Сутність І принципи побудови системи оподатковування

Вид материала

Закон

Содержание Використання спрощеної системи оподаткування Суб‘єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником Використання фінансового лізингу Використання статті положення «Декрету про прибутковий податок»

Подобный материал:

• Теми рефератів з курсу «Податкова система», 46.72kb.
• План практичних занять по курсу "Страхування" Заняття І тема "Економічна сутність, 32.69kb.
• 1. Сутність бухгалтерського обліку. Передумови та принципи його побудови, 130.79kb.
• Інститут енергетики та систем керування hапрям: Електромеханіка, 111.05kb.
• Програми дисциплін ● Теорія автоматичного керування Основні поняття автоматичного керування, 133.87kb.
• Курс: Інформаційні системи та технології в економіці Курс, 1399.29kb.
• Освітньо-кваліфікаційної програми «спеціаліст», «магістр» Чернівці, 2011 розділ бюджетна, 617.63kb.
• Концепція побудови І основні складові інформаційної системи дистанційного навчання, 88.29kb.
• Формат опису модуля, 22.12kb.
• Інформаційна Безпека та Захист Даних (Проблема та принципи побудови та управління), 112.09kb.

Використання спрощеної системи оподаткування

На сьогодні існують такі форми спрощеного оподаткування. Єдиний податок для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх родин, на протязі року перебуває не більше 10 осіб, сума виручки – не більше 500000 гривень на рік. Суб‘єкти малого підприємництва – фізичні особи – мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів по єдиному податку шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації в залежності від виду діяльності і не може складати менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Єдиний податок сплачується щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Єдиний податок для юридичних осіб – суб‘єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми й форми власності, в яких за рік середньосписочна чисельність працюючих не перевищує 50 чоловік, ставка єдиного податку 6% від суми виручки (без обліку акцизного збору) для платників ПДВ та 10% - для неплатників ПДВ (за вибором); сума виручки не більше 1 000 000 грн. на рік. Виручка визначається тільки касовим методом, тобто рахується сума, фактично отримана на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій по продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Слід відмітити деякі особливості:

- юридичні особи, працюючі по єдиному податку, не мають право на бартерні операції;

- сплачується при імпорті ПДВ на імпорт при розмитничуванні;

- з доходів найманих робітників утримується прибутковий податок;

- при продажу основних фондів виручкою вважається різниця між сумою реалізації цих фондів та їх остаточної балансової вартості.

Суб‘єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником:

• ПДВ, крім випадку, коли юридична особа обирає спосіб оподаткування доходів по єдиному податку по ставці 6%;
  
• Податку на прибуток підприємств;
  
• податку на доходи фізичних осіб (суб‘єктів малого підприємництва);
  
• плати (податку) за землю;
  
• збору на спеціальне використання природних ресурсів;
  
• збору на обов‘язкове соціальне страхування;
  
• комунального податку;
  
• податку на промисел
  
• збору на обов‘язкове пенсійне страхування;
  
• збору на видачу дозволу на розташування об‘єктів торгівлі й сфери послуг;
  
• внесків в Державний фонд сприяння зайнятості населення;
  
• плати за патенти.
  

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) юридичні особи надають в орган державної податкової служби до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом, розрахунки по сплату єдиного податку, акцизного збору й, у випадку вибору ними єдиного податку по ставці 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення про сплату єдиного податку за звітний період з відміткою банка про зарахування коштів. Ведення касової книги, книг обліку доходів й витрат обов‘язково. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування може бути прийнято не більше одного разу на календарний рік. Використовувати спрощену систему оподаткування не можуть:

• довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні установи;
  
• суб‘єктів, в уставний фонд яких частини, які належать юридичним особам, які не є суб‘єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
  
• фізичних осіб, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними й тютюновими виробами, паливно-мастильні матеріалами.
  

Використання фінансового лізингу

Згідно Закону про лізинг, лізинг – це підприємницька діяльність, яка направлена на інвестування власних або залучених фінансових коштів та яка заключається в надані лізингодавцям у винятковому використані на визначений термін лізингоотримувачу майно, яке є майном лізингодавця або придбаного ним у власність за дорученням та узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, при умові сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів [2].

