Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти, науки та інновацій українська культура та ментальність: самобутність в умовах глобалізації

Вид материала

Содержание

Сучасне інформаційне суспільство та освіта: концептуальний аспект
Вплив культури мовлення на формування
Особливості реалізації принципу економічної самодостатності в полікультурних регіонах

Подобный материал:

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 13

СУЧАСНЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ОСВІТА: КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ АСПЕКТ

«Коли сьогодні обертаємо наш погляд на сто років тому, − пише Ф. Бэннет, − бачимо ясно, що з появою автомобіля виробники батогів були приречені. Дуже недалекий той момент, коли людям буде абсолютно ясно, що з появою комп’ютера стара освітня система приречена, і ніщо її не врятує» [1]. Погляд на потреби масової освітньої практики виявляє провідне протиріччя між життєво важливою потребою інформаційного суспільства в інтенсифікації творчого мислення людей і явною недостатністю теоретичного узагальнення й, особливо, технологічної адаптації результатів багатоаспектних досліджень феномена творчості для цих цілей.

В освітньому середовищі реалізуються багатоканальні онлайнові зв’язки багатомірної людини, як унікальної рефлексивної системи, що вирішує різноманітні завдання й активно взаємодіючого з природно-екологічною, соціоэкономічною і соціокультурною середовищами, тому при моделюванні комплексу цих систем неминуча нова модель освітньої системи у вигляді системи відкритої освіти.

Система відкритої освіти, он-лайн спілкування, − це складна, багатокомпонентна система, що має тенденцію до безперервної зміни і динамічного розвитку. Ефективна робота такої системи не може спиратися тільки на емпіричний досвід і інтуїцію розроблювачів. Необхідно виробити системний підхід до дистанційного навчання, побудувати ефективні зв’язки підсистем і компонентів системи.

У працюючих системах відкритої освіти застосовують наступні форми взаємодії студентів, викладачів і адміністрації навчального закладу: традиційна пошта; факс; комп’ютерні технології, відеоконференції − використання відео для встановлення зв’язків і організації спілкування між особами, що перебувають у різних географічних крапках; аудіоконференції на основі телефонних технологій − система комунікації, що дозволяє декільком особам одночасно брати участь у спілкуванні за допомогою телефону; інтернет системи − електронна пошта, чат.

Застосування об’єктного підходу до структурування знань полегшує формулювання задач оптимізації навчального процесу − побудови гнучких, персоніфікованих технологій навчання, кардинальної зміни змісту роботи викладачів [2]. Саме такі зміни в освітніх технологіях дозволять збільшити обсяг знань і швидкість їх оновлення. Одночасно з’являється можливість принципового поліпшення якості навчання шляхом органічного вбудовування в освітні процеси системи моніторингу, аналізу одержуваних компетенцій і адаптивної корекції навчального процесу.

Подання знань фактично є функцією використання збережених знань і включає в собі автоматизоване розв’язання таких завдань: формування дистанційного курсу за даною тематикою, формування навчального плану на основі запиту у вигляді формалізованих вимог до спеціальності, формуванню контенту курсів на основі навчального плану. Розв’язання кожного із завдань ґрунтується на використанні бази знань, сформованої за допомогою функцій підрозділу «зберігання».

Повноцінний проект on-line спілкування (навчання) складається: із блоку керування навчанням (інструктивного блоку), інформаційного блоку (системи інформаційного наповнення ресурсу), контрольного блоку (механізму тестування й оцінки), комунікативного блоку (системи інтерактивного викладання) і сервісної системи

Мова гіпертексту відкрила новий формат для подачі наукової інформації. Сьогодні практично всі системи дистанційного навчання тією чи іншою мірою використовують принципи гіпертекстової передачі текстових даних. І дійсно, найперше завдання навчального процесу − це, у першу чергу, якісно донести необхідну інформацію до слухача. Однак не менш важливим завданням є перевірка засвоєних знань, без якої навчальний процес не може гарантувати високі результати й втрачає необхідну динаміку.

