Кодекс честi

Вид материала

Кодекс

Содержание Віктор Рисований Лариса Боцманова Марія Рудакеви Державних службовців Осіб начальницького складу податкової міліції Кодекс честі Морально-етичні аспекти діяльності податкової служби Моральні цінності податківця. Етизація податкової служби україни: теоретико-методологічні Етика державних службовців. Етична система державної служби США Стандарти професiйної етики Росiйський досвiд

Подобный материал:

• Предварительная концепция законодательных изменений. Разработка в рамках доклада, 28.14kb.
• Изменения в Гражданский кодекс, Хозяйственный процессуальный кодекс, Налоговый кодекс, 297.29kb.
• Международной Торговой Палаты (кодекс мтп) Введение Настоящая редакция Международного, 510.12kb.
• План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.
• Новый Таможенный кодекс Российской Федерации, 931.71kb.
• Кодекс корпоративной этики ао «нак «Казатомпром» Назначение Настоящий Кодекс корпоративной, 261.33kb.
• В кодекс Республики Казахстан «О налогах и других обязательных платежах в бюджет» (далее, 27.11kb.
• Конституции Российской Федерации. Положения действующего Водного кодекс, 352.78kb.
• В. М. Сінченком виборчий кодекс україни   Цей Кодекс, 7360.68kb.
• Предварительного расследования по новому французскому уголовно-процессуальному кодексу, 206.39kb.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ РОЗВИТКУ ТА МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА

ПРАЦІВНИКА ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Київ - 2004

У брошурi вмiщено тексти присяг державних службовцiв та осiб начальницького складу податкової мiлiцiї, Кодекс честi працiвника органу Державної податкової служби України, схваленого Колегiєю ДПА України 23 квiтня 2004 року. Також наведено статтi науковця та податкiвцiв з питання професiйної етики працiвникiв Державної податкової служби України.

За редакцією заступника Голови ДПА України

В.М. Москаленко

ЗМІСТ

Присяга державних службовцiв

Присяга осіб начальницького складу податкової мiлiцiї

Кодекс честi

працiвника органу Державної податкової служби України

Віктор Рисований, начальник Красноармiйської ОДПІ,

радник податкової служби I рангу

Морально-етичнi аспекти

дiяльностi державної податкової служби

Лариса Боцманова, перший заступник директора

Департаменту розвитку та модернiзацiї

державної податкової служби

Моральнi цiнностi податкiвця. Час утвердження

Марія Рудакеви, канд. пед. наук,

доцент кафедри державного i мунiципального управлiння

Тернопiльської академiї народного господарства

Етизацiя податкової служби України:

теоретико-методологiчнi та практичнi проблеми

Етика державних службовцiв. Свiтова практика

ПРИСЯГА

ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

“Повнiстю усвiдомлюючи свою високу вiдповiдальнiсть, урочисто присягаю, що буду вiрно служити народовi України, суворо дотримуватися Конституцiї та законiв України, сприяти втiленню їх у життя, змiцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи i законнi iнтереси громадян, з гiднiстю нести високе звання державного службовця, сумлiнно виконувати свої обов'язки”.

(Стаття 17. “Присяга державних службовцiв”

Закону України “Про державну службу”)

ПРИСЯГА

ОСІБ НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ

“Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), вступаючи на службу до податкової мiлiцiї, присягаю на вiрнiсть Українському народовi. Присягаю додержуватися Конституцiї i законiв України, захищати права людини i громадянина, сумлiнно виконувати свої обов'язки. Присягаю бути чесним i мужнiм, пильно стояти на сторожi економiчних iнтересiв Вiтчизни, суворо зберiгати державну та службову таємницю. Якщо я порушу присягу, готовий нести вiдповiдальнiсть, встановлену законодавством України”.

(Стаття 23. “Прийняття на службу

до податкової мiлiцiї”

Закону України “Про державну

податкову службу в Українi”)

КОДЕКС ЧЕСТІ

ПРАЦІВНИКА ОРГАНУ

ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кодекс честi визначає морально-етичнi принципи працiвника органiв Державної податкової служби України.

Дотримання принципiв Кодексу честi у службовiй та позаслужбовiй дiяльностi є обов'язком податкiвця та основою довiри громадськостi до податкової служби.

Податкiвець - це представник держави. Вiн має бути гiдним звання державного службовця. Його професiйний рiвень, вчинки, iнтелект та зовнiшнiй вигляд формують уявлення громадян про Державну податкову службу України.

Патрiотизм. Любов до України, захист її суверенностi та економiчних iнтересiв, самовiддана праця на благо Українського народу. Неухильне дотримання Конституцiї України, чинного законодавства. Шанування державних символiв - Державного Прапора України, Державного Герба України i Державного Гiмну України. Недопущення дiй i вчинкiв, якi можуть зашкодити iнтересам держави чи негативно вплинути на репутацiю державної служби.

Духовнiсть. Наслiдування духовним та моральним цiнностям - мудростi, мужностi, шляхетностi, порядностi, сформованим багатовiковою iсторiєю Українського народу. Постiйне вдосконалення свого iнтелектуального та культурного рiвня.

Чеснiсть. Правдивiсть, сумлiнне виконання своїх обов'язкiв з визнанням верховенства Закону. З професiєю податкiвця несумiснi корумпованiсть та хабарництво.

l Культура спiлкування. Вiльне володiння державною мовою. Прiоритет прав людини. Вiдкритiсть, толерантнiсть, повага та довiра до громадян i колег. Неупереджене ставлення до платникiв податкiв.

Корпоративнiсть. Збереження честi та примноження кращих традицiй свого колективу. Вмiння працювати з людьми, прислухатися до їхньої думки, бути принциповим i вимогливим до себе, iнiцiативним i вiдданим справi. При цьому заздрiсть i зневага, приниження гiдностi колег по роботi - неприпустимi. Кожен, хто досягає успiху, - гiдний поваги та пошани, хто вiдчуває труднощi у роботi, - має право на пiдтримку та допомогу колег.

За дотримання принципiв Кодексу честi податкiвець вiдповiдає перед власною совiстю, Українським народом та Батькiвщиною.

МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

Вiктор РИСОВАННИЙ,

начальник Красноармiйської ОДПІ,

радник податкової служби I рангу

Проблема етики та моралi в державному управлiннi для України є новою, й обумовлено це тим, що за попередньою системою влада вважала державного службовця “гвинтиком у великому механiзмi”, чим звiльняла його вiд дотримання певних етичних норм. При цьому у своїй дiяльностi державний службовець керувався такими принципами, як чiтке виконання директив зверху, вiдчуженiсть у спiлкуваннi, формальне ставлення до людей. Цi принципи зайшли в очевидну суперечнiсть з вимогами сьогодення, основними критерiями яких є компетентнiсть, досвiдченiсть, умiння аналiзувати, доступнiсть i тактовнiсть у спiлкуваннi, повага до особистостi, допомога громадянам у вирiшеннi проблем.