Фінансовий лізинг – це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоотримувач по своєму замовленню отримує в платне використання від лізингодавця об‘єкт лізингу на строк, не менше строку, за який амортизується 60% вартості об‘єкту лізингу, визначеної в день укладання договору. Сума відшкодування вартості об‘єкту лізингу в склад лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60% вартості об‘єкту лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення терміну договору фінансового лізингу об‘єкт лізингу, переданий лізингоотримувачу згідно договору, переходить у власність лізингоотримувача або викупаються ним по остаточній вартості.

Лізингові платежі включають в себе частину вартості об‘єкту, відсотки за залучений кредит, винагородження лізингодавцю, відшкодування страхових платежів. В валові витрати лізингоотримувача включаються тільки винагородження лізингодавцю. Залишений податковий облік у лізингоотримувача такої ж, як й з власними основними фондами. Лізингові платежі (фінансового) не є об‘єктом оподаткування по ПДВ. Сам об‘єкт лізингу також передається без ПДВ. Для лізингодавця згідно пп.1.18.2 Закону про прибутки витрати лізингодавця на купівлю об‘єктів фінансового лізингу не включаються в склад валових витрат або в склад основних фондів такого лізингодавця. Отже, лізингодавець не має права на податковий кредит по ПДВ. Лізингодавець згідно пп.4.1.4. Закону про прибуток включає дохід від здійснення операцій лізингу в валові доходи в повному об‘ємі. При передачі прав власності об‘єкту фінансового лізингу по остаточній вартості ПДВ нараховується тільки на остаточну вартість.

Згідно з визначеннями лізингу та фінансового лізингу об‘єктом лізингу може бути власне майно, який є товаром, основними фондами або нематеріальними активами, за яким підприємство отримало право на податковий кредит по ПДВ раніше. Фінансовий лізинг може служити одною з форм товарного або фінансового кредиту.

Приклад. Підприємство займається торгівлею автомобілями. В результаті в нього постійно виникають податкові зобов‘язання по ПДВ й оподатковуваний прибуток. У зв‘язку з ринковою ситуацією приходиться продавати машини зі значною відстрочкою платежу. З метою збільшення об‘єму продаж та мінімізації ПДВ, а також відстрочки податку на прибуток вирішено виконувати продаж з застосуванням договорів фінансового лізингу. Купівельна вартість автомобіля 120000 грн., в т.ч. ПДВ – 20000 грн.; 100000 грн. віднесено на валові витрати, але й приріст товарів на складі 100000 грн., що зменшує валові витрати на 100000 грн. При передачі автомобіля в фінансовий лізинг строком на 1 рік умови договору наступні. Сума договору складає 144000 грн. В тому числі вартість автомобілю 96000 грн., винагородження лізингодавця 48000 грн. Щоквартальні платежі – 36000 грн., з них 24000 грн. – частина вартості автомобіля й 12000 грн. – винагородження лізингодавця. При передачі автомобіля в фінансовий лізинг товарні залишки на складі зменшуються на 100000 грн., відповідно валові витрати збільшуються на 100000 грн. Щоквартальні валові доходи лізингодавця складають 36000 грн., на рік – 144000 грн. Валові витрати лізингоотримувача на квартал складають 12000 грн., на рік – 48000 грн. плюс нарахована амортизація. По закінченню терміну договору лізингодавець оформляє передачу права власності на автомобіль на лізингоотримувача по остаточній вартості 4000 грн., на яку нараховується ПДВ 800 грн. Таким чином в результаті зміни типу доходу шляхом заміни одного громадянсько-правового договору (продажу) на інший (фінансовий лізинг) нам вдалося практично позбавитися податку на додану вартість.

Приклад.

Використання статті положення «Декрету про прибутковий податок» про те, що не обкладаються прибутковим податком суми доходів, які направляючі в джерела їх отримання на придбання акцій. Таким чином, частина зарплати (винагороджень, премій) може бути видана акціями підприємства. При цьому з цієї суми не утримується прибутковий податок, та на неї не нараховуються збори в державні фонди (37,5%).Для того щоб схема була замкнутою, необхідно мати або підконтрольне підприємство, яке б викупало ці акції та, потім, продавало б їх емітенту, або дружнє АТ, яке проводило аналогічну операцію та ці два АТ викупали акції один одного. При цьому викуп акцій у фізичних осіб виконується по ціні меншій, ніж ціна придбання, з урахуванням вирахування прибуткового податку, який стримувався б при звичайній виплаті.