та Республіки Білорусь закріплене право громадян на відшкодування збитку, заподіяного здоров'ю або майну екологічними правопорушеннями (стст. 2, 17, 42 Конституції РФ, стст. 46, 47 Конституції Республіки Білорусь). Виходячи із цієї основоположної ідеї, найвищі органи законодавчої та виконавчої влади РФ та Республіки Білорусь повинні постійно тримати чорнобильське питання, в першу чергу його соціально-правову частину, в полі уваги, а також здійснювати заходи щодо оптимізації нормативних засад, удосконалення правоприємницької практики відповідного спрямування, пошуку нових форм і методів відновлення привабливості забруднених територій та оздоровлення постраждалого населення, що проживає на них.

Слід визначити, що сьогодні законодавчу основу соціального захисту жертв Чорнобильської катастрофи складають: у Республіці Білорусь – Закон від 06.01.2009 р. № 9-З "Про соціальний захист громадян, постраждалих від катастрофи на Чорнобильській АЕС, інших радіаційних аварій", який набув чинності з 22.07.2009 р., а в РФ – Федеральний закон від 15.05.1991 р. № 1244-1 "Про соціальний захист громадян, що піддалися дії радіації унаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС" (із змінами та доповненнями, внесеними до нього 28 федеральними законами) та Закон РФ від 22.08.2004 р. № 122-ФЗ.

Принципи розбудови та основні положення російського та білоруського законодавства багато в чому схожі. Так, законодавство обох держав ставить обсяг і рівень соціального захисту "чорнобильців" у залежність від встановленого статусу громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, робить основний акцент на забезпеченні широкого доступу до всіх видів медичного та санаторно-курортного обслуговування; у найбільшому розмірі передбачає компенсації особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи; передбачає можливість користуватися пільгою тільки на одній підставі, якщо в громадянина виникає право на таку, як за законом про соціальний захист постраждалих від катастрофи на Чорнобильській АЕС, так і за іншими законами.

Разом із тим, законодавство РФ та Республіки Білорусь, яке регулює відповідну сферу суспільних відносин, має низку відмінностей концептуального характеру. Зокрема, в основу класифікації категорій громадян, що мають право на соціальний захист у зв'язку із заподіяною їм шкодою, в російському й білоруському законодавстві покладені різні критерії, а саме: у РФ – категоріальний, у Республіці Білорусі – статусний.

У результаті, російське законодавство передбачає близько 20 категорій громадян, що мають право на соціальний захист у зв'язку з катастрофою на ЧАЕС, до яких, наприклад, відносяться:

• громадяни, що отримали або перенесли променеву хворобу та інші захворювання, пов'язані з радіаційним впливом внаслідок Чорнобильської катастрофи або з роботами з ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС;
  
• інваліди внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, зайняті на роботах у зоні відчуження;
  
• громадяни, евакуйовані із зони відчуження й переселені (що переселяються) із зони відселення;
  
• громадяни, які постійно мешкають (працюють) на території зони відчуження, з правом на відселення тощо [5].
  

Натомість білоруський Закон, що застосовує статусні критерії, об'єднує "чорнобильців" у дві великі групи: перша – учасники ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, друга – населення, що потерпіло від катастрофи на ЧАЕС. При цьому кожна із цих груп, у свою чергу, підрозділяється на підгрупи, наприклад:

• громадяни, які брали в 1986 – 1987 рр. участь у роботах із ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС у межах зони евакуації або були зайняті в той період на експлуатації або інших роботах на вказаній станції;
  
• громадяни, які брали в 1988 – 1989 рр. участь у роботах із ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС у межах зони евакуації (відчуження) або були зайняті в той період на експлуатації або інших роботах на вказаній станції (у тому числі тимчасово направлені або командировані);
  
• евакуйовані із зони евакуації, а також ті, які самостійно покинули цю зону після катастрофи;
  
• громадяни, які мешкали або працювали в зоні евакуації (відчуження) з правом на відселення [6].
  

