Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту Державний інститут розвитку сім’ї та молоді національний звіт

Вид материала

Содержание

c) Захист дітей у ситуаціях експлуатації, у тому числі щодо фізичної та психологічної реабілітації й соціальної реінтеграції
Таблиця 19 Кількість зареєстрованих кримінальних справ за статтями Кримінального кодексу України
Статті КК України
Статті КК України
d) Захист дітей, що належать до меншини або до корінної групи (стаття 30)
e) Захист дітей, які живуть або працюють на вулиці
Таблиця 20 Чисельність проведення профілактичних рейдів, і виявлення дітей, які бродяжать та жебракують
З них: за бродяжництво та жебракування
Таблиця 21 Кількість притулків для дітей

Подобный материал:

1 ... 11 12 13 14 15 16 17 18 ... 27

(c) Захист дітей у ситуаціях експлуатації, у тому числі щодо фізичної та психологічної реабілітації й соціальної реінтеграції

(стаття 39)

(i) щодо економічної експлуатації, включаючи дитячу працю (стаття 32)

Чисельність дітей на ринку праці в Україні незначна. Це насамперед пов’язано з тим, що в країні обов’язковою є повна середня загальна освіта. Мінімальний вік для прийому на роботу, визначений Кодексом законів про працю України, становить 16 років; прийняття на роботу 15-річних допускається як виняток, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. За результатами аналізу даних вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, що проводяться Держкомстатом України на постійній основі, у 2006 році в структурі населення України молодь віком 15-17 років становила 4,8%, з яких лише 0,2% працювали коли-небудь. Серед молодих осіб 15-17 років учні становлять 89,3%, студенти - 8,5%, працюючі за наймом – 0,1%.

Крім того, законодавством України забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, участі у важких роботах і роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством скорочений робочий час. До найгірших форм дитячої праці, визначених законодавством країни, належать:

- усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема продаж дітей і торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

- використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;

- використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності;

- робота, яка за своїм характером чи умовами, у яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю дитини.

Аналіз трудового законодавства України свідчить, що в ньому передбачені досить жорсткі норми, якими регулюються трудові відносини неповнолітніх. Зокрема, праця підлітків 15 – 18 років чітко регламентована. Водночас праця дітей віком до 15 років та праця підлітків без офіційного оформлення трудових відносин, як це часто трапляється на практиці, перебуває повністю поза законом.

В Україні створений механізм для забезпечення виконання законодавчих актів, які забороняють використання найгірших форм дитячої праці:

- контроль за умовами виховання дітей у сім'ї в Україні здійснюється службами у справах дітей;

- державний контроль і нагляд за дотриманням трудових прав дитини забезпечується службами у справах дітей, інспекторами державної територіальної інспекції праці та інспекторами з охорони праці;

- органи і заклади охорони здоров’я та санітарно-епідеміологічної служби здійснюють контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм і норм санітарного законодавства, здійснюють контроль щодо своєчасного інформування медичним персоналом про випадки жорстокого поводження та насильства над дітьми тощо;

- центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснюють соціальне інспектування й беруть під соціальний супровід кризові категорії сімей;

- органи прокуратури здійснюють нагляд за дотриманням законодавства, у т.ч. і у сфері охорони праці.

Крім того, одним із механізмів здійснення моніторингу дитячої праці можна розглядати шкільні інспекції та перевірки, рейди служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, відділів освіти і кримінальної міліції у справах дітей.

У 2003 р. з метою реалізації положень Конвенції Міжнародної організації праці № 182 “Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці” в Україні затверджено Концепцію запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей (№ 364-р, 16 червня 2003 р.). Щорічно, починаючи з 2003 року, розробляється та затверджується план заходів щодо реалізації положень Концепції.

На виконання плану заходів щодо реалізації положень Концепції службами у справах дітей спільно з державними інспекторами праці здійснені спільні перевірки щодо контролю за додержанням законодавства про працю неповнолітніх. Станом на 1.01.2007 р. було перевірено 736 підприємств, з них: 175 – державних, 247 – колективних, 314 – приватних. На перевірених підприємствах працювало 1582 неповнолітні особи, із яких у віці: до 15 років – 133 особи; від 15 до 16 років – 187 осіб; від 16 до 18 років – 1249 осіб.

Порушення законодавства про працю щодо неповнолітніх було встановлено на 427 підприємствах, що становить 58 % від кількості перевірених. Порушення законодавства про працю неповнолітніх стосувалися таких питань:

на окремих підприємствах не ведеться спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років;
не проведені попередні медичні огляди при прийнятті на роботу (473 працюючі неповнолітні або 29,9% від загальної кількості на перевірених підприємствах);
виявлено неповнолітніх, які працюють у важких і шкідливих умовах праці (32 особи або 2% від їх загальної кількості);
порушення дотримання вимог законодавства щодо тривалості робочого часу неповнолітніх (204 неповнолітні працівники, що становить 12,9% від загальної їх кількості на перевірених підприємствах);
виявлено факти залучення працівників, молодших вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні;
порушення вимог щодо оплати праці працівників, молодших вісімнадцяти років, при скороченій тривалості щоденної роботи;
виявлено випадки порушення процедури ведення трудових книжок, що становить 20,9% від загальної кількості працюючих неповнолітніх;
факти порушень вимог Закону України "Про відпустки”;
допущена заборгованість із виплати заробітної плати неповнолітнім працівникам.

