Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту Державний інститут розвитку сім’ї та молоді національний звіт
| Вид материала | Документы |
- Прийомна сім’я в запитаннях-відповідях!, 190.15kb.
- Інформаця про особливості роботи відділу у справах сім`ї та молоді, міського центру, 63.45kb.
- План роботи відділу сім’ї та молоді управління у справах сім’ї, молоді та спорту, 48.63kb.
- Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти І науки, молоді та спорту, 111.41kb.
- Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти І науки, молоді та спорту, 115.44kb.
- Хід проведення Регіональних акцій, 43.08kb.
- Міністерство україни у справах сім'Ї, молоді та спорту, 448.58kb.
- Кабінету Міністрів України від 22. 11. 2010 №2140-р Про затвердження плану заходів, 42.72kb.
- Національний університет фізичного виховання І спорту україни лях-породько олексій, 316.9kb.
- Національний університет фізичного виховання І спорту україни чернявський максим вікторович, 336.17kb.
(f) Захист особистого життя (стаття 16)
Статтею 7 Сімейного кодексу України встановлено, що регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.
Крім того, законодавством України передбачено, що посадові особи та працівники, які здійснюють заходи із попередження насильства в сім'ї, інші заходи із захисту прав дитини або родини не можуть розголошувати відомості про особисте та сімейне життя, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням їх службових обов'язків.
(g) Доступ до відповідної інформації (стаття 17)
В Україні це право включає свободу розшукувати, одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини. Їй забезпечується доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному і психічному розвиткові, соціальному, духовному та моральному благополуччю.
Право доступу до відповідної інформації забезпечується розгалуженою мережею бібліотек, доступом до Інтернет-мережі та дитячими засобами масової інформації. Так, в Україні, за даними Міністерства культури і туризму України, в 2006 р. працювало 52 бібліотеки для дітей і юнацтва та молодіжних бібліотек, близько 20 тис. універсальних та масових бібліотек. Проте, нагальною проблемою залишається оновлення бібліотечного фонду дитячих бібліотек
У порівнянні з 2002 р. зросла чисельність друкованих засобів масової інформації і обсяги теле – радіомовлення (див. Додаток ІІ, табл.29). Проте, обсяг спеціалізованих програм для дітей, юнацтва й молоді становить близько 8% обсягу всіх телепрограм та 5% обсягу радіопрограм, навчальні програми, відповідно понад 5% та 4% обсягу програм.
Хоча загальна чисельність користувачів Інтернет в Україні незначна (близько 15% населення країни), за результатами соціологічних досліджень 26% дітей у віці від 14 до 18 років користуються послугами мережі Інтернет.
(h) Право не бути підданим катуванню або іншим жорстоким, нелюдським чи принижуючим гідність видам поводження чи покарання, в тому числі тілесному покаранню (п.(а) статті 37)
Право не бути підданим катуванню або іншим жорстоким, нелюдським чи принижуючим гідність видам поводження чи покарання гарантується законодавством країни. За порушення цього права передбачена кримінальна відповідальність. У квітні 2008 р. відповідно до Закону України „Про внесення змін до Кримінального та кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності” були внесені зміни і до ст.127 Кримінального кодексу, якою передбачено відповідальність за катування. Ці зміни були внесені з метою приведення визначення терміну „катувань” у відповідність із ст.1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.
« Стаття 127. Катування
1. Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з
метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, - караються озбавленням волі на строк від трьох до семи років".
Крім того, Кримінальним кодексом окремо встановлено відповідальність за умисні тяжкі тілесні ушкодження (стаття 121), умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження (стаття 122), умисні легкі тілесні ушкодження (стаття 125), побої і мордування (стаття 126), зловживання владою або службовим становищем (стаття 364), перевищення влади або службових повноважень (стаття 365), примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство, поєднане із застосуванням насильства або із знущанням над особою (частина друга статті 373).
Відповідно законодавства забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (ст.150 Сімейного кодексу України).
Проте, в загальноосвітніх школах, в сімейних відносинах, при контакті з представниками правоохоронних органів все ще існують випадки приниження гідності дітей. Так, за результатами дослідження „Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді” близько 40-60% 11-16 річних учнів не менше одного разу на 2 місяці потерпали від образ або ображали інших учнів/студентів свого навчального закладу.1
Протягом 2002-2006 рр. посилилась увага та заходи державних органів щодо викоренення насильства в сім’ї. З 2005 р. в Україні ведеться статистичний облік щодо випадків насильства в сім’ї, в т.ч. і по відношенню до дітей. Такі сім’ї беруться на облік, винні притягуються до адміністративної і кримінальної відповідальності, потерпілим надається допомога У 2006 р. за даними Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту було зареєстровано понад 90 тис. звернень з питань насильства в сім’ї, охоплено соціальним супроводом понад 4 тис. сімей, в яких виховуються близько 9 тис. дітей. З 2006 року в Україні розпочалася масштабна інформаційна кампанія щодо протидії жорстокому поводженню з дітьми та насильства в сім’ї, навчання фахівців служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, управлінь у справах сім’ї та молоді, розробки реабілітаційних програм роботи з особами, які зазнали насильства в сім’ї.
