Сутність І принципи побудови системи оподатковування
| Вид материала | Закон |
- Теми рефератів з курсу «Податкова система», 46.72kb.
- План практичних занять по курсу "Страхування" Заняття І тема "Економічна сутність, 32.69kb.
- 1. Сутність бухгалтерського обліку. Передумови та принципи його побудови, 130.79kb.
- Інститут енергетики та систем керування hапрям: Електромеханіка, 111.05kb.
- Програми дисциплін ● Теорія автоматичного керування Основні поняття автоматичного керування, 133.87kb.
- Курс: Інформаційні системи та технології в економіці Курс, 1399.29kb.
- Освітньо-кваліфікаційної програми «спеціаліст», «магістр» Чернівці, 2011 розділ бюджетна, 617.63kb.
- Концепція побудови І основні складові інформаційної системи дистанційного навчання, 88.29kb.
- Формат опису модуля, 22.12kb.
- Інформаційна Безпека та Захист Даних (Проблема та принципи побудови та управління), 112.09kb.
Таблиця 3
| Сума страхових внесків (зборів) | |||||
| В Фонд загальнообов‘язкового державного соціального страхування на випадок безробіття | В Фонд соціального страхування в зв‘язку з тимчасовою втратою дієздатності | В Пенсійний фонд | |||
| Робітників – 0,5 відсотка | Роботодавця – 2,5 відсотка | Робітників – 0,25 відсотка – нижче 150 гривень 0,5 відсотка – більше 150 гривень | Роботодавця – 2,5 відсотка | Робітників й осіб, які виконують роботи (надання послуг) згідно громадянсько-правовим договорам 1 відсоток – нижче 150 гривень 2 відсотка – більше 150 гривень | Роботодавця – 32 відсотка |
Найманий робітник-пенсіонер не підлягає загальнодержавному соціальному страхуванню на випадок безробіття а також робітник, який виконує роботи по громадянсько-правовим договорам не приймає участі в загальнообов‘язковому соціальному страхуванні на випадок безробіття й в зв‘язку з тимчасовою втратою дієздатності.
З першого березня 2001 року максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, оподатковуваного доходу (прибутків), сукупного оподатковуваного доходу (гранична сума заробітної плати (доходу), з яких беруться страхові внески (збори) в Фонд загальнообов‘язкового соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування по тимчасовій втраті дієздатності й Пенсійний фонд, збільшена з 1000 до 1600 гривен в місяць на кожного робітника. Іншими словами, тепер загальна сума соціальних відрахувань й утримань для зарплат більше 1000 грн. збільшилась в 1,6 рази. Податкові наслідки збільшення граничної суми проаналізовані в таблиці 4.
Таблиця 4
| Загальна сума заробітку | Сума заробітку, з якого сплачуються внески | Збір в Фонд загальнообов‘язкового державно соціального страхування на випадок безробіття | Збір в Фонд соціального страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою дієздатності | Збір в Пенсійний фонд | Всього | ||||
| | До 1 березня 2001 року | З 1 березня 2001 року | Утримання 0,5 відсотка | Нарахування 2,0 відсотки (2,5 відсотки з 1 липня 2001 року) | Утримання 0,25 відсотка – нижче 150 гривень 0,5 відсотка – більше 150 гривень | Нарахування 2,5 відсотки | Утримання 1,0 відсотка – нижче 150 гривень 2 відсотки – більше 150 гривень | Нарахування 32 відсотків | |
| 1600 | 1000 | 1600 | 5 (8) | 20 (32) | 5 (8) | 25 (40) | 20 (32) | 320 (512) | 395 (632) |
З таблиці видно, що при зарплатні робітника 1600 гривень роботодавцю прийдеться замість попередніх 365 гривень сплатити всі 632 гривні нарахувань, з 1 липня 2001 року – 640 гривні. Інакше кажучи, підприємцям необхідно буде додатково за високооплачуваних робітників платити 237 гривен внесків в соціальні й Пенсійний фонди.
Першого квітня 2001 року вступив в силу закон України від 23.09.99 р. №1105-XIV «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які понесли втрату дієздатності».