Обсяг пільг і гарантій, передбачених для різних категорій "чорнобильців" у білоруському та російському законодавстві певною мірою відрізняється. Зокрема нове законодавство Республіки Білорусь, на відміну від російського, передбачає для громадян, що мешкають на території Білорусі, такі пільги, як зниження загальновстановленого пенсійного віку, безвідплатна передача у власність займаних ними житлових приміщень державного житлового фонду, безкоштовне виготовлення й ремонт зубних протезів, податкові пільги. У свою чергу, законодавство РФ також передбачає низку пільг і гарантій, які відсутні в білоруському, наприклад: право на першочергове працевлаштування при ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації; вища щомісячна грошова компенсація, що виплачується за шкоду, заподіяну здоров'ю у зв'язку з радіаційним впливом внаслідок Чорнобильської катастрофи або виконанням робіт із ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС; у разі смерті громадян, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, право на щомісячну грошову компенсацію поширюється на непрацездатних членів сім'ї та громадян, що знаходилися на їхньому утриманні; розміри виплат постраждалим від аварії на ЧАЕС, які щорічно індексуються, виходячи з рівня інфляції (рівень індексації встановлюється федеральним законом про федеральний бюджет на черговий фінансовий рік).

Разом із тим, у законодавстві Республіки Білорусь (у порівнянні із законодавством РФ), більш конкретними та обґрунтованими є норми, виходячи з яких визначаються критерії обмеження трудової діяльності та мешкання населення на території радіоактивного забруднення, які встановлюються в прямій залежності від рівня дози опромінювання населення, викликаного радіоактивністю в результаті катастрофи на ЧАЕС. Імпонує й чітка визначеність норми білоруського закону, згідно з якою при середній річній ефективній дозі опромінювання населення менше 0,1 мікрорентген за годину над рівнем природного й техногенного радіаційного фону захисні заходи не проводяться.

Слід відзначити також те, що масштабна реформа соціальної політики, яка проводиться в останні роки в РФ, суттєво вплинула на обмеження пільг "чорнобильців". Так, Федеральний закон від 22.08.2004 р. № 122, який називають у суспільстві Законом про монетизацію пільг, дуже серйозно "підірвав" базовий "чорнобильський" Закон (від 15.05.1991 р. № 1244) тим, що переглянув загалом 24 із 49 його статей, тобто половину. Законом було введено нове правове поняття – "соціальна підтримка громадян, які піддалися дії радіації внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС", – яке визначене як система заходів, що забезпечують соціальні гарантії цих громадян. Для шести категорій "чорнобильців" як компенсації втрачених пільг законодавство передбачило додаткову грошову виплату в розмірі від 200 до 1000 російських рублів (приблизно від 40 до 200 гривень). Зокрема громадянам, які стали інвалідами внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, було встановлено щомісячну виплату в розмірі 1000 російських рублів; які перенесли променеву хворобу – 800 російських рублів. Однак ці виплати не в повній мірі компенсували втрачені пільги.

Необхідно звернути увагу й на питання про житлове забезпечення "чорнобильців". Раніше п. 3 ст. 14 Закону (від 15.05.1991 р. № 1244-1) гарантував покращення житлових умов інвалідам та громадянам, які перенесли променеву хворобу, право на одноразове безоплатне забезпечення упорядкованої житлової площі впродовж трьох місяців із дати надання заяви. Однак Федеральний закон № 122-ФЗ не включив це право до числа заходів соціальної підтримки "чорнобильців". Замість цього ст. 14 Федерального закону № 122-ФЗ закріпила за тими з них, хто став на облік до 1 січня 2005 р., інше право, а саме надання субсидій на придбання житла. Субсидії надаються у формі державного житлового сертифіката, який є іменним та свідчить про право громадянина на отримання субсидії з федерального бюджету.

