Чернігівський державний педагогічний університет імені т. Г. Шевченка украінсько-російський інститут філія московського державного відкритого університету в м
| Вид материала | Документы |
- Чернігівський державний педагогічний університет імені т. Г. Шевченка, 449.05kb.
- 24-25. 04. 2012, Uman, Ukraine Міністерство освіти І науки України Мовно-інформаційний, 58.6kb.
- Міністерство освіти І науки україни мелітопольський державний педагогічний університет, 2525.18kb.
- Національна академія педагогічних наук україни державний вищий навчальний заклад «університет, 1315.11kb.
- Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка Інформаційно-бібліографічний, 71.97kb.
- Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка Інформаційно-бібліографічний, 172.48kb.
- Чернігівський національний педагогічний університет імені т. Г. Шевченка, 53.01kb.
- Чернігівський державний педагогічний університет імені, 456.62kb.
- Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, 813.35kb.
- Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Короленка Чернігівський, 566.88kb.
Література
- Агоштон Ласло. Особенности взаимодействия человека и природы в условиях научно-технической революции. Вопросы философии. – 1975. - № 9.
- Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. – В 2-х т. – К., 1994.
- Кисельов М. Екологія як чинник трансформації методології сучасної науки // Філософська думка. - № 3.- 1998.-с. 55-72.
- Комаров В.Д. Социальная экология: Философские основания. – Л.: “Печать”, 1990. – 321 с.
- Лосев А.В., Провадкин Г.Г.Социальная экология. – М.:“Владос”,1998. – 311 с.
- Синькевич І. Інструменти екополітики: теорія і практика // Економіка України . - №10. – 1999.- с. 78-84.
Сила Т.І.,
Тартачник Г.С.
РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ
Соціальна робота в Україні має глибоке коріння, але її зміст у наш час зазнає суттєвих змін та доповнень. Приміром, можна вважати, що, за радянських часів, своєрідним прототипом сучасної соціальної роботи була професійна діяльність фахівців системи соціального захисту населення у тому сенсі, що мала на меті здійснення соціального захисту пенсіонерів, одиноких непрацездатних громадян, інвалідів. Інструментами соціального захисту (або соціального забезпечення) виступали на той час матеріальні допомоги, пільги, послуги окремим категоріям громадян.
З настанням кардинальних змін у структурі суспільства, зумовлених політичними, економічними, психологічними трансформаціями, виявилось, що концепція соціального забезпечення не спрацьовує у повній мірі, оскільки значно збільшилась кількість соціально-незахищених громадян. З одного боку, держава не була в змозі виділити достатньо матеріальних ресурсів для задоволення потреб усіх нужденних, з іншого – у громадян виникали якісно нові проблеми, що носили не матеріальний, а психологічний, соціальний характер, і були пов'язані з невмінням адаптуватись до нових умов, труднощами у соціалізації, проблемами у зміні світоглядних орієнтирів, відчутті самотності, непотрібності, іншими негативними тенденціями, що призводили до нездатності людей самостійно справлятися зі своїми труднощами.
В таких умовах розпочала свій шлях соціальна робота – нова, на той час для українського суспільства, професійна діяльність, сутність якої полягає у сприянні кращій адаптації індивідам, сім'ям та групам до середовища, в якому вони проживають, а також у розвиткові самоповаги та самовідповідальності людей. “Професія “соціальний працівник” заохочує соціальні зміни, вирішення проблем у людських стосунках, просуває ідею наснаження та визволення людей з метою поліпшення людського життя... Соціальна робота має місце там, де відбуваються численні комплексні взаємодії між людьми та їхнім середовищем. Місія соціальної роботи – надавати можливість людям якомога повніше розвивати власний потенціал, збагачувати своє життя та попереджувати виникнення дисфункцій. Професійна соціальна робота спрямована на вирішення проблем та зміни. Соціальні працівники, таким чином, є “агентами” змін у суспільстві, а також у житті людей, сімей та громад, якими вони послуговуються” [5, с.144-145]”.
