Національна академія державної податкової служби України
| Вид материала | Документы |
СодержаниеВисновки до розділу 3 Список використаних джерел |
- Академія державної податкової служби україни трофімова Лариса Віталіївна, 365.21kb.
- Грищук Ірина Валерійовна, старший викладач кафедри, Національна академія Державної, 57.89kb.
- Національна академія державної податкової служби україни, 946.61kb.
- Національна академія державної податкової служби україни на правах рукопису бондаренко, 1037.41kb.
- Бачити легко – важко передбачити, 103.38kb.
- Української держави, 8520.93kb.
- Кодекс честi, 326.58kb.
- Стратегічний план розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, 84.96kb.
- Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної, 226.32kb.
- Основні завдання та функції відділу обліку та звітності, 102.49kb.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 31. В Україні функції НЦБ Інтерполу покладені на Міністерство внутрішніх справ, в структурі якого створений робочий апарат Бюро. Проблеми в діяльності НЦБ (І) в Україні можна умовно поділити на наступні категорії: 1.2. Матеріально-технічні. Їх вирішення залежить від державного фінансування і, на нашу думку, фінансування даного підрозділу з огляду на його важливість повинно здійснюватися в повному обсязі, враховуючи витрати на забезпечення Укрбюро сучасним обладнанням відповідно до вимог Генерального Секретаріату. 1.3. Кадрові. Персонал НЦБ Інтерполу повинен відповідати достатньо високим вимогам – з одного боку володіти певним досвідом практичної роботи, з іншого – володіти іноземними мовами, знанням міжнародної практики та документів, що стосуються міжнародному механізму протидії злочинності. Вирішення цієї проблеми залежить від навчальних закладів системи правоохоронних відомств України, зокрема, необхідно створювати спеціалізовані групи із поглибленим вивченням іноземних мов та міжнародного права, що дозволить створити необхідний кадровий резерв. До кадрових слід відносити також проблеми, пов’язані із недостатнім рівнем підготовки особового складу правоохоронних органів, що не дозволяє правильно оформлювати документацію при здійсненні міжнародного поліцейського співробітництва за посередництвом Укрбюро, Генеральної прокуратури. Їх вирішенню може сприяти введення до навчальних програм освітніх закладів системи МВС, ДПА, СБУ та інших правоохоронних служб України спеціальних дисциплін: “Міжнародне кримінальне право”, “Міжнародне співробітництво у боротьбі із злочинністю”, “Право ЄС”. 2. Необхідно більш широко висвітлювати діяльність Укрбюро в засобах масової інформації, зокрема перейняти досвід НЦБ в Російській Федерації, де друкується вісник цього підрозділу. Створення друкованого органу Укрбюро сприяло би, по-перше, популяризації його діяльності та підвищенню рівня правової культури громадян України, по-друге, представляло б собою форум для обговорення важливих питань міжнародного поліцейського співробітництва практиками та науковцями, джерело інформації для більш глибокого вивчення проблем його діяльності. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html . ВИСНОВКИ1. Аналіз дослідженої юридичної літератури свідчить, що основною закономірністю суспільного розвитку, яка зумовила виникнення міжнародних організацій, була зростаюча взаємозалежність держав, інтернаціоналізація різноманітних сфер життя (в першу чергу економічної та науково-технічної), яка призвела до інтенсифікації міжнародних зв’язків, збільшення кола та ускладнення характеру спільних проблем, які можливо ефективно розв’язати лише на багатосторонній основі за допомогою спеціально створених органів. 2. Доведено, що створення Інтерполу було зумовлено об’єктивними закономірностями суспільного розвитку, тобто інтернаціоналізацією економічної, науково-технічної сфер життя, яка призвела до виникнення такого явища як “міжнародна (транснаціональна) злочинність”. Дослідження історії виникнення і розвитку Інтерполу дає підстави стверджувати, що Міжнародна організація кримінальної комісії розвивалася поступово: з міжнародної комісії, яка була органом міжнародної конференції, вона перетворилася на міжнародну організацію, що володіла ознаками як міжурядового так і неурядового характеру, а згодом трансформувалася у міжнародну міжурядову організацію. Отже, змінювалася і юридична природа Інтерполу, його міжнародно-правовий статус, які внаслідок цього мають складний характер. 