Отже, вiдносини громадян з представниками влади є одним iз найгострiших питань сучасного життя. З одного боку, владнi структури є об'єктом постiйної критики громадян. Водночас їх залежнiсть вiд рiшень влади, порядку розподiлу ресурсiв i пiльг, як правило, висока. Здiйснюючи контроль вiд iменi держави, чиновники повиннi зберiгати реальний бюрократичний контроль i разом з тим дотримуватися полiтики соцiально-вiдповiдальної поведiнки, добродiйностi. Крiм того, вони повиннi доводити ефективнiсть своєї дiлової активностi.

Таким чином, в умовах реформування системи державної служби в Українi саме висока квалiфiкацiя, професiйнi та моральнi якостi службовцiв є одним з найважливiших чинникiв створення ефективної системи державної влади, що вiдповiдає стандартам правової країни.

На сьогоднi Державна податкова служба України, як одна з ланок державної влади, реформується. Мета цього реформування - це не лише можливiсть зробити податкову систему простiшою та зрозумiлiшою, такою, яка б давала можливiсть виробництву розвиватися, заощаджувати кошти для розвитку та забезпечувати необхiднi надходження до бюджету. Головним елементом модернiзацiї податкової служби є створення атмосфери довiри та поваги мiж податковою службою та платниками податкiв.

Створення такої атмосфери неможливо без дотримання суб'єктами господарювання норм етики. I, безперечно, особливо важливим є дотримання цих норм саме податкiвцями. Такi якостi, як професiоналiзм, рiвень освiти, вiдповiдальнiсть не вирiшать усiх проблем. Саме витриманiсть, такт, ввiчливiсть, розумiння, повага повиннi супроводжувати абсолютно всi дiї представника податкової служби у наданнi послуг платникам податкiв.

Норми, започаткованi у Кодексi честi працiвника державної податкової служби, безумовно, вiдповiдають вимогам сучасностi. На сьогоднi безперечним є той факт, що цi якостi треба виховувати. Тому керiвниковi слiд створювати умови, за яких кожен працiвник податкової служби матиме можливiсть, виконуючи свої функцiї, встановлювати вiдносини з колегами та платниками на морально-етичних принципах. Зокрема, це може бути i створення спецiального курсу-факультативу iз залученням фахiвцiв у сферi психологiї, етики, моралi. Необхiдним також є створення пiдбiрки матерiалiв за тематичним напрямом “Етичнi норми податкiвця”.

При цьому слiд врахувати, що функцiї податкiвця стали рiзноманiтнiшими. Це вже не простий фiскальний працiвник, а, перш за все, - аналiтик, економiст, консультант, який повинен квалiфiковано будувати стосунки з платниками податкiв, допомагати їм порадою i водночас стежити за своєчасною та повною сплатою податкiв. Бiльше того, сьогоднi платника податкiв має зустрiчати не лише професiонал, який розумiється на податковому законодавствi, а й розсудлива i тактовна людина з високими морально-етичними якостями.

На змiну застарілим, дiючим бюрократичним технологiям, заснованим на присвоєннi чиновникам монопольного права методам, мають бути прийнятi новi управлiнськi рiшення, заснованi на правi громадянина безперешкодно розпоряджатися своїми ресурсами та можливостями у рамках чинного законодавства. Поки що будь-яке звернення до податкової служби починається зi слiв “я прошу”, що само по собi припускає вiдповiдь “дозволяю” або “вiдмовляю”. З точки зору етичного пiдходу до цiєї ситуацiї форму прохання треба викласти у менш категоричнiй формi “я бажаю”. Справа тут навiть не у ввiчливостi. Головне, проявивши морально-етичну органiзованiсть, вивести людину зi стану прохання, який у таких випадках принижує особистiсть.

Слiд пам'ятати, що саме такi непомiтнi дрiбницi створюють соцiальний iмiдж нашої служби, пiдвищують її авторитет у суспiльствi. Це важливо тому, що платник податкiв чи звичайний громадянин, який завiтав до податкової iнспекцiї зi своїми запитаннями, проблемами має бути впевненим, що його вислухають i допоможуть. Не треба скидати з рахунку i тi факти, якi вразливо впливають на психiку, темперамент людини, її свiтогляд. Інодi особистий егоїзм, амбiтнiсть, просте занепокоєння можуть спровокувати конфлiкт iнтересiв та неординарнi ситуацiї. Тому iнспектор повинен мати ще й якостi психолога, щоб гiдно виконувати свiй обов'язок.

Виникає запитання: хiба ж можна поєднати в однiй людинi стiльки позитивних властивостей? Як сформувати такий кадровий склад, усi фахiвцi якого вiдповiдатимуть усiм необхiдним критерiям? Ця проблема постає, мабуть, перед кожним керiвником. Однак це зовсiм не означає, що той, хто прийде на роботу до податкових органiв, вже має бути сформованим фахiвцем, який володiє i знаннями етики, i професiйними тонкощами. Людина, яка прагне бути справжнiм фахiвцем, обов'язково навчатиметься та удосконалюватиметься, i в цьому їй повинен допомогти досвiд колег, прагнення до самовдосконалення.

Головною складовою професiоналiзму податкового iнспектора повинна бути чеснiсть i поряднiсть у дiлових вiдносинах. Проте професiйна етика податкiвцiв, що базується на духовностi та моральностi, формується ще й соцiальним середовищем, його принципами та нормами. Вона є показником зрiлостi суспiльства та його внутрiшньою характеристикою.

Державнi податковi службовцi повиннi забезпечити довiру громадян до податкової служби, iнакше вони не матимуть пiдтримки своєї дiяльностi у суспiльствi. При цьому слiд пам'ятати, що незалежно вiд займаної посади, вiку та свiтогляду кожен податкiвець повинен вiдповiдати високому званню - Представник Держави. I це - не iдеалiзацiя особистостi, це прийнята в усьому свiтi повсякденна норма.

МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ ПОДАТКІВЦЯ.

ЧАС УТВЕРДЖЕННЯ

Лариса БОЦМАНОВА,

перший заступник директора

Департаменту розвитку та модернiзацiї

державної податкової служби

Проблема формування взаємної довiри, партнерських вiдносин мiж податкiвцями i громадянами є ключовою в морально-правовому регулюваннi поведiнки працiвникiв податкової служби. Безперечно, довiру громадськостi до податкової служби слiд пiдтримувати неупереджуваними, прозорими, доброчесними дiями її працiвникiв.

В основi адмiнiстративних перетворень у реформуваннi державної податкової служби України є впровадження професiйної етики податкiвцiв. Характер i масштаби дiяльностi податкової служби обумовлюють необхiднiсть дотримання податкiвцями професiйних моральних якостей. Основнi професiйнi цiнностi податкiвцiв, якi, по сутi, визначають моральний сенс їх служiння, - це забезпечення iнтересiв i потреб громадянин та держави.