Цей напрямок досліджень супроводжує завдання формалізації інформації за допомогою семантичних моделей знань.

Семантична модель знань та її втілення в базі знань − це серце навчальної системи. В ході аналізу навчальних матеріалів доцільно досліджувати й розробляти ресурсно-орієнтовану (поняттєво-орієнтовну) модель знань. Це значить, що наріжним каменем структури моделі є така сутність як поняття, предмет обговорення, якийсь проект із предметної області, про яке в навчальному матеріалі є знання. Для подання знань про поняття в моделі існують структурні елементи − відомості про проект (тези про поняття). З кожним поняттям у моделі пов’язується множина відомостей про нього. Викладена ідея і є основою концепції семантичної моделі знань. Поняття вказує на якийсь проект із області знань, про який йде мова. Поняття вказує на предмет, що представляється для вивчення студентові.

Теза − це деяка відомість про поняття. Тезу можна зрівняти з ознакою, характеристикою поняття або з будь-яким твердженням, що є істиною для даного поняття. Приведемо приклади: теза про поняття «процедура» − «дозволяє розбити програму на підпрограми», теза про поняття «клас» − «може мати у своїй структурі не тільки поля-властивості, але й методи, тобто функції й процедури».

Розглянемо стандарти у сфері дистанційного (онлайнового) навчання. Участь України у Болонському процесі визначило для українських вищих навчальних закладів необхідність забезпечення технологічної, академічної, навчально-методичної, правової та організаційної інтероперабельності навчального процесу. Термінологічно інтероперабельність означає здатність системи до узгодженої взаємодії з іншими системами. Забезпечення інтероперабельності освітніх систем в умовах відкритої освіти може бути досягнуто за рахунок вирішення комплексу актуальних завдань [3]: перехід до технологічно інтероперабельним освітнім системам й розробці відповідних технологій навчання; використання об’єктної технології й ідеї інтероперабельності для розробки стандарту об’єктних баз даних, узгоджених з міжнародними технологічними стандартами; розробка розподілених освітніх систем на базі нових загальноприйнятих архітектур; створення навчально-методичного забезпечення у відповідності за структурою і якістю міжнародним стандартам; забезпечення академічної мобільності, впровадження системи кредитів у відповідності до Болонського процесу; розробка навчального контенту з використанням об’єктно-орієнтованої технології підготовки навчально-методичних матеріалів.

Таким чином, стан розвитку дистанційної освіти в Україні, на наш погляд, не відповідає вимогам до інформаційного суспільства не унаслідок проблем з каналами зв’язку або нормативним забезпеченням, а тому, що сама освіта, її глибинний базис, позиція студента в ньому, не зорієнтовані до вимог сучасного інформаційного суспільства [4].

Приєднання України до Болонського процесу має стимулювати зміни самої освітньої системи, створити природну, а не штучну потребу в якісному наповненні самостійної навчальної діяльності студентів та в інноваціях у навчанні. Створені в Україні курси дистанційного навчання, як за правило, експлуатують лише можливості інформаційно-комунікаційних технологій, і в значно меншій мірі педагогічних. У ситуації певної внутрішньої незацікавленості освітньої системи у інноваційних заходах, а також виключення із процесу навчання такого важливого чинника впливу на навчальну діяльність, як здатність викладача вести за собою колектив і змінювати поведінку людей, унаслідок втрати фізичного контакту студента і викладача, така схильність до однобічності призводить до загального негативного ставлення значної частини викладацького корпусу до потенціалу інновацій у навчанні взагалі. Тому вважаємо за доцільне вивчення найбільш перспективних педагогічних технологій та методик, що можуть суттєво підсилити дистанційні форми освіти.