Сума коштів на придбання житла за сертифікатом "чорнобильця" розраховується таким чином: кількість метрів, які призначені сім'ї "чорнобильця", множаться на середню вартість 1 кв.м житла в регіоні. Однак ринкова ціна квартири, м'яко кажучи, не відповідає ціновим нормам, що встановлюється Держбудом РФ. У результаті, за сертифікатом можна купити лише невелику ділянку, але на придбання чи будування житла коштів не вистачає. Це основний недолік вищезазначеного механізму.

Серед усіх регіонів РФ лише в м. Санкт-Петербурзі "чорнобильцям" та ветеранам підрозділів особливого ризику квартири продовжують надаватися з державного житлового фонду.

Відповідно до нової редакції "чорнобильського" Закону змінилися основи надання таких важливих соціальних пільг, як: право на безкоштовну медичну допомогу, придбання ліків, безкоштовне щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням. Фактично "чорнобильці" не позбавлені цих пільг, однак право на них вони одержують тільки після придбання пакета соціальних послуг, які надаються їм та іншим категоріям громадян згідно із змінами до Федерального закону від 17.06.1999 р. № 178-ФЗ "Про державну соціальну допомогу". У той же час, громадяни мають право відмовитися від одержання соціальних послуг, і в цьому разі їм буде надано щомісячну грошову компенсацію в розмірі 513 російських рублів [7].

Серйозною проблемою, яка виникла в процесі реалізації соціальних прав "чорнобильців", є індексація сум відшкодування та інших грошових виплат. Невизначеність та протиріччя неодноразово змінюваного законодавства в цій сфері, що допускало різні підходи до його застосування, та заборгованість федерального бюджету, яка не дозволяла провести індексацію впродовж декількох років, спричинили серйозну соціальну напруженість серед "чорнобильців". У теперішній час домогтися індексації за попередні роки можна тільки в судовому порядку.

Слід відзначити, що між відповідними міністерствами й відомствами РФ та Республіки Білорусь здійснюється тісна взаємодія щодо реалізації Програми спільної діяльності із подолання наслідків Чорнобильської катастрофи в межах Союзної держави на 2006–2010 рр., на виконання якої передбачено фінансування в обсязі 1 млрд. 200 млн. російських рублів. У результаті цього:

• проведена значна робота з розвитку матеріально-технічної бази установ охорони здоров'я та фармацевтичної промисловості Білорусі та РФ, оснащення устаткуванням спеціалізованих і наукових установ, уточнення й оцінки дозових навантажень постраждалого населення, удосконалення й розвитку єдиної системи радіаційного моніторингу й контролю, розробки й запровадження сучасних методів і технологій у роботу з населенням радіоактивно забруднених територій;
  
• створено єдиний регістр РФ та Білорусі за всіма категоріями осіб, що піддалися радіаційному впливу внаслідок Чорнобильської катастрофи (де зібрано дані про більш ніж 326 тис. осіб), тощо.
  

Висновки. Підводячи підсумки реформування системи соціального захисту "чорнобильців" в РФ та Республіці Білорусь, слід відзначити наступне:

• по-перше, "чорнобильські" закони РФ та Республіки Білорусь, які було розроблено та прийнято в 90-х роках ХХ ст. надавали та декларували економічно обґрунтовані соціальні виплати, але не забезпечували їх повну реалізацію. Призупинення дії деяких положень або суттєве скорочення видів пільг та компенсацій "чорнобильців" призводило до неприйняття таких кроків громадянами, які постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС;
  
• по-друге, урядами РФ та Республіки Білорусь було проведено "чорнобильські" реформи, результатом яких стало прийняття Законів від 22.08.2004 р. № 122-ФЗ (в РФ) та від 06.01.2009 р. № 9-З (в Білорусі), що зосередили свої зусилля на: посиленні адресності соціального захисту; скасуванні частини регресивних пільг; спробі проведення масштабних соціальних та фіскальних змін та іншому, що викликало ще більше непорозуміння з боку населення щодо впроваджених реформ;
  
• по-третє, актуальним для обох держав залишається питання щодо: врахування індивідуальності правового статусу особи, потерпілої від екологічної катастрофи, зокрема обліковування виду й тяжкості катастрофи, рівня заподіяного постраждалому фізичного, морального та матеріального збитку; впровадження основних напрямків політики щодо відновлення та стабільного розвитку вражених територій.
  