При цьому слiд визнати, що недооцiнка значення морально-професiйних чеснот працiвникiв державної податкової служби та нерозумiння важливостi морально-етичних якостей, що має місце у системi податкової служби, призводять до деформацiї системи державного управлiння в цiлому.

Адже якщо людина, професiонал, не має стiйких моральних позицiй, зорiєнтованих на державнi iнтереси, результати її дiяльностi будуть негативними для суспiльства. Тобто вона працюватиме цiлком професiйно, але в особистих чи групових iнтересах. Такий професiоналiзм може стати руйнiвним для держави. Податкiвець як державний службовець повинен служити народовi й державi, саме державнi iнтереси ставити понад усе. Це його першочерговий обов'язок, право i справа честi.

Вимоги до професiйної етики державних службовцiв України визначено в Конституцiї України, Законi України “Про державну службу”, Загальних правилах поведiнки державного службовця, низцi указiв Президента України.

Так, Законом України “Про державну службу” визначено принциповi положення етичної поведiнки державних службовцiв та сформульовано цiннiсно-функцiональне розумiння статусу державного службовця. Загальнi правила поведiнки державного службовця законодавчо закрiпили норми його професiйної поведiнки.

Слiд зазначити, що на рiвнi нормативно-правових документiв практично неможливо скласти вичерпний перелiк правил поведiнки державних службовцiв. Адже багато дiй працiвникiв податкової служби не можуть регулюватися правовими нормами, оскiльки регулюються нормами моралi, що й обумовлює необхiднiсть розробки сучасних морально-етичних норм поведiнки державного службовця.

Важливим етапом у формуваннi професiйної поведiнки працiвникiв державної податкової служби стало видання ДПА України у листопадi 2003 р. брошури “Норми поведiнки в системi державної податкової служби України. Професiйна чеснiсть. Вiдповiдальнiсть. Етика”. У брошурi йдеться про основнi моральнi цiнностi, якими мають керуватися податкiвцi при взаємодiї з платниками податкiв. У передмовi до видання зазначено, що ця брошура не деталiзує та не наводить конкретних прикладiв. Однак є потреба її обговорення на пiдставi конкретних ситуацiй чи рiшень у колi колег. Це дається не завжди легко, але є важливим для досягнення бiльшої зрозумiлостi, чiткостi та вiдкритостi у дiяльностi податкiвцiв, посилення вiри громадськостi у надiйнiсть, дiєвiсть i доброчеснiсть Державної податкової служби України. З цим виданням, яке спрямовано до всiх органiв державної податкової служби для практичного використання, можна ознайомитися на веб-сайтi ДПА України (електронна адреса: www.sta.gov.ua. Роздiл “Новини ДПА України” / архів новин / архів новин за 2003 р. / архів новин за друге півріччя 2003 р. / повідомлення за 19.11.2003 р.).

Ще одним кроком у формуванні професiйної етики податкiвцiв є схвалений Колегiєю ДПА України 23 квiтня 2004 року Кодекс честi працiвника органiв Державної податкової служби України (далi - Кодекс честi), в основi якого - ствердження високих моральних якостей працівника заради служiння Батькiвщинi.

Кодекс честi має на метi передусiм посилення самоконтролю податкiвцiв за дотриманням моральних норм у професiйнiй дiяльностi i поведiнцi.

З метою залучення до пiдготовки цього документа найширшого кола податкiвцiв проект Кодексу честi було надано для обговорення колективам органiв державної податкової служби усiх рiвнiв, якi висловили зауваження та пропозицiї.

Крiм цього, Стратегiчним планом розвитку Державної податкової служби України, Концепцiєю управлiння персоналом Державної податкової служби України на 2002 - 2010 рр. передбачено розробку Кодексу професійної етики та поведiнки працiвникiв Державної податкової служби України, до обговорення якого також передбачається залучити колективи всiх органiв державної податкової служби та науковцiв.

Розробку окремими державними структурами Кодексу професійної етики та поведiнки передбачено Загальними правилами поведiнки державного службовця, в яких зазначено, що для державних службовцiв, якi працюють в апаратi органiв прокуратури, судiв, дипломатичної, митної, податкової служб вiдповiдними органами можуть затверджуватись правила поведiнки з урахуванням особливостей роботи в цих органах.

Одночасно вивчення змiсту Кодексу честi, Кодексу професійної етики та правил поведiнки податкiвцiв необхiдно включати до процесу навчання, пiдготовки та перепiдготовки податкiвцiв у курсi ознайомлення з теоретичними та прикладними засадами етики. Методологiя професiйної пiдготовки обов'язково має базуватися на розвитку та стимулюваннi не лише професiйних, а й моральних цiнностей. Безумовно, суспiльним цiнностям навчають родина, школа. Якщо кандидату на державну службу притаманнi суспiльно-моральнi цiнностi, то це є гарантiєю сумлiнного виконання ним службових обов'язкiв. Прищеплювати їх людинi з чималим життєвим досвiдом та усталеною поведiнкою на сьогоднi є справою проблематичною.

Але не слід заперечувати і той факт, що бiльшiсть елементiв iнституцiйної етики опановується працiвниками безпосередньо в процесi працi, досвiд практичного застосування професiйної етики набувається у трудовому колективi.

Кодекс професійної етики та поведiнки податкiвцiв матиме важливе значення для етичного регулювання внутрiшнiх i зовнiшнiх професiйних вiдносин працiвникiв податкової служби. Обов'язкове дотримання морально-етичних принципiв у професiйнiй та позаслужбовiй дiяльностi є основою самореалiзацiї кожного податкiвця, подальшого розвитку податкової служби, гуманiзацiї суспiльства, гармонiзацiї вiдносин з платниками податкiв, з громадськiстю.

ЕТИЗАЦІЯ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ

ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ

Марiя РУДАКЕВИЧ,

канд. пед. наук,

доцент кафедри державного i мунiципального управлiння

Тернопiльської академiї народного господарства

Упродовж останнiх рокiв посилюється увага українського суспiльства до проблеми професiйної етики державних службовцiв, у тому числi службовцiв державної податкової служби. Уряд i Державна податкова адмiнiстрацiя України бiльше уваги придiляють морально-етичному обличчю податкової служби, формуванню її позитивного iмiджу. Це зумовлено потребою поглиблення процесiв демократизацiї державного управлiння, використання морального чинника для пiдвищення ефективностi роботи податкової служби. Йдеться також про адаптацiю форм i методiв дiяльностi податкових органiв до європейських i свiтових стандартiв. Автор статтi вбачає своє завдання у виявленнi актуальних теоретико-методологiчних та практичних проблем подальшої етизацiї податкової служби України в контекстi українського законодавства та позитивного досвiду роботи державної служби в iнших сферах державного управлiння.