Важлива роль у реалізації процесу дистанційного навчання приділяється бібліотекарям, що разом з викладачами стають мотиваторами й прискорювачами навчальної діяльності, забезпечують початковий тематичний поштовх, що направляє студента не тільки в його пошуках інформації, але й у становленні творчої особистості − вирішувача проблем. Люди можуть починати дослідження поставлених перед ними проблем без усвідомлення того, які навички їм необхідні і які вони мають, і того, як цим навичкам можна навчитися. Вони можуть не усвідомлювати, що бібліотекарі ведуть їх до інформації і до ідей, що стосуються їх потреб.

Перевагою розглянутої технології вважається те, що навчальна діяльність відбувається на тлі пізнавальних, соціальних, навичкоформуючих і практичних цілей.

Литература:

Дем’янчук, О. Глобалізація вищої освіти: огляд сучасних світових проблем [Текст] / О. Дем’янчук // Людина і політика. ― № 1.― 2002. ― с. 74 – 82.
Дубовой, В. Об’єктно-орієнтований аналіз розвитку складних систем управління [Текст] / І. Кузьмін, О. Никитенко // Вісник Вінницького політехнічного інституту. ― 2009. ― Вип. 3. ― С. 74−78.
Кравцов, Г. М. Система дистанционного тестирования на основе стандарта IMS [Текст] / Г. М. Кравцов, Д. Г. Кравцов, Е. О. Козловский // Information Technologies in Education for all. ― Киев. ― 2006. ― С. 283 – 292.
Полякова Л. П. Державне управління інформаційно-освітнім

середовищем інноваційних університетських комплексів: монографія / Л.П.Полякова; під. заг. ред. О.С.Поважного. ― Донецьк: «Ноулідж» (донецьке відділення). 2010. ― 351 с.

Трофименко Яна Володимирівна

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”, м. Київ

ВПЛИВ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ НА ФОРМУВАННЯ

СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ

Сьогодні надзвичайно актуальним є вивчення проблем ціннісних орієнтирів української молоді. Адже сучасні внутрішні трансформаційні процеси, що відбуваються у суспільстві, спричинюють зміну ціннісних орієнтацій: змінюються стосунки між людьми, відчутні озлоблення, поширюється низька культура, байдужість, розповсюджується зневажання честі, совісті. Особливо це помітно у ставленні молоді до мови свого народу, яка є універсальним засобом вираження внутрішнього світу індивіда, складовою загальнолюдських цінностей [4, с.350].

Яким же є мовлення сучасного студента ВНЗ?

Більша частина студентів володіє навичками культури мовлення. Але під час занять можна почути таке: “Повторіть ше раз!” замість: “Повторіть, будь ласка, ще раз!” або зауваження одногрупникові звучить: “Куда прьош?” замість “Зачекай, будь ласка, я тебе зараз пропущу”. Молодь часто використовує не лише сленгові слова, а й жаргонну (позанормативну) лексику. Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську чи навпаки, чомусь перестали сприйматись як недолік у нашому суспільстві.

Мовлення молодого покоління у позааудиторному середовищі дещо відрізняється від спілкування в аудиторіях вищих навчальних закладів. Розмовляючи між собою, молоді люди часто використовують сленгізми, наприклад такі: “парнокопитні” – студенти зооінженерного факультету;  “гнать бєса” – говорити нісенітницю; “здати на шару” – легко скласти іспит; “ганяти понти” – поводити себе з викликом. Поширення сленгу самі студенти пояснюють тим, що саме така мова допомагає їм яскравіше висловити свій емоційно-експресивний стан.

Основи культури спілкування кожної людини закладаються в сім'ї, школі. Але, трапляються випадки, коли у сімейному оточенні діти не чують ввічливих слів від своїх батьків. Спілкування в деяких сім’ях може обмежуватися лише наказовими формами. Це підтверджують результати соціологічних досліджень. Із опитаних 1500 студентів відзначили, що використовують постійно формули мовного етикету і не уявляють собі спілкування без них лише 720; використовують зрідка – 236; вважають, що можна обійтися без них  – 544.[1, c.35 ]

Тому робота над культурою мовлення сучасного студента – це велика виховна робота з молодою людиною. Майбутній випускник вищого навчального закладу – людина, яка відповідатиме не лише за якісне виконання роботи, а й за духовний мікроклімат колективу, який тримається на спілкуванні за допомогою слова. Тому мова має бути змістовною, правильною і чистою (літературною); точною, логічною,  багатою, виразною і образною. Використовуючи жаргонні, нецензурні, грубі слова, майбутній керівник не тільки руйнуватиме свій власний імідж, але й імідж середовища, в якому він знаходиться.

