Короткий курс лекцій з курсу "історія економічних вчень" Склав: ст викладач Бортнікова Л. П. Київ 2001 Лекція №1

Вид материала

Курс лекцій

Содержание Критичний напрям економічної теорії. Формування соціалістичних ідей

Подобный материал:

• №1 Предмет І завдання курсу "Історія економічних вчень", 820.53kb.
• Тематичний план з курсу "історія економічних вчень" за спеціальністю "фінанси" Найменування, 271.8kb.
• 1 Предмет І завдання курсу "Історія економічних учень", 918.56kb.
• 1. Предмет та завдання дисципліни „Історія економіки та економічних вчень" Предмет,, 53.68kb.
• Курс «Історія економічних вчень» Економічна думка Древньої Азії. Економічне вчення, 40.06kb.
• Курс "Історія економічних вчень" можна поділити на такі розділи: Економічні вчення, 575.07kb.
• Курс лекцій Київ 2007 зміст, 2399.09kb.
• Предмет І завдання курсу “Історія економічних вчень”, 178.19kb.
• Тематичний план з курсу "історія економічних вчень" за спеціальністю "менеджмент організацій", 213.5kb.
• Конспект лекцій Тема, 658.21kb.

Критичний напрям економічної теорії. Формування соціалістичних ідей

План

1. Економічні погляди С.Сісмонді.
   
2. Економічні концепції П.Прудона
   
3. Економічні погляди К. Родбертуса та Ф.Лассаля.
   

Класична школа політичної економії тривалий час утримувала провідні позиції в економічній науці, але це не виключало можливості існування відмінних думок і поглядів. Початок ХІХ ст. Став періодом не тільки розвитку економічної класики, а й появи нових течій і напрямків економічної науки, представники яких гостро критикували основні теоретичні положення класиків, пропонували інші шляхи й методи вирішення визначальних економічних проблем.

Розвиток капіталістичних відносин на Заході прискорений промисловим переворотом, зумовив і розклад дрібного товарного виробництва.

Руйнування дрібного виробництва зумовило появу людей, позбавлених засобів виробництва. За цих умов сформувалася дрібнобуржуазна політекономія, представники якої виступили з критикою капіталізму. Родоначальником її був Жан Шарль Леонар Сімонд де Сісмонді (1773-1842). “Поліпшити” капіталізм шляхом реформування власності сподівався П’єр Жозеф Прудон (1809-1865). Перебудувати суспільство на засадах справедливості за допомогою держави намагалися соціалісти Карл Йоганн Родбертус (1805-1875) і Фердинанд Лассаль (1825-1864).

С.Сісмонді займає своєрідне місце в історії політекономії. Він завершує класичну політичну економію і започатковує дрібнобуржуазний напрям економічного романтизму.

В галузі економіки Сісмонді спочатку виступає як послідовник Сміта. В праці “Про комерційне багатство або Про принципи політичної економії в їх застосуванні до торгового законодавства” (1803) він пропагує ідеї Сміта, виступає прихильником вільної конкуренції, фрітредерства. В 1819 р. Сісмонді опублікував свою головну працю “Нові начала політичної економії або Про багатство в його відношенні до народонаселення”.

Нові ідеї Сісмонді в тому, що він виступає як дрібнобуржуазний ідеолог, критикує класичну буржуазну політекономію і капіталізм. Сісмонді заявляє, що класична буржуазна політична економія відділяє багатство від людини, випускає з поля зору людину, “якій належить багатство і яка повинна ним користуватися”. Він дає нове, порівняно зі Смітом і Рікардо, тлумачення політекономії, зводячи його до економічної політики, і виводячи її головну задачу в забезпеченні справедливого розподілу багатства для досягнення соціальної рівності у суспільстві.

Ідеалом Сісмонді виступає дрібне виробництво і в промисловості, і в сільському господарстві, в якому поєднані три фактори виробництва: праця, капітал і земля. Сісмонді гостро критикує капіталізм, виступав з ідеєю реформування капіталізму, повернення назад в докапіталістичних форм господарювання. Ідеї Сісмонді хоч і не мали великого впливу на сучасників, проте спричинили певною мірою розвиток різних напрямків економічної думки. Сісмонді – засновник економічного романтизму.

Якщо погляди Сісмонді формувалися на стадії становлення капіталістичних відносин, то на арену подальшого розвитку економічної думки, виходить ідеолог дрібної буржуазії в період вже сформованого капіталізму П’єр Жозеф Прудон (1809-1865). Він, захищаючи дрібну буржуазію, не заперечував капіталізм, а хотів його лише підправити, покращати, тобто реформувати.

В 1840 р. він видає книгу “Що таке власність”, в якій гостро критикує капіталізм і кидає виклик буржуазії, заявивши, що “власність - це крадіжка”. В 1846 р. він видав книгу “Система економічних суперечностей, або Філософія злиденності”, на яку К.Маркс відповів своєю книгою “Злиденність філософії”.

Методології Прудона притаманний ідеалізм і суб’єктивізм. Економічні категорії він розглядає як втілення “абсолютного розуму”, як вічні ідеї, відірвані від реальної дійсності. Прудон виступає одночасно супротивником комунізму і супротивником буржуазної демократії і монархії. Рушійною силою він вважає клас дрібних виробників, економічну основу якого становить дрібна власність і якому притаманна певна відокремленість. Дрібнобуржуазний соціалізм Прудона отримав широке розповсюдження у другій половині ХІХ ст. у багатьох європейських країнах.

Німецький дрібнобуржуазний економіст Карл Йоганн Родбертус-Ягенцов (1805-1875) був одним із засновників теорії “державного соціалізму”.

Основні праці Родбертуса - це “До пізнання нашого соціально-економічного стану” (1842), “Соціальні листи до Кірхмана” (1850-1851), а також ряд статей, опублікованих у журналах і присвячених господарству Стародавнього Риму. Після смерті Родбертуса була опублікована його праця “Капітал” (1884).

Родбертус посідає своєрідне місце в історії економічної думки. Прийнявши ідеї Сісмонді, критику ним капіталізму і злиденного становища робітничого класу, він виступає з пропагандою соціалістичних ідей. Він є прихильником суто економічних форм боротьби, виступає проти політичних ідей пролетаріату.

Основними проблемами, які досліджував Родбертус, є такі, як теорія вартості (він стояв на позиціях трудової теорії вартості), земельна рента (в працях його закладено основи теорії абсолютної ренти), проблеми розподілу. Рродбертус визнавав необхідність ліквідації приватної власності, що забезпечить, на його думку, ліквідацію нетрудових доходів.

Німецький соціаліст Фердинанд Лассаль вважав себе учнем К.Маркса. Ф.Енгельс писав про Лассаля як про надзвичайно талановиту людину і підкреслював, що Лассаль запозичив ідеї соціалізму в К. Маркса і виклав їх відповідно до свого бачення. Лассаль не є теоретиком, він більше пропагандист, практик. Як теоретик соціалізму, Лассаль засуджував тяжке, безправне становище робітників, але він пояснював це не соціально-економічними умовами, а дією так званого “залізного закону” заробітної плати. Суть закону, за Лассалем, полягає в тому, що робітник одержує лише мінімум засобів існування, а не повний продукт праці. Капіталізму Лассаль протиставляє соціалізм, а виробника асоціації розглядає як перехідну форму до майбутнього соціалістичного ладу. У майбутньому суспільстві засоби виробництва будуть спільними, спільною буде праця, а доходи розподілятимуться відповідно до трудового внеску кожного працівника, що визначав Лассаль у своїх працях..


Лекція №7