У загальнотеоретичному планi етика державної податкової служби має такi складовi: iндивiдуальна етика податкiвця, корпоративна або iнституцiйна етика податкової служби України та її регiональних структур, а також гуманiстичний аспект взаємодiї цiєї державної iнституцiї із суспiльством, кожним її громадянином. Загальна методика дослiдження вимагає також аналiзу змiсту етичних стосункiв через призму законiв України, указiв Президента України, урядових рiшень, якi стосуються державної служби в Українi в цiлому. Зазначимо, що державна податкова служба повинна керуватися Законом України “Про державну службу” (1993 р.), Загальними правилами поведiнки державного службовця (2000 р.), iншими нормативно-правовими документами. Зокрема, статтею 5 Закону України “Про державну службу” передбачається, що:

“Державний службовець повинен:

• сумлiнно виконувати свої службовi обов'язки;
  
• шанобливо ставитися до громадян, керiвникiв i спiвробiтникiв, дотримуватися високої культури спiлкування;
  
• не допускати дiй i вчинкiв, якi можуть зашкодити iнтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацiю державного службовця”.
  

За десять рокiв, що минули з часу прийняття Закону України “Про державну службу”, узагальнено досвiд трактування ст. 5 та шляхiв i засобiв її реалiзацiї в практичнiй дiяльностi. На думку автора, основними досягненнями на шляху впровадження етичного аспекту у вiтчизняному законодавствi можна вважати таке:

По-перше, стаття 5 деталiзована в Загальних правилах поведiнки державного службовця. Позитивним є те, що правила розроблено вiдповiдно до вимог Ради Європи до державних служб.

По-друге, керiвництво державних органiв, кадровi служби почали бiльше уваги придiляти впровадженню нових традицiй, якi створюють належний морально-психологiчний клiмат у системi державної служби. Так, приймаючи Присягу, кожен державний службовець публiчно присягається “вiрно служити народові України”.

По-третє, навчальнi заклади, якi готують фахiвцiв з державного управлiння, включили до своїх програм навчальнi курси (модулi) “Етика державних службовцiв”.

По-четверте, можна говорити i про впровадження елементiв етичної iнфраструктури в систему державної служби України. Це вiдповiдає досвiду високорозвинутих країн Заходу. Йдеться про розробку етичних кодексiв, створення структурних пiдроздiлiв у державних органах, якi на постiйнiй i фаховiй основi здiйснюють врегулювання морально-етичних та соцiально-психологiчних проблем у колективах. Запроваджуються морально-етичнi критерiї пiд час оцiнювання роботи як окремих службовцiв, так i державних органiв у цiлому. Автор статтi як науковий консультант брав участь у формуваннi етичної iнфраструктури КРУ м. Києва. Цей досвiд знайшов вiдображення у низцi статей i монографiї.

Ще однiєю позитивною тенденцiєю є зростання уваги вiтчизняної науки до проблем етизацiї державної служби. Це питання окремо розглядалося на декiлькох наукових конференцiях.

Логiчно передбачити, що законодавство, яке стосується податкової служби в Українi, певним чином враховує морально-етичнi проблеми. Однак у Законi України “Про державну податкову службу в Українi” практично вiдсутнi норми щодо створення належних морально-психологiчних умов для функцiонування цiєї державної iнституцiї.

Наприкiнцi 1990-х рокiв, коли почала розроблятися Концепцiя управлiння персоналом Державної податкової служби України за проектом “Програма модернiзацiї Державної податкової служби України”, питання етичної культури податкiвцiв стали об'єктом аналiзу i планування. Керiвництво ДПА України прагне побудувати податкову службу, яка пiдтримуватиметься громадянським суспiльством в Українi на засадах доброчесностi, неупередженого ставлення працiвникiв податкової служби до платникiв податкiв, забезпечення особистих прав платникiв податкiв. Це, зокрема, вiдображено у проектi “Програма модернiзацiї державної податкової служби України”.

У 2003 р. Департаментом по роботi з персоналом ДПА України та управлiнням вдосконалення органiзацiйної структури та персоналу Департаменту розвитку та модернiзацiї державної податкової служби пiдготовлено брошуру “Норми поведінки в системі податкової служби України. Професійна чесність. Відповідальність. Етика”. У цій брошурі визначено пiдхiд до дiяльностi податкової служби як дiяльностi служiння, яка полягає у полiпшеннi обслуговування платникiв податкiв. Жорсткi заходи щодо платникiв податкiв повиннi застосовуватися лише тодi, коли вичерпано iншi засоби. Як свiдчить аналiз, ця брошура в цiлому має етико-правовий змiст. У ній наголошується, що визначальну роль у дiяльностi податкової служби вiдiграють правовi засади. Не заперечуючи того, що державне управлiння здiйснюється винятково на основi закону, зауважимо, що правовi принципи i норми також потребують експертизи на всезагальнiсть, оскiльки їх роль полягає в гарантуваннi етики вiдносин iз платниками податкiв. Тобто державна органiзацiя, призначенням якої є здiйснення контролю за виконанням закону про податки, сама зобов'язана дотримуватися закону. Тим самим вона демонструє приклад вiдданостi принципам законностi й демократiї, стимулюючи платникiв податкiв до виконання свого конституцiйного обов'язку.

Основоположними правовими принципами професiйної дiяльностi, визначеними у брошурі “Норми поведiнки в системi податкової служби України”, є правомочнiсть, правова впевненiсть, рiвнiсть перед законом. Вони забезпечують прiоритет прав i свобод людини та громадянина. Нормами поведiнки є професiйна чеснiсть та вiдповiдальнiсть. Пiдкреслюється, що державна податкова служба повинна забезпечити найвищий рiвень етичних стандартiв в обслуговуваннi платникiв податкiв та в стосунках мiж працiвниками податкової служби. У роздiлi “Етика” конкретизуються вимоги до етики вiдносин. Їх основнi риси: вiдкритiсть, прозорiсть, довiра й об'єктивнiсть.

Важливе теоретико-методологiчне та практичне значення для усвідомлення процесiв етизацiї службовцiв державної податкової служби має з'ясування iндивiдуального й суспiльного аспектiв цього явища та їх втiлення в iнституцiйнiй етицi.