В наш час досконале володіння мовою стає важливим компонентом професіограми фахівців різного профілю. Адже повний вияв професійних обдарувань індивіда відбувається саме засобами мовлення. У такий спосіб особа може реалізувати себе в різних життєвих ролях, скоригувати хід міжособистісного спілкування, що забезпечує ефективну взаємодію у суспільному середовищі. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема виховання у молодої людини, що усвідомлено творчо користується мовою як засобом самотворення, самоствердження і самовираження, загальнолюдських ціннісних орієнтирів. Ці процеси мають відбуватися тому, що культура і мова виявилися об'єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства. Адже доведено, що чим досконаліше особа володіє мовою, тим виразніше постає перед людьми як особистість. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що через низьку культуру усного мовлення виявляються виразні ознаки бездуховності.

Навчаючи і виховуючи студентів, кожен викладач своїм прикладом має стверджувати, що мовна культура кожної людини, і студентів зокрема, має стати їх надійною опорою у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів. Сьогодні перед викладачами ВНЗ стоїть завдання, щоб кожен студент оволодів і засобами комунікативної професійної компетентності.

Молодь маює оволодіти правилами поведінки, вивчити мовний етикет. Пам’ятати, що необхідною й важливою складовою частиною спілкування є ситуація “ввічливого контакту” між двома співрозмовниками, зокрема, в ситуації вітання, знайомства, прощання, подяки, вибачення, поздоровлення, що найбільше зустрічаються у нашому житті.

На заняттях потрібно використовувати різноманітні комунікативні вправи і завдання, етюди, соціально-рольові ігри для групової, колективної взаємодії. Студенти на таких заняттях-іграх будуть учасниками колективу, що викликатиме у них цікавість, допомагатиме їм сформувати професійно важливі мовленнєві вміння. Так вони краще навчаться добирати "потрібні" слова для налагодження доброзичливих стосунків у колективі.

Підвищенню рівня культури професійного мовлення молоді сприяє збагачення їх активного ділового словника. Найдоцільніше для цього використовувати тексти офіційно-ділового стилю, вправи, завдання, побудовані на матеріалі професійного спрямування. Виховання у молодих людей культури спілкування можна забезпечити методами різнобічного впливу на почуття (бесіда, дискусія, власний приклад викладача).

Отже, культура мовлення всього нашого суспільства і культура мовлення студентів зокрема – це чи не найяскравіший показник стану моральності, духовності, культури взагалі. Культура спілкування не самоціль, а до здобуток людини. Це засіб духовного розвитку і вдосконалення особистості, яка прагне до відчуття власної гідності. Тому кожен ідивід має дбати про свою мову і робити все необхідне, щоб цей дорогоцінний скарб не втратив наш народ.

Використана література:

1. Актуальні проблеми розбудови національної освіти: Збірник науково-методичних праць. – К.– Херсон, – 1997/ – с. 34–37.

2. Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В.Н.Ярцева. – М.: Сов. энциклопедия, 1990. – 685 с.
3. Непийвода Р. Як усе ж таки запровадити українську мову в наших вузах? // Державність української мови і мовний досвід світу: Матеріали міжн. конф. –  К., 2000. – 444 с.

4. Сластенин В.А., Шубин, Э.П.: Языковая коммуникация и обучение иностранным языкам. – М., 1972. – 350 с.

