Geum.ru

Короткий курс лекцій з курсу "історія економічних вчень" Склав: ст викладач Бортнікова Л. П. Київ 2001 Лекція №1

Вид материалаКурс лекцій

Содержание


Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13

Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії



План
  1. Зародження марксистської економічної теорії в 40-50 рр. ХІХ ст.
  2. Розробка К.Марксом і Ф.Енгельсом економічної теорії капіталізму.
  3. Розвиток В.І.Леніним марксистської політичної економії.


Марксизм виник у 40-х роках ХІХ ст.., як напрямок класичної політекономії, що претендував на вдосконалення методу теоретичних досліджень і створення нової соціальної картини світу. Джерелами марксизму були німецька філософія (Гегель, Фейєрбах), французький утопічний соціалізм (Оуен, Фур`є, Сен-Сімон) та англійська класична політекономія (Сміт, Рікардо).У перших були запозичені ідеї діалектики і матеріалізму, у других – поняття класової боротьби, елементи соціального устрою суспільства, у третіх – серед багатьох інших - трудову теорію вартості, положення закону тенденції норми прибутку до зниження, продуктивності праці тощо. Марксистська політична економія у тому вигляді, як її було започатковано Марксом і Енгельсом, увібрала в себе всі методі дослідження, доповнивши їх новим підходом – визначенням економічних процесів як фази соціально-економічного розвитку, економічні сили якого визначаються мотиваціями та боротьбою протилежних, конфліктуючих інтересів. Суспільство розглядається з позиції боротьби класів.

Виникнення марксистського економічного вчення було підготовлено всією історією розвитку капіталізму, а також історією участі авторів у революційній боротьбі першої половини ХІХ ст. Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895) були сучасниками і свідками краху феодалізму та утвердження капіталістичних відносин. Цей процес супроводжувався загостренням суспільних суперечностей, проявом яких були суспільні заворушення та повстання, революційні потрясіння.

Карл Маркс і Фрідріх Енгельс розпочинали свою діяльність як революційні демократи та теоретики революційної боротьби.

Економічні ідеї звучать вже в ранніх роботах Маркса і Енгельса. Висновки, які роблять автори підпорядковані одній меті - довести, що економічний розвиток капіталістичного суспільства приведе до його краху, революційні перетворення необхідні для прискорення цього процесу.

Серед особистих праць Ф.Енгельса, котрі торкаються проблем економічної теорії, слід насамперед назвати роботу “Анти-Дюрінг” (1878). Автором було поставлено питання про політекономію у широкому і вузькому значенні, були розглянуті процеси виникнення приватної власності, класів, держави, товарного виробництва, вартості, нагромадження капіталу, економічних криз. Енгельса виділив протиріччя, які виникають у ринковій економіці. Вклад Енгельса у розвиток економічної теорії і марксистське вчення про капіталізм пов’язаний насамперед з аналізом тих нових явищ, які знайшли розповсюдження після смерті Маркса: акціонерних товариств, фондової біржі і т.д. Найбільший вклад Енгельса в економічну теорію майбутнього комуністичного суспільства, яке, як вважають марксисти, повинне неминуче змінити капіталізм.

Спільною рисою ранніх наукових праць Маркса та Енгельса було намагання поєднати нове філософське бачення світу із соціальною теорією, довести необхідність змінити суспільний лад. Цікаві роботи того періоду – “Критика гегелівської філософії права”, “Нариси до критики політичної економії” (1844), Злиденність філософії” (1847), “Наймана праця і капітал” (1849), “Маніфест комуністичної партії” (1848). Ці праці були кроком на шляху до створення цілісної економічної доктрини.