Індивiдуальний або особистiсний вимiр моралi характеризує мiру панування людини над собою, те, наскiльки вона вiдповiдальна за свою роботу, свої вчинки. Мораль визначає людську сутнiсть iндивiда. Особистiсний вимiр описує моральнi якостi людини, її моральнi чесноти. Вони характеризують активну дiяльнiсно-вольову людину. Саме тому переважна бiльшiсть вчених будує теорiю моралi на поєднаннi понять “особистiсть” i “характер”. Тут важливо пiдкреслити, що необхiдною умовою формування i прояву iндивiдуальної моралi є наявнiсть мiнiмальної свободи професiйної дiяльностi. Саме за таких умов людина може проявити свою моральну позицiю. Тому варто подумати про те, щоб у нормативно-правових документах закрiпити межi iндивiдуальної свободи службовця, максимально розширити їх з урахуванням специфiки дiяльностi у податкових органах. Етична iнфраструктура повинна забезпечити не лише суто моральнi, а й полiтичнi, правовi, органiзацiйнi умови та засоби регулювання iндивiдуальної поведiнки.

Крiм iндивiдуальної моралi, в теорiї i практицi розглядається суспiльний вимiр моралi. Вiн характеризує здатнiсть службовця до взаємодiї з колегами по роботi, органами податкової служби, iншими державними органами, з платниками податкiв та iнститутами громадянського суспiльства. Як бачимо, це дуже широке коло стосункiв, якi мають велике моральне навантаження. Важливо, щоб змiст стосункiв з iншими суб'єктами суспiльного життя будувався на таких принципах, як повага гiдностi й iнтересiв, рiвнiсть перед законом, визнання права на свободу, справедливий розподiл працi й винагороди, чеснiсть, вiдповiдальнiсть, прозорiсть i вiдкритiсть, солiдарнiсть тощо. Бiльшiсть iз них сформульовано в документi “Загальнi правила поведiнки державного службовця”. Взаємодiя на цих засадах забезпечує довiру у стосунках, стимулює спiвпрацю й породжує явище синергiї, що значно пiдвищує результативнiсть дiяльностi.

Свiтовий досвiд свiдчить, що етизацiя державної служби дає можливiсть гуманiзувати суспiльнi вiдносини та iстотно пiдвищити ефективнiсть дiяльностi державних органiв. Це пiдтверджує i практика адмiнiстративних реформ у бiльшостi країн Заходу. Саме тому така iдея є однiєю з провiдних у концепцiях перебудови нацiональних державних служб країн Заходу. Так, за пiдрахунками канадських учених, план реформи державної служби Канади у вiдсотковому вiдношеннi його складових має такий вигляд: 10% - змiни в законодавствi; 20% - новацiї в структурi й функцiях державних органiв; 70% - полiпшення культури взаємовiдносин i морально-психологiчного клiмату в державних установах.

Одним iз аспектiв суспiльної етики є етика iнституцiональна: кожна органiзацiя формується i функцiонує на базi специфiчних етичних норм. Тому актуальним завданням органiв державної податкової служби усiх рiвнiв має стати розробка моральних принципiв i норм дiяльностi, якi враховують i виражають особливостi, породженi специфiкою завдань та умов дiяльностi, а також механiзмiв їх упровадження.

Прикладом iнiцiативи i творчого пiдходу до розробки корпоративної етики може бути система заходiв, розроблена КРУ

м. Києва в 2001 - 2003 рр. Колективом на демократичних засадах було визначено такi основнi завдання - цiлi етизацiї цього контролюючого органу:

• розширити й поширити знання i розумiння спiвробiтниками змiсту, основних цiнностей державної служби та соцiального призначення професiйної дiяльностi;
  
• пропагувати етичну поведiнку, що вiдповiдає морально-етичним цiнностям державного службовця;
  
• змiцнити впевненiсть спiвробiтникiв у тому, що керiвники й пiдлеглi дотримуються єдиних етичних норм i правил, що їхнi iнтереси i права задовольняються;
  
• розробити i прийняти кодекс професiйної етики, систематично переглядати його норми;
  
• допомагати керiвництву i спiвробiтникам глибше уявляти й розумiти етичнi проблеми органiзацiї професiйної дiяльностi та способи їх розв'язання.
  

Розвитку внутрiшньо-етичного потенцiалу колективу сприяло об'єднання зусиль кадрової i юридичної служб управлiння, групи по зв'язках iз громадськiстю, а також ради колективу. Загальноорганiзацiйна роль у цiй роботi належала кадровiй службi, яка визначила i забезпечила умови конкурсного вiдбору та атестацiю кадрiв, органiзувала морально-етичну освiту, вдосконалення посадових iнструкцiй вiдповiдно до змiн у функцiях i структурi. Програма впровадження норм професiйної етики в дiяльнiсть колективу КРУ базувалася на iдеї єдностi та включала такi елементи:

• кодекс етики;
  
• комiтет з етики;
  
• вдосконалення розподiлу працi, уточнення посадових iнструкцiй;
  
• систему мотивацiї i стимулювання етичної поведiнки державних службовцiв та окремих пiдроздiлiв;
  
• етичнi стандарти виконання службових обов'язкiв, якi конкретизують вимоги кодексу;
  
• внутрiшнi механiзми контролю за дотриманням кодексу поведiнки (процедури розгляду пропозицiй, скарг, сигналiв тощо; вивчення етичного клiмату в колективi; практика врегулювання конфлiктiв; полiтика щодо осiб, якi виявляють факти аморальної поведiнки тощо);
  
• навчання державних службовцiв з проблем професiйної етики й етикету.
  

Розробцi Кодексу етики державного службовця КРУ м. Києва сприяло проведення навчально-тренувальних семiнарiв

з рiзними категорiями службовцiв управлiння. Програма мiстила ряд iнновацiй: новий пiдхiд до підбору кадрiв, який включав тестову оцiнку професiйно необхiдних особистiсних якостей, оцiнку морально-професiйних якостей, спiвбесiду з кандидатами, обов'язкове навчання новоприйнятих на державну службу й урочисте прийняття ними присяги державних службовцiв. Було розроблено також загальнi правила поведiнки керiвникiв пiдроздiлiв, на яких лежить відповідальність за морально-професiйну соцiалiзацiю трудових колективів.

Важливою складовою етики державної податкової служби є моральний аспект її взаємодiї з громадянами i юридичними особами як платниками податкiв, суспiльством у цiлому. Саме ця взаємодiя формує iмiдж податкової служби в Українi, а також породжує змiни й новi тенденцiї у системi державного управлiння. Цей аспект можна назвати морально-полiтичним, тому що вiн залежить вiд стану демократiї, прав людини i громадянина в суспiльствi.

Державна податкова служба України виконує контрольну функцiю в системi державного управлiння. Загальнi вимоги до етики поведiнки її службовцiв визначаються Законом України “Про державну службу”, Загальними правилами поведiнки державного службовця та низкою iнших нормативно-правових документiв. Специфiчнi вимоги, зумовленi соцiальним призначенням податкової служби як органу влади, який вiдповiдає за наповнення бюджету держави, а отже за її нормальне функцiонування, визначаються Законом України “Про державну податкову службу в Українi”. Закон формулює комплексний управлiнський пiдхiд до реалiзацiї функцiї контролю. Вiн включає не лише “здiйснення контролю за додержанням податкового законодавства...”, а й роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платникiв податкiв, перевiрку правильностi обчислення, своєчасностi сплати до бюджетiв податкових платежiв, надає право застосування примусових санкцiй до порушникiв законодавчих норм оподаткування, а також право на законодавчу iнiцiативу з удосконалення податкового законодавства тощо.