Керівникам та іншим посадовим особам підприємств, де були виявлені порушення законодавства про працю, внесено 459 приписів щодо їх усунення. За результатами перевірок складено та передано до суду 292 протоколи про притягнення керівників підприємств до адміністративної відповідальності. За невиконання законних вимог державних інспекторів праці керівників 36 підприємств було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Окремого розгляду потребує проблема праці маргінальних груп дітей – тих, що бродяжать, жебракують, втягнені до кримінальної сфери. Працівники притулків для неповнолітніх найбільш поширеними видами заробітку дітей, що потрапляють до них, називають жебракування, крадіжки, миття машин, перепродаж речей, збір та реалізацію металобрухту, зайняття проституцією. Діти цієї категорії залучаються до діяльності, яка відноситься до найгірших форм дитячої праці: використання дітей у проституції, порнографії, примусова праця, кримінальні дії. Залучення дорослими дітей до жебракування, примушення їх самостійно жебракувати, займатися проституцією є проявами експлуатації дитячої праці, що можна розглядати як рабську працю чи торгівлю дітьми. Перелік занять дітей, які перебувають на вулиці, свідчить про те, що вони можуть заробляти лише у сфері, яка не контролюється державними інституціями й відноситься до найгірших форм дитячої праці. Саме такі види дитячої зайнятості потребують вжиття на державному рівні дій щодо їх повної ліквідації, оскільки вони становлять реальну небезпеку для здоров’я, розвитку і життя найбільш незахищених категорій дітей.

Експлуатація дітей, що не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку має ознаки кримінального злочину. Міністерством внутрішніх справ України у 2006 році зареєстровано 15 злочинів за статтею 150 „Експлуатація дітей” Кримінального кодексу України (2005 р. – 29, 2004 р. – 9, 2003 р.– 7).

В Україні реалізуються експериментальні проекти, спрямовані на запобігання найгірших форм праці дітей. У рамкам програми технічної співпраці з Міжнародною організацією праці здійснюється проект „Міжнародна програма ліквідації найгірших форм дитячої праці в Україні” згідно з Меморандумом про взаєморозуміння між Міжнародною організацією праці і Урядом України.

У Київській області реалізовано проект «Реабілітація „дітей вулиці”, залучених до найгірших форм праці, та дітей, які зазнали сексуальної експлуатації». Службою у справах дітей Київської облдержадміністрації спільно із Жіночим консорціумом України проведено підготовку фахівців, які працюють з дітьми, що мають ризик бути залученими до найгірших форм дитячої праці. Організовано проведення серії навчальних семінарів для психологів, соціальних педагогів шкіл та інтернатних закладів, наприклад, семінар „Викоренення найгірших форм дитячої праці”.

Службою у справах дітей Донецької облдержадміністрації разом з громадською організацією „Донецький молодіжний Дебатний Центр” реалізовано міжнародний проект “Викоренення праці дітей вулиць у Донецькому регіоні”. У рамках проекту службами у справах дітей в області було виявлено 350 дітей, які працюють без офіційного оформлення трудових відносин, обстежено умови їх проживання, проведена робота щодо усунення причин, які заважають цім дітям відвідувати школу тощо.

Значна увага надавалася роботі щодо роз'яснення прав та законних інтересів неповнолітніх. На підприємствах, в організаціях працівниками служб у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей проведено лекторії правових знань, через засоби масової інформації, радіо, телебачення доводилися основні законодавчі акти про працю неповнолітніх, давалися поради щодо вирішення спірних питань. З метою висвітлення ходу реалізації заходів запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей на сторінках обласних і місцевих видань розміщувалися тематичні рубрики.

У рамках проекту в Херсонській області – «Реабілітація та реінтеграція дітей, які зазнали сексуальної експлуатації» були розроблені навчально-методичні рекомендації, посібники та інші матеріали для вчителів, вихователів, практичних методистів і соціальних педагогів з питань запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей. У 2005 році проведено індивідуальні, тематичні консультації з надання відповідних рекомендацій для учнівської молоді, у т.ч. для дітей, залучених до найгірших форм праці. Заходами було охоплено 4805 учнів. Проведені заняття з підвищення кваліфікації працівників служб у справах дітей, соціальних працівників, державних інспекторів праці – з питань дотримання законодавства щодо праці дітей. Питання вилучення дітей із найгірших форм праці постійно висвітлювалися у програмах обласного телебачення та на шпальтах газет. Видано методичний посібник „Психолого-педагогічна реабілітація дітей, вилучених із секс-бізнесу”.