Таке розуміння соціальної роботи, що є загально прийнятим на міжнародному рівні, доповнюється вітчизняними науковцями у цій галузі. Скажімо, українські вчені В.Андрущенко та М. Лукашевич пов'язують соціальну роботу з соціалізаційними процесами, вказуючи на те, що “соціальна робота – це професійна діяльність організацій, груп і окремих індивідів з метою надання допомоги у здійсненні соціалізації особам чи групам людей у випадках, коли, за відсутністю належних умов у суспільстві або особистих вад, їх соціалізація утруднюється або набуває зворотного напряму (десоціалізації)” [7]. Від себе додамо, що в такому розумінні соціальна робота виступає важливим чинником направленої соціалізації – “спеціально розробленої суспільством системи засобів впливу на людину з метою формування її особистості у відповідності з інтересами цього суспільства” [3, с. 201].
Важливими також, в аспекті розвитку соціальної роботи, є пропоновані українським науковцем В.В. Москаленко міркування стосовно того, що “в умовах трансформаційного періоду метою соціального впливу є, по-перше, зміна діапазону і корекція дії несприятливих соціально-економічних факторів, по-друге, розширення адаптивних можливостей людини...; по-третє, створення соціальних механізмів допомоги, що забезпечують підтримку людини в тих обставинах життя, де їй може бути важко справлятися самій, особливо в критичні періоди життєвого шляху” [4, с.11].
Відтак, вважаємо, що соціальна робота як професійна діяльність має значний потенціал у сприянні соціалізації, саморозвитку, самореалізації особистості, а, значить, великою мірою, у вирішенні багатьох проблем суспільного розвитку нашої держави. Успіх реалізації цього потенціалу зумовлено цілою низкою факторів, серед яких: відпрацювання правових механізмів соціальної роботи, спрямування політики держави на вирішення соціальних проблем, відмова від застарілих стереотипів, усвідомлення громадянами нових функцій цього виду фахової діяльності, і, нарешті, рівень професійної компетентності соціальних працівників, що визначається ступенем володіння фахівцями професійними знаннями, вміннями та цінностями.
Працюючи у навчальному закладі, що має 35-річний досвід підготовки працівників для системи соціального захисту населення, не можемо не замислюватись над останнім у списку, проте далеко не останнім за значимістю, чинником.
За характером своєї поліфункціональної діяльності соціальні працівники взаємодіють з великою різносторонністю людей. Вони сприяють вирішенню проблем окремих осіб, об'єднань, громад, що представляють різні соціальні, культурно-етнічні, статево-вікові групи. Світогляд, рівень освіти, можливості, досвід, переконання, ціннісні орієнтири, фізичне здоров'я, стиль життя та багато інших детермінант є вирішальними при формуванні ідентичності, унікальності та індивідуальності кожної особистості, а значить, і професійної взаємодії у соціальній роботі з нею.
Тому й не дивно, що теоретичне підґрунтя соціальної роботи як професійної діяльності знаходить своє відображення у великій кількості сучасних концепцій та підходів. Найчастіше згадуються функціональний, позиційно-рольовий, етико-деонтологічний, особистісно-діяльнісний, акмеологічний та життєтворчий підходи, адаптаційно-соціалізаційна концепція. Крім того, у світовій практиці соціальної роботи широко застосованими є психодинамічна, біхевіоральна, когнітивна та екзистенційно-гуманістична психологічні теорії, соціально-екологічна, системна, рольова та соціально-радикальна соціологічні моделі, теорія кризового втручання, проблемно-орієнтована модель та інші концепції.
Питання ж про те, що з цього масиву теоретичних напрацювань може бути ефективно застосовуваним в умовах українського сьогодення, і досі залишається відкритим. Звісно, деякі дослідження вітчизняного контексту соціальної роботи вже дали результати.