Навiть такий побiжний погляд на функцiональну роль державної податкової служби у системi управлiння вказує на надзвичайно високу чутливiсть цiєї професiйної групи службовцiв до етики. Тому невипадковою є поява Концепцiї розвитку Державної податкової служби України, спрямованої на її модернiзацiю, а також низки iнших документiв, про якi йшлося вище i якi розкривають специфiчнi особливостi загальних норм поведiнки державних службовцiв для даної категорiї службовцiв. Висловимо деякi мiркування з приводу їх змiсту.

Переконливою i такою, що в цiлому вiдповiдає етичним нормам, виглядає, на нашу думку, схема Стратегiї реформування податкової служби. Проте визначена мета ДПС України - “служiння державi, народу” - потребує деякої конкретизацiї з огляду на сутнiсть контрольної функцiї у державному управлiннi.

Призначення державної податкової служби можна визначити як “служiння громадянину, державi, суспiльству шляхом формування податкової культури населення i здiйснення контролю за дотриманням податкового законодавства”. Аргументацiя на користь такого визначення мiститься й у зарубiжнiй практицi Служби внутрiшнiх надходжень (податкова служба) США. Оскiльки податкова культура платника податкiв виявляється у податковiй дисциплiнi, то логiчно, що саме вона є предметом контролю. Тому завданням податкової служби як такої, що служить громадянину, є сприяння громадянам у добровiльному дотриманні податкових законiв як громадянському обов'язку. З етичної точки зору саме в цьому полягає моральний сенс податкової служби як iнституту.

Наскiльки ефективно податкiвцi виконують таке призначення у суспiльствi, свiдчать данi опитування, проведеного Департаментом громадських зв'язкiв та масово-роз'яснювальної роботи ДПА України в 2003 р. (Вiсник податкової служби України. - 2004. - № 4). 80% респондентiв складали активну групу працюючого населення, з них 30% - пiдприємцi. Ефективнiсть дiяльностi державної податкової служби опитанi особи оцiнили так: на “дуже добре” -11%; на “добре” - 43%; на “задовiльно” - 42%; на “незадовiльно” - 4%. Невисока оцiнка дiяльностi податкової служби значною частиною опитаних зумовлена, насамперед, недосконалiстю та нестабiльнiстю чинного податкового законодавства, надмiрним податковим тиском на платникiв податкiв, а також бюрократизмом органiзацiї податкової служби i недостатньою чисельнiстю податкiвцiв, якi обслуговують платникiв податкiв. Цi та деякi iншi чинники, безперечно, негативно впливають на iмiдж податкової служби України.

Тому пiдхiд до податкової дисциплiни як до добровiльного, а не примусового пiдпорядкування громадян нормам податкового закону (хоча добровiльнiсть не означає виключення примусу), зумовлює потребу в змiщеннi акцентiв у перелiку завдань i, вiдповiдно, методiв дiяльностi податкової служби. На перший план повиннi вийти завдання забезпечення населення належною iнформацiєю та навичками з питань податкової полiтики держави (про роль i значимiсть податкiв у життi громадянина, держави, суспiльства в цiлому, про обов'язки i права платника податкiв, закони, якими визначаються норми податку i порядок їх нарахування тощо); формування стiйких переконань щодо громадянського обов'язку сплачувати належний податок; стимулювання дисциплiнованих платникiв тощо.

Таким чином, завдяки аналiзу Закону України “Про державну податкову службу”, змiсту Концепцiї реформування Державної податкової служби України та запропонованих на веб-сайтi ДПА України для обговорення матерiалiв з етики службовцiв податкової служби можна дійти висновку, що в цiлому вони вiдповiдають вимогам етичних принципiв державної служби. Їх уточнення вiдповiдно до вимог етики державних службовцiв, доповнення специфiчними принципами i реалiзацiя потребують, насамперед, побудови структури органiзацiї та її дiяльностi на цих принципових засадах; розбудови етичної iнфраструктури органiзацiї, основою якої стане Кодекс честi податкiвця, а також Кодекс професiйної етики працiвникiв органiв державної податкової служби (правил поведiнки), які сприятимуть зростанню авторитету й формуванню позитивного iмiджу податкової служби. Цi якостi стануть визначальними чинниками її авторитету в суспiльствi, а також високої результативностi працi.

Чiтке визначення етичних принципiв як морально-етичних стандартiв побудови, дiяльностi i спiлкування органiзацiї державної податкової служби є умовою забезпечення єдностi iнтересiв суспiльства, органiзацiї й окремого її члена як суб'єкта професiйної дiяльностi i вiдносин. Усвiдомлення соцiальної значимостi етичних принципiв зумовлює потребу органiзацiї в етичнiй iнфраструктурi, елементами якої є публiчне прийняття Присяги, етичний кодекс службовця ДПС, система навчання з питань етики спiлкування, дiяльностi та вiдносин; справедливий розподiл обов'язкiв i органiзацiйне впорядкування вiдносин; система заохочення працiвникiв i колективу за етичну поведiнку; створення на постiйнiй основi структури для здiйснення внутрiшнього i зовнiшнього (з боку платникiв податкiв i органiзацiй громадянського суспiльства, ЗМІ) контролю за дотриманням моральних принципiв.

Етичну практику дiяльностi органiзацiї на подiбних засадах, яка випливає iз моральностi цiлей i способiв дiяльностi та спiлкування, зарубiжнi автори називають “системою потрiйної винагороди”. Індивiдуальна винагорода полягає у створеннi можливостей для особистiсного зростання, вiдчуттi особистого внеску в досягненні загальних цiлей.

Винагорода органiзацiї полягає у зростаннi її ефективностi й авторитету в суспiльствi завдяки реальним результатам її працi на благо громадянина, суспiльства.

Суспiльство, в свою чергу, отримує винагороду у формi якiсних послуг, якi задовольняють потреби громадян i пiдвищують потенцiйнi можливостi їх розвитку, утверджують атмосферу довiри, спiвробiтництва й прогресу.

ЕТИКА ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ.

СВІТОВА ПРАКТИКА

Державна служба є ключовим елементом системи державного управлiння, вiд ефективного функцiонування якого залежить додержання конституцiйних прав i свобод громадян, послiдовний i сталий розвиток країни.