У 2006 році Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту спільно з міжнародною програмою з викоренення найгірших форм дитячої праці в Україні (ІПЕК) продовжено реалізацію проекту “Моніторинг використання дитячої праці” в Херсонській та Донецькій областях. У результаті проекту 211 неповнолітніх були вилучені з найгірших форм праці й отримали соціальну та медичну допомогу.

(іі) щодо зловживання наркотиками

Проблема зловживання наркотиками серед неповнолітніх залишається складною, хоча дані статистики свідчать про невеликий показник поширеності наркоманії серед дітей і неповнолітніх (див. Дод. ІІ, табл. 31).

Медична допомога дітям, які вживають наркотичні та інші психоактивні речовини надається у спеціалізованих закладах системи охорони здоров’я: наркологічних диспансерах та лікарнях. Основною проблемою є те, що в Україні досі не існує повноцінної мережі реабілітаційних центрів для неповнолітніх, які вживають наркотики. Самостійні центри медико-соціальної реабілітації дітей та підлітків працюють тільки у 5 областях України, ще в 5 – працюють відділення у складі наркологічних диспансерів. Слід також зазначити, що існуюча робота ведеться переважно в медичному аспекті, а методики роботи з неповнолітніми наркозалежними з метою їх ресоціалізації практично не розроблено.

(iii) щодо сексуальної експлуатації та сексуального насильства

(стаття 34)

В Україні продовжується робота щодо удосконалення законодавства стосовно протидії сексуальній експлуатації та сексуальному насильству. Так, у 2006 році внесені зміни до Кримінального кодексу України стосовно посилення відповідальності за торгівлю людьми і втягування до заняття проституцією.

Кримінальним кодексом України сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією визначається кримінально-караним діянням. Суб’єктом цього злочину є винна особа, яка втягнула іншу особу в заняття проституцією або примушувала її до зайняття проституцією з використанням обману, шантажу чи її уразливого стану, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, або вчинила сутенерство.

При цьому, втягнення в заняття проституцією або примушування до зайняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, або сутенерство, вчинене щодо неповнолітнього чи малолітньої особи є додатковою кваліфікуючою ознакою, що посилює відповідальність.

Так, втягнення особи в заняття проституцією або примушування її до зайняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану цієї особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, або сутенерство, караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Такі ж дії, вчинені щодо неповнолітнього караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, а щодо малолітньої особи позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої (частини третя, четверта статті 303 Кримінального кодексу України).

При цьому, згідно положень примітки до статті 303 Кримінального кодексу України відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування їх до заняття проституцією за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу, уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

У 2003 році було прийнято Закон України «Про захист громадської моралі», відповідно до якого забороняється втягування неповнолітніх у діяльність із виготовлення й обігу продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг, а також організації та проведення заходів сексуального або еротичного характеру; поширення продукції сексуального або еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг і проведення масових заходів сексуального або еротичного характеру серед неповнолітніх; використання образів неповнолітніх у будь-яких формах і продукції сексуального або еротичного характеру та в проведенні відповідних заходів.

Спеціальних положень в українському законодавстві про визначення дитячої проституції немає, але держава визнає втягування неповнолітніх у проституцію обтяжливою обставиною, що заслуговує на більш суворе покарання. Покарання за примушування, звідництво і втягування неповнолітніх у проституцію становить від п'яти до десяти років тюремного ув'язнення, якщо жертва була молодшою 18 років, і від восьми до п'ятнадцяти років – якщо жертва була молодшою 14 років. Хоча закон не вказує, чи вважається дитина, втягнена в проституцію, злочинцем або жертвою, відомо, що правоохоронні органи й суди звичайно розглядають дітей, експлуатованих у проституції, як жертв.

Протягом 2002–2006 рр. кримінальна міліція у справах дітей та інші служби й підрозділи Міністерства внутрішніх справ України активізували зусилля щодо протидії сексуальній експлуатації дітей. Одним із напрямів боротьби зі злочинами, пов’язаними із сексуальною експлуатацією, є виявлення і розкриття груп і окремих осіб, які займаються виготовленням і розповсюдженням порнографічних предметів за допомогою всесвітньої комп’ютерної мережі Інтернет, у тому числі за участю дітей. Органами внутрішніх справ у 2006 році зареєстровано 571 справа, відповідно до статті 301 (ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів) Кримінального кодексу України (2005 рік – 366, 2004 р. – 281, 2003 р. – 235). З кожним роком зростає кількість зареєстрованих кримінальних справ відповідно до статей Кримінального Кодексу України, які стосуються сексуальної експлуатації дітей (див. табл. 19).

