Geum.ru

Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту Державний інститут розвитку сім’ї та молоді національний звіт

Вид материалаДокументы

Содержание


b) Цілі освіти (стаття 29), з посиланням також на якість освіти
c) Відпочинок, дозвілля, розважальні заходи, культурна та творча діяльність (стаття 31)
Viii. заходи особливого захисту
Подобный материал:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   27

(b) Цілі освіти (стаття 29), з посиланням також на якість освіти


Преамбулою Закону України "Про освіту" передбачено, що метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Згідно зі статтею 6 цього Закону освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Основними принципами освіти в Україні є:
  • доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
  • рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
  • гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;
  • незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий, світський характер освіти;
  • інтеграція з наукою і виробництвом;
  • взаємозв'язок з освітою інших країн;
  • гнучкість і прогностичність системи освіти; єдність і наступність системи освіти; безперервність і різноманітність освіти;
  • поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Відповідно до статті 18 цього Закону навчальні заклади незалежно від їх статусу і належності забезпечують якість освіти в обсязі вимог державних стандартів освіти.

Впродовж 2002-2006 років зроблено також відчутні кроки в напрямку приведення національної системи освіти до норм і стандартів європейських країн. Так, з 2001 року відбувається перехід загальної середньої освіти на 12-річний цикл навчання. Крім того, з метою підвищення якості загальної середньої освіти, забезпечення рівного доступу до вищої освіти, Кабінетом Міністрів України:
  • прийнято постанову „Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти” (від 31.12.2005 р. № 1312);
  • схвалено Концепцію Державної програми розвитку освіти на 2006–2010 роки (від 12.07.2006 р. № 396-р).

В Україні розпочався процес створення державно-громадської моделі управління освітою, свідченням чого стало проведення у травні 2006 року Всеукраїнського форуму батьківської громадськості.

Реалізуючи мету створити рівні умови для доступу кожної дитини до високоякісної освіти, Україна ставить завдання збільшити кількість дітей, що відвідують навчальні заклади та забезпечити надання високоякісних освітніх послуг.

Загалом Україна має традиційно високі показники освіти і значні досягнення у розвитку цієї галузі. Валовий показник охоплення навчанням в Україні наблизився до рівня найбільш розвинених країн світу і становив 79%. Разом з тим освіті не вдалося уникнути наслідків важкого економічного стану держави у 90-х роках, що відбилося на рівні фінансуванні освіти, який ще не є достатнім і на сьогодні.

Характеристика самими дітьми шкільного оточення свідчить про наявність більш глибоких проблем. Так, за результатами дослідження „Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді України” більше ніж третина (30-40%) опитаних учнів у віці 11,13 та 15 років, які навчаються у загальноосвітніх школах, професійно-технічних навчальних закладах та вищих учбових закладах І-ІІ рівнів акредитації (на базі 9-річної освіти) відчуває складність навчання, ще 40-50% - втому від занять, не вважає середовище співучнів психологічно комфортним (25%). У певної частини (15%) учнів сформоване відчуття несправедливості педагогів, неприйняття ними учнів як особистостей (20%). Безумовно, така ситуація вимагає посилення співпраці педагогічного та учнівського колективу навчальних закладів з метою створення психологічно комфортного середовища.

(c) Відпочинок, дозвілля, розважальні заходи, культурна та творча діяльність (стаття 31)


Відповідно до статті 20 Закону України "Про охорону дитинства" з метою сприяння соціальному, духовному, моральному благополуччю, всебічному здоровому розвитку дитини держава забезпечує їй безкоштовний доступ до національних духовних та історичних цінностей, досягнень світової культури шляхом надання можливості користування бібліотечними фондами, виставковими залами, музеями тощо. З цією метою створюється мережа спеціальних дитячих закладів культури, закладів позашкільної освіти, фізичної культури й спорту, діяльність яких спрямовується на сприяння розвитку індивідуальної та колективної творчості дітей.

Для дітей передбачені пільги на відвідування музеїв, закладів фізичної культури і спорту та інших закладів культури і відпочинку. Діти-сироти, діти-інваліди та діти з багатодітних родин мають право безкоштовно навчатися у школах естетичного виховання.

Інфраструктура закладів культури та мистецтва в країні представлена як державними й комунальними, так і приватними закладами, що пропонують послуги рекреаційного, розважального характеру, а також тими закладами, що сприяють розвиткові естетичних смаків та надають можливість творчої самореалізації. До сучасної інфраструктури входять як заклади, якими традиційно опікується держава через уповноважені органи влади (бібліотеки, клуби, театри, музеї, кінотеатри, парки тощо), так і нові типи закладів, пов’язані з поширенням в Україні світової практики організації дозвілля розважального характеру (нічні клуби, ігрові зали (гральні автомати) тощо (див. Дод. ІІ, табл.28)

Серед закладів культури найбільш поширеними є бібліотеки, заклади культури клубного типу, кінотеатри. В Україні функціонує 1181 спеціалізованих бібліотек для дітей. Протягом 2002-2006 років зросла кількість музеїв і число учнівської та студентської молоді, які їх відвідували: 376 і 10025,9 тис. осіб та 445 і 10490,0 тис. осіб відповідно у 2002 і 2006 роках. Зростає і чисельність дитячих театрів, театрів юного глядача ( 2002 - 38, 2006 - 44). Чисельність лялькових театрів практично не змінилася (2002-28, 2006 – 29). Протягом 2002-2006 років зменшилась кількість концертів, проведених концертними організаціями та професійними колективами для дітей з 6684 до 5720, і відповідно, кількість слухачів на концертах з числа дітей з 1088,9 до 946,6 тис. осіб. В той же час, зросла до 601,8 тис. дітей кількість дітей – учасників клубних формувань. Також негативною тенденцією є зменшення кількості об’єктів дозвілля в парках відпочинку і культури (атракціонів, дитячих майданчиків та ін.) з 2435 у 2002 році до 1992 у 2006 році.

