Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти, науки та інновацій стратегія розвитку україни у глобальному середовищі

Вид материала

Содержание

Управління підприємницьким ризиком як фактор підвищення конкурентноздатності підприємства
Глобальний маркетинг як нова парадигма конкурентоспроможності фірми
Расчет критического объема продаж при известном соотношении постоянных и переменных затрат
FC - величина постоянных затрат; Ц
Напрями підвищення конкурентоспроможності вітчизняних екскурсійних підприємств

Подобный материал:

1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 ... 23

УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИМ РИЗИКОМ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОЗДАТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Підприємницька діяльність тісно пов’язана з ризиком, так як здійснюється в невизначеному і важко передбачуваному через вплив багатьох факторів середовищі. До того ж сучасний етап трансформації світової економіки вимагає від підприємств особливої гнучкості, швидкого та адекватного реагування на зміни навколишнього середовища та здатності відповідати новим умовам, що можливо лише при ефективному управлінні виникаючими ризиками. Ризик-менеджмент є дієвим інструментом, що завдяки новим теоретичним та практичним науковим розробкам дозволить вітчизняним підприємствам завчасно виявити та знизити загрози, що несуть в собі ризики, тим самим підвищуючи свою конкурентоздатність.

Розробкою теоретичних та методичних засад оцінки та управління ризиками займаються такі вітчизняні та зарубіжні автори, як Алгін А., Абчук В., Растрігін Л., Гранатуров В.М., Івченко І.Ю., Вітлінський В.В., Скібіцький О.М., Наконечний С.І., Шарапов О.Д., Грабовий П.Г., Петрова С. Н., Полтавцев С.І. та інші. Однак незважаючи на існуючі наукові розробки, існує багато питань щодо яких поки що не дається вичерпних та одностайних відповідей. Особливо це стосується трактування сутності підприємницького ризику та методичних підходів до управління ризиками на рівні підприємств, що й зумовило актуальность даної роботи.

Метою даної статті є надати розробка класифікації підприємницьких ризиків, що витікають з поведінкової невизначеності та запропонувати відповідні заходи з їхнього попередження чи зниження.

Підприємницький ризик – це загроза того, що підприємець понесе втрати у вигляді додаткових витрат чи отримає доходи нижче тих, на які він розраховував; або ж ймовірність досягнення особо позитивних відхилень від запланованих результатів. [1]

Підприємницький ризик має об’єктивну основу через невизначеність зовнішньої середи по відношенню до підприємницької фірми. Невизначеність ситуації детермінується її залежністю від багатьох змінних, у тому числі контрагентів та осіб, поведінку яких не завжди можна передбачити з необхідною точністю.

Виділяють наступні види невизначеності:

стохастична – є наслідком того, що при багаторазовому відтворенні однієї й тієї ж альтернативи можлива поява різних результатів, – тобто спостерігається випадковий характер факторів, що спричиняють виникнення ризику;
поведінкова – витікає з того факту, що керівництво підприємства не є єдиним субєктом, від волі якого залежить хід та результати операції. Існують ще суверенні суб’єкти, чию точку зору не можна ігнорувати через їхні відносини з керівництвом (правові, договірні, конфліктні), що склалися;
природна – виникає у випадку, коли невідомо які фактори впливають на ризик, і як вони взаємодіють. [2]

Детальніше зупинимося на ризиках, що витікають з поведінкової невизначенності. В таблиці 1 нами запропоновано класифікацію ризиків, що виникають при взаємодії підприємства з контактними групами, які впливають на діяльність підприємства.