Так, в межах функціонального та позиційно-рольового підходів розроблено виробничі функції [8] та рольовий репертуар соціальних працівників. Показано, що здійснення базисних та спеціальних функцій спонукають фахівця виконувати різноманітний спектр ролей: з інформування, стимулювання, консультування, посередництва, організації, координації тощо. Успіх професійної діяльності соціальних працівників залежить від того, як їм вдалося виконати ці функціонально-професійні ролі.
Застосування етико-деонтологічного підходу дозволило розробити Етичий кодекс спеціалістів із соціальної роботи України [1]. Серед етичних принципів діяльності спеціалістів із соціальної роботи виділяють наступні: повага до гідності кожної людини; пріоритетність інтересів клієнтів; толерантність; довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта; доступність послуг; конфіденційність; дотримання норм професійної етики.
Ці принципи знаходять своє відображення у положеннях етичної поведінки стосовно професії, клієнтів, колег по роботі, взаємодіючих організацій.
В рамках особистісно-діяльнісного підходу розробляються моделі особистості та професійної діяльності фахівців соціальної сфери. Особистісно-діяльнісний підхід в своїй основі має положення про те, що особистість та діяльність знаходяться в тісній та нерозривній єдності. Професійна діяльність соціального працівника вимагає від нього відповідності певним особистісним параметрам, які адекватно відображують функціональну структуру професійної взаємодії та створюють суб'єктивні передумови для її продуктивної реалізації. Отже, формування професійної діяльності та особистості соціального працівника – внутрішньо неподільний процес. Його важливим механізмом, як демонструють дослідження, виступає професійна самоідентифікація, а результатом – професійна самоідентичність. На основі проведених досліджень розроблена модель фахівця соціального захисту населення [2].
Актуальним, у світлі реформ, що відбуваються в державі загалом, та в системі соціального захисту, зокрема, є акмеологічний підхід. Відповідно до нього, соціальний працівник повинен бути не тільки висококваліфікованим професіоналом, але і людиною, здатною діяти в умовах високої невизначеності, труднощів, ризику, здатний міркувати, приймати рішення та маневрувати, зберігаючи своє обличчя, позицію, впевненість.
В аспекті широко декларованої необхідності гуманізації взаємодії соціального працівника та клієнта розвивається життєтворчий підхід. Він передбачає застосування суб'єкт-суб'єктної взаємодії, діалогу соціального працівника і клієнта. Проблеми особистості розглядаються в контексті її життєдіяльності, стилю, способу життя, а їх розв'язання узгоджується з життєвою перспективою клієнта. Сприяння розвитку особистості, розкриттю і реалізації творчого потенціалу клієнта є головним завданням соціального працівника. Саме особистісний потенціал клієнта розглядається як головний ресурс розв'язання проблем клієнта. Акцент робиться на осмисленні клієнтом власного життя, самостійності і творчості у розв'язанні власних проблем, здійсненні вибору і реалізації життєвих цілей [9].
З огляду на міждисциплінарний та інтегративний характер соціальної роботи, велику різноманітність теоретичних концепцій та підходів, застосовуваних щодо неї, широке коло професійних обов'язків соціальних працівників, а також різносторонній характер взаємодій, в які вони вступають, доцільним, на нашу думку, є застосування і системного підходу [6].
Хотілося б звернути увагу також на інтерактивну сутність професійної діяльності, що розглядається. Адже сучасне розуміння соціальної роботи передбачає орієнтацію дій соціального працівника, в першу чергу, на активізацію потенціалу самозахисту клієнта із обмеженням надання послуг у часі. Іншими словами, взаємодія соціального працівника з клієнтом має бути спрямована на покращення соціальних взаємодій останнього.
Відтак, професійну інтеракцію (взаємодію) у соціальній роботі ми розглядаємо як заснований на професійних знаннях, вміннях та цінностях процес цілеспрямованої комунікативної суб'єкт-суб'єктної взаємодії між соціальним працівником і клієнтом, в результаті якого відбуваються позитивні зміни у соціальній ситуації, наснаження та спонукання клієнта до активних дій по вирішенню ним своїх проблем.
