Geum.ru

Короткий курс лекцій з курсу "історія економічних вчень" Склав: ст викладач Бортнікова Л. П. Київ 2001 Лекція №1

Вид материалаКурс лекцій

Содержание


Економічна думка в Росії (ХІХ - поч. ХХ ст.)
Соціально-економічні ідеї народництва.
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Економічна думка в Росії (ХІХ - поч. ХХ ст.)



План
  1. Економічна думка на початку ХІХ ст.
  2. Економічна думка в період кризи і ліквідації кріпацтва.
  3. Соціально-економічні ідеї народництва.


На розвитку російської суспільної, у тому числі економічної думки ХIX ст. позначились особливості економічного розвитку країни. Якщо на Заході економічна думка вирішувала проблеми капіталізму як реально існуючого способу виробництва, то прогресивна думка Росії в тривалій боротьби розробляла проблему переходу від феодалізму до капіталізму, проблему ліквідації кріпацтва. Під назвою декабристів в історію увійшли дворянські революціонери, які очолили визвольний рух в Росії в першій чверті ХІХ ст .Кульмінаційним пунктом руху було повстання 14 грудня 1825 року.

Декабристи виступили в умовах панування в країні самовладдя і сваволі царизму. Їх політична програма передбачала знищення самодержавства. Майбутнє Росії вони пов’язували або з республіканським устроєм (П. Пестель, С. Муравйов - Апостол, К. Рилєєв ), або з встановленням конституційної монархії (М. Тургенєв, М. Муравйов). Центральним питанням в їх соціально-економічній програмі було знищення кріпацтва. В його вирішенні намітились дві тенденції, які знайшли своє відображення в аграрних проектах, розроблених, з одного боку, П. Пестелем в “Русской правде “ і, з другого, в проекті М. Тургенєва і М. Муравйова.

Криза системи кріпацтва спричинила значне піднесення суспільної думки в усіх її проявах, появу нових її напрямів. Це піднесення було зумовлене цілим рядом передумов. Перш за все суспільно-економічний етап Росії вимагав вирішення назрілих, гострих соціально-економічних проблем, пов’язаних з подальшим розвитком країни. Це послужило активізуючим фактором у піднесенні суспільної думки.

Напрями суспільно-економічної думки, які проявились і склались за цих умов, були безпосереднім чином пов’язані з вирішенням проблеми кріпацтва. До вирішення цієї проблеми по-різному підходили дворяни-кріпосники (Д. Шелехов, А. Бутовський, Є. Ладижинський, др.) - вони за допомогою політекономії сподівалися здійснити вихід з кризи, пристосувавши кріпацьке господарство до умов товарного виробництва. Дворяни-ліберали ( А. Заблоцький-Десятовський, К. Веселовський, Б. Чичерін, К. Кавелін, І. Горлов) розглядали кріпацтво як гальмо суспільного розвитку. Був сформований демократичний напрям у критиці кріпацтва.

В обговоренні проблем ліквідації кріпацтва брали участь не лише кріпосники і ліберали. Ідеологами селянства виступали революційні демократи, які розробили дійсно антикріпосницьку програму. Це В. Бєлінський, М. Буташевич-Петрашевський, О. Герцен (1812-1870), М.Огарьов (1813-1877), М.Чернишевський (1828-1889). Проблеми боротьби з кріпосництвом, розробка революційної програми звільнення селян висвітлено О.Герценим (1812-1870) у працях: “Росія” (1849), “Про розвиток революційних ідей в Росії” (1851), “Російський народ” (1853) та ін. М.Огарьов (1813-1877) написав такі праці, як “Що зроблено для звільнення кріпосних людей” (1857), “Ще про звільнення селян” (1858), “Що потрібно народові” (1861) та ін. Критикуючи буржуазну політичну економію, Герцен і Огарьов проголошують необхідність створення нової економічної науки, яка виступила б проти основ капіталізму, за обґрунтування капіталізму.

М. Чернишевський (1828-1889) виступив як глибокий критик капіталізму і буржуазної політичної економії у наукових працях: “ Курс політичної економії” (1857), “Принципи народного господарства В.Рошера” (1858), “Капітал і праця” (1860), “Примітки до Основ політичної економії (за Міллем)” (1860-1861) та ін. Нищівно критикуючи кріпосництво й капіталізм, М.Чернишевський протиставляє їм соціалізм. Його вчення про соціалізм займає переважну частину в “Політичній економії трудящих” . Чернишевський розглядає питання організації соціалістичного виробництва, його переваги перед капіталізмом, аналізує матеріальні передумови соціалізму, а його наступ пов’язує з революційною боротьбою.

В економічній думці Росії другої половини ХІХ ст. пануючим напрямом було народництво. В теоретичному відношенні народництво являло собою різновид утопічного соціалізму, властивого країнам з відсталим рівнем економічного розвитку, переважанням сільського господарства і дрібних виробників. Суть народництва полягала в представництві інтересів виробників з точки зору дрібного виробника, дрібного буржуа. В народництві були виділені дві тенденції - революційна і ліберальна. Відповідно розрізняються і два етапи розвитку народництва. Перший – із 60-х до середини 80-х рр., пов’язаний з діяльністю революційного народництва. Другий – із середини 80-х до кінця 90-х рр.. – характеризується пануванням ліберального народництва. В революційному народництві знайшли відображення ідеї П. Лаврова, (1823-1900) П.Ткачова, (1844-1885) та М.Бакуніна, (1814-1876). Ідеологами ліберального народництва були: В. Воронцов (1847-1918), М. Даніельсон (1844-1918), М. Михайловський (1842-1904), С. Кривенко (1847-1906) та інші.

Розвиток буржуазної політекономії в пореформеній Росії мав певні особливості, зумовлені капіталістичним розвитком країни.

Значне місце в буржуазній політекономії Росії посідали аграрні питання і, зокрема, проблема общини, що не було характерним для Західної Європи. У вирішенні аграрного питання намітились два основні напрями в російській буржуазній думці. Представники другого напряму виступали з критикою аграрної політики царизму, висловлювали певне співчуття скрутному становищу селянства, допускали елементи критики поміщицького господарства, проте фактично виступали за його збереження. Представники: М.Каблуков (1849-1919), О. Посников (1846-1921), О. Чупров (1842-1908), М. Каришев (1855-1905) та інші.

В кінці ХІХ і на початку ХХ ст. у буржуазній політекономії Росії виникають і одержують значного поширення нові напрями: соціальний, психологічний, математичний. Отже, розвиток буржуазної політекономії в Росії мав свої особливості.


Лекція №12.