Табл.1 – Класифікація ризиків за контактними групами

Контактна група	Види ризиків	Заходи зі зниження ризиків
Персонал підприємства	ризик зриву виробничого плану - через недбале виконання роботи персоналом; - через звільнення «ключових» працівників; - через неефективний підбір персоналу	Вдосконалення системи заохочення та мотивації робітників, робота над позитивним психологічним корпоративним кліматом та культурою, організація цілісної системи підбору персоналу та ін.
Постачальники	- ризик нереалізації профільної технології підприємства через неукладення договору на постачання вихідних продуктів	диверсифікація виробництва, диверсифікація поставок, збір та аналіз інформації про можливих постачальників, встановлення некомерційних зв’язків з реальними та потенціальними постачальниками, створення страхувальних резервів та ін.
	- ризик недоотримання вихідних матеріалів через зрив укладених договорів про постачання	диверсифікація поставок, розширення складу постачальників, створення фінансових резервів, прогнозування динаміки цін та ін.
	- ризик неповернення передоплати постачальником	некомерційна інтеграція, покупка та обмін акціями з постачальниками, створення неформальних відносин з керівництвом підприємства-постачальника, створення системи страхування фінансових та господарських угод та ін.
	- ризик неукладення угод на реалізацію виробленої продукції	диверсифікація виробництва, диверсифікація структури збуту, пошук технологій та методів покращення якості продукції, розробка довгострокової стратегії виробництва, опанування гнучких технологій виробництва та ін.
Конкуренти	ризик недоотримання прибутку - через низьку конкурентноздатність порівняно з конкурентами; - через недоброякісну конкуренцію	організація захисту комерційної інформації, бенчмаркінг, постійний моніторинг ринку, аналіз сильних та слабких сторін, загроз та можливостей, розробка відповідних стратегій та ін.
Споживачі	ризик недоотримання прибутку через зниження попиту; через зміну смаків споживачів	регулярний моніторинг ринку, проведення рекламних компаній та акцій, диверсифікація виробництва, вдосконалення системи збуту
ЗМІ	ризик втрати позитивного іміджу через негативні публікації	надання інформації у СМІ про заявлену підприємством місію, інформаційна відкритість, просування корпоративного іміджу фірми

Підприємницькі ризики, що витікають з поведінкової невизначеності, піддаються суттєвому зниженню при регулярному їх аналізі, оцінці та впровадженні заходів по їхньому зниженні та попередженні. Тому для вдосконалення управління підприємницькими ризиками необхідно відстежувати ризики, пов’язані із взаємодією з кожною контактною групою, та втілювати відповідні заходи з метою їхнього попередження або зниження.

Список літератури

М.Г. Лапуста, Л.Г. Шаршукова. Риски в предпринимательской деятельности: Учеб. пособ. – М.: Инфра-М, 1998 – 224с.
Балдин К.В. Риск-менеджмент: Учеб.пособ. –М.: Эксмо, 2006 – 361с.
Скібіцький О.М. Антикризовий менеджмент: Навч. Посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009 – 568 с.

Подвірна Тетяна Володимирівна

Тернопільський державний технічний університет ім. І. Пулюя

м. Тернопіль

ГЛОБАЛЬНИЙ МАРКЕТИНГ ЯК НОВА ПАРАДИГМА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ФІРМИ

За останні десять років глобалізація стала реальністю навіть для таких компаній, які раніше надавали послуги на місцевих ринках. Майбутнє вітчизняних підприємств пов’язане з виходом на глобальний ринок. Компанії, яка вирішили вийти на іноземний ринок, необхідно взяти до уваги глобальний маркетинг.

Глобальний маркетинг ні в якому разі не означає необхідність діяльності в усіх країнах світу. Глобальний маркетинг має два основних виміри: регіональна розповсюдженість діяльності; стандартизація міжнародного маркетингового комплексу.

Регіональна розповсюдженість діяльності вимірюється кількістю країн на ринках яких присутня фірма. А стандартизація міжнародного маркетингового комплексу оцінюється рівнем стандартності маркетингових програм, що застосовуються для впливу на споживачів цільових ринків різних країн. При стандартизованому маркетинговому комплексі в усіх країнах товар буде пропонуватися з однаковими параметрами, по одній ціні, з використанням однакових систем просування та каналів розподілення. Однак висока стандартизація маркетингового комплексу досягається поетапно. Світовий досвід свідчить, що стандартизація , як правило, здійснюється в такій послідовності: товар, просування, ціна, канали розподілення.