Платниками страхових внесків є тільки роботодавці. Якщо раніше вони відшкодовували тільки у випадку його нанесення, тепер відрахування в фонд необхідно робити постійно. Розміри страхових внесків диференційовані за групами галузей економіки (видах робіт) в залежності від класу професійного ризику виробництва. Чим вище цей ризик, тим більше розмір страхового внеску. Всі галузі економіки розділені на 20 класів. Об‘єктом для розрахунку страхових внесків є фактичні витрати на оплату праці найманих робітників, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, визначеними згідно з Законом України «Про оплату праці», які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян. Питання про межі граничної суми заробітної плати (доходу) для цього внеску поки залишається відкритим. В залежності від класу тариф дорівнює від 0,84% до 13,8%. Добровільно застрахована фізична особа повинна сплачувати внесок в Фонд в розмірі одної мінімальної заробітної плати, а якщо ця особа є інвалідом – в її половинчатому розмірі.
АНАЛІЗ ОПОДАТКУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ ОСОБЛИВОГО ВИДУ
Страхова діяльність
Валовим доходом є страхова премія, зменшена на витрати по перестрахуванню. Ставка податку 3%. Інші валові доходи обкладаються ставкою податку 30% й зменшуються тільки відповідними валовими витратами (не пов‘язаними зі страховою діяльністю). Облік операцій по страхуванню життя фізичних осіб ведеться страхувальниками окремо.
Операції з іноземною валютою
Урахування валюти або заборгованості в валюті ведеться по курсу НБУ. Перерахування виконується на кінець кварталу. При цьому позитивна курсова різниця входить у валові прибутки, а від‘ємна – у валові витрати. При заборгованостях у валюті курсові різниці нараховуються тільки на ті суми, які приймають участь в податковому обліку. В інших же випадках курсові різниці нараховуються тільки на відсотки. При продажі валюти всі доходи, які перевищують вартість валюти по курсу НБУ відносяться на валові доходи, а при купівлі валюти всі витрати, які перевищують вартість валюти по курсу НБУ відносяться на валові витрати. Податковий облік операцій з банківськими металами ведеться аналогічно операціям з іноземною валютою.
Операції торгівлі цінними паперами й деривативами
Податковий облік цих операцій розподіляється на:
- облік у ліцензованих торговців ЦП;
- облік у інших підприємств.
Для ліцензованих торговців торгівлею ЦП вважається будь-яка з операцій: купівля або продаж ЦП. Сумарний позитивний результат від даних операцій відносяться на валові доходи звітного періоду. При негативному результаті він переноситься на протязі наступних кварталів, зменшуючи валовий дохід від торгівлі ЦП.
Для інших підприємств торговою угодою вважається операція купівлі й продажу ЦП. Тобто в обліку по торгівлі ЦП приймають участь тільки позитивні або негативні результати від завершених угод з ЦП. Сумарний позитивний результат за квартал відноситься на валові доходи, а сумарний негативний результат за квартал окремо враховується й зменшується сумарний позитивний результат від торгівлі ЦП на потязі наступних 20 періодів.
Як для ліцензованих торговців, так і для інших підприємств придбання цінного паперу з фіксованою дохідністю та наступні погашення її, а не продаж, не є торгівлею ЦП, а відноситься до кредитно-депозитних операцій.
Облік по ЦП ведеться окремо від іншого податкового обліку.
Аналогічно ведеться облік прибутків та збитків від володіння корпоративними правами, виражених в інших, ніж ЦП, формах.
Професійна діяльність на ринку ЦП підлягає ліцензуванню. До неї відноситься також торгівля ЦП від свого імені й за свій рахунок. Але Державна комісія по ЦП і фондовому ринку (ГКЦБФР) України видала постанову, в якому дозволено всім юридичним особам торгувати ЦП на суму до 10000 необкладених мінімумів (сьогодні 17 грн.) в цінах номіналу на рік, а всім фізичним особам – до 1000. Для перевищення цього ліміту необхідно всі торгові угоди оформляти через ліцензованих торговців (з сплатою їм комісійних). Це не відноситься до векселів, отриманих за товари (роботи, послуги).
Спільна діяльність
Згідно з законодавством України два або більше суб‘єктів підприємницької діяльності - юридичні особи з метою досягнення спільної діяльності можуть укласти договір про спільну діяльність без створення юридичної особи.
Предметом договору є спільна господарська діяльність сторін для досягення загальної мети. При цьому, види діяльності можуть бути найрізноманітніші, які не заборонені діючим законодавством.