У сфері позашкільної освіти активно діють школи естетичного виховання – музичні, художні, хореографічні, школи мистецтв системи Міністерства культури і туризму України, які є осередками мистецтва і художньої культури завдяки організації публічних виступів учнів та естетичному розвиткові дітей, підлітків та юнацтва. Зменшення кількості шкіл естетичного виховання вдалося призупинити у 2002 році. Протягом останніх років їх чисельність практично не змінилися, проте кількість учнів, які їх відвідують зросла (див. рис.19. ).



Мал 19. Кількість шкіл естетичного виховання та їх учнів

(1995–2006 рр.)

(За даними Державного комітету статистики України)


Відповідно до Закону України „Про позашкільну освіту” учні початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання) з числа багатодітних, малозабезпечених сімей, діти-інваліди, діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, навчаються безкоштовно.

Аналіз стану розвитку інфраструктури масового спорту та чисельності дітей, які мають можливість займатися спортом свідчить про зростання закладів фізкультури і спорту та чисельності дітей, які в них займаються. В Україні за місцем проживання Україні функціонують більше 10 тис. спортивних клубів, 1652 дитячо-підліткових фізкультурно-спортивних клубів. Показник залучення учнівської молоді та дітей до занять в спортивних школах у 2006 р. становив 12,7%.

Продовжувався розвиток системи позашкільних навчальних закладів (Див. п.b Р.V). Подальший розвиток системи позашкільних навчальних закладів в Україні і збільшення обсягів фінансових коштів на його розвиток став можливий завдяки прийняттю Програми розвитку позашкільних навчальних закладів на 2002-2008 роки. Реалізація програми дозволили змінити на краще ситуацію у сфері дозвілля дітей, і в тому числі, охоплення юних громадян діяльністю позашкільних закладів.

Для забезпечення доступу дітей сільської місцевості до мережі закладів позашкільної шляхом розвитку мережі філій позашкільних навчальних закладів обласного та районного підпорядкування або відкриття гуртків таких закладів на базі загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості.

Проте, не всі діти країни можуть задовольнити свої культурні потреби на достатньому рівні. За результатами дослідження Державного інституту розвитку сім’ї та молоді у 2006 році тільки 44% дітей віком 14 – 17 років мали таку можливість. Більшій частині з тих, хто не міг їх задовольнити не вистачало коштів (70%), вільного часу (26%) та закладів культури у місці їх проживання (26%).

Слід зазначити, що останнім часом, змінилася і структура проведення вільного часу дітей та підлітків. Все більше часу діти та підлітки проводять перед телевізором, за комп'ютером, у комп'ютерному клубі, біля ігрових автоматів. За свідченням самих батьків (опитування батьків підлітків і підлітків проводилося Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді в жовтні 2006 р.) їх діти ніколи не займалися спортом (14%), не відвідують гуртки (34%), не відвідують театри, музеї (24%) тощо. Водночас 55% батьків, зазначили, що їх діти більшу частину вільного часу віддають перегляду ТV, а кожен третій підліток - комп´ютерним іграм. 9% опитаних підлітків (серед усіх опитаних) проводить за комп’ютерними та іншими відео іграми більше 4 годин в буденні дні, 21% - у вихідні. Багатогодинні заняття на гральних автоматах та комп’ютерах спричиняють психологічну залежність. Статистика даних про чисельність дітей і молоді, які мають ігрову (або інші види нехімічної) залежності відсутня, проте, дані соціологічних досліджень свідчать про щорічне зростання кількості такої категорії дітей та молоді.

З метою дотримання правопорядку і етичних норм стосовно дітей в ігрових залах, комп’ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах, органами місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування встановлено відповідні обмеження відвідування неповнолітніми зазначених закладів у нічний, вечірній час та під час шкільних занять. Проте, встановлені обмеження часто не дотримуються через відсутність системи дієвого контролю.

Однією із форм проведення дозвілля і відпочинку є перебування дітей в оздоровчих закладів та закладах відпочинку під час шкільних канікул (див. п. b Р.V ).

Негативний вплив на структуру проведення дозвілля і відпочинку дітей має не достатньо розвинута мережа закладів фізкультури та спорту, культури і відпочинку (особливо у сільській місцевості), бідність родин з дітьми та неврегульованість ринку відеопродукції і комп’ютерних ігор в країні.


VIII. ЗАХОДИ ОСОБЛИВОГО ЗАХИСТУ
(статті 22, 30, 32-36, 37 пп. (b)-(d), 38, 39, 40)