Звісно, важко вичерпно розкрити сутність усіх концептуальних підходів, що застосовуються наразі в теорії та практиці соціальної роботи. У цій публікації ми не торкнулися багатьох аспектів означеної проблематики. Однак, хотілося б наголосити, що пошук теоретичного підґрунтя та наукових основ розвитку сучасної української соціальної роботи триває. Важливим, з огляду на це, є постійне удосконалення змісту, форм та методів професійної підготовки майбутніх соціальних працівників у відповідності до сучасних тенденцій.
Література
- Звєрєва І.Д. Професійний етичний кодекс – нагальна вимога часу // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – 2003. - №3. – с. 33- 39.
- Кривоконь Н.І., Тартачник Т.І. Концептуальні аспекти побудови професійної моделі фахівця системи соціального захисту населення // Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 5-6 травня 2003 р., Ужгород / Заг. ред. І.В. Козубовської, І.І.Миговича – Ужгород: Мистецька лінія, 2003. – с. 171 – 176.
- Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.
- Москаленко В.В. Теоретико-методологічні засади організації соціально-психологічних служб // Соціальна служба в Україні: соціально-психологічні засади формування й ефективного функціонування. Матеріали науково-практичної конференції. 12 травня 2005 року, м. Черкаси. / Ред. кол.: В.В. Москаленко, Н.І. Кривоконь, Н.М. Дембицька. – К.: Фенікс, 2005. – с.7-13.
- Семигіна Т., Брижовата О. Міжнародне визначення соціальної роботи // Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. - № 3,4. – с. 144-145.
- Сила Т.І. Значення системного підходу до професійної інтеракції в соціальній роботі у становленні соціальних служб в Україні // Соціальна служба в Україні: соціально-психологічні засади формування й ефективного функціонування. Матеріали науково-практичної конференції. 12 травня 2005 року, м. Черкаси / Редакційна колегія: В.В. Москаленко, Н.І. Кривоконь, Н.М. Дембицька. – К.: Фенікс, 2005. – с.586-593.
- Соціальна робота / За ред. В.П. Андрущенко. – К.: ДЦССМ, 2003.
- Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В.І. Полтавця. – К.: КМ Академія, 2000. – 236 с.
- Тюптя Л.Т., Пузіков Д.О. Життєтворчий підхід до соціальної роботи // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – 2003. - №3. – с. 13-19.
Гигаури Е.Н.
ЭДЕМ – ЭТО НЕ МИФ, А РЕАЛЬНОСТЬ И ПРОГРАММА ТВОРЕНИЯ МИРА СЕГОДНЯШНЕГО ДНЯ
Уважаемые друзья! Сегодня уже ни для кого не является секретом, что мир, в котором мы живем, творится нашими же мыслями и состоянием души – материализуясь через наши эмоции, речь и действия.
Следовательно, те мысли и догмы, которые привели этот мир к краю гибели – должны умереть вместе с ним. И тогда мысли, слова и действия, рождающие справедливость, радость и согласие – родят Новый, здоровый и прекрасный Мир – мечту всех разумных и добрых людей на Земле.
И когда об этом Мире станут осознанно мечтать миллионы наших братьев и сестер, когда каждый из них вложит толику своих реальных усилий, времени или средств – из наших слившихся в едино ручейков сотворится могучая и чистая Сила, способная построить этот Новый Мир в реальности.
И в этой связи мы рады ответственно заявить, что рабочий проект ПРОГРАММЫ со-творения этого Нового, обще-благодатного и гармоничного Мира, сегодня уже есть.
И рождена она в Украине, в славном городе Чернигове.
Это есть универсальная научно-проработанная Программа построения обще-справедливого, гармоничного и обще-благодатного Мира, законы жизнеустройства и жизнедеятельности которого полностью соответствуют естественным законам самой Природы и всей Вселенной.