Таблиця 19

Кількість зареєстрованих кримінальних справ за статтями
Кримінального кодексу України

Статті КК України	2002	2003	2004	2005	2006
Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (стаття 155)	52	71	48	61	68
Розбещення неповнолітніх (стаття 156)	231	304	272	284	282
Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості (стаття 300)	6	10	47	17	33
Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (стаття 301)	157	235	281	366	571
Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (стаття 303)	166	230	189	290	221
Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (стаття 304)	4421	4145	3497	2880	2281

У тому числі кількість кримінальних справ, потерпілими в яких є діти, становила:

Статті КК України	2002	2003	2004	2005	2006
Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (стаття 301)	3	3	6	7	6
Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (стаття 303)	3	21	8	12	13

З метою попередження фактів залучення дітей до створення й розповсюдження порнографічної продукції, надання сексуальних послуг співробітниками міліції у 2005 році проведено 2000 рейдів і перевірено законність діяльності майже 600 фото-відеостудій, 270 модельних агенцій, 2500 нічних клубів, 300 масажних салонів і 420 готелів та кемпінгів, більше ніж 1100 комп’ютерних клубів та Інтернет-кафе. За результатами перевірок відкрито більше 100 кримінальних справ, більша частина яких – за ввезення, виготовлення і розповсюдження порнографічної продукції.

Також з метою виявлення фактів використання дітей у порнобізнесі, заняттях проституцією, вивезення за межі України проводяться перевірки діяльності туристичних фірм. У 2005 році перевірено більше 150 бюро з працевлаштування за кордоном, видання засобів масової інформації, зокрема їх рубрики знайомств та послуг.

У 2006 році перевірено діяльність організацій, які діють у сфері посередництва у працевлаштуванні за кордоном і туристичної діяльності, які працюють у м. Києві. За результатами перевірок притягнуто до адміністративної відповідальності 15 керівників фірм, анульовано 9 ліцензій, видано 12 розпоряджень про усунення недоліків.

Органами внутрішніх справ за результатами розслідування випадків залучення неповнолітніх до проституції та порнографії передбачено проведення ряду заходів:

1) Виявлення причин і умов залучення дітей до сексуальних послуг, проституції і порнографії. Якщо в процесі розслідування кримінальної справи встановлюється провина батьків у тому, що їх дитина стала жертвою злочину, то відповідно до них вживаються відповідні заходи – вилучення дітей від батьків і влаштування їх до соціально-реабілітаційних центрів, притягнення батьків до адміністративної або кримінальної відповідальності.

У випадках, коли до вчинення злочину причетні адміністрація туристичних фірм, фотоательє, модельних агентств, направляється подання до Міністерства праці та соціальної політики для позбавлення їх відповідних ліцензій на даний вид діяльності.

2) У ході розслідування проводяться перевірки на причетність підозрюваних до вчинення інших аналогічних злочинів.

З огляду на те, що часто жертвами секс-індустрії стають діти, які не мають батьків або їх батьки позбавлені батьківських прав, починаючи з грудня 2006 року органами внутрішніх справ проводяться перевірки всіх шкіл-інтернатів з метою встановлення фактів залучення їх вихованців до проституції або до створення порнографічної продукції. Створено базу даних «Атлас-2000» на осіб, які доставлялися до органів внутрішніх справ, у тому числі за заняття проституцією та бродяжництво.

На сьогодні відсутні статистичні дані щодо статі, віку, місцезнаходження дітей, які стали жертвами сексуальної експлуатації і торгівлі людьми. Міністерством внутрішніх справ планується створення бази даних щодо таких дітей.

Слід зазначити, що в Україні не вистачає спеціальних притулків для реабілітації дітей – жертв торгівлі людьми та комерційної сексуальної експлуатації. Ті, які існують в Україні, створені й існують за підтримки міжнародних організацій. Діти-жертви торгівлі людьми та сексуальної експлуатації мають можливість отримати соціально-психологічні послуги в Медичному реабілітаційному центрі Представництва МОМ у м. Києві та 7 реінтеграційних центрах у регіонах для потерпілих від торгівлі людьми, створених громадськими організаціями - партнерами МОМ. Центр медичної реабілітації МОМ, відкритий у 2002 році, на сьогодні надав конфіденційну та комплексну медичну та психологічну допомогу більш ніж 1000 потерпілим від торгівлі людьми. Види реінтеграційної допомоги МОМ включають: медичну, юридичну та психологічну допомогу, безпечне повернення додому, професійне навчання, розвиток малого підприємництва. До соціально-реабілітаційних центрів улаштовуються діти, відібрані як від батьків в Україні, так і діти з інших країн – Російської Федерації, Туреччини, Польщі, Чехії, Арабських Еміратів, Молдови.

Курс із розвитку бізнесу, допомога в розробці бізнес-плану та можливість подати заяву на отримання мікро - гранту на відкриття власного бізнесу є прикладами діяльності, що допомагає потерпілим працевлаштуватися й підтримувати свої сім’ї. У 2006 р. 119 потерпілих пройшли відповідні тренінги, результатом яких стало відкриття 42 малих підприємств. У цілому Представництво МОМ в Україні та його партнерські громадські організації надали допомогу майже 3 тис. особам: 2000 р. - 42 особи отримали допомогу, у 2004 р. - 626 осіб, у 2005 р. – 828 особи , у 2006 р. – 160 осіб.

Допомогу дітям, які стали жертвами насилля, сексуальної експлуатації, надають також реабілітаційні центри, які діють у системі Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. Станом на кінець 2006 р. діяло 28 центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та 22 центри соціально-психологічної допомоги.

