Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту Державний інститут розвитку сім’ї та молоді національний звіт
| Вид материала | Документы |
- Прийомна сім’я в запитаннях-відповідях!, 190.15kb.
- Інформаця про особливості роботи відділу у справах сім`ї та молоді, міського центру, 63.45kb.
- План роботи відділу сім’ї та молоді управління у справах сім’ї, молоді та спорту, 48.63kb.
- Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти І науки, молоді та спорту, 111.41kb.
- Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти І науки, молоді та спорту, 115.44kb.
- Хід проведення Регіональних акцій, 43.08kb.
- Міністерство україни у справах сім'Ї, молоді та спорту, 448.58kb.
- Кабінету Міністрів України від 22. 11. 2010 №2140-р Про затвердження плану заходів, 42.72kb.
- Національний університет фізичного виховання І спорту україни лях-породько олексій, 316.9kb.
- Національний університет фізичного виховання І спорту україни чернявський максим вікторович, 336.17kb.
Мал. 10. Кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених в 2002-2006 роках
Проте, попри начебто відпрацьований роками механізм усиновлення як національного, так і міждержавного, існує низка прогалин на рівні законодавства щодо процедур, які передують безпосередньому факту усиновлення. Так, на сьогодні, не вирішено на нормативно-правовому рівні питання, поновлення або взяття на новий облік дітей, щодо яких було скасовано усиновлення; недосконала процедура поновлення інформації про дитину, яка перебуває на обліку для усиновлення; гостро стоїть питання встановлення медичних діагнозів дітям при постановці на облік для усиновлення та багато іншого. Все це вимагає нагального доопрацювання відповідних нормативних документів.
На сьогодні залишається невирішеним питання про приєднання України до Конвенції про захист дітей і співробітництво з питань міждержавного усиновлення. Уряд у грудні 2006 р. третій раз подавав до парламенту законопроект щодо ратифікації Гаазької конвенції, проте він, як і в попередні роки не набрав необхідної кількості голосів. Протягом 2007-2008 років уряд України, Президент України неодноразово наголошували на необхідності ратифікації зазначеної Конвенції. Відповідний законопроект готується до подання у парламент Президентом України.
(h) Незаконне переміщення і неповернення (стаття 11);
Згідно із статтею 32 Закону України „Про охорону дитинства” у порядку, встановленому законодавством України та відповідними міжнародними договорами, держава вживає заходів для боротьби з незаконним переміщенням, вивезенням та неповерненням дітей з-за кордону, їх викраденням, торгівлею та контрабандою ними.
У 2006 р. України приєдналася до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Так, пунктом 1 цього Порядку визначається механізм взаємодії органів виконавчої влади у процесі вирішення відповідно до Конвенції питань стосовно повернення до України або з України до іноземної держави дитини, яка незаконно вивезена (переміщена) або утримується будь-якою особою, та стосовно забезпечення реалізації права доступу до дитини, якщо такі дії порушують права іншої особи на опіку (піклування) над дитиною і не містять складу злочину.
(i) Зловживання і недбалість(стаття 19), зокрема щодо фізичного та психологічного відновлення й соціальної реінтеграції (стаття 39);
В Україні протягом 2002-2006 рр. активізувалися зусилля щодо захисту дітей від усіх форм фізичного та психологічного насильства і образи, недбалого і брутального поводження та експлуатації, в т.ч. і реалізацією заходів, спрямованих на фізичне та психологічне відновлення і соціальну реінтеграцію.
З метою забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують тимчасового влаштування й соціально-психологічної реабілітації, в Україні діє мережа закладів тимчасового перебування таких дітей, кількість яких щорічно збільшується (див. п. b Р.1).
В Україні функціонує також понад 150 спеціалізованих закладів, служб та установ, в тому числі створених громадськими організаціями, які надають послуги жертвам насильства в сім’ї, в тому числі й дітям.
Соціальні послуги, спрямовані на соціальну реінтеграцію дітей надають центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Послугами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у 2006 році було охоплено 28 071 особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (у 2005 році -19 912, у 2004 році - 15 665).