Слід відзначити, що в Україні існує нагальна потреба у визначенні пріоритетних напрямків удосконалення діючої системи соціального захисту населення, зокрема: формування цілісної та ефективної системи надання соціальних гарантій пільговим категоріям громадян; забезпечення адресності та соціальної спрямованості надання пільг у грошовій та натуральній формах; взаємодія центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо використання бюджетних коштів, спрямованих на забезпечення соціальних гарантій пільговим категоріям громадян; забезпечення прозорості використання бюджетних коштів, спрямованих на надання послуг громадянам на пільгових умовах.

Постала також потреба в розробці принципово нового підходу до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Такий підхід повинен передбачити зміну пріоритетів у напрямі орієнтації на економічне відродження постраждалих регіонів як основи поліпшення умов життя в таких регіонах, включаючи їх екологічне оздоровлення та поліпшення охорони здоров'я постраждалого населення. Зважаючи на наукові розробки та досвід Республіки Білорусь і РФ, необхідно вжити заходів, спрямованих:

• на посилення соціальної та медичної захищеності "чорнобильців";
  
• на якнайшвидше та найбезболісніше повернення менш забруднених територій до продуктивного використання.
  

Звісно, що для цього потрібні будуть значні кошти. За ситуації, коли з одного боку, слід продовжувати вирішувати чорнобильські проблеми (посилення соціальної та медичної захищеності "чорнобильців"), а з іншого – утримувати витрати на рівні країни та держбюджету, необхідно, наскільки це можливо, зберегти обсяги загальних витрат, при цьому спрямовувати їх на фінансову підтримку категорії найбільш постраждалих громадян (ліквідатори, інваліди, потерпілі діти) та поступово перерозподіляти кошти від надання матеріальної допомоги та соціальних послуг постраждалого населення до екологічного оздоровлення та соціально-економічного відродження забруднених територій. Спрямовування ресурсів на забезпечення потреб найбільш нужденних категорій постраждалого населення, сприяючи при цьому, де тільки це можливо, інтеграції постраждалих громадян у суспільство та відродження територій Чорнобильської зони, в умовах сьогодення є достатньо ефективним підходом до вирішення проблем ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС в Україні.


ЛІТЕАТУРА

1. Розробляється спеціальний законодавчий акт, спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок ядерних аварій // Соціальна політика. – 2008 . – № 7. – С. 97.
   
2. Социальная защита граждан, пострадавших от радиационного облучения вследствии ядерних испытаний. – Режим доступа : ссылка скрыта.
   
3. Актуальные проблемы реализации конституционных прав чернобыльцев. – Режим доступа : ссылка скрыта.
   
4. Назрела необходимость проведения масштабной и целенаправленной работы по унификации законодательства РФ и Республики Беларусь в сфере социальной защиты пострадавших от аварии на ЧАЭС. – Режим доступа : ссылка скрыта.
   
5. Закон Российской Федерации от 15 мая 1991 г. № 1244-1 "О социальной защите граждан, подвергшихся радиации вследствие катастрофы на Чернобыльской АЭС" (с изменениями и дополнениями). – Режим доступа : ссылка скрыта.
   
6. Закон Республики Беларусь от 6 января 2009 г. № 9-3 "О социальной защите граждан, пострадавших от катастрофы на Чернобыльской АЭС, других радиационных аварий". – Режим доступа: ссылка скрыта.
   
7. Звіт ДУ НДІ СТВ про НДР "Розробка програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2010–2015 роки". – Луганськ, 2009.