Система заходів з попередження насильства в сім’ї передбачає також притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства. Вчинення насильства в сім’ї, а також невиконання захисного припису карається штрафом або виправними роботами, а у разі, якщо цих заходів недостатньо, застосовується адміністративний арешт. Коли ж насильство в сім’ї має ознаки злочину, застосовується кримінальна відповідальність.
Проте, слід зазначити, що із всіх актів насилля стосовно дітей розголошується та розслідується невелика їх частка і до відповідальності притягається лише незначна кількість осіб. За результатами вищезазначеного соціологічного дослідження („Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді”), близько 6% дітей зазначили, що їх батьки часто відразу карають їх, не пояснюючи за що, коли, на їх думку, діти чинять неправильно. На виконання рекомендацій п. 42 Комітету щодо необхідності проведення дослідження оцінки характеру та масштабів жорсткого ставлення до дітей в Україні у 2003 р. Державний інститут розвитку сім’ї та молоді здійснив дослідження “Жорстоке поводження з дітьми в Україні”, результати якого стали підґрунтям подальшої роботи щодо профілактики жорсткого поводження з дітьми та наданням соціальних послуг жертвам насилля.
Див. також п. 1с Р.ІІІ, п. і Р.V
РОЗДІЛ V. СІМЕЙНЕ ОТОЧЕННЯ ТА АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ДОГЛЯД
(статті 5, 9-11, 18 пп. 1-2; статті 19-21, 25, 27 п. 4, 39)
(a) Батьківський догляд (стаття 5);
Відповідно до законодавства України держава забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує та підтримує їх. Батьки мають переважаюче право перед іншими особами на догляд і особисте виховання власної дитини. Так, наприклад, при виправних колоніях, у яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі необхідності організовуються будинки дитини. В Україні існує 2 дитячих будинки при виправних колоніях для засуджених жінок. Засуджені жінки, крім тих, які засуджені до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, мають право влаштовувати в ці будинки своїх дітей віком до трьох років. У будинках дитини забезпечуються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку дитини. Засуджені жінки мають право спілкуватися зі своїми дітьми у вільний від роботи час без обмежень.
Відповідно до Цивільного кодексу України (стаття 242) батьки (усиновителі) є законними представниками своїх дітей. Вони мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина або дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
Проте, в Україні ще досить поширеним явищем є відсутність належного батьківського піклування, яке зумовлено комплексом соціально-економічних, морально-етичних та психологічних причин: бідність, наркотична або алкогольна залежність, безробіття, трудова міграція, смерть або хвороба одного із членів сім’ї тощо. Відповідно до законодавства країни, батьки або особи, які їх замінюють, можуть бути притягнутими до адміністративної відповідальності за таких причин:
- ухиляння від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (стаття 184 Кодексу про адміністративні правопорушення);
- доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (стаття 180 Кодексу про адміністративні правопорушення);
- учинення насильства в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого (стаття 173-2 Кодексу про адміністративні правопорушення).
Батьки або один із них можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони:
- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
- ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
- жорстоко поводяться з дитиною;
- є хронічними алкоголіками або наркоманами;
- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
- засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю. Контроль за умовами виховання і утримання дітей у сім`ї проводиться органами опіки та піклування. Протягом останніх років такий контроль значно посилився, що призвело до збільшення чисельності батьків, притягнутих до адміністративної та кримінальної відповідальності, чисельності батьків, позбавлених батьківських прав. До адміністративної відповідальності у 2002-2006 рр. було притягнуто:
у 2002 році – 17725 батьків,
у 2003 – 19489,
у 2004 – 23 400,
у 2005 – 23788,
у 2006 – 28 235 батьків.
За даними Міністерства внутрішніх справ України, протягом 2002-2006 років майже в 6 разів збільшилася кількість порушених кримінальних справ за злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною:
у 2002 р. – 127 справ,
у 2003 р. – 338,
у 2004 р. – 709,
у 2005 р. – 749,
у 2006 р. – 746 справ.
За даними Державної судової адміністрації протягом 2002-2006 рр. більше ніж удвічі збільшилася і кількість задоволених судами позовів щодо позбавлення батьків батьківських прав (мал.2). Відповідно і зростає чисельність дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (див. п.f Р.V). Посилення контролю з боку держави за умовами догляду і виховання дітей в родинах і застосування такої міри покарання батьків як позбавлення батьківських прав (у більшості випадків – батьківських прав позбавляють тих батьків, соціальна робота з якими не принесла бажаних результатів) була активізована протягом 2004-2006 рр. з метою встановлення державної опіки над дітьми, які фактично не перебували під батьківською опікою, проживали або в інтернатних установах або у родичів. Батьки, позбавлені батьківських прав можуть бути поновлені у своїх правах відносно дитини, якщо обставини, що спричинили таке позбавлення було усунено.