Як зазначено в Концепцiї адаптацiї iнституту державної служби в Українi до стандартiв Європейського Союзу (Указ Президента України вiд 05.03.2004 р. № 278/2004), з огляду на стратегiчне завдання України щодо здiйснення системних перетворень реальних (внутрiшнiх) передумов для вступу до Євросоюзу наближення державної служби до її загальноприйнятих засад для країн - членiв ЄС набуває особливо актуального значення.

Одним iз проблемних питань дiючої системи державної служби, яке потребує подальшого вирiшення, є нормативне врегулювання вимог професiйної етики державних службовцiв. Проте не лише визначення морально-етичних принципiв службової поведiнки державних службовцiв, а й законодавче закрiплення механiзму їх запровадження i дотримання має велике соцiальне значення та є головною тенденцiєю сучасного розвитку державної служби зарубiжних країн.

Незважаючи на вiдмiнностi у пiдходах рiзних країн до формування органiзацiйної культури державних службовцiв, незмiнною є її мета - забезпечити професiйну дiяльнiсть службовцiв в iнтересах громадян i суспiльства, а також запобiгти можливим зловживанням владою i порушенням закону.

Етична система державної служби США

Розвиток етичної системи державної служби США охоплює понад два сторiччя. Етичнi принципи, норми, механiзми функцiонування державного управлiння США було запозичено з американської моделi управлiння бiзнесом. Вiдмiнною ознакою американської моделi розвитку теорiї державного управлiння є увага до розвитку iндивiдуальних здiбностей працiвникiв та економiчна мотивацiя. У 30-х роках XX ст. на змiну поняттю “економiчна людина” було запроваджено “школу людських вiдносин”, основними поняттями якої стали “задоволення працею” i “моральний вплив”, а провiдну роль став вiдiгравати iндивiд, а не органiзацiя. Основна iдея школи полягала в тому, що змiна системи управлiння неможлива без змiни поведiнки iндивiдiв.

Американцi надають дуже великого значення питанням професiйної етики державних службовцiв. У 1958 р. Конгрес США прийняв резолюцiю, яка ухвалила етичний кодекс для працiвникiв федеральних служб, а у 1989 р. - закон про реформу етичних норм. У жовтнi 1990 р. президент США посилив етичнi вимоги до державних службовцiв виконавчим указом “Принципи етики поведiнки посадових осiб i службовцiв держ-апарату”. Основний мотив етичних вимог до державних службовцiв - це належне виконання службового обов'язку, чеснiсть i вiдповiдальнiсть.

Основним етичним iнститутом в адмiнiстрацiї США є Комiтет з урядової етики. Вiн виконує декiлька основних функцiй: забезпечує пiдтримку високих етичних стандартiв у середовищi державних службовцiв, запобiгання конфлiктам iнтересiв i їх вирiшення, пiдвищення суспiльної довiри до виконавчої влади, надання етичної освiти службовцям (за даними Комiтету таку освiту щороку здобувають понад 600 тис., або 50%, державних службовцiв). Комiтет має також право видавати “коригуючi розпорядження стосовно окремих установ i службовцiв”.

Крiм Комiтету з етики на особливу увагу заслуговує блок адмiнiстративно-правового захисту персоналу, зокрема Рада iз захисту системи заслуг. Вона опiкується постiйними федеральними службовцями з приводу порушень принципу системи заслуг та є надзвичайно авторитетною серед службовцiв. На думку дослiдникiв, Рада є запорукою ефективностi роботи державних службовцiв i загалом “управлiнської машини”. Як уже зазначалося, система заслуг - це система принципiв добору i просування службовцiв по службi на основi їх професiйних i дiлових якостей. Рiшення Ради, завданням якої є захист службовцiв вiд свавiлля керiвникiв, практично нiхто не пiддає сумнiву. Саме iснування Ради, вважають дослiдники, змушує представникiв вищої бюрократiї дотримуватися належної службової поведiнки. Державний службовець США не вiдчуває себе гвинтиком бездушного механiзму управлiння, а свiдомо бере участь у вирiшеннi суспiльних проблем. Самодiяльнiсть у боротьбi за професiйну честь державного службовця реалiзується також засобами Американської асоцiацiї державних службовцiв, Нацiональної органiзацiї Честi, якi провадять щорiчнi науковi конференцiї “Державна служба - як честь та честь державної служби” та iн.

Отже, сучасна етична система державної служби США є важливим елементом системи формування прозорого, етичного, вiдповiдального уряду. Вона має цiлiсний характер, є децентралiзованою, у нiй логiчно поєднано полiтико-правовi й суто морально-етичнi засоби, якi сприяють створенню умов для функцiонування етичної професiйної державної служби та її вдосконалення.

Стандарти професiйної етики

державних службовцiв країн Європи

Професiйна етика у розвинених демократичних країнах Європи розглядається як основна мета управлiння людськими ресурсами. Якщо етичнi принципи проголошено, то вони мають бути нормою щоденної практики.

Професiйна етика - це прагматичний засiб. Її мета полягає в тому, щоб вiдмовитися вiд етики слухняностi й вiддати перевагу професiйнiй етицi переконання й вiдповiдальностi перед громадянами. Досягнення такої мети потребує не так розробки нових обов'язкiв або перебудови органiзацiї з використанням адмiнiстративно-правових засобiв, як створення державним службовцям належних умов працi.

Комiтет Мiнiстрiв Ради Європи схвалив i рекомендував для прийняття країнами - членами Ради Європи зразок Кодексу поведiнки державних службовцiв. У цьому Кодексi вiдсутнi принципи щодо професiоналiзму державних службовцiв, адже квалiфiковану працю мають виконувати лише професiйно пiдготовленi особи.

Прийняття етичного кодексу можна розглядати як один iз способiв подолання бюрократизму та корупцiї. Кодекс визначає стандарти чесностi та поведiнки, яких мають дотримуватися державнi службовцi, загальнi принципи, що окреслюють етичнi межi службової дiяльностi, норми i правила реалiзацiї цих принципiв.

Запропонований Комiтетом зразок Кодексу поведiнки державних службовцiв сприяв прийняттю нацiональних кодексiв, створенню спецiальних державних iнституцiй з проблем етики, запровадженню навчання тощо.

Великобританiя

Центральна iдея етичного врядування в Європi цiлком вiдповiдає пiдходу, який реалiзується у США. Однак це не означає, що способи її реалiзацiї є iдентичними. Найближчою до системи США є етична система Великобританiї.

Дослiдники Британської державної служби вiдзначають, що їй притаманнi висока корпоративна етика, сувора вiдповiднiсть кодексу адмiнiстративної моралi. Існує думка, що високi моральнi якостi державних службовцiв завжди були предметом особливої гордостi британцiв. Британського державного службовця характеризують висока самодисциплiна, чеснiсть, моральнiсть, турбота про “суспiльний гаманець”, професiйна честь, прагнення завжди знайти найкраще рiшення.