Трофимова Вікторія Валеріївна,

К.е.н., доцент кафедри міжнародної економіки

Кримського інституту бізнесу, м. Сімферополь

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ЕКОНОМІЧНОЇ САМОДОСТАТНОСТІ В ПОЛІКУЛЬТУРНИХ РЕГІОНАХ

Визначаючи економічну самодостатність як спроможність країни або регіону забезпечити сталість обраної траєкторії розвитку на основі оптимального включення в процеси глобального кругообігу продуктивних сил та використання внутрішніх та зовнішніх ресурсів та механізмів розвитку відповідно до поставленої мети [1, 69], автор пропонує звернутися до особливостей реалізації цього принципу в полікультурних регіонах.

В епоху системної глобальної інтеграції роль полікультурних регіонів країн значно підвищується, а темпи економічного зростання у таких регіонах можуть бути вищими ніж в інших регіонах країни , адже полікультурність формує певні конкурентні переваги регіону, які мають стати основою при розробці моделі управління міжнародною конкурентоспроможністю полікультурних регіонів. Серед таких переваг слід відзначити:

наявність населення із різною ментальністю формує прошарки робочої сили із різними здібностями та навичками, що дозволяє диверсифікувати галузеву структуру виробництва;
полікультурне середовище дозволяє сформувати толерантну, адаптовану до сприйняття інших культур, поглядів, іншої філософії господарювання людину тощо;
інноваційно-інвестиційний потенціал полікультурних регіонів [2], особливо в сфері послуг, є значно вищим ніж в інших регіонах, адже полікультурна ментальність передбачає наявність світогляду, більш відкритого до світу, до сприйняття нового та інноваційного;
атмосфера полікультурності передбачає схильність до активнішого включення в процеси глобальної культурної, а згодом й економічної, взаємодії;

Отже, полікультурність формує таку якість ментальності, яка дозволяє регіону більш активно налагоджувати зовнішні зв’язки та підтримути динаміку процесів економічного розвитку. Саме тому, на думку автора, полікультурність регіонів в глобальному світі є джерелом та прискорювачем економічного зростання, що має бути враховано та використано при реалізації концепції самодостатнього економічного розвитку таких полікультурних регіонів, як Крим.

Література:

Трофимова В.В. Економічна самодостатність країн в епоху глобальної інтеграції: Монографія. – Сімферополь: ВіТроПринт, 2010. – 450 с. - ISBN 978-966-2364-05-7

2. Трофимова В.В. Регіональні інноваційні комплекси в глобальній економіці: монографія / В.В. Трофимова. – Сімферополь: ВіТроПрінт, 2009. – 260 с. - ISBN 978-966-2364-04-0

Чумаченко Олена Петрівна

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київ

helenchumachenko@yandex.ru

Специфіка ролі творчої діяльності у процесі трансформації і становлення сучасного інформаційного суспільства

Сьогодні відбуваються глобальні зміни у становленні і розвитку сучасного інформаційного суспільства. У цьому аспекті наша держава зіткнулась з деякими тенденціями без розгляду яких дуже складно представити собі процес трансформації сучасного українського інформаційного суспільства, його входження до соціокультурного простору європейської цивілізації.

Актуальність тематики даного дослідження обумовлена відсутністю в сучасній науці комплексного зображення специфіки ролі творчої діяльності у процесі трансформації і становлення сучасного інформаційного суспільства.

Сучасний етап розвитку нашої держави характеризується тим, що всі сфери творчості не можуть функціонувати без достатнього забезпечення необхідною інформацією. Інформація має значно великий вплив на формування світогляду творчої особистості, але великі інформаційні потоки роблять процес формування і становлення світогляду, а також процес сприйняття і розуміння інформації дуже складним. Тому у процесі трансформації і становлення сучасного інформаційного суспільства важливо усвідомити і осмислити специфіку ролі творчої діяльності, тому що тільки за допомогою творчої діяльності і відбувається фаза активного розвитку і становлення інформаційного суспільства.

