Geum.ru

Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту Державний інститут розвитку сім’ї та молоді національний звіт

Вид материалаДокументы

Содержание


b) Захист дітей, що вступили у конфлікт із законом
Таблиця 18 Кількість злочинів, учинених неповнолітніми
Подобный материал:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   27

(b) Захист дітей, що вступили у конфлікт із законом:


(i) щодо правосуддя у справах неповнолітніх (стаття 40);

Чинним законодавством, зокрема Законами України «Про судоустрій України» та «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», передбачена можливість запровадження в судах спеціалізації суддів з розгляду конкретних категорій справ. Вагомим кроком до запровадження ювенальної юстиції є те, що на сьогодні положення зазначених законів реалізуються на практиці. Так, з метою забезпечення виконання судами вимог Конституції України, законів та міжнародних договорів з питань захисту прав неповнолітніх у кримінальному судочинстві з кінця липня 2005 року відповідно до рекомендацій Верховного Суду України у місцевих і апеляційних судах запроваджено спеціалізацію суддів щодо розгляду кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми. У липні 2005 року при судових палатах у кримінальних справах загальних апеляційних судів створені спеціалізовані колегії для розгляду справ неповнолітніх. При цьому судам рекомендовано постійно аналізувати й узагальнювати практику розгляду судами справ щодо неповнолітніх, уживати заходів для забезпечення їх прав у кримінальному судочинстві.

З метою надання судам роз’яснень з питань розгляду справ стосовно дітей для забезпечення однакового застосування законодавства Пленумом Верховного Суду України прийнято дві постанови: «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» (від 27 лютого 2004 року № 2) та «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» (від 16 квітня 2004 року № 5).

Судді, на яких наказами голів судів покладено обов’язок розглядати справи щодо неповнолітніх, проходять навчання в судах апеляційної та касаційної інстанцій і в плановому порядку підвищують свою кваліфікацію в Академії суддів України.

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх визначаються розділом XV Кримінального кодексу. Порядок провадження в справах про злочини неповнолітніх визначається загальними правилами і розділом VІІІ Кримінально-процесуального кодексу. Положення VІІІ розділу застосовуються в справах про злочини осіб, які на момент провадження в кримінальній справі не досягли вісімнадцятирічного віку. Зокрема, відповідно до положень статті 438 Кримінально-процесуального кодексу пред'явлення обвинувачення неповнолітньому та його допит провадяться за правилами, передбаченими статтями 140, 141, 142 і 143 цього Кодексу, у присутності захисника. У разі, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення та його допиті на розсуд слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього.

Згідно з положеннями статті 439 Кримінально - процесуального кодексу, якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом з дорослим, у кожному випадку повинна бути з'ясована можливість виділення справи про неповнолітнього в окреме провадження в стадії досудового слідства.

Статтею 441 Кримінально-процесуального-кодексу регламентується участь законного представника неповнолітнього підсудного в судовому розгляді.

Так, на судове засідання викликаються батьки або інші законні представники неповнолітнього підсудного. При цьому законний представник підсудного має право заявляти відводи і клопотання, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. Законні представники підсудного перебувають у залі судового засідання протягом усього судового розгляду.

У виняткових випадках, коли участь законного представника в судовому засіданні може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підсудного, суд має право своєю мотивованою ухвалою обмежити участь законного представника в тій чи іншій частині судового засідання або усунути його від участі в судовому розгляді й допустити замість нього іншого законного представника неповнолітнього підсудного.

Статтею 442 Кримінально-процесуального кодексу передбачено участь у судовому розгляді представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей. Про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд повідомляє службу у справах дітей та кримінальну міліцію у справах дітей. Суд має право викликати в судове засідання їх представників.

Представник служби у справах дітей у судовому засіданні має право заявляти клопотання, ставити запитання підсудному, його законним представникам, потерпілому, свідкам, експертові та спеціалістові, висловлювати думку з приводу найбільш доцільної форми перевиховання підсудного.

У 2004 р. при Верховному суді України було створено робочу групу з питань реформи ювенальної юстиції в Україні, до якої увійшли представники Верховного суду, Міністерства охорони здоров`я, Міністерства освіти та науки, Міністерства охорони праці та соціальної політики, Міністерства юстиції, Міністерства у справах сім`ї, молоді та спорту і громадських організацій. Робоча група підготувала концепцію створення й розвитку системи ювенальної юстиції.

