Національна академія державної податкової служби України
| Вид материала | Документы |
Содержание2.1.2. Внутрішньорганізаційний механізм Інтерполу та його функціонування на сучасному етапі розвитку міжнародного співробітництв Виконавчий Комітет Комітет по ідентифікації жертв катастроф |
- Академія державної податкової служби україни трофімова Лариса Віталіївна, 365.21kb.
- Грищук Ірина Валерійовна, старший викладач кафедри, Національна академія Державної, 57.89kb.
- Національна академія державної податкової служби україни, 946.61kb.
- Національна академія державної податкової служби україни на правах рукопису бондаренко, 1037.41kb.
- Бачити легко – важко передбачити, 103.38kb.
- Української держави, 8520.93kb.
- Кодекс честi, 326.58kb.
- Стратегічний план розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, 84.96kb.
- Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної, 226.32kb.
- Основні завдання та функції відділу обліку та звітності, 102.49kb.
2.1.2. Внутрішньорганізаційний механізм Інтерполу та його функціонування на сучасному етапі розвитку міжнародного співробітництваУ загальних рисах структура МОКП відтворює структуру спеціалізованих закладів ООН і не відрізняється істотно від інших міжнародних організацій. Відповідно до ст. 5 Статуту до складу Міжнародної організації кримінальної поліції входять:
Резолюції можуть приймати різну форму: текст проекту резолюції може містити правила або рекомендації, які повинні бути прийняті, або останні викладені в доповіді, що додається до резолюції [230]. Як приклад можна навести резолюцію № 1 “Прийняття загальних стандартів боротьби із корупцією в поліцейських силах/службах” (71 сесія, Яунде, 21-24 жовтня 2002 р.), яка містить додаток з вказаними стандартами [231]. Доповіді можуть надаватися або Виконавчим Комітетом, або Генеральним Секретаріатом. Коли текст резолюції повинен бути спочатку розглянутим в комітеті, він носить назву попереднього проекту резолюції. Він стає проектом резолюції, коли представляється на розгляд Генеральній Асамблеї на пленарній сесії. Проекти резолюцій, які містять фінансові складові повинні бути спершу надісланими на розгляд Виконавчого Комітету. В принципі Генеральна Асамблея приймає рішення простою більшістю країн-членів Організації, які присутні та приймають участь в голосуванні (ст. 14 Статуту та ст. 19 загальних Правил). Однак, запропоновані поправки до Статуту вимагають кваліфікованої більшості голосів членів Інтерполу – дві третини (ст. 42 Статуту), рішення про прийняття нових членів організації, внесення поправок до Загальних правил та прийняття додатків до Статуту (наприклад, Фінансових правил) вимагають дві третини голосів членів Інтерполу, що присутні та приймають участь в голосуванні (ст. 4 та ст. 44 Статуту). Кожна країна має один голос, який представляє голова делегації, якщо до країни не були застосовані санкції, передбачені ст. 52 Загальних Правил (позбавлення права голосу). Однак, з цього правила є виключення – позбавлення права голосу не діє, якщо приймаються поправки до Статуту організації (див. підрозділ 2.1.1 роботи). Голосування проводиться наступними способами: шляхом піднімання рук, іменними або секретними бюлетенями. Тільки один тур голосування потрібен, коли рішення приймається простою більшістю; повторний тур може виявитися необхідним коли потрібна кваліфікована більшість (ст. 13 Статуту та ст. 18, 21 та 22 Загальних Правил). На даний момент в Інтерполі запроваджується система електронного голосування, що безсумнівно спростить цю процедуру [232, 233]. На нашу думку, закріплена Статутом та Загальними Правилами процедура прийняття рішень відповідає потребам Організації, оскільки Статут представляє собою найбільш важливий документ, який повинен бути стабільним. Саме тому використання кваліфікованої більшості, тобто “жорсткого” методу внесення змін до Статуту є оправданим. Зміни ж, які відбуваються суспільному житті, практиці міжнародних відносин, можуть бути закріплені в документах, які передбачають “м’який” спосіб внесення змін та практиці Організації. На питанні про юридичну силу резолюцій Генеральної Асамблеї ми зупинятися не будемо, оскільки це питання розглядається в наступних підрозділах. Виконавчий Комітет – це виборний дорадчий орган Організації, який виконує функції Генеральної Асамблеї у період між сесіями [234]. Функції Виконавчого Комітету закріплені ст. 22 Статуту:
Виконавчий Комітет може внести пропозицію про зміну Статуту Організації, приймає та переглядає Правила про персонал, Правила про знищення поліцейської інформації, яка зберігається в Генеральному Секретаріаті. Стосовно бюджету він дає інструкції Генеральному Секретарю, приймає правила про застосування Фінансових правил, затверджує будь-які зміни до бюджету, які б могли виявитися необхідними протягом фінансового року та приймає рішення щодо санкцій, які слід застосовувати до країн-боржників по внесках (див. розділ 2.1.1. роботи). Виконавчий Комітет пропонує на розгляд кандидатуру на пост Генерального Секретаря, якого буде обрано Генеральною Асамблеєю Інтерполу [234]. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html Генеральний Секретар є ініціатором складання порядку денного сесій Генеральної Асамблеї та засідань Виконавчого Комітету, створення комісій та комітетів. Генеральний Секретар відбирає та формулює проблеми, які потребують окремого вивчення, готує пропозиції про поліпшення роботи організації, або проекти резолюцій. Як керівник постійно діючої служби Генеральний Секретар має широкі можливості спрямовувати всю діяльність Інтерполу та визначати рішення його органів. Крім того в ході сесій Генеральної Асамблеї, засідань Виконавчого Комітету, роботи різноманітних інших комісій та комітетів Генеральний Секретар, надаючи необхідні довідки, тлумачучи положення Статуту або Загальних правил, здійснює також вплив на рішення, які приймаються щоб регулювати безпосередньо роботу Інтерполу та його органів. Генеральний Секретар може у потрібному йому напрямку висвітлювати діяльність організації через засоби масової інформації (у печаті, по телебаченню, радіо і т.д.) [62, c. 61]. Він відповідальний за свою діяльність перед Генеральною Асамблеєю та Виконавчим Комітетом. Згідно зі ст. 30 Статуту при виконанні своїх обов’язків Генеральний Секретар та його персонал не повинні дотримуватися інструкцій будь-якого уряду або інших органів за межами Організації; персонал буде утримуватися від будь-яких дій, які будуть заважати виконанню їх міжнародної місії. Генеральний Секретар при виконанні своїх функцій представляє Організацію в цілому, а не яку-небудь певну країну. Зі свого боку кожен член Організації повинен поважати виключно міжнародний характер завдань, які виконуються Генеральним Секретарем та його персоналом, та утримуватися від здійснення впливу на виконання ними обов’язків. Всі члени Організації повинні робити все можливе для того, щоб підтримувати Генерального секретаря та його персонал при виконанні ними своїх функцій. Персонал Генерального Секретаріату, крім керівного складу, за ст. 27 Статуту поділяється на дві категорії:
Першу категорію складає так званий офіцерський корпус, представники якого виконують оперативно-аналітичні функції, пов’язані з інформацією, що надходить про злочини та злочинців, виконують запити поліцейських відомств різних країн щодо надання відомостей з архіву Інтерполу [41, c. 446]. Друга категорія співробітників секретаріату складається з технічного та обслуговуючого персоналу – секретарі, машиністки, оператори картотек, бібліотечні працівники, фотографи, інженери-електронщики і т.д. [41, c. 446] Офіцерський корпус комплектується з співробітників національних поліцейських відомств держав-членів Інтерполу, які мають не менш 10 років стажу практичної роботи в одній з оперативних служб в офіцерському званні не нижче лейтенанта та не вище майора, володіють, крім рідної, англійською чи французькою мовами (перевага надається останній), мають добру фізичну підготовку. Однак, як відзначає український вчений Тимченко Л.Д., все це лише вихідні дані кандидатів для роботи в штаб-квартирі Інтерполу. Оскільки Інтерпол є міжнародною організацією, то для роботи в Генеральному Секретаріаті потрібні інші якості співробітників ніж при проходженні служби в оперативному поліцейському підрозділі. Необхідно вміти не командувати, а переконувати, бути дипломатом, потрібно вміти самостійно, швидко та кваліфіковано оцінювати ситуацію, що виникла та брати на себе сміливість приймати рішення. Як вже відзначалося, співробітники Генерального Секретаріату є міжнародними чиновниками та не виконують оперативно-розшукових функцій, які входять до компетенції національних поліцейських служб [41, c. 447]. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html Стаття 16 Правил закріплює склад Комісії, до якого входять п’ять представників різних країн:
Строк повноважень членів Комісії та їх заступників складає три роки, починаючи з дати призначення п’ятого члена Комісії. Кожен член Комісії може бути переобраний ще на один термін, за виключенням випадків, схвалених Виконавчим комітетом. В цьому випадку строк повноважень може бути подовжений двічі. Якщо член Комісії не в змозі виконувати далі виконувати свої повноваження, або пішов у відставку, його заступник стає членом Комісії. На залишений строк повноважень призначається новий заступник [12, c. 30]. Комісія збирається на дводенні сесії три рази на рік з метою здійснення вибіркової перевірки на місцях та перевірки по запитам, обговорити будь-які пункти, які вона вважає за необхідне у зв`язку з виконанням зобов`язань по загальному контролю [12, c. 30]. На своїй 31-й сесії (1996 р.) Комісія прийняла власні Правила процедури. Ці правила доповнюють відповідні положення Правил міжнародного поліцейського співробітництва та відображають практику, якої Комісія дотримувалась з моменту її створення. Правила процедури вступили в силу 18 жовтня 1996 р. Повідомлення Правил особам за межами Організації підлягає схваленню Комісією [12. c. 30]. Крім Статуту Організації, Правил процедури та Правил міжнародного поліцейського співробітництва діяльність Комісії регламентується різноманітними документами, які стосуються внутрішньо-організаційної діяльності Інтерполу:
Комісія виробила власну адміністративну практику, засновану на загальних принципах права, яке застосовується до конфіденційності та захисту даних [12, c. 29-30]. Функції Комісії, згідно із ст. 22 Правил полягають у нагляді за тим, щоб уся персональна інформація, яка зберігається в архівах:
Так, в 1980 р. Генеральна Асамблея створила постійно діючий Комітет по ідентифікації жертв катастроф. В 1986 р. в рамках цього комітету був організований підкомітет, якому було доручено виконувати наступні заходи:
Постійний комітет по ідентифікації жертв катастроф складається з експертів-криміналістів та експертів з судової медицини [288]. Іншим органом Інтерполу є Експертно-наглядова ДНК група Інтерполу (Interpol DNA Monitoring Expert Group – MEG), яка була створена резолюцією Генеральної Асамблеї AGN/67/RES/8 на 67 сесії (Каїр, 1998 р.). Вона діє як консультативний орган та складається з 10-12 експертів в сфері криміналістичної науки та правоохоронної діяльності та включає представників всіх п’яти регіонів Інтерполу [289-291]. MEG вивчає сучасний стан наукових досліджень в сфері застосування ДНК в розслідування кримінальних справ та надає рекомендації по застосуванню цього методу членами Інтерполу. На сьогодні в MEG представлені наступні члени Інтерполу: Аргентина, Австралія, Австрія, Бельгія, Франція, Індія, Іспанія, Китай, Норвегія, Сполучене Королівство (Великобританія), Сполучені Штати Америки та Південна Африка. В діяльності цього органу застосовується принцип ротації з метою забезпечити представництво всіх країн-членів, одночасно залишаючи MEG не чисельним та ефективним органом. Ротація відбувається кожного року, всі члени групи є одночасно членами національних чи міжнародних органів, що опікуються проблемами застосування ДНК. Це дозволяє їм представляти Інтерпол на засіданнях цих органів. MEG опікується наступними питаннями:
Другою тенденцією розвитку Інтерполу ми вважаємо розвиток органів, які займаються дослідженнями в сфері застосування нових методів боротьби із злочинністю (див. розділ 2.1.2 роботи). Третя тенденція представляє собою зосередження уваги Інтерполу на боротьбі із найбільш небезпечними видами міжнародних злочинів, що відповідно впливає на структуру Організації та діяльність НЦБ. Окремо слід виділити тенденцію по розширенню існуючих та створенню нових інформаційних баз даних в Секретаріаті Інтерполу. Так, за даними на 2003 р., в Генеральному секретаріаті проводилася модернізація та удосконалення існуючої Системи кримінальної інформації (Interpol Criminal Information System - ICIS), та створювалися нові бази даних, а саме: по втраченим/вкраденим подорожнім документам та вкраденим бланкам адміністративних документів, Автоматизованої системи ідентифікації за відбитками пальців (Automated Fingerprint Identification Sysem – AFIS). Процес по формуванню баз даних характеризують наступні показники: база даних по викраденим транспортним засобам налічувала 2.7 млн записів, база даних по особам – 154 тис. записів, по втраченим/вкраденим подорожнім документам та вкраденим бланкам адміністративних документів 300 тис. та відповідно 380 тис. записів, база даних по викраденим витворам мистецтва – 25 тис записів [208], в 2001 р. було створено базу даних дітей, що зазнали сексуального насильства, триває пілотний проект щодо створення бази даних ДНК [207]. |