Увага дослідників до проблеми трансформації і становлення сучасного інформаційного суспільства, за допомогою творчої діяльності, обумовлена тим, що сучасний світ зараз знаходиться у фазі активно-творчого інформаційного розвитку і характеризується глобальністю інформаційних процесів. Дана фаза активно-творчого інформаційного розвитку створює сприятливі умови для виникнення відповідних тенденцій у процесі трансформації і становлення сучасного інформаційного суспільства. Ці відповідні тенденції допомагають гармонізувати творчий світогляд особистості у ході освоєння всього об’єму соціально значимої інформації . Специфіка ролі творчої діяльності у трансформації і становленні сучасного українського суспільства розглядається нами в декількох аспектах: у суспільному аспекті і індивідуальному аспекті .

У суспільному аспекті творча діяльність розглядається нами як засіб досягнення практичних і матеріальних надбань суспільства, які виражають історично досягнутий рівень розвитку суспільства у сфері інформаційних відносин. В індивідуальному аспекті творча діяльність розглядається нами як засіб розвитку творчої особистості у контексті інформаційних відносин.

Творча діяльність у процесі трансформації і становлення сучасного суспільства сприяє формуванню і активізації професійних знань, характеризує рівень інформаційно-творчого розвитку нації. Специфіка творчої діяльності у процесі становлення інформаційного суспільства полягає в усіх видах роботи з інформацією: накопиченні інформації, різноманітному кодуванню інформації, тобто виробленню нових кодів, переробці інформації, та в створенні нової інформації.

Специфіка ролі творчої діяльності у процесі становлення сучасного інформаційного суспільства обумовлена її функціями: пізнавально - комунікативною і інтегруючо-регулятивною. Пізнавально-інтегруюча функція творчої діяльностіі сприяє формуванню типу особистості, який відповідає рівню розвитку суспільства, в дану добу - інформаційного. Комунікативно-регулятивна функція творчої діяльності забезпечує становлення інформаційного суспільства в нових соціокультурних нормах, а також сприяє формуванню соціальних прийнятих норм поведінки індивідів у сучасному інформаційному суспільстві. Творча діяльність являє механізм, за допомогою якого можлива аналітична адаптація творчої особистості до відповідних умов інформаційного суспільства. У сучасному інформаційному суспільстві виникає потреба в вільній, творчій особистості, яка була б в змозі приймати нестандартні, оригінальні рішення.

Стрімка інтелектуалізація економіки визначила наступний етап розвитку суспільства як інформаційний, в котрому найбільш важливим ресурсом виступає інформація та спроможність творчого підходу к процесу створення нових інформаційних технологій[2,112]. Творча діяльність у процесі становлення сучасного інформаційного суспільства виступає одним із головних чинників у розвитку методу кейс-стаді.

Творча діяльність створює відповідні умови для конструктивного спілкування у інформаційному суспільстві. У процесі творчої діяльності відбувається стимулювання творчої особистості до продовження спілкування використанням засобів мережі Інтернет, а також активізація пізнавальної активності творчої особистості. У інформаційному суспільстві постійно відбуваються тенденції оновлення мультимедійного, інтерактивного і дистанційного навчання. Творчою особливістю інформаційного суспільства є зміна статусу інформації, тобто інформація трактується як одна із головних цінностей життя суспільства.

Завдяки творчої діяльності відбувається відповідна тенденція до створення і розвитку комп’ютеризованого суспільства, яке є однією з складових інформаційного суспільства. Також творча діяльність впливає на зростаючу значимість інформаційного сегменту у всіх сферах соціокультурного буття. Творча діяльність вплинула на розвиток глобальної інформаційної інфраструктури, завдяки творчості стає можливим виникнення єдиних інформаційних просторів без меж, а також створення глобальної бази знань[1,278]. Творча діяльність формує культурний рівень інформаційного суспільства і нову інформаційну культуру.