Рівень регіональної розповсюдженості діяльності залежить від адекватності ресурсів та можливостей компанії природі загроз, існуючих та потенціальних можливостей ринку. При цьому ринкова можливість не може ототожнюватись з можливістю фірми. А можливості стандартизації міжнародного маркетингового комплексу визначаються взаємодією глобальних сил на користь стандартизації та локальних сил на користь адаптації.

Глобальний підхід передбачає стандартизацію міжнародного маркетингового комплексу та управлінської діяльності по відношенню до різних зарубіжних ринків. Джерелом успіху, створення конкурентних переваг при стандартизації є виявлення та вираховування подібностей, спільних потреб різних ринків.

Тенденції розвитку світової економіки та певні зміни в поведінці споживачів надсвітовому ринку обумовили появу концепцію глобального маркетингу.

Познанский Владимир Игоревич,

Литвиненко Елена Николаевна

Днепропетровский университет экономики и права,

РАСЧЕТ КРИТИЧЕСКОГО ОБЪЕМА ПРОДАЖ ПРИ ИЗВЕСТНОМ СООТНОШЕНИИ ПОСТОЯННЫХ И ПЕРЕМЕННЫХ ЗАТРАТ

При планировании бизнеса широкое применение находит маржинальный анализ, базирующийся на изучении взаимосвязи между объемом производства, издержками и прибылью. Под маржинальным доходом предприятия понимается разность между выручкой и переменными издержками. Соответственно маржинальный доход на единицу продукции представляет собой разность между ценой единицы продукции и переменными затратами на эту единицу.

Основные области применения и возможности маржинального анализа состоят в определении: [1, стр. 189]

безубыточного объема продаж (порога рентабельности) при заданных значениях цены, постоянных и переменных затрат;
зоны безопасности фирмы;
необходимого объема продаж для получения заданной величины прибыли;
критического уровня постоянных затрат при заданном уровне маржинального дохода;
критической цены реализации при заданном объеме продаж и уровне переменных и постоянных затрат.

Центральное место в маржинальном анализе занимает определение точки безубыточного объема реализации продукции, которую называют критической точкой, порогом рентабельности, точкой «перелома», точкой окупаемости затрат. Так определяют точку, в которой затраты равны выручке от реализации продукции, т.е. прибыль в этой точке равна нулю. Реализация продукции ниже этой точки проводит к убыткам, выше - появляется прибыль. Чем дальше действительный объем продукции от критической точки, тем больше прибыль.

Финансовое состояние предприятия можно охарактеризовать с помощью зоны безопасности, под которой понимают разность между фактическим и критическим объемами продаж. Чем больше (шире) зона безопасности, тем лучше финансовое состояние предприятия.

Существуют два способа определения точки безубыточности: графический и аналитический. Графический способ состоит в построении графиков постоянных переменных и общих затрат и выручки. Критическая точка определяется пересечением линий выручки и общих затрат. Методика графического определения порога рентабельности проводится в многих работах, например [2, стр. 100].

Аналитический способ расчета критической точки и, соответственно, зоны безопасности более удобен по сравнению с графическим и основывается на применении формул, вывод которых общеизвестен. Формула для расчета критического объема продаж (

) в натуральных единицах:

; (1) где

FC - величина постоянных затрат;

Ц - цена единицы продукции;

в - удельные переменные издержки (переменные издержки на единицу продукции).

Учитывая, что разность в знаменателе представляет собой маржинальный доход на единицу продукции (МД), формула расчета критического объема продаж приобретает вид:

;

Маржинальный анализ находит широкое применение в бизнес-планировании для анализа критических точек бизнес-проекта [3, стр.136].

Определение точки безубыточности и порога рентабельности позволяет охарактеризовать финансовое состояние организации. С этой целью определяется зона безопасности и запас финансовой прочности фирмы.