У м. Одеса громадським об’єднанням „Віра, Надія, Любов” у лютому 2008 р. відкрився перший реабілітаційний центр для неповнолітніх жертв сексуальної експлуатації. Програма реабілітаційного центру розрахована на три місяці роботи з дітьми, які були втягнуті у заняття проституцією і порнографією.

Боротьба з торгівлею дітей, дитячою проституцією і дитячою порнографією ускладнюється недосконалістю українського законодавства, відсутністю системи ювенальної юстиції в країні. Загальний негативний вплив мають також значні показники бідності українських родин, неукомплектованість штату працівників служб у справах дітей та кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

(iv) щодо інших форм експлуатації (стаття 36)

Порушення в процесі усиновлення українських дітей іноземцями відслідковуються Службою безпеки України. Так, у 2005 році за матеріалами Служби безпеки відкрито 3 кримінальні справи за ознаками злочину, передбаченого статтею 169 Кримінального кодексу України (незаконні дії з усиновлення/удочеріння). Активну участь у попередженні правопорушень, пов’язаних із незаконним вивезенням дітей, здійснює Державна прикордонна служба України. Протягом 2005 року підрозділами прикордонної служби на виїзді з України здійснено контроль 1694 дітей, усиновлених іноземними громадянами (у 2004 році – 1750 дітей). Попереджено більше 40 випадків вивезення іноземцями усиновлених неповнолітніх громадян України з порушеннями порядку оформлення відповідних документів.

11 січня 2006 року прийнято Закон України «Про приєднання України до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей». Метою цієї Конвенції є забезпечення невідкладного повернення дітей, незаконно переміщених або утримуваних у державах, які підписали договір. Конвенцією визначені права на опікунство та доступ до дитини, які передбачені законодавством однієї держави і забезпечуються в інших державах договору.

(v) щодо торгівлі дітьми, контрабанди та викрадення дітей (стаття 35)

Юридичні підстави протидії торгівлі дітьми містить Кримінальний кодекс України (ст. 149). Однак в українському законодавстві немає окремого положення про злочин щодо торгівлі людьми, що безпосередньо стосуються дітей. Проте скоєння такого виду злочину по відношенню до дитини вважається обтяжливою обставиною. За торгівлю людьми карають позбавленням волі строком від п'яти до дванадцяти років, якщо жертва була у віці 14-18 років, і строком від восьми до п'ятнадцяти років, якщо жертва була молодшою 14 років.

Центральними й місцевими органами виконавчої влади здійснюється комплекс організаційних і практичних заходів, спрямованих на активізацію діяльності щодо протидії торгівлі людьми. Продовжується вдосконалення організаційної структури правоохоронних органів. Крім Департаменту по боротьбі зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми (створений у 2005 році), у Головному слідчому управлінні Міністерства внутрішніх справ України у 2007 році був створений відділ із розслідування злочинів, пов'язаних із торгівлею людьми, втягуванням їх у проституцію та порнографію.

Останнім часом продовжується активна робота з виявлення й покарання злочинців, що втягують неповнолітніх у комерційну сексуальну експлуатацію та за торгівлю дітьми. Правоохоронними органами у 2006 році зареєстровано 376 кримінальних справ за статтею 149 (Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини), у 2005 – 415, 2004 – 269, 2009 – 289 справ відповідно. Щодо кримінальних справ стосовно торгівлі людьми, потерпілими в яких є діти, то у 2006 році зареєстровано 47 справ (у 2005 – 42, 2004 – 16, 2003 – 31).

Міністерством внутрішніх справ налагоджене ефективне співробітництво зі Службою безпеки України, адміністрацією Державної прикордонної служби з виявлення та ліквідації каналів міжнародного трафіка. У тісній взаємодії з Міністерством праці та соціальної політики України і Міністерством закордонних справ проводиться моніторинг процесів у сфері трудової міграції.

Особливу увагу Міністерство внутрішніх справ України приділяє виявленню організованих злочинних груп, члени яких займаються торгівлею «живим товаром». Протягом 2005 року припинено діяльність 23 організованих злочинних груп такої спрямованості, 9 з яких мали транснаціональний характер.

Контроль і попередження незаконного вивезення українських дітей за кордон здійснюється Державною прикордонною службою. Одним із факторів ризику торгівлі дітьми є їх виїзд за кордон з метою навчання й оздоровлення. Державна прикордонна служба контролює дотримання правил оформлення документів на дітей організаціями, які займаються оздоровленням дітей. Так, співробітниками служби протягом 2006 року було припинено:

незаконне вивезення за межі України сторонніми особами понад 3 тис. неповнолітніх громадян без згоди батьків;
13 спроб незаконного вивезення за межі України в туристичні подорожі, на лікування й оздоровлення в складі організованих груп.

Враховуючи, що значна частина дітей, які потерпіли від торгівлі людьми, найчастіше виїжджали до сусідніх країн (Росія, Молдова), уряд країни працює над зміною правил оформлення виїзду дітей за кордон та розробкою і введенням спеціального ідентифікаційного документа з фотографією, що засвідчує громадянство дитини.

