Geum.ru

Короткий курс лекцій з курсу "історія економічних вчень" Склав: ст викладач Бортнікова Л. П. Київ 2001 Лекція №1

Вид материалаКурс лекцій

Содержание


Економічна думка в Україні (ХІХ – поч. ХХ ст.)
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Економічна думка в Україні (ХІХ – поч. ХХ ст.)



План
  1. Суспільно-економічна думка в дореформений період.
  2. Пореформені соціально-економічні проблеми та економічна думка цього періоду.
  3. Історичні умови та особливості формування економічної теорії наприкінці ХІХ ст. – поч. ХХ ст.


Розташування класових сил та формування напрямів соціально-економічної думки в період підготовки та здійснення реформи в Україні не відрізнялись, по суті, від аналогічних процесів у Росії. Загострення кризи кріпосницької системи, зростання селянських заворушень стали поштовхом для розвитку антикріпосницького руху.

В умовах пожвавлення громадського руху в Україні в Києві утворилася таємна політична організація “Кирило-Мефодіївське товариство” (1846-1847), яке у своїй програмі проголосило необхідність знищення кріпосництва та царизму і об’єднання слов’янських народів на демократичній основі. В товаристві утворилося два напрями: революційно-демократичний (Т.Шевченко, М.Савич та інші) та ліберально-дворянський (П.Куліш, В.Білозерський, М.Костомаров, В.Каразін, А.Скальковський та ішні).

Представники революційно-демократичного напряму виступали прихильниками революційної ліквідації самодержавства і кріпацтва. Представники ж ліберального напряму заперечували революційну боротьбу і виступали за еволюційний шлях розвитку.

Інтереси національної буржуазії, що народжувалась, відображали, головним чином, ліберали. Український ліберально-буржуазний рух ,як суспільна течія, сформувався після реформи 1861 р. Він був породжений тими ж суспільно-економічними умовами, що й ліберально-буржуазний рух у Росії, тому за своєю суттю не відрізнявся від нього.

Ліберально-буржуазний рух в Україні був представлений інтелігенцією, яка згуртовується навколо так званих громад – своєрідної організаційної форми руху. Громади виникли у 60-х роках у Києві, Харкові, Чернігові, Полтаві та інших містах України. Активними діячами громади, наприклад, в Києві, були: В.Антонович, М.Драгоманов, П.Чубинський, М.Старицький, П.Косач та інші.

Носієм революційно-демократичної тенденції суспільного розвитку в пореформений період виступало революційне народництво. Представники виступали з позицій пореформеного селянства, боротьба якого спрямовувалась проти залишків кріпосництва. Найбільш відомими економістами цього періоду вважають С.Подолинського (1850-1891), В.Навроцького (1847-1882), О.Терлецького (1850-1902), І.Франко (1856-1916) та інших.

Бурхливий розвиток продуктивних сил у пореформений період супроводжувався значними соціальними зрушеннями, поглибленням класових супередностей, пожвавленням суспільної думки.

Політекономія в Росії набула певного розвитку ще до реформи 1861 року. Було перекладено й опубліковано ряд праць західноєвропейських економістів, друкувалися дослідження вітчизняних економістів. Політекономія як самостійна дисципліна була введена в навчальні плани ряду університетів, а згодом, гімназій і ліцеїв.Таким університетом, поряд з Московським і Казанським, був Харківський.

Одним із перших розробив курс політекономії російською мовою Т.Стєпанов (1795-1847) – професор політекономії Харківського університету.

Прихильником класичної буржуазної політекономії виступив професор Київського університету І.В.Вернадський (1821-1884). У своїх працях, опублікованих до реформи, як і в журналі “Экономический указатель” (1857-1861), видавцем і редактором якого він був, І.Вернадський головну увагу приділяє критиці кріпацтва і всіх добуржуазних форм виробництва. Після реформи він виступає захисником буржуазних відносин, вихваляє велике виробництво і великий капітал, які роблять можливим машинне виробництво.

Питання про предмет політичної економії вирішувалося майже в усіх працях з політекономії. Найбільш акцентували на ньому увагу М.Вольський, М.Бунге та інші.

В кінці ХІХ і на початку ХХ ст. відбувається певна переорієнтація економічної думки в Україні. Все більший вплив на її розвиток визначали німецька історична та австрійська школи. Широке розповсюдження одержала Київська психологічна школа. Її представники (Д.Піхно, О.Білимович, М.Туган-Барановський та інші) розглядали явища економічного життя з точки зору психології суб’єктів господарювання. Основи цієї школи, яка отримала високу оцінку на Заході, були закладені М.Бунге.

Особливе місце серед представників політекономії в Україні належить професору Київського університету М.Зіберу. Він був першим популяризатором економічного вчення К.Маркса в Росії і Україні, захищав трудову теорію вартості. Погляди Зібера на закономірності суспільного розвитку заслуговують на додаткове вивчення. М.Зібер зробив значний внесок в опрацювання багатьох суспільно-економічних проблем. Він досліджував питання розвитку первинного суспільства, виникнення різних форм власності, великого й дрібного виробництва в землеробстві та ін.

Світовим визнанням користувались дослідження українських економістів, представників математичного напряму в політичній економії, які намагалися синтезувати ідеї класичної і психологічної шкіл. Відомі українські економісти-математики М.Столяров, Є.Слуцький та інші зробили значний внесок у розвиток економіко-математичних і статистичних досліджень. Українські вчені не тільки запозичували чи пропагували економічні ідеї і теорії західних економістів, а ї розвивали їх з урахуванням соціально-економічних особливостей розвитку України, а також створювали наукові теорії, які стали надбанням світової економічної думки.


Лекція №13