Программа получила название «ЭДЕМ», – соответствующее ее предназначению, как Комплексного Плана построения в Обществе основ Экологического Духовно Единого Мира – как универсальной природо-социальной модели общественно-экономического устройства, которое отвечает всем требованиям современного уровня общественного сознания и отражает при этом интересы и потребности всех социально-экономических сфер сознания Общества.
Основная Идея этой Программы – это принцип жизни и развития человека и всего Общества, согласно единым природо-социальным законам, являющихся универсальными для мирной, стабильной и гармоничной жизни всех живых систем в Природе и всем Мироздании. (См. Программу ЭДЕМ)
Цель Программы – формирование в Украине, России, СНГ, а в целом и во всем мире, именно такой универсальной модели общественного устройства и управления, которая заключена в емком, всеми желаемом и понятном названии – ЭДЕМ, – что значит Экологический Духовно Единый Мир.
Мы готовы представить рабочий Проект этой Программы для ее всестороннего обсуждения и корреляции всеми заинтересованными сторонами.
Но для того чтобы данная Программа сотворения Нового Мира, ЭДЕМа, была претворена в жизнь, «идея должна охватить массы».
С этой целью, предлагаем, представителям научных, общественных, политических, религиозных и государственных организаций, а также СМИ и деловых кругов Украины и других стран мира, организовать в г.Чернигове ежегодный Международный (в перспективе – Всемирный) Форум, под названием «ЭДЕМ – Программа Новой Жизни на Земле».
Цель предстоящего Форума – дать Обществу всю информацию, из которой станет ясно, что сегодня для того, чтобы идея жизни в ЭДЕМе перестала быть мифом и стала насущной реальностью – у нас у всех – действительно все есть! Необходимо только учесть и правильно сложить во-едино, в одну гармоничную конструкцию, все наши замыслы и разработки – как кирпичики Большого Здания. И тогда ЭДЕМ – как все-благодатный и обще-справедливый мир, о котором мечтали и который приближали всеми своими силами все поколения созидательных сил, станет реальностью и Программой развития нашего с вами времени.
С этой целью мы приглашаем ВСЕХ, – каждого из вас, – вместе с нами и всеми другими строителями Нового Мира принять участие в составлении и реализации НАШЕЙ ЕДИНОЙ ПРОГРАММЫ РАЗВИТИЯ – нашей страны и всего Общества. Ибо только все вместе, только совместными усилиями мы действительно сможем преобразить нашу страну, любимый край, города и поселки, в котором живем – в цветущий ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ ДУХОВНО ЕДИНЫЙ МИР. И это будет МИР, в котором больше не будет ни войн, ни каких-либо кризисов и конфликтов, ни болезней, ни голода, борьбы, ненависти и обмана.
Это будет тот МИР, о котором мечтали поколения до нас, мечтаем мы, и в котором счастливо и мирно будем жить мы и наши дети. И этот мир – ЭДЕМ – станет наш по праву!
Но чтобы этот Новый Мир настал, необходимо чтобы настало всеобщее единство и доброе согласие.
А что же в реальности мы видим пока вокруг?
Сегодня наш мир – каждая страна, раздираема алчными политиками на куски и части, стремящимися ради достижения своей власти и собственных интересов рассорить всех людей и разорить саму страну.
Может быть это и выгодно «кому-то», чья судьба не связана с собственным Обществом, – но выгодно ли это самому Обществу? Разве Общество сегодня не в состоянии стать ЕДИНОЙ И РАЗУМНОЙ СИЛОЙ, способной прекратить глобальный террор политико-демонических сил против основ самой жизни на Земле? Разве мы – это безвольное стадо глупых и робких овец, согласных и далее подчиняться корыстной воле, как национальных, так и международных, кукловодов рода человеческого?
Этому должен быть положен когда-то конец.
И это время пришло сегодня.