Мал. 2. Кількість задоволених судами позовів щодо позбавлення батьків батьківських прав
Проте, держава застосовує не тільки заходи покарання батьків, які не виконують своїх обов’язків, а й надають їм допомогу у виконанні своїх обов’язків по вихованню дітей. Соціальна роботи з дітьми та молоддю здійснюється у громадській, економічній, освітній, виховній сфері, сфері культури і оздоровлення. Допомогу сім’ям з дітьми та дітям надають центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та їх спеціалізовані формування, заклади освіти, громадські організації та благодійні фонди, служби у справах дітей.
Відповідно до Закону України „Про соціальні послуги”, прийнятого у 2003 р., будь-яка особа, що потрапила у складні життєві обставини, може отримати такі види соціальних послуг:
- соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м'яким і твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;
- психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;
- соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, зацікавлених осіб;
- соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;
- соціально-економічні послуги - задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;
- юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо);
- послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;
- послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями - комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;
- інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги).
Протягом 2002-2006 рр. центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надавали соціальні послуги різним категоріям клієнтів, які опинилися в складних життєвих обставинах та потребували сторонньої допомоги, насамперед дітям і сім’ям з дітьми. У системі центрів соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді функціонують служби соціальної підтримки сім’ї, які надають послуги:
- сім'ям з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх за допомогою власних засобів та можливостей, у зв'язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного із членів сім'ї, його перебуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім'ї, безпритульністю, сирітством, зневажливим ставленням і складними стосунками в сім'ї, безробіттям одного із членів сім'ї, якщо він зареєстрований у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу;
- сім'ям, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
- неповнолітнім одиноким матерям (батькам), яким потрібна підтримка;
- сім'ям, члени яких мають досвід перебування в інтернатних закладах;
- матерям, які мають намір відмовитися від новонароджених дітей;
- дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, випускникам інтернатних закладів, їхнім опікунам та піклувальникам;
- прийомним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу
Для адресної допомоги сім’ям з дітьми у 2006 р. Державною соціальною службою для сім’ї, дітей та молоді започатковано створення Єдиного банку даних сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. За підсумками 2006 р. кількість таких сімей склала 113 681, кількість дітей, що виховуються у цих сім’ях - 182 388 осіб. Серед складних життєвих обставин найпоширенішими виявилися: інвалідність батьків або дітей (31044 сім’ї), зневажливе ставлення членів сім’ї одне до одного і незадовільні стосунки в сім'ї (20980 сімей), наркотична або алкогольна залежність одного із членів сім'ї (20636 сімей), безробіття одного або кількох членів сім'ї (18 607 сімей). Таким родинам надаються соціальні послуги, встановлюється соціальний супровід.
Протягом 2006 р. під соціальним супроводом центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді перебували 23069 сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах, 3512 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, 724 прийомні сім’ї та 223 дитячих будинків сімейного типу (див. табл.3).
Таблиця 3
Кількість сімей, які знаходилися під соціальним супроводом протягом року та частка сімей, яких було знято з обліку за позитивними результатами
(за даними Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту)
| Рік | Кількість сімей під соціальним супроводом | Частка сімей, які зняти з позитивним результатом |
| 2004 | 14122 | 32% |
| 2005 | 26467 | 42% |
| 2006 | 23069 | 45% |
Протягом останніх років посилюється взаємодія різноманітних установ та організацій у наданні соціальної допомоги сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Так, у 2006 р. було розроблено і затверджено Порядок взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах (спільний наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань №1093/388/452/221/556/596/106 від 14.06.2006 р.). Впровадження у практику даного Порядку сприяє підтримці членів сімей з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, у вирішенні життєвих проблем, які вони не в змозі подолати за допомогою власних засобів і можливостей; попередженню виникнення нових складних життєвих обставин; створенню умов для подальшого самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають.
Громадські організації та благодійні організації також надають соціальні послуги дітям. Згідно Закону України „Про соціальні послуги” недержавні суб'єкти, що бажають надавати соціальні послуги на професійній основі надають їх на підставі ліцензій. Однак механізм ліцензування не розроблено.
Підсумовуючи, слід зазначити, що соціальна допомога батькам у догляді та вихованні своїх дітей ще не є достатньо ефективною. Головними проблемами у цьому питанні є:
- відсутність адаптованих до українського менталітету і українського законодавства технологій надання соціальної допомоги сім’ям, що опинилися в складних життєвих обставинах;
- відсутність системи підготовки молоді до відповідального батьківства;
- відсутність механізму ліцензування недержавних організацій щодо отримання права надавати соціальні послуги клієнтам.