Див. також п.1с Р.ІІІ., та п.h Р.IV
(j) Періодична оцінка піклування (стаття 25).
В Україні існують механізми періодичної оцінки щодо піклування про дітей. Щорічними профілактичними медичними оглядами по Україні у 2006 році було охоплено 96,6 % від усієї кількості дитячого населення. З 1996 року в Україні в навчальних закладах щорічно за участю лікарів-наркологів проводиться обстеження учнів з метою виявлення підлітків, схильних до вживання наркотичних засобів та психотропних речовин. Оцінку стану здоров’я ВІЛ-позитивних дітей проводять медичні заклади.
Місцеві органи державної влади організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку, контролюють виконання вимог законодавства щодо їх навчання у навчальних закладах.
Моніторинг піклування щодо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які знаходяться на вихованні у прийомній сім’ї або дитячому будинку сімейного типу проводить служба у справах дітей. Раз на рік місцева служба у справах дітей готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей у сімейних формах влаштування на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід родини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром, дільничним інспектором місцевого відділку міліції. Прийомні батьки обов'язково ознайомлюються із складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах дітей.
РОЗДІЛ VI. БАЗОВА ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я ТА СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ (статті 6, 18 п. 3, 23, 24, 26, 27, пп. 1-3)
(a) Виживання й розвиток (стаття 6, п. 2);
Див. п. с Р. ІІІ.
(b) Недієздатні діти (стаття 23);
Відповідно до чинного законодавства держава сприяє створенню для дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами, надання можливостей для повноцінного життя і розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги, встановлення одному з батьків дитини-інваліда чи особі, яка його замінює, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за його згодою, скороченого робочого дня, надання додаткової оплачуваної відпустки на строк до 5 днів, відпустки без збереження заробітної плати та інших пільг.
Дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку надається безоплатна спеціалізована медична, дефектологічна і психологічна допомога та здійснюється безоплатне протезування у відповідних державних і комунальних закладах охорони здоров'я, надається можливість отримати базову, професійно-технічну та вищу освіту, в тому числі в домашніх умовах. Таким дітям гарантується безоплатне забезпечення засобами індивідуальної корекції.
З метою створення умов для безперешкодного доступу дітей-інвалідів та дітей з вадами фізичного розвитку до об'єктів соціальної інфраструктури планування та забудова населених пунктів, формування житлових районів, розробка проектних рішень, будівництво та реконструкція будинків, споруд та їх комплексів, об'єктів та засобів громадського транспорту повинні здійснюватися з дотриманням вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Діти-інваліди мають право на безоплатне матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення, а також забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами індивідуальної корекції відповідно до законодавства.
Діти-інваліди, які мають порушення опорно-рухового апарату, за наявності відповідного висновку медико-соціальної експертизи, що підтверджує їх право на забезпечення автомобілем (у разі необхідності з ручним керуванням), і яким виповнилося 5 років, забезпечуються автотранспортними засобами на пільгових умовах. Право на управління таким автотранспортним засобом, за наявності відповідного документа на право управління автомобілем, набуває один із повнолітніх членів сім'ї (або найближчих родичів) інваліда.
Діти-інваліди, які позбавлені батьківського піклування і проживають у державних або комунальних дитячих закладах, після досягнення повноліття забезпечуються житлом.
З 2005 р. показник інвалідності дітей став рахуватися у дітей віком до 18 років, що відповідає міжнародним стандартам. Щорічно статус інвалідності реєструється у близько 20 тис. дітей. Показник інвалідності у 2006 р. складав 22,3 на 10 000 дітей віком до 18 років. Загальна кількість дітей-інвалідів станом на кінець 2006 р. становила 168128 осіб. Зростання показника загальної інвалідності за п’ять останніх років відбулося на 16,6%. У 2006 р. рівень вперше зареєстрованої інвалідності зменшився у порівнянні з 2005 р. на 5% (табл. 5).