Именно поэтому, СЕГОДНЯ НАСТАЛО ТО ВРЕМЯ, когда и «верхам», и «низам» необходимо срочно осознать: глупо внедрять сегодня бездуховные программы и отработавшие свой век на Западе схемы, которые порождают у нас их же старые проблемы – возводя новые тупики для нашего развития.
Пришло время понять, что в «Большом Мировом Доме» у каждого Народа есть свое Лицо – его КУЛЬТУРА. А т.н. «социальный строй» и экономические отношения являются прерогативой личного выбора отдельных людей и их «общин», т.е. различных форм их объединений.
И они не должны навязываться как догма для всего Общества. Ибо Общество всегда состояло, и еще будет долго состоять из различных, т.н. «политических сил», – а вернее социально-экономических «сфер сознания», всегда желающих жить и работать по тем правилам и принципам, которые непосредственно отражают уровень их сознания и эволюционного развития.
И любые попытки, в этой связи, «одеть на их шеи» чужое для них социально-экономическое «ярмо» и заставить всех играть по правилам очередной политической силы, захватившей власть, всегда оканчиваются только одним: – ожесточенным политическим сопротивлением и экономическим саботажем со стороны всех «инакомыслящих». А это, в конечном итоге, отрицательно сказывается на социально-экономическом здоровье всего Общества и страны в целом, тормозя их ОБЩЕЕ развитие.
Поэтому сегодня стало очевидно: Общество, не сумев найти ответы на жизненно важные вопросы – не сможет и правильно определить и сформулировать Смысл жизни и Цель своего развития. А ведь без Высшей Цели своего развития, ни отдельный человек, ни само Общество – не имеют Будущего. А чтобы иметь прекрасное Будущее и, одновременно, гармонично развиваться в изобильном Настоящем – необходима все-общая и притягательная ИДЕЯ развития, как основа ИДЕОЛОГИИ Новой и гармоничной Жизни – приемлемой и желаемой для всех.
А чтобы идея сотворения Нового Мира, уже сегодня, не показалось кому-то утопией – несбыточной мечтой, – пришла пора Обществу получить всю информацию, которая бы просветила людей Истине.
«И познаете Истину, и Истина сделает вас свободными» – а значит и счастливыми, успешными и уверенными «сынами Божиими», а не чьими-то «рабами»… Но для начала необходимо найти ответы на действительно важные вопросы: ПОЧЕМУ мечта человечества жить в обще-благодатном и обще-справедливом мире до сего дня подается как утопия – миф, не имеющий под собой практической основы? Разве в Обществе сегодня нет необходимых знаний и наработок, способных сделать эту мечту реальностью?
Сегодня Общество должно знать – у наших ученых, изобретателей, педагогов и т.д. – есть достаточно здравых идей и выстраданных знаний как создать духовно-нравственное Общество всеобщей гармонии и мира. Сегодня существуют немало проектов и системных программ, способных дать мощный импульс развития во всех областях жизнедеятельности Общества. И у нас есть действительно огромное количество изобретателей, ученых и простых “кулибиных” из Народа, имеющих всевозможные идеи, проекты, изобретения и технологии, способные кардинально улучшить жизнь и быт простых граждан. Внедрение таковых уже сегодня дало бы потрясающий экономический, экологический и социальный эффект. Решились бы все проблемы с вредными производствами, источниками энергии и тепла, с разрушением экологии окружающей среды и истощением недр земли. Люди уже сегодня могли бы жить в совершенно Новом, изобильном и благодатном Мире.
Так сегодня, например, существуют уже технологии, способные уменьшить расход топлива в автомобилях в 5-10 раз, а затем, постепенно, вообще отказаться от бензина, и другого, вырабатываемого с этой целью, топлива. Уже сегодня можно получать все необходимое нам тепло и электричество в любом количестве из т.н. «альтернативных источников», не истощая при этом богатств недр земли, или опасно “играя в атом”. Уже сегодня есть удивительные медицинские приборы, технологии и принципиально новые методологии, лечащие и предупреждающие любые болезни. И, наконец, уже сегодня существуют все необходимые знания и наработки для создания духовно-нравственной системы воспитания и универсологического (системного, охватывающего все сферы знаний) образования для всех возрастов. Они способны преобразить каждого и все Общество в разумные, самодостаточные и самоуправляемые системы.