Див. п. i Р.VIII та Р.IX.

(d) Захист дітей, що належать до меншини або до корінної групи (стаття 30)

Відповідно до законодавства України, зокрема Декларації прав національностей, Законів України “Про національні меншини в Україні”, "Про біженців", "Про громадянство України", "Про місцеве самоврядування в Україні", представникам усіх національностей, які населяють Україну, гарантуються рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права.

У провадженні державної політики щодо підтримки національних меншин спостерігаються позитивні зрушення. З метою адекватного захисту від расової дискримінації та розпалювання расової ненависті розроблено декілька проектів закону про національні меншини. 27 березня 2006 року Україною ратифіковано Протокол № 12 до Європейської конвенції з прав людини, він набрав чинності 1 липня 2006 року. 21 грудня 2006 року Україна також ратифікувала Європейську конвенцію про громадянство, яка набрала чинності 1 квітня 2007 року.

В Україні за участю держави та єврейських громадських організацій створено Міжнародний центр толерантності у м. Києві, який щорічно проводить дослідження з питань будь-яких проявів расової дискримінації серед населення країни. Ефективною формою поширення толерантності серед молоді представників різних національностей, стало проведення щорічних літніх дитячих та молодіжних таборів «Джерела толерантності» й створення регіональних клубів толерантності.

У 2001 році в Україні було проведено перепис населення, що дозволяє визначити національне представництво країни. За результатами перепису в Україні проживали представники 130 національностей. Найбільш численними групами меншин є: росіяни (8 334 100 осіб), кримські татари (358 600), білоруси (275 800), молдавани (258 600), болгари (204 600), угорці (156 600), румуни (151 000), поляки (144 100), євреї (103 600) та вірмени (99 900). Проте в країні на державному рівні не проводяться заходи з метою визначення і розв’язання проблем, що постають перед етнічними меншинами в Україні. Не створено системи збору даних щодо становища різних етнічних меншин, які мешкають в Україні, у таких сферах, як освіта, зайнятість, житло, доступ до соціальних послуг, необхідної для визначення будь-яких проблем щодо прямої або непрямої расової дискримінації, а також для розроблення політики, спрямованої на їх розв’язання.

Згідно з результатами перепису населення 2001 року, в Україні мешкає приблизно 47 тисяч ромів/циган. У 2002 році було розроблено “Програму державної підтримки соціально-духовного відродження ромів України”, яку було доповнено у 2006 році. Головною метою цієї програми було визначено відродження культурного, духовного та освітнього життя ромів/циган. Ця програма була прийнята до реалізації у восьми регіонах, де проживає найбільше ромів/циган. Вона фінансувалась органами, що займаються питаннями ромів/циган, а також Державним комітетом у справах національностей та релігій.

У рамках реалізації цієї програми було передбачено відкрити спеціальні класи для дітей ромів/циган у дитячих садках і початкових школах з метою допомогти їм досягти рівня підготовки інших дітей, оскільки вони досі відстають від решти населення в освітньому рівні. Комплекс питань, пов’язаних із забезпеченням освітніх потреб ромів, увійшов до плану заходів Міністерства освіти і науки України, що був розроблений з метою реалізації Програми соціально-духовного відродження ромів України на період до 2006 року. Серед основних напрямків роботи визначено питання щодо максимального залучення дітей ромської національності до навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, подолання таких негативних явищ, як безпритульність, бродяжництво, злочинність.

Управліннями освіти здійснюється обов’язковий облік дітей і підлітків шкільного віку, у тому числі й ромської національності. Однак цю роботу ускладнює відсутність постійного місця проживання окремих представників ромської національності. Дітям із цих родин надається матеріальна допомога з фонду всеобучу, що дозволяє забезпечувати учнів підручниками, безкоштовним гарячим харчуванням, одягом. Під час літніх канікул діти ромів оздоровлюються у пришкільних та спортивно-оздоровчих таборах. У зв’язку з оновленням структури загальноосвітніх навчальних закладів, змісту і 12-річний термін навчання на конкурсній основі було розроблено вперше в Україні навчальну програму з ромської мови та літератури для загальноосвітніх навчальних закладів з вивченням української мови. Триває робота над створенням підручників з ромської мови і літератури для 1–4 та 5–6 класів.

Однак питання, пов’язані з освітою ромського населення, залишаються складними. У певної частини ромів немає чіткої позиції щодо навчання дітей. Велике значення у здобутті дитиною загальної середньої освіти відіграють соціальні й сімейно-побутові умови, ранні шлюби, демографічні сезонні міграції батьків, безробіття тощо.

З метою розвитку і вивчання культурного багатоманіття національних меншин України, їхніх традицій, звичаїв і обрядів Кабінетом Міністрів України 22 травня 2007 року схвалено «Комплексні заходи з реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин та розвитку культур національних меншин на період до 2010 року», відповідно до яких протягом 2007–2010 років передбачається проведення ряду заходів, спрямованих на духовне відродження ромів України.