Основна економічна праця, над якою Маркс працював багато років, майже все життя, і роботу на якою завершив Ф.Енгельса – це “Капітал”. Перший том “Капіталу” був опублікований у 1867 році, другий та третій були підготовлені до видання Ф.Енгельсом вже після смерті К.Маркса (1885-1894), четвертий, який залишився у начерках, вийшов у світ під назвою “Теорії додаткової вартості” (1905-1910). Цей фундаментальний твір було задумано як критичний огляд поширених у той час економічних теорій. Викладення усіх чотирьох томів “Капіталу” підпорядковано одній меті – розкриттю закону руху і загибелі капіталістичного способу виробництва. У першому томі “Капіталу” (повна назва тому – “Процес виробництва капіталу”) розкриваються проблеми виробництва додаткової вартості як основи розвитку й виразника відносин між капіталом та працею. Дослідження починається з визначення товару та виникнення грошей. Другий том (“Процес обігу капіталу”) визначає сутність капіталу, виникнення його в обігу та поза обігом одночасно. Обіг капіталу зумовлюється виробництвом та набирає тих форм, які відповідають вимогам виробництва. Третій том вийшов під назвою “Процес капіталістичного виробництва, взятий у цілому”. Четвертий том (“Теорії додаткової вартості”) вийшов вже за редакцією К.Каутського, якому Енгельс заповів видання цієї праці. По суті це була праця як перше дослідження з історії економічної думки. Водночас в ньому розглядалася й низка важливих теоретико-економічних проблем: питання відтворення , криз, продуктивності праці, продуктивної та непродуктивної праці, абсолютної та диференційної ренти, прибутку, ціни виробництва. Саме цей том дає уявлення про велетенський обсяг опрацьованого Марксом матеріалу.

К.Маркс намагався розв’язати ті проблеми, на які вказувала ще класична політекономія, але вирішити їх з позиції теорії трудової вартості не змогла. Маркс шукав і зміг дати визначення причин порушення економічної рівноваги та суперечностей у розвитку капіталізму, спираючись на теоретико-економічні аргументи, і тим самим продемонстрував можливості економічної теорії.

Марксистське економічне вчення генетично пов’язане з англійською класичною школою в політичній економії. Маркс та Енгельс вважали, що комуністичне суспільство пройде в своєму розвиткові дві стадії - “соціалізм” і “комунізм”, що це суспільство прийде на зміну капіталізму.

Маркс, виходячи з рікардіанського розуміння трудової теорії вартості, вносить в цей аналіз принципово нові моменти. Він говорить про двоїстий характер праці, втіленої в товар, виділяє п’ять функцій грошей та дає їх економічне визначення. Маркс показує, що додаткова вартість - джерело прибутку капіталістів, він виділяє шляхи збільшення додаткової вартості, ділення капіталу на постійний та змінний, формулює “загальний закон капіталістичного накопичення”, дає визначення ренти будує схеми простого та поширеного відтворення. В теорії Маркса велику роль відіграє закон концентрації та централізації капіталу і виробництва. Із цього закону випливає неминучість заміни капіталістичної вартості єдиною загальнонародною вартістю.

К.Маркс та Ф.Енгельс називали своє вчення єдино науковим. Якщо вони і визнавали деякі наукові заслуги своїх попередників, то сучасників оголошували апологетами капіталізму, які навмисне відмовляються від об’єктивного аналізу економіки. В тому ж напрямку виступали послідовники марксизму.

Ортодоксальне сприйняття теорії марксизму пов’язується з ім’ям В.І.Леніна, який вів боротьбу з будь-якими проявами спроб критичного переосмислення чи доповнення економічної та революційної доктрини. Догматизувавши та перетворивши економічне вчення Маркса і Енгельса на партійну науку, він дискредитував його, сприявши тому, щоб ця доктрина була протиставлена всім напрямкам розвитку економічної думки.

Розвиток Леніним теорії марксизму полягав не в позитивній творчості, а в доведенні непересіченості марксистського економічного вчення, його справедливості по відношенню до всіх етапів розвитку капіталістичного суспільства та стосовно до всіх країн, особливо Росії, що мало підтвердили достовірність марксистських революційних висновків.

Відомі економічні праці Леніна – “До характеристики економічного романтизму” (1897), “”Розвиток капіталізму в Росії” (1896-1899), “Аграрне питання і критики Маркса” (1901), “Імперіалізм як найвища стадія капіталізму” (1916) та багато інших. В цих творах Ленін аналізував економічні категорії розвитку капіталістичних відносин у суспільстві. Ленін постійно протиставляв марксистські методи дослідження іншим. Ортодоксальне спрямування ленінських ідей вплинуло на рівень науковості досліджень, зумовило їх певне гальмування і обмеження.


Лекція №9