Отже, в Україні до цього часу відсутня цілісна система ювенальної юстиції. Поступово створюються лише окремі її елементи. Для повноцінного функціонування ювенальної юстиції необхідне ґрунтовне реформування правоохоронної та судової системи. Розроблений Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини містить окремі завдання в напрямку створення ювенальної юстиції, а саме:
  • розробку нормативно-правової бази для створення системи ювенальної юстиції;
  • здійснення інституційного забезпечення системи ювенального правосуддя шляхом упровадження до 2016 року ювенального судочинства;
  • забезпечення до 2016 року підготовки спеціалістів для системи ювенальної юстиції;
  • забезпечення до 2016 року для кожної дитини, яка скоїла або підозрюється у скоєнні правопорушення, доступу до послуг адвокатів і соціальних працівників, інших спеціалістів на етапі досудового слідства, а також під час розгляду судових справа, у яких однією із сторін є дитина;
  • підсилення ролі громадськості у профілактиці скоєння правопорушень, виправлення і ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі, покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, і звільнених від виконання покарань.


(ii) дітей, позбавлених волі, включаючи будь-яку форму арешту, затримання чи тюремного ув’язнення (стаття 37, пп. (b), (c) та (d))


Відповідно до законодавства країни, затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується (стаття 434 Кримінально-процесуального кодексу). Про затримання і взяття під варту неповнолітнього обов'язково сповіщаються його батьки чи особи, що їх замінюють.

До неповнолітніх обвинувачених, крім запобіжних заходів (підписка про невиїзд, особиста порука, порука громадської організації або трудового колективу, застава, взяття під варту), може застосовуватися передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі – передача їх під нагляд адміністрації цієї установи (частина перша статті 436 Кримінально-процесуального кодексу).

Участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, є обов'язковою. 

За даними Міністерства внутрішніх справ України, в останні роки спостерігається зменшення кількості злочинів, учинених неповнолітніми. Особливо відчутним таке зменшення відбулося у 2006 році: майже на 25% скоротилася кількість злочинів, учинених неповнолітніми (див. табл. 18).

Таблиця 18

Кількість злочинів, учинених неповнолітніми

(за даними Міністерства внутрішніх справ України)


Роки
Кількість злочинів
Співвідношення до показників попереднього року

2002
32335
-10,7

2003
33493
+3,6

2004
30709
-8,3

2005
26147
-14,9

2006
19639
-24,9


За видами злочини, вчинені неповнолітніми у 2006 році, розподілилися таким чином: умисні вбивства – 177, тяжкі тілесні ушкодження – 246, зґвалтування – 105, грабежі – 3603, розбійні напади – 850, хуліганства – 1058.

Значно сприяють учиненню злочинів неповнолітніми такі обставини як безконтрольність з боку батьків, проблеми в сім’ях, безробіття батьків, вживання спиртних напоїв і наркотичних засобів, правий нігілізм тощо.


(iii) щодо призначення покарання неповнолітнім, зокрема щодо заборони смертної кари та довічного тюремного ув’язнення

(ст. 37 п. (а))

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх визначаються розділом XV Кримінального кодексу. Відповідно до положень Кримінального кодексу неповнолітнього, який уперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання (статті 97). У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, а саме: застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладання на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Суд також може призначити неповнолітньому вихователя (частина друга статті 105 Кодексу).

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: штраф; громадські роботи; виправні роботи; арешт; позбавлення волі на певний строк. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (стаття 98 Кримінального кодексу).

Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який уперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Покарання у вигляді позбавлення волі призначається неповнолітньому:

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше двох років;

2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;

3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років;

5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до п'ятнадцяти років.

При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років. 

При призначенні покарання неповнолітньому суд враховує також умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості дитини.

Неповнолітні правопорушники віком від 11 до 14 років за рішенням суду виховуються і навчаються у загальноосвітніх школах соціальної реабілітації. На сьогодні в Україні функціонує 11 шкіл такого типу, що підпорядковуються Міністерству освіти та науки України, у яких утримуються 270 вихованців. Крім того, неповнолітні віком від 14 до 18 років, які скоїли злочини, за рішенням суду направляються до професійних училищ соціальної реабілітації. В Україні функціонує 3 професійні училища соціальної реабілітації (2 - для хлопчиків, 1 – для дівчат), де виховуються 240 вихованців.

Неповнолітні, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. В Україні протягом 2002 - 2006 рр. кількість виховних колоній для неповнолітніх залишалася незмінною – 11 (10 – для хлопців, 1 – для дівчат).

У 2002 р. було зареєстровано 169 карних справ щодо злочинів, скоєних неповнолітніми, у 2005 р. – 415, то у 2006 р. – 376. Питома вага неповнолітніх засуджених серед усіх засуджених за одні й ті самі види злочинів у 2002 р. складала 10,4%, а у 2006 р. – 8,7%.