Высокая информационная насыщенность основных показателей маржинального анализа привлекает внимание субъектов рыночной среды и с точки зрения экономической разведки. Известно, что особое место и наиболее важное значение в экономической разведке имеет финансовое состояние предприятия, которое отражает важнейшие особенности его работы [4, стр.18].

В условиях Украины доступ к экономическим показателям работы фирм по крайней мере затруднителен. Как следствие, абсолютные значения величин постоянных и переменных затрат фирмы сейчас и в ближайшее время остаются в категории коммерческой тайны. Другими словами, исходя из морально-нравственных аспектов экономической разведки, эта информация для внешнего исследователя является недоступной.

В то же время внешнему исследователю существенно проще определить не абсолютные, а относительные показатели, в частности не абсолютные величины постоянных и переменных затрат конкурента, а их соотношение. Для этого используются такие открытые данные, как численность топ-персонала; размеры, расположение и оформление офиса фирмы; размеры производственных площадей; возраст оборудования и т.д. Вся эта информация для внешнего исследователя является более или менее доступной.

В данной работе рассматривается вывод формулы для расчета критического объема продаж, если известно соотношение постоянных и переменных затрат фирмы, объем реализации продукции в натуральных единицах и на основании экспертной оценки определена доля прибыли в цене единицы продукции. С точки зрения возможностей легальных методов сбора информации все эти сведения доступны и не противоречат этике менеджмента и предпринимательства.

Введем следующие обозначения:

N – объем реализации продукции в натуральных единицах;

N_kp- критический объем продаж, штук;

Ц – цена единицы продукции;

k – величина соотношения постоянных и переменных затрат:

;

в - переменные затраты на единицу продукции:

; (2)

m – доля пибыли в структуре цены (показатель структуры);

С_ед – себестоимость единицы продукции.

Используем формулу для расчета цены затратным методом:

Ц=С_ед+mС_ед=С_ед( 1+m); (3)

Из соотношения затрат:

FC=k VC; (4)

Себестоимость единицы продукции выражаем через общие издержки (TC):

; (5)

Выражение (5) подставляем в (3):

; (6)

Так как ТС=FC+VC, то (6) преобразовывается:

; (7)

С учетом (4) формула для расчета цены приобретает вид:

; (8)

Полученное выражение (8) с учетом (4) подставляем в исходящую формулу (1):

; (9)

Преобразовываем (9) с учетом (2):

; (10)

Полученная формула (10) является окончательной:

;

Полученные зависимости (8) и (10) могут найти применение в экономическом анализе для определения влияния факторов на изменение цены и расчета критического объема продаж и оценке финансовой прочности организации в экономической разведке и бизнес-планировании.

Условный пример применения.

По данным мониторинга рынка объем реализации продукции фирмы конкурента составил 18000 единиц. Эксперты предположили, что прибыль в структуре цены составляет 30 % к себестоимости, а соотношение постоянных и переменных затрат фирмы равно 0,2.

Оценить запас финансовой стойкости фирмы-конкурента.

Исходные данные в принятых ранее обозначениях

N - 18000 шт;

m - 0,3;

k - 0,2;

По формуле (10) вычисляем критический объем продаж:

шт.

Зона безопасности фирмы(ЗБ):

ЗБ=N-N_kp=18000-6429=11571 шт.

Зона безопасности в относительном виде:

или 64%

Вывод: величина зоны безопасности свидетельствует о достаточно устойчивом положении фирмы.

Литература

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Минск: ООО «Новое знание», 2000. – 688 с.
Лень В.С. Управлінський облік. – К.: Знання-прес, 2006. – 317 с.
Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О., Дерев‘янко О.С. Бізнес-план: Технологія розробки та обґрунтування. – К.: КНЕУ, 2002. – 379 с.
Духов В.Е. Экономическая разведка и безопасность бизнеса. – Киев: ИМСО МО Украны, НВФ «Студцентр», 1997. – 175 с.