Українськими органами влади розглядається питання про приєднання України до Декади ромської інтеграції (2005 - 2015 рр.), яка зобов’язує уряди декількох держав Центральної і Південно-Східної Європи покращити соціально-економічний статус ромів/циган та їхню соціальну інтеграцію до загальної системи. Програма зосереджує увагу на питаннях освіти, зайнятості, здоров’я, житла і зобов’язує уряди, які її прийняли, зважати на проблеми бідності, дискримінації та гендерної рівноваги.

З метою розв’язання соціально-економічних проблем депортованих осіб ухвалюються державні програми та постанови. На вирішення низки проблем осіб, депортованих за національною ознакою, спрямована Програма розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися в Україну на проживання, їх адаптація та інтеграція в українське суспільство на період до 2010 року. У Державному бюджеті України окремим рядком передбачаються видатки на облаштування депортованих осіб. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» на фінансування заходів, пов’язаних із поверненням і облаштуванням осіб, депортованих за національною ознакою, затверджено видатки у сумі 71,4 млн. грн., з них 67 млн. грн. – на капітальне будівництво і 4,4 млн. грн. – на соціально-культурні заходи.

(e) Захист дітей, які живуть або працюють на вулиці

В Україні все ще існує частина дітей, які живуть на вулиці –це безпритульні діти. Основним координатором діяльності щодо забезпечення прав безпритульних та бездоглядних дітей на національному рівні виступає Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, в підпорядкуванні якого діють служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, управління (відділи) у справах сім’ї та молоді.

З метою аналізу причин дитячої бездоглядності, своєчасного вжиття попереджувальних заходів службами у справах дітей здійснюється профілактичний облік дітей, які бродяжать та жебракують, схильні до правопорушень, повернулися з місць позбавлення волі, виховуються в неблагополучних сім’ях та інших. На обліку служб перебуває майже 125 тис. дітей та 60 тис. неблагополучних сімей. Як вже зазначалося, у 2006 році розпочався процес створення електронних баз даних родин і дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

З метою попередження дитячої бездоглядності, правопорушень та злочинів серед неповнолітніх, надання дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах, необхідної допомоги службами у справах дітей спільно з підрозділами кримінальної міліції у справах дітей та відділами освіти проводяться рейди “Діти вулиці”, “Підліток”, “Вокзал” (див. табл.20).

Таблиця 20

Чисельність проведення профілактичних рейдів, і виявлення дітей, які бродяжать та жебракують

(за даними Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту)

Рік	Проведено профілактичних рейдів	Виявлено дітей	З них: за бродяжництво та жебракування
2003	29898	53358	19 528
2004	31000	50488	13 762
2005	29714	42013	11 249
2006	30381	37797	9380

Під час проведення рейдів у 2006 р. виявлено майже 38 тис. неповнолітніх (2005 р. – 42 тис.), із них: дошкільного віку – 15,6%, учні шкіл та профтехучилищ – 75,9%, ті, хто не навчаються і не працюють – 7,7%, працюючих – 0,8%. Кількість неповнолітніх, які вживали наркотичні речовини під час проведення рейдів, проти 2005 р. зменшилась на 25%.

Особлива увага під час проведення рейдів приділялася виявленню та притягненню до відповідальності дорослих, які втягують дітей у протиправні дії, змушують жебракувати, займатися проституцією тощо. Службами у справах дітей у 2006 р. обстежено 51 815 неблагополучних сімей (2005 рік – 52 143).

Виявлених під час проведення рейдів дітей повертають до родин або влаштовують до притулків або центрів соціально-психологічної реабілітації. Для надання соціального захисту дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах, їх тимчасового влаштування, визначення статусу та подальшого місця проживання Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту та його структурними підрозділами, починаючи з 1997 р., створена мережа притулків для неповнолітніх та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей. Станом на початок 2007 року в Україні функціонувало 95 притулків для дітей та 28 центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, діяльність яких спрямована на тимчасове влаштування та соціально-психологічну реабілітацію дітей, які мають досвід проживання на вулиці.

У 2005 році кількість дітей, які перебували в притулках, у порівнянні з 2004 роком зменшилася на 10%. Така ж тенденція збереглася і у 2006 році: частка дітей у притулках якщо порівнювати з 2005 роком, зменшилася на 10%, а проти 2004 р. – на 19% (див. табл.21).

Таблиця 21

Кількість притулків для дітей

(за даними Міністерства сім’ї, молоді та спорту)

	2002	2003	2004	2005	2006
Кількість притулків на кінець року.	91	94	93	96	95
Кількість місць, на яку розраховані притулки (в одиницях).	3915	3905	4046	4090	4075
Кількість вихованців (осіб), які перебували у притулках протягом року.	30007	28432	26194	23674	21221

Аналіз статистичних даних свідчить, що протягом 2006 р. комплексну соціальну, педагогічну, медичну та юридичну допомогу у притулках для дітей отримали понад 21 тис. дітей, у центрах соціально-психологічної реабілітації дітей - понад 15 тис. дітей (див. Дод. ІІ., табл.32,33).