Договори про спільну діяльність повинні укладатися в письмовій формі, інакше кажучи шляхом складання одного документу, підписаного сторонами його виконуючими. В договорі передбачені права й обов‘язки сторін, умови використання й перерозподілення вільного прибутку, а також інші умови господарювання, які необхідні для досягнення визначеної господарської мети.
Керівництво спільною діяльністю сторін доручається одному з учасників договору, на нього ж покладається й ведення загальних справ учасників договор. С цією метою учасники договору оформлюють доручення про надання йому повноважень для представництва перед третіми особами. Особа, на яку покладене ведення загальних справ, укладає договори, які пов‘язані з забезпеченням спільної діяльності від свого імені і сам придбає громадянські права, а також несе обов‘язки по укладанню договорів. З метою оподаткування результатів спільної господарської діяльності договору підлягає обов‘язкові реєстрації в податкових органах по місцю реєстрації суб‘єкту підприємницької діяльності на якого покладено ведення спільних справ. При взятті на облік договору державна податкова інспекція присвоює йому обліковий номер.
Облік майна, цінностей, обов‘язків і фінансових результатів створених, придбаних або утворених в ході спільної діяльності ведеться на окремо балансі тим учасником, якому по договору доручено ведення спільних справ. Показники такого окремого балансу не включаються в баланс підприємства, на яке покладене ведення спільних справ. Грошові й інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті спільної діяльності, є загальною власністю сторін, яка за своїм характером є дольовою власністю. Учасник договору про спільну діяльність не в змозі розпоряджатися своєю долею в загальному майні без згоди інших учасників договору.
Сума грошових коштів або вартість майна, яка поступає підприємству, на яке покладене ведення спільних справ, не включаються в склад його валового доходу.
У випадку, якщо внесок вироблений основними фондами, то вони підлягають амортизації. „Суб‘єкти підприємницької діяльності, юридичні особи в випадку відсутності об‘ємів робіт по основним видам діяльності в якості вкладу в спільну діяльність можуть передбачити „трудову участь" робітників, тимчасово вільних від основної діяльності. Така участь може здійснюватися шляхом переведення робітників на іншу роботу або використанням робітників в спільній діяльності. При цьому, заробітна плата, нарахування на неї здійснюється за основним місцем роботи, з наступним включенням в склад валових витрат спільної діяльності.
Виплата частини доходу учаснику спільної діяльності прирівнюється до виплати дивідендів й обкладається податками за правилами оподаткування дивідендів у джерела їх виплати. В момент виплати частини доходу платник податку нараховує й утримує податок в розмірі 30 відсотків від доходу, нарахованого окремо кожному учаснику.
У випадку якщо договором не передбачено розподіл результатів спільної діяльності, то з метою оподаткування на протязі звітного періоду вони вважаються розподіленими та підлягають оподаткуванню за ставкою 30 відсотків у джерела виплати.
Сума сплаченого податку на прибуток з розподілених між учасниками прибутків враховується при визначенні загального податку на прибуток від спільної діяльності.
Після сплати податків нерозподілений прибуток залишається в спільному використанні. Розподілена сума прибутку перераховується на розрахункові рахунки учасників спільної діяльності.
Учасники спільної діяльності, які отримали частину прибутку від спільної діяльності не включають такий прибуток до складу валового доходу.
Оподаткування дивідендів
При начисленні дивідендів емітент удержує податок в розмірі 30% від суми дивідендів зі всіх власників корпоративних прав цього клієнту й перераховує його в бюджет до або одночасно з виплатою дивідендів. Емітент зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного в бюджет податку на дивіденди. У випадку перевищення податку на дивіденди над податком на прибуток, негативна різниця переноситься на зменшення податку на прибуток на протязі наступних 5-ти років. Податок на дивіденди не застосовується у випадку виплати дивідендів у вигляді акцій (частин, паїв).
Юридичні особи, які отримали дивіденди, не відносять їх до валових доходів. Фізичні особи, які отримують дивіденди, не вносять їх в декларацію про доходи. У випадку отримання дивідендів по привілейованим акціям фізичними особами – це вважається додатковими благами й вноситься в декларацію про доходи. При повній ліквідації підприємства його власник отримує гроші або майно. У випадку перевищення отриманої суми на балансовою вартістю корпоративних прав, позитивна різниця відноситься на валовий дохід. У випадку, коли вартість компенсації менше номінальної вартості корпоративних прав, негативна різниця відносяться на валові витрати.