(iv) щодо фізичної та психологічної реабілітації й соціальної реінтеграції (стаття 39)

Працівниками виховних колоній для неповнолітніх, зокрема соціально-психологічною службою цих закладів, проводиться значна робота з психологічної реабілітації неповнолітніх правопорушників з метою їх подальшої соціальної реінтеграції в суспільство. Існують відповідні нормативні документи, розроблені програми, які реалізує соціально-психологічна служба. Проте чисельність психологів у виховних колоніях є вкрай недостатньою для проведення такої роботи.

Соціальну підтримку неповнолітніх, які відбувають покарання у виховних колоніях, училищах соціальної реабілітації та слідчих ізоляторах або повертаються з них і потребують соціальної допомоги, у Консультаційних пунктах при кримінально-виконавчих інспекціях для неповнолітніх, котрі засуджені до покарань без позбавлення волі, серед дітей, які відбувають альтернативні види покарань та звернулися до центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за наданням соціальних послуг тощо, забезпечують спеціалісти центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Ці послуги здебільшого спрямовані на адаптацію осіб до перебування в умовах ізоляції від соціуму, їх підготовку до звільнення або ресоціалізацію після нього. Як правило, вирішуються психологічні проблеми особистого та міжособистісного характеру, налагоджуються втрачені соціально корисні зв’язки, зокрема з родиною, проблеми здоров’я, залежностей, ВІЛ/СНІДу, зайнятості (працевлаштування, навчання), різноманітні соціально-економічні проблеми, у тому числі - житлово-побутові.

Загальна кількість індивідуальних послуг, наданих вихованцям виховних колоній для неповнолітніх у 2006 році становила 3873. Найбільше з них стосувалися міжособистісних проблем (802), проблем зайнятості (473), внутрішньоособистісних проблем (342). Обстоюючи гуманізацію процесу відбування покарань, спеціалісти центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводили у виховних колоніях різноманітні акції, конкурси, залучали до соціальної роботи інших фахівців та волонтерів, організовували телефонне консультування й листування, поповнення бібліотечних фондів виховних колоній, надавали матеріальну та гуманітарну допомогу, здійснювали просвітницьку роботу з персоналом

Розпочавши вирішення проблем, що матимуть особливе загострення після звільнення, спеціалісти сприяли підготовці неповнолітніх до звільнення та їх подальшій ресоціалізації. Загальне число осіб, котрі після повернення з виховних колоній перебували під супроводом спеціалістів центрів у 2006 р. становило 639 осіб, що складає 50% неповнолітніх, які протягом року звільнилися з місць позбавлення волі. 318 осіб (50% від загального числа тих, хто перебував під соціальним супроводом), зняті з обліку з позитивним результатом.

Загальна кількість індивідуальних послуг, наданих у 2006 р. неповнолітнім, які перебували під соціальним супроводом, – 5013, що в середньому складає 8 послуг на одну особу (у 2005 р. – 9, у 2004 р. – 2,5). За проблематикою індивідуальні соціальні послуги розподілилися таким чином: проблеми зайнятості (978), соціально-економічні (857), міжособистісні (646), проблеми сім’ї (670), що відповідно становить 19%, 17%, 13% від загальної кількості наданих послуг.

У цілому спеціалісти центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді мають значний досвід роботи в цьому напрямку. Здебільшого підготовка неповнолітнього до звільнення розпочиналася задовго до нього (інспектування сімей, вивчення можливості щодо прийняття нею звільненого, попереднє вирішення житлово-побутових проблем, поновлення документів тощо) й спрямовувалася на досягнення конкретного результату, що є одним з основних критеріїв якості надання соціальних послуг клієнтам цієї категорії.

Серед клієнтів центрів були також неповнолітні, котрі були засуджені до відбування покарань без позбавлення волі. Протягом 2006 р. 4 тис. неповнолітніх цієї категорії були охоплені послугами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Спеціалісти 103 центрів у 7 регіонах працювали з неповнолітніми, засудженими до покарань без позбавлення волі, безпосередньо у 87 Консультаційних пунктах при кримінально-виконавчих інспекціях, що нині є надзвичайно актуальним у попередженні рецидивної злочинності.

Важливим є також факт, що спеціалісти центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді АР Крим, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Тернопільської, Харківської областей залучалися до впровадження програм примирення, що широко використовуються в європейській практиці й передбачають участь соціального працівника у досудовому супроводі неповнолітніх, спонукання їх до визнання шкоди, заподіяної злочином, – таких випадків протягом 2006 р. було 71.

Також під соціальним супроводом перебувало понад 700 сімей, що виховують дітей, які відбувають різні види покарань. Головними аспектами в роботі з ними було поновлення втрачених суспільно корисних зв’язків, запобігання подальшим правопорушенням неповнолітніх.

Результати роботи спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з неповнолітніми особами, які звільнилися з виховних колоній, наведено на мал. 20.




Мал. 20. Результат надання соціальних послуг неповнолітнім, які звільнилися з виховних колоній у 2006 році.