Творча діяльність сприяє розвитку координації в сфері інформації, моделюванню інформації. Велику роль у становленні інформаційного суспільства відіграють сучасні філософські концепції творчої діяльності: «брейн-штормінг», «сенектика», а також концепція єврологізації, паритету і деєврологізації. Концепція «брейн-штормінга» полягає у нейтралізації бар’єрних інформаційних механізмів шляхом генерації якомога більшої кількості інформаційних ідей, потребуючих творчого рішення, та подальшого їх відбору та критичної оцінки. Сенектика переслідує мету підвищення імовірності успіху інформаційної ідеї шляхом актуалізації, інтуїтивних та емоційних компонентів творчої діяльності. Концепція «єврологізації» передбачає набуття комп’ютеризованою діяльністю творчого характеру. Параметр деєврологізації передбачає перевагу шаблонних компонентів у процесі творчої діяльності. Ефект «паритету» передбачає рівне співвідношення між творчими і шаблонними інформаційними компонентами. Специфіка ролі творчої діяльності полягає у декількох особливостях трансформації і розвитку інформаційного суспільства

По перше природа інформації є творчою і сама по собі накладає своєрідний відбиток на процес інформування. В сучасних філософських концепціях творчої діяльності інформація виступає у ролі інструмента творчості. Саме про це йде мова у відомому авторитетному довіднику «Mass media Dictionary by R.Terry Elmore National Textbook Company» де поняття «інформація» і «інформаційне суспільство» розглядається у якості продукту творчої діяльності. Поняття «творче інформаційне суспільство» інтерпретується як суспільство у якому більше половини працездатного населення зайнято у сфері підготовки, створення і передачі нової творчої інформації. Інформація, як інструмент творчості, сприяє розвитку комунікації знань, сприяє зменшенню невизначеності, непевності, або ентропії. У процесі творчої діяльності на зміну «індустрії знань» прийшла концепція «інформаційної індустрії», тобто крім стандартної базової інформації у процесі творчої діяльності з’явилась концепція культурно-творчої інформації. Стратегія творчого розвитку інформаційного суспільства повинна супроводжуватись і розвитком людських ресурсів, можливості яких відповідали вимогам і потребам цього типу соціуму. До таких ресурсів належить інформаційна творчість. Сьогодні є всі підстави стверджувати про формування в сучасному соціумі основи інформаційної творчості, яка повинна стати елементом, котрий характеризує деякі аспекти сучасного соціокультурного розвитку. Основою інформаційної творчості є спроможність орієнтуватися в інформаційних потоках. Інформаційна творчість створює відповідні цінності і уявлення, норми і традиції, які визначать модель індивідуальні поведінки в інформаційному суспільстві. В інфраструктурі сучасного інформаційного суспільства визначальною стає інтелектуальна творчість, котра сприяє становленню нового типу суспільства «префігуративною культурою» (М. Мід, І. Кон), орієнтованого головним чином на майбутнє. На початку ХХ ст. відбувається принципове для історії цивілізаційне зрушення - тобто змінюється тип культурно-історичного наслідування. На відміну від ХХ століття, основним завданням інформації, як інструмента творчості, було збереження соціального досвіду накопиченого людством і його трансляція молодому поколінню, початок ХХІ століття висуває нові вимоги до інформації як інструмента творчої діяльності. Сучасне інформаційне суспільство відрізняється значною динамічністю і мобільністю. Тому суспільство потребує нового творчого підходу до використання інформації, тому що інформація в наш час сприяє процесу зміни способу життя.

Творча діяльність в інформаційному суспільстві акумулює життєвий і соціальний досвід і формує його цінності і інформаційні світоглядні позиції.

Використані джерела:

Социологія культури:Навчальний посібник // О.М.Семашко, В.М. Піча, О.І.Погорілий та ін.; за ред. О.М.Семашко, В.М.Піча.-К.: «Каравелла»,Львів: «Новий світ-2000»,2002.-334с.
Хмельницький О.О.Інформаційна культура:Підготовка кадрів до інформаційної роботи: Навч.посіб. / О.О.Хмельницький.-К:КНТ,2007.-200с.

Церна Ганна Миколаївна

Приватний вищий навчальний заклад

«Соціально-педагогічний інститут

Педагогічна академія» м. Кіровоград

Blog

Содержание