Поколодна Марія Миколаївна

Харківська національна академія міського господарства, м. Харків

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ЕКСКУРСІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ

В сучасних умовах висококонкурентного середовища на ринку надання екскурсійних послуг одним з найбільш дієвих заходів підвищення конкурентоспроможності екскурсійних підприємств виступає маркетинг.

Під маркетингом розуміється система внутрифірмового керування, що спрямована на вивчення й урахування попиту й вимог ринку для орієнтації виробничої діяльності фірми на випуск конкурентоспроможних видів продукції.

Маркетинг в екскурсійній фірмі багатоаспектний і неоднозначний насамперед тому, що самі екскурсійні фірми вельми різні по своїх параметрах; розмірам, правовому статусу (наприклад, функціонують самостійно, або в складі туристської фірми), за родом діяльності, цілям, відношенню до бізнесу й ін. Відповідно, і маркетинг кожної фірми унікальний і створюється під впливом всіх цих факторів.

Однак, виходячи із загальної мети екскурсійних фірм, будь-яка окрема фірма, має досить загальні для галузі в цілому проблеми й може користуватися єдиними засобами їхнього рішення, зокрема використання засобів маркетингу, як вихідного етапу планування та вдосконалення номенклатури екскурсійних послуг туристсько - екскурсійного підприємства.

Особливим фактором, що впливає на специфіку застосування маркетингу в сфері надання послуг, є нематеріальний характер екскурсійної послуги. Тому одним з напрямків маркетингової діяльності є досягнення положення, при якому клієнт буде довірчо ставитися до фірми і якості виконуваних нею послуг. Необхідно налагоджувати стійкі зв'язки із клієнтами й підвищувати частку постійних клієнтів у загальній чисельності, що обслуговуються.

Необхідно також враховувати специфічні особливості, які мають виробники і споживачі екскурсійних послуг. Попит на послугу залежить від кон'юнктури, доходу, рівня освіти, ціни, реклами й т.д. Оцінка якості послуг досить суб'єктивна: великий вплив на оцінку споживача роблять зовнішні фактори (схоронність, популярність екскурсійних об'єктів) або особи, що не мають прямого відношення до пакета придбаних послуг (наприклад, місцеві жителі або відпочиваючі). Всебічне вивчення попиту споживачів становить головне, призначення маркетингової діяльності в сфері надання екскурсійних послуг. Вивчення попиту - це не тільки виявлення попиту на конкретний продукт (послугу), що задовольняє певні потреби, але й формування цього попиту, передбачення, як він буде змінюватися під впливом ринку, науково-технічного прогресу, матеріальних можливостей і потреб покупців, їх вимог до якості й надійності продукції та ін.

Пропозиція, що є іншим головним компонентом туристського ринку, виражає відношення його суб'єктів до певного обсягу й асортиментів екскурсійних продуктів і послуг, які в даний час, з даним рівнем цін перебувають на ринку або можуть бути доставлені на ринок.

До особливостей екскурсійної пропозиції належать спеціалізація послуг і тематичність продукту. Спеціалізація послуг є необхідною формою для розширення й зміцнення позицій екскурсійного бізнесу шляхом удосконалювання якості продукту й послуг, забезпечення цілісності й повноти процесу задоволення потреб екскурсантів.

Таким чином, можливо узагальнити наступні особливості екскурсійного маркетингу:

більше важливим є не стільки стимулювання попиту, скільки направлення його в потрібне русло;
великого значення набувають старанність у розробці екскурсій і екскурсійних програм, диференційований підхід до обслуговування різних груп екскурсантів, достовірна інформаційна політика відносно клієнта, особливо на етапі продажу послуг;
у процесі керування маркетингом варто враховувати не тільки матеріальні аспекти, але й психологію, духовно-емоційний стан, місцеві й регіональні особливості споживача;
незначний вплив фактору сезонності в екскурсійній діяльності дозволяє зробити екскурсійний бізнес більше стійким.