Боргові вимоги й зобов‘язання
Всі кредитно-депозитні операції, а також операції по отриманню або наданню майна згідно договорів лізингу, концесії, комісії, консигнації, довірчого управління (трасту), відповідального зберігання або інших громадянсько-правових договорів, не передбачаючи передачу права власності на це майно іншій особі, не приймає участі в податковому обліку по «основним сумам», вказаним в договорах (тобто без обліку відсотків, фіксованих виплат, премій, виграшів). Не відносять на валові витрати суми, отримані від продажу цінних паперів при їх емісії (випуску).
При продажу ЦП з фіксованою доходністю (облігації, ощадні сертифікати й інш.) сума, отримана від цього, відноситься на валові доходи відповідного періоду (крім емісійного доходу). Сума, сплачена за ці ЦП, відноситься на валові витрати в період їх погашення. При продажу відсоткових ЦП, виплата відсотків відноситься на валові витрати в період нарахування відсотків. При продажі дисконтних ЦП з фіксованою доходністю сума дисконту відноситься на валові витрати в період, в якому пройшов їх викуп. Сума, отримана при погашені цих ЦП, відноситься на валові доходи (включаючи відсотки) в період погашення.
Примітка. Емісійний дохід – сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій й інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав).
Довгострокові договори
Довгостроковий договір – це договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, які входять до складу основних фондів заказника або нематеріальних активів, а також пов‘язаних з таким договором послуги типу «інжиніринг». Тривалість такого контракту більше 9 місяців. Для визначення валових доходів й витрат виконавця використовується наступний метод. Плануються загальні витрати. Визначається оціночний коефіцієнт, як відношення фактичних витрат звітного періоду до загальних витрат. Валовий дохід виконавця в звітний період визначається як добуток загальної договірної ціни на оціночний коефіцієнт. При отримані виконавцем авансу по довгостроковому договору, він відноситься на валові доходи звітного періоду тільки в межах вищезгаданих розрахункових сум. Всі вищезгадане застосовується також при визначені валових доходів й валових витрат, які відповідають звітному періоду від операцій по підписці періодичних видань, оперативного лізингу, оренди землі й оренди житлових приміщень у випадку передоплати таких операцій на строк, який перевищує звітний період. Після закінчення довгострокового договору виконавець перераховує валові доходи, виходячи з фактичних загальних валових витрат з застосуванням до потриманої різниці відсотку, рівного 120% ставки рефінансування НБУ, діючої на момент перерахунку. При цьому строк позикової давнини почитається з податкового періоду, в якому закінчується довгостроковий договір.
Оподаткування нерезидентів
Нерезиденти, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, обкладаються всіма податками на загальних підставах. Доходи нерезидентів, не ведучих підприємницької діяльності в Україні через постійні представництва, але отримані від джерел на території України, обкладаються податком на репатріацію доходів в розмірі 15% від суми цих доходів за рахунок їх, якщо інше не передбачене міжнародним договором.
Під доходами, отриманими нерезидентом з джерела походження на Україні, слід розуміти:
а) відсотки за кредит;
б) дивіденди;
в) роялті, «інжиніринг», доходи від фрахту;
г) лізингова плата;
д) доходи від продажу нерухомості на Україні;
е) прибуток від угод з ЦП або іншими корпоративними правами;
ж) доходи від спільної діяльності, від виконання довгострокових договорів;
з) винагородження за виконання культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидента на Україні;
и) брокерське комісійне або агентське винагородження;
к) внески й премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні;
доходи в вигляді виграшів (призів) (крім державних лотерей);
доходи в вигляді благодійних внесків;
л) інші доходи від здійснення нерезидентом на території України господарської діяльності, за винятком доходів в вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних) резиденту від нерезидента.
Податок на репатріацію в розмірі 15% не обкладаються наступні доходи:
а) оплата вартості фрахту транспортних засобів обкладається податком 6%;
б) доходи від перестрахування ризиків на території України обкладаються податком 15%;
в) доходи від страхування ризиків на території України й від рекламних послуг обкладаються податок 30%;
г) дивіденди обкладаються податком 15%, який не йде в рахунок податку з прибутку;
д) доход від інвестицій в облігації обкладається податком 30%.