За бродяжництво, бездоглядність та жебракування у притулках для неповнолітніх у 2006 році перебувало 11,7 тис. дітей (53%), вилучено дітей із сімей, перебування в яких загрожувало їх життю та здоров’ю – 5,0 тис. дітей (23,6%), внаслідок жорстокого поводження – 263 дитини (1,2%), 1,8 тис. (8,5%) дітей самостійно звернулися по допомогу.

Тимчасовий притулок в Україні отримали 224 дитини з ближнього зарубіжжя, більше половини з яких, а саме – 134, перебувало в притулках для неповнолітніх Одеської області.

Адміністрацією притулків та службами у справах неповнолітніх проводилася відповідна робота зі влаштування дітей, які потрапили до них. 52% повернено в сім’ї батьків, опікунів та піклувальників (показник залишається незмінним протягом останніх двох років), 15,6% (2 520 дітей) повернено до загальноосвітніх навчальних закладів (у 2005 р. – 15,3%), 21% (3 456 дітей) влаштовано до дитячих будинків, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що на 2% відсотки менше, ніж у 2005 році. Проти 2005 року на 17% (415 дітей) збільшилась кількість вихованців притулків, влаштованих під опіку та піклування, та на 351% (237 дітей) - улаштованих до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.

Притулки для неповнолітніх у 2006 році профінансовано на суму 68,2 млн. грн. Також начальниками служб у справах дітей та завідувачами притулків до фінансування було залучено додатково кошти, не заборонені законодавством, у сумі 2,7 млн. грн.

З метою підвищення професійного рівня спеціалістів систематично проводяться семінари для працівників служб у справах дітей, керівників і вихователів-методистів притулків для дітей і центрів соціально-психологічної реабілітації дітей з питань профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності, реабілітації дітей, функціонування дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей. З питань профілактики раннього соціального сирітства проведено тренінги для директорів та соціальних педагогів центрів соціально-психологічної допомоги та соціальних робітників, які надають послуги сім’ям, що опинилися у складних життєвих обставинах.

З метою попередження дитячої безпритульності реалізуються і проекти міжнародних організацій. У 2002-2003 роках у 7 областях України Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Рівненській, Тернопільській і Харківській реалізовувався проект Tacis LIEN “Надання допомоги «дітям вулиці» і соціально незахищеним дітям і підліткам» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Партнерами проекту були також і недержавні організації: Інтернаціональний Союз (ФРН) і Ліга соціальних працівників України. Основними завданнями проекту було створення спеціалізованих консультаційних пунктів, центрів тимчасового перебування для дітей, що потрапили в особливо складні життєві ситуації, з метою створення їм сприятливих умов для проживання, навчання, самовизначення.

Послуги безпритульним дітям надають також і недержавні та релігійні організації. За результатами дослідження, проведеного у 2005-2006 роках ЮНІСЕФ у співробітництві із МБФ „СНІД Фонд Схід-Захід”, діти, які живуть і працюють на вулиці, переважно обирають ці організації для отримання послуг, оскільки з острахом ставляться до державних установ і побоюються бути повернутими до інтернатних закладів^².

Державна програма реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування концепція якої схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України (№ 263 від 11 травня 2006 р.), визначає основні напрями діяльності, що мають впроваджуватися на рівні державної політики й спрямовані на попередження і вирішення проблем бездоглядності, безпритульності дітей в Україні:

удосконалення нормативно-правової бази щодо попередження бездоглядності серед неповнолітніх, приведення її у відповідність із сучасними умовами й міжнародними нормами; впровадження в життя вимог і принципів, закладених у Конвенції ООН про права дитини;
запровадження нових механізмів роботи з правового захисту дітей, а саме: введення інституту уповноважених з прав дитини, створення ювенальних судів, інституту судових вихователів, посилення правової відповідальності батьків, соціальних інституцій, посадових осіб за порушення прав дітей;
координація діяльності різних відомств, які займаються проблемами дітей, налагодження механізмів взаємодії спеціалістів, обміну інформацією між ними. Забезпечення аналізу причин та наслідків бездоглядності, вивчення ситуації на місцях, удосконалення на цій основі статистичних, аналітичних та інших даних щодо дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах;
організація роботи щодо ранньої профілактики дитячої бездоглядності, правопорушень серед дітей та підлітків, використання запобіжних заходів. Посилення відповідальності батьків та осіб, які їх замінюють, посадових осіб щодо дотримання вимог соціально-правового захисту дітей;
запровадження термінових заходів щодо вилучення з громадських місць та об’єктів транспорту (в тому числі метрополітену) неповнолітніх, які бродяжать та жебракують, забезпечити влаштування і соціальний захист таких дітей;
забезпечення ефективної психологічної та соціально-педагогічної діяльності соціальних закладів для неповнолітніх – притулків для неповнолітніх, шкіл і профтехучилищ соціальної реабілітації, центрів соціально-психологічної реабілітації;
підтримка нових форм улаштування безпритульних, бездоглядних дітей, які мають специфічні потреби.