Громадянська служба i сьогоднi розглядається у Великобританiї як “почесний обов'язок шляхетних людей”, як знак довiри до них з боку “корони” i суспiльства. Поведiнка “слуг корони” регламентується етичним Кодексом державного службовця. У свiтовiй практицi немає аналога цього документа. Його своєрiднiсть полягає в тому, що вiн, з одного боку, регламентує етику професiйної дiяльностi службовцiв починаючи вiд надання послуг населенню до полiтичних консультацiй мiнiстрам, з iншого - визнає взаємнi обов'язки службовцiв i мiнiстрiв. Тому вiн складається з двох частин: вимог до службової дiяльностi мiнiстрiв та вимог до решти службовцiв.

Принципи вiдкритостi та вiдповiдальностi “нової” державної служби Великобританiї з 1991 р. стали утверджуватися через десятирiчну державну програму “Громадянська хартiя”. Метою програми є досягнення найвищих можливих стандартiв дiяльностi в iнтересах тих, хто користується державними послугами у Великiй Британiї. Хартiєю було встановлено стандарти державних послуг у 40 галузях (у тому числi у сферi оподаткування). Для виявлення i запозичення кращого досвiду надання державних послуг, а також пiдвищення вiдповiдальностi державних установ за задоволення потреб споживачiв у 1992 р. Кабiнетом Мiнiстрiв було введено загальнонацiональну премiю “Знак хартiї”. Загалом діяльність “Громадянської хартiї” сприяла кращому розумiнню населенням своїх прав пiд час отримання державних послуг, а також створила передумови для змiни психологiї та культури самих державних службовцiв.

Етика доповнюється законом як засобом зовнiшнього примусу. Етика державного службовця - це не стан, якого повиннi досягнути службовцi, а безперервний процес етичного самовдосконалення. Етику слiд розглядати не як набiр рецептiв, а як допомiжний засiб у визначеннi цiлей державного управлiння i способiв їх досягнення на державнiй службi.

У 1994 р. за наказом прем'єр-мiнiстра Великобританiї було створено як постiйний iнститут Комiтет з проблем стандартiв у суспiльному життi, завданням якого стало вивчення стандартiв поведiнки та роботи всiх державних службовцiв, у тому числi стандартiв їх фiнансової та комерцiйної дiяльностi.

Францiя

У Францiї, як i в бiльшостi країн Європи, етика державного службовця означає, насамперед, повагу до закону. Як i у Великобританiї, вирiшальною в успiшному реформуваннi державної служби визнано моральну мотивацiю - свiдоме ставлення державних службовцiв до реформ як до особистих цiлей.

Ще в 70-тi роки XX ст. в законодавствi Францiї про державну службу серед обов'язкiв державного службовця було регламентовано дотримання ряду принципiв i правил службової поведiнки. У 90-тi роки склалася об'єктивна потреба реформування державної служби у зв'язку зi зниженням її авторитету, виникненням нових комплексних завдань. Пiдвищена увага стала придiлятися не лише законодавчому закрiпленню правил службової поведiнки, а й їх реалiзацiї.

У 1991 р. було створено низку органiв, зобов'язаних спостерiгати, розкривати i вiдстежувати серйознi порушення правил службової поведiнки державних службовцiв та доводити за необхiдностi вiдповiдну iнформацiю про це до прокуратури й iнших органiв (Центральний департамент по запобiганню корупцiї, Мiжвiдомча комiсiя з розслiдування контрактiв, що укладаються службовцями, Вища рада з етики в нацiональнiй полiцiї).

Важливим напрямом адмiнiстративної реформи є також пiдготовка державних службовцiв з менеджменту, який пов'язує утвердження нового пiдходу до їх професiйної етики з формуванням “нової управлiнської культури”. Такий пiдхiд до вирiшення проблеми було зумовлено двома основними припущеннями:

• не можна змiнити органiзацiю без зацiкавленостi вищого керiвництва;
  
• менеджмент людських ресурсiв повинен перестати бути
  

виключною сферою компетенцiї фахiвцiв у цiй галузi й має стати одним iз функцiональних обов'язкiв кожного керiвника.

Росiйський досвiд

З рiзних причин реформа державної служби, особливо виконавчої влади, значно вiдстає вiд реформ в багатьох iнших напрямах. Втратили силу колишнi норми адмiнiстративної моралi, нехай далекi вiд досконалостi, але все ж вони якось регулювали поведiнку державних службовцiв i ставали на завадi бюрократичним зловживанням. На мiсцi цих норм виник моральний вакуум з притаманною йому вседозволенiстю та корупцiєю.

Тому основний акцент у реформуваннi державної служби Росiї робиться не на структурному, а на кадровому аспектi вдосконалення. Процес реформування - справа не одного року i залежить вiд низки факторiв, у тому числi полiтичного характеру.

У нормативно-правових актах i в спецiальнiй лiтературi наводиться загальний перелiк вимог, рис i якостей, якi зумовлюють i характеризують етичну поведiнку державного службовця. Проте завдання щодо їх практичного втiлення залишається невирiшеним у теорiї та методологiї державного управлiння. Пiдходи до реалiзацiї етичних вимог та розробки механiзмiв її практичного формування - в єдностi iндивiдуального й суспiльного компонентiв.

* * *

Аналiз етики державних службовцiв США, Великобританiї, Францiї та Росiї свiдчить: незважаючи на вiдмiнностi у пiдходах до формування комплексної системи норм i способiв функцiонування етики державних службовцiв, незмiнною є її мета - забезпечити професiйну дiяльнiсть службовцiв в iнтересах громадян i суспiльства, а також запобiгти можливим зловживанням владою i порушенням закону.

Професiйну етику не можна запровадити авторитарними методами. До цього процесу потрiбно залучати самих державних службовцiв. Продуктивним є лише двостороннiй спосiб її запровадження: з одного боку, потрiбно усвiдомлення ролi професiйної етики як основи професiйної культури, колективне вироблення її цiнностей i норм кожним службовцем, а з iншого - полiтична воля з належним формальним забезпеченням професiйної етики як робочого iнструменту державної служби.

Суспiльнi цiнностi вiдiграють особливу роль у поведiнцi державного службовця. Вони формують своєрiдну систему координат, у просторi якої вiдбувається орiєнтацiя його поведiнки. У професiйнiй етицi державних службовцiв суспiльна цiннiсть може називатися “Батькiвщина”, “нацiя”. Потрiбна практична реалiзацiя в суспiльнiй дiяльностi й вiдносинах єдностi двох цiнностей - Людини i Батькiвщини. Батькiвщина - це не абстракцiя, не самоцiль, а живий органiзм, який забезпечує повагу гiдностi людини, розкриття i сприйняття iнтересiв кожного i є осередком, в якому кожна особистiсть почуває себе захищеною, потрiбною i належно оцiненою.