Возникает резонный вопрос: почему же “воз и ныне там”?!
ОБЩЕСТВО ДОЛЖНО ЗНАТЬ: оно сегодня задыхается от смога, надрывается от тягот жизни и тратит последние деньги на топливо, свет, отопление и т. д. не потому, что нет решения данных проблем. Но потому, что 90% всей прибыли на Планете – те, кто управляет этим миром – имеют как раз от эксплуатации энерго-сырьевой базы и всей ее инфраструктуры. И какое бы «демократическое правительство» ни стояло у власти в стране, будучи полностью зависимым от различных транс-национальных и местных финансово-промышленных групп, а не от воли и интересов всего Общества – оно не поменяет «правил игры», даже если очень захотело бы.
Удивительные технологии и изобретения, прекрасные идеи и проекты потому и не воплощаются в жизнь, что в этом не заинтересованы ТЕ, КТО этим миром правит и управляет на основе ложной системы ценностей: денег, богатства, влияния, распределения энергии и ресурсов.
Дай они зеленый свет новому – и рушится вся система привычного им управления. И тогда старая, демоническая ВЛАСТЬ лишается какой-либо социальной опоры и силы. Ибо каждый человек и все Общество становятся воистину свободными: в своих правах, в своем выборе всего и вся, в своей жизни и в своем развитии.
Именно в силу вышеизложенного от Общества и скрывалась вся серьезная информация относительно новейших знаний, наработок и открытий, которые дали бы решительный толчок к качественно новому развитию Человечества, – в корне изменив всю нашу жизнь. Воистину: «новое вино можно разливать только в новые меха, а не то старые меха могут прорваться, и новое вино разольется»…
Поэтому главным условием создания Нового Мира является воцарение в Обществе Духовно-нравственного Мировоззрения, основанного на осознании каждым человеком своего истинного предназначения и Смысла Жизни.
Сегодня ПРИШЛО ВРЕМЯ ОСОЗНАТЬ: ДУХОВНОСТЬ есть не абстрактное религиозное понятие, но реально существующая социальная, общественно-нравственная ПОЗИЦИЯ разумных людей. Это есть ПРИРОДНЫЙ ПРИНЦИП жизни и развития Человека и Общества во взаимно продуктивном согласии, любви и всеобщей гармонии. И только такая духовность, вместе со знанием и выполнением каждым человеком и всем Обществом природо-социальных законов, способна разбудить наше сознание и положительно трансформировать нас нравственно и физически, благотворно повлиять на все сферы нашей жизнедеятельности.
И тогда, разбуженное от летаргического сна демонических иллюзий, Общество построит для себя ЯВЬ божественного Мира – Жизнь и благодатное Развитие в Экологическом Духовно Едином Мире – ЭДЕМе.
И это есть отныне не миф – а практически достижимая реальность!
А напоследок хочу привести древнюю и очень красивую легенду.
«Как-то стая гордых и сильных птиц попалась в хитро расставленные, старым птицеловом, сети. Воцарилось всеобщее уныние и громкие стенания. Каждый в одиночку искал выход, стремился высвободиться только сам, но не мог. И чем больше они кричали и дергали сеть в разных направлениях, – тем больше они запутывались и лишали себя свободы движений. И тогда среди них возникла инициативная группа разумных птиц, которая предложила всем действовать сообща. И когда они взмахнули крыльями все разом и ринулись на сеть единой, сплоченной стаей, – сеть лопнула, они взлетели в небо и стали свободными…»
Сеть старого мира стара, и сегодня уже потеряла прочность.
Что же нам мешает сегодня стать единым, сплоченным Обществом?..