3. Аналіз зарубіжної та вітчизняної доктрини міжнародного права дозволяє виділити наступні ознаки міжнародної міжурядової організації: 3.1. Перш за все це постійна, або стабільна форма міжнародного співробітництва. 3.2. Другою важливою ознакою міжнародної міжурядової організації є участь у неї саме держав, в особі уповноважених органів, причому учасників повинно бути декілька, як вважає більшість вчених не менше трьох. 3.3. Наступною ознакою міжнародної міжурядової організації є її договірна основа, тобто наявність установчого документу (статуту), який є міжнародним багатостороннім договором. 3.4. Однією з важливих ознак міжнародної організації є наявність закріплених статутом цілей, адже саме вони визначають компетенцію, функції, структуру організації. 3.5. Не менш важливою ознакою ніж наявність певних цілей є дотримання організацією в процесі створення та діяльності принципів міжнародного права. 3.6. Наступною ознакою є володіння організацією сукупністю прав та обов’язків, які відрізняються від прав та обов’язків держав-членів. Якщо розглянути цю ознаку детальніше, стає зрозумілим, що вона має декілька аспектів:
3.7. Тісно пов’язана із цією ознакою наступна – міжнародна організація володіє автономною волею, тобто відмінною від волі держав-членів. 3.8. Невід’ємною ознакою кожної міжнародної організації є наявність системи постійних органів, які мають чітко визначену статутом компетенцію, та призначені для досягнення поставлених перед організацією цілей. 3.9. На нашу думку, важливою ознакою міжнародної організації є наявність її правової системи, тобто сукупності норм, які регламентують її функціонування. 4. Аналіз літературних джерел, документів Інтерполу, практики його діяльності свідчить, що він є міжнародною міжурядовою організацією, яка відповідає всім вищезазначеним ознакам, а також володіє якістю міжнародної правосуб’єктності, що знаходить своє вираження у сукупності наступних прав та обов’язків: 4.1. Укладати міжнародні договори (договірна правоздатність). 4.2. Приймати участь в роботі пленарних органів інших міжурядових організацій. 4.3. Встановлювати власну систему органів, необхідних для її функціонування, та правил, що регламентують внутрішні аспекти діяльності організації. 4.4. Право на імунітети та привілеї. 4.5. Виступати в якості сторони за позовами в Адміністративному трибуналі Міжнародної організації праці. Інтерпол також володіє правосуб’єктністю за національним правом, тобто як юридична особа в країні перебування (штаб-квартири, суб-регіональних бюро) має право укладати цивільно-правові угоди, набувати та розпоряджатися майном; виступати стороною в суді. 5. На підставі аналізу визначень понять „інститут” та „система”, що даються філософією, соціологією інституційна система Інтерполу визначається нами як сукупність взаємопов’язаних елементів (інститутів), які об’єднані в єдине ціле – міжнародну організацію, що характеризується якостями єдності та цілісності. Аналіз доктрини міжнародного права показує, що поняття „інституційної системи” є ширшим за змістом ніж поняття „внутрішньо організаційного механізму”. 6. Дослідження структури МОКП призводить до висновку, що на протязі існування цієї організації, вона в загальних рисах істотно не змінювалася, Вона складається з органів, які умовно можна поділити на дві категорії:
Логічним було б закріплення статусу допоміжних органів в Статуті, наприклад Комісії по контролю за файлами Інтерполу та Постійного комітету з інформаційних технологій, спеціалізованих груп, а також статусу субрегіональних бюро Інтерполу з огляду на їх важливість на сучасному етапі розвитку Організації. Найбільших змін в реорганізації Інтерполу зазнала внутрішня структура Генерального Секретаріату Інтерполу, що зумовлено необхідністю вдосконалення організаційного забезпечення протидії транснаціональній злочинності в сучасних умовах. 7. В розвитку інституційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції ми виділяємо наступні основні тенденції. 7.1. Регіоналізація, яка має декілька аспектів. По-перше, вона проявляється в акцентуванні діяльності Інтерполу на регіональному рівні, по-друге інституціоналізується у вигляді регіональних органів Інтерполу, структурному поділу органів Інтерполу по регіонам. Враховуючи необхідність більш тісного співробітництва між державами-колишніми членами СРСР, пропонується створення в перспективі субрегіонального бюро із місце розташуванням у м. Москва (Російська Федерація). 7.2. Другою тенденцією розвитку Інтерполу є розвиток органів, які займаються дослідженнями в сфері застосування нових методів боротьби із злочинністю (DNA Expert Group). 7.3. Зосередження уваги Інтерполу на боротьбі із найбільш небезпечними видами міжнародних злочинів, що відповідно впливає на структуру Організації та діяльність НЦБ (прикладом може слугувати поділ оперативних субдиректоратів Генерального Секретаріату, створення Координаційного та Командного Центру, розробка та впровадження спеціальних проектів – “Мілленіум” та ін.). 7.4. Розвиток і впровадження інформаційних технологій із вдосконаленням існуючих та розробкою нових інформаційних баз даних, систем обміну інформацією. 8. Аналіз доктринальних поглядів вчених-міжнародників щодо поняття „внутрішнього права” міжнародних організацій дозволяє систематизувати їх за наступними групами: цей термін вживається деякими вченими в настільки широкому розумінні, що фактично є ідентичним терміну “право міжнародної організації”, інша точка зору полягає в відокремленні норм, які мають елемент регулювання відносин між міжнародною міжурядовою організацією та іншими учасниками міжнародних відносин (державами, міжнародними організаціями неурядового та міжурядового характеру) в окрему групу – “зовнішнє право”. Третя точка зору полягає в поділі норм права міжнародної організації на галузі, та підгалузі: виділяють правове положення міжурядових організацій; право договорів, укладених за участю міжурядових організацій; внутрішнє право міжнародних організацій (норми, обов’язкові для держав-учасниць). 9. Джерелами норм права міжнародних організацій є установчі договори, рішення міжнародних організацій, що мають обов’язковий характер та правовий звичай (тобто усталена практика, що склалася в організації). Стосовно ж терміну “правова система Інтерполу”, то його слід уживати в ширшому значенні, включаючи до нього усі правові норми, що регулюють його діяльність (тобто, норми міжнародного публічного права, права міжнародних організацій та норми національного права). Це цілком узгоджується із підходом до Інтерполу, як до суб’єкту цих трьох систем права. До аналізу правової системи Інтерполу ми вважаємо можливим і доцільним застосувати галузевий підхід, який використовується при розподілі норм міжнародного публічного та національного права – на окремі галузі. Норми „права Міжнародної організації кримінальної поліції” можна сформувати в декілька груп, в залежності від кола суспільних відносин, які вони регулюють:
Оскільки Інтерпол є суб’єктом не тільки права міжнародних організацій, але і міжнародного публічного та національного права, до джерел правової системи Інтерполу слід віднести: міжнародні угоди, національне законодавство. 10. Запропоновано наступну класифікацію внутрішньоорганізаційних норм Міжнародної організації кримінальної поліції. 10.1. Першу групу складатимуть норми, які регулюють процедурні питання, а саме:
10.2. Внутрішньоорганізаційні норми, що регламентують статус персоналу Інтерполу, який виконує функції міжнародної цивільної служби. 10.3. Внутрішньоорганізаційні норми, що регулюють фінансові питання Інтерполу (фінансові). 11. Зовнішньорганізаційні норми поділяються на наступні групи: 11.1. Норми, що визначають статус організації в країні перебування, тобто статус штаб-квартири Інтерполу, її взаємовідносини з країною перебування – з Францією. До цієї групи норм слід також віднести ті, які регулюють статус органів Організації з країнами перебування, зокрема суб-регіональних бюро Інтерполу. 11.2. Норми, які визначають статус Інтерполу у відносинах:
12. Окремо слід виділити групу норм, що регулюють правове положення та функціонування Національних центральних бюро Інтерполу, які є як органами Інтерполу так і органами державної влади країни учасниці. До них відносяться не тільки правила Інтерполу, але і норми національного законодавства держав-учасниць. 13. В Україні функції НЦБ Інтерполу покладені на Міністерство внутрішніх справ, в структурі якого створений робочий апарат Бюро. Проблеми в діяльності НЦБ (І) в Україні можна умовно поділити на наступні категорії: 13.1. Матеріально-технічні. Їх вирішення залежить від державного фінансування і, на нашу думку, фінансування даного підрозділу з огляду на його важливість повинно здійснюватися в повному обсязі, враховуючи витрати на забезпечення Укрбюро сучасним обладнанням відповідно до вимог Генерального Секретаріату. 13.2. Кадрові. Персонал НЦБ Інтерполу повинен відповідати достатньо високим вимогам – з одного боку володіти певним досвідом практичної роботи, з іншого – володіти іноземними мовами, знанням міжнародної практики та документів, що стосуються міжнародному механізму протидії злочинності. Вирішення цієї проблеми залежить від навчальних закладів системи правоохоронних відомств України, зокрема, необхідно створювати спеціалізовані групи із поглибленим вивченням іноземних мов та міжнародного права, що дозволить створити необхідний кадровий резерв. До кадрових слід відносити також проблеми, пов’язані із недостатнім рівнем підготовки особового складу правоохоронних органів, що не дозволяє правильно оформлювати документацію при здійсненні міжнародного поліцейського співробітництва за посередництвом Укрбюро, Генеральної прокуратури. Їх вирішенню може сприяти введення до навчальних програм освітніх закладів системи МВС, ДПА, СБУ та інших правоохоронних служб України спеціальних дисциплін: “Міжнародне кримінальне право”, “Міжнародне співробітництво у боротьбі із злочинністю”, “Право ЄС”. 14. Необхідно більш широко висвітлювати діяльність Укрбюро в засобах масової інформації, зокрема перейняти досвід НЦБ в Російській Федерації, де друкується вісник цього підрозділу. Створення друкованого органу Укрбюро сприяло би, по-перше, популяризації його діяльності та підвищенню рівня правової культури громадян України, по-друге, представляло б собою форум для обговорення важливих питань міжнародного поліцейського співробітництва практиками та науковцями, джерело інформації для більш глибокого вивчення проблем його діяльності. 15. Проаналізовані в роботі статистичні показники свідчать про досить ефективну роботу НЦБ Інтерполу в Україні. Розробка рекомендацій щодо вдосконалення заходів протидії транснаціональній злочинності повинна здійснюватися в контексті європейської інтеграції, зокрема, дисертант вважає перспективним напрямом удосконалення законодавства України у сфері боротьби із легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, розширення кола суб’єктів первинного моніторингу, що відповідатиме положенням нормативно-правових актів ЄС. Необхідно включити до переліку таких суб’єктів аудиторів, адвокатів, які можуть залучатися до проведення фінансових операцій і становлять великий ступень ризику щодо їх залучення до легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Перспективним, на нашу думку є також запровадження автоматизованих систем контрольно-попереджувального моніторингу. Цей напрямок поки ще є мало розробленим в науці, однак представляється перспективним з точки зору протидії злочинам, пов’язаними із незаконним переміщенням товарно-матеріальних цінностей. Така система, створена на основі ідентифікації та декларування продукції, за умови її інтеграції із аналогічними системами сусідніх держав (Росія. Молдова), могла б створити дійсно ефективний засіб у протидії контрабанді, розповсюдженню підробленої (фальсифікованої) та контрафактної продукції. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
|