Таблиця 5
Рівень інвалідності дітей в Україні (на 10 000 відповідного населення)*
| Вид інвалідності | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 |
| Первинна інвалідність | 19,1 | 19,4 | 20,0 | 23,4 | 22,3 |
| Загальна інвалідність | 163,1 | 168,9 | 170,4 | 177,6 | 190,1 |
*До 2004 року вік дітей – до 16 років, з 2005 року – до 18 років.
Вікова структура дитячої інвалідності станом на 2006 рік представлена наступним чином: 6,7% дітей віком до 3-х років, 14,2% – 3-6 років, 42,7% – 7-13 років, 36,4% – 14-17 років. Динаміка дитячої інвалідності в Україні за окремими класами хвороб має негативну тенденцію (табл. 6).
У відповідь на рекомендації п. 54 а Комітету провести дослідження для визначення причин та шляхів попередження інвалідності серед дітей, в Україні Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді у 2006 році було проведено дослідження з проблем соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю та забезпечення їх прав.
Найчастіше причиною дитячої інвалідності є вроджені вади розвитку, що вказує на наявність проблем в перинатології та медичній генетиці. З огляду на це, державою введене (ст. 30 Сімейного кодексу) добровільне безкоштовне медичне обстеження майбутнього подружжя. Щорічно на суму більше ніж 5 млн. грн., закуповується діагностичне обладнання на ці цілі.
Наступною групою хвороб, які спричинюють інвалідність є хвороби нервової системи (38,2 на 10 тис. населення), з яких 21,6 – складає дитячий церебральний параліч, який здебільшого є наслідками ускладнених пологів. З огляду на це, впроваджуються заходи щодо реорганізації акушерсько-неонатологічної служби, які вже почали приносити позитивні результати. Так, показник виникнення дистресу плода (внутрішньоматкова гіпоксія й асфіксія у пологах) за п’ять останніх років знизився майже на 40%, пологової травми – на 50%, недостатності живлення плода – на 38%, вроджених вад – майже на 20%.
Таблиця 6
Динаміка зміни частоти дитячої інвалідності з окремих причин
(на 10 000 відповідного населення)
| Причина інвалідності | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 |
| Деякі інфекційні та паразитарні хвороби | 0,5 | 0,7 | 1,0 | 1,3 | 1,8 |
| Хвороба, зумовлена ВІЛ | 0,1 | 0,2 | - | 0,6 | 0,9 |
| Новоутворення | 4,9 | 5,3 | 5,3 | 5,7 | 6,0 |
| Хвороби крові та кровотворних органів | 1,9 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,1 |
| Хвороби ендокринної системи | 8,2 | 9,0 | 9,4 | 10,5 | 11,5 |
| Розлади психіки та поведінки | 26,6 | 27,1 | 27,1 | 29,5 | 30,8 |
| Хвороби нервової системи | 37,0 | 37,2 | 36,7 | 36,2 | 38,2 |
| Хвороби ока та придаткового апарату | 12,2 | 12,1 | 11,5 | 11,9 | 12,6 |
| Хвороби вуха та сосковидного відростку | 11,8 | 12,2 | 12,4 | 12,8 | 13,8 |
| Хвороби системи кровообігу | 1,6 | 1,5 | 1,5 | 1,6 | 1,7 |
| Хвороби органів дихання | 8,1 | 7,9 | 7,2 | 7,0 | 7,0 |
| Хвороби органів травлення | 2,0 | 1,9 | 1,8 | 1,9 | 2,0 |
| Хвороби шкіри та підшкірної клітковини | 0,9 | 0,9 | 0,9 | 0,9 | 0,9 |
| Хвороби кістково-м’язової системи | 7,6 | 7,7 | 7,5 | 8,3 | 9,0 |
| Хвороби сечостатевої системи | 3,1 | 3,2 | 3,1 | 3,2 | 3,5 |
| Вроджені аномалії | 34,1 | 36,8 | 39,4 | 40,6 | 45,5 |
| Травми та отруєння | 3,0 | 3,2 | 3,4 | 3,9 | 4,4 |