Постановою №825 КМУ від 18.05.2000 р. затверджений порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України згідно міжнародних договорів України про уникання подвійного оподаткування.
В порядку визначена бюрократична процедура отримання цих пільг. Особливістю є необхідність письмової згоди податкового органу. Для таких доходів як дивіденди, доход від погашення облігацій внутрішньої державної позики, відсотки визначений порядок отримання права на попереднє звільнення від оподаткування. Для доходів від операцій роялті, доходів від фрахту, доходів від відчуження майна, винагороджень від здійснення культурної, просвітницької, релігійної, спортивної, розважальної діяльності й інших доходів визначено порядок отримання права на відшкодування утриманого податку на реєстрацію доходів.
Амортизація
Сума амортизації зменшує оподаткований прибуток.
Амортизації підлягають основні фонди й нематеріальні активи.
Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, які використовуються в господарській діяльності платника податку на протязі періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, й вартість яких постійно зменшується у зв‘язку з фізичним й моральним зносом.
Основні фонди поділяються на три групи. Для них норма амортизації:
I гр. - 1,25% в квартал;
II гр. – 6,25% в квартал;
III гр. – 3,75% в квартал.
До I групи відносяться: споруди, будівлі, в тому числі будинки й квартири.
До II групи відносяться: автотранспорт, машини, обладнання, меблі, офісна техніка, станки і т.д.
До III групи – всі останні.
Основні фонди амортизуються методом зменшуючого залишку. Нематеріальні активи амортизуються лінійним методом, виходячи з строку корисного використання, але не більше 10 років.
Балансова вартість основних фондів II та III груп враховується по сукупній вартості. Для I групи облік ведеться за об‘єктами.
Не підлягають амортизації невиробничі основні фонди.
При індексації основних фондів різниця відноситься на валові доходи.
При продажі основних фондів 1-ої групи сума перевищує продажну вартість над балансовою відносяться на валові доходи, а негативний результат на валові витрати. Для 2-ої та 3-ої групи, якщо продажна вартість перевищує балансову вартість всієї групи, то ця різниця відноситься на валовий дохід, а якщо менше, тоді на суму продажу зменшується балансова вартість групи.
При іншому висновку з експлуатації основних фондів для 1-ої групи балансова вартість об‘єкту прирівнюється до нуля, а для 2-ої та 3-ої груп балансова вартість групи не змінюється.
Місцеві та інші податки й збори
Види місцевих податків й зборів, їх граничні розміри й порядок вирахування визначає Декрет КМ України «Про місцеві податки й збори» від 20 травня 1993 року №56-93. Зупинимося на деяких з них.
Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних й сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір на повинен перевищувати 10 % річного фонду оплати праці, розрахованого виходячи з розміру необкладеного мінімуму доходів громадян.
Об‘єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з всіх видів об‘яв та повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою заходів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних заходів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, площадках, будинках, транспорті та в інших місцях. Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5% за розміщення реклами на довгий час. Податок з реклами сплачується за час сплати послуг за встановлення та розміщення реклами.
Збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб й громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста, назви або зображення архітектурних, історичних пам‘ятників) видається відповідними органами місцевого самоуправління. Граничний розмір збору не повинен перевищувати з юридичних осіб – 0,1% вартості виробленої продукції (робіт, послуг), з громадян – п‘яти необкладуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року №2535-XII визначає розміри й порядок плати за використання земельних ресурсів. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, яка визначається в залежності від грошової оцінки земель. Власники землі й землекористувачі, крім орендаторів й інвесторів – учасників угоди про розподілення продукції, платять земельний податок.
Постанова КабМіну України від 1 березня 1999 р. №303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та справляння цього збору» визначає єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його справляння. Збір справляється за:
- викидання в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;
- скидання забруднюючих речовин безпосередньо в водні об‘єкти;
- розміщення відходів.
Розрахунки збору, який підлягає щоквартальній сплаті, надаються платниками органам державної податкової служби до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, за місцем знаходження платника. Збір виплачується до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом двома платіжними дорученнями: 30% в державний фонд охорони навколишнього середовища та 70% в місцеві фонди. Збір, який справляється за викидання пересувними джерелами забруднення відноситься на валові витрати виробництва.