Важливою складовою комплексу екскурсійного маркетингу, що розробляє фірма для свого цільового ринку, є асортимент, номенклатура послуг. Виважена і послідовна продуктова політика закладає підвалини ринкового успіху екскурсійного підприємства. Продуктова політика вивчає заходи спрямовані на підвищення конкурентоздатності продукції, насамперед, її якісних та вартісних характеристик, що відповідають потребам споживачів. Якісні та споживчі характеристики екскурсійних послуг суттєво змінюються впродовж всього існування її на ринку, що проявляється в існуванні життєвого циклу екскурсійної послуги, який необхідно враховувати при плануванні номенклатури екскурсій. Особливо це актуально у сучасних умовах, коли зміни екскурсійних послуг на українському ринку відбуваються досить швидко, важливо мати можливість запропонувати покупцеві більш різноманітний асортименти продукції, краще й повніше задовольняючі зростаючі запити клієнтів.

Асортиментна політика повинна підвищувати стійкість екскурсійного підприємства на ринку шляхом вдосконалення номенклатури товарних груп.

Для підбору вдалого асортименту необхідно чітко відрізняти всі категорії асортиментної політики. По-перше, вид продукції – це кінцевий продукт виробництва, для туристсько-екскурсійної фірми це екскурсія. По – друге, підвиди виділяються за функціональними особливостями, рівнем якості, ціною. По-третє, модифікація та марки.

З точки зору наведеного підходу і існуючої класифікації екскурсій номенклатура (асортимент) екскурсій на екскурсійних підприємствах формується за такими категоріями:

- по виду продукції: оглядові і тематичні;

- по підвиду продукції: історичні, виробничі, літературні, природознавчі, архітектурно-містобудівні, мистецтвознавчі, релігієзнавчі;

- по модифікації продукції:

в залежності від складу екскурсійної групи;
в залежності від місця проведення;
в залежності від способів пересування;
в залежності від форми проведення

Таким чином, для підвищення конкурентоспроможності екскурсійних фірм найбільш дієвим механізмом виступає розширення номенклатури екскурсій по підвидам продукції (по тематиці) та по модифікації продукції (розробка варіантів екскурсій, розрахованих на певні контингенти споживачів та розширення номенклатури екскурсій за рахунок різних форм проведення екскурсій).

Окрім цього можливо застосовувати і інші способи:

Підвищення якості екскурсійних послуг. Якість екскурсій залежить від якості її виробництва, яка обумовлюється чотирма основними факторами – засоби праці, предмети праці, якість методичної документації та професійної майстерності виконавця (екскурсовода). Для підвищення якості екскурсійного обслуговування необхідно контролювати і вдосконалювати всі вищеназвані складові.

2. Включення в систему вже існуючих екскурсійних маршрутів нових об’єктів.

3.Удосконалення транспортного обслуговування. Полягає в першу чергу в підвищенні комфортності транспортних засобів, а по-друге у пошуках можливостей використання в екскурсійній діяльності нетрадиційних транспортних засобів, в тому числі і організації екскурсій з використанням екологічних видів транспорту (велосипеди, безмоторні водні види транспорту), тяглової сили тварин.

4. Використання нових форм екскурсійного обслуговування.

До нових форм екскурсійного обслуговування населення варто віднести екскурсії-прогулянки, екскурсії-пікніки, навчальні екскурсії. Повернення організації таких форм екскурсійної роботи, як екскурсійне обслуговування специфічних груп екскурсантів, наприклад, осіб відзначених за професійні досягнення (інсентів - туризм), обслуговування у вечірній час, надання екскурсійних послуг у готельних підприємствах як для груп, так і для індивідуалів. Розвитку екскурсійної роботи сприятиме також розробка циклів екскурсій. Організація варіантів циклів екскурсій по тематиці й змісту для різних вікових категорій з використанням різних форм проведення (пішохідні, транспортні, комбіновані) забезпечує систематичне надання екскурсійних послуг.

Пономарьова Ірина Василівна

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

м. Луганськ

Blog

Содержание