Geum.ru

Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту Державний інститут розвитку сім’ї та молоді національний звіт

Вид материалаДокументы

Содержание


a) Захист дітей у надзвичайних ситуаціях
Таблиця 17 Розподіл біженців за основними віковими групами
Подобный материал:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   27

(a) Захист дітей у надзвичайних ситуаціях:


(i) дітей-біженців (стаття 22)

У червні 2001 року був прийнятий Закон України „Про біженців”, який узгодив позицію України з Конвенцією ООН про статус біженців. Відповідно до Закону, захист прав та інтересів дітей-біженців, які перебувають на території України, здійснюється їхніми законними представниками, які до прибуття в Україну добровільно чи з огляду на звичаї країни походження біженця взяли на себе відповідальність за виховання дітей.

Оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця дитині проводиться на підставі особистої заяви повнолітньої особи, яка взяла на себе відповідальність за виховання дитини. Відомості про дітей, які не досягли вісімнадцятирічного віку, наводяться в анкеті одного із законних представників неповнолітньої особи.

У випадку, коли на територію України прибуває дитина без супроводу батьків або інших законних представників, – дитина, розлучена із сім’єю, – і заявляє про намір набути статусу біженця, або про це повідомили інші особи, які не є законними представниками неповнолітньої особи, посадові особи Державної прикордонної служби України негайно повідомляють про це орган міграційної служби та орган опіки і піклування.

Органи міграційної служби разом з органами опіки і піклування вживають термінових заходів для тимчасового влаштування такої дитини у відповідний дитячий заклад або сім’ю (стаття 9).

Законними представниками дитини-біженця, розлученої із сім’єю, є органи опіки і піклування. Вони вживають заходів для тимчасового влаштування у відповідні дитячі заклади або сім’ї дітей, розлучених із сім’ями; встановлення опіки чи піклування над такими дітьми; беруть участь у процедурі надання дитині статусу біженця; сприяють у реалізації їхніх прав (стаття 8).

У випадку влаштування дитини-біженця у сім’ю або до дитячого закладу її інтереси представляють батьки-вихователі, опікуни чи піклувальники, призначені відповідно до законодавства України, представники дитячого будинку чи школи-інтернату, іншого дитячого закладу, де дитина перебуває на вихованні.

Одночасно з оформленням документів для вирішення питання щодо надання статусу біженців дітям, розлученим із сім’ями, органи міграційної служби сприяють дітям-біженцям, розлученим із сім’єю, у розшуку батьків або інших законних представників дитини, яка не досягла вісімнадцяти років (стаття 11).

Україна сприяє збереженню єдності сімей біженців. Члени сім’ї особи, якій надано в Україні статус біженця, мають право з метою возз’єднання сім’ї в’їхати в Україну і набути статусу біженця або ж вільно залишити територію України (стаття 4).

З метою забезпечення гуманітарного захисту шукачів притулку і біженців передбачено внесення поправок до чинного законодавства. Так, Міністерством юстиції України розроблено проекти Законів «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (нова редакція) і «Про біженців та осіб, які заслуговують допоміжного або тимчасового захисту в Україні». Дані законопроекти передбачають введення тимчасового захисту, визначення процедури надання, втрати або позбавлення статусу біженця та запровадження гарантій, які забезпечували б їм адекватний захист.

Україною ратифіковано Угоду про співробітництво держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав з питань повернення неповнолітніх у держави їх постійного проживання, підписану 7 жовтня 2002 року в м. Кишиневі (Закон України № 2316-IV від 12 січня 2005 року). Відповідно до Угоди компетентні органи держав-учасниць СНД на підставі запиту надають один одному допомогу в здійсненні розшуку й повернення в держави постійного проживання неповнолітніх, які залишилися без піклування. Співробітництво з питань повернення неповнолітніх, які залишилися без піклування, у держави їхнього постійного проживання сприятиме недопущенню правопорушень, як із боку неповнолітніх, так і стосовно них.

Між Україною та Європейським союзом підписано угоду про реадмісію, згідно з якою вона зобов’язується приймати назад шукачів притулку і мігрантів, які потрапили до країн ЄС із її території.

Державний комітет у справах національностей та релігій є головним органом, до завдань якого входить розгляд заяв про надання притулку і допомоги біженцям. Комітет отримує необхідні фінансові ресурси для проведення роботи в цій галузі: у порівнянні з 2004 роком його бюджет у 2007 році виріс з 2,7 мільйонів гривень (540 тис. дол.. США) до більше, ніж 8 мільйонів гривень (1 млн. 600 тис. дол. США).

На початку 2007 року в Україні було зареєстровано 2275 біженців. Із них 52% прибуло з Афганістану, 28% - з колишніх республік Радянського Союзу, 13% - з Африки, 7% є вихідцями з країн Середнього Сходу, Азії та Європи. 48% біженців було зареєстровано в Києві або в Київській області, а 26% – в Одесі.

За останні роки спостерігається зменшення кількості біженців, зареєстрованих в Україні, у тому числі й дітей-біженців (див. табл. 17).

Таблиця 17

Розподіл біженців за основними віковими групами

(за даними Державного комітету статистики України)

(на 1 січня)


Рік
Усього біженців
У тому числі у віці молодшому за працездатний (0–15 років)

2002
2983
881

2003
2966
881

2004
2877
852

2005
2459
625

2006
2346
558


Статистичні дані фіксують кількість дітей-біженців віком до 15 років – молодших за працездатний вік, офіційної статистики дітей-біженців віком до 18 років не існує. Станом на 1 січня 2007 року в Україні було зареєстровано 535 дітей-біженців віком до 15 років. Переважна більшість із них вихідці з Азії – 464 осіб, 32 дитини з Африки, вихідці з Європи представляють виключно Російську Федерацію – 39 осіб. В Україні створено чотири приймальники-розподільники для дітей-біженців (м. Київ, м. Харків, м. Сімферополь, м. Одеса). Одеський приймальник-розподільник для дітей не функціонує два роки у зв’язку з неналежним санітарним станом. Питання про поновлення його роботи досі не вирішено. Проте загальна кількість спеціальних установ задовольняє потреби щодо влаштування й утримання неповнолітніх іноземців.

Відповідно до статті 19 Закону про біженців, особам, яким було надано статус біженця, гарантуються права і свободи нарівні з громадянами України. Проте у реальному житті біженці та шукачі притулку стикаються з багатьма проблемами, вирішення яких має забезпечити їм повне користування своїми правами відповідно до національних та міжнародних стандартів: у більшості випадків вони не мають доступу до безплатних послуг перекладача, коли подають заяви про надання їм статусу біженця, не вирішуються довгий час їх соціально-побутові проблеми тощо.


(ii) дітей у збройних конфліктах (стаття 38), у тому числі щодо фізичної та психологічного реабілітації й соціальної реінтеграції (стаття 39)

На території України не відбувається збройних конфліктів, тому питання фізичної та психологічної реабілітації дітей, які перебувають у збройних конфліктах, не є актуальними.

У випадку, якщо на території України перебувають діти-біженці, які були учасниками збройних конфліктів на території постійного проживання, за потреби їм надається необхідна психологічна та соціальна допомога в центрах підтримки сім’ї або в центрах соціально-психологічної реабілітації.